На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Мжнародно-правов джерела регулювання зовншньоекономчної дяльност, унверсальн правила врегулювання вдносин мж сторонами мжнародних комерцйних контрактв. Регулювання укладання договору купвл-продажу, прав зобов'язань продавця покупця.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 07.06.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


11
Національне та міжнародне нормативно-правове забезпечення міжнародних угод

Нормативно-правове забезпечення зовнішньоекономічних відносин охоплює значну кількість міжнародно-правових та національних джерел.
Міжнародно-правовими джерелами регулювання ЗЕД є звичаї міжнародної торгівлі, які вивчаються й синтезуються Міжнародною торговою палатою у Парижі, що розробляє на їх основі універсальні правила врегулювання відносин між сторонами міжнародних комерційних контрактів. Ці правила є широко відомими публікаціями (виданнями) МТП за певними номерами. Наприклад, Офіційні правила тлумачення торговельних термінів «Інкотермс»-2000 (видання МТП № 560). їх застосування є добровільним, проте переважна більшість представників комерційної сфери в усьому світі визнають за вигідне керуватися ними. «Інкотермс» -- 2000 відповідають потребам бізнесу повсюдно, і посилання на них чітко визначає обов'язки сторін і зменшує ризик юридичних ускладнень. Разом з тим в деяких країнах Правилам «Інкотермс» надано зобов'язуючий характер, тобто вони є, по суті, нормативним актом. Так, згідно з Указом Президента України від 4 жовтня 1994р. «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів», суб'єкти підприємницької діяльності при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних, повинні забезпечувати додержання цих Правил.
Широко використовуються також Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів МТП (у редакції 1983р.) та Уніфіковані правила з інкасо МТП (у редакції 1978 р.). Додержання їх вимог українськими суб'єктами підприємницької діяльності при укладанні та виконанні зовнішньоекономічних контрактів є обов'язковим відповідно до Указу Президента України від 4 жовтня 1994 р. № 566/94 «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України».
Основним видом зовнішньоекономічного контракту виступає контракт міжнародної купівлі-продажу товарів. Регулювання даного виду контракту характеризується в даний час однаковістю, оскільки в 1988 р. набрала сили Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. (для СРСР (України) Конвенція набрала сили з 1.09.91 р.). Віденська конвенція містить наступні важливі положення:
§ юридичне поняття договору міжнародної купівлі-продажу товарів;
§ порядок висновку контракту між відсутніми сторонами;
§ форма контракту;
§ основний зміст прав і обов'язків продавця і покупця;
§ відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за контрактом.
Конвенція підлягає застосуванню у випадках передбачених у ній.
(1) коли комерційні підприємства сторін знаходяться в різних державах, що беруть участь у Конвенції, або
(2) коли в силу колізійної норми належним правом контракту визнається право держави-учасника Конвенції, навіть якщо комерційне підприємство однієї зі сторін контракту або обох сторін не знаходиться в державах - учасниках Конвенції.
З цього випливає, що якщо договір був укладений між підприємцями різної державної приналежності, комерційні підприємства яких знаходяться на території однієї держави, те такий договір не регулюється Конвенцією: до нього застосовуються норми національного права.
Конвенція не застосовується до продажу визначених видів товарів (ст. 2) - цінних паперів, судів водного і повітряного транспорту, судів на повітряній подушці, електроенергії. Конвенція не застосовується до продажу товарів з аукціону, у порядку виконавчого виробництва або іншим способом у силу закону Конвенція не застосовується до продажу товарів, що здобуваються для особистого, сімейного або домашнього використання, за винятком випадків, коли продавець у будь-який час до або в момент укладання договору не знав і не повинний був знати, що товари здобуваються для такого використання.
Віденська конвенція регулює тільки укладання договору купівлі-продажу і тих прав і зобов'язання продавця і покупця, що виникають з такого договору. Зокрема, оскільки інше прямо не передбачено в Конвенції, вона не стосується: (а) дійсності самого договору або яких-небудь з його положень або будь-якого звичаю; (b) наслідків, що може мати договір у відношенні права власності на проданий товар (ст. 4).
Конвенція не застосовується у відношенні відповідальності продавця за заподіяні товаром ушкодження здоров'я або смерть якої-небудь особи (ст. 5).
У відношенні змішаних договорів, що передбачають поряд з постачанням товару також виконання робіт або надання послуг Конвенція не застосовується, якщо зобов'язання сторони, що поставляє товари, полягає в основному у виконанні роботи або в наданні інших послуг. До таких договорів підлягає застосуванню національне право. Так, якщо застосовним правом буде російське, то відповідно до п. 3 ст. 421 ГК РФ до відносин сторін за змішаним договором застосовуються у відповідних частинах правила про договори, елементи яких утримуються в змішаному договорі, якщо інше не випливає з угоди сторін або істоти змішаного договору.
Крім того, у відповідності зі ст. 6 Конвенції сторони можуть виключити застосування Конвенції або, за умови дотримання статті 12, відступити від кожного з її положень або змінити його дія.
Національне законодавство застосовується тоді, коли в Конвенції мається пробіл, який не можна заповнити на основі загальних принципів Конвенції. Зокрема, національне цивільне законодавство застосовується по наступних питаннях:
§ застосування договірного положення про неустойку;
§ визначення відсотків річних при простроченні виконання грошових зобов'язань;
§ дійсність договору або його окремих умов, а звідси питання, зв'язані дотриманням законодавства про письмову форму угоди, правоздатності сторін, представництві і дорученні;
§ застосування терміну давності позову.
Насамперед, необхідно з'ясувати, чи укладені між даними державами багатобічні і/або двосторонні міжнародні договори з питань, які регулюються Конвенцією. Якщо такі укладені, то підлягають застосуванню їх положення. Потім потрібно звернутися до змісту цивільно-правового договору і лише після цього до норм Конвенції. Тільки в тому випадку, коли в Конвенції немає прямої відповіді на виникле питання і його не можна знайти за допомогою загальних принципів Конвенції, необхідно буде звернутися до національних цивільно-правових норм держави, до права якого відсилає колізійна норма.
Одним з інструментів регламентації зовнішньоекономічних відносин у сучасний період виступає «Lex mercatoria» (лат. -- торгове право), під якою розуміють сукупність міжнародних норм комерційного характеру, створених не державами, а самими учасниками міжнародної торгівлі для регулювання їх відносин за міжнародними комерційними контрактами.
В юридичній літературі і практиці обґрунтовується висновок, що Lex mercatoria є автономним правопорядком, незалежним від міжнародного права і національних правових систем, тобто має транснаціональний характер і являє собою звичаєве право міжнародної торгівлі.
До актів, що регулюють зовнішньоекономічні угоди, відноситься також такий документ як Принципи міжнародних комерційних контрактів, розроблені й опубліковані в 1994 р. УНИДРУА (Міжнародний інститут по уніфікації приватного права). Принципи УНИДРУА не є міжнародним договором, не вимагають якого або формального приєднання до них держав, носять рекомендаційний характер. Відповідно до преамбули Принципи встановлюють загальні норми для міжнародних комерційних договорів. Вони підлягають застосуванню в наступних випадках:
§ якщо сторони погодилися, що їхній договір буде регулюватися цими Принципами;
§ коли сторони погодилися, що їхній договір буде регулюватися "загальними принципами права", "звичаями і звичаями міжнародної торгівлі" або аналогічними положеннями.
Крім того Принципи можуть використовуватися:
§ для рішення питання, що виникає у випадку, коли виявляється неможливим установити відповідну норму застосовного права;
§ для тлумачення і заповнення міжнародних уніфікованих правових документів;
§ служити моделлю для національного і міжнародного законодавства.
Основний зміст Принципів зводиться до наступних положень:
§ воля сторін вступати в договір і визначати його умови;
§ необов'язковість письмової форми договору;
§ обов'язковість договору і можливість його зміни або припинення тільки відповідно до його умов або за згодою сторін;
§ пріоритет імперативних норм застосовного права (національного, міжнародного, наднаціонального) перед положеннями принципів;
§ право сторін, крім прямо обговорених у Принципах випадках, відступати від будь-яких їх положень або змінювати їх дію;
§ облік при тлумаченні Принципів їхнього міжнародного характеру і їх цілей, включаючи досягнення однаковості в їх застосуванні;
§ рішення питань, прямо не дозволених у Принципах, у тій мері, у якій це можливо, відповідно до вираженого в них загальними принципами;
§ обов'язок для сторін діяти сумлінно й у відповідності зі стандартами чесної ділової практики в міжнародній торгівлі;
§ зв'язаність сторін будь-яким звичаєм, щодо якого вони домовилися, і будь-якою практикою, що вони установили у своїх взаємних відносинах, а також і будь-яким звичаєм, що широко відомий і постійно дотримується сторонами в міжнародному обороті у відповідній області торгівлі, за винятком випадків, коли застосування такого звичаю було б нерозумним.
В області зовнішньої торгівлі активно застосовуються торговельні порядки і звичаї, насамперед ИНКОТЕРМС. Оскільки звичаї не кодифіковані, сторони найчастіше змушені доводити їхнє існування.
Істотний вплив на зміст зобов'язань сторін за договором купівлі-продажу роблять прийняті в міжнародній практиці торговельні порядки. Вони вирішують граючу роль при дозволі споровши між сторонами в арбітражі. Під торговельним порядком розуміється сформоване в міжнародній торгівлі однаковість, загальновизнане правило, що укладає в собі ясне і визначене положення з питань, яких воно стосується. До торговельних порядків відносяться також торговельні або ділові звичаї, іменовані узансами.
Торговельні порядки в англійській юридичній літературі визначаються як правило поведінки, настільки широко відоме в даній сфері ділового життя, що воно вважається вхідною складовою частиною в укладеному між сторонами контракті; якщо воно не було виклю и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.