Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Бюджетний дефцит

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 16.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ 

ПОВНА НАЗВА НАВЧАЛЬНОГО  ЗАКЛАДУ 

НАЗВА ФАКУЛЬТЕТУ 

НАЗВА КАФЕДРИ 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

на  тему: 

Тема  реферату 

                     
                  Студента  групи 
                  П.І.Б. студента
 
                  Викладач
                  П.І.Б. викладача
 
 
                                                                                                   
                   
                   
                   
                   
                   

Місто  Рік.  
 

Бюджетний дефіцит: причини, наслідки, методи управління. 

      Причини бюджетного дефіциту та його вплив на економіку.
      Незважаючи  на загальноприйняте розуміння змісту бюджетного дефіциту як перевищення витрат держави над її доходами, багато що в теоретичному з'ясуванні зв'язку названої ситуації з державними фінансами залишається не встановленим. Полярність позицій починається з визначення взаємодії бюджетного дефіциту та інфляції. Так, існує думка, що "... Гіперінфляція завжди і скрізь явище бюджетне ..."'. Інший автор вважає, що "... дефіцит є наслідком, а не причиною інфляції і в незначній мірі залежить від рівня державних витрат...". Згідно з іще однією точкою зору "... дефіцит федерального бюджету залишається найкрупнішим джерелом російської інфляції. Щоб ліквідувати його і відповідно інфляцію, слід зменшити дефіцит до такої величини, яку можна було б без великої фінансової напруги покрити з неінфляційних джерел..." .
      Зв'язок між бюджетним дефіцитом та інфляцією очевидний. Але первинною ланкою в цьому зв'язку є все-таки тривале перевищення державних витрат над доходами. У світовій практиці не спостерігались випадки, коли б помітна інфляція мала місце при бездефіцитному бюджеті. Разом з тим, виникнувши як наслідок бюджетного дефіциту, інфляція посилює останній хоча б тому, що сильніше знецінює його доходи, ніж витрати. Адже основним джерелом доходів є податки, які сплачуються через певний час з початку року (через місяць чи квартал суб'єктами господарювання або навіть через рік фізичними особами - платниками податків зі своїх доходів), в той час як витрати здійснюються щоденно.
      Не  все в теоретичному плані з'ясовано  і щодо причин виникнення бюджетного дефіциту. На думку деяких авторів, "...Дефіцит бюджету ... виникає внаслідок багатьох об'єктивних і суб'єктивних причин. Найбільш розповсюдженим явищем стає обмеженість фінансових можливостей держави мобілізувати необхідні доходи..." і. В цьому твердженні проблема бюджетного дефіциту зводиться лише до одного його боку - доходів - і зовсім не береться до уваги інший - витрати держави.
      Згідно  з іншою позицією, "... дефіцит  бюджету - наслідок неминучості дотацій, обмеженої бази оподаткування, державних доходів і неправильних орієнтирів фінансово-економічної політики..."2. Ця думка певною мірою конкретизує деякі причини бюджетного дефіциту, але не вказує на їх глибинні коріння і носить універсальний характер, тобто не орієнтує на встановлення передумов виникнення бюджетного дефіциту в конкретній країні.
      Ті  ж автори, що намагаються це зробити, зводять проблему до зовнішніх політичних факторів, які, звичайно, впливають на економіку, але не можуть бути визначальними у бюджетному дефіциті. Так, зустрічається позиція, згідно з якою "однією з найбільш істотних причин (дефіциту бюджету в Україні. - 0.3) є розрив господарсько-економічних зв'язків країн, що входять до складу СНД" 3, або ж: "Найважливішою причиною дефіциту бюджету в Україні є ... розпад фінансово-кредитної системи, зумовлений виходом із рубльової зони..." .
      Звичайно, таким твердженням більш властиві емоції і ностальгія по бувшому СРСР, ніж тверезі аргументи. Адже протягом багатьох років існування радянської держави для неї був характерний  дефіцит бюджету, який ретельно маскувався слухняною офіційною статистикою.
      Та  й зв'язки між підприємствами колишніх радянських республік припинились тільки ті, що не влаштовували одного з партнерів, вигідні ж для обох з них лише змінюються.
      На  нашу думку, в аналізі бюджетного дефіциту слід виділяти глибинне, загальне, що властиве будь-якій державі, в якій витрати стали перевищувати доходи, і більш поверхове, що має місце в окремій країні, тобто особливе. До загального необхідно віднести стан виробництва, його ефективність і політику державного впливу на доходи і витрати. Якщо це визначення застосувати до пояснення глибинних причин бюджетного дефіциту в Україні, то такими будуть спад виробництва і зростання витрат на виготовлення продукції, а також невиважена політика витрат у відношенні до державних доходів.
      Щодо  конкретних особливостей розвитку економіки  України, які зумовлюють дефіцит  бюджету, можна виділити:
      - структурну дисбалансованість народного  господарства в бік значного  переважання виробництва засобів  виробництва над виробництвом  предметів споживання;
      - збереження значної кількості  нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;
      - неефективний механізм оподаткування  суб'єктів господарювання та стягнення з них податків;
      - крупномасштабний оборот "тіньового"  капіталу;
      - збереження ситуації, за якої прибутковішими є вкладення капіталу в торгово-посередницьку і фінансово-кредитну сфери;
      - невиправдано "роздуті" соціальні  програми;
      - величезні державні невиробничі  витрати;
      - приписки, крадіжки, втрати виробленої продукції і багато чого іншого, що не піддається суспільному обліку і не стало об'єктом ефективного контролю з боку держави.
      Очевидно, що зменшення і повна ліквідація бюджетного дефіциту можуть бути забезпечені  лише шляхом подолання причин, які  його зумовлюють. Зрозуміло і те, що це справа багатьох років, протягом яких економіка буде функціонувати в умовах бюджетного дефіциту. Тому вплив його на народне господарство вимагає теоретичних досліджень.
      Незважаючи  на очевидність того, що бюджетний  дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема, стимулює в ній інфляцію, є й протилежні позиції. Так, на думку одного з авторів, "... саме по собі існування бюджетного дефіциту не справляє вирішального впливу на економіку, не відображається на доходах населення, якщо сильно розвинутий приватний сектор...". Однак навіть у країнах із розвинутою економікою, основою економічної системи яких саме і є високорозвинений недержавний сектор, існування державного дефіциту визнається гальмом економічного прогресу, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки. І зовсім непереконлива позиція, згідно з якою "... обмежений бюджетний дефіцит в принципі допустимий і при вмілому управлінні він може навіть сприяти деякому пожвавленню економіки..." .
      Однак саме пожвавлення економіки і  створює передумови для скорочення дефіциту державного бюджету, а не навпаки.
      Звичайно, не можна однозначно оцінювати негативні  наслідки перевищення витрат над доходами навіть одного обсягу, що зафіксовані в різних соціально-економічних умовах. Крім того, для врахування впливу бюджетного дефіциту на економічну динаміку важливо також брати до уваги його тривалість, стабільність тенденцій (зростання чи скорочення) тощо. Тому на нетривалий період можна і за нормальних умов розвитку допустити певний бюджетний дефіцит, але лише тоді, коли завищені в порівнянні з доходами бюджетні витрати спрямовуються на економічні чи соціальні проекти, що, безумовно, забезпечить зростання (особливо шляхом економії) продуктивності праці. Саме нарощування результатів виробництва, насамперед предметів споживання, і веде до скорочення бюджетного дефіциту. Негативний вплив на економіку, що зумовлюється дефіцитним фінансуванням бюджетних витрат, безумовно провідна роль дефіциту в стимулюванні інфляційних тенденцій зумовлюють постійну увагу до його витратної і доходної частин. Світова практика розрізняє два види бюджетного дефіциту: структурний, тобто такий, що позначається певним базовим станом економіки, і циклічний, який коливається під впливом економічної кон'юнктури в конкретний період.
      В Україні, беручи до уваги, що економічний  спад і інфляція є прямим наслідком кризового стану всього господарства, весь бюджетний дефіцит можна характеризувати як структурний. Тому навіть за наявності на сучасному стані формування ринкових умов господарювання не слід було б покладатись на сили ринкового саморегулювання в подоланні бюджетного дефіциту та інфляції. В цих обставинах вкрай необхідна політика уряду, спрямована на подолання вищенаведених негативних явищ. Це передбачає наявність чіткої і обгрунтованої концепції виходу з кризового стану і розроблену у відповідності з нею бюджетну стратегію. На даний момент нічого цього немає.
      ІІ.БЮДЖЕТНИЙ  ДЕФІЦИТ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ  РОЗВИТОК КРАЇНИ.

2.1. Вплив бюджетного  дефіциту на макроекономічні  показники

      Бюджетний дефіцит впливає на економіку не лише своїм розміром, а й його співвідношенням з доходами і витратами та найважливішими макроекономічними показниками. В 1996 р. частка граничного розміру дефіциту в доходах бюджету становитиме 19,3%, а у видатках -16,1%. В 1995 р. частка фактичного дефіциту в доходній частині бюджету складала 29,4%, а у витратній - 22,7%. Зазначимо, що ці показники є значно вищими за ті, що були встановлені внаслідок неодноразових змін і доповнень до Закону України "Про Державний бюджет України на 1995 рік" і становили відповідно 25,2 і 20,1%.
      Граничні  величини бюджетного дефіциту в офіційних  документах і міжнародних зобов'язаннях перед МВФ визначаються іншим показником - відношенням розміру дефіциту до ВВП. На нашу думку, його застосування є не зовсім коректним, тому що оцінка ВВП на рік вперед, особливо в сучасних економічних умовах України, може бути лише дуже приблизною як у фізичному, так і, особливо, у вартісному виразі. Свідоме завищення оцінок ВВП, наприклад, у зв'язку з темпами інфляції дозволяє скоригувати показник частки закладеного в бюджет дефіциту ВВП до того рівня, який задовольняє МВФ. Однак для внутрішніх оцінок реального стану грошово-кредитної системи і перспектив досягнення фінансової стабілізації доцільно виходити з того, наскільки забезпечено покриття запланованих витрат і скільки грошей для цього не вистачає, а також намітити передбачувані шляхи покриття дефіциту.
      Політика  уряду і НБУ в цій галузі має визначати такі параметри  фінансового ринку, як обсяг грошової маси в обігу та її структуру, курс національної грошової одиниці відносно вільно конвертованих валют, розміри реальних процентних ставок по кредитам, рівень інфляції тощо.
      Важливе значення для встановлення зв'язку розміру бюджетного дефіциту з макроекономічними показниками має аналіз динаміки доходів і витрат бюджету за певний період часу. Дані про таку тенденцію наведені в таблиці.
2.2. Бюджетний дефіцит  і національна  безпека.
      Розробка  системи національної безпеки включає  декілька основних напрямків - політичний, військовий, економічний, ідеологічний тощо. На жаль, ще не стала пануючою як в законодавчих сферах, так і в суспільстві думка, що рівень бюджетного дефіциту слід включити в сукупність оцінок національної безпеки.
      Значною мірою це зумовлено тим, що при визначенні бюджетного дефіциту його розглядають лише як економічну категорію. Однак він має вплив на всі аспекти життя суспільства, і не тільки на економіку, а й на політику. Тому важливо аналізувати політичні чинники створення системи збалансованого бюджету, що є актуальною проблемою в розвинутих країнах. Так, Президент США Білл Клінтон підтримав ідею конституційної поправки і запропонував свій план збалансування бюджету країни до 2005 року. Виступаючи 23 січня 1996 року перед обома палатами Конгресу із щорічним посланням "Про становище країни", він ще раз висловив думку, що збалансований бюджет має привести до зниження податків, процентних ставок'. Це, звичайно, зміцнить економіку, а значить, і національну безпеку.
      В західних країнах державний бюджет не лише забезпечує акумулювання коштів, необхідних для фінансування державної машини, використовується не тільки для часткового перерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату в державі, але й не в меншій мірі для різноманітних форм впливу на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси для здійснення верховною владою відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки. В Україні остання функція державного бюджету не лише практично не використовується, але й не розробляється теоретично.
      Бюджетна  політика держави, спрямована на забезпечення національної безпеки, має наступні основні виміри:
      - встановлення частини валового  внутрішнього продукту, яка перерозподіляється через державний бюджет;
      - співвідношення між основними  статтями витрат державного бюджету;
      - співвідношення між доходами  і витратами держави. Для України  зберігається кризовий економічний  стан, вплинути на який можна,  застосувавши три варіанти регулювання  бюджетного дефіциту.
      Перший  варіант. Свідомо піти на збільшення державного боргу з тим, щоб використовувати класичний кейнсіанський інструментарій для стимулювання економічного росту. Негативний наслідок цього - гіперінфляція і все те негативне, що з нею пов'язане.
      Другий  варіант. Істотно скоротити державні витрати, що зумовить повний крах невиробничої сфери, яка здебільшого знаходиться на бюджетному фінансуванні соціального захисту населення, масове банкрутство підприємств тощо.
      Третій  варіант. Знайти додаткові джерела доходів, насамперед, збільшити податки- Негативним наслідком цього буде дальше погіршення ділової активності, що неминуче призведе і до скорочення бази оподаткування.
      Очевидно, що перераховані заходи державного впливу на бюджетний   дефіцит не можуть не послаблювати національну безпеку. Тому вкрай актуальне дослідження впливу бюджетного дефіциту на економіку, з'ясування його змісту і причин, а також можливості зменшення його з якомога меншими негативними наслідками. 
 

2.3. Управління зовнішнім боргом і його вплив на бюджетний дефіцит.
      В офіційній практиці вважається, що використання зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту не відноситься  до інфляційних засобів. Це вірно, але  лише з позиції сьогоднішнього дня. Адже через певний час починається обслуговування зовнішнього боргу, витрати на яке зростають абсолютно і навіть можуть збільшитись відносно у структурі видатків державного бюджету, ускладнюючи можливості скорочення його дефіциту.
      Таким чином, залучення зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту не є безпечним для країни і не може вважатись неінфляційним. Інфляція лише віддаляється до періоду, коли починають зростати затрати по обслуговуванню зовнішнього боргу.
      Очевидно, що протягом багатьох років Україна  в тій чи іншій мірі буде залучати зовнішні кошти. Вже на листопад 1995 р. було одержано від різних країн понад 6 млрд.дол. кредитів, причому віддачі від них поки надто мало. І вже в 1996 р. досить значна частина бюджетних витрат спрямовується на обслуговування міжнародних кредитів.
      Але обслуговування зовнішнього боргу  не зумовлюється лише виплатою процентів по кредитах. На його обсяг негативно впливає і динаміка зовнішньої заборгованості по товарному імпорту, яка у вирішальній мірі зумовлена закупками енергоносіїв. У результаті цього набули тривожної тенденції і видатки по обслуговуванню зовнішнього боргу, які в 1994 р. складали 1,2% обсягу ВВП, а в 1995 р. наблизились до 6%. Така ситуація є закономірною тому, що згідно з оцінками і прогнозами світового банку величина зовнішнього боргу України становила у 1994 р. 7,3% ВВП, у 1995 р. - 11,3 і зросте до 14,8% у 1996 р. і до 20,7% у 1997-2003 роках".
      Зазначимо, що ця проблема стояла (і значною  мірою зберігається і зараз) перед  багатьма країнами, що починали економічні реформи. Так, чистий зовнішній борг Польщі в останній рік перед реформою становив 44% ВВП, Чехословаччини - 16, Угорщини - 61, Болгарії - 63% ВВП2.
      Існування значного зовнішнього боргу і  витрат по його обслуговуванню посилює актуальність вирішення проблеми вдосконалення його управління. Зазначимо, що ні в теоретичному, ні в практичному аспекті вона не розроблена.
      Як  свідчить досвід розвинутих країн, чим  обтяжливіший для держави нагромаджений зовнішній борг, тим все істотніше ного обслуговування включається у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи. Управління боргом стає важливим фактором грошової і фінансової політики, її ефективним інструментом.
      За  наявності великого зовнішнього  боргу стає проблематичним вирішення  завдання зміцнення довіри до національної валюти, протидії інфляції, забезпечення необхідними валютними резервами і досягнення конвертованості національної грошової одиниці. Особливо гостро стоїть питання про можливі несприятливі наслідки у випадку надмірної девальвації національної валюти і збільшення внаслідок цього реального іягаря платежів по обслуговуванню зовнішнього боргу. Все це вкрай актуально і для України, що обумовлює необхідність розробки концептуального підходу до управління обслуговуванням зовнішнього боргу. Його основними елементами, на нашу думку, мають стати: регулювання обсягів боргових зобов'язань; умов одержання кредитних коштів у борг чи відстрочки в оплаті товарів і послуг; використання державного боргу перед іншими країнами для досягнення певних цілей фінансової, грошової чи в цілому економічної політики.
      У процесі реалізації названого концептуального  підходу необхідно передбачити  декілька етапів здійснення програми використання боргів: розробка концепції одержання і використання боргових коштів; їх планування; обгрунтування їх цільового використання; оцінка ефективності проектів, реалізованих із застосуванням боргових коштів. Можливе також використання елементів саморегулювання варіантного й індикативного планування процесу залучення і направлення боргових коштів.
      Програма  зовнішніх боргів має включати декілька розділів. По-перше, обгрунтування оптимального їх обсягу. По-друге, встановлення конкретних форм залучення боргових засобів, які  б найповніше відповідали національним інтересам і національній безпеці. По-третє, застосування найраціональнішої структури кредитів. Здійснюючи планово-прогнозну роботу, важливо і вносити в неї певні корективи стосовно як тих чи інших аспектів залучення боргових коштів, так і загальних вимог щодо регулювання державного зовнішнього боргу.
      При обгрунтуванні річного обсягу зовнішніх  коштів і на перший (п'ятирічний) період доцільною є розробка декількох  варіантів. Критерієм вибору найоптимальнішого мають стати граничні розміри зовнішнього боргу з урахуванням зобов'язань по боргових платежах, забезпечення критичного імпорту, додаткових потреб у валютних коштах для підтримки поточного платіжного балансу, непередбачених потреб. Важливо особливо виважено приймати рішення про одержання державою торгових та інвестиційних кредитів, які далеко не завжди забезпечують очікуваний результат.
      В залежності від конкретної ситуації можливе й дострокове залучення валютних коштів з метою використання їх у подальших періодах. Це пов'язано з прогнозом зміни в негативний бік пропозиції і попиту на ринку міжнародних кредитних ресурсів і дає змогу одержати необхідні суми боргових засобів на вигідніших умовах, ніж через певний час.
      Для поліпшення управління обслуговування зовнішнього боргу, його скорочення, а значить, і зменшення негативного впливу на бюджетний дефіцит необхідний державний контроль за показниками боргової залежності, що встановлюються шляхом співставлення обсягу заборгованості і платежів по ній з величиною ВВП і розміром експорту. Тут слід враховувати, що Україні як державі з перехідною економікою об'єктивно властива низька питома вага експорту у ВВП. Очевидно, що ця причина, а також недостатня інтеграція вітчизняної економіки у світовий ринок роблять більш обгрунтованим використання як бази для встановлення рівня реальної боргової залежності не показника ВВП, а обсягу експорту.
      Для якісного управління зовнішнім боргом і пом'якшення його впливу на бюджетний  дефіцит слід також глибше аналізувати  умови, на яких надаються зовнішні кредити. Очевидно, що більшу перевагу (якщо це можливо) доцільно віддавати довгостроковим позичкам, тому що це не обтяжує боржника подальшими турботами і додатковими затратами по пролонгації короткострокових кредитів. Це особливо актуально для України, яка вже й так має істотний зовнішній борг. Крім того, необхідно вивчати й розробляти підходи щодо інших умов одержання зовнішніх коштів зокрема, враховувати, чи є ці умови ринковими чи не-ринковими, в якій валюті надаються кошти, чи є пільговий період, як і ким (чим) фінансується кредит тощо.
      З часом Україна вийде на світовий ринок з облігаційними позичками. Це вимагатиме врахування специфічних форм їх обороту на фондовому ринку, умов емісії й розміщення, особливостей діяльності й впливу на ринок цінних паперів міжнародних і національних фінансово-кредитних інститутів.
      Зміцнення вільного доступу України до міжнародних  фінансових ринків дозволить використовувати  нові облігаційні позички для  дострокового погашення іноземних кредитів, які одержані на менш вигідних умовах. Іншими словами, йдеться про можливість самостійно переглядати умови виплати зовнішніх позичок без погодження їх з кредиторами. Однак при цьому слід враховувати і вірогідні потенційні перепони та труднощі включення в світовий фінансово-кредитний ринок країн з істотним зовнішнім боргом і відсутністю достатнього досвіду розміщення облігаційних позичок на зовнішньому ринку кредитних ресурсів.
      Раціональне управління зовнішнім боргом передбачає й аналіз варіантів вибору кредитів. На практиці це не обов'язково виступає наче завершальною стадією розробки програми залучення зовнішніх боргових коштів. Орієнтація на певну структуру кредиторів нерідко є переважно визначальним моментом по відношенню до обсягів і умов одержання зарубіжних кредитних коштів. Ще далекий від оптимального механізм використання кредитів міжнародних фінансових організацій, які є особливо привабливими не лише внаслідок своєї пільговості, а ще й тому, що зміцнюють довіру інших кредиторів, особливо недержавних. Враховуючи серйозні труднощі нашої держави в обслуговуванні зовнішнього боргу, іноземні кредитори можуть наполягати на забезпеченні нових позичок шляхом депонування валютних ресурсів на спеціальних рахунках у західних банках. Широкомасштабне застосування таких заходів негативно вплине на внутрішній валютний ринок і стабілізацію національної грошової одиниці.
      В перспективі необхідно поступово відходити від практики одержання боргових коштів від імені уряду, що в принципі відповідає практиці країн з розвинутою економікою. Однак, слід мати на увазі й те, що в перехідних умовах відмова уряду від частини зарубіжних кредитних коштів на користь тих чи інших суб'єктів господарювання може зумовити й негативні наслідки. Адже уряд (державні органи) має вищий кредитний рейтинг, ніж підприємницькі структури. Тому за інших рівних умов можливе залучення в економіку країни зовнішніх коштів на вигідніших умовах.
      В організації ефективного управління зовнішнім боргом і виплатами по ньому перспективною є принципова відмова від практики подальшого перегляду контрактних умов по боргових зобов'язаннях. Такої лінії найбільш послідовно додержується Угорщина. Незважаючи на те, що вона має значний зовнішній борг, ця країна не намагається домагатися від кредиторів полегшення останнього шляхом зміни на свою користь його первісних умов. Таким чином, Угорщина зберігає довіру до себе основних західних кредиторів і може без обмежень користуватися зовнішніми облігаційними позичками, а також мати вигоду від притоку в країну значних зовнішніх кредитних ресурсів. Багато хто з фінансистів вважають, що при цьому обслуговування зовнішнього боргу в тривалій перспективі не так обтяжливе, як за відсутності довіри до країни як боржника.
      Сучасна і прогнозована ситуація в Україні  із зовнішнім боргом і посиленням його тиску на бюджетний дефіцит  нагадує період загострення кризи міжнародних платежів в багатьох країнах в першій половині 80-х років. Особливо показова в цьому плані Мексика, яка припинила повернення боргів у 1992 році. Україна також поки що не може відмовитись від необхідності перегляду і відстрочки непосильних боргових платежів в умовах триваючої економічної та фінансової кризи. Тому, вдосконалюючи управління зовнішнім боргом та його обслуговуванням, доцільно врахувати зарубіжний досвід, зокрема труднощі в скороченні бюджетних витрат і нарощуванні доходів, посилення небезпеки інфляційного фінансування бюджетного дефіциту, заниження курсу національної грошової одиниці щодо твердих валют, перепони на шляху розміщення державних позик та інших форм мобілізації внутрішніх фінансових коштів.
3.2. Бюджетний дефіцит - сутність на напрямки його скорочення. Питання збалансованості бюджетів.
       Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є  необхідною умовою фінансово-бюджетної  політики. Перевищення доходів над  видатками становить надлишок бюджету (профіцит). Перевищення видатків над доходами становить дефіцит бюджету. При визначенні розміру дефіциту бюджету кредити та позики в джерело доходів не враховуються. Граничний розмір дефіциту та джерела його покриття визначаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радами народних депутатів під час затвердження відповідних бюджетів. Покриття дефіциту бюджету здійснюється за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інститутів. Рішення про залучення позик до Державного бюджету України в кожному конкретному випадку приймає Верховна Рада України.
       Розмір  внутрішніх республіканських позик  Автономної Республіки Крим встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, а внутрішніх місцевих позик - обласними та міськими Радами народних депутатів, під час затвердження відповідних бюджетів і може уточнюватися під час внесення змін чи доповнень до них.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.