На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Дяльнсть млцї та дотримання прав людини

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 21.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 9. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Міністерство  освіти і науки України
ДВНЗ  ”Дніпропетровський національний університет” 

Центр магістерської  підготовки
Кафедра правового регулювання економіки
Спеціальність 9592
Магістерська  програма ”Правове регулювання економіки”
Заочна  форма навчання 
 

Реферат
На тему:
Діяльність міліції та дотримання прав людини ” 
 
 
 
 
 

      Підготував:
                                                                                                Студент групи _____
                                                                                                Скрипач О. В.
                                                                                                Викладач:__________
                                                                                                 
 
 
 
 
 
 
 

Київ
2011 р.
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………3
    Основні аспекти діяльності міліції……………………………………….4
      Поняття та правова основа діяльності міліції………………………...4
      Основні завдання та принципи діяльності……………………………4
      Організаційна структура та контроль діяльності………………….....7
    Права громадян та їх дотримання на практиці………………………...9
      Основні засади дотримання прав і свобод людини та громадянина...9
      Немайнові права громадян України………………………………….14
      Управління моніторингу діяльності ОВС та мобільні групи…….....17
Висновки…………………………………………………………………………22
Список  використаної літератури……………………………………………..24 

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

    Сьогодення розвитку українського суспільства вимагає розробки дієвої і прагматичної концепції формування держави, а тому в даний час особливої актуальності, новизни та практичної значимості набувають питання з розбудови суверенної, демократичної, соціальної і правової держави, яка повинна забезпечити всебічну охорону прав і свобод людини та громадянина.  Усі елементи права є різногалузевими, але всі вони мають єдину мету – надати кожній особі максимум можливостей для захисту власного життя та здоров’я та знаходять своє закріплення в базовій галузі права – конституційному праві України, яке містить основні засади, принципи та гарантії здійснення цього права
    Утвердження забезпечення прав і свобод людини є пріоритетним напрямом діяльності держави. Людина, її життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканність і безпека  в Україні є найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України) .
    Відповідно  до Конституції України систему  забезпечення конституційних прав і  свобод людини і громадянина складають  такі органи державної влади: Верховна Рада України (ст. 85, 92); Президент України (ст. 106, 107); Уповноважений Верховної Ради з прав людини (п. 17 ст. 85); Кабінет Міністрів та інші органи центральної виконавчої влади (ст. 113–116); Конституційний Суд України (ст.147–150); органи прокуратури (ст. 121—123); органи правосуддя (ст. 124–129); органи місцевої державної влади і місцевого самоврядування (ст. 143–144); інші правоохоронні органи і, зокрема: нагляд за дотриманням законності правоохоронними органами та виконанням судових рішень здійснює прокуратура.
    Сьогодні  нагальною є проблема реформування правоохоронних органів, що передбачає пошук нових форм і засобів їх взаємодії, та прозорості діяльності з метою запобігання порушенням прав і свобод громадян. Тому метою моєї роботи є вивчення і засвоєння основних прав і свобод людини та громадянина, та як ці права дотримуються внутрішніми органами в даний час. 

1. Основні аспекти  діяльності міліції

1.1. Поняття та правова  основа діяльності  міліції.

      Міліція в Україні — державний озброєний  орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
      Міліція — це єдина система органів, яка  входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.
      Правовою  основою діяльності міліції є: Конституція України, законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти МВС України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані в установленому порядку.
      Центральне  місце в системі правових актів, що регулюють діяльність міліції, посідає Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990р.
      Закон складається з 6 розділів:
      Розділ 1. Загальні положення.
      Розділ 2. Обов'язки і права міліції.
      Розділ 3. Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.
      Розділ 4. Служба в міліції.
      Розділ 5. Правовий і соціальний захист. Відповідальність працівників міліції.
      Розділ 6. Контроль і нагляд за діяльністю міліції.

1.2. Основні завдання  та принципи діяльності.

      Згідно  з чинним законодавством основними  завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона й забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; обезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння в межах її компетенції державним органам, підприємствам, установам та організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
      Отже, міліція виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Відповідно до завдань і функцій міліція складається з таких підрозділів: кримінальна міліція; міліція громадської безпеки; транспортна міліція; державна автомобільна інспекція; міліція охорони; спеціальна міліція.
      Для забезпечення громадського порядку  на об'єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення чи постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, МВС України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватися спеціальні підрозділи міліції.
      Діяльність  міліції базується на принципах  законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
      Міліція повинна поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.
      У межах чинного законодавства  міліція має право обмежувати права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й  зобов'язана дати їм пояснення з  цього приводу. Вона забезпечує право  на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їх місцеперебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного подання їм медичної та іншої допомоги.
      Міліція функціонує гласно, інформуючи органи влади та управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення.
      У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету. Під час виконання службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних чи громадських об'єднань.
      Міліція повинна виконувати свої завдання неупереджено, в точній відповідності до закону. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій чи бездіяльності міліції.
      Державні  органи, громадські об'єднання, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.
      На  території України забороняється  створення військових або інших  збройних формувань чи груп, не передбачених законодавством України.
      Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.
      Законні вимоги працівників міліції є  обов'язковими для виконання громадянами і посадовими особами.
      Працівник міліції під час виконання  покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам.
      Ніхто інший, окрім уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не має права втручатися в законну діяльність працівника міліції.
      Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов'язків, не передбачених чинним законодавством.
      Утручання в діяльність міліції тягне за собою відповідальність за законом.
      Працівник міліції перебуває під захистом закону, норми якого гарантують захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна працівника міліції та членів його сім'ї від злочинних посягань та інших протиправних дій.
      Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених Законом України "Про міліцію".
      Застосуванню  сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.
      Забороняється застосовувати засоби фізичного  впливу, спеціальні засоби й вогнепальну  зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, окрім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.
      За  неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків, і має зводитися до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. У разі завдання шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим у найкоротший строк.
      Перевищення повноважень працівником міліції, в тому числі в застосуванні сили, спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, установлену законом.

1.3. Організаційна структура та контроль діяльності.

      Організаційна структура і штатна чисельність міліції визначаються в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.
      У своїй діяльності міліція підпорядковується  МВС України.
      Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України.
      Взаємовідносини у сфері діяльності міліції між МВС України і відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями поліції будуються на підставі міждержавних чи міжурядових угод, а також угод між МВС України та цими органами і організаціями.
      Особовий  склад міліції формується з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
      На  службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими й моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. З прийняттям на службу може бути встановлено іспитовий строк до одного року.
      Працівники  міліції приносять присягу, текст  якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
      Не  можуть бути прийняті на службу до міліції  особи, які раніше засуджувалися за вчинення злочину.
      Порядок та умови проходження служби в  міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, що його затверджує Кабінет Міністрів України.

Контроль  за діяльністю міліції

      Контроль  за діяльністю міліції здійснюють Кабінет  Міністрів України, міністр внутрішніх справ України і в межах  їхньої компетенції — ради народних депутатів.
      Ради  народних депутатів, здійснюючи контроль за роботою міліції, не втручаються  в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та адміністративну діяльність.
      Нагляд  за додержанням законності в діяльності міліції здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Права громадян та їх дотримання на практиці 

      Основні засади дотримання прав і свобод людини та громадянина
 
      Стосунки  людей між собою у процесі  життєдіяльності, а також взаємозв'язок між державою та індивідом знаходять своє закріплення у формі прав, свобод та обов'язків, що в своїй сукупності утворюють правовий статус особи.
      Правовий  статус людини і громадянина може бути охарактеризований як система  прав та обов'язків, що закріплені державою у встановленому порядку в Конституції та інших нормативно-правових актах.
      У правах та обов'язках зафіксовані  певні стандарти поведінки, що визнаються державою як корисні та обов'язкові для всіх, а також розкриваються  основні принципи взаємовідносин держави  і особи.
      Права та обов'язки у правовій державі фіксують складну систему взаємозв'язків держави і особи, що будується на демократичних принципах.
      Обсяг прав, що складають єдиний правовий статус, значною мірою залежать від  того, виступає особа як людина чи як громадянин.
      Права людини і права громадянина тісно пов'язані, однак не є тотожними поняттями. Розбіжності випливають із розмежування громадянського суспільства і держави. Права людини допомагають визначити автономне поле діяльності особи, де основною рушійною силою стають індивідуальні інтереси особи. Реалізація таких інтересів здійснюється у громадянському суспільстві, що ґрунтується на приватній власності, сфері особистого життя людини та спирається на природні права, що належать людині від народження. Держава повинна не тільки сама не втручатися в ці відносини, а й захищати їх від будь-яких інших посягань. Природні (невід'ємні) права людини стали точним та конкретизованим втіленням самої суті природного права - свободи окремої, автономної особистості. Після утвердження у світовій суспільній думці невід'ємних прав людини як прав особистості, а саме: життя, свобода, власність, безпека особи, прагнення до щастя - розуміння цієї гуманітарної категорії отримало закріплення в міжнародних документах та внутрішньодержавному законодавстві окремих країн. Природні (невід'ємні) права стали символом та адекватним юридичним аналогом індивідуальної свободи людини, її твердої захищеності від свавілля влади. Більш того, вперше за всю історію людства право отримало реальну можливість за допомогою розробки ідей невід'ємних прав людини піднятися над владою та спробувати вирішити проблему стримування та приборкання політичної державної влади.
      Отже, у громадянському суспільстві на основі прав людини створюються умови  для самовизначення, самореалізації особистості, забезпечення її автономії та незалежності від будь-якого незаконного втручання.
      Права громадянина охоплюють сферу  відносин індивіда з державою, у  якій він розраховує не тільки на охорону  своїх прав від незаконного втручання, а й на активне втручання держави в їх реалізацію. Громадянин-особа, яка за законом визнається юридично належною до певної держави. Права людини закріпленні в міжнародно-правових актах, а права громадянина - у конституції певної держави.
      У статті розділу II Конституції України «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» послідовно розрізняють права і свободи за зазначеним принципом. Особливо це знаходить вияв у формулюваннях статей. Там, де мова іде про права людини, Конституція застосовує формулювання: «кожен має право», «кожен може», «кожному гарантується». Таке текстове закріплення підкреслює можливість реалізації відповідних положень будь-якою особою на території України. Поряд з цим сформульовано і права, що належать лише громадянам України: свобода об'єднань (ст. 36), участь в управлінні державними справами (ст. 38), мирні збори, мітинги, походи та демонстрації (ст. 39) тощо. Це переважно політичні права. Таке законодавче закріплення прав людини і прав громадянина відповідає міжнародним документам, зокрема Міжнародному пакту про громадянські та політичні права.
     Розвиваючись  в суспільстві, людина повинна підкорятися  певним правилам для того, щоб при  використанні своїх прав і свобод не завдавати шкоди іншим, не зробити  неможливим нормальне співіснування. Тому держава, беручи на себе зобов'язання по дотриманню та забезпеченню прав людини, має право вимагати певної поведінки людини, що зафіксована в юридичних нормах.                                                                                              Такі вимоги сформульовані в системі обов'язків. І якщо обов'язки дотримуватися Конституції України та законів України (ст. 67), не завдавати шкоди природі, культурній спадщині (ст. 66) поширюються на всіх, хто перебуває на території України, то обов'язки захисту Вітчизни, шанування її державних символів (ст. 65) є обов'язком лише громадян України.
     Розглянемо  основні права громадян, що наведені в Конституції України.
Право на життя
(Стаття 2 ЄКПЛ, ст.6 Міжнародного пакту про  громадянські та політичні права,  статті 12 і 13 Декларації про поліцію, Кодекс поведінки посадових осіб з дотримання правопорядку, Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку)
Запобігання катуванню і нелюдському поводженню
(Стаття 5 Загальної декларації прав людини, ст.3 і 15 ЄКПЛ, ст.17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.1 Європейської Конвенції про запобігання катуванням і нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, Декларація про поліцію, п.35,36 Європейського кодексу поліцейської етики (рекомендація Rес 10(2001) від 19 вересня 2001, ст.28,62 Конституції України, ст.5, 12 Закону України ”Про міліцію”, ст.121-126, 129, 373 Кримінального кодексу України, ст.22 Кримінально-процесуального кодексу України, ст. 23, 277, 297 Цивільного кодексу України)
Право на свободу та особисту недоторканість
( Статті 3, 9 Загальної декларації прав  людини, ст.5 ЄКПЛ, ст.1 Протоколу №4  до ЄКПЛ, ст.9 Міжнародного пакту  про громадянські та політичні  права, ст.8 Декларації про поліцію, п.34 Європейського кодексу поліцейської етики, принципів 2, 4 Зводу принципів захисту всіх осіб, що підлягають затриманню чи ув’язненню в будь-якій формі, ст.29 Конституції України, ст.5, Закону України ”Про міліцію”, ст.121-126, 129, 373 Кримінального кодексу України, ст.32 Кодексу України про адміністративні правопорушення)
Право на справедливий судовий  розгляд
(Статті 10, 11, 12 Загальної декларації прав  людини, ст.6, 8 ЄКПЛ, ст.26 Міжнародного  пакту про громадянські та  політичні права, принципів 8, 9, 11, 17, 18, 21, 23, 27, 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, що підлягають затриманню чи ув’язненню в будь-якій формі, ст.8, 55 Конституції України)
Право на повагу до приватного життя
(Стаття 8 ЄКПЛ, стаття 15 Декларації про поліцію, статті 38, 43 Європейського кодексу поліцейської етики (рекомендація Rес 10(2001) від 19 вересня 2001, ст.32 Конституції України, ст.23 Закону України ”Про інформацію”, ст.163, 168, 182, 359 Кримінального кодексу України, ст.3, 16, 277, 278, 1166-1168 Цивільного кодексу України)
Право на свободу думки, віросповідання та вираження  поглядів
(Статті 18, 19 Загальної декларації прав  людини, ст.8, 9, 10 ЄКПЛ, ст.2 Додаткового  протоколу №1 до ЕКПЛ, ст.18, 19 Міжнародного  пакту про громадянські та  політичні права, ст.8 Декларації про поліцію, п.43 Європейського кодексу поліцейської етики (рекомендація Rес 10(2001) від 19 вересня 2001, ст.32, 35 Конституції України, ст.3, 5 Закону України ”Про свободу совісті та релігійні організації”)
Право на свободу мирних зібрань та право на свободу об’єднань
(Стаття 20 Загальної декларації прав людини, ст.11 ЄКПЛ, ст.21, 22 Міжнародного пакту  про громадянські та політичні  права, принципи 12, 13, 14 Основних принципів  застосування сили та вогнепальної  зброї посадовими особами з підтримання правопорядку, ст.28, 36, 39, 62 Конституції України, ст.14,15 Закону України ”Про міліцію”, ст. 315 Цивільного кодексу України)
Право на володіння майном
(Стаття 17 Загальної декларації прав людини, ст.1 Додаткового протоколу №1  до ЄКПЛ, ст.1, 2, 5 Декларації про поліцію, ст.41 Конституції України, ст.5, Закону України ”Про власність”)
Право на свободу пересування  і свободу вибору місця проживання
(Стаття 13 Загальної декларації прав людини, ст.2 Додаткового протоколу №4  до ЄКПЛ, ст.33 Конституції України)
Право кожного на ефективні  засоби правового  захисту
(Статті 13 і 14 ЄКПЛ, п.3 ст.2 Міжнародного пакту  про громадянські та політичні  права, ст.59 Конституції України,  ч.1,3 ст.365,ч.2 ст.397, ст.398 Кримінального  кодексу України)
    Правоохоронні (спеціальні) органи (прокуратура, органи внутрішніх справ, Служба безпеки України та ін.) покликані відповідно до Конституції у специфічних формах здійснювати охорону, захист і гарантування функціонування всієї системи національного права України. Їх діяльність повинна будуватися на засадах моральності та справедливості, що дозволяє повною мірою гарантувати права і свободи людини.
    Найбільш  важливим напрямом вдосконалення діяльності правоохоронних органів за сучасних умов є зосередження їх зусиль на безумовному забезпеченні захисту прав та свобод людини і громадянина в Україні. Тому найкращим індикатором визначення стабільності й рівня організації належного реагування на факти порушень прав і свобод людини з боку органів державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів як в окремих регіонах на місцях, так і загалом в державі, порівняно з окремими напрямами правозахисної діяльності, є звернення з цього приводу громадян до Президента та його Адміністрації. Всебічний, незалежний, об’єктивний та справедливий розгляд звернень громадян з цих питань зазначеними органами в регіонах автоматично унеможливлює подальші звернення. У той самий час його відсутність свідчить про неспроможність вжиття невідкладних і системних заходів до своєчасного та якісного розгляду на місцях і організації необхідної роботи щодо забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян.
    Звернення громадян – це “лакмусовий папірець”  відображення стану нашого суспільства  і, в першу чергу, відношення місцевих органів влади, самоврядування та правоохоронних органів в регіонах. А від того, як реагують відповідні органи на вирішення порушених прав громадян, залежить імідж держави в цілому та особисто її глави. Вирішення питань порушення прав і свобод людини на місцях неналежним чином змушує громадян в пошуках правди звертатися до столиці.
    Необхідно усвідомити, що оперативне вирішення, захист і задоволення законних прав та інтересів громадян на сучасному  етапі є одним із пріоритетних завдань діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів, відповідальним обов’язком їх посадових і службових осіб, фактором забезпечення суспільно-політичної та економічної стабільності в державі. 

      Немайнові права громадян України
 
На даний  час правове регулювання особистих немайнових прав не знайшло свого належного розвитку в сучасному цивільному законодавстві.
У сучасний період по мірі задоволення основних матеріальних потреб все більше значення мають особисті немайнові інтереси. Із розвитком демократичних основ нашої держави, становленням громадянського суспільства, зростають духовні цінності. Разом з тим поступово зростає вагома вага суспільних відносин, які виникають із приводу особистих немайнових благ. У силу цього виникає об’єктивна необхідність в адекватному правовому регулюванні особистих немайнових відношень, в рамках яких реалізуються духовні потреби громадян.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.