На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Характеристика валютної системи С

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 14.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
     КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ 
 
 
 
 
 

     Реферативна робота
   З дісциплини «Євроінтеграція»
    На  тему: «Характеристика валютної системи ЄС» 
 
 
 
 
 
 

     Виконав:
     Студента 4 курсу
     Спеціальності МЕК
     Слюсарєв  Анатолій
     Науковий  керівник:
     Гапонюк О.І. 
 
 
 
 

     Маріуполь, 2010
     ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………….3
1. Функціонування   Європейської   валютної   системи   та   міжнародна роль євро..............................................................................................................................4
2. Діяльність європейської системи центральних банків.....………..……...…..10
3. Переваги і недоліки євро.................................................................................…15
Висновки……………………..………………………………………………..…..20
Список використаної літератури…..…………………………………………….22 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП
     На  сьогоднішній день в світі існує  багато інтеграційних утворень. Одним  найстабільнішим з них є Європейський Союз, бо він – найбільша світова торгова держава; на нього припадає майже чверть світової торгівлі. Це також великий імпортер сільськогосподарської продукції та сировини. Європейський Союз надає  основну частину допомоги країнам, що розвиваються.
     Найважливішою складовою економічної інтеграції є валютна інтеграція. Під валютною інтеграцією розуміють процес координації грошової та валютної політики, створення міждержавних валютно-кредитних та фінансових організацій, формування наднаціональних механізмів валютного регулювання.
     Введення  євро є також дуже актуальною проблемою  для сучасної світової валютної системи, бо єдина валюта Європи поступово  займає місце провідної валюти світу  в міжнародних розрахунках.
      Процеси європейської інтеграції є для України також дуже важливими через те, що після приєднання 10 нових членів Україна стала територіальним сусідом ЄС, і міжнародні відносини з країнами ЄС істотно змінилися.
     Так, дуже важливо визначити переваги недоліки таких змін і дослідити  перспективи подальших економічних взаємовідносин з цими країнами.
     Метою даної реферативної роботи є дослідження переваг і недоліків Європейської валютної  інтеграції для країн світу.
    Об’єкт дослідження: розвиток міжнародних валютних відносин.
      Предметом реферативної роботи є процес валютної інтеграції в Європі. 
 
 
 
 
 

      1. Функціонування Європейської валютної системи та міжнародна роль євро.
     Європейська валютна система (ЄВС) — специфічна організаційно-економічна форма відносин між групою  країн-членів ЄС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливань курсів національних валют та їх взаємну ув’язку. Це замкнуте валютне угруповання, до складу якого у 1979 р. увійшли: ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Данія, Ірландія, Великобританія, Іспанія, а пізніше Ісландія, Португалія, Греція.
     У ЄВС входили три основні елементи: спеціальна європейська розрахункова одиниця – ЕКЮ; механізм валютних курсів та інтервенцій; механізм кредитування.
     ЕКЮ — це європейська валютна одиниця, що існувала у вигляді спеціального запису на рахунках Європейського фонду валютного співробітництва.
     Європейський  фонд валютного співробітництва (ЄФВС) був заснований у 1973 р. Основними цілями його створення була підготовка переходу до Економічного та валютного союзу шляхом більш тісного співробітництва між центральними банками країн — членів ЄС і глибшої координації валютної політики цих держав, але у практичній грошовій та валютній політиці була відсутня інституційна гармонізація та політична концепція такої гармонізації.
     Функціонування  ЄВС доповнювалося кількома запобіжними  механізмами, які мали сприяти валютній стабільності та зменшенню частоти коливань валют ЄС. Ядро ЄВС утворювали правила зберігання резервів у взаємодії з механізмом фінансування і правилами проведення інтервенцій.
     ЕКЮ використовувалась як розрахункова база для визначення бюджету ЄС, для розрахунку центральних валютних курсів, як розрахункова і кредитна одиниця в операціях між центральними банками, а також як база для розрахунку відхилень різних валютних курсів. Курс ЕКЮ публікувався щоденно і розраховувався на базі „валютного кошика” національних валют країн-членів ЄВС з урахуванням їхньої частки в сукупному валовому національному продукті.
     Квота національних валют в структурі ЕКЮ визначалася економічним потенціалом країн (їх часткою в сукупному ВНП та товарообігу Союзу) і підлягала перегляду один раз на п'ять років.
     Механізм  валютних курсів та інтервенцій базувався на двосторонніх центральних курсах, щодо яких встановлювалися допустимі межі коливання. Країни-члени ЄС зобов'язувались підтримувати коливання валютних курсів у межах ±2,25 %, за винятком італійської ліри, коливання якої могли досягти ±6 %. Після кризи 1993 р. межі коливання розширилися до 15 % для усіх валют, крім німецької марки і гульдена, для яких зберігся рівень ±2,25 %. Підтримуються валютні курси в цих межах за допомогою валютних інтервенцій центральних банків.
    Інтервенції центральних банків для підтримання  двосторонніх валютних курсів в межах допустимих коливань повинні проводитись у валютах-учасницях. Проте оскільки центральні банки не тримають у своїх портфелях валюти країн ЄС, то вони змушені в рамках ЄВС погоджувати взаємні найкороткостроковіші кредитні лінії без обмеження сум. Залік зустрічних вимог проходить через Європейський фонд валютного співробітництва. Центральні банки зобов'язані депонувати в цьому Фонді 20 % своїх золотовалютних запасів і їм надається еквівалентна вартість в ЕКЮ. Якщо після інтервенції є залишки, то про це повідомляється Фонду, який проводить кліринг цих сальдо.
     З 1 січня 1999 р. в Європі почав діяти Економічний і валютний союз з введенням в обіг єдиної для Євросоюзу валюти — євро. Остаточний список держав, які готові до впровадження євро, був затверджений главами держав і урядів країн на саміті 2 травня 1998 р. у Брюсселі. Як уже зазначалось ЄВС утворили 12 країн-членів ЄС -   Австрія, Бельгія, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція.
     Із  започаткуванням ЄВС євро став важливою складовою міжнародної валютної системи. У цьому зв'язку розглянемо два аспекти його нового статусу: інституційні рамкові умови; міжнародне визнання.
     В рамках ЄВС слід розрізняти два типи валютного регулювання:
      щодо валют країн-нечленів  ЄС;
      щодо валют країн ЄС, які не стали членами ЄВС.
     Згідно  з Маастрихтським договором, формальні  рішення стосовно режиму валютного  курсу євро може ухвалювати Рада міністрів  ЄС. Таке рішення було прийнято на користь  режиму вільного плавання, тобто формування валютного курсу євро відповідно до співвідношення попиту і пропозиції на світових валютних ринках. Водночас Рада міністрів ЄС залишила за собою право загальної орієнтації поточної валютної політики відносно третіх країн, якщо при цьому не порушується першочергова мета ЄСЦБ щодо підтримання стабільності цін. У червні 1997 р. Рада ЄС доповнила це положення, наголосивши на тому, що проведення валютних інтервенцій на підтримку курсу євро на світових ринках можливе лише "за надзвичайних обставин", за наявності загрози "значних курсових коливань". Для інших країн ЄС, які не входять до валютного союзу, діє модифікований варіант механізму валютних курсів Європейської валютної системи, так званий МВК II. У межах МВКII ці країни здійснюють прив'язку курсів своїх валют до євро з урахуванням діапазону коливань ±15 % (de-facto-floating), успадкованого від старого варіанта Європейської валютної системи. Якщо валюти цих країн виходять за межі діапазону, їхні центральні банки та ЄЦБ зобов'язані вжити захисних заходів, але за умови, що при цьому не порушується мета цінової стабільності. 
     Розглянемо  низку ознак, характерних для  ключової міжнародної валюти, а також  проаналізуємо ступінь відповідності  євро цим показникам.
     Ключова міжнародна валюта визначається домінуванням її частки на ринку при виконанні таких міжнародних функцій:
    валюти розрахунків (міжнародний платіжний засіб: виставлення рахунків-фактур у зовнішній торгівлі; роль посередника у валютній торгівлі "vehicle currency");
    валюти міжнародних депозитів та інвестицій (міжнародний засіб нагромадження вартості; засіб емісії та депозиту міжнародних облігацій,  акцій та банківських кредитів);
    резервної валюти центральних банків (використання валютних резервів для "покриття" зовнішньоекономічної діяльності країни (імпорту) і для проведення валютних інтервенцій);
    валюти прив'язки, або "якоря" (використовується іншими країнами для прив'язки своїх валют, міжнародна роль яких є незначною).
   Валюта  розрахунків: Напередодні введення євро 44 % міжнародних розрахунків здійснювалося у валюті США. Ця цифра майже в 4 рази перевищувала їхню питому вагу у світовій торгівлі. Друга за значенням грошова одиниця — німецька марка — забезпечувала лише 16 % світової торгівлі, 15 % припадало на інші валюти Європейської валютної системи, 5 % належало японській єні. За оцінками ЄЦБ, у 2008 р. в євро здійснювалося від 40% до 50 % міжнародних розрахунків Єврозони.
     Ринкова частка євро практично дорівнює сумі часток валют, які замінив євро. У 1998 р. на валютних біржах світу частка торгівлі доларом США становила 87% (при визначенні частки виходимо з 200 % — сума продажу та купівлі валюти), німецької марки — 30 %, єни — 21 %, фунта стерлінгів — 11 %, французького франка — 5 %. У 2002 р. частка долара у валютній торгівлі становила 84,4 %, євро — 43 %. Тож за цією ознакою долар має безперечні переваги.

     Валюта  міжнародних депозитів  та інвестицій. Ринок державних облігацій ЄВС удвоє менший за американський. У 1997 р. частка облігацій, деномінованих у доларах США, становила на міжнародних фінансових ринках 46 %, у єнах — 11 %, у німецьких марках — 10 %. На всі європейські валюти разом припадало близько 24% міжнародного ринку облігацій. Є кілька аргументів на користь зростання частки євро у цьому сегменті ринку. По-перше, євро став найпопулярнішою емісійною валютою: вже в перший місяць після створення ЄВС на нього припало близько 55 % сукупного обсягу нової емісії (для порівняння — відповідний показник для долара становив лише 40%). По-друге, довгострокова інвестиційна привабливість євро залежить від темпів та рівня інтеграції фінансових ринків євросистеми. До введення євро європейський ринок облігацій був дуже сегментованим унаслідок обігу різних валют, розбіжностей у національних законодавствах, податкових режимах та ринкових звичаях. Введення євро ліквідувало ризик валютних коливань і має посилити процеси інтеграції та гармонізації ринкової практики в країнах ЄВС. На початку 2002 р. частка долара у світовому ринку облігацій становила 45,6 %, євро — 24,1 %.

     Вадою розвитку європейського ринку цінних паперів, зокрема акцій, є те, що до цього часу кожна країна має своє національне акціонерне право. Вже протягом 10 років триває дискусія про заснування загальноєвропейського акціонерного товариства, але воно досі не створене. Це веде до переміщення операцій з акціями за кордон. Акціонерне право в США є більш суворим, і це дуже вигідно акціонерам. Англійське право ліберальніше і більш прихильне до підприємців. 
     Резервна  валюта центральних  банків. Якщо в 1996 р. частка офіційних валютних резервів світу в доларах США дорівнювала 63,7 %, у валютах ЄС — 19,5 %, японських ієнах — 6,2 %, то на початку 1999 р. резерви в доларах, євро та єнах співвідносилися як 57,1% : 19,6% : 4,9%, а на кінець 2001 р. - 68,3 % : 13% : 4,3 %.
     Таким чином, очікуваної диверсифікації валютних резервів на користь євро не відбулось. За даними опитування, проведеного в середині 2008 р. журналом "Central Banking" (Лондон), лише 8 із 40 провідних центральних банків світу протягом року збираються збільшити частку євро у своїх валютних резервах. Відповідно до ст. 30 статуту ЄСЦБ члени ЄВС передали до ЄЦБ частину своїх резервів у розмірі 50 млрд. євро (65 млрд. дол. США за курсом 1996 p.).
     Капітал ЄЦБ формується лише за рахунок валют  третіх країн, передусім долара США, та золота. Резервні позиції в МВФ, СПЗ і валюти країн ЄС згідно з Маастрихтським договором забороняється використовувати для формування капіталу ЄЦБ. Золотовалютні резерви ЄЦБ склали на початку 2003 р. близько 360 млрд. євро. 
     Валюта  прив'язки, або "якоря". На середину 2008 р. 54 країни мали режим валютного курсу, що тим чи іншим чином був прив'язаний до євро.
     По-перше, євро відіграє роль "якоря" при  визначенні режимів валютних курсів інших країн ЄС. Таку прив'язку здійснила  Данія.
     По-друге, країни ЦСЄ, які стоять напередодні  вступу до ЄС, прив'язали свої валюти до євро або використовують останній як референцію.
     За  умов стабільності євро та з огляду на значні розбіжності в темпах інфляції в країнах Східної та Західної Європи прив'язка до євро теоретично мала б сприяти стабілізації економік держав Центральної та Східної Європи за рахунок "імпорту" зовнішніх конкурентних переваг, зниження процентних ставок та залучення нових інвестицій.
     По-третє, зважаючи на інтенсивність торговельних відносин між країнами ЄВС та країнами—членами Європейської асоціації вільної торгівлі (серед них є і країни ЦСЄ), можна стверджувати, що і для цих країн прив'язка до євро мала б позитивні наслідки.
     По-четверте, прив'язка валют країн Середземноморського  регіону до євро також може стати  чинником їхньої макроекономічної стабілізації. У 1995 р. ЄС підписав з 12 країнами Середземноморського регіону так звану Барселонську декларацію. Такі країни, як Мальта, Ізраїль, Йорданія, Саудівська Аравія та ОАЕ, вже здійснили часткову прив'язку своїх валют до євро.
 

      2. Діяльність європейської системи центральних банків.
     До 1999 р. засади монетарної політики країн  ЄС розробляли національні центральні банки. З початком третього етапу  формування ЄВС компетенція з розробки і контролю монетарної політики перейшла до Європейської системи центральних банків, а головні повноваження отримав Європейський центральний банк (ЄЦБ).
     Відповідно  до ст. 2 Протоколу "Про Статут ЄСЦБ та ЄЦБ" головна мета ЄЦБ полягає  у підтриманні цінової стабільності в ЄВС. Маастрихтський договір закріплює  незалежність ЄЦБ від європейських та національних політичних органів. Разом з цим ЄЦБ має забезпечувати спільну економічну політику в ЄС, якщо це не загрожує досягненню його першочергової мети — підтриманню цінової стабільності.
     У ст. З Протоколу "Про Статут ЄСЦБ та ЄЦБ" визначаються такі основні завдання ЄСЦБ:
    розробка та реалізація грошової політики;
    проведення валютних операцій;
    зберігання та управління офіційними валютними резервами членів ЄВС;
    сприяння безперешкодному функціонуванню платіжної системи;
    підтримання дій компетентних органів банківського нагляду з розробки   директив та здійснення  наглядових функцій за діяльністю кредитних інституцій та із забезпечення цінової стабільності.
     Стратегія ЄЦБ підпорядковується меті дотримання грошової стабільності в Європі.
     До  створення ЄВС грошова політика країн ЄС мала однакову мету — підтримання стабільності національної валюти. Однак шляхи окремих країн щодо досягнення цієї мети були доволі різними. Так, деякі країни намагалися досягти цінової стабільності шляхом регулювання зростання монетарних агрегатів (монетарний цільовий орієнтир), виходячи з того, що регулювання обсягу грошової пропозиції за достатньо стабільного попиту на гроші відповідним чином впливатиме на рівень цін та процентних ставок.
     Інші  країни віддавали перевагу прив'язці національної валюти до більш стабільної іноземної валюти (країни "блоку німецької марки" та ін.).
     Треті країни обрали шлях прямого регулювання  інфляції без офіційного встановлення проміжних цілей. Цей метод використовувався переважно в країнах, у яких регулювання грошової маси та процентних ставок утруднювалося через нестабільний грошовий попит.
     ЄЦБ використовує режим регулювання  інфляції, хоча явно, виразно поряд  із цільовим орієнтиром інфляції встановлює монетарну ціль.
     Концепцію регулювання інфляції можна описати у загальних рисах так: на відхилення між метою та прогнозами розвитку цін емісійний банк реагує відповідною зміною своїх процентних ставок. Безпосереднє відношення до розвитку цін, виразний зв'язок між загрозливим порушенням цілей та застосуванням інструментів треба розуміти як принципові переваги такого підходу. Той факт, що емісійний банк гнучко враховує всю інформацію щодо майбутнього розвитку цін, оцінюється як перевага. Це робить таку стратегію менш чутливою до порушень у попиті на гроші.
     Цінова  стабільність у Єврозоні вважається досягнутою тоді, коли річне зростання  цін у країнах-членах, виражене через  гармонізований індекс споживчих цін, не перевищує 2% порівняно з попереднім роком.
     Гармонізований  індекс споживчих цін (ГІСЦ) служить для Ради управляючих ЄЦБ інструментом оцінки цінової стабільності в єврозоні. ГІСЦ був розроблений Європейською комісією (Євростатом) разом із національними статистичними інститутами та Європейським валютним інститутом, а згодом ЄЦБ з тим, щоб виконати вимоги Маастрихтського договору щодо розробки індексу споживчих цін на порівняльній базі, яка б ураховувала відмінності в національних дефініціях цінових індексів. ГІСЦ єврозони складається з 77 компонентів, які упорядковано у п'ять основних груп: перероблені продукти харчування — 13,4 %, неперероблені продукти харчування — 9,0 %, неенергетичні промислові вироби — 32,5 %, енергетичні продукти — 8,8 %, послуги — 36,3 %.
     Для підтримання цінової стабільності ЄЦБ використовує комбіновану стратегію  грошової політики, яка має два  напрями. Перший — регулювання широкої  грошової маси МЗ, річний "маяк" зростання  якої встановлено на рівні 4,5 %. При  цьому ЄЦБ не має на меті контролювати зростання таким чином, щоб досягти "маяка"—він виконує роль інструменту. Передумовами дотрима-ння монетарного "маяка" є щорічне зростання реального ВВП на 2-2,5% і щорічне уповільнення темпу зростання грошового агрегату МЗ на 0,5-1%.
     Другий  напрям — широка оцінка загального розвитку цін та ризиків, їх стабільності в Єврозоні. Ця оцінка здійснюється ЄЦБ шляхом аналізу численних кон'юнктурних та фінансових індикаторів.
     У відповідності до міжнародних стандартів ЄСЦБ визначила власну структуру  агрегатів грошової маси. Вона складається з грошових агрегатів Ml, M2 та МЗ.  

     Таблиця 1.
     Складові  грошових агрегатів  ЄСЦБ  

     Складник      Частка  в М3, 2008 рік      М1      М2      М3
     Гроші поза банками      6%      Х      Х      Х
     Депозити  «овернайт»      36%      Х      Х      Х
     Строкові  кошти терміном до 2 років      19%             Х      Х
     Строкові  кошти з попереднім повідомленням  за 3 місяці      25%             Х      Х
     Цінні папери за угодами РЕПО      4%                    Х
     Цінні папери грошового ринку      8%                    Х
     Казначейські  векселі терміном до 2 років      2%                    Х
 
      ЄСЦБ  застосовує три категорії інструментів:
    операції на відкритому ринку
    постійні механізми рефінансування
    обов'язкові резерви.
     Операції  на відкритому ринку є важливим елементом  грошової політики ЄСЦБ і служать для регулювання рівня відсоткових ставок та банківської ліквідності євроринку. ЄСЦБ розрізняє 5 типів інструментів для проведення операцій на відкритому ринку:
    зворотні операції це операції базуються на заставі або продажу цінних паперів з правом викупу (форвард);
    прямі операції, під час яких  центральні банки здійснюють остаточний продаж або купівлю цінних паперів з повним переходом права власності;
    емісія боргових сертифікатів ,з метою отримання додаткової ліквідності ЄСЦБ може випускати для банківського сектору боргові сертифікати з максимальним терміном дії до 12 місяців;
    валютні свопи, в рамках яких вимоги в євро обмінюються шляхом купівлі/продажу на вимоги в іншій валюті. Одночасно укладається форвардна угода про зворотні продаж/купівлю у майбутньому;
    акцепт строкових депозитів, у межах яких ЄСЦБ приймає від комерційних банків країн ЄВС через відповідні центральні банки строкові депозити з фіксованим терміном дії та під фіксовані ставки відсотків.
     Операції  на відкритому ринку ініціюються  ЄЦБ, який визначає інструменти, строки та умови їх здійснення. Операції на відкритому ринку здійснюються шляхом стандартного аукціону (протягом 24 годин), швидкого аукціону (протягом 1 години) та на основі взаємних угод. В залежності від цілі, регулярності та механізму, операції на відкритому ринку діляться на чотири категорії:
    основні операції з рефінансування – регулярні зворотні операції з терміном дії до двох тижнів;
    продовжені операції з рефінансування – зворотні операції з терміном дії до трьох місяців;
    операції тонкого настроювання, які проводяться національними центральними банками з метою згладжування непередбачених коливань на грошовому ринку;
    структурні операції що здійснюються за допомогою емісії боргових сертифікатів, зворотних і прямих операцій шляхом стандартного аукціону або на основі взаємних угод.
            Система обов'язкових  резервів була введена в країнах єврозони за рішенням Ради ЄЦБ у липні 1998 року. Вона виконує три функції:
    стабілізація ринкових відсоткових ставок;
    підвищення попиту на гроші центрального банку та забезпечення ефективного регулювання ліквідністю, зокрема, з огляду на 
    розвиток електронних платежів;

  ¦ збільшення відсоткової еластичності щодо попиту на гроші. 
Вимога обов'язкових резервів розповсюджується на всі кредитні інститути єврозони. Обов'язковому резервуванню підлягають такі статті банківського пасиву, як „депозити", „боргові зобов'язання" та „короткострокові цінні папери". Резервна ставка коливається у діапазоні від 0 до 2% в залежності від типу пасивів банку і визначається на місячній основі, що дає банкам можливість більш гнучко формувати свою ліквідність.

    Для конкурентного врівноваження між країнам ЄВС та іншими країнами ЄС, в яких відсутні вимоги обов'язкових резервів (Велика Британія, Данія, Швеція), на залишки на рахунку обов'язкових резервів нараховуються відсотки, рівень яких відповідає відсотку з основних операцій з рефінансування.  
 
 
 

     3. Переваги і недоліки євро
     Проаналізувавши, якою мірою євро виконує функції  ключової міжнародної валюти. За кількістю  населення та розмірами ВВП країни ЄВС є порівнянними зі США. Розглянемо тепер, яким вимогам має відповідати євро, щоб претендувати на роль, яку сьогодні відіграє долар США в міжнародній валютно-фінансовій системі. Як кваліфікаційну основу світового статусу валюти американський дослідник Ф. Бергстен висунув п'ять критеріїв до країни, що випускає цю валюту:
      •      розмір та структура економіки;
      •      масштаби зовнішньої торгівлі та структура державних фінансів:
      •      структура ринку капіталів та характеристика його ліквідності;
      •      внутрішня стабільність валюти  (цінова стабільність);
      •      форми застосування валютного контролю.
     На  підставі цих критеріїв проведемо  емпіричне порівняння США як "батьківщини" долара та ЄВС як "батьківщини" євро.
     Розмір  та структура економіки. За цим критерієм ЄВС виглядає трохи гірше за США. У 2000 р. на ЄВС припадало 16%, на США — 22% світового ВВП За останні кілька років економічне зростання США випереджало європейське. Однак, за прогнозами МВФ, у  довготривалій перспективі темпи економічного зростання в обох регіонах зрівняються. Отже, їхній економічний потенціал можна вважати приблизно ідентичним. Водночас низка невирішених проблем структурного характеру в багатьох країнах ЄВС (політика на ринку праці, податкова та соціальна політика) робить позицію щодо США вразливою. 
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.