На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Организация религиозных туров

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 16.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст 
 

Організація релігійних турів:
       Поняття, значення і види релігійного туризму 2
       Особливості організації паломницьких турів 7
Список  використаної літератури 12 
 

 

Організація релігійних турів:
Поняття, значення і види релігійного туризму 

       Релігійний  туризм. Даній вид туризму вважається історичним. Так як, одними з перших туристів поза сумнівом були середньовічні паломники.
       Релігійний туризм – подорож, що має метою виконання яких-небудь релігійних процедур, місій.
       В туризмі з релігійними цілями виділяють декілька видів подорожей:
      паломництво;
      пізнавальні екуменічні подорожі;
      наукові поїздки;
      подорожі – спогади.
       Першою  історичною формою дійсної подорожі було паломництво. Слово "паломник" виникло в часи, коли християни, які  здійснювали походи в Палестину  до Гробу Господнього, запровадили звичай повертатись до дому з пальмовою гілкою (лат. — раlmа). Паломником традиційно вважається людина, яка прямує кудись із чітко визначеною культовою метою. Ще за античних часів греки та римляни вирушали в подорожі, до різних храмів, а жителі центральної та східної Європи — до священних Гаїв. У мусульман —це паломництво до Мекки. У буддистів — повторення шляху подорожі Будди, в індусів — плавання по Гангу.
       Головна мета подібних подорожей — участь у релігійному обряді, замолювання гріхів чи поклоніння святим місцям, прагнення до зцілення. А для туризму всі місця вже втратили святість остаточно і є лиш історико-культурною цінністю.
       Паломницька подорож — це хід до життя й  долі. Цей шлях поєднує та нейтралізує  протиставлення: свій — чужий, внутрішній — зовнішній, близький — далекий, видимий — невидимий, сакральний — профанний. При цьому відбувається зміна духовного статусу людини, його зовнішнього вигляду, відбувається якесь перетворення, одержання священної сили.
       Мета  прочанина — побачити святині, доторкнутись до божественного, змінити себе, порівняти іде з безкінечністю, побачити неможливе чудо, пережити неповторне, по-справжньому є можливим лиш один раз. Прийшов, побачив, доторкнувся. Людина, яка повертається — вже інша, перетворена. Тому паломництво — це одноразова, необоротна дія. Це спроба досягти священного центру, повернутись до раю, знайти благодать ще до кінця світу, не чекаючи загальної катастрофи, неминучої, необоротної, примусової.
       Паломницька подорож — це також і прагнення до трансформації, до виходу за межі власне людського, до розширення свого масштабу й обріїв, це спосіб відсунути кордони, радикально їх перебороти. У подорожі виникає можливість дійсної трансцендентації. Існує питання, чи може будь-яка подорож реалізувати цю можливість і чи досягає людина цієї — не завжди усвідомлюваної мети. На наш погляд, сучасний туризм є лише подобою класичної (міфічної) подорожі, оскільки майже цілком утратив той самий священний вимір, у якому тільки й може відбутись справжня трансцендентація, реальне перетворення людської природи.
       Паломницький  туризм — пошук священного. Сучасні  подорожі до екзотичних країн —  це бажання бути присутнім на чужих  святах, танцях, карнавалах, релігійних церемоніях, жертвоприносинах і самокатуваннях, подивитись на традиції, страти, бої тварин, кориду, жорстокі бійки, гонки та інші способи самогубства. Це бажання прилучитись до того, на що сам не здатний, ніколи не зможеш зважитись. Це — підглядання за чужими подвигами та злочинами, насолодами й стражданнями, болем і смертю, екстазом і трансцендентацією.
       Саме  поняття паломницького туризму  — поїздок віруючих до релігійних святинь — заперечується дуже багатьма з тих, хто займається його організацією: для них "паломництво" й "туризм" — поняття різні, іноді навіть взаємовиключні. Із цих міркувань використовується термін — "релігійний туризм".
       Паломницький (релігійний) туризм в найближчому  майбутньому буде мотиваційною частиною сучасної індустрії туризму. Собори, мечеті, культові музеї й духовні  центри — це туристичні об'єкти, що користуються зростаючим попитом.
       Тема  паломницького туризму розглядається  в багатьох популярних журналах, а  от із наукової точки зору мало ким  розглянута. На наш погляд, вона повинна  викликати інтерес у туристичних  фірм.
       У даній роботі ми хочемо показати форми паломницького туризму, його місце й можливість практичного застосування в Україні, а також розглянути специфіку організації релігійних турів українськими туристичними фірмами.
       Насамперед, паломницький туризм може бути розділений відповідно до п'ятьох найрозповсюдженіших конфесій:
      християнства,
      ісламу,
      хасидизму,
      іудаїзму
      буддизму.
       Послуги для двох останніх релігійних конфесій відсутні на туристичному ринку України.
       За  географічними ознаками паломницькі  поїздки можна поділити на три напрямки:
      монастирі та святині ближнього зарубіжжя (головним чином Росія);
      монастирі та святині далекого зарубіжжя (святині Греції — у першу чергу гори Афон, Італії, Ізраїлю, Болгарії, Польщі);
      паломницькі поїздки по Україні, які можна умовно розбити на:
       а) одноденні;
       б) 2-3 денні;
       в) тривалі. 

       Паломницький  туризм має три форми:
       а) традиційне паломництво;
       б) екскурсійні тури релігійної тематики;
       в) спеціалізовані тури, у яких поєднуються прочани й екскурсанти.
       Традиційне  паломництво – це відвідування святих місць для поклоніння реліквіям і пошуку духовного спокою.
       Екскурсійні тури за релігійною тематикою проходять, як правило, один день і становлять інтерес не лише для дорослих туристів, але й для дітей.
       Спеціалізовані  тури зазвичай розраховані мінімум на три дні з відвідуванням релігійних святинь й архітектурних пам'яток минулого. Іноді для їх організації необхідний дозвіл (благословення) настоятеля монастиря.
       Паломництво для християн — відвідування релігійних святинь із метою молитовної обіцянки, праці та збору пожертвування на відновлення й розвиток монастиря або храму. За часів Київської Русі це назвалось богоміллям, а паломництвом вважали поїздки до Святої Землі для поклоніння Гробу Господньому. За релігійними канонами поїздка мала тривати не менше 10 днів і припадати на релігійні свята. Прочани йшли туди, де є святині: святі нетлінні мощі, чудотворні ікони. Ішли як до живого за благословенням. У паломництво відправлялись на покаяння; існували обітниці паломництва. Були випадки таких подорожей за покликанням: сам Господь (або святий) уві сні призивав людину відвідати святині. Найчастіше прочани ходили до Києва — Києво-Печерської лаври. До Києва йшли навіть із Сибіру. Іншим важливим центром паломництва була Трійце-Сергієва лавра, куди за традицією ходили поклонитись преподобному Сергію навіть російські царі, а також — Почаївська лавра. Трохи пізніше в XIX ст. і на початку XX ст. центром паломництва стали Саров і Оптина пустинь, що не славилась святинями, її відвідували для спілкування зі старцями.
       Пізнавальні екуменічні подорожі – це знайомство з релігійними і історичними пам’ятниками, історією релігії, культурою релігії.
       Наукові поїздки – це поїздки богословів, істориків, вчених, які займаються питаннями  релігії. А також поїздки під  час яких вивчають історико-культурні, релігійно-культові пам’ятки та пам’ятки монументального мистецтва.
       Подорожі  – спогади та вшанування. Це подорожі людей до могил рідних і близьких людей, для ушанування їх пам’яті. А  також подорожі до місць проживання, поховання або загибелі видатних осіб. 

 

Особливості організації паломницьких турів 

       Належність  до релігійної конфесії не є перешкодою для туризму. Турист повинен бути ознайомлений і поважати місцеві  закони та звичаї. Це положення не зобов'язує його виконувати обряд, дотримуватись чи прилучатись до тієї або іншої релігії чи культу, за винятком тих випадків, коли це є метою подорожі, тобто паломництвом. Якщо духовних сил за релігійними міркуваннями для поваги не вистачає, то туристу варто відмовитись від відвідування культового об'єкта даної місцевості або країни.
       За  міжнародними нормами турист має  право на безперешкодне відправлення релігійних обрядів і молитов, однак  за умови, що це не заважає іншим  туристам і не порушує місцевих звичаїв  і правил перебування в готелі чи інших громадських місцях. Наприклад, у великих міжнародних аеропортах існує спеціальне приміщення для відправлення релігійних обрядів, що обслуговуються як мінімум представниками трьох конфесій. Будь-яке відвідування святих місць, храмів, інших культових об'єктів і споруд, що знаходяться під егідою діючої конфесії або секти, у їхньому володінні, включене до програми туру, потрібно узгодити з керівництвом цієї релігійної громади. Повинен бути встановлений порядок відвідування об'єкта туристами, час відвідування, що не заважає обрядам, або порядок присутності на обрядах. Звичайно монастирі, храми й інші культові споруди доступні для відвідування туристами, а громади й секти, що володіють ними, охоче запрошують туристів з економічних міркувань (стягування плати за відвідування); встановлюють певні правила для відвідувачів, зокрема стосовно одягу, фотознімків; пропонують власного екскурсовода. Отже, необхідно попередньо ознайомитись зі звичаями всіх громад і монастирів, через які проходитиме маршрут.
       В ісламських країнах до іноземних  туристів ставляться підвищені вимоги згідно з релігійними правилами. В Арабських Еміратах не можна знаходитись у нетверезому стані в громадських місцях, купатись оголеним або у відкритих купальниках жінкам. Існують й інші обмеження. За порушенням цих норм людина змушена сплатити штраф чи підлягає тюремному ув'язненню або зазнає тілесного покарання.
       Релігійні обмеження поширюються й на їжу. Наприклад, мусульмани та іудеї не вживають свинини. Релігійно настроєні євреї  вимагають кошарної їжі, приготованої з дотриманням релігійних обрядів  і правил, що необхідно зазначати в туристичній путівці. У багатьох релігіях встановлені пости — періоди, коли обмежується споживання окремих видів їжі й навіть розваг. Усе це варто враховувати при проектуванні туристичного продукту для певних груп населення. Необхідно відзначити, що відмова вживати свинини в їжу — явище дуже розповсюджене, і якщо турист висловлює таке бажання, то воно неухильно виконується (однак про це він має повідомити до купівлі туру). Аналогічна вимога щодо надання вегетаріанської їжі. Кошарна їжа надається тільки за окрему платню та за попереднім узгодженням. Але далеко не всі підприємства громадського харчування можуть запропонувати таку їжу. Якщо група формується з урахуванням усіх цих вимог, то доведеться шукати спеціальний єврейський ресторан, де подаються кошерні страви.
       При обслуговуванні паломництв потрібно прикласти  зусилля для забезпечення прочан місцем, близьким до Бога. Розміщення, що відповідає культурній дійсності  потрібно замовляти заздалегідь. Прочанин повинен почувати себе спорідненим  із родиною Бога, оточеним багатьма братами й сестрами по вірі. Коли паломництво здійснюється парафіяльним об'єднанням, церковною групою, єпархіальним зібранням або ширшими угрупованнями, то воно стане символом збереження церковного терміна. У цих випадках найкраще, коли всі учасники знають, що вони є частиною церкви відповідно до їхнього покликання і службового становища.
       У будь-якому випадку, особи, що відповідають за огляд святині, повинні заздалегідь  продумати найкращий спосіб поклоніння або просто огляду, щоб прочанин зрозумів, що його похід складає частину паломницької віри взагалі.
       Ще  одним із найважливіших факторів здійснення релігійних подорожей до тієї або іншої країни є тимчасові інтервали, протягом яких визначаються релігійні й державні свята. Аналіз тимчасових інтервалів із погляду менеджменту туристичної фірми необхідний для всебічної підготовки й організації релігійних турів.
       Збіги релігійних свят і пікового сезону в туризмі створюють додаткові труднощі в організації релігійного туризму як для країни, що направляє, так і для країни, що приймає. Отже, відвідування того або іншого куточка планети представниками різних конфесій із релігійними цілями, на наш погляд, пов'язане з релігійними святкуваннями.
       В цілому, все вище зазначене, це лише краплина того, що необхідно враховувати, організуючи релігійні тури. Тому кожна туристична фірма, що займається цим видом діяльності, повинна мати чітку систему знань про особливості паломництва й культових обрядів кожної із світових релігій.
       На  даний момент у світі все більше розвиваються різні види культ
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.