На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


контрольная работа Страховые премии

Информация:

Тип работы: контрольная работа. Добавлен: 19.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


    Види  страхових премій.
 
       Страхова сума - грошова сума, в  межах якої страховик відповідно  до умов страхування зобов'язаний  провести виплату при настанні  страхового випадку.
       Щоб встановити страхові премії, страхові компанії повинні вміти  прогнозувати майбутні збитки. Але передбачити, у який момент буде спричинено збитки кожному зі страхувальників, а також масштаб цих збитків неможливо. Тому страховики зазвичай поділяють своїх клієнтів на великі групи, припускають, що кожен з членів такої групи піддається дії того самого ризику, і розглядають кожний збиток як окрему подію. У таких випадках, чим більше група, тим ближче середній збиток до остаточної його вартості . На цій основі страховик може прогнозувати загальну суму збитку, яку можна очікувати від групи, набагато точніше, аніж суму індивідуального збитку. Прогнозовані збитки розподіляються поміж усіма страхувальниками, і таким чином визначається страхова премія.
       Сплата страхової премії має  покрити низку витрат. Ці витрати  постають у вигляді відсотку  від страхової суми. Страхування - це бізнес, який управляється даними і залежить від того, наскільки сумлінно ведеться облік усіх видів витрат. Деякі витрати можна визначити з великою точністю, а саме:
     - внутрішні адміністративні витрати, витрати на офісне приміщення, витрати на утримання персоналу, устаткування та експлуатаційні витрати;
       - зовнішні адміністративні витрати, пов'язані переважно із залученням клієнтів, наприклад, реклама. 
 
 
 
 

       Суть та види страхових премій
       Страхова премія (страховий внесок) має трьох-аспектну форму прояву: економічну, юридичну та математичну.
       Економічний зміст страхової  премії проявляється в тому, що  вона є частиною національного  доходу, яка виділяється страхувальником  з метою забезпечення гарантування  його інтересів на випадок  небажаних, несприятливих для нього подій (страхових подій).
       В юридичному аспекті страхова  премія — грошове вираження  страхового зобов'язання, яке відображене  у страховому договорі.
       Математичний зміст страхової  премії полягає в тому, що вона  набирає форму періодично повторюваного платежу страхувальника страховику.
       Під час розгляду змісту страхової  калькуляції зазначалось, що при  визначенні індивідуального розміру  платежу має враховуватись уся  страхова сукупність. Зобов'язання  за окремим видом страхування  розраховується як середня величина.
       У загальному плані страхова  премія (Р) — середня величина  відносно страхової сукупності.
       Страховий внесок (премія) показує,  як розподіляється загальний  розмір зобов'язань страховика  на кожну окремо взяту одиницю  страхової сукупності. Величина страхової премії залежить від ряду чинників і насамперед від галузевих особливостей особистого та майнового страхування[6, c. 96-97]. 

     Види  страхових премій  

       А. За своїм призначенням страхові  внески набирають таких форм:
       - ризикова премія;
     - заощаджувальний (нагромаджувальний) внесок;
       - нетто-премія;
       - достатній внесок;
       - брутто-премія (тарифна ставка).
       Ризикова премія — чиста нетто-премія. Це частина страхового внеску  в грошовій формі, покликана  забезпечити покриття ризику. її величина залежить від ступеня імовірності настання страхового випадку. Ризиковий внесок є функцією від імовірності настання ризику. В особистому страхуванні вона залежить від структури за віком та статтю. У майновому — ризикові премії відносно постійні.
       Заощаджувальний (нагромаджувальний)  внесок має місце при страхуванні  життя. Він мусить покривати  платежі страхувальника по закінченні  строку страхування. Як правило,  умови страхування вимагають,  щоб страхова нетто-премія протягом  дії договору залишалася сталою, а зі зростанням ризику збільшувалася ризикова премія та зменшувалася заощаджувальна, і навпаки.
       Нетто-премія — внесок, необхідний  для покриття страхових платежів  за певний проміжок часу за  даним видом страхування. Якщо  має місце планомірний розвиток ризику, то нетто-премія дорівнює ризиковій премії. В умовах змінного ризику передбачається гарантійна (стабілізаційна) надбавка. За цих умов нетто-премія відрізняється від ризикової на величину стабілізаційної надбавки, яка може бути виражена додатним або від'ємним числом. У майновому страхуванні нетто-премія дорівнює ризиковій премії плюс стабілізаційна надбавка, а в особистому нетто-премія дорівнює ризиковій премії плюс заощаджувальний внесок. Іноді додають ще стабілізаційну надбавку.
     Достатній внесок — сума нетто-премії та навантаження, які включають у витрати страховика. Цей внесок розглядають як брутто-премію або тарифну ставку.
       Брутто премія — тарифна ставка  страховика. Вона дорівнює достатньому  внеску плюс надбавки, що йдуть  на покриття витрат, пов'язаних з превентивними заходами, рекламою, покриттям збиткових видів страхування і т. ін. Кожний додатковий елемент зумовлює зростання тарифної ставки.
       Б. За характером ризиків, які  підлягають страхуванню, страхові  премії розподіляють на натуральні  і постійні.
       Натуральна премія — премія, що  покриває ризик за певний проміжок  часу. Вона відповідає фактичному  розвитку ризику. На даний проміжок  часу дорівнює ризиковій премії. У довгостроковому періоді вона  змінюється зі щорічною зміною  ризику. Наприклад, у договорах зі страхування життя із зростанням тривалості життя зростає натуральна премія. Страховик вивчає тенденції розвитку натуральної премії і з урахуванням їх вносить корективи в політику страхової компанії.
       Постійні (фіксовані) премії —  внески, які з плином часу залишаються незмінними. Найпоширеніші вони в майновому страхуванні, властиві сталим ризикам, хоча стабільність відносна, оскільки зі зміною технологій змінюються і ризики, і премії.
       В. За формою сплати страхових  внесків їх розподіляють так:
       - одноразові;
       - поточні;
       - річні;
       - розстрочені.
       Одноразова премія сплачується  страхувальником страховику за  весь період страхування наперед.
       Поточні страхові премії —  частина від загальних зобов'язань  страхувальника перед страховиком.  Сума поточних внесків більша від одноразового внеску.
       Річний внесок — одноразовий  внесок за договорами, які мають  річний термін дії. Цей внесок  неподільний. В особистому страхуванні  мають місце строкові та довічні  річні страхові премії. 

       Розстрочена премія — розподілена на частини річна премія (за півріччями, кварталами, місяцями).
       Г. За часом сплати страхових  премій їх розподіляють так:
       - авансові;
       - попередні.
       Авансові премії — платежі,  які страхувальник сплачує страховику  до настання терміну їх сплати, зазначеного в договорі.
       Попередня премія — дозволена  страховиком повна або часткова  сплата внеску до настання  строку сплати. її розглядають  як внесок заощаджувального характеру.  На ці премії нараховують відсотки  за вкладами. З настанням страхового  випадку до закінчення строку договору страхувальник або спадкоємець отримують крім страхової суми ще й ті страхові премії, за якими строк сплати ще не настав. У цьому відмінність між авансовими та попередніми преміями.
       Д. Залежно від того, як страхові  платежі відображаються в балансі страховика, розрізняють такі премії:
       - перехідну;
       - ефективну;
       - результативну.
       Перехідні премії утворюються  внаслідок незбігання календарного  та страхового року. Якщо застрахований  зробив річний внесок, а застрахувався  він, скажімо, у четвертому кварталі, то 3/4 його річного платежу переносять на наступний календарний рік. Це перехідні платежі.
       Ефективна премія — вся сума  наявних страхових платежів, які  перебувають в розпорядженні  страховика в поточному році.
       Результативна премія — різниця між річною нетто-премією і перехідними платежами.
       Е. За величиною розрізняють  такі премії:
       - необхідну;
       - справедливу;
       - конкурентну.
       Необхідна премія — внесок, величина  якого достатня для того, щоб  страховик зміг здійснити виплати  страхових сум та відшкодувань.
       Справедлива премія на засадах  справедливості гри та теорії  ймовірності відображає еквівалентність  зобов'язань сторін, котрі беруть  участь у договорі страхування.
       Конкурентна премія — внесок, який у ринкових умовах дає  змогу страховику залучити максимальну кількість страхувальників.
       Є. Залежно від способу нарахування  страхових премій їх розподіляють  так:
       - середні;
       - ступеневі;
       - індивідуальні.
       Середні премії — платежі,  які обчислюють як середньоарифметичну  для всієї страхової сукупності, їх застосовують за умови, коли у страховика немає інформації щодо розвитку ризику.
       Ступеневі передбачають при визначенні  величини страхової премії врахування  ступеня ризику.
       Індивідуальні премії враховують  індивідуальні особливості об'єкта  страхування.
       Крім уже перерахованих виділяють  ще основну премію, яка визначається  на момент підписання договору, та додаткову, яка передбачає  надбавки до основної. Якщо ж  страховик передає частину ризиків  у перестрахування, то він передає  страхувальнику і частину премії. її називають перестраху вальною премією.
       Цільмерівська ( резервна) премія  дорівнює сумі нетто-премії та  витрат із укладення договорів  страхування за рік[5, c. 245-248]. 
 
 

     2. Формування резервів зі страхування життя 

     Страхові  резерви зі страхування життя є оцінкою вартості грошових зобов'язань страховика за договорами та майбутніх витрат для забезпечення їх виконання.
     Страхові  резерви зі страхування життя  поділяють на:
     — резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви);
     — резерви належних виплат страхових сум.
     Резерви довгострокових зобов'язань (математичні  резерви) складаються з:
     — резервів нетто-премій;
     — резервів витрат на ведення справи;
     — резерву бонусів.
     Розрахунок  математичних резервів проводять з  використанням актуарних методів  та окремо за кожним чинним на звітну дату договором з урахуванням темпів зростання інфляції. Загальна величина математичного резерву дорівнює сумі резервів, розрахованих окремо за кожним договором.
     Розрахунок  резерву нетто-премій на страхову річницю  здійснюють проспективно — як різницю між актуарною вартістю потоку майбутніх страхових виплат (без урахування бонусів) та актуарною вартістю потоку майбутніх страхових нетто-премій.
     У разі якщо особливості окремих видів  договорів (окремих страхових ризиків, передбачених у договорі) не можуть бути повною мірою враховані проспективно, розрахунок резерву нетто-премій за такими договорами (ризиками) здійснюють ретроспективно — на підставі інформації про отримані страхові внески (премії) та здійснені страхові виплати.
     Розрахунок резерву витрат на ведення справи на страхову річницю здійснюють проспективно — як різницю між актуарною вартістю потоку майбутніх витрат страховика із забезпечення виконання зобов'язань за договором після закінчення строку сплати страхових внесків та актуарною вартістю потоку наступних надходжень тієї частини брутто-премії, що йде на покриття майбутніх витрат.
     Резерв  бонусів є оцінкою додаткових зобов'язань страховика, що виникають  при збільшенні розмірів страхових  сум та (або) страхових виплат за результатами отриманого інвестиційного доходу та за іншими фінансовими результатами діяльності страховика (участь у прибутках страховика). Резерв бонусів розраховують на страхову річницю як актуарну вартість додаткових виплат страховика.
     Якщо  умовами договору передбачено право страхувальника в майбутньому вибрати спосіб виконання страховиком зобов'язань за договором (здійснити одноразову страхову виплату в разі досягнення застрахованою особою визначеного договором віку чи виплату ануїтету, змінити періодичність виплати ануїтету тощо), то для розрахунку резервів використовують варіант, за яким актуарна вартість майбутніх страхових виплат більша.
     Якщо  умови договору страхування передбачають можливість сплати додаткових страхових  премій і відповідний перерахунок  страхових сум та (або) виплат, то для розрахунку резерву нетто-премій розміри страхових сум та (або) виплат визначають на дату його розрахунку, а розміри майбутніх страхових премій вважають такими, що відповідають умовам договору та забезпечують найбільший розмір резерву.
     Розрахунок  резерву нетто-премій та резерву  витрат на ведення справи на звітну дату, що не збігається зі страховою  річницею, здійснюють методом інтерполяції між розмірами цих резервів на найближчі страхові річниці.
     Страхові  річниці можуть бути замінені на найближчі до звітної дати календарні дати, які відповідають цілому числу кварталів (місяців), що пройшли з дня набрання договором чинності.
     На  дати, наступні за днем закінчення строку дії договору, математичні резерви  вважають рівними нулю. 

     Страховик одночасно з розрахунком страхових  резервів за кожним договором на визначену  дату оцінює обсяг страхових зобов'язань  перестраховика на базисі розрахунку резерву.
     Викупна сума на будь-яку дату не повинна  перевищувати математичного резерву  на цю дату. Розмір викупної суми залежить від строку дії договору, його розраховують згідно з методикою, яка є невід'ємною частиною правил страхування життя.
     Резерв  належних виплат страхових сум складається  з:
     — резерву заявлених, але не врегульованих  збитків;
     — резерву збитків, що виникли, але не заявлені. Розрахунок резерву заявлених, але не врегульованих збитків здійснюють за кожним чинним на звітну дату договором окремо. Розрахунок резерву збитків, що виникли, але не заявлені, здійснюють за сукупністю договорів у цілому. Загальна величина резерву належних виплат страхових сум дорівнює сумі зазначених резервів.
     Резерв  заявлених, але не врегульованих  збитків є оцінкою грошових зобов'язань страховика щодо страхових випадків, що мали місце у звітному або звітних періодах, що передують йому, але не були виконані або виконані не повністю на звітну дату.
     Величину  резерву заявлених, але не врегульованих  збитків визначають у сумарному розмірі не сплачених на звітну дату грошових сум, що мають бути виплачені:
     а) у зв'язку зі страховими випадками, про факт настання яких заявлено страховику в установленому законодавством та договором порядку;
     б) при настанні термінів здійснення виплат ануїтету, за якими (термінами) згідно з умовами договору не вимагається заява на виплату;
     в) у зв'язку з достроковим припиненням  дії договору або зі змінами умов договору.
     Резерв  збитків, що виникли, але не заявлені, є оцінкою грошових зобов'язань страховика за ризиками нещасного випадку та (або) хвороби щодо страхових випадків, які могли статися у звітному або звітних періодах, що передують йому, але не були заявлені на звітну дату.
     Оцінку  резерву збитків, що виникли, але  не заявлені, здійснюють актуарними методами.
     З метою врахування витрат на укладання  договору може здійснюватися модифікація (зменшення) резерву нетто-премій (модифікація  резерву).
     Модифікацію резерву застосовують лише за умови  сплати страхових премій частинами  протягом не менше 3-ьох років.
     Модифікацію резерву здійснюють шляхом зменшення  розміру резерву нетто-премій на фіксований для даного договору відсоток (рівень модифікації) актуарної вартості потоку майбутніх нетто-премій.
     Процедура модифікації повинна відповідати  таким загальним вимогам:
     — на кінець першої страхової річниці  модифікований резерв не повинен  бути від'ємним;
     — рівень модифікації не повинен перевищувати 5%.
     Якщо  протягом першого страхового року модифікований  резерв набирає від'ємного значення, вважають, що він має нульове значення.
     Базис розрахунку математичних резервів установлює страховик. Він включає:
     — демографічні показники тривалості життя (таблиці смертності);
     — імовірності настання ризиків певної хвороби та (або) нещасного випадку  чи їх наслідків, якщо страхування на випадок настання таких подій передбачене правилами страхування;
     — річну ставку інвестиційного доходу.
     Річна ставка інвестиційного доходу не може перевищувати 4%.
     Базиси  розрахунку математичних резервів за групами договорів можуть відрізнятися.
     Базис розрахунку математичних резервів повинен  бути таким, щоб за кожним договором  і на будь-яку страхову річницю  акту-арна вартість потоку майбутніх  нетто-премій була меншою, ніж 97% від актуарної вартості потоку майбутніх страхових брутто-премій, що обчислюють на базисі розрахунку резервів.
     Рішення щодо формування резерву витрат на ведення справи та резерву збитків, що виникли, але не заявлені, приймає  страховик. У разі, якщо зазначені  резерви не формують, їх вважають рівними  нулю.
     При розрахунку страхових резервів допускають спрощення та наближення у разі, якщо може бути обґрунтовано, що їх вплив на результати розрахунку резервів несуттєвий.
     Срахування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.
     Таке  страхування проводиться з метою  гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектора економіки, захисту інтересів сільськогосподарських підприємств.
     Суб'єктами обов'язкового страхування є: — страхувальники — державні сільськогосподарські підприємства щодо врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та сільськогосподарські підприємства всіх форм власності щодо врожаю зернових культур і цукрових буряків;
     — страховики — юридичні особи —  резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення цього виду обов'язкового страхування.
     Об'єктом  обов'язкового страхування є майнові  інтереси, що не суперечать законодавству  і пов'язані з неотриманням або  недоотриманням врожаю сільськогосподарських  культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, зернових культур і цукрових буряків — сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності. Страхування здійснюється згідно з Порядком і правилами проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. №1000.
     До  страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів  карантинними шкідниками.
     Страховим випадком вважається заподіяння страхувальнику прямих збитків у результаті часткової  або повної загибелі врожаю сільськогосподарських  культур, багаторічних насаджень, врожаю зернових культур і цукрових буряків  унаслідок прямої дії страхових ризиків.
     Не  підлягає обов'язковому страхуванню  врожай:
     — природних сінокосів і пасовищ;
     — сільськогосподарських культур, що посіяні на зелене добриво;
     — сільськогосподарських культур, що висівалися понад три роки і жодного  разу сільськогосподарські підприємства не одержали врожаю;
     — підпокривних та безпокривних багаторічних трав;
     — посівів та багаторічних насаджень  плодоносного віку, які не розміщені  в зоні офіційного землевпорядкування.
     Страхова  сума обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур визначається в розмірі вартості врожаю, яка обчислюється шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні п'ять років, за даними обліку страхувальника, на ціну 1 центнера продукції, що склалася за минулий рік (або за згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції, визначену в установленому порядку), та на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай.
     Страхова  сума обов'язкового страхування врожаю багаторічних насаджень визначається з урахуванням площі, зайнятої під  насадження у тому ж році, що й збирання врожаю. За умови чіткої періодичності плодоношення багаторічних насаджень середня врожайність визначається за показниками п'яти років, у яких плодоношення насаджень відповідає рокові страхування.
     У разі, коли страхувальник вирощує  культуру менше, ніж три роки, у розрахунок вартості врожаю береться планова врожайність на поточний рік, але не вище, ніж середня врожайність у районі за останній рік.
     Розмір  страхового платежу, який підлягає внесенню за договором обов'язкового страхування, визначається шляхом множення страхової суми на страховий тариф та відсоток страхового покриття. У разі безперервного страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та неотримання страхового відшкодування протягом двох років страхувальник має право на зменшення розміру страхового тарифу до 10%.
     Договір обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських  культур і багаторічних насаджень  укладається:
     а) зі страхування посівів однорічних сільськогосподарських культур, багаторічних культур, що дають урожай у рік посіву (садіння), а також культур у розсадниках — не пізніше терміну закінчення посіву (садіння) цих культур у регіоні;
     б) зі страхування врожаю багаторічних культур, крім тих, що дають урожай у  рік посіву (садіння), а також зі страхування розсадників — не пізніше, ніж термін початку відповідальності страховика (щодо садів і ягідників — до оформлення бутонів, виноградників — до моменту викидання суцвіття, багаторічних сіяних трав — до входу їх у зиму, інших багаторічних культур і розсадників — до появи весняних гонів);
     в) зі страхування сіяних культур, посіяних у парниках і теплицях, — до появи  сходів, а посадкових культур —  до садіння.
     Договір обов'язкового страхування не укладають  у разі, коли посівам (насадженням) загрожує безпосередня небезпека загибелі або пошкодження від стихійного лиха (повені, заморозків тощо), навіть якщо терміни, встановлені для проведення страхування, не минули.
     Договір обов'язкового страхування набирає  чинності з моменту внесення страхувальником  суми страхових платежів у повному обсязі або першої частини страхового платежу та діє пропорційно сплаченим страховим платежам до кінця терміну збирання врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, встановленого агротехнічними вимогами для регіону. Він діє виключно в межах ділянки землекористування, виділеної страхувальнику місцевими органами, яка має бути чітко визначена у договорі як місце страхування.
     Загальним збитком є втрата застрахованого врожаю сільськогосподарських культур  і багаторічних насаджень, що виникла внаслідок настання страхового випадку. Загальний збиток обчислюється шляхом множення різниці між врожайністю з гектара, визначеною в договорі страхування з урахуванням розміру страхового покриття, та фактичною врожайністю з гектара в поточному році на площу посіву (насаджень) та ціну, визначену в договорі страхування, але не вищу, ніж на момент виплати страхового відшкодування.
     У разі загибелі сільськогосподарських  культур і багаторічних насаджень  з наступним їх пересівом (пересадженням) для визначення загального збитку враховується вартість фактично одержаного врожаю, яка обчислюється за цінами підприємства (реалізація, фактична собівартість за минулий рік, планова на поточний рік, але не вище, ніж фактична у районі за минулий рік), визначеними удоговорі обов'язкового страхування, і фактична вартість врожаю зазначених культур і насаджень, якими проводився пересів (пересаджування), обчислена за цінами поточного року.
     Розмір  загального збитку в разі загибелі або пошкодження врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень унаслідок настання страхового випадку визначається після оприбуткування врожаю, виходячи з вартості неотриманого чи недо-отриманого врожаю.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.