На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


контрольная работа Аналз та профлактика виробничого травматизму

Информация:

Тип работы: контрольная работа. Добавлен: 21.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України
 ОДЕУ 
 
 
 

 кафедра
 Управління  персоналом та економіка праці 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Індивідуальне завдання з дисципліни «Охорона праці» на тему:
 «Аналіз та профілактика виробничого  травматизму» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Виконала:
 Студентка 1 курсу 14 групи
 Нещерет Тетяна 

 Перевірила:
 Викладач  Колесник О. І. 
 
 

 2011
План 

1. Вступ.
2. Травматизм  на виробництві, його причини  та наслідки:
  А)  нещасні випадки;
  Б)  розслідування й облік нещасних  випадків;
  В)  психофізіологічні проблеми безпеки.
3. Аналіз  травматизму:
  А)  статистичний метод;
  Б)  монографічний і економічний  методи;
  В)  метод фізичного і математичного моделювання;
  Г)  метод прогнозування помилок  людини;
  Д)  метод дерева несправностей.
4. Профілактика  виробничого травматизму.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Вступ
 Сучасне виробництво, в якому взаємодіють  машини, межанізми, технологічні процеси  й люди, на жаль, не може бути цілком безпечним і нешкідливим. Реальним виробничим умовам притаманна, як правило, наявність певних шкідливостей та небезпеки, наслідком яких є профзахворювання та травматизм. Травматизм на виробництві не випадково почали прирівнювати до національного лиха. Він завдає не лише багато горя і страждань конкретним людям, їхнім рідним та близьким, а й безпосередньо впливає на економіку країни, бо ці особисті трагедії зливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя народу.
 За  даними Міжнародної Організації  Праці (МОП), щороку в світі фіксується близько 125 млн нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн з тяжкими і 220 тис. зі смертельними наслідками.
 Як  свідчать статистичні дані, на підприємствах, в установах, організаціях України  всіх форм власності щоденно травмується  в середньому понад 200 працівників, з них близько 30 стають інвалідами і 5—6 осіб одержують травми зі смертельними наслідками. Випадки загибелі людей, зайнятих у суспільному виробництві, в Україні трапляються частіше, ніж у Великобританії в 6 разів, і частіше ніж у Японії — в 5.
 Загальна  сума відшкодування шкоди працівникам, які постраждали від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, сягає 350—400 млн грн. на рік, що за складних економічних умов сьогодення призводить до накопичення заборгованості з цих виплат і зростання соціальної напруженості в окремих реґіонах. 

 Травматизм на виробництві, його причини та наслідки
 На  підприємствах під час експлуатації обладнання та виконання технологічних  процесів робітники можуть перебувати в небезпечних зонах. Слід звернути увагу на те, що виробничі фактори (рухомі машини та механізми, рухомі частини виробничого обладнання та ін.) можуть сприяти заподіянню травм.
 Небезпечним виробничим чинником називають такий  виробничий фактор, діяння якого на працівника за певних умов призводить до травми чи різкого погіршення здоров’я.
 Небезпечним виробничим чинником називають такий виробничий фактор, діяння якого на працівника за певних умов призводить до травми чи різкого погіршення здоров’я.
 Під виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного чи іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини в зв’язку з виконанням професійної праці, будь-якого виробничого завдання та громадського доручення.
 Слід  знати, що відповідно до впливу чинників виробничого середовища травми поділяють на механічні (забиті місця, переломи, рани та ін.), теплові (опіки, обмороження, теплові удари), хімічні (хімічні опіки, гостре отруєння, ядуха), електричні, комбіновані й ін. (наприклад, викликані яким-небудь випромінюванням). Також травми підрозділяються на легкі, тяжкі і смертельні. Крім того, травми можуть бути груповими (якщо травмовано двох і більше працівників).
 Сукупність  виробничих травм називають виробничим травматизмом.
 Подію, яка викликала травму, називають  нещасним (нещасливим) випадком. Нещасний випадок – це випадок, який стався з людиною із-за непередбачених обставин та умов, внаслідок чого була завдана шкода здоров’ю людини, або наступила смерть потерпілого. Нещасні випадки на виробництві пов’язуються з дією небезпечного виробничого фактора.
 Виділяють такі причини нещасного випадку:
 1) технічні:
 — конструктивні  недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва;
   — конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів;
 — неякісна розробка чи відсутність проектної  документації на будівництво, реконструкцію  виробничих об’єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;
 — неякісне виконання будівельних робіт;
 — недосконалість, невідповідність вимогам безпеки  технологічного процесу;
 — незадовільний  технічний стан: виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;
 — незадовільний  стан виробничого середовища.
 2) організаційні:
 — незадовільне функціонування, недосконалість або  відсутність системи управління охороною праці;
 — недоліки під час навчання безпечним прийомам праці, в тому числі відсутність або неякісне проведення інструктажу, допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці, неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність;
 — відсутність  у посадових інструкціях функціональних обов’язків з питань охорони праці;
 — порушення  режиму праці та відпочинку;
 — відсутність  або неякісне проведення медичного обстеження;
 — невжиття засобів індивідуального захисту  через незабезпеченість ними;
 — використання робіт з відключеними, несправними  засобами колективного захисту, систем сигналізації, вентиляції, освітлення тощо;
 — залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);
 — порушення  технологічного процесу;
 — порушення  вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо;
 — порушення  вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів;
 — порушення правил дорожнього руху;
 — незастосування засобів індивідуального захисту (за їх наявності);
 — незастосування засобів колективного захисту (за їх наявності);
 — порушення  трудової і виробничої дисципліни, в тому числі, невиконання посадових обов’язків, невиконання вимог інструкцій з охорони праці.
 3) психофізіологічні:
 — алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;
 — низька нервово-психічна стійкість;
 — погані фізичні дані або стан здоров’я;
 — незадовільний  «психологічний» клімат у колективі;
 — травмування  внаслідок протиправних дій інших осіб та інші.
 Слід  ознайомитися з порядком розслідування й обліку нещасних випадків, професійних отруєнь і професійних захворювань на виробництві.
 Згідно  з Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах та організаціях розлідуванню підлягають травми, в тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та інші, що призвели до втрати працівником працездатності на один день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менше як на один день, а також випадки смерті на підприємстві.
 За  результатами розслідування складається  акт за формою Н-І і беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов’язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час:
 ––  перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, або за дорученням керівництва в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;
 ––  приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни;
 ––  проїзду на роботу на транспорті підприємства або на транспорті сторонньої організації, яка надала його;
 ––використання власного транспорту в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням власника;
 ––  провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий;
 ––  ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об’єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;
 –– надання підприємствам шефської допомоги;
 ––  перебування на транспортному засобі або на його стоянці, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасливого випадку пов’язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов’язків або з дією на нього виробничого фактора чи середовища;
 ––  прямування працівника до (між) об’єкта (ми) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об’єкта за дорученням власника.
 Про кожен нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосередньому керівнику робіт чи іншій посадовій особі та вжити заходів до надання необхідної допомоги.
 Керівник (посадова особа) у  свою чергу зобов’язаний терміново організувати медичну допомогу потерпілому, в разі необхідності доставити його до лікувально-прфілактичного закладу. Повідомити про те, що сталося, вищому керівництву. Якщо потерпілий є працівником іншого підприємства — повідомити власникові цього підприємства, в разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, — місцевим органам пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) — санепідстанції; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, в якому вони були на момент події, а також вжити заходів до недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.
 Лікувально-профілактичний заклад про кожне звернення потерпілого  від нещасного випадку без  направлення підприємства повинен  протягом доби повідомити керівництву  підприємства, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) — також санепідстанції.
 Власник, одержавши повідомлення про нещасний випадок, організує його розслідування  комісією, до складу якої включається: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, а у разі гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст санепідстанції.
 На  підприємствах, де немає спеціалістів з охорони праці, головою комісії  з розслідування призначається  посадова особа (спеціаліст), на яку  наказом керівництва покладені  функції з питань охорони праці в порядку сумісництва.
 Комісія з розслідування нещасливого  випадку зобов’язана протягом трьохдіб:
 ––  обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
 ––  розглянути й оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних актів про охорону праці;
 ––  установити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити осіб, які допустили порушення нормативних актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
 ––  скласти акт за формою Н-1 у п’яти примірниках і передати його на затвердження власникові.
 До  акта за формою Н-1 додаються пояснення  свідків події, медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров’я потерпілого  в результаті нещасного випадку.
 Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються: потерпілому чи особі, яка представляє  його інтереси; керівникові цеху або  іншого структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів  щодо запобігання подібним випадкам; державному інспекторові охорони праці; профспілковій організації, членом якої є потерпілий; керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підприємства, якому акт надсилається разом з іншими матеріалами розслідування.
 Дослідження засвідчують, що вельми часто при  розслідуванні нещасного випадку робляться грубі помилки, що не сприяє розробці дієвих заходів щодо боротьби з травматизмом.
 Слід  визначити, що врахування індивідуально-особистісних характеристик має велике значення у створенні безпечних умов праці. Звичайно людина, яка прийшла на роботу в хворобливому стані, більше наражається на небезпеку, ніж здорова. З робітниками, що регулярно вживають алкогольні напої, нещасні випадки трапляються в 0,35 раза частіше, а ушкодження внаслідок травм у них тяжчі, ніж в осіб, котрі не вживають алкоголю.
 Аналіз фактів травматизму підтверджує вирішальну роль людини у створенні передумов формування травмонебезпечних ситуацій: значна кількість їх відбувається через суб’єктивні причини, пов’язані з особистістю людини, її поведінкою.
 Психофізіологічні проблеми безпеки можна поділити на дві групи:
 ––  проблеми, пов’язані з особистістю працівника безпосередньо на робочому місці, тобто в полі небезпеки, які, з одного боку, провокуються його діями, а з другого — формуються незалежними від нього об’єктивними умовами;
 ––  проблеми психології інженерно-технічних працівників, що виступають як організатори та виконавці робіт, внаслідок неправильних дій чи бездіяльності яких створюються передумови для виникнення нещасливих випадків та аварій.
 В.І.Барабаш та В.С.Шкрабак у книжці «Психологія безпеки праці» називають більше десятка психологічних причин свідомого порушення правил безпеки праці. До них належать:
 — гонитва за миттєвим результатом, для чого обираються легші, але небезпечні дії;
 — звичка працювати з порушеннями (коли до певного часу все минається), яка формує в свідомості людини впевненість і спокій, спричинюючи адаптацію до небезпеки, що зрештою призводить до нещасного випадку;
 — самоствердження в очах колег, прагнення виділитися шляхом демонстрації рішучості, сміливості в умовах підвищеної небезпеки тощо.
 Докери-механізатори запевняють: 90% травм залежить від  потерпілого. Якщо сам не пам’ятатимеш про техніку безпеки, станеться  лихо.
 Дослідження свідчать, що технічні причини становлять приблизно 50% від усіх нещасних випадків, організаційні — близько 25%, психофізіологічні — приблизно 10—12%.
 Слід  також зауважити, що людина може робити помилкові дії через стомленість, викликану великими фізичними (статичними і динамічними) перевантаженнями, розумовим перевантаженням, перевантаженням аналізаторів (зорового, слухового), монотонністю праці, стресовими ситуаціями, хворобливим станом. До травми може призвести невідповідність анатомофізіологічних і психічних особливостей організму людини характерові виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах, у конструкціях машин, приладів і систем керування ще недостатньо враховуються фізіологічні, психофізіологічні, психологічні й антропометричні особливості та можливості людини.
 Допомогу  у з’ясуванні причини нещасливого випадку може надати один з методів системного аналізу — метод сіткового планування і керування. Для визначення причини нещасного випадку як події, що вже відбулася, сіткова модель будується в зворотному порядку: від моменту травмування до подій, що йому передували. Методично виявлення причин розпадається на дві стадії: побудова сіткової моделі ситуації й аналіз цієї моделі. Аналіз моделі проводиться в двох напрямках: визначення причини існування чи появи небезпечної зони і виявлення причин, що викликали перебування людини в цій небезпечній зоні.
 Один  з авторів цього методу В.А.Ачин установив чотири основні форми причинних зв’язків:
 ––  послідовна, коли перша причина викликає другу, друга — третю і т.д. до кінцевої причини, що призводить до травми;
 ––  паралельна, коли два або кілька паралельних зв’язків викликають одну загальну причину, що й призводить до травми;
 ––  кругова, коли перша причина викликає другу, друга — третю і т.д. до кінцевої причини, що в свою чергу збільшує першу, перша — другу і т.д. доти, поки одна з них не призводить до нещасного випадку;
 ––  концентрична, коли один якийсь чинник служить джерелом кількох причин, що, розвиваючись паралельно, викликають одну загальну причину, що призводить до травми.
 Зазначені форми причинних зв’язків у різних комбінаціях можуть служити складовими елементами складних сіткових моделей.
 Досвід  показав доцільність застосування цього методу для виявлення дійсної причини або причини нещасливого випадку.
 Аналіз виробничого травматизму
 Аналіз  виробничого травматизму проводиться  з метою встановлення закономірностей  виникнення травм на виробництві  та розробки ефективних профілактичних заходів.
 У процесі  аналізу травматизму мають бути з'ясовані причини нещасних випадків і розроблені заходи щодо їх попередження.
 Для аналізу виробничого травматизму  застосовують чотири основних методи: статистичний, монографічний, економічний, метод фізичного і математичного моделювання.
 Статистичний  метод ґрунтується на вивченні причин травматизму за документами, що реєструють нещасні випадки (акти за формою Н-1, листки тимчасової непрацездатності), за певний період часу (квартал, півріччя, рік); у випадку професійних захворювань аналізуються дані карт обліку професійних захворювань за формою П-5, які складаються на підставі актів розслідування випадків профзахворювань.
 Цей метод створює можливість визначити  порівняльну динаміку травматизму  за окремими галузями, підприємствами, цехами, ділянками одного підприємства і виявити закономірності чи ділянки зниження або підвищення рівня травматизму. Для оцінки рівнів травматизму користуються відносними показниками (коефіцієнтами) частоти, важкості і втрат.
 За коефіцієнт частоти травматизму Кч береться кількість нещасних випадків, що припадають на тисячу працівників за певний період:
 
 де  Т — число нещасних випадків за звітний період (за винятком важких та смертельних); Р - середньооблікова кількість працівників за той же період.
 Коефіцієнт  важкості травматизму Кт характеризує середня кількість днів непрацездатності, що припадають на один нещасний випадок:
 
 де  Д - сумарна кількість днів непрацездатності за всіма нещасними випадками  за звітний період.
 За  коефіцієнт втрат Кв (показник загального травматизму) береться кількість людино-діб непрацездатності, що припадають на 1000 працівників. У ці показники не включаються групові та смертельні нещасні випадки:
 
 Зміна коефіцієнтів частоти, важкості і втрат протягом ряду періодів характеризує динаміку промислового травматизму й ефективність заходів щодо попередження травматизму.
 При поглибленому статистичному аналізі  травматизму, крім виявлення причин травматизму, робиться також аналіз нещасних випадків за джерелами і характером впливу на організм; за видами робіт чи виробничими операціями; за характером травм; аналізуються відомості про потерпілих (професія, стаж, стать, вік), дані про час події (місяць, година робочого дня, зміна). Отримана інформація орієнтує дослідників щодо небезпеки виробничої обстановки та питань розробки індивідуальних захисних засобів, дає змогу вжити попереджувальні заходи.
 До  різновидів статистичного  аналізу відносять  груповий і топографічний. Груповий метод аналізу травматизму ґрунтується на повторюваності нещасних випадків незалежно від тяжкості ушкоджень. Наявний матеріал розслідування розподіляється за групами з метою виявлення найчастіше повторюваних випадків (однакових за обставинами). Нещасні випадки групуються за окремими однорідними ознаками: видом робіт, обладнанням, кваліфікацією, спеціальністю, віком потерпілого, причинами нещасних випадків тощо.
 Топографічний метод полягає у вивченні причин нещасних випадків щодо місця їх виникнення; ці місця систематично наносяться умовними знаками на плани ділянки, цеху, підприємства. Метод дає наочне уявлення про місця зосередження травматизму, які потребують відповідних профілактичних заходів. Статистичні методи дослідження дають загальну картину стану травматизму, установлюють його динаміку, виявляють певні залежності, але при цьому не вивчаються поглиблено умови, в яких стався нещасний випадок.
 Монографічний метод включає детальне дослідження всього комплексу умов, у яких стався нещасний випадок: процеси, устаткування, матеріали, захисні засоби, умови виробничої обстановки та ін. У результаті дослідження виявляються не тільки причини нещасних випадків, а й приховані (потенційні) небезпечні та шкідливі фактори, що можуть призвести до травматизму.
 Економічний метод полягає у визначенні економічного збитку від виробничого травматизму, а також в оцінці ефективності витрат, що спрямовані на попередження нещасних випадків, з метою оптимального розподілу коштів на заходи щодо охорони праці.
 Метод фізичного і математичного моделювання застосовується на складних зразках техніки.
 Поряд із традиційними методами аналізу травматизму  можна відзначити деякі нові напрямки, характерні для дослідження умов безпеки праці та попередження травматизму:
 ––  комплекс методів математичної статистики, наприклад, методи дисперсійного і кореляційного аналізу;
 ––  метод наукового прогнозування безпеки праці. Він служить для ймовірнісної оцінки динаміки травматизму, передбачення утворення несприятливих факторів у нових виробництвах чи технологіях і розробки для них відповідних вимог техніки безпеки;
 ––  розробка автоматизованих систем оперативного обліку і попередження травматизму, що мають стати однією з ланок автоматизованої системи управління охороною праці;
 ––  розробка методик комплексної оцінки безпеки технологічних процесів та устаткування на стадії їх проектування, виготовлення й експлуатації;
 ––  ергономічний метод, що ґрунтується на комплексному вивченні систем "людина - машина - виробниче середовище" (ЛМС) з урахуванням функціональних можливостей людини у процесі праці;
 ––  детерміністичні методи, які створюють можливість виявити об'єктивний закономірний взаємозв'язок умов праці й існуючу зумовленість випадків травматизму (наприклад, метод мережного моделювання застосовується при аналізі випадків травматизму, що стали результатом дії кількох факторів; методи спостережень, анкетування встановлюють в основному причини психофізіологічного характеру; метод експертних оцінок дає змогу дійти висновків на підставі узагальненого досвіду та інтуїції фахівців, що займаються питаннями охорони праці). Для оперативного обліку та обробки інформації про травматизм і профзахворювання можуть бути використані ручні і машинні системи (ПЕОМ).
 Прогнозування травматизму здійснюється звичайно з використанням статистичних даних щодо Кч, Кт, Кв за кілька років роботи, це створює можливість екстраполювати криву, що описує застосування зазначених показників, на найближчий календарний період. Прогнозування травматизму і професійних захворювань, а також динаміки зміни умов праці є однією з основ створення систем управління (менеджменту) охороною праці (СУОП).
 Методи  прогнозування помилок  людини. Ці методи ґрунтуються на класичному аналізі, що містить у собі наступні етапи:
 ––  складання переліку основних відмов системи ЛМС;
 ––  складання переліку й аналізу дій людини;
 ––  оцінювання частоти помилок людини;
 ––  визначення впливу частоти помилок людини на інтенсивність відмов розглянутої системи;
 ––  вироблення рекомендацій, внесення необхідних змін у розглянуту систему і обчислення нових значень інтенсивності відмов.
 Надійність  людини в системі "людина - машина - виробниче середовище" відіграє дуже важливу роль. Але в розглянутих  причинах невиконання завдання враховуються не тільки помилки, а й безпомилкові дії, які, проте, призведуть до катастрофи або аварії в силу тих чи інших обставин. При розгляді причин окремо слід звернути увагу на технічні причини, які, здавалося б, до людини стосунку не мають. Надійність машини визначається її справним станом, за яким наглядає людина. Якщо людина в силу своєї некомпетентності чи безвідповідальності доводить технічний стан машини до такого, що супроводжується виходом машини з ладу, то першою причиною виходу машини з ладу буде ненадійність людини як фахівця, що обслуговує машину, а потім - технічна несправність. Ризик виходу машини з ладу в цьому випадку є перш за все функцією діяльності людини. Більш докладно ці питання розглядаються в курсі "Безпека життєдіяльності".
 Метод дерева несправностей застосовується при аналізі складних систем. Загальна процедура аналізу дерева несправностей полягає у виконанні наступних етапів:
 ––  визначення небажаної (завершальної) події в розглянутій системі;
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.