На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Вльн економчн зони: поняття, види, порядок створення. Функцонування вльних економчних зон в Україн. Поняття та види офшорних компанй. Органзаця та ведення облку зовншньоекономчних операцй з пдприємствами, зареєстрованими в офшорних зонах.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 12.08.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



Облік у вільних економічних та офшорних зонах
План

1. Вільні економічні зони: поняття, види, порядок створення
2. Функціонування вільних економічних зон в Україні
3. Поняття та види офшорних компаній
4. Міжнародний офшорний бізнес
5. Організація та ведення обліку зовнішньоекономічних операцій з підприємствами, зареєстрованими в офшорних зонах
Література
1. Вільні економічні зони: поняття, види, порядок створення
Поняття та передумови створення ВЕЗ
Економічний феномен під назвою "спеціальні (вільні) економічні зони" (СЕЗ, ВЕЗ) в сучасному вигляді виник у роки "великої депресії" в США.
На сьогодні вже функціонує більш як 700 вільних економічних зон, які розташовані практично в усіх країнах світу. Однак, найбільша кількість вільних зон сконцентрована в країнах, що розвиваються, а частка продукції, виробленої на території всіх вільних економічних зон, перевищує 5 % від загального обсягу світової торгівлі.
Вільна економічна зона являє собою частину національної території країни, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування законодавства країни.
Щодо створення вільних економічних зон існує два основні концептуальні підходи:
> територіальний, згідно з якими вільна економічна зона функціонує як конкретно визначена територія, на яку поширюється певний режим;
> режимний, що передбачає введення особливого режиму, який надає певні переваги фірмам, що розташовані в будь-якій місцевості країни, якщо вони відповідають певним критеріям.
Схематично основні умови та мета створення вільної економічної зони зображені на рис. 1.1.
Умови
Мета
митні пільги
розвиток даного регіону
свобода пересування ресурсів
оволодіння світовим досвідом
пільгове оподаткування
розширення зовнішньоекономічних зв'язків
задоволення інвестування
випробування нововведень
Типи вільних економічних зон
За місцем розташування
Внутрішні
розташовані у внутрішніх районах країни
Зовнішні
розташовані безпосередньо біля державного кордону
За характером об'єктів зонування
Локальні
створені на основі невеликих територій окремих підприємств, транспортних вузлів
Комплексні
значні за розміром територіальні утворення, адміністративно-територіальні одиниці, які виконують різноманітні функції
За характером взаємовідносин з національною економікою
Інтеграційні
у механізмі яких закладено принцип тісної взаємодії з суб'єктами господарської діяльності поза зоною, розвиток горизонтальних зв'язків
Анклавні
створюються переважно з метою збільшення припливу вільно конвертованої валюти і локалізуються на невеликій території при незначному спілкуванні з рештою економіки
Зовнішньоторговельні зони -- частина території країни, де товари іноземного походження можуть зберігатись, купуватись та продаватись без сплати мита та митних зборів або з її відстрочкою.
Ці дані зони створюються з метою активізації зовнішньої торгівлі. Вони можуть бути організовані у формі вільних портів (порто-франко), вільних митних зон (зони Франко), митних складів.
Комплексні виробничі зони - частина території держави, на якій вводиться спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності.
Такі зони створюються з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій в пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, залучення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається передусім експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції, та імпортних зон, головна функція Яких - розвиток імпортозаміщуючих підприємств
Науково-технічні зони - вільні економічні зони, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового та виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки шляхом стимулювання фундаментальних досліджень, з подальшим втіленням результатів наукових розробок у виробництво.
Вільні економічні зони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів - технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідних, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів.
Туристично-рекреаційні зони - вільні економічні зони, що створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал.
Такі вільні економічні зони створюються з метою ефективного використання цього потенціалу та зберігання, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі з залученням іноземних інвесторів) в сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.
Зони прикордонної торгівлі - частина території держави на межі з іншими країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону та торгівлі.
Крім вищезазначених, можуть створюватись вільні економічні зони інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, що об'єднують в собі і елементи зон різних типів.
Принципи функціонування ВЕЗ
Функціонування вільних економічних зон можливе при дотриманні певних принципів.
Зокрема, будучи невід'ємною частиною території країни, вільні економічні зони залишаються під повною юрисдикцією держави та діють згідно з її законодавством.
Встановлення особливого економічного режиму функціонування вільних економічних зон не звільняє її від участі у формуванні фінансових і бюджетних ресурсів держави, регіону та місцевих органів влади.
Вільні економічні зони мають всіляко сприяти не лише інтересам певного регіону, а й держави в цілому, виходу на зарубіжні ринки, розширенню експортно-імпортних можливостей і створенню конкурентоспроможного експортного потенціалу.
Шляхом ініціювання розробки, прийняття і введення в дію відповідних законодавчих актів і виконавчих рішень щодо вільних економічних зон створюються найбільш сприятливі умови для вільного зовнішнього товарообігу, переміщення капіталів, новітніх технологій, науково-технічних розробок, широкої інвестиційної та інноваційної діяльності, розвитку виробничої і ринкової інфраструктури, сучасних засобів сполучень.
Передбачені законодавством пільгові умови податкової, митної, фінансово-кредитної, інвестиційної і цінової політики в межах вільної економічної зони мають здійснюватися за рахунок внутрішніх джерел доходів і нагромаджень від додаткового стимулювання розвитку товаровиробників і товарообігу, підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Для виділення бюджетних дотацій на зазначені цілі немає ґрунтовних підстав, бо цей чинник є першою характерною ознакою і критерієм оцінки неефективної діяльності вільної економічної зони. Державна казна, навпаки, повинна очікувати збільшення від вільної економічної зони додаткових надходжень до бюджету.
Ефективне функціонування вільної економічної зони неможливе без високорозвиненої банківської системи, функціонування на її території змішаних та іноземних банків, які б стимулювали залучення в зону іноземних капіталів та інвесторів.
Мотивація підприємницької діяльності та високопродуктивної праці, рівень і умови життя населення, різних його соціальних верств складатиметься в економічній зоні, як і в будь-яких інших регіонах країни, за кінцевими результатами ефективності праці, обсягів одержаних доходів, співвідношення фондів нагромадження і споживання в кожній господарській структурі та в межах всієї зони.
Держава при створенні вільної економічної зони повинна:
врахувати географічне положення регіону, його соціальну та транспортну інфраструктуру;
не допускати, щоб у вільній економічній зоні існували підприємства з чітко вираженими відмінностями в рівні рентабельності;
проводити зважену політику відбору інвестиційних проектів;
впровадити спрощену та прискорену процедуру рішення всіх організаційних питань;
систематизувати галузеві та територіальні пріоритети розвитку економіки регіону;
забезпечити політичну стабільність в країні;
встановити протиріччя в податковій політиці на території вільної економічної зони;
гарантувати конкретність та стабільність в питаннях, пов'язаних з наданням в зонах пільгового режиму.
Переваги ВЕЗ
Діяльність підприємств, зареєстрованих у вільній економічній зоні, має ряд переваг. Найбільш суттєвими з них є податкові пільги: звільнення від квот, мита та інших податків на імпорт. Більшість країн пропонують повне або часткове звільнення підприємства від податку на прибуток протягом перших 20-25 років функціонування. Часто податки замінюються річними зборами за право працювати у ВЕЗ, що складають символічну суму. Серед інших переваг можна виділити договори про податкові кредити, відповідно до яких податки, сплачені іноземною філією в вільній економічній зоні на свої репатрійовані надходження, кредитуються за рахунок податкових зобов'язань материнської корпорації перед урядом; надання фінансових ресурсів за низькими ставками (в деяких випадкам в вільній економічній зоні навіть створюються фінансові системи, об'єднані з міжнародними банками).
Саме завдяки пільгам, які надаються на території вільної економічної зони, суб'єкти підприємництва мають змогу отримувати високі прибутки: в середньому їх норма складає 30-35% в рік, а в азіатських вільних економічних зонах - до 40%. Строк окупності вкладених коштів в таких зонах істотно скорочується та складає 2-3,5 роки.
2. Функціонування вільних економічних зон в Україні

Передумови створення ВЕЗ в Україні
Основними передумовами створення ефективного функціонування вільних економічних зон в Україні є вигідне географічне розташування держави, розвиненість її зовнішньоекономічних зв'язків, наявність природнокліматичних умов, значних трудових і природних ресурсів, відповідного науково-технічного потенціалу і транспортної інфраструктури.
Україна має бути зацікавлена у створенні насамперед зовнішньоторговельних, виробничих і науково-технічних зон.
В Україні створена певна законодавча база функціонування вільних економічних зон, таких як "Закарпаття", "Інтерпорт - Ковель", "Порто-франко" (Одеса), "Аджалик" (Одеська обл.), "Жовква", "Мостиска", "Яворів" (всі три - Львівська обл.), зональні проекти Миколаївської та Чернівецької облдержадміністрацій, Дніпропетровської області.
Концепцією створення вільних економічних зон в Україні рекомендується з метою практичного відпрацювання організаційних, фінансових та виробничих механізмів віддавати перевагу локальним вільним економічним зонам, що розміщуються на невеликих територіях і мають вузьку спеціалізацію.
Але на території різних вільних економічних зон застосовуються не всі з вище перерахованих пільг, а лише частина. Для прикладу наведемо характеристику трьох основних вільних економічних зон України.
ПЕЕЗ "Сиваш"
Метою створення Північно-кримської експериментальної економічної зони (ПЕЕЗ) "Сиваш" було відродити промислові підприємства Армянська, Красноперекопська та Красноперекопського району.
Для ПЕЕЗ "Сиваш" встановлені наступні пільги:
податок на прибуток знижується на 50 %;
сировина, матеріали та обладнання, які ввозяться для власного виробництва, не оподатковуються ПДВ та митом;
вивезення за кордон продукції, що виробляється, не підлягає квотуванню та ліцензуванню.
СЕЗ "Донецьк" та "Азов"
З початку 90-х років в Донецькій обл. серйозно ставляться до створення в себе вільної економічної зони. За ці роки був розроблений проект закону "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області". Було підраховано та обґрунтовано кожен етап роботи з моменту, коли зона отримає реальне "право на життя", і до 2025 року розписаний.
Спеціальний режим інвестиційної діяльності на території Донецької області передбачає створення відразу двох спеціальних економічних зон: "Донецьк" та "Азов", що створені на строк 60 років.
В спеціальній економічній зоні "Донецьк" повинні розміщуватись підприємства, що застосовують новітні технології з метою виробництва товарів на експорт та внутрішній ринок, а також з метою створення імпортозамінюючих виробництв. В спеціальній економічній зоні "Азов" розташовуються підприємства, що здійснюють операції з обслуговування транзитних вантажів, їх зберігання, упакуванню, а також торгівлі та виробництва товарів на експорт. Крім того, в спеціальній економічній зоні можуть, розташовуватись банківські, страхові, аудиторські та фінансові підприємства.
У вільній економічній зоні передбачено:
оподаткування прибутку за ставкою 20 %;
пільги з оподаткування репатрійованого прибутку для нерезидентів (2/3 від встановленої ставки 15 %);
звільнення продукції, виготовленої в зоні для експорту, та товарів, ввезених в зону для власного споживання, від сплати мита та ПДВ.
Імпорт товарів для власного виробництва та експорт товарів виробництва вільної економічної зони не підлягають ліцензуванню та квотуванню.
Ввезений із-за митних кордонів товар може використовуватись:
по-перше, для повторного вивезення за митні кордони України (реекспорт);
по-друге, для ввезення на митну територію України;
по-третє, для виробничих потреб, тобто як сировина та матеріали.
Імпорт ввезеного в спеціальну економічну зону товару без його переробки дає можливість здійснювати зовнішньоторговельні операції без ПДВ та ввізного мита.
Ввезення товарів із спеціальної економічної зони на митну територію України оподатковуються як при імпорті, тобто ввізне мито, акциз та ПДВ знімаються при перетині кордонів спеціальної економічної зони. Це перетворює зону в свого роду ліцензійний склад, де знаходяться імпортні товари до того часу, коли для них знайдеться покупець, готовий оплатити їх вартість разом з імпортними податками. Такий режим може виявитись привабливим для імпортерів, особливо консигнаторів (комісіонерів) у зовнішньоекономічних договорах.
У випадку експорту товарів, вироблених в спеціальній економічній зоні з використанням раніше ввезеної на територію спеціальної економічної зони сировини та матеріалів, вивізне мито та акциз не стягуються, а ПДВ стягується за нульовою ставкою.
Але всі ці пільги не поширюються на бартерні операції. Операції купівлі-продажу, що відбуваються всередині вільної економічної зони, також підлягають оподаткуванню в загальному порядку.
Застосування спеціального режиму інвестиційної діяльності до суб'єктів підприємництва передбачає:
звільнення на період реалізації інвестиційного проекту (але не більше як 5 років) від обкладання ввізним (експортним) митом сировини, матеріалів, обладнання (крім підакцизних товарів) та від ПДВ - обладнання в момент його ввезення в Україну;
звільнення від оподаткування на 3 роки нових підприємств, інвестиції в які еквівалентні не менш як 1 млн. дол. З четвертого по шостий роки -- оподаткування прибутку таких підприємств здійснюється за ставкою 50 % від діючої. Ця пільга застосовується з моменту отримання першого прибутку.
ВЕЗ "Славутич"
З метою створення нових робочих місць для працевлаштування персоналу Чорнобильської АЕС, що вивільняється у зв'язку з достроковим виведенням її з експлуатації в адміністративних межах міста Славутича Київської області утворюється вільна економічна зона "Славутич".
Суб'єктом вільної економічної зони "Славутич" надаються наступні пільги щодо оподаткування:
звільнення на перші два роки з моменту реєстрації в зоні від оподаткування прибутку суб'єктів зони, у яких кількість працюючих осіб, вивільнених у зв'язку з достроковим виведенням з експлуатації блоків Чорнобильської АЕС, які мали там основне місце роботи, становить протягом звітного періоду не менше як 50 % загальної чисельності (але не менше як 10 працівників) та фонд оплати праці таких працюючих протягом звітного періоду не менш як 25 % суми загальних витрат на оплату праці, що включаються до складу валових витрат, а загальна сума фактично вкладених інвестицій у створення нового підприємства чи створення нових робочих місць шляхом розширення виробництва (реконструкції, технічного переозброєння) є еквівалентною не менш як 200 тис. дол. США. На наступні 3 роки податок на прибуток таких суб'єктів оподатковується за ставкою в розмірі 50 % діючої ставки оподаткування;
звільнення від плати за землю на період функціонування зони "Славутич" її суб'єктів, які мають земельні ділянки в цій зоні і в яких виконуються наведені вище умови;
звільнення від сплати збору до Державного інноваційного фонду;
звільнення від сплати збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
звільнення від сплати збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;
звільнення від обкладання ввізним митом сировини, матеріалів, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів), які ввозяться в Україну суб'єктами зони для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалізацією інвестиційних проектів.
В Житомирській області пріоритетними видами діяльності е виробництво м'ясних продуктів, молочних продуктів, тканин з інших матеріалів, ґрунтування та дублення шкіри, виробництво штучних або синтетичних волокон, виробництво тари з пластмас (виробництво мішків).
За допомогою вільних економічних зон відбувається швидка та ефективна інтеграція регіонів в систему світових господарських зв'язків. Територія отримує потужний імпульс для розвитку комунікаційної, ділової та соціальної інфраструктури.
3. Поняття та види офшорних компаній
Поняття офшорних зон. Офшорний бізнес сьогодні знаходиться в авангарді розвитку світових виробничих сил. Невеликі країни заохочують створення на своїй території офшорних компаній, щоб розвивати офшорний бізнес, що приносить додатковий доход цим країнам.
Офшорною зоною (центром) вважається країна або територія, законодавство якої дозволяє реєстрацію та функціонування офшорних компаній, що створюють прибуток з джерел, які діють поза країною або територією реєстрації.
Офшорні компанії - іноземні компанії, які зареєстровані в офшорних центрах країн, що надають їм особливі пільги. Такі компанії мають право на діяльність тільки за кордоном.
Тим самим офшорна компанія не дає права укладати угоди з місцевими фізичними особами (мешканцями зони) або юридичними особами (резидентами). Офшорним компаніям надаються реальні податкові пільги, одночасно спрощується звітність, знімаються валютні обмеження.
Основні переваги, які власники можуть отримати, використовуючи офшорні компанії, полягають в наступному:
досягнення анонімності і конфіденційності;
низькі ставки податків або їх відсутність;
відсутність контролю валютного обміну;
можливість вільного використання валюти;
банківські рахунки в будь-якій валюті;
ефективна і недорога банківська система;
прибуток (капітал) в твердій валюті, в надійних банках і в стабільній країні;
можливість отримання дозволу на роботу і виду на житло;
можливість законного володіння нерухомістю за кордоном.
Крім того, особливо широкі перспективи відкриваються саме у зв'язку з утворенням системи закордонних філій і проведенням на регулярній основі великих крупних внутрішньофірмових операцій.
Основними ознаками офшорної компанії є те, що вона:
1) не веде комерційної діяльності на території, де вона зареєстрована;
2) як правило звільнена від сплати податків або сплачує податок по зниженій процентній або фіксованій ставці;
3) має статус нерезидента або звільненого як такого, що не веде на даній території комерційну діяльність, резидента;
4) наявність посередника (секретарської компанії) в країні реєстрації.
Типи офшорних кампаній
Фірми-копилки
просто накопичуються грошові кошти, перевага визначається ступенем конфіденційності інформації про власників (Ліхтенштейн)
Підприємства для проведення транзитних торгівельних операцій
існують подвійні схеми, коли реєструється компанія у відповідній офшорній зоні, а інша в респектабельній країні, яка слугує в якості транзиту для фінансових потоків. Основний прибуток для використання таких схем осідає в безподатковій офшорній компанії
Фірми "Роялті"
збирають різні ліцензійні виплати за патенти, авторські гонорари та інші подібні відрахування
Фірми-перевізники та судноплавні компанії
займаються морськими та авіаперевезеннями, як власними так і зафрахтованими судами та літаками під прапором офшорної держави; фірми, що здійснюють експедиторську діяльність
Страхові компанії
займаються перестрахуванням страхових ризиків або страхують "дружні" компанії
Банки, банківські філії та кредитні установи
ця діяльність в офшорних зонах ліцензується (Швейцарія)
Фінансові компанії та брокерські фірми
таким структурам необхідна репутація (Люксембург, Швейцарія, Нідерланди, Ліхтенштейн, Ірландія)
Інвестиції та трастові компанії
управляють грошовими активами клієнтів (Нідерланди)
Холдингові компанії
в Люксембурзі, при певних умовах, холдингові компанії повністю звільняються від податків
Штаб-квартири компаній
найом великої кількості співробітників. Основним параметром для створення подібної структури буде розмір прибуткового податку
Інформаційні агентства та видавничі фірми
країни з низьким рівнем оподаткування авторських винагород, низькою вартістю виробництва поліграфічної продукції, хорошими засобами комунікації (Кіпр і Мен)
Підприємці, які бажають заснувати офшорну компанію повинні володіти детальною інформацією щодо майбутніх витрат (рис. 1.4).
Витрати
На стадії реєстрації
витрати на підготовку) документів, що вимагаються законом. Оплата послуг адвоката та секретарської фірми; збір за реєстрацію фірми, держмито та податки на капіталізацію; додаткові витрати на виготовлення комплекту візитних карток, фірмових бланків, печаток (круглої та корпоративної) та посвідчення особи
На стадії експлуатації
річний комісійний збір; оплата разових послуг (відкриття рахунку, зміна назви офшорної фірми, зміна директорів тощо); оплата додаткових послуг спеціалістів, що епізодично залучаються офшорною фірмою (погодинна оплата складає 100-200 дол. в годину); плата за послуги посередників (фінансові компанії, секретарські компанії)
Реєстрацію офшорної компанії підприємці можуть проводити як самостійно, так і за допомогою компаній, що надають послуги по реєстрації. Другий варіант виглядає більш пріоритетним, оскільки посередники мають більше інформації, а відповідно, мають переваги в оперативності, що зеконом и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.