На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


контрольная работа Позбавлення батьквских прав

Информация:

Тип работы: контрольная работа. Добавлен: 21.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


                                      АКАДЕМІЯ ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН 
                                             Федерації профспілок України
 
 
 
 
 

                               
 
 
 
 
 

               Контрольна робота  

                         «Позбавлення батьківських прав» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                  Виконала студентка 3 курсу 
                     32 групи заочної форми навчання 
                                                                        факультет соціального управління 
                                                                        Джурук Анастасія Станіславівна 
       
                                                                                                                                                                                                     

                                                              Київ-2011 

                                                           Введення.

 
      Особливість положення дитини, як у родині, так і за її межами виникає з його беззахисності, викликаною повною або частковою фізичною, психічною й соціальною незрілістю. Самою природою батькові призначена роль захисника своїх дітей. У правовій інтерпретації така роль виглядає як формула, відповідно до якої «забезпечення, захист прав й інтересів дітей покладає на їхніх батьків». Що ж розуміється під інтересами дітей? А це, насамперед належне сімейне виховання,  той самий стрижень, на якому ґрунтується формування  здорової у всіх відносинах особистості. У поняття «належне сімейне виховання» вкладається збереження й розвиток фізичного, психічного здоров'я дитини, передача їй свого життєвого досвіду, знань навичок, створення нормальних матеріально-побутових умов її життя.
     Держава, будучи зацікавленою щодо підростаючого покоління, покладає на батьків права й обов'язки по вихованню, утвореннюзахисту й змісту своїх дітей.  І надаються батьківські права не тільки для задоволення материнських і батьківських потреб, але й з метою забезпечення інтересів дітей.  Саме по коштами реалізації цих прав і досягається повноцінний розвиток дитини.  Але здійснення батьками своїх прав не повинне здійснюватися в протиріччі інтересам дітей. Саме забезпечення інтересів дітей повинне бути предметом основної турботи їхніх батьків.
    Найчастіше  в родині діти страждають із вини батьків, у результаті байдужного відношення до батьківських прав або їхнього використання не по призначенню. А в результаті - покалічена доля, збиткова особистість, що має асоціальні установки, словом, все те, що підриває коріння фізичного й психічного здоров'я майбутніх громадян. Адже саме родина впливає на розвиток духовної культури, на соціальну спрямованість особистості, мотиви поводження. Будучи для дитини мікромоделлю суспільства, родина виявляється найважливішим фактором у виробленні системи соціальних установок і формування життєвих планів.
      Але все частіше й частіше використається термін «неблагополучна родина». Що ж розуміється під сімейним неблагополуччям: матеріальна невпорядкованість родини, неповна родина або неблагополуччя відносин між батьками й дітьми? Напевно, саме останні є основним критерієм влученням родини в дану категорію. Сімейне неблагополуччя виражається найчастіше в сполученні таких факторів, як деформація сімейних зв'язків і відносин; низький культурний, загальноосвітній і професійний рівень батьків; примітивне коло інтересів; перекручені моральні й правові погляди.  Проблема укладається в тім, що число таких неблагополучних родин, де батьки не можуть, а часто й не хочуть піклуватися про природні потреби своїх дітей,  виховувати дітей у дусі моральних і правових норм, проявляють байдужність, негативно впливають на них своїм способом життя й психологією, з кожним роком росте. Слід зазначити, що вплив стилю життя неблагополучної родини на формування особистості неповнолітнього настільки високо, що представляється необхідним якийсь щасливий збіг обставин, щоб підліток з такої родини не мав антигромадської або аморальної орієнтації або не став на шлях правопорушень.  Лихо укладається в тім, що дитина, не одержуючи від батьків, насамперед, задоволення у своїх природних потребах: у їжі, теплі, безпеці,  змушена задовольняти їх сама, встаючи на шлях бродяжництва, жебрацтва, злочинності.  На вулиці з'явилися не одиниці, а десятки й сотні безпритульних дітей, які «бовтаються» на вокзалах, ринках, у поїздах. Вони відрізняються від інших дітей зовнішнім виглядом, розв'язаним поводженням, грубою нецензурною мовою. Майбутнє цих дітей із упевненістю можна пророчити. Вони поповнять армію безробітних, тому що вже не мають змоги одержання повноцінного утворення, у майбутньому гарної професії, устануть на шлях наркоманії й злочинності. У чому ж причина цього явища, що приймає масовий характер? Насамперед, у батьках, на яких лежить обов'язок по вихованню своїх дітей, обов'язок піклуватися про здоров'я, фізичному, психічному, духовному й моральному розвитку неповнолітніх, саме батьки зобов'язані забезпечити одержання дітьми основної загальної освіти.
      Але багато батьків, і їхнє  число з кожним роком росте, не почувають відповідальності за долю своїх дітей. Одні ухиляються від виконання обов'язків батьків, що проявляється в небажанні піклуватися про потреби своєї дитини, залишення його без нагляду; інші відмовляються від своїх дітей, залишаючи їх у родильних будинках; треті, при здійсненні батьківських прав заподіюють шкоду фізичному й психічному здоров'ю дітей, їхньому моральному розвитку.
    Поява таких батьків у нашому суспільстві не випадковість, а закономірність. У сучасних соціально-економічних умовах з особливою гостротою виявилися негативні тенденції різкого погіршення матеріального становища українських родин, бідність, підвищення рівня безробіття,  житлові проблеми, алкоголізм, наркоманія. Всі ці соціальні явища є основою неблагополуччя в сімейних відносинах.
    Звичайно  всі правопорушення відбуваються батьками на тлі зловживання алкоголем, а останні часи всі частіше й наркотичними речовинами. Однак батьки далеко не завжди є при цьому хронічними алкоголіками або наркоманами. Систематично перебуваючи в стані сп'яніння, вони не здатні здійснювати свої батьківські права належним чином, діти виявляються без нагляду. У п'яному виді батьки допускають у відношенні дітей грубе, жорстоке, принижуюче людське достоїнство. Особливо важким виявляється положення дитини, коли в такий спосіб поводяться обоє батька або самотня мати, тому що відсутня захист із боку дорослої рідної людини, а сама дитина протистояти цьому злу не в силі. Не дивно, що більшість підлітків з таких родин нічний час проводять на вулиці, ідуть із будинку, як правило, поповнюючи асоціально спрямовані групи. Такі групи забезпечують можливість простій і швидкої адаптації новачків. Неповнолітні з неблагополучних родин, виявившись у групі з явно антигромадською орієнтацією, легко змінюють свої погляди й учинки по образі й подобі цієї групи. Тривале спілкування із соціально дезорганізованим середовищем (неблагополучна родина й неформальна група) визначають однобічну орієнтацію особистості. Все це разом узяте робить психіку неповнолітнього важкосприйнятливою до педагогічних впливів, до соціальних цінностей, до проблем суспільства. Але ж саме вони будуть запроваджувати в життя політикові держави, створювати матеріальні блага, захищати Батьківщину. І те, якими ці діти виростуть, залежить майбутнє нашої держави. І який внесок внесуть у це суспільство діти, які на собі випробували жорстокість батьків, несправедливість долі, пророчити нескладно. І, насамперед, ставши батьками,  будуть виховувати собі подібних.   
      Особливе місце серед підстав позбавлення батьківських прав займає хронічний алкоголізм або наркоманія батьків. Практика останнього років показує, що кількість батьків-наркоманів росте, і всі частіше батьківських прав втрачають особи страждаючою хронічною наркоманією. Хронічний алкоголізм або наркоманія батьків є по своїй природі не стільки певним поводженням, скільки хронічним захворюванням. Для позбавлення батьківських прав по цій підставі в принципі досить констатації факту наявності в батьків даного захворювання в хронічній формі, що підтверджується довідкою з наркологічного диспансеру. Це розуміється тим, що  хронічний алкоголік або наркоман сам по собі джерело серйозної небезпеки для виховання дітей у родині.  Він виявляє собою зразок протиприродного поводження, коли розум помутнілий, учинки стають самими низинними, безсоромними. Відсутність усякої турботи про насущні потреби дітей - їхній їжі, одягу, теплі, елементарній чистоті - у таких умовах живуть діти чиї батьки хронічні алкоголіки й наркомани. Саме вони б'ють і мучать своїх дітей, прирікаючи їх на болісне існування. До того ж батьки алкоголіки або наркомани найчастіше притягають до себе подібних. Тому в їхньому будинку влаштовуються кубла, де п'яні компанії розважаються днями й ночами не соромлячись присутності дітей. Таке поводження батьків не дуже гарно впливає на формування особистості неповнолітнього.
      При позбавленні батьківських прав по даній підставі виникає проблема із установленням провини батьків. З одного боку, хронічний алкоголізм і наркоманія є хворобою, і не можна ставити за провину кому-небудь її наявність. Коли ці захворювання досягають хронічної форми, батьки вже не можуть припинити вживання даних речовин без серйозного медичного   втручання. З іншого боку, алкоголізм і наркоманія виникають у результаті свідомого доведення себе до такого стану, і тут можна говорити про провину. Неправомірні дії у відношенні дітей звичайно відбуваються такими батьками в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, коли вони не здатні усвідомлювати свої дії й керувати ними. У нормальному стані вони  щиро каються в зробленому. Проблема встановлення провини відносно дій хронічних наркоманів або алкоголіків настільки складна, що іноді можна говорити про те, що на практиці при розгляді даної категорії справ питання про провину взагалі не ставиться. Досить установлення факту алкоголізму або наркоманії й здійснення родителями у відношенні дітей протиправних дій.
      Здійснення родителями навмисного злочину проти життя або здоров'я дитини або свого чоловіка вперше включено в сімейне законодавство як підстава для позбавлення батьківських прав.  Тут маються на увазі усвідомлені, цілеспрямовані дії, зроблені батьками у відношенні своїх неповнолітніх дітей. Це може бути: замах на вбивство дитини, прагнення довести її до самогубства, тяжкі тілесні ушкодження, побої, катування, зараження венеричною хворобою або Віл-інфекцією, залишення малолітнього в небезпечному, загрозливому його житті обстановці й т.п. Кожне з перерахованих злочинів, зроблене батьками, ставиться до числа тяжких, суспільно небезпечних, противних людській природі злочинів. Тому, що зробило його особу, заслуговує не тільки покарання, передбаченого Кримінальним кодексом, але й сімейно-правової відповідальності у вигляді позбавлення батьківських прав.
Якщо  суд розглядає в карному процесі  позови про відшкодування заподіяного злочинцем матеріального збитку, то чому в такому ж порядку не вирішувати питання про позбавлення підсудного батьківських прав. Можливо, необхідно внести в Кримінальний кодекс норму, що передбачає для батьків, що зробили злочин проти своїх дітей, додатковий захід покарання - позбавлення батьківських прав. Супротивники цієї пропозиції вважають, що це буде утрудняти карний процес, тому що будуть вимагати великої додаткової підготовки, виклику в судове засідання свідків, представників органів місцевого керування.
    Необхідно, щоб вироком суду був установлений тільки сам факт здійснення батьком навмисного злочину; при цьому присуджений батько до відбування карного покарання або виконання відстрочене, замінено умовним або він звільнений від нього в порядку амністії або помилування - значення не має. При здійсненні батьком злочину проти життя або здоров'я дитини його дії підпадають під ознаки жорстокого обігу або зловживання батьківськими правами. Однак, при наявності вироку суду ніяке подальше дослідження обставин  справи не потрібно, оскільки в цьому випадку зловживання батьківськими правами досягло настільки небезпечного ступеня, що був кваліфіковано як карний злочин
    Позбавлення батьківських прав можливо, тільки якщо злочин був зовсім навмисне, при цьому форма наміру (прямій або непрямий) значення не має. Необережний злочин саме по собі не є підставою для позбавлення батьківських прав.
    На  практиці позбавлення батьківських прав найчастіше провадитися при наявності відразу декількох підстав. Звичайно майже всі правопорушення відбуваються на тлі зловживання алкоголем, а в останні роки всі частіше й наркотичними речовинами. Однак батьки далеко не завжди є при цьому хронічними алкоголіками або наркоманами. Систематично перебуваючи в стані сп'яніння, вони не здатні здійснювати свої батьківські права належним чином, діти виявляються без нагляду. Використання більшої частини сімейного бюджету на придбання спиртних напоїв або наркотичних речовин  приводить до того, що діти не одержують самого необхідного. У п'яному виді батьки допускають у відношенні дітей жорстокий обіг і зазіхання на полову недоторканність. Таким чином, має місце одночасне відхилення від виконання батьківських обов'язків і зловживання батьківськими правами. Особливо важким виявляється положення дитини, коли в такий спосіб поводяться обидва батьки або самотня мати, що виховує дитину. Нерідкі випадки, коли діти живуть у дійсному кублі, кожна хвилина перебування в якому представляє для них небезпеку.
    З якою би підставою позбавлення батьківських прав не доводилося мати справа, для задоволення позову необхідна наявність провини. Під провиною прийнято розуміти усвідомлення неправомірності своїх дій й їхніх негативних наслідків, у цьому випадку - у частині виховання своїх дітей. Якщо батько, наприклад, страждає тяжким щиросердечним захворюванням і не віддає собі звіту в тім, що він робить, позбавити його батьківських прав не можна. Якщо якийсь серйозний фізичний недолік породжує відсутність необхідної турботи про дитину, особливо маленькому, позбавлення батьківських прав також не можливо.
    Саме  собою зрозуміло, що провина батька може бути більшою або меншою, навмисною й необережною. Тим більше мова йде про складних, триваючих часом до повноліття дитини відносинах, які складаються з найрізноманітніших, часом суперечливих фактів, дій. Тому оцінка поводження батька з погляду його провини як вихователя дозволяє щораз знайти найбільш підходящу до конкретної ситуації міру відповідальності. При свідомому заподіянні шкоди неповнолітньому можлива кримінально-правова відповідальність. Коли на особу завзяте небажання виконувати батьківські права й  обов'язки, злісне зловживання ними - застосовне позбавлення батьківських прав. При невиконанні батьківських прав й обов'язків, що не носить зловмисного характеру, коли фізичні заходи впливу використовуються як кошти виховання, те доцільні заходи суспільного впливу. У випадку відсутності всякої провини батька в створенні несприятливих умов, якщо він, за висновком фахівців, не в змозі займатися вихованням, ні про яку відповідальність мови бути не може. А інтереси дітей у таких випадках захищаються за допомогою відібрання дитини без позбавлення батьківських прав (обмеження батьківських прав)
      Позбавлення батьківських прав  застосовується строго індивідуально.  Навіть якщо в родині обидва батьки його заслуговують, щораз критично оцінюються дії, учинки кожного з них. Під батьком („родителем” рос. мовою) мається на увазі особа, записана таким у свідоцтві про народження неповнолітнього. При цьому не має значення, що послужило підставою запису, що відбулася: документи про шлюб батьків або про встановлення батьківства. Усиновителі батьківських прав не втрачають: якщо буде потреба невдале всиновлення скасовується в судовому порядку.
      Позбавлення батьківських прав  може відбутися тільки відносно особи, яка не досягла повноліття. Позбавляють батьківських прав на кожну дитину окремо, навіть якщо доводиться мати справу з багатодітною родиною. Не допускається позбавлення батьківських прав на дітей, які ще не народилися. От чому нерідко багатодітної матері не один раз втрачають свої батьківські права. Позбавлення батьківських прав ставиться до виняткових мір. Це означає, що воно застосовується, як правило, лише коли вже нічого зробити не можна, коли трудомістка, триваюча подовгу профілактична робота з так називаною неблагополучною родиною, невартим батьком ефекту не дала, а діти продовжують гинути у своїй родині фізично й морально. Не виключається позбавлення батьківських прав й у випадках, коли вже не можна баритися, оскільки неповнолітній у небезпеці, а інформація про грубе порушення його прав надійшла з більшим запізненням.
    Про винятковість позбавлення батьківських прав свідчить і той факт, що здійснюється воно тільки за рішенням суду.
   Підстави, за яких батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, чітко визначені в законі. Виходячи зі змісту ст.70 Кодексу про шлюб і сім'ю (КпШС) України, такими є:
    ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей;
    зловживання батьківськими правами, жорстоке поводження з дітьми, шкідливий вплив на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою;
    обставини, за яких батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами.
При цьому, необхідно  довести, що ухилення батьків від  виконання обов'язків по вихованню  своїх дітей є навмисним. Батьки або один з них за таких обставин повинні (повинен) повністю розуміти наслідки своєї винної поведінки. Не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби, недоумства, тривалого відрядження, створення перешкод з боку іншого з батьків, юз яким проживає дитина. Позбавлення батьківських прав може провадитися за наявності однієї або кількох передбачених законом підстав і тільки в судовому порядку. Ніякий інший орган не вправі позбавити людину її батьківських прав. Справи про позбавлення батьківських прав розглядаються за заявою державних або громадських організацій, одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, а також за позовом прокурора. Інші зацікавлені особи із заявою про позбавлення батьківських прав повинні звертатися до органів опіки та піклування або до прокурора.
Орган опіки  та піклування при підготовці справ  до розгляду зобов'язаний вивчити умови  життя і виховання дитини, поведінку  батьків, їхні взаємовідносини з  дітьми та ставлення до своїх батьківських обов'язків. За матеріалами перевірки  органи опіки і піклування складаються письмовий висновок, який додається до матеріалів судового розгляду. Орган опіки та піклування, а також прокурор не тільки мають право, а й зобов'язані взяти участь у розгляді кожної такої справи, незалежно від того, хто є позивачем. Рішення суду про позбавлення батьківських прав стосується лише тих дітей, щодо яких поведінка батьків була неправомірною. Відносно інших дітей, у тому числі тих, які народженні пізніше, батьківські права зберігаються. Позбавлення батьківських прав допускається тільки відносно дітей, які не досягли 18 років. Батьки втрачають всі права, засновані на факті родинності з дитиною, які належать їм та здійснюються ними до досягнення дитиною повноліття. Передусім, це немайнові права: право виховувати дитину, представляти її інтереси, визначати місце проживання, вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка утримує її не на підставі закону чи судового рішення, давати чи не давати згоду на усиновлення (удочеріння) дитини. А також майнові: право на отримання в майбутньому від дітей аліментів у випадку своєї непрацездатності. Відповідно до ст.528 Цивільного Кодексу (ЦК) України, батьки не мають права стати спадкоємцями за законом дітей, у відношенні яких вони були позбавлені батьківських прав і не були поновленні у цих правах на момент відкриття спадщини.
Водночас, позбавлення  батьківських прав не звільняє батьків  від обов'язку по утриманню дітей (ч.2 ст.74 КпШС України). Аліменти на дітей  стягуються на користь другого з  батьків чи опікуна (піклувальника), при якому дитина перебуває на утриманні, або організації, де дитина перебуває на вихованні. Позовна заява подається до районного суду за місцем проживання в письмовій формі. Позовна заява має містити (згідно ст.137 Цивільно-процесуального кодексу (ЦПК) України):
    назву суду, до якого подається заява;
    точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, назву представника, коли заява подається представником;
    зміст позивних вимог;
    виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги;
    зазначення доказів, що стверджують позов;
    зазначення ціни позову (якщо позов у грошовій оцінці);
    підпис позивача або його представника з зазначенням часу подання заяви.
До позовної заяви подаються письмові докази, а якщо заява подається представником – також довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. Відповідно до ст.138 ЦПК, позивач повинен подати позовну заяву з копіями відповідно до кількості відповідачів. До заяви додається документ про сплату державного мита. Розмір державного мита встановлено Декретом КМУ “Про державне мито”, і з позовних заяв немайнового характеру складає 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 8грн. 50коп.
Серед документів, які відіграватимуть роль доказів у справі про позбавлення батьківських прав, провідну роль виграє висновок органів опіки і піклування. Однак, до заяви слід також додати документи, що підтверджують факт перебування в шлюбі, факт його припинення, відомості про дитину (свідоцтво про народження, умови виховання та проживання тощо).
Відповідно до того, що зміст позовних вимог становитиме  вимога про позбавлення батьківських прав, викладаючи обставини, якими обґрунтовується  така вимога, слід послідовно навести  факти, якими можна буде довести навмисність ухилення винного з батьків від виконання обов'язків по вихованню своїх дітей (дитини), визначити коло осіб, які можуть бути викликані свідками для дачі пояснень з цих фактів.
До того, обов'язково в заяві слід зробити посилання на законодавство, що дає право на звернення до суду із вимогою про позбавлення батьківських прав:
    ст.70, 71, 74 КпШС щодо права на звернення до суду із вимогою про позбавлення батьківських прав;
    ст.51 Конституції України щодо обов'язку батьків по утриманню дітей до повноліття;
    и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.