На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Тенденцї й перспективи розвитку Донецького економчного району

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 20.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 12. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


    Міністерство освіти і науки України 
 
 
 

    Курсова робота 

    з дисципліни “Регіональна економіка”
    на  тему: “Тенденції й перспективи розвитку Донецького економічного району” 
 
 
 
 
 
 

        Студентки І курсу
    групи МЕ-12
    денної  форми навчання
    спеціальності “Економіки та менеджменту”                     
 

Вінниця 2009
 

     Зміст 

    Вступ………………………………………………………………………….....3
    1.Роль, значення та місце Донецького економічного районі в системі народногосподарських звязків України....................................................................6
    2.Загальна  характеристика природного-ресурсного та демографічного потенціалу Донецького району................................................................................11
    3.Динаміка функціонування основних галузей виробництва Донецького економічного регіону................................................................................................18
    4.Проблеми  та перспективи розвитку Донецького  економічного району..................................................................................................................…...27
    Висновки ……………....……………………………………………………...33
    Список  використаної літератури……………………………………….........35 
 

 

Вступ
    Різні регіони нашої країни відрізняються  один від одного не тільки природними, але й економічними умовами, трудовими ресурсами. Так, на одній території виробляють метал і машини, на іншій вирощують цукрові буряки чи видобувають вугілля. Спеціалізуючись на виробництві певної продукції, кожний регіон забезпечує нею інші регіони країни, а одержує ту продукцію ,яку потребує. Так відбувається обмін результатами праці. Такий поділ праці між окремими територіями чи країнами називається географічним, або територіальним.
      Спеціалізація окремої території складається  історично. З розвитком господарства вона може змінюватися. Внаслідок географічного поділу праці формуються економічні райони — території, що відрізняються одна від одної своєю спеціалізацією. Не є винятком і Україна, адже вона найбільша за площею держава Європи і має певні внутрішні територіальні відмінності.
      Природні, соціально-економічні, історичні та інші чинники спричинили до утворення  в Україні дев'ятьох економічних  районів: Донецького, Придніпровського, Північно-Східного, Столичного, Центрального, Подільського, Північно-Західного, Карпатського та Причорноморського.
    До  складу Донецького( Східного) району входять Донецька і Луганська області. Його площа 53,2 тис. км , що становить 8,8% території України. За розмірами він перевищує ряд країн Західної Європи (Бельгія, Нідерланди, Данія, Швейцарія), В районі проживає 7770,8 тис. чол. - це понад 15% усього населення країни. Тут висока густота населення— 145,2 чол. на км2.
    Район розташований на сході України в  межах Донецького басейну. За природними ресурсами, соціально-економічними характеристиками та особливостями історико-етнічного розвитку він, виділився в один з найрозвиненіших в країні територіально-виробничих комплексів з переважаючою спеціалізацією видобувної та пов'язаних з нею галузей обробної промисловості.
    В Донецькому економічному районі виділились такі великі промислові центри: Луганськ (44 тис.чол.), Слов’янськ (22 тис.чол.), Бахмут (20 тис.чол.), Лисичанськ (12 тис.чол.), Дебальцеве, Красний Сулин (по 11-14 тис. чол.).
    Для розвитку господарства район має  в цілому сприятливі природні умови, значні природні ресурси (родючі ґрунти, кам’яне вугілля, кухонну сіль, ртутну руду, будівельні матеріали). Проблемою району є слабке забезпечення власними водними ресурсами.
    Тут зосереджені великі людські ресурси. За кількістю та густотою населення район посідає перше місце в Україні. Обидві області дуже урбанізовані (Донецька – 90%, Луганська - 87%). Переважна частина частина населення займається в промисловості. Є гострі проблеми раціонального використання трудових ресурсів, особливо в шахтарських селищах.
    Це  потужний територіально-виробничий комплекс із спеціалізацією на вугільній, металургійній, хімічній і нафтохімічній, машинобудівній (важке машинобудування) та промисловості  будівельних матеріалів. Менш розвинуті  лека й харчова промисловість. Сільське господарство має чітко виражену приміську спеціалізацію, за винятком крайнього заходу і півдня, де сільське господарство має зерновий напрям з вирощуванням соняшнику. Займаються виробництвом, плодівництвом, м’ясомолочним скотарством, птахівництвом, вівчарством.
    Луганська область є менш заселена. Область  продовжує залишатися житницею не лише району, а й країни в цілому. ЇЇ північна частина – це типово хліборобський край. В межах даного обласного району виділяють такі підрайони: Луганський, Антрацитовий, Старобільщина.
    Різноманітність і складність території району пов'язана  з характером рельєфу і геологічних  умов, мінливістю рослинного покриву  в межах північної і південної  провінцій Степової зони.
    Потужні економічні і культурні центри Донецьк  і Луганськ утворюють два ядра територіально-виробничого комплексу району. Третій великий центр — Маріуполь є морськими воротами Донбасу в Азовське море. В містах багато науково-дослідних інститутів, вузів, культурно-освітніх установ. У Донецьку створено науковий центр НАН України.
    Важливими передумовами розвитку і функціонування Східного району є його географічне положення, демографічні, природо-ресурсні особливості.
      Метою курсової роботи є розкриття економічної характеристики Донецького економічного району, вивчення  тенденцій та перспектив його розвитку.
    Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
      ознайомлення з загальною характеристикою Донецького економічного району;
      економічна характеристика його природно-ресурсного та демографічного потенціалу району;
      ознайомлення з динамікою функціонування провідних галузей виробництва ;
      визначення проблем і перспектив розвитку Донецького економічного району.
      Курсова робота складається з вступу, 4 розділів, висновків, використаної літератури та додатків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1. Роль, значення та місце Донецького економічного районі в системі народногосподарських зв’язків України 

    Донецький економічний район — потужний міжрегіональний територіально-виробничий комплекс, до складу якого входить  Донецька і Луганська області, розташований на південному сході України поруч з промислово розвиненими районами країни: промисловим і лівобережним Придніпров'ям. На півночі межує з Бєлгородською і Воронезькою областями, а на сході — з Ростовською областю Російської Федерації. На півдні омивається водами Азовського моря. Він являє собою вагому частину економічного потенціалу України.
      Вигідне географічне положення,  близькість джерел сировини і  ринків збуту продукції, багатогалузева  промисловість, розвинута мережа  транспортних комунікацій, висока густота населення району виділяють його серед інших економічних районів країни. Займаючи 8,8 % території і зосереджуючи 15,0% населення від загальної кількості населення країни, Донецький економічний район виробляє 25,7% обсягу промислової та 7,8 % обсягу сільськогосподарської продукції країни. Тут найвища густота міського населення, найнижча — сільського, найбільший промисловий потенціал і в той же час найнижча густота сільського розселення. За рівнем техногенного навантаження на навколишнє середовище район посідає одне з перших місць у Європі та світі. У районі утворився індустріально-аграрний господарський комплекс із переважним розвитком важкої промисловості. Більшість галузей спеціалізації — вугільна, чорна, металургія, машинобудування, хімічна, нафтохімічна — мають міжрегіональне і міжнародне значення.
    Вигідність  економіко-географічного положення  обумовлюється  сусідським,  прикордонним та приморським положенням. Район  межує з високорозвиненими Придніпровським, Північно – Східним районами, Російською Федерацією. Розгалужена транспортна система дозволяє як розвивати внутрішні й зовнішні зв'язки, так і використовувати транзитний потенціал району, що розміщений на перехресті доріг між європейськими та азійськими країнами..
    Район має одну з найсучасніших в Україні мережу автомобільних і залізничних шляхів загальнодержавного значення. Через територію проходять транзитні нафто- і газопроводи. Завдяки вигідному економіко-географічному положенню Донецький економічний район активно залучений до розвитку міжрегіональних зв'язків, а також до торговельних, виробничих та науково-технічних взаємовідносин України з іншими державами, насамперед з країнами СНД, а також з державами Чорноморсько-середземноморського регіону, Східної та Північної Європи. Район має значні потенційні можливості для створення промислових економічних зон, розвитку міжнародної системи торгівлі, транспортних коридорів, сучасних ліній зв'язку. Він вивозить кам'яне вугілля, кокс, чорні метали, вогнетривкі глини, продукцію машинобудування, міндобрива, соду, нафтопродукти, будівельні матеріали, кухонну сіль. Ввозить газ, нафту, лісоматеріали, кольорові метали, деяке промислове устаткування, продукцію легкої і харчової промисловості. Протягом останніх 150 років у регіоні на базі інтенсивного розвитку галузей гірничопромислового комплексу, металургії, машинобудування та хімічної промисловості сформувалось оптимальне територіальне розміщення продуктивних сил. Проблема полягає у зниженні частки у народногосподарському комплексі гірничодобувного фактора та подальшому розвитку обробних галузей, нарощуванні частки наукоємної продукції, розвитку безвідходних технологій, галузей, що є носіями технічного прогресу, зниженні забруднення водних ресурсів та запилення атмосфери у промислових районах, різкому підвищенні продуктивності сільського господарства на основі біотехнології та агротехніки. Екологічними проблемами є дефіцит чистої води, запилення та загазованість гірничопромислової зони, загроза посух і пилових бур на чорноземах, проблема стікання бактеріально забруднених вод до шахт, забруднення стічними водами Азовського моря, нагромадження відвалів гірських порід.
    Рельєф  району є рівнинним. Висоти коливаються  в межах 50-100-300м. Район розміщений у межах Східноєвропейської рівнини, по його центральній частині проходить Донецький кряж, який має ускладнений структурно-денудаційними формами рельєф, що зумовлює труднощі у господарській діяльності, у південно-західній частині знаходиться Приазовська височина. На півдні району розташована Приазовська низовина рівнинний  розораний степ, який круто обривається до Азовського моря.
    В районні типовими є степові розчленовані ландшафти, які переважно складаються  із сильно розчленованих височин  та річкових долин, балок, ярів. Область  має значну кількість антропогенних форм рельєфу — терикони, кар'єри, давні могильники (кургани), провалля на місцях підземних виробок.
    Частка  природно-ресурсного потенціалу Донецького району у потенціалі країни складає 21%.У структурі природно-ресурсного потенціалу переважають мінерально-сировинні та земельні ресурси (відповідно 73,3% та 15,6%). Район обмежений у використанні водних (5,6%), лісових (0,8%) та фауністичних (0,2%).(рис.1.1.)
    
    Рис.1.1. Структура природо-ресурсного потенціалу Донецького району
    Демографічна ситуація у районі є несприятливою порівняно з іншими територіями та середніми показниками по країні. Це проявляється у вищих темпах депопуляції населення, що обумовлено показниками народжуваності (7,5%) та смертності (17,7%). У середньому по району природне скорочення населення складає 10,3% (для порівняння по Україні — 7,0%). Причинами несприятливої демографічної ситуації стало падіння життєвого рівня населення у 1991-2000 рр., екологічна ситуація її районі. Динаміка чисельності населення району відображена на (рис. 1.2.).
    Статево-вікова структура населення характеризується більшою часткою населення у  віці, старшому за працездатний (25,3%) порівняно  з середніми показниками по країні та, відповідно, меншою часткою населення, молодшого за працездатний вік (14,0%). Більш швидкі темпи старіння населення району у майбутньому призведуть до зниження частки населення працездатного віку та збільшення частки населення, старшого за працездатний вік. 

    
Рис. 1.2. Динаміка чисельності населення Донецького району.
    Середня густота населення в районі становить близько 147,5 осіб на 1 км2, що у 1,7 разу більше від середньої по країні. Найгустіше заселена Донецька область — 177 чол/км2. Найбільшим містом у районі є Донецьк (1000 тис. чол.), інші міста дещо поступаються йому за людністю: Маріуполь (482 тис.чол), Луганськ (453 тис.чол.), Краматорськ (175 тис.чол.), Алчевськ (117 тис). На території Донецькою економічного району розміщено 89 міст (19,8% від загальної кіль кості в Україні), з них 42 (30,7%) обласного підпорядкування. В районі розташовані найбільші промислові агломерації країни: Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакієвська та Сєвєродонецько-Лисичансько-Рубіжанська. Розвиток промислового виробництва став основною причиною високого рівня урбанізації в районі, що досяг 88,3% і на 20% перевищив середній показник по країні.
    Широко  відомо, що Донеччина – молодий  край, розвиток якого почався лише в останній чверті ХІХ століття. Донецький регіон є лідером економіки  України. Область забезпечує майже 20% національного ВВП, посідає перші місця у виробництві багатьох видів промислової та сільськогосподарської продукції. Регіон активно розвиває інфраструктуру області, проводить активну соціальну та економічну політику, провадить програми, націлені на залучення інвестицій до регіону, розширення географії збуту промислової продукції.
      Виробнича економіка – серце  Донбасу, його основа. На зміцненні  та розвитку економіки регіону  ґрунтується життя десятої частини  населення України. Всі події  в Україні у першу чергу турбують жителів регіону з точки зору того, яким чином вони можуть вплинути на економіку краю та добробут донеччан.
    Слід  зазначити, що така позиція населення  має історичну основу. Поштовх  до стрімкого розвитку «Дикого поля» зумовив економічний чинник після того, як були розвідані великі запаси чорного кам’яного вугілля, почалося активне заселення Донбасу, будівництво копалень та металургійних заводів.
    Отже, із вищезазначеного можна зробити  висновок, що Донецький економічний  регіон міжрегіональний територіально-виробничий комплекс, що включає до свого складу дві області Донецьку і Луганську. Він має вигідне географічне положення, багатогалузеву промисловість. За рівнем техногенного навантаження область посідає одне з перших місць у Європі та світі. Регіон межує з високорозвиненими районами та має вихід до Азовського моря, а також має найгустішу в Україні мережу автомобільних та залізничних шляхів. Рельєф району переважно рівнинний. Середня густота населення в районі становить близько 145,2 осіб на 1 км2, що у 1,7 разу більше від середньої по країні. Донецький регіон є лідером економіки України. На зміцненні та розвитку економіки регіону ґрунтується життя десятої частини населення України.
    2. Загальна характеристика природно-ресурсного та демографічного потенціалу Донецького району
    Рельєф  і клімат Донбасу в цілому сприятливі для активного сільськогосподарського та промислового освоєння його території, хоча й мають деякі особливості. У рельєфі виокремлюються декілька великих морфоструктур. З північного заходу на південний схід по правому берегу головної водної артерії району — Сіверському Дінцю простягається Донецький кряж, для якого характерна градова будова, крейдяні скелі. Приазовська височина займає південну частину Донбасу і сильно порізана ярами та балками. Знижуючись на південь, вона поступово переходить у вузьку Приазовську низовину — рівний степ, який круто обривається до Азовського моря. На півночі району знаходиться Придонецьке плато. Рівнинний, слабо розчленований характер має і південно-західна частина району, що знаходиться в межах Придніпровської низовини. Для Донбасу характерна присутність великої кількості антропогенних форм рельєфу, насамперед це терикони, яких у районі налічується більше трьох тисяч.
    Район належить до помірно континентальної кліматичної області. Континентальність клімату зростає з південного заходу на північний схід. Характерна особливість зими - часті відлиги, коли майже повністю сходить сніговий покрив. Влітку панує антициклональна погода з великою кількістю ясних і сонячних днів. Виникають суховії та пилові бурі, найчастіше вони спостерігаються у травні, червні й серпні. Літо — посушливе, жарке. Зима холодна, малосніжна. Середні температури: січня - 4 °С -8 °С, липня –+ 21 °С — + 22 °С, кількість опадів становить від 550 мм на північному заході до 375 мм у рік на південному сході Особливості рельєфу та кліматичних умов Донбасу зумовили формування специфічного ґрунтового покриву району.
    Земельні  ресурси. У регіоні переважають  чорноземи, зустрічаються лугові, дерново-глеєві, алювіальні, супіщані та солонцюваті ґрунти. Структуру земельного фонду відрізняє висока частка угідь, зайнятих під об'єктами промисловості, транспорту та ін. Площа сільськогосподарських угідь у районі становить 2754,9тис. га, з них частка ріллі — 80,7 %, що на 3,5 відсоткового пункту менше ніж у середньому по Україні. Площа сіножатей і пасовищ займає близько 20 % сільськогосподарських угідь, переважно вони сконцентровані в Приазов'ї та Старобільському степу.
    Проблеми  землекористування в Донбасі  пов'язані з деградацією земельного фонду району, яка викликана водною та вітровою ерозією ґрунтів, старінням зрошувальних систем і високою собівартістю їх обслуговування (зрошення потребують близько 10 % сільськогосподарських угідь регіону); зменшенням внесення мінеральних та органічних добрив, подальшим вилученням сільськогосподарських угідь під промислові відвали та забудову.
    З метою підвищення ефективності використання земельних ресурсів Донбасу і  запобігання негативним процесам порушення  земель необхідно переходити до ресурсозберігаючого природно адаптованого землекористування, зменшуючи екстенсивне використання земельного фонду, створювати за допомогою інтенсивних технологій умови для зростання агровиробничого потенціалу земель регіону, екологічної оптимізації агро ландшафтів. Для зменшення екологічного навантаження на земельні ресурси необхідно активізувати роботу з проведення рекультивації земель, зайнятих промисловими відвалами. Запровадження даних заходів сприятиме підвищенню економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, збалансованому землекористуванню в Донбасі.
    Водні ресурси району незначні. Район належить до вододефіцитних територій. Основою водних ресурсів Донбасу є річковий стік, який зрегульований численними ставками  і водосховищами, пік його відбувається весною. Головна водна артерія — річка Сіверський Донець. Річки належать до басейну Дніпра, Азовського моря, Дону. Більшість з них — невеликі, влітку часто пересихають. Густота річкової мережі району більш як у три рази нижча, ніж у середньому по Україні, і становить 0,2 0,3 км/км2. Обсяг поверхневого стоку з території Донбасу за рік становить 2,0 тис. км3. Споживачі забезпечені місцевими водними ресурсами на 50 % у басейні Сіверського Дінця і на 25 % у басейні Міуса. Дефіцит водопостачання становить 4 млрд. м3 на рік. Для покращення водогосподарського балансу побудовані великі водосховища, два канали Дніпро — Донбас і Сіверський Донець — Донбас. Обмежене використання водних ресурсів району для питного водопостачання зумовлене їх забрудненням шахтними (1 км3 щороку) та господарсько-побутовими стоками.
    За  різноманіттям та запасами мінерально-сировинних ресурсів район займає перше місце в країні. Найкраще забезпечений паливно-енергетичними та нерудними ресурсами, має унікальні в Україні запаси рудних ресурсів: ртутних руд, є також родовища мідних, алюмінієвих і поліметалічних руд. Донецький кам'яно вугільний басейн має запаси вугілля 101,5 млрд. т, в тому числі балансових — 59,5 млрд. т, що складає відповідно  86,3% та 96,2,% від загальноукраїнських показників. Гірничо-геологічні умови розробки вугільних родовищ у Донбасі найбільш складні, оскільки потужність пластів невисока (в середньому 1,06 м), найбільша в країні глибина розробки (1297м), видобуток пов'язаний з ризиком вибухів метану. Нерудні корисні копалин п представлені сировиною для абразивного виробництва, металургії, хімічної промисловості та виготовлення конструкційних матеріалів. Абразивна сировина представлена графітом і каоліном. Вогнетриви видобуваються у Часово-Ярському родовищі. Є родовища флюсових вапняків, доломітів, кварцитів, форму вального піску, цементного мергелю, будівельного каменю. Хімічна сировина представлена в районі родовищами крейди для виробництва соди і солі.
    Рекреаційні ресурси. Різноманітні природні ресурси та умови Донбасу, незважаючи на значне антропогенне навантаження на територію району, гармонійно поєднуючись у компоненти навколишнього середовища, зумовлюють рекреаційні можливості регіону. Розвиткові рекреації в Донбасі сприяють наявні ресурси Азовського моря, лісостепових і степових ландшафтів та місцевостей, придатних для відпочинку та оздоровлення; помірно-континентальний теплий клімат, лікувальні грязі озер біля Слов'янська, мінеральні води різних типів (хлоридно-натрієві, сульфатно-хлоридні, слабо радовані, столові). Найбільша концентрація мінеральних вод Донбасу спостерігається у Волноваському, Старобільському районах. Природно-рекреаційні ресурси Донбасу зосереджені в основному в басейні Сіверського Дінця, в межах Донецького кряжу та Приазовської низовини. Найбільшими центрами морської кліматотерапії є Маріуполь та Новоазовськ. Серед об’єктів, що можуть привабити туристів, є Луганський та Український степовий заповідники. Святогірський монастир у Слов’яногірську. У районні розміщено 6,4 % санаторіїв та 17,2% відпочинку. Можливості подальшого розвитку рекреації в регіоні обмежуються через значне промислове і сільськогосподарське освоєння території, забруднення річок, водоймищ і акваторії Азовського моря.
    Демографічний потенціал. Особливості сучасного демографічного потенціалу Донбасу значною мірою зумовлюються природним і механічним рухом населення, наслідками соціально-економічної кризи, насамперед у паливно-енергетичному комплексі, а також високою урбанізованістю території. Тенденції до зростання міського населення в Донбасі простежуються певною мірою за весь час промислового освоєння регіону, але, починаючи з 1996 р., даний процес призупинився. У 2007 р. кількість міських жителів Донбасу становила 88,2%, у Донецькій області — 90,3 %, в Луганській — 86,4 %. Цей показник є вищим серед економічних районів України і перевищує середньодержавний рівень більш як на 20 %.
    З 2002 р. в Донбасі спостерігається тенденція скорочення чисельності населення регіону, яке за п'ять років зменшилося майже на 500 тис. чол. (6,1%). Причиною даного явища стало перш за все зниження народжуваності та зростання смертності, яке викликане негативною дією соціально-економічних чинників: падінням життєвого рівня населення, екологічною ситуацією, підвищенням частки людей похилого віку. Показники народжуваності, смертності і природного приросту населення в регіоні нижчі від середньоукраїнських на 1,7, 2,0 і 3,6 %о і становлять відповідно 6,1, - 17,3 та — 11,1 %о. Показник дитячої смертності в Донбасі становить 13,5 %о і є вищим ніж у середньому по Україні на 1,6 %о. Спостерігається постаріння населення. Питома вага населення старіше працездатного віку в загальній чисельності зросла з 21,1 % у 1990 р. до 24,6 % в 2007 р. і становить 1862,6 тис. чол. На чисельність населення працездатного віку припадає 57,9 % (в1990 р. — 56,8%).
    Розселення. На території Донецького економічного району розташовано 88 міст (19,8 % від України), з них 42 (30,7 %) обласного підпорядкування, 242 (26,6 %) селища міського типу, 455 сільських рад. в 36 адміністративних районів. Донецьк — місто мільйонер, а в Маріуполі, Макіївці і Луганську населення перевищує 500 тис. чол.
    Сучасна система розселення Донбасу характеризується відносно високим рівнем розвитку виробничих, наукових, культурних зв'язків, які  визначають взаємопов'язаність розвитку насамперед міських поселенських мереж у системах розселення. Водночас характерною особливістю системи розселення економічного району є різке відмежування сільських поселень від міських на північному сході Луганщини та південному заході Донеччини. Ці чинники не дають підстав для визнання територіальної структури розселення Донбасу як повністю збалансованої.
    Рівень  зайнятості в Донецькому регіоні  становить 55,3% і є близьким до середнього показника по країні. За методикою  МОП, середній рівень безробіття у 2007 р. становив 8,6%. Вищий показник зафіксовано у Луганській області (9,4%), а у Донецькій 7,8% . Район можна віднести до індустріально-аграрних за галузевою структурою зайнятості . У сільському господарстві зайнято 10,4%, у промисловості — 33,8%.Показниками зайнятості у сільському господарстві п близькі до середньо українських показників, то за зайнятістю у промисловості — у 1,2 вище, ніж у середньому по країні. Динаміка показників зайнятості свідчить про зростання кількості зайнятих у сфері послуг: будівництві, операціях з нерухомістю, наданні колективних, громадських та особистих послуг. Специфічною проблемою Донбасу є значне вивільнення робітників із об'єктів паливно-енергетичного комплексу, викликане закриттям нерентабельних шахт і зменшенням виробництва електроенергії. Це призводить до значних соціально-економічних проблем, особливо в шахтарських селищах. Також значно зросло використання робочої сили на виробництвах, які не відповідають сучасним вимогам техніки безпеки та санітарно-екологічним нормам, що призводить до зростання травматизму, кількості летальних випадків на виробництві, особливо у видобувній галузі.
    Функціонування  в Донецькому районі багатогалузевого суспільно-господарського комплексу, наявність великої кількості  технологічно складних виробництв сприяли формуванню в районі потужного науково-технічного потенціалу, основою якого є науково-дослідні установи галузевого і академічного підпорядкування, вищі навчальні заклади III— IV рівнів акредитації, у 15 наукових установах досліджуються проблеми розвитку і розміщення вугільної галузі. В економіці району зайняті 734 доктори та 5,8 тис. кандидатів наук.
    Основною  ланкою науково-технічного комплексу  регіону є Донецький науковий центр НАН України, до складу якого  входять 5 науково-дослідних інститутів Донецька, а також філії академічних установ в Луганську, Макіївці, Горлівці. Дослідною базою наукових установ Донбасу є 91 дослідне виробництво. Обсяг фінансування науково-дослідних робіт у Донецькому економічному районі в 2007 р. становив 7,8 % від загальнодержавного показника. Основними напрямами НДР є: вуглехімія, гірничодобувні технології, прикладна математика, економіка промисловості, проблеми штучного інтелекту, інформаційні системи.
    Усього  в 2007 р. науковими установами району виконано 1429 наукових розробок, або 17,1 % всіх виконаних НДР у країні. З них 869 (46,6 %) визнано такими, що відповідають або перевищують світовий рівень.
    Отже, виходячи із даного питання можна  зробити висновок, що для Донбасу  характерна присутність великої кількості антропогенних форм рельєфу, насамперед це терикони, яких у районі налічується більше трьох тисяч. Переважна більшість ґрунтів Донбасу мають досить високу природну родючість, але значна частка їх не використовується в суспільному господарстві через високу еродованість і значну кількість площ, зайнятих відвалами від видобутку корисних копалин. Питома вага сільськогосподарських угідь у загальній структурі земель становить 74%, орних земель — 55,4%, забезпеченість ріллею становить 0,41 га на одного жителя. Водні ресурси району незначні, він належить до вододефіцитних територій. Головна водна артерія — річка Сіверський Донець. Річки належать до басейну Дніпра, Азовського моря, Дону. Більшість з них — невеликі, влітку часто пересихають. Розвиткові рекреації в Донбасі сприяють наявні ресурси Азовського моря, лісостепових і степових ландшафтів та місцевостей, придатних для відпочинку та оздоровлення; помірно-континентальний теплий клімат, лікувальні грязі озер біля Слов'янська, мінеральні води різних типів. Спостерігається тенденція скорочення чисельності населення регіону, яке за п'ять років зменшилося майже на 500 тис. чол. Характерною особливістю системи розселення економічного району є різке відмежування сільських поселень від міських на північному сході Луганщини та південному заході Донеччини. Рівень зайнятості в Донецькому регіоні становить 55,3% і є близьким до середнього показника по країні. Динаміка показників зайнятості свідчить про зростання кількості зайнятих у сфері послуг: будівництві, операціях з нерухомістю, наданні колективних, громадських та особистих послуг. В економіці району зайняті 734 доктори та 5,8 тис. кандидатів наук. Основними напрямами НДР є: вуглехімія, гірничодобувні технології, прикладна математика, економіка промисловості, проблеми штучного інтелекту, інформаційні системи. Специфічні риси сучасного виробничого потенціалу Донецького економічного району визначаються особливостями його природно-ресурсного потенціалу і виробничою спеціалізацією господарства регіону. 
 
 

3. Динаміка функціонування основних галузей виробництва Донецького економічного району
    У загальнодержавному та міжнародному поділі праці Донецький район спеціалізується на промисловому виробництві і є індустріально-аграрним регіоном. Показник валової додаткової вартості (ВДВ) у розрахунку на душу населення в Донецькому економічному районі у 2007 р. на 137,5 грн. перевищував середній рівень даного показника по державі. При цьому його рівень у Донецькій області був більший, ніж у Луганській на 667 грн.
    Структура господарського комплексу Донбасу порівняно з Україною характеризується значно вищою часткою промисловості у ВДВ району. Питома вага всіх інших галузей матеріального виробництва у ВДВ району нижча середніх показників по країні, при цьому частка сільського господарства у ВДВ району в 2 рази нижча, ніж у цілому по країні.
    Частка  економіки Донбасу в цілому у  ВДВ України — 17,0 %, з якої 51,5% припадає на промисловість. Також помітні  частки у ВДВ району вносять такі галузі, як сільське господарство — 7,4 %, транспорт та зв'язок— 11,3, галузі сфери обігу — 8,1 % .
    Промисловість. Донецький економічний район  вирізняється розвинутим промисловим  виробництвом, особливо галузей важкої промисловості, яке сформувалося під  впливом специфічного природно-ресурсного потенціалу району. У 2004 р. частка паливної промисловості і чорної металургії району в галузевій структурі виробництва промислової продукції майже у 2 рази перевищувала середні показники по країні. Найбільшу питому вагу у промисловому виробництві Донецької області має чорна металургія — 52,3%, а в Луганській — паливна промисловість — 30,7%. Крім вище згаданих галузей, Донецька область вирізняється розвинутим машинобудуванням і металообробкою, електроенергетикою, потужним хімічним комплексом, а Луганська — машинобудуванням і металообробкою та харчовою промисловістю, хоча частка останньої в промисловому виробництві регіону нижча більш як у 2 рази, ніж у середньому по Україні.(Додаток.А)
    Промисловий комплекс Донецького економічного району спеціалізується на випуску продукції важкої промисловості, зокрема паливної промисловості — 46,3 % від її виробництва в Україні, чорної металургії — 42,3 %.Донбас виробляє більше чверті промислової продукції країни.Показники виробництва основних видів промислової продукції за 2004-2008 рр. наведенні в таблиці 3.2.
    Таблиця 3.2.
    Виробництво основних видів промислової продукції за 2004-2008 рр.
  2004р. 2005. 2006. 2007. 2008р.
Добувна промисловість
Вугілля готове, млн.т 59,8 59,4 60,4 61,7 58,9
Торф  неагломерований , тис.т 559 544 639 462 395
Нафта сира, млн.т 2,8 3,0 3,1 3,3 3,3
Газ нафтовий попутний, млн.м3 745 832 880 962 950
Газовий конденсат, млн.т 1,1 1,3 1,2 1,2 1,1
Газ природний, млрд.м3 18,6 19,6 19,9 20,1 20,2
Руди  і концентрати залізні неагломеровані, млн.т 63,0 66,0 69,5 74,0 77,9
Руди  і концентрати залізні агломеровані, млн.т 58,9 63,1 65,0 68,8 72,6
Гіпс, тис.т 321 337 381 376 742
Вапняк, млн.т 19,8 22,5 24,4 26,8 28,7
Крейда, тис.т 1319 1621 4352 5012 5572
Піски природні, млн.м3 7,2 8,1 10,6 12,7 14,5
Галька, гравій, щебінь та камінь дроблений, млн.м3 34,5 39,3 37,9 45,8 60,3
Каолін  та глини каолінові інші, тис.т 1176 1468 1566 1777 2386
Сіль  і хлорид натрію чистий, тис.т 3863 4393 4811 5996 5548
    Галузями  спеціалізації району є різнопрофільне, але переважно важке матеріаломістке машинобудування,яке представлене виробництвом гірничо-шахтного устаткування, а також станко- і приладобудуванням, транспортним машинобудуванням, виробництвом обладнання для переробних галузей АПК і харчової промисловості, будівельних матеріалів.Частка хімічної та нафтохімічної галузі у промисловості району нижча, ніж у середньому по Україні — 5,0 % проти 5,5 %. Найбільш розвиненим у галузі є коксохімічне та нафтохімічне виробництва, випуск мінеральних добрив та іншої продукції неорганічної хімії, гумотехнічна промисловість. Недостатній розвиток у районі мають переробна галузь АПК-харчова — 7,7 % від виробництва в країні, а також кольорова металургія — 13,7%, целюлозно-паперова — 7,7%, легка промисловість — 6,2 %.
    Це  єдиний район країни, у структурі  промисловості якого частка паливної галузі вища (19% загального обсягу промислової  продукції), ніж машинобудування. У  кам'яновугільній галузі функціонує більше 200 підприємств з видобутку (в  основному підземним способом) та близько 60 підприємств зі збагачення вугілля. Багато шахт практично відпрацьовані, вугледобування ведеться на економічно неефективних великих глибинах.
    Паливно-енергетичний комплекс району розвивається на власній сировинній базі та складається з таких галузей: вугільна, нафтова та нафтопереробна промисловість, електроенергетика. Нафтова і нафтопереробна промисловість представлена видобутком нафти у Луганській області та Лисичанським нафтопереробним заводом.  На території району знаходиться близько 30 % електростанцій України. Електричні станції працюють на органічному паливі, на місцевому коксовому вугіллі та рудній сировині. На базі кількох потужних ГРЕС і багатьох ТЕС створене найбільше в країні енергооб'єднання «Донбас». Найбільші ТЕС: Луганська, Слов'янська, Курахівська, Вугледарська, Старобешівська.
    У районі сформувався потужний металургійний комплекс, що працює на власному коксівному вугіллі, девізній залізній руді та власній нерудній сировині (доломіти, флюсові вапняки, вогнетривкі глини). За обсягом товарної продукції — це провідна галузь промисловості району. У районі виробляється 54,2% чавуну, 54,3% сталі, 1,1% прокату та 33,6% труб від загального обсягу виробництва по країні. Більша частина продукції виробляється у Донецькому районі. У територіальній організації цієї галузі сформувався великий Донецький металургійний район з основними центрами: Донецьк (ВАТ «Донецький металургійний завод», ВАТ «Донецьк металопром»), Макіївка (ВАТ «Макіївський металургійний комбінат»), Маріуполь (ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», ТОВ «Маріупольсталь») і декілька територіально розрізнених центрів. Металургія району — важливе складова експортного потенціалу України.
    Кольорова металургія представлена Артемівським заводом з обробки кольорових металів, Донецьким заводом алюмінієвих профілів, Стахановським заводом феросплавів, ВАТ «Укрцинк» , «Донецьквторцветмет» та ін.
    Машинобудування посідає третє місце в структурі  промисловості. У районі виробляється близько 15% товарної продукції цієї галузі країни, Тут переважає важке, металомістке машинобудування, виробляється у Горлівці, Донецьку, Дружківці, Луганську; для металургійної — у Дебальцевому, Макіївці, Слов'янську; хімічної — Сніжному. Транспортне машинобудування розвинуте у Луганську, сільськогосподарське — у Луганську і Маріуполі. Розвинуте суднобудування, сільськогосподарське машинобудування. Функціонують підприємства з виробництва обчислювальної техніки, електротехніки, приладобудування та ін. Виробляється також і побутова техніка: у районі у 2007році вироблялось 99,6% холодильників від загального обсягу по країні (АТ «Норд»).
    Центри  галузі дуже численні і розміщені  у великих містах регіону: Донецьку (ВАТ «Донецькгірськмаш», ВАТ «Донецький машинобудівний завод гірсько-прохідної техніки», АТЗТ «Донмашобладнання»), Макіївці (ЗАТ «Макіївський завод шахтної автоматики»), Маріуполі (ВАТ «Маріупольський завод технологічного обладнання), Луганську (ХК «Луганськтепловоз», ВАТ «Луганський завод гірського машинобудування», Горлівці (ВАТ «Горлівський машинобудівний завод»), Краматорську (ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування») та ін.
    До  провідних галузей промисловості  Донецького району належать також коксохімія і хімія. Коксохімія працює на відходах чорної металургії і дає більше, ніж 50 % продукції коксової галузі України. Хімія включає гірничо-хімічну промисловість, яка працює на місцевій сировині — кам'яній солі, газовому вугіллі, вапні тощо. Хімічна промисловість розвинена у Луганській області, де виробляється 13,9% мінеральних добрим, 14,2% кальцинованої соди, 38,9% синтетичних смол від загального обсягу по країні. Основні центри хімічної промисловості: Лисичанськ (АТ «Лисичанськнафтооргсинтез», ВАТ «Лисичанська сода»), Сєверодонецьк (ВАТ «Сєвєродонецький Оргхім»), Донецьк (ВАТ «Донецький завод хімічних реактивів», АТЗТ «Донецький хімічний завод»), Маріуполь (ВАТ «Маркохім»).
    Комплекс  важкої промисловості доповнюється промисловістю будівельних матеріалів. Переважно на місцевий ринок працює виробництво залізобетонних виробів, стінових, покрівельних матеріалів, бетонних блоків та ін. Деревообробна промисловість використовує переважно привізну сировину, центрами меблевого виробництва є Донецьк (ВАТ «Донецькбудматеріали»), Луганськ (ВАТ «Луганськбудматеріали»), Слов'янськ (ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат») та ін.
    Легка промисловість включає текстильну, трикотажну, швейну, шкіряно-взуттєву. Основні центри виробництва знаходяться  у великих містах: Донецьку, Луганську, Маріуполі, Макіївці, Артемівську та ін.
    Донецький економічний район неспроможний повністю забезпечити свої потреби в продовольчій продукції, оскільки споживання більшості її видів перевищує за обсяги виробництва. Однак він має високоінтенсивний агропромисловий комплекс, у структурі якого вирізняються: сільське господарство, харчова промисловість і виробничо-соціальна інфраструктура АПК. Галузі із забезпечення АПК засобами виробництва в регіоні розвинуті слабо і представлені лише окремими виробництвами технологічного обладнання для переробних галузей АПК.
    Враховуючи  специфіку природнокліматичних умов регіону, сільське господарство Донбасу спеціалізується на вирощуванні зернових (озима і яра пшениця, кукурудза на зерно) і технічних (соняшник) культур, а також овочівництві, виноградарстві і садівництві, особливо навколо великих міст. Тваринництво представлене молочно-м'ясним скотарством, свинарством,
    Динаміка  виробництва сільськогосподарської  продукції району показує, що кризові  явища охопили дану галузь більше, ніж в Україні в цілому. Так, у 2007 р. випуск валової продукції сільського господарства регіону становив лише 52,4 % від рівня 2002 р. Показники виробництва основних видів сільськогосподарської продукції у районі в 2007 р. наведенні у табл.3.3.
Таблиця 3.3.
Виробництво основних видів сільськогосподарської  продукції в Донецькому економічному районі у 2007 р.
    
Види  продукції Україна Донецький район
Донецька  область
Луганська область
усього у % до України усього у % до України усього у % до України
Зерно 24459 1453 5,9 1011 4,1 442 1,8
Цукрові буряки 13199 - - - - - -
Соняшник 3457 700 20,2 462 13,3 238 6,9
Картопля 19838 1122 5,6 763 3,8 359 1,8
Овочі 5821 693 11,9 444 7,6 249 4,3
М'ясо  1663 137 8,1 86 5,1 51 3
Молоко 12658 791 6,2 473 3,7 318 2,5
Яйця, млн. шт. 8809 1234 14 854 9,7 380 4,3
 
    У 2007 році валовий збір зерна становив 1326 тис. т, що у 2,3 разу менше, ніж у 2002 році. Це свідчить про значну втрату ґрунтами родючості та високий ступінь еродованості. Район спеціалізується на вирощуванні соняшника — 689 тис. т (16,2% від загального збору по Україні), плодів та ягід — 220 тис. т (12,9%). У Донецькій області вирощують 14 тис. т винограду.
      Харчова і переробна промисловість Донецького економічного району включає в себе 16 підгалузей, основними серед яких є м'ясна, молочна, борошномельно-круп'яна, рибна, солевидобувна, олійножирова.В харчовій промисловості району спостерігався спад виробництва продукції. Особливо стрімко скоротилося виробництво продукції з незбираного молока — на 96 %, м'ясопродуктів на 89 %, борошна — на 57 %, і хлібобулочних виробів на 51 %. Таке різке скорочення обсягів виробництва в галузі зумовлене в основному зменшенням поставок сировини для переробки сільгоспвиробниками. У табл. 3.3.наведено показники виробництва основних видів продовольчих товарів.
Таблиця 3.4.
    Виробництво основних видів продовольчих товарів в Донецькому економічному районі у 2007 р.
 
    Види продукції 
    
 
Україна 
    
Донецький район
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.