На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Етапи становлення професонала

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 22.08.2012. Сдан: 2012. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МВС України
Харківський національний університет  внутрішніх справ 
 
 

Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій 
 

Контрольна робота
з дисципліни: «Акмеологія»
За  темою: «Етапи становлення  професіонала в організації» 
 

              Виконав: слухач гр. ПЗзср-09-4
              Пеканов В.Л. 
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               

Харків
2011 р.  

ЗМІСТ 

ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ПРОФЕСІОНАЛА ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ
      1.1. Поняття «становлення», «формування» і «розвиток» особистості професіонала………………………………………………………………………4
      1.2. Зміст етапів становлення особистості професіонала………………..7
РОЗДІЛ 2. РІВНІ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІОНАЛУ………………………10
РОЗДІЛ 3. ЕТАПИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ В ОРГАНІЗАЦІЇ……….18
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..22
СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………24 

ВСТУП 

     Методологічні питання і прикладні завдання професійно-особистісного розвитку складають одну з центральних  проблем сучасної науки. У методології  досліджуються одиниці аналізу психічної реальності особи професіонала, як активної цілісності, що саморозвивається, самоактуалізується в професійній сфері.
     У вітчизняній психології, акмеології методологічною основою вивчення питань розвитку особистості професіонала стали системний і суб’єктно-діяльнісний підходи, що розвиваються в роботах: Б.Г. Анан’єва, В.Н. Мясищева, А.Н. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, К.А. Абульханової-Славськой, А.В. Брушлінського, В.Д. Шадрікова і ін. Успішне становлення професіонала, що забезпечує ефективність професійної діяльності, розглядається як частина загального розвитку особи. Загальнопсихологічна сутність цієї проблеми зводиться до двох положень: розвиток особи відбувається в діяльності; особа виявляється в професії. У роботах різних років таких сучасних вітчизняних авторів, як В.А. Бодров, Е.Ф. Зеєр, Є.О. Клімов, Т.В. Кудрявцев, А.К. Марков, Т.Л. Миронова, Н.Г. Никіфоров, Ю.П. Поварчуков, Н.С. Пряжников, Е.С. Романова, А.Р. Фонарев, закладені методологічні і концептуальні основи для організації прикладних досліджень і психологічного забезпечення професійного розвитку. Проблема розвитку особи професіонала розглядається даними авторами як на теоретичному рівні, в контексті доповнення і конкретизації (у професійній сфері) відомих концепцій особистості, її структури і детерміації розвитку, так і на практичному рівні у зв'язку з розробкою проблем професійної орієнтації, психологічного відбору, професійного навчання і підготовки, психологічного забезпечення професійної діяльності.
     На  основі аналізу наукових публікацій мені видається можливим можливим охарактеризувати найбільш загальні закономірності та етапи професійного розвитку особистості взагалі і в організації, зокрема.
РОЗДІЛ 1. ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ  ОСОБИСТОСТІ ПРОФЕСІОНАЛА ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО  ПІЗНАННЯ
       
 1.1
Поняття «становлення», «формування» і «розвиток» особистості професіонала  

     Термін  «становлення» є, мабуть, одним з  найбільш часто вживаних як у філософії, педагогіці, психології, так і акмеології, проте його семантична наповненість настільки ж часто розпливчаста і невизначена.
     У сучасному загальноприйнятому науковому  розумінні «становлення - філософська категорія, що виражає спонтанність, мінливість речей і явищ - їх безперервний перехід до іншого, придбання нових ознак і форм у процесі розвитку, наближення до певного стану» [2, c.5]. Цей термін привернув до себе увагу багатьох мислителів. Найбільш поширене розуміння становлення в історії філософії - це його трактування як переходу від однієї визначеності буття до іншої. Пізніше, в процесі розвитку філософії, становлення знову отримало пріоритет перед буттям. Становлення, за Гегелем, виступає в якості «першої істини», що є відправним пунктом всього подальшого розвитку, початковою точкою виникнення, породження речей і явищ.  
Дослідження проблем становлення і розвитку людини як професіонала в діяльності є однією з істотних завдань нової
науки - акмеології (Б. Г. Ананьєв).
     Найчастіше  становлення характеризується в  нерозривному зв'язку з розвитком  або формуванням, об'єднуючи, і навіть підміняючи ці терміни один одним, особливо, якщо мова йде про становлення і розвиток особистості. Сутність категорії «професійне становлення» може бути виявлена ??в зіставленні її з категоріями «розвиток» і «формування».  
Розвиток визначається як об'єктивний процес внутрішнього послідовного кількісного та якісного зміни матеріальних і ідеальних об'єктів. Проведений мною аналіз наукової літератури показав, що безліч психологічних концепцій розвитку особистості не дають чіткої відповіді на питання, що розуміється під «розвитком особистості». Існує багато визначень. Ось одне з них. Розвиток особистості - об'єктивний процес становлення і збагачення фізичних і духовних сил людини, які забезпечують реалізацію його внутрішнього потенціалу, його сутності і призначення, процес зміни індивіда в результаті його соціалізації. Розвиток особистості здійснюється через зміну її спрямованості. Спрямованість особистості є результатом суперечливої єдності соціалізації, тобто засвоєння соціального досвіду та культури, та індивідуалізації (процесу розвитку інтелекту, волі, естетичного смаку, творчих здібностей особистості). У ході розвитку особистості відбувається і становлення її цілісності. На думку К. М. Левітана, ця цілісність полягає в спрямованості, яка забезпечує безперервність, наступність всіх періодів розвитку особистості, а також у набутті необхідних якостей особистості [17, c.38].
     Розвиток  особистості професіонала відбувається шляхом якісних змін, що ведуть до нового рівня її цілісності. Воно передбачає зміни сутнісних сил особистості, перетворення сформованих установок, орієнтації, мотивів поведінки під впливом змінюються суспільних відносин.
     З точки зору Л.І. Анциферова, «розвиток - основний спосіб існування особистості, соціальне і психічне становлення якої не обмежене якимись певними відрізками часу. Воно здійснюється на всіх етапах життєвого шляху людини. Період зрілості не може розглядатися як кінцевий стан, до якого направлений розвиток і яким воно завершується. Навпаки, чим більш зрілою в соціальному і психологічному сенсі стає особистість, тим більше зростає її здатність до подальшого розвитку» [11, c.15]. Таким чином, постійна незавершеність, а, отже, нескінченність процесу становлення - характерна риса психологічної організації особистості і одне з обов'язкових умов її здатності до безмежного розвитку.
     Особистість, розвиваючись, формується, приймає певну форму. Ця форма являє собою цілісну систему соціальних властивостей, що дозволяє людині функціонувати не тільки в колективній, а й індивідуальній формі. Під формуванням звичайно розуміють сукупність прийомів і способів соціального впливу на індивіда, що мають на меті створити у нього систему певних відносин, ціннісних орієнтацій, переконань, виховати професійно значущі якості. Прогнозуючи себе в майбутнє, особистість сама себе формує. Таким чином, формування особистості - процес становлення соціально значущих якостей особистості, її переконань, поглядів, здібностей, рис характеру. У міру становлення особистості зростає цілісність її психологічної організації, накопичується новий потенціал розвитку.
     Але, як зазначають у своєму дослідженні Е.Н. Гусинський і Ю.І. Турчанінова, намагаючись точно вказати момент появи особистості в процесі індивідуального розвитку, ми обов'язково наштовхуємося на трудновизначний період своєрідною «підготовки» до появи об'єкта, яку, як правило, позначають словом «становлення». У цей період зовнішній спостерігач іноді вже може розгледіти окремі риси майбутнього об'єкта, але вони ще не складаються в те певне ціле, яке спостерігачеві відоме з інших зразків. Відокремити становлення від розвитку нелегко: розмірковуючи про становлення і розвиток особистості, ми розглядаємо, як правило, саме той період, коли особистість формується, але ще не виявилася цілком. Коли ми говоримо про розвиток якогось об'єкта, ми зазвичай маємо на увазі, що цей об'єкт як-то вдосконалюється, ускладнюється, розвивається [4, c.21].  
Говорячи про особистість професіонала взагалі, як про сформовану цілісну систему професійних знань, умінь, навичок і, головне, наповненні їх
особистісним сенсом, ми розглядаємо підготовку майбутніх професіоналів саме як період професійного становлення. Це індивідуалізоване становлення професійно значущих якостей та здібностей, професійних знань і умінь, активне якісне перетворення особистістю свого внутрішнього світу, що приводить до принципово нового ладу і способу життєдіяльності - творчої самореалізації в професії.
     У психолого-педагогічній літературі широко використовується термін «професійне становлення» особистості. Сучасні дослідники розглядають його з різних позицій. Наприклад, Т.В. Кудрявцев розглядає «професійне становлення» як тривалий процес розвитку особистості з початку формування професійних намірів до повної реалізації себе в професійній діяльності. Центральна ланка цього процесу - професійне самовизначення [16, c.67]. Т.В. Зеєр трактує «професійне становлення» як формоутворення особистості, адекватне вимогам професійної діяльності [14, c.51].  
Важливо підкреслити, що майже всіма вченими, що займаються проблемою професійного розвитку, визнається, що
людина досягає вершини свого професійного розвитку на стадії здійснення самостійної професійної діяльності. Тому професійний розвиток залежить від особливостей діяльності та індивідуальних можливостей конкретної людини. З цього випливає, що процес професійного становлення є індивідуальним і неповторним для кожної людини.  

     1.2. Зміст етапів становлення особистості професіонала  

     Сучасний етап розвитку суспільства характеризується автоматизацією і комп'ютеризацією виробництва, впровадженням нових технічних засобів і технологій, зміною монопрофесіоналізму на поліпрофесіоналізм. Це призводить до того, що професійний і діловий світ потребує фахівців, здатних успішно і ефективно знаходити і реалізовувати себе в мінливих соціально-економічних умовах в зв'язку з плануванням і облаштуванні своєї кар'єри. Розглядаючи професійне становлення особистості, багато дослідників виділяють стадії, рівні, етапи, які проходить фахівець у своєму професійному просуванні. В даний час у науці немає загальноприйнятого розбиття життєвого шляху професіонала на етапи або фази.
     Скористаємося одним з варіантів, запропонованих Є.А. Клімовим:
     -Оптант - фаза вибору професії;
     -Адепт  - людина, що вже стала на шлях прихильності до професії і засвоює її;
     -Адаптант - звикання молодого фахівця до  роботи, входження в  тонкощі роботи;
     -Інтернал - досвідчений працівник, який  вже може самостійно і успішно  справлятися з основними професійними  функціями; 
     -Майстер,  авторитет, наставник.
     К.М. Левітан виділяє три основні  стадії: підготовча (довузівська) стадія, пов'язана з вибором професії; початкова (вузівська), під час якої формуються основи професійно важливих умінь і властивостей особистості професіонала; основна (післявузівська) стадія. Це період розвитку всіх сутнісних сил особистості з метою її повної самореалізації у професійній діяльності. Саме на цьому етапі відбувається становлення особистості професіонала [9, с.37].
     Т.В. Кудрявцев, Т.В. Зеєр виділяють чотири стадії професійного становлення особистості  професіонала:
     1. Формування професійних намірів:  усвідомлений вибір особистістю професії на основі врахування своїх індивідуально-психологічних особливостей. Професійне становлення починається з формування професійних намірів, які є рівнодіючою багатьох факторів: престижу професії, потреби суспільства, впливу сім'ї, засобів інформації і т.д. Важливу роль у виборі професії відіграє спрямованість особистості на певний предмет праці, яка виявляється в інтереси, захоплення.
      2. Професійна підготовка або навчання: освоєння системи професійних знань, умінь і навичок, формування професійно важливих якостей особистості, схильність та інтереси до майбутньої професії. Друга стадія - це перш за все навчання у вищому навчальному закладі. Основними психологічними новоутвореннями на цьому етапі є професійна спрямованість, професійно-етичні ціннісні орієнтації, духовна зрілість, готовність до професійної діяльності.
      3. Професіоналізація або професійна  адаптація: входження й освоєння  професії, професійне самовизначення, придбання професійного досвіду, розвиток властивостей і якостей особистості, необхідних для кваліфікованого виконання професійної діяльності.
      4. Майстерність, часткова або повна  реалізація особистості в професійній  діяльності: якісне, творче виконання  професійної діяльності, інтеграція  сформованих професійно важливих  якостей особистості в індивідуальний стиль діяльності. У міру оволодіння професійною майстерністю все більшу привабливість набуває сама діяльність [5, с.16].
      У психологічній літературі досить добре вивчений початковий етап професійного самовизначення - етап формування професійних намірів та вибору професії випускниками загальноосвітньої школи. Як показують численні дослідження, прагнення знайти своє місце в житті, у професійній діяльності, потреба у професійному самовизначенні є одним з важливих психологічних новоутворень старшого шкільного віку. Відповідаючи на нові очікування суспільства, старші школярі активізують пошук професії, здатної задовольнити ці очікування, а також і їх особисті потреби, в значній мірі визначаються рівнем розвитку мотиваційної сфери. З цією метою вони аналізують свої можливості з точки зору розвитку у себе професійно значущих якостей, формує самооцінку власної професійної придатності.  
Змістом наступних етапів професійного самовизначення особистості, які збігаються в часі з
відповідними стадіями професійного становлення, є формування її ставлення до себе як до суб'єкта власної професійної діяльності.  

 


РОЗДІЛ 2. РІВНІ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІОНАЛУ 

     Професіоналізм  особистості перебуває в діалектичній єдності із професіоналізмом діяльності й має з нею тісні функціональні зв'язки. Підсистема професіоналізму особистості в широкому розумінні містить вимоги до рівня розвитку різних характеристик і якостей суб'єкта праці, які багато в чому визначають високу ефективність професійної діяльності. Дані властивості, якості й характеристики мають різний психологічний зміст. Професіоналізм особистості досягається багато в чому в процесі розвитку здібностей. Це важливі характеристики потенціалу суб'єкта праці. Мова йде про так звані складні й окремі здібності як якості особистості, що визначають успішність оволодіння певною діяльністю й удосконалення в ній, як відзначає К. К. Платонов [1].
     Розвиток  професіоналізму особистості поєднаний з інтенсивним розвитком складних та окремих здібностей до рівня обдарованості. На думку Б. Г. Ананьєва, основою будь-якого розвитку є насамперед розвиток інтелектуальний. Тому серед складних та окремих здібностей хотілося б особливо відзначити роль інтелектуальних, які мають певну системну властивість
     А. А. Бодальов підкреслює, що відмінною рисою пізнавальної сфери професіонала є активне відображення дійсності й здатність добре орієнтуватися в ній. Завдяки продуктивній роботі інтелекту професіонали на високому рівні об'єктивності фіксують усі основні зв'язки в цій дійсності, субординують за ступенем важливості процеси, які в ній відбуваються. Зазначимо, що розвиток здібностей може здійснюватися без яких-небудь серйозних обмежень [2, с. 45].
     Професіоналізм  особистості залежить від рівня розвитку професійно важливих якостей суб'єкта праці, тобто таких якостей особистості, які впливають на результативність діяльності. Професійно важливі якості визначаються в процесі досліджень умов і факторів розвитку професіоналізму. Професійно важливими якостями часто є інтегральні психічні властивості особистості (увага, пам'ять, уява), а також психологічні характеристики (емоційна теплота, чарівність, стійкість, терплячість тощо). В акмеологічних дослідженнях особливо підкреслюється роль вольових якостей особистості, що є необхідною умовою для досягнення поставлених масштабних цілей і внутрішнім регулятором саморозвитку й самовдосконалення. Розвиток сили волі, уміння здійснювати вольові зусилля, вольова стійкість є одним із головних завдань людини, яка прагне стати професіоналом [3, с. 105].
     Іноді в системі професійно важливих якостей виділяють спеціальну групу так званих індивідуально-ділових, або індивідуально-професійних, якостей. До них відносять, головним чином, організованість, відповідальність, дисциплінованість, ініці-ативність, уважність. У процесі конкретних досліджень можуть виявлятися й інші якості. Психологічні й акмеологічні дослідження свідчать, що розвиток професіоналізму особистості корелює з рефлективною організацією діяльності й рефлективною культурою суб'єкта праці. Рефлективна організація особистості проявляється в поведінці, діяльності й стосунках. Система способів організації рефлексії, побудована на основі ціннісних та інтелектуальних критеріїв, визначається як рефлективна культура (О. С. Анісимов) [4, с. 67-69]. Рефлективна організація й культура в загальному вигляді включають перцептивний, когнітивний, афективний, оцінний і регулятивний компоненти. Підвищенню рівня рефлективної організації й рефлективної культури як факторів розвитку професіоналізму особистості був присвячений цикл дисертаційних досліджень А. Л. Ємельянова (1997), І. В. Байер (1997), Н. М. Пінегіної (1999) тощо [5, с. 264-265]. У даних дослідженнях було показано, що рівень розвитку рефлективної культури часто відповідає рівню професіоналізму, тому що між ними є тісні функціональні зв'язки. Виявлені акмеологічні детермінанти професіоналізм-рефлективного змісту: розуміння об'єктивного змісту системи вимог до професіоналізму особистості й діяльності, перехід від індивідного до суб'єктного характеру саморозвитку, трансформація індивідуально-значеннєвого розуміння діяльності й відносин до суспільно-культурного.
     Розкриття творчого потенціалу особистості, творча самореалізація в професійній діяльності є запорукою зростання професіоналізму особистості. Креативність особистості обов'язково реалізується в професійній діяльності, творчому пошуку нових, більш ефективних способів вирішення завдань, нетривіальних рішень. Психологи відзначають, що сам творчий процес, отримання нових результатів є потужним стимулом посилення творчої активності особистості - нове народжує прагнення до нового. Проблемі розкриття творчого потенціалу особистості з метою її професійного розвитку й самовдосконалення присвячені дослідження В. Н. Толмачова [6] та Н. В. Васіної. Творчий потенціал особистості розглядається як системна властивість бути суб'єктом творчості в професійній діяльності, спілкуванні й самопізнанні.
     Таким чином, перелік підходів щодо розуміння особливості професійного розвитку особистості в діяльності дозволяє визначити роль загальних та окремих здібностей, психічних пізнавальних процесів, професійно важливих якостей, вольових характеристик, рефлективної організації особистості, творчого потенціалу в процесі професійного становлення працівника. Проте залишається відкритим питання щодо індивідуально-психологічних детермінант прагнення до розвитку, самореалізації, професійного росту особистості як суб'єкта професійної діяльності, орієнтованого на досягнення високих результатів.
     Суб'єкт  праці прагне до індивідуально-професійного розвитку й досягнення професіоналізму в тому разі, коли в нього сильні, але адекватні мотиви професійних досягнень і професійної самореалізації. На думку К. Роджерса, поводження й діяльність людини завжди регулюється якимось об'єднуючим мотивом - потребою актуалізації, тобто властивої людині тенденції розвивати всі свої здібності, щоб зберігати й розвивати особистість. Схожої точки зору дотримується й А. А. Бодальов щодо ролі так званих стартових умов особистості, які спонукають її до постійного саморозвитку. У людей із потенціалом професіонала ця тенденція розвинена особливо сильно: «Справжній і послідовно здійснюваний процес саморозвитку, як правило, наявний лише в тих людей, які налаштовані саме на досягнення великомасштабних цілей у житті. Це змушує їх направлено працювати над розвитком у себе індивідних, особистісних і суб'єктно-діяльнісних характеристик, розвитком відносин і здібностей, які виявляються однією з обов'язкових передумов здійснення визначених життєвих цілей» [7, с. 32]. Мотивація або потреба в досягненнях - один із різновидів мотивації діяльності, пов'язаний із потребою особистості досягати успіху й уникати невдач. Формування мотивації досягнення тісно пов'язане із соціалізацією особистості й може проявлятися як прагнення до підвищення рівня власних можливостей. Як показують дослідження [5, с. 269], особи з високим рівнем мотивації досягнення наполегливі в досягненні поставлених цілей; не задовольняються досягнутим; постійно прагнуть виконати роботу краще, ніж раніше; схильні захоплюватися своєю роботою; переживають радість від успіху в роботі; не здатні погано працювати; відчувають потребу винаходити нові прийоми роботи при виконанні звичайних справ; не задовольняються легким успіхом; характеризуються відсутністю духу нездорової конкурентності, бажанням, щоб інші теж досягли високих результатів; готові приймати допомогу й надавати її іншим. Зазначені характеристики є оптимальним орієнтиром для формування адекватної високої мотивації досягнення, необхідної для становлення й розвитку професіонала. Сукупність умов і факторів, що стимулюють  особистість  до  досягнень,  утворюють мотиваційну основу розвитку професіонала. Як свідчать психологічні й акмеологічні дослідження, дана мотиваційна основа є багаторівневим утворенням. За даними А. С. Огнева [8], перший рівень пов'язаний із розвитком професіонала як суб'єкта. Він відображає прагнення стати першопричиною («аргументом, а не функцією» - так часто говорять справжні професіонали), детермінуючим початком, вільним у власних діях, незалежним від обставин і людей. Даний рівень досягається поступово у процесі оволодіння професійною майстерністю й внаслідок цієї зміни системи відносин. Другий рівень у змістовному плані пов'язаний із формуванням нової системи цілей, еталонів і стандартів, їх регулюючою роллю. Дослідники вказують, що існує тісний зв'язок між результативністю діяльності й мотивами досягнень: формування великомасштабних цілей (вони конкретизуються особливостями галузі, в якій визначаються досягнення, професійним середовищем та його нормами досягнень); піднесення й жорсткість особистісних стандартів і еталонів (у тому числі оцінка суб'єктивної ймовірності успіху, суб'єктивних труднощів завдань тощо); привабливість самооцінки (емоційна привабливість успіху, негативне ставлення до невдач); індивідуальні переваги типу атрибуції (приписування відповідальності за успіх або невдачу собі); адекватність мотивації досягнення особистісним можливостям.
     Відзначимо, що в особистості, яка прогресивно розвивається, дані цілі, еталони й стандарти постійно змінюються, підвищуючи свій рівень. Ознаками суб'єктності можна вважати такі параметри активності людини в праці [5, с. 278–279]: активне орієнтування (в новій ситуації, в новому матеріалі); усвідомлення (структури своєї діяльності, якостей особистості, етапів життєвого шляху тощо); ініціатива, самостійне цілевстановлення (без зовнішнього тиску); планування, передбачення; прагнення до саморегуляції (самоконтролю, самокорекції, самокомпенсації) діяльності; володіння прийомами саморегуляції; включеність у діяльність, інтенсивність докладених зусиль; усвідомлене усунення суперечностей свого розвитку, забезпечення гармонії між його сторонами; постійна готовність до саморозвитку, самовідновлення, виходу за свої межі; прагнення до самореалізації, творчість у самотворенні, самоекспериментуванні; інтеграція свого професійного шляху, структурування (упорядкування) свого професійного досвіду, уміння бачити його в перспективі, усвідомлювати «уроки» свого досвіду, робити висновки з помилок чужого досвіду.
     Саме  використання поняття «суб'єкт» необхідне  для спростування адаптивної моделі професіоналізації. У рамках цієї моделі професійний розвиток розуміють тільки як пристосування людини до вимог професії, пасивний процес нагромадження індивідом якостей і властивостей, для якого не потрібна участь суб'єкта професійного розвитку.
     Активне орієнтування людини в професійній ситуації припускає вміння виділити властиві цій ситуації сукупність завдань та умов праці, коло учасників спільної праці, оцінити нову професійну ситуацію як легку / важку, знайому / незнайому тощо. Відповідно до положення про три типи орієнтування (за П. Я. Гальперіним) найбільш зрілим прийомом орієнтування можна вважати самостійний вибір людиною критеріїв аналізу професійної ситуації, способів її диференціації (а не тільки застосування готових, ззовні заданих прийомів аналізу умов праці).
     Усвідомлення (структури діяльності, якостей особистості) може спиратися на психологічні знання людини про професії, про склад діяльності, про будову особистості. Так, щоб стати суб'єктом своєї праці, необхідно: бачити й уміти називати компоненти своєї професійної діяльності (її завдання, умови, засоби й способи, результат); усвідомлювати будову особистості (мотивацію як якість особистості, здібності, характер, досвід, знання й уміння тощо); охоплювати свідомістю етапи свого професійного шляху.
     Широта  професійної свідомості й самосвідомості (усвідомлення якнайбільшої кількості ознак справжнього професіонала у своїй професії, ознак професіонала в себе) є запорукою високого рівня суб'єктності людини в праці. Виділені Е. А. Климовим ознаки праці (свідоме передбачення результату, усвідомлення соціальної цінності й значущості результату, усвідомлений вибір засобів праці й ін.) [3, с. 108-112] характеризують усвідомлене цілепокладання в праці і є гранями психологічного портрета суб'єкта праці. Самостійне цілепокладання, власна ініціатива людини в праці проявляються в цілеутво-ренні й цілереалізації працівника. Це означає вміння усвідомлювати й формулювати (без тиску ззовні) свої цілі, а також реалізовувати їх, правильно використовуючи ресурси, мобілізуючи резерви. Ми говоримо про «сильне» професійне цілепокладання, якщо людина може визначити для себе ланцюжок цілей і реалізувати їх, незважаючи на наявність перешкод.
     Деякі ознаки - саморозвиток, саморегуляція, самотворення – характеризують спрямованість суб'єкта на самого себе - на свою діяльність, особистість. Постанов-ка людиною завдань із зростанням складності вказує на здатність до саморозвитку, прагнення до виходу за межі своїх сьогоднішніх можливостей, до мобілізації своїх резервів. Самотворення проявляється в прагненні розвинути в себе ще відсутні якості. Саморегуляція означає вміння навмисно будувати й перетворювати свою професійну поведінку з урахуванням мінливих умов праці. Самоекспериментуван-ня як один з аспектів самотворення виявляється в прагненні людини використовувати кожний новий шанс для зміцнення свого здоров'я, для своєї професійної діяльності й особистості, для перевірки себе в нових ролях, на нових посадах, у контексті нових міжлюдських стосунків. Включеність людини в працю, інтенсивність докладання нею зусиль є однією з ознак зрілості людини як суб'єкта своєї праці. Автори розрізняють працівників за ефективністю й інтенсивністю їх праці.
     Наведемо  класифікацію працівників із низькою інтенсивністю й ефективністю праці (за Ю. 3. Гільбухом). Таких працівників можна розподілити на три основних типи: 1) з низькою інтенсивністю професійної діяльності (працівник може виконувати роботу досить ефективно, але з тих або інших причин не докладає необхідних зусиль для виконання своїх службових обов'язків); 2) з низькою ефективністю професійної діяльності (працівник виявляє старанність, витрачає значні зусилля для вирішення поставлених перед ним завдань, але одержувані результати явно не відповідають цим умовам); 3) із поєднанням ознак перших двох типів, причому це поєднання має характер взаємообумовлення: низька інтенсивність виключає можливість оволодіння прийомами ефективної роботи, а низька ефективність, у свою чергу, послаблює мотиви професійної діяльності працівників [5, с. 281–283].
     Усвідомлення людиною ходу свого професійного розвитку неминуче приводить її до розуміння суперечливості, неузгодженості цього процесу, нерівномірності становлення окремих сторін свого розвитку (коли, наприклад, прагнення й мотиви випереджають реальні можливості) або до розуміння порушення балансу, гармонії (коли нові цілі вимагають зусиль, що вичерпують усі резерви організму й особистості). Джерелом дисгармонії у розвитку може бути занадто рання або запізніла професіоналізація. Підтримка балансу у витраченні психічних сил і набутті нових ресурсів також характеризує людину як суб'єкта свого професійного розвитку. 
 

       
 


РОЗДІЛ 3. ЕТАПИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ В ОРГАНІЗАЦІЇ 

      Становлення професіоналу в організації розглядається  через призму його кар’єри. Кар'єра - це результат усвідомленої позиції і поведінки людини в галузі трудової діяльності, пов'язаний з посадовим або професійним зростанням.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.