На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Роль ГАТТ/ВТО в регулюванн мжнародної торгвл товарами та послугами

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 20.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 13. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


                                                   РЕФЕРАТ 

     Курсова робота: 42 сторінки ,  11 джерел.
     Об’єкт  дослідження – роль ГАТТ/ВТО в регулюванні міжнародної торгівлі товарами та послугами
    Мета роботи — розгляд основних принципів і правил ГАТТ/ВТО в регулюванні міжнародної торгівлі товарами та послугами; статусу та форм діяльності міжнародних систем ГАТТ/ВТО.
    Метод дослідження – теоретичне вивчення регулювання міжнародної торгівлі та правової структури систем ГАТТ/ВТО.
     Робота  містить теоретичні відомості щодо регулювання міжнародної торгівлі товарами та послугами двома міжнародними системами (ГАТТ/ВТО); їх основні напрямки діяльності та цілі.
     Основні поняття : ГАТТ, СЕКРЕТИРІАТ ГАТТ,МАРРАКЕСЬКА УГОДА.
ПРАВОВА СТРУКТУРА, УРУГВАЙСЬКИЙ РАУНД, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ, СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ, ОРГАНИ РАДИ, ТОРГІВЕЛЬНА СИСТЕМА, МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ. 
 

                                              
                                      
 
 

                                                                
 
 
 
 

                                                             ЗМІСТ 

РЕФЕРАТ………………………………………………………………………….2
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ…………………………………………………………..5
ВСТУП……………………………………………………………………………..6
1 СИСТЕМА ГАТТ
1.1 Створення системи ГАТТ ...........……………………………………………..8
1.2 Діяльність ГАТТ............................................……………………………….....9
1.3 Секретеріат ГАТТ..............................................................................................11
2 СИСТЕМА СОТ(ВТО)
2.1 Уругвайський раунд торговельних переговорів і створення СОТ..............13
2.2 Статус та напрямки діяльності.......................................................................14
     2.2.1 Цілі діяльності...........................................................................................15
     2.2.2. Функції......................................................................................................15
2.3 Організаційна структура    
     2.3.1 Конференція Міністрів.............................................................................16
   2.3.2 Генеральна рада.........................................................................................17
     2.3.2 Рада з торгівлі товарами...........................................................................18
     2.3.4 Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.............19
    2.3.5 Генеральний директор і Секретаріат.......................................................19
2.4 Правова структура системи СОТ
     2.4.1 Товари.......................................................................................................20
     2.4.2 Сільське господарство.............................................................................20
     2.4.3 Санітарні та фітосанітарні заходи..........................................................21
     2.4.4 Правила визначення походження товарів..............................................21
     2.4.5 Субсидії та компенсаційні заходи..........................................................22
     2.4.6 Технічні бар’єри в торгівлі......................................................................23
     2.4.7 Захисні заходи..........................................................................................23
     2.4.8 Послуги.....................................................................................................24
     2.5 Інтелектуальна власність............................................................................24
     2.6 Врегулювання суперечок..............................................................................25
3 ПЕРЕВАГИ ТОРГОВОЇ СИСТЕМИ СОТ(ВТО)          
3.1 Переваги СОТ для споживачів..........................................................................25
3.2 Вигоди СОТ для економіки країни в цілому....................................................26
4 РОЛЬ ГАТТ/ВТО В РЕГУЛЮВАННІ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ................38
5 ВІДМІННОСТІ ВТО ВІД ГАТТ..........................................................................39
ВИСНОВОК…………………………………………………………………….......41
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ………………………………………………………….....42
    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                 
 
 

                                  
                                ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ
     ГАТТ  – Генеральна угода з тарифів і торгівлі;
     СОТ(ВТО) – Світова організація торгівлі;
    ТРІПС –  Генеральна угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної         
                     власності ;
     МТО – Міжнародна торговельна організація ;
          WIPO – Всесвітня організація інтелектуальної власності;
          ГАТС  – Генеральна угода про торгівлю послугами ;
          РНС –   режим найбільшого сприяння;
          БТУ –   " багатосторонні торгові угоди" ; 
 
 
 
 

                                    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                 ВСТУП
     Визначальною  тенденцією сучасного етапу розвитку людської цивілізації є глобалізація економічних процесів. Започаткована наприкінці XX сторіччя нині ця тенденція характеризується інтенсифікацією процесів формування нової системи світового господарства з властивою їй ієрархією національних економік у міжнародному поділі праці та на міжнародному ринку факторів виробництва. Основною її рисою все більше стає не суперечність, а тенденція до співробітництва і взаєморозуміння. Поза системою світового господарства практично не може розвиватися жодна держава. Ускладнення світогосподарських зв’язків потребує постійного удосконалення існуючих і пошуку нових організаційно-правових форм економічних інтеграційних процесів. В цих умовах особливого значення набуває діяльність міжнародних організацій економічного профілю – Міжнародного Валютного Фонду (МВФ), Міжнародного Банку Реконструкції і Розвитку (МБРР), Конференції ООН з Торгівлі і Розвитку (ЮНКТАД), Міжнародної Торговельної Палати (МТП) та інших.           Глобалізація економічного життя людства зумовлює зростання кількості й ускладнення функцій і завдань міжнародних економічних організацій, які, крім організаційного забезпечення співробітництва держав, що є їх членами, безпосередньо опікуються питаннями правового регулювання міжнародних економічних відносин, міжнародного контролю, взаємодії з іншими суб’єктами міжнародного права.           Усе активнішу роль у вирішенні цих питань відіграє багатостороння торговельна система ГАТТ (Генеральна Угода з Тарифів і Торгівлі ) / СОТ (Світова Організація Торгівлі). Заснуванням 1947 року Генеральної Угоди з Тарифів і Торгівлі було започатковано формування багатосторонньої системи торгівлі товарами, яка мала забезпечити для суб’єктів підприємницької діяльності різних країн стабільне і передбачуване середовище, у якому вони можуть здійснювати торгівлю товарами на загальноприйнятих принципах справедливості й недискримінації.         Формування цієї системи було завершено створенням 1994 року Світової Організації Торгівлі (СОТ), яка, продовжуючи виконувати функції ГАТТ, має на меті об’єднати зусилля держав-членів для вирішення питань світової торгівлі в умовах нового світового економічного порядку на основі функціонування власного організаційно-правового механізму.       В умовах глобалізації економічних процесів перед системою ГАТТ/СОТ постали нові проблеми й завдання, пов’язані як з позитивними проявами і наслідками глобалізації (включення у міжнародний розподіл праці усе більшої кількості країн, розширення членства у СОТ тощо), так і негативними (поглиблення нерівності між “багатими” і “бідними” країнами, вплив кризових явищ в економіці окремих чи кількох країн на світову економіку тощо). У зв’язку з цим дослідження міжнародно-правового механізму системи ГАТТ/СОТ видається актуальним як в теоретичному плані, насамперед для з’ясування її місця і ролі в правовому регулюванні світогосподарських відносин, так і в суто практичному – з точки зору об’єктивної необхідності інтеграції окремих держав у багатосторонню торговельну систему.
                                    
     
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                          СИСТЕМА ГАТТ 

                           1 Створення системи ГАТТ
      
     Після закінчення Другої світової війни у світі під егідою ООН почалися переговори про створення Міжнародної торговельної організації (МТО). У ході Конференції ООН у 1948р. була прийнята Гаванська хартія, якою затверджувався Статут МТО. Однак Гаванська хартія так і не набрала чинності, оскільки парламенти деяких країн, у т.ч. США, відмовилися ратифікувати Угоду про Статут МТО.
     У ході роботи над Статутом МТО представники 23 країн почали шукати можливості зменшення протекціонізму в міжнародній торгівлі. Результатом такої роботи було прийняття 45 тисяч тарифних знижок, а також затвердження правил міжнародної торгівлі, що стали називатися Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (ГАТТ). ГАТТ набрала сили з 1 січня 1948 року. Умовами ГАТТ спочатку не передбачалося створення міжнародної організації. Норми ГАТТ діяли як звичайний міжнародний договір. Зміни і доповнення норм могли здійснюватися винятково в рамках міжнародних конференцій, що іменувалися раундами. Усього з 1946 по 1994р. було проведено вісім раундів багатосторонніх торговельних переговорів у рамках ГАТТ:
     1. 1947 (Женева, Швейцарія)2. 1949 (Аннесі, Франція)3. 1951 (Торки, Великобританія)4. 1956 (Женева, Швейцарія)5. 1960 – 1961 (Женева, Швейцарія), «Діллон-раунд»6. 1964 - 1967 (Женева, Швейцарія), «Кеннеді-раунд»7. 1973 - 1979 (Женева, Швейцарія), «Токіо-раунд»8. 1986 – 1993 (Женева, Швейцарія), «Уругвайський раунд»
     Результатом кожного з раундів було прийняття нових угод, що регулюють різні аспекти міжнародної торгівлі.
     Практична робота ГАТТ здійснюється з допомогою  серії багатосторонніх торговельних переговорів, або торговельних раундів. В основі їх лежить пакетний метод, що має низку переваг. 
             По-перше, учасники переговорів можуть досягати успіхів з широкого кола проблем. 
             По-друге, поступки, на котрі важко було б піти окремо, набагато легше зробити в рамках пакета. 
             По-третє, країни, що розвиваються, як менш потужна економічна сторона мають більше шансів впливати на багатосторонню систему в контексті раунду, ніж у разі двосторонніх переговорів із найбільшими торговельними державами. І, нарешті, у рамках глобального підходу зростає можливість проведення загальної реформи в деяких політичних сферах світової торгівлі.

     Серйозним недоліком системи ГАТТ була відсутність інституційної основи, тобто міжнародної організації як такої. Угоди ГАТТ не носили обов'язкового характеру для країн-учасників ГАТТ.
     У подальшому кодекси, присвячені регулюванню субсидій і компенсаційних заходів, технічних бар'єрів у торгівлі, ліцензуванню імпорту, митної оцінки й антидемпінгових заходів, стали складовою частиною Угоди про утворення Світової організації торгівлі. Вони стали обов'язковими для всіх її членів. 

                                         2 Діяльність ГАТТ 

       Діяльність ГАТТ здійснюється представниками урядів - договірними сторонами. Водночас, по суті, вона пов'язана з щоденною промисловою і комерційною діяльністю. Торговельна політика і переговорні позиції формуються в столицях країн-учасниць, причому приватні фірми, комерційні організації, а також виробники й інші групи, що вдаються до лобіювання, роблять значний консультативний внесок. Більшість країн мають дипломатичні місії в Женеві, як правило, очолювані спеціальним послом при ГАТТ. Офіційні співробітники місій беруть участь у роботі численних переговорних і адміністративних органів у штаб-квартирі ГАТТ. Іноді безпосередньо зі столиць направляються експерти, з тим щоб викласти позиції урядів з тих чи інших проблем. В окремих випадках проводяться наради на рівні міністрів. Вищим органом ГАТТ є сесії договірних сторін, що проводяться щорічно. У період між сесіями поточні і термінові питання вирішуються Радою представників. Рада засідає до дев'яти разів на рік. До порядку денного вносяться різні питання, зокрема ті, що стосуються двосторонніх торговельних спорів, приєднання нових членів, виключення зі складу ГАТТ тощо. Рада заслуховує доповіді робочих органів та ін. 
               Основні постійні комітети ГАТТ розробляють конкретні угоди відповідно до Токійського раунду; розглядають питання, котрі становлять особливий інтерес для країн, що розвиваються; вивчають положення в країнах, які використовують торговельні обмеження для захисту свого платіжного балансу; розглядають питання тарифів і бюджету ГАТТ тощо. 
               Для вирішення поточних проблем створюються робочі комісії: для розгляду заяв про приєднання до ГАТТ; для перевірки відповідності підготовлених ГАТТ угод зобов'язанням за ГАТТ; для розгляду питань, з яких договірні сторони можуть у майбутньому прийняти загальні рішення та ін. Крім того, Рада й інші органи можуть створювати групи для підготовки рішень щодо торговельних спорів. Рішення ГАТТ, як правило, ухвалюються на основі консенсусу, а не голосуванням. Голосування проводиться дуже рідко, причому кожна договірна сторона має один голос, і рішення приймаються простою більшістю. В окремих випадках, наприклад для одержання дозволу не виконувати ті або інші зобов'язання за Генеральною угодою, потрібна наявність кворуму більшістю в дві третини голосів. 
               Фундаментальне значення в роботі ГАТТ мають консультації, примирення, урегулювання спорів. Як великі, так і малі країни можуть звертатися в ГАТТ із проханням про справедливе вирішення спорів, якщо вони вважають, що їхні права за Генеральною угодою порушуються або підриваються іншими членами. Така система закладена в статтях XXII і XXIII Генеральної угоди. У цих статтях значна увага приділяється двостороннім консультаціям як першому кроку до врегулювання спорів. На практиці більшість спорів вирішується саме на етапі двосторонніх консультацій. Проте у разі неможливості вирішення їх на двосторонній основі можуть бути використані послуги спеціальних груп ГАТТ. 
                Група, як правило, складається з трьох експертів із країн, що не мають власних інтересів щодо даної проблеми. Вони діють як своєрідний суд, вислуховуючи обидві договірні сторони і думку заінтересованих сторін. Рішення ухвалюється на основі інтерпретації самої Генеральної угоди і прецедентів. Запропонована Раді доповідь містить висновки по суті проблеми, а її підсумкові пункти - рекомендації. Якщо Рада підтверджує доповідь групи, а це зазвичай робиться на основі консенсусу, то заінтересовані сторони зобов'язані діяти відповідно до її висновків і рекомендацій. Якщо сторона, що є порушником Угоди, не виконує рекомендацій, то потерпіла сторона може вимагати в членів ГАТТ дозволу на застосування відповідних заходів. На практиці був тільки один випадок,  коли було визнано необхідним вирішити проблему, вживши певних заходів. 
               Сьогодні групи ГАТТ розглядають щорічно до 12 заяв. Як правило, розгляд відбувається протягом 12 місяців, причому половину витраченого часу - це робота самої групи, а друга половина - процедури Ради і консультації з участю сторін у спорі. Заяви розглядаються значно швидше у разі застосування більш спрощеної системи, що була застосована після проведення середньо термінового огляду Уругвайського раунду. 
 
                                               3 Секретеріат ГАТТ
 

       До Секретаріату ГАТТ входить  приблизно 400 осіб. Місцезнаходження - Женева (Швейцарія). Його очолює  Генеральний директор. Секретаріат  обслуговує постійні органи ГАТТ, а також сприяє технічній допомозі країнам, що розвиваються. Спеціалісти у сфері економіки і статистики аналізують показники торгівлі і торговельну політику, а юридичний персонал надає допомогу у вирішенні торговельних спорів, пов'язаних з інтерпретацією правил і прецедентів ГАТТ. Бюджет ГАТТ становить біля 75 млн швейцарських франків, причому країни-члени роблять свої внески відповідно до їх часток у світовому обсязі торгівлі товарами. У Пунта-дель-Есте міністри прийняли Декларацію, що являє собою єдиний політичний документ, який складається з двох частин. 
          Перша частина належить до переговорів щодо торгівлі товарами. У ній мова йде про завдання подальшої лібералізації і розширення світової торгівлі, зміцнення ролі ГАТТ й удосконалення багатосторонньої торговельної системи, підвищення сприйнятливості ГАТТ до змін міжнародного економічного середовища і заохочення співробітництва в зміцненні взаємозв'язків між торгівлею й іншими напрямками економічної політики, що відбиваються на зростанні і розвитку. 
             У грудні 1988 р. у Монреалі (Канада) відбулася нарада на рівні міністрів у рамках Комітету з торговельних переговорів з питання середньострокового огляду. В 11 із 15 переговорних проблем були досягнуті домовленості про подальше проведення Раунду. Міністри також досягли домовленостей з пакету поступок щодо тропічних продуктів, з низки заходів, що стосуються упорядкування системи врегулювання спорів і нового механізму огляду торговельної політики, у межах якого торговельна політика окремих договірних сторін ГАТТ підлягає постійній або регулярній оцінці. Усі ці положення на тимчасовій основі були прийняті в 1989 р. У квітні 1989 р. Комітет з торговельних переговорів провів нараду в Женеві, на якій вдалося укласти середньострокові угоди з решти чотирьох переговорних проблем: сільське господарство; захисні застереження; текстиль і одяг; інтелектуальна власність. 
              Передбачалося, що Раунд закінчиться нарадою на рівні міністрів у рамках Комітету з торговельних переговорів у грудні 1990 р. у Брюсселі. Проте виявилося неможливим досягти домовленостей про зобов'язання щодо скорочення державної фінансової підтримки й обмежень до доступу на ринки в галузі сільськогосподарського виробництва. Тому було прийнято рішення про продовження Уругвайського раунду.Значний внесок в успішне завершення Уругвайського раунду було зроблено під час Токійської зустрічі країн "Великої сімки" улітку 1994 р. Принципові домовленості, досягнуті на цій зустрічі країнами "чотирикутника" (США, Японія, Європейське Співтовариство, Канада), створили об'єктивні передумови для успішного завершення раунду.

       По-перше, сторони домовилися  про зменшення на 1/3 тарифів на  більшість промислових товарів  (середньозважений імпортний тариф,  застосовуваний країнами - членами  ГАТТ, становить 4,7%).
     По-друге, досягнута домовленість про скорочення на 50% тарифів на більш "вразливі" товари (вироби зі скла, текстилю).
     По-третє, запропоновано взагалі не застосовувати  тарифи щодо продукції сталеливарної, фармацевтичної і деяких інших галузей  виробництва. Головним результатом  зустрічі "Великої сімки" було ухвалення рішення про необхідність використання всіх необхідних зусиль для закінчення Уругвайського раунду до 15 грудня 1994 р.З 11 по 16 квітня в місті Марракеш (Марокко) на рівні міністрів закордонних справ, економіки, торгівлі проходила міжнародна конференція за результатами Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів, у роботі якої взяли участь представники біля 140 країн і більш ніж 30 найважливіших міжнародних організацій. Відбулося підписання 22 міжнародних конвенцій і угод. До найважливішого можна віднести: Договір про створення Всесвітньої торговельної організації (ВТО), ГАТТ 1994, Угода про сільське господарство, Угода про торговельні аспекти, що стосуються інвестицій, послуг, інтелектуальної власності та ін. 

                                             СИСТЕМА СОТ(ВТО)
                    
                1 Уругвайський раунд торговельних переговорів і створення СОТ 

     Останнім раундом багатосторонніх торговельних переговорів у рамках комплексу міжнародних угод ГАТТ був восьмий Уругвайський раунд, що почався у вересні 1986 р. у Пунта-дель-Эсте (Уругвай). Прийнятий порядок денний включав питання, що розширюють рамки міжнародної торговельної політики і питання створення повноцінної міжнародної організації як такої. До обговорення були включені питання регулювання торгівлі послугами й інтелектуальної власності, здійснення міжнародних інвестицій. Найбільш складним на сесіях Уругвайського раунду переговорів залишалося питання допуску на ринки сільськогосподарської продукції.
     У квітні 1994 року більшість учасників переговорного процесу (123 учасників з 125), у Марракеші (Марокко) підписали Заключний акт Уругвайського раунду торговельних переговорів і Марракеську декларацію, якою засновувалася Світова організація торгівлі. Переговори в рамках ГАТТ були завершені. Після вступу в силу Маракеської угоди про утворення СОТ Генеральна угода з тарифів і торгівлі від 1947 року з усіма доповненнями, прийнятими до вступу в силу Марракеської угоди, стала іменуватися Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1947 року 

                                         2 Статус та форма діяльності  

     Згідно зі статтею VIII Маракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною у відповідності з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється виключно через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися виключно в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.
     Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ. 

                                         2.1 Цілі діяльності 

     Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:
    підвищення життєвого рівня;
    забезпечення повної зайнятості;
    постійне зростання доходів і ефективного попиту;
    розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;
    оптимальне використання світових ресурсів у відповідності сталого розвитку;
    захист і збереження навколишнього середовища;
    забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку
 
                                             2.2 Функції 

     Функції СОТ визначені в статті III Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:
    сприяння реалізації, застосуванню, функціонуванню і досягненню цілей Марракеської угоди, а також багатосторонніх торговельних угод, включених у Додатки 1, 2 і 3 до Марракеської угоди;
    забезпечення основи для реалізації, застосування і функціонування багатосторонніх торговельних угод з обмеженим колом учасників, включених у Додаток 4 до Марракеської угоди;
    форум для переговорів між членами СОТ в частині їх багатосторонніх торговельних відносин з питань, включених у Додатки до Марракеської угоди;
    створення форуму для подальших переговорів між її членами в частині багатосторонніх торговельних відносин, а також основи для реалізації результатів таких переговорів;
    реалізацією Домовленостей про правила і процедури врегулювання спорів між членами СОТ, вміщених у Додатку 2 до Марракеської угоди;
    реалізація Механізму перегляду торговельної політики, передбаченого Додатком 3 до Марракеської угоди.
 
                                             3 Організаційна структура 

                                        3.1 Конференція Міністрів 

     На підставі положень статті IV Марракеської угоди про створення Світової організації торгівлі було утворено найвищий орган СОТ - Конференцію Міністрів, яка виконує функції СОТ як міжнародної організації і проводить усі необхідні для цього заходи.
     Конференція Міністрів складається з представників усіх членів СОТ - по одному від кожної держави-члена СОТ. Європейський союз є окремим самостійним членом СОТ поряд з усіма державами, що входять до його складу. Конференція Міністрів має право приймати рішення з усіх питань, що регулюються багатосторонніми угодами СОТ.
     Засідання Конференції Міністрів проводяться не рідше одного разу в два роки.
     Конференція Міністрів створює:
    Комітет з питань торгівлі і розвитку;
    Комітет з обмежень, пов'язаних із платіжним балансом;
    Комітет з питань бюджету, фінансування і управління;
    інші комітети, які вона вважає необхідними.
     В даний час функціонують додаткові комітети:
    Комітет з питань торгівлі і навколишнього середовища;
    Комітет з регіональних торговельних угод.
     З часу заснування СОТ відбулося шість Конференцій Міністрів: перша - в грудні 1996 року в Сінгапурі, друга - в травні 1998 року в Женеві (Швейцарія), третя - в листопаді-грудні 1999 року в Сіетлі (США), четверта - в листопаді 2001 року в Досі (Катар), п'ята - у вересні 2003 року в Канкуні (Мексика), шоста - у грудні 2005 року у Гонконгу.
                                     
                                             3.2 Генеральна рада 

     До складу Генеральної ради входить по одному представнику від кожної країни-члена СОТ. Як правило, в ролі представників членів СОТ виступають посли або голови представництв відповідних держав при СОТ. Засідання Генеральної ради проходять 8-10 разів у рік у штаб-квартирі СОТ у Женеві.
     Основні функції Генеральної ради:
     1. виконувати функції Конференцій Міністрів у перервах між її засіданнями. У той же час, Генеральна рада не бере на себе вирішення найбільш важливих питань і займається переважно вирішенням поточних питань організації і діяльності СОТ;
     2. виконання функцій, визначених безпосередньо Марракеською Угодою, а саме:
    функцій Органу з врегулювання суперечок;
    функцій Органу з огляду торговельної політики;
    затвердження власного регламенту засідань;
    загальне управління та затвердження регламенту засідань Комітету з торгівлі і розвитку, Комітету з обмежень, пов'язаних із платіжним балансом, Комітету з питань бюджету, фінансування і управління, а також інших Комітетів, заснованих Конференцією Міністрів;
    загальне управління Радою з торгівлі товарами, Радою з торгівлі послугами і Радою з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;
    інші функції.
     Генеральна рада регулярно звітує про свою діяльність перед Конференцією Міністрів.
     Генеральна рада делегує свої функції трьом основним органам, створеним Конференцією Міністрів:
    Раді з торгівлі товарами;
    Раді з торгівлі послугами;
    Раді з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.
     Членом кожної з Рад може стати представник будь-якої держави-члена СОТ, якщо даний член СОТ виявив бажання брати участь у роботі Ради. Кожна рада має право створювати допоміжні органи. Загальне управління радами здійснює Генеральна рада. 

                                      3.3 Рада з торгівлі товарами 

     Основною функцією Ради з торгівлі товарами є здійснення нагляду за функціонуванням багатосторонніх торговельних угод, включених у Додаток 1А до Марракеської угоди. Станом на травень 2003 року створено такі допоміжні органи Ради з торгівлі товарами:
    Комітет з доступу на ринки;
    Комітет із сільського господарства;
    Комітет із санітарних і фітосанітарних заходів;
    Комітет з технічних бар'єрів у торгівлі;
    Комітет із субсидій і компенсаційних заходів;
    Комітет з антидемпінгової практики;
    Комітет з митної оцінки;
    Комітет із правил походження;
    Комітет з імпортного ліцензування;
    Комітет з інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею;
    Комітет із захисних заходів;
    Комітет з торгівлі товарами для інформаційних технологій;
    Орган моніторингу з текстилю;
    Робоча група з питань державних торговельних підприємств.
    Рада з торгівлі послугами
     Основними функціями Ради з торгівлі послугами є нагляд за виконанням положень Генеральної угоди з торгівлі послугами (далі ГАТС). Станом на травень 2003 року створено такі допоміжні органи Ради з торгівлі послугами:
    Комітет з торгівлі фінансовими послугами;
    Комітет із специфічних зобов'язань;
    Робоча група з внутрішнього регулювання;
    Робоча група з правил ГАТС.
 
            3.4 Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності 

     Основними функціями Ради з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності є нагляд за виконанням положень Генеральної угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС), надання консультацій і допомоги членам СОТ та взаємодія з Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (WIPO). На даний момент допоміжних органів Рада не має. 

                         3.5 Генеральний директор і Секретаріат 

     Відповідно до статті VI Марракеської Угоди про створення СОТ, для забезпечення її діяльності створюється Секретаріат, очолюваний Генеральним директором, який обирається на трирічний термін Конференцією міністрів.
     Генеральний директор призначає співробітників Секретаріату, встановлює їх обов'язки й умови праці. У 2006 році загальна кількість штатних співробітників Секретаріату СОТ складає 630 чоловік.
     Марракеська Угода чітко встановлює коло обов'язків Генерального директора і співробітників Секретаріату, які є виключно міжнародними. Співробітники Секретаріату користуються передбаченими міжнародним правом імунітетом і привілеями. У той же час, співробітники Секретаріату не мають права одержувати інструкції і консультуватися з урядами чи органами поза СОТ. 

                                   2.4 Правова структура системи СОТ
                                                       2.4.1 Товари 

     Генеральна угода з тарифів і торгівлі у новій редакції 1994 року є основним зведенням правил СОТ з торгівлі товарами. Цю угоду доповнюють угоди, що стосуються окремих секторів, таких як сільське господарство і текстиль, а також окремих сфер, наприклад, державної торгівлі, стандартів, субсидій і антидемпінгових заходів.
     Крім застосування РНС і національного режиму, більш вільний доступ на ринок забезпечується також шляхом скасування кількісних обмежень імпорту (квот) на користь митних тарифів, що є більш ефективним засобом регулювання товарообігу, а також забезпечує гласність і прозорість торговельних режимів країн-учасниць.
                                         
                                            2.4.2 Сільське господарство 

        Сферою регулювання Угоди про сільське господарство є торгівля первинною сільськогосподарською продукцією і товарами, що є результатом її переробки. Угода визначає три основні сфери, щодо яких члени СОТ беруть на себе зобов’язання: доступ до внутрішнього ринку, внутрішня підтримка сільського господарства та експортні субсидії. Зокрема, застосування нетарифних заходів як методу регулювання торгівлі має бути виключено, а усім нетарифним бар’єрам має бути визначено тарифний еквівалент. Угода вимагає від країн прийняття зобов’язання щодо скорочення внутрішньої підтримки сільського господарства у тій частині, яка справляє спотворюючий вплив на торгівлю (наприклад, експортні субсидії).
                                  
                                      2.4.3 Санітарні та фітосанітарні заходи 

     Угода про санітарні та фітосанітарні заходи має на меті сприяти використанню цих заходів таким чином, щоб вони забезпечували захист здоров’я людини, рослин та тварин, і при цьому не призводили до невиправданої дискримінації та прихованого обмеження міжнародної торгівлі. Угода передбачає гармонізацію членами СОТ національних санітарних та фітосанітарних заходів на основі міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій, розроблених міжнародними організаціями (Комісією “Кодекс Аліментаріус”, Міжнародним епізоотичним бюро, Міжнародною конвекцією із захисту рослин). Угодою допускається встановлення країною-членом СОТ санітарних та фітосанітарних заходів з метою досягнення належного рівня захисту, який може перевищувати міжнародні вимоги за умови наявності об’єктивного наукового обґрунтування таких заходів і якщо вони не обмежують суттєво міжнародну торгівлю. 

                            2.4.4 Правила визначення походження товарів
      
     Угода зобов’язує країни-учасники СОТ гармонізувати національні правила походження товарів і використовувати їх таким чином, щоб не створювати додаткових перешкод для міжнародної торгівлі. Правила визначення походження використовуються при застосуванні режиму найбільшого сприяння, антидемпінгових та компенсаційних мит, захисних заходів, а також будь-яких інших кількісних обмежень або тарифних квот. Вони також використовуються при застосуванні будь-яких дискримінаційних кількісних обмежень та тарифних квот при здійсненні державних закупівель та у торговельній політиці. Положення угоди визначають, що в основу правил визначення походження товарів покладено принцип застосування тільки такої інформації, яка свідчить про походження товарів, а не заперечує його. Угода передбачає продовження переговорів в цій сфері.
                                
                                      2.4.5 Субсидії та компенсаційні заходи 

     Угода про субсидії та компенсаційні заходи (Угода СКЗ) визначає загальні принципи надання та використання субсидій на виробництво промислових (несільськогосподарських) товарів, а також процедури застосування компенсаційних заходів у разі порушення членами СОТ цих правил. Її метою є обмеження використання субсидій, які мають негативний вплив на міжнародну торгівлю та спотворюють конкуренцію. Угода містить визначення терміну “субсидії” та поняття “адресності” субсидії. Залежно від ступеню негативного впливу різних субсидій на конкуренцію та міжнародну торгівлю, Угода визначає різні категорії субсидій та відповідні норми їх регулювання. Угода СКЗ регулює використання лише адресних субсидій, дозволяючи застосування неадресних субсидій, до яких не вживаються компенсаційні заходи. Серед адресних субсидій Угода виділяє заборонені (експортні субсидії та імпортозаміщуючі субсидії) та ті, що дають підстави для вжиття компенсаційних заходів. Угода передбачає перехідний період адаптації до вимог СОТ для країн, що вступають до СОТ, а також спеціальні норми для країн, що розвиваються.
                                          
 
 

                                       2.4.6 Технічні бар’єри в торгівлі
      
        Угода визнає право кожного члена встановлювати обов’язкові технічні стандарти, в т.ч. вимоги щодо упаковки та маркування товарів, метою яких є забезпечення якості продукції, вимог виробництва, захист життя та безпеки людей, тварин та рослин, захисту навколишнього середовища і забезпечення вимог національної безпеки. Угода розділяє “технічні регламенти”, які є обов’язковими вимогами, та “стандарти”, які є добровільними. Угода вимагає від членів СОТ використовувати міжнародні стандарти як основу для розробки національних стандартів, окрім випадків коли міжнародні стандарти, були б неефективними чи недостатніми для виконання обґрунтованих додаткових завдань через кліматичні, географічні або суттєві технологічні проблеми члена СОТ. У цьому випадку члени СОТ повинні на вимогу інших членів СОТ надавати пояснення підстав для тих технічних регламентів, що не відповідають міжнародним стандартам та повідомляти Секретаріат СОТ про введення такого регламенту. Угода визначає чіткі правила сертифікації імпортних товарів, що передбачає взаємне визнання членами СОТ процесів сертифікації та самих сертифікатів. Також Угода встановлює зобов’язання кожного члена СОТ організувати та своїй території інформаційний центр, через який будь-які зацікавлені сторони могли б отримувати інформацію про національні стандарти та систему стандартизації.
                                               
                                        2.4.7 Захисні заходи 

     Угода про захисні заходи дозволяє країнам СОТ тимчасово обмежувати обсяги імпорту окремих товарів, якщо в ході офіційного розслідування було встановлено, що цей імпорт завдає шкоди національному товаровиробнику. Угода визначає порядок запровадження захисних заходів на підставі ст. CIC ГАТТ, а також встановлює тимчасові рамки застосування цих заходів. Угодою забороняється застосування захисних заходів, що не регулюються правилами ГАТТ і вимагається їх усунення протягом 4 років.
                                                        
                                             2.4.8 Послуги 

     У Генеральній угоді про торгівлю послугами (ГАТС) документально закріплені принципи більш вільного експорту й імпорту послуг незалежно від способу їхнього постачання. Угода ГАТС містить три блоки прав і зобов'язань. У першому дається визначення торгівлі і постачання послуг і встановлюється, що сфера дії угоди поширюється як на транскордонний рух послуг, так і на їх постачання і споживання в межах національних територій країн-членів СОТ, формулюються принципи використання національного режиму і режиму найбільшого сприяння (РНС) в сфері торгівлі послугами, описуються процедурні й інші положення. Зважаючи на специфіку торгівлі послугами, РНС і національний режим застосовуються у цій сфері із значними виключеннями (індивідуальними для кожної країни). Скасування кількісних квот також має вибірковий характер, а рішення про це приймаються в ході переговорів. Члени СОТ беруть на себе індивідуальні зобов'язання в рамках ГАТС щодо відкриття внутрішніх ринків послуг для іноземних постачальників. Другий і третій блоки – це додатки, що визначають статус окремих видів послуг і списки початкових взаємних поступок щодо доступу на ринки послуг.
                                          
                                   2.5 Інтелектуальна власність 

     Угода СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) встановлює стандарти та принципи щодо забезпечення прав інтелектуальної власності, а також процедури та методи їх захисту. За означенням Угоди ТРІПС інтелектуальною власністю вважаються: авторські права, торгові марки, географічні назви, що використовуються для найменування товарів, промислові зразки (дизайни), топології інтегральних мікросхем, а також нерозкрита інформація, наприклад, торговельні секрети. Угода також встановлює процедури консультацій між членами СОТ у випадку, коли певний член СОТ вважає, що практика ліцензування або умови підприємництва в іншій країні СОТ є порушенням угоди ТРІПС, або негативно впливає на добросовісну конкуренцію. 

                                       2.6 Врегулювання суперечок 

     Угода про правила і процедури врегулювання суперечок передбачає створення системи, з допомогою якої країни могли б врегулювати суперечливі питання в ході консультацій. Якщо це їм не вдається, країни можуть скористатися чітко визначеною поетапною процедурою, що передбачає вирішення питань шляхом залучення групи експертів, а також передбачає можливість подавати апеляцію на рішення експертної групи. Про довіру до системи врегулювання суперечок свідчить зростаюча кількість скарг, що розглядаються в рамках СОТ. 
 

                            3 ПЕРЕВАГИ ТОРГОВОЇ СИСТЕМИ СОТ(ВТО)             
       
     Практично всі великі держави зараз є членами СОТ. Окрім суто економічних переваг, які досягаються шляхом зниження бар'єрів у торгівлі, система СОТ позитивно впливає на політичну і соціальну ситуацію в країнах, а також на індивідуальний добробут громадян. 

                                 3.1 Переваги СОТ для споживачів 

     Система СОТ заохочує конкуренцію і знижує торговельні бар'єри, внаслідок чого споживачі виграють. Найочевидніша вигода вільної торгівлі для споживача – це зниження вартості життя. У результаті зниження протекціоністських торговельних бар'єрів дешевшають готові імпортовані товари і послуги, а також вітчизняна продукція, у виробництві якої використовуються імпортні комплектуючі.
     Як правило, імпортні тарифи, державні виробничі субсидії і кількісні обмеження імпорту ведуть не до захисту вітчизняного ринку, а до підвищення вартості життя. Так, у Великобританії споживачі платять на 500 мільйонів фунтів у рік більше за одяг через торговельні обмеження на імпорт текстилю; для канадців ця сума складає приблизно 780 млн. канадських доларів. Показово, що лібералізація сектору телекомунікацій у Європейському Союзі призвела до зниження цін за послуги в середньому на 7-10%.
     Ширший вибір товарів і послуг – також безсумнівна перевага вільної торгівлі. Зовнішня конкуренція стимулює ефективне вітчизняне виробництво, опосередковано знижує ціни і підвищує якість вітчизняної продукції.
     У результаті активнішого товарообміну розвиваються нові технології, як це відбулося, наприклад, з мобільним зв'язком.
     Збільшення експорту вітчизняної продукції також збільшує доходи виробників, податкові надходження в бюджет, а отже і доходи та добробут населення в цілому. 

                           2 Вигоди СОТ для економіки країни в цілому 

     а) Економічні вигоди:
     Неможливо провести чітку межу між впливом вільної торгівлі на споживачів, виробників і державу. Зниження торговельних бар'єрів сприяє росту торгівлі, що веде до підвищення як державних, так і особистих доходів.
     У довгостроковій перспективі розвиток торгівлі веде до підвищення зайнятості в експортних галузях економіки, хоча короткострокове скорочення робочих місць у результаті конкуренції вітчизняних виробників із закордонними практично неминуче. Однак протекціонізм не вирішує проблеми зайнятості. Навпаки, підвищення торгових бар'єрів викликає зниження ефективності виробництва і якості вітчизняної продукції, що за умови обмеження імпорту веде до зростання цін, негативно позначається на обсягах продажу та, з рештою, на кількості робочих місць. Така ситуація склалася, наприклад, у 1980-і рр. у США, коли були введені жорсткі обмеження на імпорт японських автомобілів.
     Застосування принципів СОТ дозволяє підвищити ефективність зовнішньоекономічної діяльності держави за рахунок зменшення тарифних і нетарифних торговельних бар'єрів. Недискримінаційний підхід, передбачуваність і прозорість економіки приваблюють партнерів і підвищують товарообіг, сприяють оптимізації діяльності і зниженню витрат компаній, створенню сприятливого клімату для торгівлі та інвестицій, припливу капіталу у країну.
     б) Політичні вигоди:
     Уряд має більше можливостей захищатися від дій лобістських груп, здійснювати державну політику в інтересах розвитку всіх галузей економіки, а не окремих її частин, що допомагає уникнути викривлень конкурентного середовища.
     Створюються передумови для боротьби з корупцією і позитивних змін у законодавчій системі, що сприяє припливу інвестицій у країну. Застосування деяких форм нетарифних обмежень (наприклад, імпортних квот) пов’язано з можливістю корупції серед чиновників, що розподіляють ці квоти. Зараз у рамках СОТ ведеться робота щодо скорочення й усунення багатьох діючих квот.
     Прозорість та відкритість інформації, чіткі критерії безпеки, регламентовані стандарти, застосування принципу недискримінації впливають на політичну ситуацію, знижуючи можливість лобіювання рішень і маніпуляцій. 
 
 

       
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.