На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Злочини проти життя здоровя людини

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 22.08.2012. Сдан: 2012. Страниц: 10. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Міністерство освіти та науки України
Новоград-Волинський економіко-гуманітарний коледж 

відділення «Правознавство» 
 
 
 
 
 
 

Реферат
на тему:
„Злочини проти життя і здоров'я особи” 
 
 

Виконала: студентка
422 групи
Романюк Н.Б.
Перевірила: викладач
Парійчук Ю.В.
До захисту допущено
Янчук Т.Г. 
 
 
 

м. Новоград-Волинський
2005 р.
 

      Зміст 

Вступ
Поняття й види злочинів проти життя
Вбивство. Склад і види цього злочину
Заподіяння смерті по необережності. Склад і види цього злочину
Злочини проти здоров'я
Висновок
Список використаної літератури 

 

      Вступ 

     Злочину проти життя є одними з найпоширеніших злочинів. Постійний розвиток науки кримінального права в цій області обумовлено виникненням все нових видів правовідносин (наприклад, з розвитком медицини в області трансплантації органів та тканин людини).
     Правильна оцінка причин й умов здійснення злочину проти життя, всіх обставин справи визначає справедливе покарання.
     У роботі розкриті кваліфікуючі ознаки складу злочини, враховані положення постанови Пленуму Верховного Суду й теоретиків в області кримінального права.
     Дана тема роботи є досить актуальною темою сьогодення, так як життя людини та її здоров'я є найдорожчою цінністю людини і їх захист гарантується законодавством та Конституцією України.
     Питання злочину проти життя особи наразі стоїть дуже гостро в нашій країні, тому цим питанням цікавилися зокрема такі відомі автори як Клименко В. „Класифікація злочинів у кримінальному законодавстві”, Коржанський М.Й. „Науковий коментар Кримінального кодексу України”, Мельник М.І., „Классификация преступлений” та інші науковці, Скібіцкій В.В., Сідорова В.М.
     Об'єктом дослідження в даній роботі стали норми чинного законодавства України та інші нормативні акти в сфері класифікації, аналізу та виявленя злочинів проти життя та здоров'я особи.
     Метою цієї роботи є дослідити злочини проти життя та здоров'я особи на основі вивчення та узагальнення досягнень правознавчої науки а також літера-турних джерел. Розкрити суть та зміст таких понять як вбивство, смерть необережність та легковажність. Розглянути причини та мотиви вбивства. Проаналізувати зв'язок між діяннями винної особи та причинами що спонукали її на це діяння. Дослідити об'єктивну та суб'єктивну сторони злочину.
     Ця робота відноситься до теоретично-практичного виду дослідження. Автор при її написанні використовував такий метод наукового дослідження як аналіз - суть якого полягає у роз'єднанні цілого на складові елементи.
     Робота складається з вступу де зазначено актуальність та мету курсової роботи і об'єкт дослідження; чотирьох розділів де розглядаються питання курсової роботи; висновку в якому підведено підсумки написання курсової роботи; списку використаної літератури, де зазначено нормативні і законодавчі акти та іншу додаткову літературу, яку автор використовував при написанні роботи.
     Відповідно до поставленої мети, курсова робота має таку структуру:
     - Вступ;
     - Поняття й види злочинів проти життя;
     - Вбивство. Склад і види цього злочину;
     - Заподіяння смерті по необережності. Склад і види цього злочину;
     - Злочини проти здоров'я;
     - Висновок;
     - Список використаної літератури. 

 

      1. Поняття й види злочинів проти життя 

     Згідно Конституції України, в Україні визнаються й гарантуються права й свободи людини й громадянина відповідно до загальновизнаних принципів і нормам міжнародного права й відповідно до дійсної Конституції.1
     Кримінальний закон, як й інші галузі права, ставить своїм завданням охорону інтересів особистості, які закріплені в міжнародно-правових актах і в Конституції України, і є способом реалізації обов'язків держави, які відбиті в КК України. Для виконання цих завдань КК установлює підстави й принципи кримінальної відповідальності, визначає, які небезпечні для особистості, суспільства або держави діяння визнаються злочинними, і встановлює види покарань й інші міри кримінально-правового характеру за їхнє вчинення.
     Всі ці принципи, положення й інститути кримінального права закріплені в Загальній частині КК, Особлива ж частина кримінального права являє собою сукупність установлених кримінальним законом норм, що визначають коло й ознаки діянь, визнаних злочинними, а також види й межі покарань, передбачених за їхнє здійснення. Загальна й Особлива частини органічно зв'язані між собою й становлять єдине ціле.
     Другий розділ Особливої частини Кримінального кодексу України присвячений злочинам проти життя й здоров'я.2
     Родовим об'єктом всіх злочинів, що входять в розділ злочинів проти особистості, є суспільні відносини пов'язані з інтересами особистості. Видовим об'єктом злочинів, передбачених другим розділом КК, є такі невід'ємні блага особистості, як життя й здоров'я. По безпосередньому об'єкті ці зазіхання підрозділяються на злочини проти інтересів життя й злочини проти інтересів здоров'я конкретної людини.
     Автор в своїй роботі розгляне злочини проти життя, до яких КК України відносить: 1. Умисне вбивство (ст. 115 КК); 2. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК); 3. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК); 4. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК); 5. Вбивство через необережність (ст. 119 КК); 6. Доведення до самогубства (ст. 120 КК).
     Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК вбивство - це навмисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.3
     Законодавче визначення вбивства, власне кажучи, ставить крапку в питанні про те, що варто розуміти під вбивством, що довгі роки було дискусійним у теорії кримінального права. Одні виділяли вбивство як протиправне діяння, що заподіює смерть іншій людині. Інші визначали суть вбивства через винність діяння. Треті були прихильниками того, що вбивством варто вважати тільки навмисне заподіяння смерті. Тут було б також доречно згадати дебати між прихильниками психологічного й оцінного розуміння провини.
     Безпосереднім об'єктом злочинів проти життя, у тому числі й вбивства, як уже згадувалося раніше, є життя людини. Що ж таке життя? Класичне визначення Ф. Энгельса говорить: «Життя є спосіб існування білкових тіл, істотним моментом якого є постійний обмін речовин з навколишньою їхньою зовнішньою природою, причому із припиненням цього обміну речовин припиняється й життя, що приводить до розкладання білка». Тут варто пояснити, що Энгельс мав на увазі не самі білки, а структури утримуючих білків.4
     Таким чином, у самому загальному змісті життя можна визначити як активне, що йде з витратою отриманої ззовні енергії підтримкою й самовідтворенням специфічної структури організму. Тобто необоротні порушення системи, які тягнуть припинення функції самовідтворення, тягнуть і припинення життя.
     Інше визначення життя дає нам наука кримінального права. «Життя - це природне право людини, що охороняється кримінальним законом. Законодавець рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалежно від його віку, стану здоров'я, життєздатності, фізичних і моральних якостей від початку народження й до моменту смерті». Виникає справедливе питання - з якого моменту починається людське життя? Тут немає єдиної думки. Одні автори вважають, що початковим моментом життя як об'єкта зазіхання при вбивстві є початок фізіологічних пологів. Із цим навряд чи можна погодитися, тому що пологи - це складний фізіологічний процес й у деяких випадках можливі аномалії.
       Відповідно до рекомендацій про визначення критеріїв живородженого й мертвородженого, початковим моментом життя людини варто вважати момент, коли плід відокремився від утроби породіллі, за винятком пуповини, що не перерізана, і в плода є подих або серцебиття, пульсація пуповини або довільних рухів мускулатури. При наявності цих ознак дитини визнають живородженим, зазіхання на його життя є злочинним.
     Що стосується насильницького припинення біологічної діяльності плода до народження дитини, то відповідальність у цих випадках може наступати за заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю.5
     Як відомо кінцевим моментом людського життя є смерть. Медицині відома смерть клінічна й біологічна. Клінічна смерть наступає з моменту зупинки серця. Біологічна смерть характеризується виникненням необоротного процесу розпаду клітин центральної нервової системи. Саме біологічна смерть є кінцевим моментом людського життя, хоча у зв'язку з комерційною діяльністю, що широко поширилася останнім часом, пов'язаної з вилученням органів і тканин людини для трансплантації, окремі автори висловлюють думку про перегляд цього моменту.
     Об'єктивну сторону вбивства можна виразити як навмисне заподіяння смерті іншій особі. Об'єктивна сторона цього складу злочину складається з діяння, наслідку й причинного зв'язку, отже, для наявності кінченого злочину необхідно встановити дії (бездіяльність), спрямовані на позбавлення життя, наслідок у вигляді смерті іншої людини й причинний зв'язок між ними.
     Діяння при вбивстві має, насамперед, форму дії. Так відбувається переважна кількість вбивств. «Дії винного можуть складатися як у фізичному (поранення, отруєння, утоплення й т.д.), так й у психічному (переляк, повідомлення відомостей, які привели до паралічу серця, різні погрози) впливі на жертву. Вбивство, вчинене шляхом використання різних знарядь (кастет, кинджал і т.д.), механізмів (рушниця, пістолет і т.д.), варто розглядати як зроблене в результаті дій винного».6 Останнім часом у результаті розширення форм і методів впливу на людську психіку заподіяння смерті людині шляхом психічного впливу здобуває ще більш широкі можливості.
     Вбивство можливо також й у формі бездіяльності. Як правило, це може бути тоді, коли винен з метою позбавлення життя не запобігає настанню смерті, хоча він міг і зобов'язаний був це зробити, а в ряді випадків і сам створює цю небезпеку її настання. «Такий обов'язок випливає із закону (наприклад, мати з метою вбивства не годує немовляти); зі службового становища або професійних обов'язків (нянька відповідає за злочинну бездіяльність, якщо залишає дитину без допомоги, що обумовлює настання смерті); з попереднього поводження особи, що створили погрозу заподіяння смерті (наприклад, людина, що добре плаває, запросив приятеля переплисти ріку й не зробив йому допомоги, коли той став тонути, що привело до смерті останнього)».
     При здійсненні деяких вбивств на кваліфікацію впливає й спосіб дії або бездіяльності (наприклад, у п. 5 ст. 115 КК України як кваліфікуюча ознака навмисного вбивства визнаний загальнобезпечний спосіб).
     Другою ознакою об'єктивної сторони вбивства є наслідок у вигляді смерті потерпілого. Відсутність наслідку при наявності прямого наміру на позбавлення життя означає, що діяння винного є замахом на вбивство. Смерть при вбивстві може наступати негайно після здійснення діяння або після закінчення певного часу.
     Наявність причинного зв'язку між дією (бездіяльністю) і настанням смерті потерпілого також ставиться до обов'язкових ознак вбивства, є підставою для зобов'язання в провину наслідку.
     Кримінально-правова наука виходить із того, що, встановлюючи причинний зв'язок по справах про вбивство, необхідно мати у виді наступне:
     1) причинний зв'язок установлюється між настанням смерті й не тільки безпосередніми діями злочинця, але й діями різних механізмів, стихійних чинностей природи, тварин і т.п., які були використані вбивцею для заподіяння смерті іншій людині;
     2) дії суб'єкта зізнаються причиною смерті тільки в тому випадку, якщо вони з'явилися необхідним для позбавлення життя потерпілого умовою, при відсутності якого смерть не могла наступити;
     3) дії особи, що є необхідною умовою настання злочинного результату, можуть уважатися причиною смерті тільки у випадку, якщо результат випливав з необхідністю із цих дій, а не з'явився породженням випадкового збігу обставин, лише зовні пов'язаних з ними.7
     Суб'єктивну сторону вбивства становлять ознаки, що характеризують психічне відношення винного до своїх дій і смерті потерпілого. Вбивство відноситься до числа злочинів, які можуть бути зроблені тільки навмисне як із прямим, так і з непрямим наміром за умови, якщо особа усвідомлювала, що його дія (або бездіяльність) може привести до смерті потерпілого, бажала або свідомо допускала її настання або байдуже ставилося до настання такого наслідку. При рішенні питання про зміст наміру винного необхідно виходити із сукупності всіх обставин зробленого злочину, зокрема враховувати попереднє поводження винного й потерпілого, їхні взаємини, причини припинення злочинних дій винного, способи й знаряддя злочину, а також характер поранень, наприклад, у життєво важливі органи тіла й т.д.
     Розмеження прямого й непрямого наміру при вбивстві має значення для індивідуалізації відповідальності й відокремлення цього злочину від інших злочинів. Це відноситься, наприклад, до кваліфікації замаху на вбивство. Наявність непрямого наміру виключає таку кваліфікацію, злочин у цьому випадку одержує юридичну оцінку по фактичним, що наступили наслідкам, тобто при відсутності причинного зв'язку між діянням і наслідком особа несе відповідальність тільки за зроблене діяння. При встановленні прямого наміру на заподіяння смерті має місце замах на вбивство, при наявності непрямого наміру особа відповідає за фактично заподіяну шкоду (наприклад, за заподіяння шкоди здоров'ю).
     Кримінальне право визначає, що якщо вбивство може бути зроблене як із прямим, так і з непрямим наміром, то замах на вбивство можливо лише із прямим наміром.
     У число обставин, що характеризують суб'єктивну сторону вбивства, можуть входити також такі ознаки, як мотив, мета й емоційний стан винного в момент здійснення злочину. Це факультативні ознаки суб'єктивної сторони вбивства. У тих випадках, коли їхнє встановлення необхідно, вони можуть мати вирішальне значення як для кваліфікації злочину, так і для призначення покарання винному. От як говорить про це Коментар до Кримінального кодексу «По кожній такій справі повинна бути встановлена форма провини, з'ясовані мотиви, мета й спосіб заподіяння смерті іншій людині, а також досліджені інші обставини, що мають значення для правильної правової оцінки вчиненого й призначення винному справедливого покарання».8
     Суб'єктом вбивства може бути особа, що досягла до моменту здійснення злочину 14 років. Підлітки, що досягли 14-літнього віку, відповідають за готування до вбивства, замах на його здійснення й за співучасть у ньому. Дані, що характеризують особистість суб'єкта вбивства, за певних умов можуть впливати на ступінь його відповідальності за зроблений злочин.
     Закон називає деякі ознаки суб'єкта, що мають значення для кваліфікації зробленого їм вбивства. Так, вбивство, зроблене неодноразово, тягне кваліфікацію по п. 13 ст. 105 КК. Ці дані можуть мати істотне значення й для призначення покарання. 

     2. Вбивство. Склад і види цього злочину 

     У КК основний склад вбивства й вбивство при кваліфікуючих обставинах об'єднані в одній статті (ст. 115). Вбивство, передбачене ч. 1 ст. 115 КК, є основним складом даного виду злочинів: із цієї норми починається розділ про злочини проти життя й здоров'я й у ній наводиться поняття вбивства. Що стосується ознак даного складу, то істотним є те, що він не повинен ставитися до вбивств із кваліфікуючими ознаками, передбаченим ч. 2 ст. 115 КК і не повинен містити ознак, що знижують небезпеку, зазначених у ст.ст. 116 - 118 КК. Яких-небудь особливих ознак, що вказують на необхідність застосування норми ч. 1 ст. 115 КК, крім загальних ознак вбивства.9
     До числа вбивств, що кваліфікуються по ст. 105 КК, практика відносить найчастіше: вбивства з ревнощів; з помсти, що виникла на ґрунті особистих відносин; у сварці або бійці; у результаті неправомірного застосування зброї представником влади або сторожем при невиконанні потерпілим законних вимог; з жалю на прохання потерпілого; особи, помилково прийнятого за нападаючого при відсутності ознак необхідної оборони; коли мотив вбивства не встановлене й т.п. Ці обставини не мають самостійного значення для кваліфікації, вони лише орієнтують на застосування ст. 115 КК.
     Вбивство з ревнощів, як правило, відбувається у зв'язку з дійсною або мнимою зрадою, відмовою від співжиття, порушенням обіцянки вийти заміж або женитися. Вбивство з ревнощів необхідно відмежовувати від вбивства з хуліганських спонукань, коли ревнощі використовуються винним лише як привід для скандалів, знущань і наступного вбивства потерпілої. Потерпіла в таких випадках найчастіше взагалі не давала ніяких приводів для ревнощів. У подібних ситуаціях важливо з'ясувати, який мотив було домінуючим, визначальне поводження винного.
     Вбивство з помсти на ґрунті особистих відносин можливо у зв'язку із всілякими вчинками потерпілого, стосовними як до правомірних, так і протиправним діям, зробленим безпосередньо перед вбивством або колись у минулому. Вбивство з помсти необхідно відмежовувати від вбивства з хуліганських спонукань, коли приводом для вбивства обирається який-небудь малозначний вчинок потерпілого (наприклад, відмова дати прикурити, поділитися спиртними напоями).
     Вважається, що по ч. 1 ст. 105 КК варто кваліфікувати вбивства, по яких мотив вбивства не встановлений. Такі вбивства іноді відносяться до вбивств із хуліганських спонукань. Однак при не встановленні мотиву й при відсутності інших обставин, що впливають на кваліфікацію, ці вбивства в дійсності повинні ставитися до злочинів, передбаченим ч. 1 ст. 105 КК. Адже якщо не з'ясований мотив злочину, виходить, не встановлені й хуліганські спонукання.10
     Навмисне вбивство з ревнощів, помсти й інших спонукань, що виникли на ґрунті особистих відносин, незалежно від того, де воно зроблено (наприклад, на вулиці, у парку або іншому громадському місці), не повинне кваліфікуватися як вбивство з хуліганських спонукань. У таких випадках, необхідно встановити, що мотиви, якими керувався винний, виникли на ґрунті особистих відносин і несумісні з хуліганськими спонуканнями. Факт сварки або бійки при вбивстві не тягне сам по собі застосування ст. 105 КК. Для кваліфікації вбивства, зробленого у сварці або бійці, не має значення, хто (потерпілий або винний) з'явився її призвідником, чи була бійка обопільною. Установлення зазначених обставин не усуває факту здійснення вбивства при обтяжуючих або пом'якшувальних обставинах, і тільки при відсутності цих обставин вбивство, зроблене у сварці або бійці, підлягає кваліфікації по ч. 1 ст. 105 КК. Бійка не виключає стану необхідної оборони, тому позбавлення життя в бійці може бути визнану правомірним, спрямованим на захист своїх інтересів, інтересів інших громадян. У процесі бійки можуть бути заподіяні каліцтва й смерть по необережності, які повинні кваліфікуватися як самостійні злочини. Таким чином, і бійка, і сварка можуть бути обставинами, при яких відбуваються як більше тяжкі види вбивства, так і менш тяжкі.
     У науці кримінального права України проблема вбивства хворого з почуття жалю (евтаназії) нерідко розглядається з позиції більше широкого поняття - згоди потерпілого на заподіяння шкоди. Українське кримінальне право виходить із того, що така згода, за загальним правилом, не повинне розглядатися як обставина, що виключає злочинність діяння. Тому позиція діючого кримінального законодавства відносно евтаназії однозначне: це вбивство - навмисне, неправомірне позбавлення життя іншої людини. Мотив жалю, може бути врахований лише при призначенні покарання винній особі, але не при кваліфікації діяння. Вбивство по мотиві жалю кваліфікується по ч.1 ст. 105 КК України, тобто як просте вбивство.11
     Що стосується відмінювання до евтаназії (і взагалі до вбивства), то КК не передбачає відповідальності за таке діяння, у КК України передбачається лише склад злочину доведення до самогубства (ст. 120), що припускає певний спосіб здійснення: застосування погроз, жорстоке поводження або систематичне приниження людського достоїнства потерпілого.
     Вбивство при кваліфікуючих обставинах передбачене ч. 2 ст. 105 КК. Це вбивство є найнебезпечнішими із всіх видів вбивств. Воно становить приблизно 15% від числа всіх вбивств.12 У юридичній літературі прийнято ділити ці обставини на групи. Критерії розподілу при цьому різні. Нерідко використають при цьому елементи складу злочину. Інші автори розглядають обтяжуючі обставини в тім порядку, у якому вони розташовані в статті Кримінального кодексу, незалежно від того, до якого елемента складу злочину вони відносяться. У новому КК обтяжуючі обставини розташовані в певному порядку, а саме: спочатку перераховуються обставини, що ставляться до об'єкта й об'єктивної сторони, а потім до суб'єктивної сторони й суб'єкта. Хоча варто помітити, що цей порядок не завжди дотримується. Проте цей критерій, в основному, витримується. Тому кваліфікуючі обставини вбивства розглядаються так, як вони розташовані в ст. 115 КК.
     а) Вбивство двох і більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України). Подібний вид вбивства має місце тоді, коли винний позбавляє життя двох або більше людин. У п. 5 постанови Пленуму ВР рекомендується кваліфікувати по п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України випадки, коли дії винного охоплювалися єдиним наміром і були зроблені, як правило, одночасно. Така рекомендація обумовлена тим, що тепер у КК України поряд із цим ознакою в п. 13 ч. 2 ст. 115 КК передбачена відповідальність за вбивство, зроблене неодноразово. Коментуючи положення, що втримується в п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, звертається увага на те, що неодноразовість характеризується вбивством двох і більше осіб при відсутності єдиного наміру на їхнє здійснення й, як правило, у різний час. При різночасності вбивств можлива й така ситуація, коли винний спочатку вбиває одну людини, а потім, через деякий, звичайно нетривалий час, вбиває іншого. Важливо довести, що він мав намір на вбивство не одного, а двох або більше чоловік. Мотиви вбивства при цьому відносно різних осіб можуть бути неоднаковими. Одного, наприклад, він убиває з ревнощів або помсти, а іншого - з метою приховання першого вбивства.13 Причому, намір убити другу людини у винного виник не після здійснення першого вбивства, а до цього. Суд вправі змінити кваліфікацію дій підсудного з п. 1 на п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України і навпаки, якщо це не погіршує його положення й не порушує права на захист. У всіх інших випадках це не припустимо.
     Якщо при намірі на вбивство двох або більше людин мали місце вбивство однієї людини й замах на життя іншого, то дії винного варто кваліфікувати по ч. 1 або по ч. 2 ст. 115 КК.
     б) особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України).
     Чинне законодавство передбачає підвищену відповідальність за вбивство у випадках, коли цей злочин проти життя пов'язане із зазіханням на потерпілих двох категорій: на громадянина, що здійснює службовий обов'язок або виконує громадський обов'язок, або на його близьких.
     Під службовою діяльністю варто розуміти засновані на законі дії осіб, що входять у коло його службових повноважень. При цьому не має значення, де працював потерпілий - у державній або іншій організаціях. Незаконна діяльність потерпілого виключає можливість залучення винного по п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.14
     Громадський обов'язок - це й спеціально покладені обов'язки, і добровільні дії в інтересах суспільства або окремих осіб (охорона порядку в громадських місцях, припинення порушень порядку або норм моралі, діяльність депутатів, їхніх помічників, присяжних засідателів, повідомлення владним структурам регіону про злочин що готується, або зробленому тяжкому злочині й т.п.).
     Момент заподіяння смерті може бути різним. Якщо метою винного було припинення законної діяльності потерпілого, то смерть може бути заподіяна до початку або в момент її виконання. А якщо метою була помста за вже виконаний службовий обов'язок або громадський обов'язок, то даний злочин може бути зроблений після виконання потерпілим його правомірних діянь.
     Під близькими (друга категорія потерпілих) варто розуміти не тільки родичів по висхідній і спадній лініях, але й інших осіб, близьких потерпілому по яких-небудь інших причинах (дружба, любов, повага й т.п.)
     Пленум ВР України у постанові «Про судову практику по справах про вбивство» рекомендує до близьких потерпілому особам, поряд із близькими родичами, відносити інших осіб, що є з ним у спорідненні, властивості (родичі дружини), а також осіб, життя, здоров'я й благополуччя яких свідомо для винного дорогі потерпілому в силу сформованих особистих відносин.
     в) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України).
     Цей вид злочину характеризується підвищеною суспільною небезпекою внаслідок особливого стану потерпілої. Для його наявності необхідно встановити, крім інших, дві обов'язкових ознаки. Потерпіла повинна мати вагітність будь-якої тривалості, і винний повинен знати про це. Термін свідомо означає, що винний обізнаний про наявність вагітності в потерпілої. При цьому не має значення, чи виникали в нього на це рахунки сумніву, головне полягає в тому, що в нього була інформація про вагітності потерпілої, котра повідомила йому про це особисто або йому стало відомо про це з інших джерел.
     Складна ситуація виникає, коли винний помиляється. Засуджений уважав, що вбита їм жінка була вагітна, а в дійсності цього стану не було, тому що злочинний наслідок - смерть людини - наступив. Кваліфікувати вчинене як закінчений злочин буде неточним, тому що стану вагітності не було, а тільки його наявність закон вважати кваліфікуючою ознакою. Вбачати тут замах на вбивство вагітної жінки й закінчене вбивство без обтяжуючих обставин не можна, тому що вийде, що ми залучаємо винного за два злочини, чого тут немає.
     При помилці іншого роду, коли винний вбиває вагітних жінок, думаючи помилково, що вона не перебуває в такому стані, його дії не можуть бути кваліфіковані по п. 2 ч. 2 ст. 115 КК, тому що в цьому пункті втримується обов'язкова ознака «завідомості», і повинні тягти відповідальність по ч. 1 ст. 115 КК України.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.