На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Економчна ефективнсть рослинницьких галузей

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 20.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 24. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ  АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

              Кафедра аграрної економіки 
               
               
               

К У Р  С О В А    Р О Б  О Т А 

НА ТЕМУ: 

“ЕКОНОМІЧНА   ЕФЕКТИВНІСТЬ  РОСЛИННИЦЬКИХ ГАЛУЗЕЙ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ В УМОВАХ РИНКУ”
(на матеріалах  СФГ “Центр”) 
 
 
 
 

                Виконав: 
                 
                 
                 
                 
                 
                 
                 
                 
                 

              Наукові керівники: 
               
               
               
               
               
               

Київ-2007
П Л А Н 
 
 

ВСТУП.....................................................................................…………………….3 

      РОЗДІЛ 1. Наукові  основи підвищення економічної ефективності рослинницьких галузей 

        . Суть економічної ефективності рослинницьких галузей………………………………………………………….4
        . Методика визначення економічної ефективності рослинницьких галузей………………………………………..6
 
      РОЗДІЛ 2. Сучасний стан, економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення 

        2.1. Природно - економічні умови підприємства.……………......9
        2.2. Динаміка  розвитку виробництва рослинницької  продукції……………………………………………………..17
        2.3. Економічна  ефективність виробництва продукції  рослинництва……………………………………………..…20
          2.4. Шляхи підвищення ефективності рослинницьких галузей..............................................................................................22 

      РОЗДІЛ 3. Оцінка фінансового стану підприємства та шляхи його покращення 

        3.1. Суть фінансового стану підприємства та фактори, які його визначають..............................................................................34
          3.2. Оцінка майнового стану та фінансової стійкості підприємства......................................................................37
          3.3. Оцінка ліквідності активів підприємства та його ділової активності...........................................................................43
             3.4. Оцінка прибутковості та рентабельності підприємства......51
      3.5. Шляхи покращення фінансового стану підприємства.........57 

ВИСНОВКИ І  ПРОПОЗИЦІЇ..................................................………………….58 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.........................…………………..62
 

      ВСТУП

 
       Сучасний  стан сільського господарства України  потребує вирішення багатьох проблем. Зокрема як галузі – тваринництво та рослинництво – потребують розв’язання питань, пов’язаних з їхньою ефективністю, рентабельністю виробництва продукції.
       Так низький рівень врожайності деяких культур, збільшення витрат на основне  виробництво, зниження норми прибутку – лише деяка частка проблем, які вимагають якнайшвидшого розв’язку у рослинництві.
       Ефективність  виробництва основних видів продукції  рослинництва пов’язане з ефективністю використання земельних та трудових ресурсів, застосування добрив, забезпеченість матеріально – технічною базою. Одним із способів підвищення ефективності виробництва рослинницької продукції є інтенсифікація виробництва.
       Вищезгадані питання не можуть не привертати уваги  початківців в економіці сільського господарства. Я вибрав саме цю тему для написання курсової роботи, щоб з’ясувати, які є шляхи підвищення ефективності рослинницьких галузей, як їх потрібно застосовувати для покращення економічного становища рослинництва.
       Завданням даної роботи є визначення окремих  проблем у даній галузі сільського господарства, з’ясування головних причин, які призвели до їх виникнення, та окреслення чітких напрямів їх вирішення.
       Сподіваюсь, мені вдасться достатньою мірою розкрити зміст поставлених задач і  з’ясувати їхні розв’язки. 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1.  Наукові основи економічної               ефективності РОСЛИННИЦЬКИХ ГАЛУЗЕЙ 

       
      Суть  економічної ефективності рослинницьких галузей
 
       Економічна  ефективність  -  це складна економічна категорія, до визначення якої є кілька різних підходів.
       Зокрема П.П. Руснак вважає, що економічна ефективність  показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів й визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів. На його думку, ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна ознака якої відображується у високій результативності використання засобів виробництва і праці.[ 8 ]
         В.І. Мацибора і О.І. Здоровцов  дають схоже визначення економічної  ефективності: економічна ефективність  є формою відображення мети  виробництва і вказує на кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці, а також сукупних їх вкладень. Вона визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці.[ 7, 10 ]
       Ефект – це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур, приростом продуктивності худоби і птиці.[ 8, 10 ]
       Отже, економічна ефективність – це узагальнююче і повне відображення кінцевих результатів виробництва, тобто використання виробничих запасів, предметів праці і робочої сили за певний проміжок часу і визначається відношенням одержаних результатів до витрат на їх одержання.
       Економічна  ефективність сільськогосподарського виробництва, за О.І. Здоровцовим, -  це одержання певної кількості продукції, валового і чистого доходу, прибутку з 1 га землі, від однієї голови худоби з розрахунку на одиницю праці та сукупних витрат виробництва. Підвищення економічної ефективності означає зростання обсягів виробництва продукції, грошових надходжень, різного виду доходів відносно наявних виробничих ресурсів і витрат виробництва.[ 7]
       В.І. Мацибора вважає, що економічна ефективність сільсько-господарського виробництва - це одержання максимальної кількості  продук-ції з 1 га земельної площі, від 1 голови худоби при найменших затратах  праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції та її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.[ 10 ]
       Економічна  ефективність сільськогосподарського виробництва, за визначенням П.П. Руснака, - це одержання максимального обсягу продукції з 1 га землі, від 1 голови худоби з найменшими витратами засобів і праці. Вона показує віддачу сукупних затрат виробництва. Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу.[ 8 ]
       Економічну  ефективність сільськогосподарського виробництва можна вивчати на різних рівнях:
       сільськогосподарського  виробництва;
       комплексних галузей сільського господарства (рослинництва і тваринництва);
       окремих галузей і культур (зернового  господарства, буряківництва, картоплярства, та ін.);
       виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, картоплі тощо);
       сільськогосподарських підприємств та їх підрозділів;
       окремих заходів.[ 6, 8 ]
       Залежно від цього використовуються різні  економічні показники, які повинні  бути органічно взаємопов’язані  і відповідати критерію ефективності.
       1.2. Методика визначення  економічної ефективності  рослинницьких галузей 

       При оцінці економічної ефективності виробництва  підприємств різних регіонів потрібно враховувати   відмінності   в   продуктивності  землі.   На   результати виробництва значно впливають також температура  повітря,   кількість опадів та сонячних днів, інші природні фактори. У зв'язку з цим однаковий обсяг виробничих ресурсів, використаних у різних умовах, забезпечує різні результати.
       Для оцінки економічної ефективності рослинництва використовують натуральні і вартісні показники.
       До  натуральних відносяться врожайність.  Цей показник характеризує ступінь ефекту, одержаного в процесі виробництва, і відображує   лише один бік досягнутої ефективності. Для  визначення економічної ефективності необхідно знати розмір виробничих витрат, які забезпечили одержання наявної врожайності. [ 8, 10 ]
       Для одержання  порівнянних величин  витрат і результатів, обсяг виробленої однорідної і різнойменної продукції  обчислюють у вартісному виразі.
       Найважливішим вартісним показником сільськогосподарського  виробництва є вартість валової й товарної продукції підприємства, на основі якого можна розрахувати  валовий і чистий доход, а також  прибуток.[ 10 ]
       Для визначення економічної ефективності рослинництва  вцілому по підприємству доцільно використовувати таку систему показників:
       1)вартість  валової продукції (грн.) на 1 га  сільськогосподарських угідь, на  одного середньорічного працівника  чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних  виробничих фондів, на 1 грн. виробничих витрат. Збільшення обсягу виробництва продукції з 1 га свідчить про підвищення ефективності використання земельних ресурсів і тих вкладень, які 
спрямовуються у виробництво сільськогосподарської продукції зокрема, у галузі рослинництва;

       2)обсяг  валового, чистого доходу та прибутку  на 1 га сільськогосподарських угідь,  на одного середньорічного працівника, чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів та на 1 грн. витрат виробництва. Ці показники дають уявлення також про ефективність застосовуваних засобів виробництва та праці, рівень досконалості засобів і кваліфікації праці, технології виробництва тощо. Вищий їх рівень свідчить про вищу віддачу витрат на виробництво сільськогосподарської продукції. Підвищення рівня цих показників свідчить про зростання продуктивності праці на основі механізації та автоматизації виробництва, впровадження нових технологій, селекції та насінництва, інших факторів інтенсивного розвитку. Певною мірою це також відображує рівень кваліфікації праці та її організацію.
       3)затрати  праці на виробництво 1 ц продукції;
       4)собівартість 1 ц продукції, яка характеризує рівень затрат уречевленої та живої праці в грошовому і виразі.  Зниження   собівартості   свідчить   про   підвищення економічної ефективності і, навпаки;
         5)рівень рентабельності та норма  прибутку сільськогосподарського виробництва.[ 6, 7, 8, 10 ]
       Валовий доход – це вартість валової продукції  за вирахуванням витрат на її виробництво, крім оплати праці.
       У результаті господарської діяльності, підприємства одержують чистий доход, що визначається як різниця між валовим  доходом і фондом оплати праці.[ 10 ]
       Прибуток  – це частина доходу, яка залишається  підприємству після відшкодування  всіх витрат, пов’язаних із виробництвом і реалізацією продукції та іншими видами діяльності. Прибуток господарства – це реалізована частина їхнього чистого доходу. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації.[ 7, 8, 10]
       Рівень  рентабельності визначається з відношення прибутку до суми матеріальних і трудових затрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Даний показник визначається в цілому по господарству, по окремій галузі чи культурі.
       Для визначення економічної ефективності основних і оборотних фондів використовують такий показник як норма прибутку. Він визначається з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів і виражається у відсотках.[ 10 ]
       За  науковими даними для здійснення розширеного відтворення та підвищення матеріального добробуту працівників села в умовах стабільної економіки оптимальний рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств повинен становити 40-50 %, а норма прибутку – 15-20 %. Проте в умовах кризи і високих темпів інфляції такий рівень рентабельності не завжди забезпечує відповідних нагромаджень для розширеного відтворення.
       Економічну  ефективність виробництва продукції  одного виду (зерна, картоплі тощо) визначають за допомогою показників, які враховують відповідні особливості галузей:
       урожайність сільськогосподарської культури і  продуктивність тварин;
       затрати праці на 1  ц продукції;
       собівартість 1 ц продукції;
       прибуток  з розрахунку на 1 га посіву;
       рівень  рентабельності.[ 6, 7, 8 ]
         Чим вища врожайність культури і нижчі витрати з розрахунку на 1 га посіву, тим вищий рівень економічної ефективності виробництва. 
 
 
 

      РОЗДІЛ  2 СУЧАСНИЙ СТАН, ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РОСЛИННИЦЬКИХ ГАЛУЗЕЙ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ 

       2.1. Природно-економічні  умови підприємства 

       Розглянемо  економічну ефективність сільськогосподарського виробництва на прикладі конкретного  господарства.
       Досліджуване  СФГ „Центр” розташовано в  смт Добровеличківка Добровеличківського району Кіровоградської області.
       Землі СФГ „Центр” знаходяться в зоні українського Степу.
       За  своїм рельєфом територія господарства являє собою злегка хвилясту рівнину  з невеликим похилом поверхні з півдня до південного заходу. Під  дією дощів і весняних талих вод  утворився розчленований рельєф, що сприяє розвитку ерозії. В результаті цього процесу зменшується розмір ріллі, а на решті площ змивається родючий поверхневий шар.
       Значних озер на території господарства немає.
       Клімат  району - помірно-континентальний (помірно  теплий і помірно зволожений).
       Середня температура повітря становить 8-10 °, але в окремі роки бувають значні відхилення. Максимальна температура по області влітку досягає 37-39°, а мінімальна (в найхолодніші зими) -27°. Середня багаторічна температура найтеплішого місяця (липня) дорівнює 18-20°, а найхолоднішого (січня) -6°. В окремі роки середня місячна температура значно відхиляється від наведених величин.
       Тривалість  періоду з середньо добовою температурою понад 10°, який відповідає періоду вегетації, - 155-160 днів, а з температурою вище 15° , коли забезпечуються умови вирощування більш теплолюбних культур, - 120 днів.Весняні приморозки в середньому закінчуються в середині квітня, а перші осінні починаються в першій декаді жовтня. Безморозний період триває 160-165 днів.
       На  території даного району з ґрунтів поширені чорноземи типові.
       Опадів  в середньому випадає 480-560мм за рік. Найбільше опадів буває в теплу  пору року, коли переважають вологі північно-західні вітри (травень-вересень), а найменше – у зимовий період.[ 4 ]
       Сприятливі  умови зволоження та відсутність піщаних ґрунтів вказують на наявність позитивного балансу вологи.
       Таким чином, кліматичні умови господарства сприятливі для вирощування сільськогосподарських  культур.
       Виробництво сільськогосподарської продукції  досліджуване господарство здійснює на власних землях. Для оцінки наявності в господарстві земельних ресурсів, визначимо структуру його земельних угідь.
       Під структурою земельних угідь розуміють  питому вагу кожного виду угідь у  загальній земельній площі.
       Структуру земельних площ досліджуваного підприємства за аналізований період (2003р., 2004р. та 2005р.) наведено в таблиці 1.
       З даних таблиці видно, що за досліджуваний  період площа сільсько-господарських  угідь в користуванні господарства зменшилась на 254,41 га.
       Питома вага ріллі майже не змінилась: зменшилася лише на 0,03%  згідно з природними процесами. При цьому частка інших земель не сільськогосподарського призначення в структурі угідь не змінилась.

      Таблиця 1

      Структура земельних угідь  СФГ „Центр”

 
Види  угідь 2003р. 2004р. 2005р.
Площа, га Струк-тура, % Площа, га Струк-тура, % Площа, га Струк-тура, %
Всього  с-г угідь 3881,73 100 3794.23 100 3627,32 100
Рілля 3840,62 98.9 3753,12 98,91 3586,21 98,87
Пасовища 26,33 0,68 26,33 0,69 26,33 0,73
Багаторічні насадження 14,78 0,38 14,78 0,39 14,78 0,41
       В подальшому, детальніше з’ясуємо як використовуються земельні ресурси досліджуваного підприємства – які саме культури висіваються  і скільки площі вони займають. Зведемо ці дані у наступній таблиці.
Таблиця 2
Структура посівних площ СФГ  “Центр”
Культури 2003р. 2004р. 2005р.
Площа,га Структура,% Площа,га Структура,% Площа, га
Структура,%
Зернові і зернобобові 1713 65,95 1816 63,39 2068 71,16
- пшениця 227 8,7 659 23 941 32,4
- гречка 129 5 128 4,47 126 4,3
- ячмінь 990 38 661 23,07 699 24
- овес 83 3,2 85 2,97 100 3,4
- інші  зернові 56 2,2 66 23 13 0,45
Соняшник 586 22,6 663 23,14 604 20,8
Соя 117 4,5 190 6,63 207 7,1
Кукурудза 160 6,2 217 7,57 189 6,5
Цукровий  буряк 228 8,8 163 5,7 - -
Овочі від ґрунту 19,7 0,76 17 0,59 11 0,38
Кормові і баштанні 2,5 0,1 16 0,56 16 0,55
Всього  посівів 2598 100 2865 100 2906 100
       Отже, з таблиці 2 можна зробити наступні висновки: в структурі посівних площ найбільшу частку займають зернові  та зернобобові культури – і за останній рік їх частка становить 71,16% (2068га), зокрема серед зернових домінує озима пшениця і за аналогічний період її доля в структурі посівних площ займає 32,4% (941га), а на другому місці йде ячмінь – 24% (699га). Соняшник займає 20,8% (604га) від загальної посівної площі.
       Якщо проаналізувати дані з таблиці у динаміці за два роки, то можна побачити, що загальна площа зернових і зернобобових культур збільшилась на 7,77% або на 252га. Щодо цукрових буряків, то господарство взагалі перестало їх вирощувати. Це можна пояснити тим, що було закрито Добровеличківський цукровий завод (раніше був одним з найпотужніших по Україні).
       В цілому, загальна площа посівів збільшилась  на 41га.
       В таблиці 3 наведено дані землезабезпеченості  СФГ „Центр” в динаміці за 3 роки.

      Таблиця 3

 
      Землезабезпеченість СФГ „Центр”

Показники

2003р. 2004р. 2005р.
Площа с-г угідь, га 3881,73 3794,23 3627,32
Площа ріллі, га 3840,62 3753,12 3586,21
Середньорічна чисельність працівників, чол. 228 174 123
Припадає  на одного працівника: - - -
- с-г угідь, га 17,03 21,81 29,5
- ріллі, га 16,84 21,57 29,16
 
       Аналізуючи  дані таблиці, бачимо, що за досліджуваний  період площа сільськогосподарських  угідь в розрахунку на одного середньорічного  працівника значно змінилась, приблизно на 12,47га/чол., і площа ріллі відповідно збільшилася на 12,32га/чол.
       Таким чином, землезабезпеченість СФГ „Центр” в динаміці зросла майже вдвічі.
       Необхідним  фактором виробництва у сільському господарстві є праця. Носіями здатності  працювати є трудові ресурси, які приймають участь у виробництві  продукції.
       Для оцінки використання трудових ресурсів обчислюється коефіцієнт запасу праці – відношення фактичної кількості відпрацьованих людино-годин до нормативного запасу праці. А також коефіцієнт використання трудових ресурсів. Він визначається, як відношення фактичної кількості відпрацьованих протягом року людино-днів до нормативного запасу праці.
       Нижче наведено дані стосовно наявності та використання трудових ресурсів в  досліджуваному господарстві. За даними таблиці можна прослідкувати такі тенденції: питома вага працівників у рослинництві збільшилась в 2004 році і зменшилася 2005 і становила 68,3%. При цьому кількість працівників тваринництва зменшилась    
       Таблиця 4
Динаміка  наявності і використання трудових ресурсів у  СФГ “Центр
Показники 2003р. 2004р. 2005р.
Трудозабезпеченість,чол/га 0,06 0,046 0,034
Питома  вага працівників,%:      
-у  рослинництві 61,4 80,5 68,3
-у  тваринництві 38,6 19,5 31,7
Фактична  кількість відпрацьованих .люд-год  193000 152000 138000
Нормативний запас праці, люд-год 429780 327990 231855
Фактична  кількість відпрацьованих люд-год одним працівником 846,5 873,6 1122
Коефіцієнт запасу праці 0,45 0,46 0,56
Трудова активність працівників,люд-год/чол:      
-у  рослинництві 1379 1086 1643
-у  тваринництві     2193 4471 3538
 
на 19,1% за 2004рік, і збільшилась в2005 році на 12,2%.
       Кількість відпрацьованих людино-годин в цілому по господарству  зменшилась на 55000. В розрахунку на одного працівника кількість відпрацьованих людино-годин збільшилась в цілому по господарству на 275,5 люд-год.
       Таким чином, за досліджуваний період коефіцієнт запасу праці в цілому по господарству збільшився, що свідчить про ефективне використання робочого часу.
       У процесі виробництва продукції, сільськогосподарські підприємства використовують основні і оборотні фонди.
       До  основних виробничих фондів відносяться  такі засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва  продукції багато разів і переносять свою вартість на створений продукт  по частинам.
       Оснащеність підприємства основними фондами  визначається за допомогою показників фондозабезпеченості і фондоозброєності.
       Фондозабезпеченість визначається як вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення  з розрахунку на 100 га с.-г. угідь.
       Фондоозброєність  – це відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до середньорічної кількості працівників.
       Показниками, які характеризують економічну ефективність використання фондів є фондовіддача, фондомісткість і норма прибутку.
       Фондовіддача  – це вартість валової продукції з розрахунку на одиницю основних виробничих фондів.
       Фондомісткість  – це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення  з розрахунку на 1 грн. вартості валової  продукції.
       В таблиці 5 показано забезпеченість господарства основними виробничими фондами та ефективність їх використання в динаміці за 3 роки. 

Таблиця 5
Забезпеченість  основними виробничими  фондами та ефективність їх використання  у СФГ “Центр”
Показники 2003р. 2004р. 2005р.
Фондозабезпепеченість,тис.грн 312,7 224,2 326,8
Фондоозброєність,тис.грн 53,2 48,9 96,4
Фондовіддача,грн. 0,2 0,45 0,46
Фондомісткість,грн. 3,9 1,9 1,8
Норма прибутку,% 5,3 4,3 4,4
 
         За досліджуваний період часу, середньорічна вартість основних  фондів господарства зменшилась  на 333,5тис.грн. При цьому, враховуючи зменшення площі с.-г. угідь та зменшення кількості працівників, показники оснащеності підприємства основними фондами змінились так: фондозабезпеченість – збільшилась на 14,1тис.грн, а фондоозброєність збільшилась на 43,2тис.грн.
       За  рахунок пропорційного збільшення вартості валової продукції та зміни вартості основних виробничих фондів економічні показники ефективності використання основних виробничих фондів були наступними: фондовіддача зросла у динаміці з 2003 року по 2005 рік  на 0,26грн., а фондомісткість зменшилась на 2,1грн. Як наслідок, такий показник економічної ефективності, як норма прибутку, зменшився на 0,9%, порівняно з 2003 роком, і становить 4,4%.
       Для визначення спеціалізації досліджуваного підприємства, проаналізуємо структуру грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції (таблиця 6).
       Аналізуючи  структуру грошових надходжень від  реалізації сільськогосподарської  продукції, можна зробити висновок, що СФГ „Центр” належить до підприємств  комбінованої спеціалізації (багатогалузевих).
       Головними галузями господарства у 2003 році було вирощування зернових та зернобобових культур (питома вага у структурі  грошових надходжень становила 76,4%), вирощування соняшника (17%), вирощування цукрових буряків (15%).
       У 2005 році спеціалізація господарства дещо змінилась. Питома вага грошових надходжень від реалізації зернових та зернобобових культур у структурі  вартості товарної продукції знизилась  на 21,4% (з 76.4 % до 55%), а соняшнику  навпаки  зросла на 2,9% (з 17% до 19,9%). Вирощування цукрових буряків взагалі припинилось, в зв’язку з закриттям цукрового заводу.
       Таким чином, виробничий напрям у СФГ „Центр”  в 2003р. можна охарактеризувати як зерново-соняшниковий з розвиненим буряківництвом, а в   2005р. зерново-соняшниковий з розвиненим молочним скотарством.
       Для кількісної оцінки рівня спеціалізації  розраховують коефіцієнт спеціалізації, який визначають за питомою вагою  товарної продукції в головних галузях  у загальному обсязі товарної продукції  підприємства. 

Таблиця  6
Структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції  у СФГ “Центр”.
Галузі  і продукція 2003р. 2004р. 2005р.
Виручка тис.грн Структура,% Виручка,тис.грн Структура,% Виручка тис.грн Структура,%
Зернові і зернобобові 1405 41 1668 47,6 2714 55
Соняшник 582 17 421 12 981 19,9
Цукрові буряки 515 15 399 11,4 - -
Інша  продукція - - 20 0,6 28 0,6
ВСЬОГО  ПО РОСЛИННИЦТВУ 2617 76,4 2861 81,6 4011 81,3
ВРХ 71 2 102 2,9 224 4,5
Молоко  цільне 96 2,8 129 3,7 256 5,4
Свині 144 4,2 117 3,3 140 2,8
Інша  продукція 15 0,4 4 0,1 8 0,2
ВСЬОГО  ПО ТВАРИННИЦТВУ 326 9,5 353 10 629 12,8
ВСЬОГО  ПО ГОСПОДАРСТВУ 3426 100 3505 100 4932 100
 
 
       Підприємства  з низьким рівнем спеціалізації  мають коефіцієнт до 0,2; 0,21- 0,4 – середній рівень; 0,41- 0,6 – високий рівень. Після розрахунків маємо відповідні коефіцієнти спеціалізації (2003р): для рослинництва – 0,7; для тваринництва – 0,1; зернових та зернобобових – 0,41; соняшника – 0,2; цукрових буряків – 0,2.
       Проаналізувавши рік 2004 за рівнем коефіцієнта спеціалізації маємо результати: рослинництво – 0,8; тваринництво – 0,1; зернові та зернобобові – 0,5; соняшник – 0,1; цукрові буряки – 0,1.
       Аналогічну  операцію проводимо і в 2005 році. Одержуємо  такі значення коефіцієнта спеціалізації: для рослинництва – 0,8; тваринництва – 0,1; зернових та зернобобових – 0,5; соняшника – 0,2. 
 
 

2.2. Динаміка розвитку  виробництва рослинницької  продукції.
       Для оцінки функціонування господарства за досліджуваний період, проаналізуємо  динаміку посівних площ, урожайність  та валові збори основних видів продукції рослинництва (таблиця 7).
Таблиця 7
Динаміка  валових зборів, урожайності  та площі основних с-г культур у  СФГ “Центр”.
Показники Озима пшениця Соняшник
2003р 2004р 2005р 2003р 2004р 2005р
Посівна площа, га 17 659 941 586 663 604
Валовий збір, ц 790 30005 35421 11478 5490 10659
Урожайність, ц/га 46,4 45,5 37,6 19,6 8,3 17,6
 
       Аналізуючи  динаміку виробництва основних культур - озимої пшениці та соняшнику - можна  побачити, що їх валове виробництво  трималося на більш-менш сталому рівні. Щодо озимої пшениці, то площа її посівів в динаміці збільшувалася, і валовий збір відповідно збільшувався. Площа, відведена під соняшник, змінювалась, і порівняно з 2003 роком зросла на 18 га, тоді же  СФГ “Центр” вибрало для себе пріоритетним виробництво озимої пшениці і направляло всі зусилля на підвищення урожайності цієї культури. На фоні стану галузі вирощування озимої пшениці та ринку зерна в Україні, на мою думку, концентрація виробництва і більш детальна спеціалізація є дуже розумною. Адже валове виробництво озимої пшениці в Україні зменшується, зменшуються посівні площі, знижується пропозиція зерна, а ціни на нього невпинно ростуть. Урожайність озимої пшениці є досить високою, тому у перспективі дане господарство намагатиметься  інтенсивним шляхом розвивати дане виробництво.
       Наступним кроком дослідження економічної  ефективності рослинницьких галузей  буде аналіз показників продуктивності праці у господарстві. Проілюструємо це з допомогою таблиці (таблиця 8).
       Що  ж, з таблиці видно – виробництво валової продукції в розрахунку на одного працівника за три роки поступово збільшувалося, це пояснюється збільшенням вартості валової продукції загалом та зменшенням середньорічної чисельності працівників. Інший показник - виробництво
Таблиця 8
Показники продуктивності праці в галузі рослинництва у СФГ “Центр”.
Показники 2003р. 2004р. 2005р.
Вартість  валової продукції, тис.грн 3111,5 4513,3 6438,3
Середньорічна чисельність працівників, чол. 228 174 123
Прямі затрати праці, тис.люд-год 193 152 138
Виробництво валової продукції в розрахунку на одного працівника, тис.грн 13,6 25,9 52,3
Виробництво валової продукції в розрахунку на одну люд-год, грн. 16,1 29,7 46,7
 
валової продукції в розрахунку на одну людино–годину ? також зріс, що пояснюється зменшенням затрат праці.
       Щодо  характеристики основних тенденцій  розвитку економічної ефективності галузі рослинництва в Україні, то можна  сказати наступне. Кризові явища, які охопили економіку країни, особливо яскраво проявляються в  сільському господарстві і зокрема в рослинницькій галузі.
       За  статистичними даними, протягом 1991-1999 рр. спостерігалося скорочення обсягів  виробництва продукції майже  на 48,4% унаслідок зменшення як посівних площ, так і урожайності сільськогосподарських  культур.
       Прискорення аграрної реформи супроводжувалося в 2000 – 2002 рр. розширенням посівів зернових культур, картоплі та овочів. У структурі посівних площ збільшилась питома вага озимої пшениці, жита, гречки, картоплі, овочів.
       Вжиті заходи дали змогу призупинити з 2000 року спад виробництва продукції рослинництва проти рівня 1999 року, що відбулося у сільськогосподарських підприємствах, фермерських господарствах і господарствах населення протягом останніх трьох років (2000 – 2002 рр.). За цей період зросли виробництво й урожайність основних сільськогосподарських культур. 
       Основними причинами розвитку рослинницьких  галузей в СФГ “Центр” та і  в Україні в цілому було:
- скорочення  чисельності працівників, що зменшило  затрати на виплату заробітної  плати;
- налагодження  оптимального співвідношення між основними та оборотними фондами, між силовими і робочими машинами, між поголів'ям та кормовою базою;
- покращилася  організація та управління виробництвом, відродилося почуття власника, підвищилася матеріальна зацікавленість працівників у результатах своєї праці;
- дотримання  в останні роки чіткої технології, яка б могла забезпечити відповідну  урожайність та собівартість  сільськогосподарських культур.
- своєчасне  виконання кожної попередньої  технологічної операції. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       2.3. Економічна ефективність  виробництва продукції  рослинництва
       Економічна  ефективність – це узагальнююче і повне відображення кінцевих результатів виробництва, яке визначається за допомогою системи натуральних і вартісних показників. Їх було детально розглянуто у розділі 1.2.
       Проаналізуємо економічну ефективність рослинницької  галузі у динаміці за три роки на прикладі СФГ “Центр” (таблиця 9).
Таблиця 9
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.