На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


контрольная работа сторя розвитку бухгалтерського облку в Україн

Информация:

Тип работы: контрольная работа. Добавлен: 20.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
 
Контрольна  робота
на тему:
« Історія розвитку бухгалтерського  обліку в Україні  » 

                                                                               
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПЛАН
      Вступ……………………………………………………………………………........3
      1. Передумови виникнення і зародження бухгалтерського обліку………..……..4
          1.1 Україна в дослов’янський період та розвиток обліку на її території.......5  
          1.2 Зародження обліку в період княжої і литовсько-польської доби……….…6 
       2. Розвиток обліку в Україні у кінці XV – XIX ст……………………………...…8
       3. Бухгалтерський облік в Україні у XX ст………………………………………10
          3.1 Бухгалтерський облік на західноукраїнських землях у XX ст…………...10
        3.2 Бухгалтерський облік в споживчій кооперації………………………….....11
        3.3 Бухгалтерський облік в Українській радянській соціалістичній республіці(НЕП)……………………………………………………………………..…12
       4. Розвиток бухгалтерського обліку в незалежній Україні……………………..15
       Висновок……………………………………………………………………….…..18
       Список використаної літератури………………………………………………....19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП
     Виникнення  і розвиток бухгалтерського обліку є невід’ємною складовою частиною всієї історії людського суспільства. Сучасна наука не дала однозначної  відповіді, який момент слід вважати  виникненням бухгалтерського обліку. В багатьох випадках це пояснюється  недостатньою кількістю джерел, що збереглися, - облікових документів, які використовувалися нашими попередниками.
     Для того, щоб зрозуміти та збагнути всю сутність бухгалтерії, необхідно  вивчити її історію. Тільки глибокі  знання поступового розвитку обліку навчають заслужено цінувати його переваги та значення для господарського життя. За допомогою історії є можливість проникнути в економічне життя минулих  століть. Господарські явища, правові  відносини, рух цінностей, які належать підприємству, відображають за допомогою  слів та цифр – бухгалтерських записів. Бухгалтерія, таким чином, є дзеркалом, яке відбиває частину явищ культурного  розвитку народів світу.
     Питання необхідності вивчення історії облікової  науки не викликає жодного сумніву. Адже краще працює той бухгалтер, який добре володіє досвідом попередників. Він не витрачає часу, намагаючись  винайти те, що вже було винайдено  раніше. Вивчаючи історію, бухгалтер  не може її переробити, але спроможний глибоко переосмислити минуле та краще усвідомити майбутнє.
     Бухгалтерський  облік був викликаний до життя  самою господарською діяльністю людини. З історичних облікових документів, які збереглися до сьогодні, видно, якою повагою користувалися в  давнину бухгалтери і як цінувалась їх справа. Облік називали таємницею  богів, в яку посвячували лише обраних. 
І все ж таки, цілковито очевидно і логічно, що розвитку бухгалтерського обліку сприяли прогрес, стабільність, більш повна реалізація суспільних потреб зовнішнього ринкового середовища і у зв’язку з прийняттям ефективних господарських рішень для отримання майбутньої економічної вигоди.
 
 
 

1.ПЕРЕДУМОВИ  ВИНЕКНЕННЯ І ЗАРОДЖЕННЯ  ОБЛІКУ
     Становлення обліку – це діалектичний, поступовий процес, мета якого – забезпечити  прийнятні умови послідовного, безперервного, раціонального і успішного виконання  функцій бухгалтерського обліку. Вся історія бухгалтерської праці, за своєю сутністю, є поступовим рухом до вирішення трьох основних завдань:
    зробити облік максимально інформативним і точним;
    досягти його простоти і дешевизни;
    отримати своєчасну інформацію про факти господарського життя.    .
     Облік виник одночасно з писемністю і завжди віддзеркалював економічний  стан та запити суспільства. Першу згадку про мистецтво бухгалтерії можна  зустріти у книзі Премудрості  Сираха, в якій наказується кожному  синові Ізраїлю: «Якщо щось видаєш –  видавай рахунком та масою і роби усіляку видачу та приймання за записом».
      Вважається, що матеріальні передумови обліку склалися за часів первісного ладу. Адже потрібно було робити деякі записи про результати полювання або землеробства, тому що люди в той час боялись, що «…весна забуде прийти на зміну зимі». Саме на цьому етапі була закладена обчислювальна основа обліку, здійснювався підрахунок основних облікових об’єктів та їх споживчих вартостей.
     З одного боку, винахід алфавіту фінікійцями, розвиток арифметики, а також господарство, яке все більше ускладнювалось і  удосконалювалось, призвели до необхідності реєстрації фактів господарської діяльності, тобто виникнення обліку. Е. Шмаленбах  стверджував, що у великих господарствах  записи і числа замінювали господарю  очі і вуха.
     З іншого боку, можна припустити, що необхідність в записах повинна була виникнути  ще в ті давні часи, коли вперше виникли  «мінові» відносини між людьми і  коли вони набули форми регулярних торговельних відносин: спочатку між  окремими особами, а в подальшому – між окремими націями. 
 

 

      1.1.Україна в дослов’янський період та розвиток обліку на її території.
     Територію України у дослов’янський період населяли різні народи і племена. Найвідомішою і найдавнішою визнається трипільська культура, яка існувала в період з 2500 р. До 2000 р. до н. е.
     Починаючи з VIII ст. до н. е. На території Чорноморського узбережжя сучасної України почали створюватися грецькі поселення. Греки  вели торгівлю з народами, що тут  проживали, заснували ряд міст-колоній. Облік у грецьких колоніях був  організований за тими ж принципами, що і в самій Греції.
     У Стародавній Греції облік вівся на вибілених гіпсом дощечках, глиняних черепках, інколи на папірусі. В Афінах існувала палата мір і ваг. Було добре налагоджено податкову систему. Господарники надавали великого практичного значення складанню кошторису витрат. Отже, можна зробити висновок, що система обліку в Стародавній Греції зробила значний крок вперед. Грецька цивілізація безперечно впливала на скіфські народи, що жили поза колоніями.
     Іранське  плем'я скіфів з'явилось в Україні близько VIII—IX ст. до н. є. Достовірних історичних та археологічних фактів, які б свідчили про рівень обліку цієї цивілізації, не існує. Але досконале різьбярство і ювелірне виробництво, а також різноманітні круглі печатки і таблички із записами, подібними до вавилонських і персидських, наводять на думку, що облік у цій змішаній культурі теж був греко-персидським, але з пріоритетом першого. У V ст. до н. є. утворилося Боспорське царство, яке займало територію Чорноморського узбережжя та Кримський півострів зі столицею в Пантікапеї. У Боспорському царстві велася жвава торгівля з Афінами, воно мало свої банки-трапези, карбувало монети.
     Відомо, що в V-VII ст. н. е. ,за часів життя наших  пращурів, зокрема, таких слов’янських  племен  як анти, на території України  в обігу з'явилися іранські монети. У VII-IX століттях утворився союз племен під назвою “Руська земля” з центром у місті Київ. Систематизація облікової літератури та інших джерел дозволили розглянути історичний розвиток України та визначити в ньому етапи виникнення облікової культури, які будуть розглянуті нижче. 

1.2.Зародження обліку в період княжої і литовсько-польської доби.
     Київська  Україна-Русь, як держава, виникла в IX столітті, у 882 р. На території цієї держави близько півтора століття використовувалися примітивні прийоми  обліку, пов'язані зі збором данини та обліком торгових оборотів. У період, коли київські князі тільки завойовувати та об'єднувати слов'янські племена, населення відбувалося так зване “полюддя”- данину шкірами, воском, медом. Пізніше все населення було зобов'язане сплачувати данину від “диму”, тобто, землі, на якій проживали або “рала” – від землі, яку обробляли. Встановлювалися і окремі спеціальні податки, такі як “ловчий” – утримання княжого двору під час полювання, повіз від перевезень, мито від торгів у місті тощо.
     Недоторканність приватної земельної власності  закріпив збірник законів України-Русі “Руська правда” Я. Мудрого. Власність  князя і держави ототожнювались, розмір данини та податків не регламентувався, тобто все було в руках князя. Таке юридично закріплене господарювання певним чином впливало на формування обліку в майбутньому, адже діяв принцип: держава є власником всього майна, яке знаходиться в країні, що і  зумовило необхідність створення єдиного  органу, який би регламентував порядок  ведення облікових записів, підпорядкувавши  їх “вертикальним” правовим відносинам.
     Ведення обліку в ті часи знаходилось безпосередньо в підпорядкуванні печатника. Він був начальником княжої канцелярії та укладав княжі грамоти, мав на збереженні княжу печатку.
     Поштовхом у розвитку облікової науки в Київській державі стало християнство: створювалися школи, видавались книги, розвивалась наука, зокрема, математика як основа обліку. Відповідна підготовка людей, які займались обліком та іншою писарською роботою, здійснював монастир Київської Русі, а пізніше і Галицько-Волинського князівства.
     Облік в монастирях був організований  за принципом камеральної форми. Об'єктами обліку була готівка, доходи, видатки, а також дебіторська  і кредиторська заборгованість. Суми дебіторської заборгованості клієнтів відображалися по дебету, а по кредиту  – їх внески. В окремих касових  журналах реєструвались прибуткові та видаткові операції. Але облік не був систематичним. У цей період в Україні переважали проста бухгалтерія, хоча вже почали з'являтися паростки застосування подвійного запису.
     В обліку тих часів застосовувався такий принцип: за кожен майновий об'єкт повинна відповідати певна  особа або група осіб.
     Комірниками при княжому дворі були стольник і ключник. Перший займався наглядом за княжим столом, контролював зберігання, оприбуткування та видачу харчів, другий зберігав ключі від комор і  магазинів.
     У монастирях був свій порядок розподілу  облікових обов'язків: управителем  був келійник, йому підпорядковувались казначей і старці. Казначей відповідав за зберігання грошей вів їх облік. Старці несли адміністративну і  матеріальну відповідальність за ведення  разових робіт і виданих їм під звіт матеріальних цінностей. В  деяких монастирях були ще й приказчики, на які покладались функції ревізорів.
       У Статутній грамоті часів  І. Мазепи є досить цікавий  матеріал про особливості обліку  при будівництві Троїцької надбрамної  церкви Києво-Печерського монастиря:  інвентаризація і утримання недостач  з попереднього будівничого; солідарна  матеріальна відповідальність за  всі матеріальні цінності разом  з казначеєм; казначей зберігав  ключі від комор, а будівничий  опечатував комори; грошові надходження  обліковувались в спеціальній  книзі, яку вели казначей і  будівничий, при цьому зазначалась  кожна стаття, вказувалась дата  і джерело надходження; аналогічна  книга відкривалась для видачі  і виплати грошових коштів; облік  борошна, одягу та іншого інвентаря  вівся в двох окремих книгах, в одній по надходженню, в другій – по витрачанню.
     Висока  відповідальність при княжому дворі  та в монастирському господарстві призвела до створення певної техніки ведення  обліку, яка поділяла облікові регістри, призначені для відображення в них  надходження і відпуску грошових та матеріальних цінностей, послідовного проведення інвентаризації.
     Свої  корективи в облік вніс період татаро-монгольської навали, який призвів  до занепаду Київської держави і  перенесення центру східнослов'янської  культури до Галицько-Волинського князівства. У 1257 р. китайські чиновники-баскаки провели перепис населення, під яким розуміли не статистичний облік населення, а бухгалтерську інвентаризацію людей, покладену в систему подушного оподаткування.
     В цей період в державі формувався принцип: кожна людина - об'єкт обліку, вона є підзвітною владі. В умовах України-Русі подушний податок довго  не протримався і був замінений  “сохою”. Нова система оподаткування  була заснована на принципі кругової поруки: платіж був громадським, а  недоїмка будь-кого з членів громади  погашалась іншими членами.
     Важливими центрами торгівлі на той час були міста Київ, Львів, Кам'янець-Подільський, Луцьк. В створюваних купецьких  куріях запроваджувалась оригінальна  система обліку касових операцій. Вже на той час касову книгу  складали з двох половин: у першій половині відображали надходження, а в другій – витрачання грошей. Особа, яка вела облік грошей в  касовій книзі, повинна була складати присягу.
     В кінці XIV ст. торговельні міста отримали значні пільги від польського короля. Король Казимир у 1460 р. надав львівським купцям пільги по сплаті мита на території Польського королівства, а Львову - виняткове право оптової  торгівлі та дорожнього примусу. Всіх купців, шлях яких проходив через Львів, "складське" право зобов'язувало протягом двох тижнів торгувати в місті своїми товарами, за винятком солі. Міське населення у той же час сплачувало податок із всього майна - як рухомого, так і нерухомого - в розмірі 4 % від його вартості. Оподатковувались копальні, млини, корчми. В середині XV ст.  був введений непрямий податок – акциз, яким оподатковувались тільки алкогольні напої. Складна податкова система того часу: торгівля, банки, ремесла - все це вимагало подальшого розвитку та удосконалення, яке в ті часи було повністю зорієнтоване на Західну Європу.
     2.Розвиток обліку в Україні в кінці ХV-XIX ст..
     В економічному розвитку України значну роль відіграло козацтво, яке виникло  в кінці XV ст. Торгівля та облік фінансів Запорізької Січі зумовлювались  особливостями ведення господарства, способом життя та суспільним ладом.
     Джерелами доходів Війська Запорозького були: військова здобич, зовнішня та внутрішня торгівля, продаж вина, платня від перевезень, "подимний" податок, а також королівська(пізніше царська та гетьманська) платня грошима і натурою та регалії (розподіл між куренями рибних і звіриних ловів, сіножатей). Все це вимагало добре організованого обліку.
     Облік майна, доходів і витрат у Запорозькій  Січі вів скарбник січового скарбу (шафар) та його апарат у спеціальних книгах.  Окремо велась книга обліку касових операції матеріальних цінностей. В ужинних та обмолотних книгах відображався вихід урожаю, списання продуктів відображалось записами в спеціальній "столовій книзі". Завершувались облікові роботи складанням звіту, який подавався кошовому отаманові та Козацькій Раді.
     З початку XVI і до середини XVII ст. в  Україні панували ідеї італійської  бухгалтерської школи. Запрошення польськими королями французьких вчених та спеціалістів поширило їх вплив і на облік. В  Україні в ті часи уже були добре  відомі праці Л. Пачолі "Трактат  про рахунки і записи", В. Котрулі "Про торгівлю і досконалого  купця", які широко використовувались  особами, що вели облік.
     У XVII ст. на всій території Польського королівства була запроваджена єдина  метрична система. Розвиток торгівлі та грошового обігу в Україні  сприяв об'єктивному поширенню кредитних  операцій через банківсько-торговельні  установи, вексельної форми розрахунків, видачі кредиту, а також лихварства. Все це мало позитивний вплив на ефективність торговельних операцій, спрощення розрахунків. З'явилось  розмежування кредиту на короткостроковий, споживчий і довгостроковий. Проценти по кредитах встановлювались від 8 до 20 % - на короткий строк і до 100 % - на рік. Лихварством займалися майже  всі версти населення, особливо вірменські та єврейські купці. У Галичині своєрідними  банками були єврейські міські громади (кагали).
     Під час колоніального панування  на заході України Австро-Угорської  імперії та Російської імперії на сході визначним був вплив  німецької бухгалтерської школи.
     Систему бухгалтерського обліку, зокрема  в торгівлі, регламентував Банкрутський статут від 1800 р. За ним торгівля розподілялась  на три види: оптову, роздрібну та дрібну. Обов'язковими обліковими регістрами за статутом були: товарна, касова та розрахункова книги. Операції з оптової торгівлі обов'язково велись за подвійною бухгалтерією, роздрібною – за простою, тому в оптовій торгівлі додатково застосовувались: журнал хронологічних записів, книга вихідної кореспонденції, книга вихідних фактур і головна книга.
     3. Бухгалтерський облік в Україні у XX ст.
3.1 Бухгалтерський облік на західноукраїнських землях у XX ст.
     Коріння розвитку бухгалтерського обліку в  Україні тісно пов’язані та переплітаються з його розвитком у державах, до складу яких входили українські землі, а саме: Російської держави, Польщі і пізніше Австрії.
     Вивчення  розвитку бухгалтерського обліку доцільно розпочати з поділу даного проміжку часу на періоди, з характерними умовами розвитку економіки. У першій половині XX століття доцільно виділити два основних періоди:
    І період (від 1900 року до початку першої світової війни);
    ІІ період (від 1920 року до початку другої світової війни).
     Відокремлення часу воєнних дій цілком аргументоване, оскільки на час війни розвиток і вдосконалення облікового процесу припиняється, господарське життя згортається до рівня, необхідного для того, щоб вижити. Отже, перший період розвитку бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях, знайшов свій відбиток від німецької бухгалтерської школи. У зв’язку із бурхливим розвитком кооперації на початку XX ст. виникла потреба в забезпеченні українських кооператорів підручниками і довідниками рідною мовою. Спочатку це були перекладені видання, наприклад, Ф. Стефчин. «Підручник для спілок ощадності і позичкової системи Ф. Райфайзена», який побачив світ у 1900 році.
     Вагомий вклад у розвиток української  версії бухгалтерського обліку внесло товариство «Просвіта», яке пропагувало впровадження української мови у діловодстві.
     Особлива  роль у розвитку бухгалтерського  обліку на західноукраїнських землях належать Ревізійному Союзу Українських  Кооператив (РСУК). Дану структуру було створено у Львові у 1904 р. після прийняття закону про обов’язкову ревізію для кооперативних спілок.
     Отже, розвиток бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях у першій половині XX ст. проходив за головною участю РСУК шляхом перекладу видань німецької  школи; періодичними фаховими друкованими  органами, а згодом виданням підручників  українських вчених економістів  як теоретиків, так і практиків.
     3.2 Бухгалтерський облік в споживчій кооперації
     В нашій державі облік формувався в системі споживчої кооперації Росії і колишнього Радянського  Союзу, до складу яких входила Україна.
       Перші ланки споживчої кооперації  – споживчі товариства з’явились  незадовго до відміни кріпосного  права. Їх створення належить до кінця 1864 року. А вже в жовтні 1865 р. Міністерством внутрішніх справ був затверджений перший статут Споживчого товариства м. Рига. З цієї офіційної дати і починається відлік існування споживчої кооперації.
     Споживча  кооперація дореволюційних часів поряд  з розвитком її господарської  діяльності провела велику роботу з  організації бухгалтерського обліку в своїй системі в напрямі  розширення і поліпшення виконуваних  ним функцій та прискорення одержання  економічної інформації для оперативного керівництва і управління. В зв’язку  з цим можна виділити такі етапи  розвитку:
     Перший  етап починається з формуванням самої споживчої кооперації (1864-1904). Для цього етапу була характерна погана постановка бухгалтерського обліку в споживчих товариствах, що призводило до крадіжок цінностей і зловживань.
     Другий  етап розвитку починається з 1905 р. і характеризується початком централізованого методичного керівництва бухгалтерським обліком. Цьому сприяло збільшення кооперативних господарств, що характеризується бурним розвитком товарообігу і виникнення в споживчій кооперації нових галузей господарської діяльності. На цьому етапі поліпшується розробка методології обліку і звітності споживчих товариств, починається централізоване керівництво обліком.
     Значним кроком вперед було проведення в грудні 1908 р. Київського з’їзду представництв  споживчих товариств, який доручив  бюро «Київського союзу» виробити і  перевірити на практиці рекомендовану  зазначеним з’їздом більш спрощену систему рахівництва. Характерною  особливістю цього з’їзду було те, що він вийшов з клопотання в державні органи про введення в земських і церковно-приходських школах ведення рахівництва. Була змінена номенклатура рахунків.
3.3 Бухгалтерський облік в Українській радянській соціалістичній республіці(НЕП)
     Новий етап відродження облікової думки  в Україні розпочався у 1918 р., коли ЦВК видав основні положення  з обліку майна. Протягом 20-х років XX ст. дослідження охоплювали історію  бухгалтерського обліку, розвиток облікової  професії, професійну етику, концептуальні  основи та ідеології, облікову політику, стандарти та загальні питання звітності, методологію наукового дослідження, соціальну роль бухгалтерського  обліку і недавні фінансові події.
     Хоча  радикальні уявлення про перспективи  бухгалтерського обліку не переважали над традиційними, з наукової точки  зору вони мали певний інтерес. Радикали виступали проти ринкової системи  капіталізму, яка користується «маржинальними»  оцінками для того, щоб гарантувати  рентабельність комерційних підприємств. Вони підкреслювали, що більшість людей  не спроможні брати участь в процесі  ринкового обміну, оскільки не мають  ні майна, ні доходу. В результаті економіка, на їх думку, створила таке ієрархічне суспільство, яке підтримувало інтереси людей з високим рівнем доходу.
     Облік набував централізованого характеру. В 1923 р. був створений єдиний орган  управління соціалістичним обліком – Центральне управління народногосподарського обліку СРСР при Держплані СРСР – ЦУНГО.
     Цілком  зрозуміло, що в радянські роки обіг повинен був ґрунтуватися на плановій системі. В зв’язку з цим в  систему бухгалтерського обліку були введені показники плану  і різні нормативи, що дозволяло  здійснювати контроль за фінансово  – господарською діяльністю кооперативів.
     Значним досягненням того часу була розробка рахункового плану – мінімуму, на підставі якого було обґрунтовано економічну характеристику рахунків, в якій зазначались методи оцінки окремих видів господарських  засобів, взаємозв’язок між рахунками (приводилась типова кореспонденція рахунків) і будова аналітичного обліку по кожному рахунку. Цей рахунковий план – мінімум застосовувався до 1952 р., коли споживча кооперація перейшла на єдиний план рахунків.
     В 1961 р. в Українському Раднаргоспі  було організовано Методологічну раду з бухгалтерського обліку. До складу якої увійшли головні бухгалтери Раднаргоспів УРСР, галузевих управлінь  і підприємств, Міністерства фінансів і ЦСУ республіки, викладачі економічних вузів, до творчої роботи з удосконалення форм і методів обліку широко залучались бухгалтери – практики.
     В червні 1966 р. в Києві відбулося  засідання Методологічної ради з  бухгалтерського обліку і звітності  Міністерства фінансів Української  РСР.
     У період НЕПу, особливо починаючи з 1924 р., виходить у великій кількості  література з теорії і галузевих  курсів бухгалтерського обліку (автори М.А. Блатов, О.М. Галаган, Я.М. Гальперін, О.П. Рудановський). У 1924 р. була створена масова громадська організація – Об’єднання працівників обліку (ОПО), яку в майбутньому було перетворено на Всесоюзне товариство сприяння соціалістичному обліку (ВТССО) У 1925 р. був створений Інститут державних бухгалтерів-експертів (ІДБЕ) при НК РСІ СРСР, функцією якого стала висококваліфікована допомога підприємствам і трестам в організації та методології бухгалтерського обліку, а також аналізу балансу.
     І все ж до Х з’їзду РКП(б) обліку приділяли недостатньо уваги. За даними Робітничо-селянської інспекції (РСІ) в 1922 р. термінів подання звітності не дотримувалися, калькуляція і розрахунок собівартості були відсутні, ціни встановлювалися на підставі кошторисних пропозицій, не виконувалася колація, не зводилися окремі баланси підприємств, які входили до трестів.
     Вважають, що подією, яка відкриває нову сторінку в історії вітчизняного обліку, було видання ВРНГ 6 квітня 1922 р. „Положения о счетоводстве и отчетности”, в  якому наводилась групова номенклатура рахунків і типові форми звітності. Положення проіснувало лише рік: 10 квітня 1923 р. ВЦВК та РНК, не беручи до уваги його вимоги, видали Декрет „О государственных промышленных предприятиях, действующих на коммерческих основах (тресты)”.
     Проте прийняття Декрету не внесло постійності  та сталості в облікову роботу: ХІІ  з’їзд РКП(б), який проходив з 17 по 25 квітня 1923 р., серед інших питань приймає рішення в галузі бухгалтерського  обліку. Для організації бухгалтерського обліку був створений ще один документ: 10 вересня 1926 р. Рада Праці та Оборони (РПО) видала „Правила составления балансов и начисления амортизованных отчислений государственными предприятиями, а также акционерными обществами с преобладанием государственного капитала”.
     9 листопада 1926 р. Раднарком СРСР  видає новий документ щодо  обов’язкового ведення рахівництва  торговельними та промисловими  підприємствами, в якому наводився  поділ підприємств на декілька  розрядів, і тільки торговельні  підприємства не нижче V розряду  і промислові не нижче VII розряду  повинні були вести облік за  подвійною бухгалтерією. У всіх  інших випадках оподаткування  проводили на підставі оборотів  касової книги.
     У грудні 1927 р. відбувся XV з’їзд ВКП(б), який дав директиви із складання  першого п’ятирічного плану. Отже, значну роль в бухгалтерському обліку почали відігравати планові показники, увага була приділена контролю за їх виконанням, також робився акцент на бухгалтерському обліку як на засобі впровадження в життя господарського розрахунку та режиму економії, боротьби з бюрократизмом.
     Для 1925 р. характерним було подальше удосконалення  техніки облікової справи. Окрім  розповсюдження карткового кількісно-сумового обліку товарів, а також карткового обліку розрахункових операцій, з’явились  нові форми. Такими були форми В.К. Мнюха  і К. Петрова. Вони вважали, що не шаховий  баланс, а ордер, або, правильніше, картка-ордер  є базою для побудови всієї  системи обліку; саме картка-ордер  є останньою ланкою у ланцюгу  змін, яких зазнала книга. 
 
 

     4.Розвиток бухгалтерського обліку в незалежній Україні
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.