На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Звернення судових ршень до виконання

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 19.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 16. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


„МЕЛІТОПОЛьСЬкий  інститут державного
та  муніципального управління”
КЛАСИЧНОГО  ПРИВАТНОГО УНІВЕРСИТЕТУ 
 
 

Кафедра права 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Цивільне процесуальне право»
    на тему «Звернення судових рішень до виконання» 
     
     
     
     
     
     

    Виконав  ст.групи    

    Спеціальність_______________правознавство_______________________ 
 

    Керівник) 
 
 
 
 
 
 
 
 

Мелітополь, 2008 

РЕФЕРАТ 

      Курсовий  проект: 59 стор., 38 джерел.
      Об’єкт дослідження – звернення судових рішень до виконання.
     Мета  роботи – аналіз виконавчого провадження судових рішень.
     Судові  рішення є обов’язковими до виконання на всій території України (ст. 124 Конституції України) [1]. Обов’язковість таких рішень забезпечується можливістю їх примусового виконання на підставах і у спосіб, передбачених чинним законодавством.
     Виконавче провадження, як завершальна стадія судочинства, відіграє важливу роль у зміцненні законності, що полягає  в правильному і своєчасному виконанні рішень судів, а отже, і захисті майнових і особистих немайнових прав громадян. Виконання судових рішень – важливий етап, без якого сам факт прийняття рішення втрачає сенс, і тому залишення проблем їх виконання поза увагою ставить під загрозу мету здійснення судочинства.
      Органами, що здійснюють примусове виконання судових постанов і актів інших правоохоронних органів, є судові виконавці. У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банків, кредитно-фінансовими установами.
     Рішення суду, що набрали законної сили, є обов’язковими для всіх органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (ст. 14 ЦПК) [6]. Крім цього, у деяких випадках навіть за межами держави, якщо це передбачено міжнародними договорами і Верховна Рада України дала на це згоду.
      виконавче ПРОВАДЖЕННЯ, Звернення до виконання, виконавчий лист, судовий наказ, розстрочка виконання, поворот виконання, судовий виконавець
 

      
ЗМІСТ 

      Вступ ………………………………………………………………….….... 4
      Розділ 1. Поняття та значення виконавчого провадження ……….….... 10
      1.1. Поняття виконавчого провадження ………..………………...…….. 10
      1.2. Права та обовязки сторін у процесі виконання судових рішень ..... 13
      1.3. Обов’язки та права державних виконавців ………………………... 21
      1.4. Контроль за законністю виконання  провадження …………….…... 24
      Розділ 2. Відкриття виконавчого провадження, порядок та умови його здійснення .……………………………………………………………………..... 27
      2.1. Відкриття виконавчого провадження ……………………………… 27
      2.2. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження ……….. 32
      2.3. Звернення судових рішень до виконання у примусовому порядку 38
      Розділ 3. Правове закріплення звернення судових рішень до виконання у законодавстві України ………………………………………………………… 40
      3.1. Правова регламентація виконання судових рішень ……………… 40
      3.2. Повноваження суду з виконавчого  провадження ………............… 43
      3.3. Виконавчі документи ……………………………………………….. 47
      Висновки  ………………………………………………………………….. 53
      Список використаних джерел …………………………………………… 57 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      В Україні продовжується поступова  переоцінка політико-правових ідей та цінностей, відбувається процес оновлення  системи права, її галузей та інститутів, трансформація практики правозастосування. Розвиток ринкових відносин, формування нового правового простору, зміна державних і суспільних пріоритетів вимагає нових, більш ґрунтовних досліджень, усталених правових інститутів, які створюють фундамент правової системи та забезпечують належний рівень функціонування правових відносин в країні.
      Конституція України надала широкі права і  свободи громадянам, а також встановила гарантії реалізації та захисту їх у судовому порядку. Не випадково головним конституційним обов’язком України, як правової держави, є утвердження й забезпечення прав і свобод людини та їх гарантії, що визначають зміст і спрямованість діяльності держави та захищаються судом [1].
      Відповідно  до ст. 16 Цивільного кодексу України  кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх особистих немайнових або майнових прав та інтересів. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України (ст. 124 Конституції України) [1]. Обов’язковість таких рішень забезпечується можливістю їх примусового виконання на підставах і у спосіб, передбачених чинним законодавством. Примусове виконання рішень покладено на державну виконавчу службу, яка входить до системи Міністерства юстиції України.
      Саме  в межах інституту виконавчого  провадження визначено організаційно-правові засади діяльності суб’єктів виконавчого провадження.
     Виконавче провадження, як завершальна стадія судочинства, відіграє важливу роль у зміцненні законності, що полягає  в правильному і своєчасному виконанні рішень судів, а отже, і захисті майнових і особистих немайнових прав громадян. Виконання судових рішень – важливий етап, без якого сам факт прийняття рішення втрачає сенс, і тому залишення проблем їх виконання поза увагою ставить під загрозу мету здійснення судочинства.
      За  роки незалежності в Україні сформувалась власна система суб’єктів виконавчого провадження. Однак, практика свідчить, що її функціонування малоефективне і неповноцінне. В першу чергу, це зумовлено недостатнім досвідом правового регулювання системи суб’єктів виконавчого провадження як складової інституту цивільного процесуального права. Цей чинник сприяв неналежному та несвоєчасному виконанню рішень судів та інших органів, що стало однією з головних причин падіння авторитету судової влади. Відсутність чіткого визначення правового статусу суб’єктів виконавчого провадження, розмаїття юридичних взаємозв’язків, що існували між ними, нормативно-правового забезпечення виконання рішень судів та інших органів призводило до ситуації, коли боржник знаходився в кращому становищі порівняно з кредитором. Це створювало перешкоди для розвитку рівноправних ринкових відносин, підривало авторитет правової системи України. Виникла ситуація, коли особа не могла бути впевнена у відшкодуванні заподіяних їй збитків.
      Практика  свідчить, що виграти суд – це лише половина справи, оскільки не всі рішення, що їх ухвалюють суди, доводяться до логічного завершення, тобто до виконання. Цьому перешкоджає низка об’єктивних і суб’єктивних чинників, одним з яких, на наш погляд, є недостатня поінформованість громадян про порядок виконання рішень суду, зокрема в цивільних справах.
      Відсутність досконалої та справедливої судової  системи в Україні унеможливлює досягнення правової визначеності у соціальних та економічних взаємовідносинах. Тому для більш швидкого оздоровлення системи судочинства в Україні необхідно:
      – удосконалити систему виконання судових рішень;
      – запровадити реєстр судових рішень із створенням відповідної бази даних і забезпечення у встановленому законом порядку доступу до неї;
      – забезпечити прозорість судових рішень шляхом запровадження механізму оприлюднення судових рішень через Інтернет та іншими засобами з дотриманням при цьому вимог статті 32 Конституції України [1].
      Тобто теоретико-прикладні проблеми виконання  судових рішень набули особливої актуальності й визнані на найвищому рівні, адже право на судовий захист особи можна вважати реалізованим тільки тоді, коли рішення суду виконано в повному обсязі.
      Теоретичні  питання функціонування судової системи України за принципом спеціалізації та виконання судових рішень уже неодноразово розглядалося в спеціальній науковій літературі.
      Однак вдосконалення існуючого законодавства  не менш важке завдання, ніж створення нового. Особливість процесу вдосконалення полягає у тому, що для того, щоб постали питання, які вимагають врегулювання чи доопрацювання, необхідна поява прецедентів практики, які вкажуть на наявні недоліки. Хронологія появи законодавства про виконавче провадження своєю розтягнутістю стримувала процес його вдосконалення.
      Інститут  судових виконавців формувався роками, а відповідно і сам механізм виконання рішень. Проте, як свідчить практика, ця сфера далека від досконалості. Нормативно-правовою базою для виконання судових рішень, у тому числі ухвал і постанов суду, є закони України „Про державну виконавчу службу“ від 24 березня 1998 року, „Про виконавче провадження“ від 21 квітня 1999 року та Інструкцією про проведення виконавчих дій від 15 грудня 1999 року. Обов’язковість виконання судових рішень закріплено у ст. 11 Закону України „Про судоустрій України“, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України [2]. Незважаючи на таку нормативну врегульованість, все ж виникають проблеми.
      На  нашу думку, теоретико-прикладні проблеми виконання судових рішень здебільшого пов’язані з неузгодженістю нормативно-правової бази та відсутністю системного підходу при її розробці та прийнятті. Відповідним чином систематизоване, упорядковане законодавство, що регулює суспільні відносини у сфері виконання судових рішень не тільки полегшує користування ним, але й є показником того, що зовнішня форма даної національно-правової системи адекватна одній з існуючих ознак права – системності. Це означає, що від систематизації залежить все те, що відноситься до цінності права, його ефективності та законності.
      Також важливою проблемою є деякі положення  Закону України „Про відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом“. Намагання привести законодавство у відповідність з кращими світовими зразками призвело до досить несподіваних наслідків. Помилковою є сама побудова законодавства про банкрутство. Тобто, положення Закону перешкоджають отриманню стягувачем належного йому майна на законних підставах. Схема, за якою працює даний закон, є неправильною, оскільки порушує права громадян.
      Відсутність чітко сформованої законодавчої бази та інші проблеми інституту виконання судових рішень породжують зловживання, а іноді й звичайну безграмотність і непослідовність дій державних виконавців, які зумовлені таким становищем. Деякі проблеми пов’язані й з діяльністю держвиконавців. В результаті цього багато рішень залишається без виконання.
      Слід  зазначити, що проблеми виконання судових рішень притаманні не тільки українському судочинству. За твердженням фахівців, такі проблеми існують також і в країнах, які прийнято вважати розвиненими, таких як: США, державах Європейського Союзу [8].
      Основними причинами невиконання виконавчих документів про стягнення заборгованості на користь держави (мито, штрафи, фінансові санкції та інше) є неповна інформація по установчих даних у виконавчих документах на боржника, що не дозволяє встановити його місце проживання, прізвище, ім’я та по батькові.
      Основною  причиною невиконання рішень про  конфіскацію майна є те, що органи, які згідно з законодавством повинні надавати відомості про належне боржнику майно, затримують подачу даних відповідей та майно, що підлягає конфіскації, в більшості випадків є неліквідним.
      Причинами невиконання виконавчих документів про відшкодування шкоди, заподіяної злочинами, є:
      Відповідно  до ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження“ державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно й повно здійснювати виконавчі дії.
      Зокрема, державний виконавець:
      – здійснює всі необхідні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, зазначеного в документі на примусове його виконання, у спосіб і порядок, що визначені виконавчим документом;
      – надає сторонам а також їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
      – розглядає заяви та клопотання сторін або інших учасників процесу виконавчого провадження;
      – заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності відповідних обставин;
      – роз’яснює сторонам їх права та обов язки;
      – проводить оцінку майна [4].
      Права державних виконавців – це соматичне поняття, що охоплює декілька рівнів:
      – права державного службовця;
      – права посадової особи органів Міністерства юстиції України;
      – безпосередньо права державного виконавця. Обсяг прав збільшується відповідно від державного службовця до державного виконавця.
      Отже, повноваження, якими наділений державний  виконавець, мають владний характер, і пов’язані з реалізацією функцій управління у сфері виконавчого провадження. Це дає підстави визначити адміністративно-правовий статус державного виконавця як державного службовця і посадової особи.
      Державного виконавця як посадову особу характеризують наступні ознаки:
      – перебування на державній службі;
      – заміщення посади в структурі Державної виконавчої служби;
      – здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій при реалізації повноважень, пов’язаних з виконанням рішень, ухвал і постанов судів та виконавчих документів інших органів, виконання яких покладено на державного виконавця;
      – виконання службових повноважень у сфері виконавчого провадження за рахунок державних коштів [29].
      Ефективна реалізація прав, наданих державним  виконавцям, дотримання правообмежень забезпечується системою спеціальних засобів – юридичних гарантій. Юридичними гарантіями для державного виконавця є, встановлені у законодавстві, основні положення, які характеризують соціально-правовий бік статусу державного виконавця.
      Державний виконавець при здійсненні ним виконавчого провадження наділений такими правами:
      – одержувати інформацію, необхідну для проведення виконавчих дій;
      – здійснювати перевірку виконання рішень юридичними особами, а також громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, що є боржниками за виконавчими документами;
      – проводити перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно боржників, що працюють у них;
      – мають безперешкодний доступ до приміщень, що належать боржникам або орендовані ними, проводити огляд цих приміщень, якщо на це є необхідність, то примусово відкривати та опечатувати ці приміщення в установленому порядку;
      – накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати;
      – накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на ті, що знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, на рахунки в цінних паперах, крім цього також опечатувати каси та приміщення, де зберігаються гроші задля виконання рішення суду про стягнення коштів;
      – використовувати приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна;
      – звертатися в разі потреби до суду за роз’ясненням його рішення, а також з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про зміну порядку або способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;
      – звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини, про постановлення рішення про примусове проникнення до житла боржника або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника, належне боржникові, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання;
      – викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, а у разі неявки виносити постанову про привід боржника через органи внутрішніх справ;
      – залучати понятих, працівників органів внутрішніх справ, а також експертів, спеціалістів та інших осіб у встановленому порядку, якщо це необхідно для проведення  виконавчих дій;
      – накладати стягнення на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;
      – застосовувати відеозапис, фотозйомки або відеозйомки під час проведення виконавчих дій;
      – для виконання судових рішень без перешкод входити на земельні ділянки, приміщення, що належать боржникові, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати майно, яке там знаходиться й на яке може бути звернене стягнення;
      – вимагати від боржників відомості та пояснення по фактах невиконання рішень або вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження;
      – з метою профілактики повідомляти органи державної влади, громадські об’єднання, трудові колективи і громадськість за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею законодавства;
      – у разі потреби для проведення або організації виконавчих дій залучати на платній основі, у тому числі за рахунок авансового внеску стягувача, суб’єктів господарювання, які у встановленому законом порядку одержали ліцензії на певні види діяльності чи надання послуг;
      – здійснювати інші повноваження згідно чинного законодавства [4; 6].
      Таким чином, державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.  

      1.4. Контроль за законністю виконання провадження 

      Контроль  за законністю виконавчого провадження  здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби та Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції. Втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження забороняється [4; 6].
      Контроль  за своєчасністю, правильністю виконавчого провадження, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюється відповідно до статті 8 Закону України „Про виконавче провадження“ начальником органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівником вищестоящого органу.
      Керівник  органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать законодавству, вправі скасувати постанову, акт або інший процесуальний документ, винесений підпорядкованим йому державним виконавцем, та зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому Законом України „Про виконавче провадження“ [27].
      Якщо  в процесуальних документах, винесених державним виконавцем, є граматичні або арифметичні помилки, то керівник органу державної виконавчої служби, якому цей виконавець підпорядкований, може виправити їх, як з власної ініціативи так і за заявою сторін виконавчого провадження, про що виноситься постанова.
      Керівник  органу державної виконавчої служби вищого рівня в разі виявлення порушень вимог Закону своєю постановою визначає вказані порушення та надає доручення керівнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець провести відповідні дії.
      Постанова державного виконавця про відкриття  виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав, що не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій (п. 3 ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження“) [4].
      Право перевірити законність виконавчого провадження мають:
      – директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники. Ці посадові особи можуть перевірити виконавче провадження будь-якого структурного підрозділу органів державної виконавчої служби;
      – начальники відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції та їх заступники. Ними можлива перевірка виконавчого провадження, що перебуває на виконанні підрозділів примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби та районних, міських, районних відділах державної виконавчої служби, підпорядкованих цим управлінням юстиції [5].
      Всі вищезазначені посадовці мають  право витребувати виконавче провадження з відповідного органу державної виконавчої служби для його перевірки, про що виноситься відповідна постанова.
      Крім  того, дані посадові особи можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищестоящої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, що була винесена за результатами розгляду скарги на дії або бездіяльність державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.
      Протягом  десяти днів постанова про перевірку, проведення чи результат перевірки виконавчого провадження може бути оскаржена до вищої посадової особи органів державної виконавчої служби або до суду. Виконавче провадження може бути призупинене на час проведення перевірки, про що ухвалюється відповідна постанова.
      Про результати перевірки виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребувала, виноситься постанова, що є обов’язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.  
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2
ВІДКРИТТЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ, ПОРЯДОК ТА УМОВИ ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ 

      2.1. Відкриття виконавчого провадження 

      Необхідною  умовою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження на підставі виконавчого документа є:
      – заява стягувача або його представника про примусове виконання рішення суду;
      – заява прокурора, якщо він представляє інтереси громадянина або держави в суді [4].
      Державний виконавець державної виконавчої служби проводить виконавчі дії за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, якщо боржник фізична особа. В разі, якщо боржником є юридична особа, то – за місцезнаходженням постійно діючого керівного органу або майна боржника. Крім цього здійснення виконавчого провадження може відбуватися за місцем проведення певних дій, які зобов’язаний вчинити боржник за відповідним рішенням суду або посадової особи [29].
      Стягувач має право обрати місце виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що на законній підставі можуть проводити виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції.
      Якщо  під час виконавчого провадження стає відомо, що місце проживання чи місце роботи боржника змінилося, або з’ясувалося, що на території, на яку поширюються функції органу державної виконавчої служби, відсутнє майно боржника, яке підлягає стягненню, однак боржник має майно, що перебуває на території іншого органу державної виконавчої служби, то державний виконавець має скласти про це відповідний акт. Не пізніше наступного дня державний виконавець надсилає копію акта разом з виконавчим документом до виконавчої служби за новим місцем проживання боржника, місцем його роботи або за місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ [4].
      В разі, якщо майна боржника недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, однак у нього є майно, що знаходиться на території іншого органу державної виконавчої служби, то державний виконавець має погодити звернення стягнення на таке майно з начальником органу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований. Стягувач при цьому має авансувати витрати, пов’язані з організацією та проведенням цих виконавчих дій. Якщо він цього не робить, то стягнення звертається державним виконавцем на наявне майно боржника, а у разі недостатності стягнутих коштів для повного задоволення вимог стягувача, направляє виконавчий документ до органу виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника [37].
      Якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць, то для забезпечення своєчасного і повного виконання судового рішення органи державної виконавчої служби можуть створюватись виконавчі групи.
      „Інструкція про проведення виконавчих дій“ та ст. 21 Закону України „Про виконавче провадження“ передбачає такі строки пред’явлення виконавчих документів до виконання:
      – протягом трьох років пред’являються виконавчі листи та інші судові документи;
      – протягом трьох місяців – посвідчення  комісій з трудових спорів;
      – протягом трьох місяців – постанови  органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
      – протягом року пред’являються інші виконавчі документи, якщо інше не встановлено законом [4].
      Тобто строк в три роки надається  для пред’явлення виконавчих документів до виконання для судових рішень та вироків з майнових стягнень з наступного дня після набуття рішенням чинності або з моменту закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Стосовно рішень, що підлягають негайному виконанню, – з наступного дня після його постановлення.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.