На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Конкурентостроможнсть працвника. Старння робочої сили

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 16.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 8. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

на  тему
 
 
 
 
 

 

Зміст
Вступ.
    Конкурентоспроможність працівника.
      Поняття конкурентоспроможності робочої сили.
      Чинники, що визначають конкурентоспроможність працівників.
      Пріоритети підвищення конкурентоспроможності робочої сили.
      Проблеми якості робочої сили в Україні.
    Старіння робочої сили.
      Аналіз стану ринку робочої сили в Україні.
      Причини старіння суспільства.
      Трудовий потенціал: проблема старіння робочої сили.
Висновки.
Список використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ
    Проблема  досягнення реальної конкурентоспроможності робочої сили в умовах глобалізації світової економіки поступово виходить на перший план. І це цілком зрозуміло, оскільки лише конкурентоспроможна  робоча сила, якість якої знаходиться  на рівні світових стандартів, матиме змогу на рівних конкурувати з висококваліфікованою, освіченою робочою силою розвинутих країн.
    Розвитком є цілеспрямована зміна, в результаті якої виникає нова якість. Говорити про розвиток бізнесу – означає  говорити про набуття нових якостей, які б відповідали мінливим потребам клієнтів, стану ринку, рівню технологій. Нова якість – це не лише оновлений продукт, технології чи спосіб просування товару, а, в першу чергу, людей, що створюють і цей продукт, і технології, і способи просування. Ми говоримо про відношення людей до компанії, в якій вони працюють, до продукту, який вони виробляють, до того, що вони продають і як вони це роблять.
    У третє тисячоліття економіка  України вступає з численними наслідками соціально-економічної  кризи. Найбільш гостро прорахунки в різних сферах життя країни концентруються в проблемі соціально-трудових відносин. У цих умовах нагально збільшується необхідність підвищення якості трудового потенціалу суспільства як вирішальної передумови соціально-економічної стабілізації і подальшого підвищення продуктивності національної економіки. У зв’язку з цим серед багатьох теоретичних і науково-практичних проблем формування національного ринку праці чільне місце належить визначенню концептуальних підходів до проблеми конкурентоспроможності робочої сили.
            Підвищення конкурентоспроможності  робочої сили є одним з найбільш  важливих факторів, що визначають  піднесення промислового виробництва.
            Цей фактор включає:
    -      зростання конкурентоспроможної  зайнятої, або активної, частини населення країни;
    -      підвищення конкурентоспроможності  молоді, оволодіння нею сучасними  навичками праці, менеджменту  та організації виробництва;
    -      формування підприємницького класу,  здатного забезпечити розвиток  та піднесення економіки країни.
    Враховуючи  зменшення трудових ресурсів в Україні  через падіння народжуваності, зростання  смертності, збільшення осіб пенсійного віку, в теперішній час суттєво  зросла роль якісних характеристик  трудового потенціалу країни. Це пояснюється  також світовими тенденціями глобалізації економіки, переходом до нового технологічного устрою, що потребує проведення глибоких структурних та організаційних зрушень у виробництві.
    Слід  відмітити, що успішна діяльність зарубіжних корпорацій пояснюється використанням інноваційної моделі розвитку виробництва, яка передбачає впровадження нових, сучасних розробок і зростання конкурентоспроможності персоналу.
    У розвинутих країнах світу широке застосування наукомістких технологій пояснюється наявністю високої  культури виробництва, розширенням і зростанням творчих здібностей та ініціативи робочої сили. Мова йде про якісні зміни трудових ресурсів, які все більше стають джерелом появи та впровадження у виробництво нової, високоякісної продукції.
    Нині, в умовах глибокої економічної кризи, на ринку праці України відчувається незадоволений попит на висококваліфікованих працівників широкого профілю і нових професій, зумовлений розвитком ринкових відносин і соціальним прогресом. Постійно існує висока потреба у працівниках нових професій для управлінської роботи, керівниках нового типу, що не лише мають знання у галузі маркетингу, менеджменту, права, володіють іноземними мовами й новими технологіями, а й характеризуються високою здатністю до навчання і професійної мобільності.
    Сучасний етап розвитку цивілізації пов'язано з новим поглядом на робочу силу як на один із ключових ресурсів економіки. Тому свідчення - ріст ролі людського фактора в умовах технологічного етапу НТР, коли в наявності пряма залежність результатів виробництва від якості, мотивації і характеру використання робочої сили в цілому й окремого працівника зокрема. Зростання ролі людського фактора в сучасному виробництві підтверджено результатами економічних досліджень ведучих учених світу.
    У нових, більш ефективних організаційних умовах відбувається з'єднання робочої сили і робочих місць, включення в інноваційно-виробничий процес творчого потенціалу трудящих, підготовка і перепідготовка кадрів, рішення проблем соціального захисту трудящих і т.п. Ринок праці стає найважливішою ланкою національної і світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові ресурси творчого типу, що здійснюють повсякденну еволюцію суспільства. Проте ні про яке процвітання не може йти мова, якщо не вирішуються адекватно ринкових умов питання рівня оплати працівників, що створюють блага.
      В економічно розвинених країнах  сформовані високі стандарти  рівня життя. Досягнення їх забезпечуються головним чином доходами від зайнятості, і саме це є важливим мотивом активізації поведінки населення на ринку праці. Тут склалася соціальна структура з домінуванням середнього класу і вельми помірного рівня розшарування населення.
    Україна, яка декларує прагнення до європейської інтеграції, повинна поширювати відповідну модель розвитку - впровадження європейських стандартів життя для населення країни (мати європейське житло, харчуватися, одягатися й відпочивати як середній європеєць), а для цього необхідно, щоб рівень вартості робочий сили було спрямовано на її збільшення. На жаль, Україна дотримується абсолютно іншої економічної доктрини, яка спирається на принципи не високої якості, а низької вартості, дешевизни (сировини, товарів, технологій, робочої сили).З огляду на таку ситуацію, ми вважаємо тему даної курсової роботи «Робоча сила та фактори, що визначають її вартість» актуальною.  
 
 
 
 
 

 

    Конкурентоспроможність  працівника.
1.1. Поняття конкурентоспроможності  робочої сили.
    Конкурентоспроможність  працівника - ступінь розвитку комплексу використовуються в процесі трудової діяльності здібностей індивіда та його кваліфікації. Це - властивість індивіда, що характеризує ступінь задоволення конкретної потреби в його робочій силі в порівнянні з іншими індивідами.
    В основі конкурентоспроможності лежить поєднання різних характеристик  трудового потенціалу, що мають в кожен конкретний момент часу різну ступінь розвитку. З моєї точки зору, стосовно до аналізу конкурентоспроможності характеристики трудового потенціалу можна розбити на дві групи:
    - Об'єктивні (або відчутні). До них  належать стать, вік, зовнішні  дані, національність, громадянство, сімейний стан, рівень освіти і кваліфікації, професійна підготовка, стаж роботи, стан здоров'я та інші.
    - Суб'єктивні. Вони включають в себе ступінь готовності людини до професійної мобільності, до постійного професійного і кваліфікаційного росту і вдосконалення, а також деякі мотиваційні особливості особистості.
    Одним із чинників, який підвищує конкурентоспроможність працівника, є бренд роботодавця. Він належить до групи суб'єктивних факторів.
    Бренд роботодавця - одна з найсильніших активів компанії, які здатні залучати найкращих фахівців. На оголошення компанії, яка зуміла створити такий бренд, про що відкрилася вакансії здобувачі приходять в незліченну кількість. На аналогічне оголошення від маловідомого роботодавця (або, як нерідко буває, взагалі безіменне) відгукується набагато менше кандидатів. 


Чинники, що визначають конкурентоспроможність працівників.
    Рівень  конкурентоспроможності робочої сили визначається як ступінь можливостей  працівника витримати конкуренцію  з боку реальних або потенційних претендентів на його робоче місце або претендувати самому на інше, престижніше.
    Виділяють три підходи до трактування конкурентоспроможності робочої сили:
    загальнотеоретичний підхід;
    ототожнення даної категорії з якістю робочої сили;
    кон’юнктурний підхід.
    Щодо  першого підходу, то конкурентоспроможність робочої сили визначають як обов’язковий атрибут товарно-грошового виробництва, що зводиться до змагання у досягненні успіхів на будь-якому рівні і  в будь-якому секторі суспільно-економічного життя, до постійної здатності носія робочої сили протистояти негативним ринкових тенденціям, спрямованим у бік його виштовхування з виробничої сфери.
    Найпоширенішим  підходом у трактуванні конкурентоспроможності робочої сили є ототожнення даної  категорії з якістю робочої сили. Згідно з даним підходом під конкурентоспроможністю робочої сили розуміють лише певну систему властивостей робочої сили, тобто її якість. Конкурентоспроможність — це «сукупність якісних і вартісних характеристик специфічного товару «робоча сила», що забезпечують задоволення конкретних потреб роботодавців, у тому числі державних підприємств, у працівниках певної кваліфікації (професії)». Розмежувати категорії «якість робочої сили» та конкурентоспромож­ність робочої сили можна за допомогою кон’юнктурного підходу. Конкурентоспроможність робочої сили, виходячи зі специфіки товару «робоча сила», виявляється у двох напрямках. Згідно з першим напрямком робоча сила характеризується на ринку праці своїми споживчими та вартісними характеристиками. На даному етапі можна визначити такі основні чинники, що обумовлюють рівень конкурентоспроможності працівників на ринку праці:
    якісні ознаки робочої сили (професійно-кваліфікаційні характеристики, загальноосвітній рівень, особистісні характеристики тощо);
    відповідність якісних характеристик робочої сили потребам ринку праці, ціни робочої сили, попиту на неї.
    Отже, за умов ринкових відносин для працевлаштування населення важливим є не лише якісні характеристики їх робочої сили «самі  по собі», а тільки за обставини їх відповідності кон’юнктурі ринку праці. На другому етапі показником конкурентоспроможності є результативність праці на певному робочому місці. Від рівня конкурентоспроможності працівників залежить специфіка його трудової поведінки, рівень реалізації та розвитку особистісного трудового потенціалу. З позицій працівника цей показник визначає стійкість його становища на виробництві. З позицій підприємства він визначає перспективи успішної та стійкої фінансово-економічної діяльності. Розглядаючи соціально-економічну сутність конкурентоспроможності робочої сили, виділяють три головні групи чинників, що визначають конкурентоспроможність робочої сили на ринку праці:
    загальнооб’єктивні чинники, що визначають рівень соціально-економічного стану суспільства, ступінь розвитку продуктивних сил країни та окремих її регіонів, статево-віковий склад населення, кількісний і якісний склад ресурсів праці, розвиток інфраструктури ринку праці, соціально-побутової інфраструктури та ін.;
    чинники, що характеризують соціально-демографічний статус і загальний фізичний стан особи працівника: стать, вік, сімейний стан, його фізичне здоров’я, місце проживання, забезпеченість житлом, наявність особистого автотранспорту;
    чинники, що характеризують соціально-психологічні якості особи: життєво-цільові установки, її схильності та звички, ступінь політичної зрілості, релігійність, комунікабельності, рівень інтелекту, самодисципліни, знання іноземних мов.
    В умовах структурно-технологічної перебудови економіки та відповідних змін в управлінні трудовим потенціалом найбільш конкурентоспроможною є робоча сила, що має професійну мобільність. Однак аналіз соціально-економічного розвитку України свідчить, що в сучасних умовах відтворення трудового потенціалу не відповідає завданням формування конкурентоспроможної робочої сили, оскільки воно відбувається зі значним порушенням основних показників соціально-демографічного розвитку економічно активного населення. 


Пріоритети  підвищення конкурентоспроможності робочої сили.
    Підбір  конкурентоспроможної робочої сили та забезпечення відповідних умов для постійного зростання її рівня на підприємстві призводить до створення такої сукупності працівників, які працюють на досягнення спільної мети - створення конкурентоспроможної продукції та зростання рівня конкурентоспроможності підприємства в цілому. У такий спосіб формується конкурентоспроможний колектив.
    Пріоритети  підвищення конкурентоспроможності робочої сили:
    1. Забезпечення зайнятості, який передбачає  низку заходів:
    - працевлаштування випускників навчальних закладів в умовах ринкової економіки;
    - створення якісних і високоінноваційних  робочих місць;
    - стимулювання становлення сегменту  висококваліфікованої робочої сили.
    2. Посилення інвестиційних та інноваційних  вкладень в людські ресурси,  яке повинне відбуватись за такими напрямами:
    - забезпечення поступового переходу  до випереджальних темпів інвестицій  в підготовку професіоналів на  виробництві порівняно з вкладеннями  у фізичний капітал (дотримання  тенденції, притаманної економічно  розвиненим країнам);
    - запровадження у практику управління  персоналом, що займається впровадженням  інновацій, оцінку та стимулювання  його конкурентоспроможності.
    3. Стимулювання постійного підвищення  конкурентного рівня робочої  сили працівників, що забезпечує  конкурентні переваги національної економіки в цілому і включає, зокрема, такі напрями:
    запровадження на підприємствах вітчизняної моделі мотиваційного менеджменту;
    правовий захист працівників, зайнятих на умовах застосування погодинної оплати праці в процесі трудової діяльності;
    приведення у відповідність мінімальної заробітної плати із мінімальною вартістю робочої сили.
    4. Зростання якості освітянських  послуг, шляхом здійснення таких  заходів:
    реформування освітньої системи в процесі вступу України до Болонського процесу;
    збільшення частки витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи до 3% ВВП;
    скорочення розриву зв'язків між освітянами і роботодавцями, між сферою освіти і ринком праці;
    стимулювання процесів наукових досліджень у закладах освіти, які є основою університетської підготовки. Прирівняння української системи наукових ступенів до загальноєвропейської для спрощення мобільності викладачів і науковців в Європі;
    підвищення якості організації виробничої практики учнів і студентів через покращення матеріально-технічної бази навчальних закладів.
    Результатом конкуренції на регіональному ринку  праці є конкурентоспроможна  робоча сила регіону, яку слід визначати  як сукупну конкурентоспроможну  робочу силу, що забезпечує можливість реалізувати конкурентні переваги і соціально-економічний розвиток регіону в цілому.
      Найвпливовішими чинниками забезпечення  конкурентоспроможності робочої  сили України є: витрати на  підвищення професійно-кваліфікаційного  рівня працівників; структура  робочої сили за рівнем освіти; ціна робочої сили; можливість працевлаштування індивідів; мобільність робочої сили на ринку праці та капіталовкладення. 


Проблеми  якості робочої сили в Україні.
    Одним з головних факторів, який може значною  мірою «погасити» негативні тенденції  глобалізації в структурі зайнятості населення і зробити значно гнучкішим національний ринок праці, є підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили. Від якості робочої сили, безумовно, залежить її конкурентоспроможність. Але ці категорії, будучи пов’язані між собою, не є тотожними. Конкурентоспроможність робочої сили — проблема в економіці надзвичайно впливова та, разом з тим, мало досліджена і в економічній літературі фактично не розглядається. Доцільне визначення їй дає професор Д. П. Богиня. На його думку, конкурентоспроможність робочої сили — це сукупність якісних і вартісних характеристик специфічного товару «робоча сила», яка забезпечує задоволення конкретних потреб роботодавців, у тому числі державних підприємств у працівниках певної кваліфікації (професії). В аспекті якості вона характеризує певні ознаки, зумовлені сукупністю споживчої придатності робочої сили та її здатності до ефективної праці (фах, стаж, вікові дані тощо). В аспекті кількісних характеристик конкурентоспроможність працівника може визначатися продуктивністю та ефективністю праці, витратами робочого часу на виконання певних операцій, якістю виробленої продукції, витратами сировини, палива тощо. Конкурентоспроможність робочої сили є індикатором управління працею.
    Одним з головних факторів, який може значною мірою «погасити» негативні тенденції глобалізації в структурі зайнятості населення і зробити значно гнучкішим національний ринок праці, є підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили.
    Проблеми  якості робочої сили в Україні, якій потрібно мати конкурентоспроможну і соціально спрямовану національну економіку, повинні займати ключове місце як у поточних рішеннях, так і в програмах, розрахованих на довгострокову перспективу, на всіх рівнях владних структур. Впровадження новітніх технологій та розвиток наукоємких виробництв без наявності високоосвіченої і висококваліфікованої робочої сили, а також постійного всебічного поліпшення її якісних характеристик буде неможливе.
    Підтримання на належному рівні якості робочої  сили, а тим більше її постійний розвиток потребують значних витрат. Але навряд чи це є головним фактором, тому що проблема стоїть так: збереження якості існуючої робочої сили і подальше прискорене поліпшення її з урахуванням здійснених і майбутніх структурних змін в економіці — необхідна і невідкладна умова економічної незалежності України, активного виходу нашої держави на світовий ринок товарів і послуг достойним конкурентом. Це стає одним з головних пріоритетів державної соціально-економічної політики. Інтеграція у світову економіку рівноправним партнером з існуючим трудовим потенціалом є надто проблематичною. Жодне серйозне завдання щодо подальшого зростання економіки, впровадження високоефективних заходів зміни і поліпшення її структури без надійного та своєчасного забезпечення висококваліфікованими, фізично й психічно здоровими робітниками і спеціалістами не може бути виконано.
    Україна завжди мала якісну робочу силу з високою  загальною і професійною освітою  та задовільними фізичними, фізіологічними і психофізіологічними характеристиками. Однак в останні роки робоча сила нашої країни втрачає ті складові, які забезпечують її високу якість. Системна криза вкрай негативно відбилася на всіх аспектах життєдіяльності суспільства, але чи не найбільш відчутної шкоди вона завдала робочій силі через певну обмеженість у підвищенні кваліфікації, незбалансованість у харчуванні та недостатнє медичне обслуговування.
    Невипадково динамічно зростає потреба підприємств  у професіоналах, фахівцях, технічних  службовцях, кваліфікованих робітниках з інструментом, в операторах та складальниках устаткування і машин, незважаючи на значно зменшену загальну потребу економіки в працівниках. Втрата навичок і практичного досвіду тривалий час незайнятими своєю справою працівниками (безробітними, зайнятими нерегламентованою і нелегальною діяльністю та ін.) неадекватно компенсується, як ми це бачили, системою підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки кадрів. Програми навчання нерідко застарілі, матеріально-технічна база училищ не завжди відповідає потребам підготовки висококваліфікованих робітників для сучасних технологій. Багато підприємств і організацій припинили або значно скоротили внутрішньовиробничу підготовку кадрів або через брак коштів, або через недооцінку перспектив мати висококваліфікований персонал.
    Довготривалий негативний вплив на відтворення  та якість робочої сили мають низькі середньодушові доходи більшості населення. Основою грошового доходу, як відомо, має бути заробітна плата як ціна робочої сили. Однак значно нижча  питома вага в доходах українців заробітної плати іншими розвинутими країнами не єдина причина того, що спостерігаються суттєві недоліки в галузевій диференціації заробітної плати. Промисловість, будівництво і особливо сільське господарство — майже вся реальна економіка та її фундамент — наука поступаються у заробітній платі галузям, які по суті є інфраструктурою реальної економіки. Випередивши в оплаті праці гірників, металургів, науку, на перше місце вийшли банківські службовці. Наприклад, співвідношення середньомісячної заробітної плати в сільському господарстві до середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у всіх сферах економіки, у 1990 р. складало 0,95, а у 2000 р. — лише 0,48. Водночас аналогічне співвідношення працівників фінансування, кредитування та страхування відповідно становило 1,5 і 2,44.
    Таке  становище робить непрестижною працю  в традиційних для України  галузях, особливо для молоді, і спричиняє  значні втрати в економіці. Наприклад, металургія стала галуззю непрестижною, тоді як саме від продажу металургійної продукції держава має найбільші інвалютні надходження до бюджету.
    Низька  заробітна плата і сумнівна її диференціація — один із суттєвих чинників, який негативно впливає  на якість робочої сили. Змінити  таке становище можливо, посиливши  регулюючу роль держави в цих процесах через законотворчу діяльність і суворе дотримання законів суб’єктами господарської діяльності.
    До  якісних характеристик робочої  сили належить і працездатність особи. Науково обґрунтоване визначення працездатності дає доцент Я. В. Крушельницька. Працездатність — це максимальна ефективність діяльності людини при такому рівні функціональної мобілізації, який не викликає перенапруження організму. В свою чергу, функціональний стан — це інтегральний комплекс фізіологічних функцій і якостей людини, що забезпечують ефективне виконання професійної роботи при певному рівні фізіологічних затрат організму [48, с. 120]. Цей показник залежить не тільки від об’єктивних характеристик осіб, таких як вік, стать, фізичні і фізіологічні дані, а й від суб’єктивних чинників: раціонального харчування залежно від професії (спеціальності), умов праці, достатнього медичного обслуговування. Все це залежить від рівня заробітної плати і доходів у цілому. 

    Старіння  робочої сили.
    2.1. Аналіз стану ринку  робочої сили в Україні.
    Загальна  чисельність економічно активного  населення в Україні становить 22,6 млн. чоловік. Однак високий - і постійно зростаючий - рівень старіння робочої сили (у середньому по Україні кожен 6 економічно активний працівник - старше 50 років, а кожен 19 - старше працездатного віку) створює певні труднощі для нормалізації процесів відтворення робочої сили, зокрема для впровадження нових технологій і відповідної перекваліфікації працівників.
      В умовах адміністративно-командної  системи, низькій заробітній платі відповідали такі ж низькі, жорстко регульовані ціни на товари і послуги.
      З початком формування ринкової  економічної середовища почали  впроваджуватися і ринкові методи  ціноутворення. Були ліквідовані практично всі дотації товаровиробникам, відкриття ринків привело до поступового "підтягування" внутрішніх цін до світових. Громадські фонди споживання були зруйновані, а соціальні послуги в значній своїй частині стали платними (як правило, плата стягується незаконно і нелегально) [10; 7]. Таким чином, заробітна плата стала основним джерелом забезпечення потреб працюючих та членів їх сімей. І, безумовно, такий низький її рівень не забезпечував і не міг їх забезпечити.
      Ситуація змінилася - або, точніше,  повинна була змінитися - з  початком економічного підйому. Потрібні були структурні реформи, потрібні були нові технології та інвестиції і, зрозуміло, кваліфікована робоча сила, здатна і бажає інтенсивно працювати. Однак збільшення зайнятості відбулося за рахунок працівників сфери торгівлі (а це, як і раніше, значною мірою так звані реалізатори на базарах) і представників найпростіших професій, тобто за рахунок найменш кваліфікованої робочої сили.
    Як  правило, прихильники моделі з дешевою  робочою силою посилаються на досвід повоєнної Німеччини чи Ірландії 1980-х років, де держава стимулювала не зростання, а заморожування заробітної плати. Проте відбувалося це в умовах, принципово відмінних від сучасних українських реалій. На відміну від цих країн, початок економічного піднесення в Україні не супроводжується масштабною безробіттям.
    Рівень  безробіття, визначений за методологією МОП, в Україні приблизно відповідає показникам розвинених країн і значно поступається показникам більшості  країн з перехідною економікою: Польщі, Словаччини, Болгарії, Хорватії, країн Балтії.
    Більше  того, Державна служба зайнятості України  систематично реєструє вакантні робочі місця. Так, протягом 2006 року було зареєстровано 2,3 млн. вакансій. Однак лише 5% з них  пропонувалися із заробітною платою понад 1000 грн.(160 євро), а майже 60% - із заробітною платою менше 500 грн. (80 євро). Зрозуміло, велика частина таких вакансій так і залишається незаповненою.
    Таким чином, основна проблема українського ринку праці - це не безробіття, а  неконкурентні робочі місця і відтік робочої сили за межі країни.
    Зростання вартості робочої сили і, в першу  чергу, зростання заробітної плати, поза сумнівом, повинен спиратися  на економічні можливості, зокрема, на підвищення ефективності використання робочої сили і зростання ВВП - в іншому випадку зростання грошової маси служить поштовхом для інфляції.
    Результати  розрахунків, виконаних за порівняльним даними, свідчать, що відставання України  за рівнем продуктивності праці приблизно  відповідає відставання по заробітній платі. При цьому тенденції відображають випереджають темпи зростання в Україні заробітної плати, а не продуктивності праці. У 2006 р. Україна за рівнем оплати праці впритул наблизилася хіба що до Болгарії - у порівнянні з іншими країнами перехідної економіки відставання складає від 49,7 (Румунія) до 86,5% (Словенія).
    Окрема  тема - мінімальний рівень оплати праці  як державна гарантія того, що працююче населення не може бути бідним. Законодавче встановлення мінімальної заробітної плати - це найбільш простий і поширений метод державного регулювання оплати праці в країнах ринкової економіки.
    Забезпечуючи  конкурентоспроможність шляхом уцінки, а не підвищення якості, роботодавці  не докладають особливих зусиль для  створення робочих місць, що потребують освіченого персоналу, а віддають перевагу некваліфікованим низькооплачуваним працівникам, зберігаючи стійкий попит на некваліфіковану робочу силу. За 2000-2005 роки кількість громадян, працевлаштованих державною службою зайнятості на робочі місця, які не потребують професійних знань, зросла більш ніж удвічі. Дешева робоча сила не стимулює підприємців до її економії шляхом впровадження сучасних технологій, до створення високоефективних робочих місць.
      Наслідком цього стали деформації  в структурі зайнятості. З початку виходу з кризи (2000 рік) не тільки не збільшилася, а навіть скоротилася чисельність професіоналів, фахівців інструментальників, операторів і складальників устаткування та машин, кваліфікованих аграріїв, тобто тих категорій працівників, які, власне, і впроваджують інновації. Саме в цей період відбувається безперервне зростання чисельності зайнятих некваліфікованим працею.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.