На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Механзм розрахункв у зовншньоторговельних операцях

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 29.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 16. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


     ЗМІСТ
     Вступ………………………………………………………………………….....3
    Способи платежу…………………………………..…………...4-6
    Засоби платежу…………………………………………….….6-17
    Форми платежу………………………………………………18-24
    Висновок………………………………………………………………………25
    Список  літератури………………………………………………………….…26 
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

     ВСТУП
     Міжнародні  розрахунки - це здійснення платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають у зв'язку з економічними, політичними і культурними відносинами  між юридичними особами і громадянами  різних країн. В економічній сфері  вони охоплюють розрахунки із зовнішньої торгівлі товарами і послугами, а також із некомерційних операцій, кредитів, руху капіталу між країнами.
     Міжнародні  розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, з іншого боку - щоденну практичну діяльність банків щодо їх проведення. Більшість розрахунків провадиться безготівковим способом за допомогою записів на рахунках банків.
     Найскладнішими  і такими, що вимагають високої  кваліфікації учасників угоди, є розрахунки за міжнародними торговельними контрактами. Від вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість і гарантія одержання платежу, сума витрат, пов'язаних із проведенням операцій через банки.
     Сьогодні  у зовнішньоторговельних операціях використовується ціла система способів, засобів і форм платежів, що створюють цілісний, гнучкий і динамічний механізм розрахунків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. СПОСОБИ ПЛАТЕЖУ
     Способи платежу визначаються залежно від  механізму оплати товару відносно моменту його фактичної поставки. У зовнішньоторговельних операціях існують три способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит.
     ПЛАТІЖ  ГОТІВКОЮ у міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки ведуться наявними грошовими знаками (банкнотами). Вони практично тут не застосовуються. У цьому разі поняття "готівковий платіж" використовується як протиставлення авансовому і кредитному способам платежу.
     Готівковий  платіж, залежно від обраної сторонами  в контракті форми розрахунків, здійснюється, якщо дотримано одну з таких умов: імпортер одержав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження; імпортер одержав телеграфне повідомлення про закінчення відвантаження товару; імпортер отримав комплект документів, передбачених у контракті; імпортер отримав комплект документів і право відстрочки оплати на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару. Природно, що для експортера найвигіднішою буде перша умова, а для імпортера - остання.
     Платіж  готівкою здійснюється через банк за угодами типу "спот" до чи при  переданні продавцем товаророзпорядчих  документів або самого товару покупцю.
     АВАНСОВИЙ ПЛАТІЖ передбачає виплату покупцем обговорених у контракті сум  до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, а найчастіше - під час і навіть до початку виконання замовлення.
     Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, з іншого - забезпечує виконання зобов'язань, узятих імпортером за контрактом, і, якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання замовленого товару, експортер може використовувати аванс для відшкодування своїх збитків.
     Аванс може надаватися у грошовій і товарній формах. Аванс у товарній формі передбачає надання замовником-імпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення (давальницька сировина). Аванс у грошовій формі визначається у відсотках від контрактної вартості замовлення.
     Розмір авансу залежить від цілей авансу, характеру і новизни товару, його вартості, строку виготовлення й інших умов. Найчастіше аванс становить 15-20% від вартості замовлення, виплачується після підписання контракту.
     Як  правило, покупець, виплачуючи аванс, вимагає від продавця банківської гарантії на випадок, якщо експортер не виконає умов замовлення, або ж у контракті робиться застереження, що у разі невиконання експортером своїх контрактних зобов'язань аванс повертається імпортеру в повному розмірі.
     У міжнародній торгівлі аванси звичайно даються солідним фірмам, котрі добре себе зарекомендували при поставках товарів, що потребують тривалого терміну виготовлення, виконуються за індивідуальними специфікаціями, а також при поставках дефіцитних товарів, коли аванс виконує роль застави.
     ПЛАТІЖ  У КРЕДИТ передбачає, що покупець оплачує  суму, обумовлену в контракті через  якийсь час після поставки товару. Таким чином, продавець надає  покупцеві комерційний (товарний) кредит. Оскільки одна фірма дає кредит іншій, такий кредит називається ще й фірмовим товарним кредитом.
     Межа  кредиту, тобто максимальний розмір кредиту, наданий покупцю одноразово, звичайно не перевищує 10% від капіталу покупця. Щоб визначити таку "межу", продавець повинен поцікавитися фінансовим станом покупця.
     Кредит  надається не на всю суму контракту, а на 80- 85%, іншу частину покупець виплачує авансом, що дає змогу продавцю відшкодувати свої витрати, якщо покупець порушить свої зобов'язання за контрактом.
     За  термінами комерційні кредити поділяються  на короткострокові (до одного року), середньострокові(від року до п'яти років) і довгострокові (від п'яти до десяти років і більше). У контракті обумовлюються вартість кредиту, виражена у процентах річних, термін використання кредиту, термін погашення кредиту, пільговий період, протягом якого не відбувається погашення процентів за кредит, та інші умови.
     При наданні комерційного кредиту виникає  питання про гарантії платежу. Серед  способів запобігання неплатежу  або затримки платежу основними  є гарантійні листи першокласних банків, підтверджені (резервні) акредитиви першокласних банків, векселі, банківський акцепт і аваль векселів, аваль чеків.
     Гарантії  бувають платіжні й договірні. Платіжні гарантії захищають інтереси продавця, договірні - покупця. 

     2. ЗАСОБИ ПЛАТЕЖУ
     Поширення в зовнішній торгівлі комерційного кредиту зумовлює використання кредитних  засобів платежу - чеків і векселів.
     ЧЕК являє собою безумовну пропозицію чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної на чеку грошової суми чекодержателеві  готівкою чи перерахуванням на рахунок власника чека в банку.
     Для ілюстрації механізму розрахунків  за допомогою чека скористаємося  такою схемою (рис. 1):
    Рис. 1. Механізм розрахунків чеками 

     4. Цінності, роботи, послуги.

5. Чек
      6. Реєстр                                                                    2. Заява на
      чеків для  1. Платне доручен-  отримання  3.Чекова
      оплати ня для депонуван- книжки книжка.
 7. Вимога на оплату ня коштів 
 

      8. Перерахування коштів 
 

           Депонування коштів 

     Чек дуже зручний для розрахунків тоді, коли платник боїться віддати гроші до того, як одержить товар, а постачальник не хоче передати товар до одержання гарантій платежу. До того ж, застосування чека як засобу платежу дає змогу економити витрати обігу справжніх грошей і прискорює платежі, оскільки всі чеки оплачуються після подання.
     Документ, виписаний чекодавцем, повинен мати покриття, при чому законодавство багатьох країн передбачає кримінальну відповідальність за виставляння чека без покриття. Чеки, що виписуються клієнтом банку, видаються в межах суми, що є на його поточному та інших рахунках, включаючи суми, що надійшли на ці рахунки в результаті надання банками кредиту.
     Як  засіб платежу в міжнародному обороті чек використовується в  розрахунках за поставлений товар  при остаточному розрахунку за товар і надані послуги, урегулюванні рекламацій і штрафних санкцій, при погашенні боргу, а також у розрахунках за неторговельними операціями.
     Чек можна використовувати для отримання  готівки, для безготівкового платежу  і в інших формах, пов'язаних із обігом чеків як засобу платежу.
     Форми чеків та їх обіг регламентуються  національним законодавством і нормами  міжнародного права. Країни СНД як джерелом чекового права користуються Постановою ЦВК і РНК СРСР "Положення  про чеки" від 6 листопада 1929 p., а також нормами Женевської конвенції, що установила "Однотипний закон про чеки". Країни, що не входять до системи Женевського чекового права, регулюють обіг чеків національними нормами права, а країни англо-американського права - нормами цього права.
     Відповідно  до міжнародного права при вирішенні  спорів, пов'язаних із формою чеків  та їх обігом, застосовується право  тієї країни, де чек був виписаний.
     Чек має строго визначену форму письмового документа і виписується на спеціальному бланку, що видає чекодавцю банк або подібна кредитна установа.
     Текст чека повинен містити такі основні  елементи:
     1. Найменування "чек" (чекова помітка), виражене тією мовою, якою виписаний  чек.
     2. Просте і нічим не обумовлене  розпорядження платнику сплатити  зазначену на чеку суму, яке не повинно містити жодних умов платежу. За "Положенням про чек" сума чека також повинна бути вказана прописом від руки.
     3. Найменування платника, яким є  банк (інша кредитна інституція), де чекодавець має свій поточний  та інші рахунки. За "Положенням про чек" чекодавець зобов'язаний вказати на чеку свій рахунок у банку, з якого має бути здійснений платіж. Англійські норми права передбачають банківську помітку на чеку, яка означає, що на поточному рахункові чекодавця є достатньо коштів для оплати чека.
     4. Місце платежу, яке здебільшого  збігається з місцезнаходженням  банку-платника.
     5. Дата та місце складання (виписування)  чека. За "Положенням про чек"  необхідно вписати число, місяць  і рік видачі чека. Причому  місяць видачі слід вказати  прописом. Якщо місце складання чека не зазначено, ним прийнято вважати місцезнаходження чекодавця.
     6. Підпис чекодавця.
     Ніякі поправки чи виправлення в чеку не допускаються. Відсутність у ньому  якогось із перелічених елементів  позбавляє цей документ сили чека.
     Наведемо  зразок чека за формою "Однотипного  закону про чеки". У дужках зазначені  номери названих елементів чека.
       
 
 
 
 
 

     Відповідно  до Женевської конвенції строк подання  чека до оплати в країні його видачі дорівнює восьми дням, у платіжному обороті між країнами Західної Європи, Східної Європи і Середземномор'я - 20-ти дням, а в міжконтинентальному платіжному обороті - 70-ти дням. Ці терміни діють із дня, вказаного у чеку, як дата виставлення чека.
     Підприємство, що приймає чеки, мусить переконатися в тому, що:
     * сума чека не перевищує граничної  суми, вказаної на його зворотному  боці і чековій картці;
     * номер рахунку чекодавця, проставлений  у чеку, відповідає позначеному  в чековій картці;
     * підпис чекодавця, проставлений  у чеку в момент його заповнення, ідентичний підпису, проставленому в чековій картці.
     Чек може передаватися однією особою іншій  шляхом внесення в нього передавального надпису (індосаменту). Індосамент здійснюється на зворотному боці чека і підписується особою, що зробила такий надпис (індосантом).
     Передавальний надпис має бути простим і нічим  не обумовленим. Він засвідчує передання  прав щодо чека іншій особі, а також  визначає відповідальність індосанта  перед усіма наступними держателями  чека.
     Умови передання чека від однієї особи  іншій визначає вид чека і характер його використання в обігу як засобу платежу.
     Розрізняють такі види чеків:
     а) іменний, або чек на користь-певної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту. Тут передання здійснюється цесією, тобто через передавальний надпис із застереженням "Не наказу" завіреним у нотаріальному порядку відповідно до норм цивільного права;
       
 
 
 
 
 

     б) ордерний, тобто чек, виписаний на користь певної особи або за його наказом. Передається такий чек  за допомогою індосаменту з застереженням "Наказу" або без нього. Цей вид чека широко застосовується в міжнародному платіжному обороті. Зразок такого чека показано вище при переліку елементів чека;
     в) чек на пред'явника виписується пред'явникові і може бути переданий іншій особі, як з індосаментом, так і без нього. Як правило, цей чек виставляється клієнтам на свій банк.
       
 
 
 

     Чекодавець  висилає його своєму партнеру за кордоном, котрий при одержанні чека виставляє  його своєму банку для кредитування свого рахунку. Таким чином, за допомогою чека на пред'явника чекодавець здійснює платіж прямо своєму партнерові. Цей платіж виконується швидше, ніж платіж через банківський переказ. Тому чеки на пред'явника також широко застосовуються в міжнародному платіжному обороті.
     Чеки  ще поділяються на фірмові і банківські.
     Банківський чек - це чек, виписаний банком на свій банк-кореспондент. У тексті таких  чеків немає найменування фірми-чекодавця, а чекодавцем є банк боржника. Оплата за цими чеками здійснюється за рахунок  коштів банку чекодавця на його рахунку у банку-кореспонденті за кордоном. У міжнародному платіжному обороті найчастіше використовуються банківські ордерні чеки.
     Фірмовий  чек - це чек, виписаний фірмою на одержувача. Переважно такі документи виписуються  в національній або іноземній валюті на пред'явника і виставляються фірмою на свій банк. Оплата за ним здійснюється за рахунок коштів чекодавця.
     Якщо  при переданні чека не передбачається одержання готівки, то використовують кросування і розрахункові чеки. Відмінна ознака кросованих чеків - дві рівнобіжні лінії (загальне перекреслювання), нанесені по діагоналі на лицьовому боці чека.
     ВЕКСЕЛЬ - це цінний папір, що оформлений у строгій  відповідності з вимогами закону і містить у собі безумовне  абстрактне грошове зобов'язання.
     При розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються простий і перекладний вексель (тратта). Частіше застосовується перекладний вексель, що являє собою безумовну пропозицію трасанта (кредитора), адресовану трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) у встановлений термін вказану у векселі суму. При виникненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором відносно боржника (трасату), і боржником відносно ремітента.
     Проста  форма грошового зобов'язання (прості векселі) при розрахунках на умовах комерційного кредиту застосовується значно рідше. Як правило, вона також зумовлена продажем товару з розстрочкою платежу.
     Простий вексель виставляється не кредитором, а боржником, який називається векселедавцем. Останній бере зобов'язання сплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений термін.
     Послідовність операцій розрахунку покупця з продавцем  за поставлені в кредит товари за допомогою  простого векселя можна простежити на рис.2:
Рис. 2. Розрахунок покупця з продавцем за поставлені
в кредит товари за допомогою  простого векселя 

                                                                       1. Укладення угоди
                                                 
2. Передача  товару з платежем у кредит
                                                    
                                                     3. Виставлення векселя з позначення  строку платежу

      7. Повідомлення  4. Після завершення строку платежу передача векселя
      про надходжен-  на інкасо 8. Повідомлення про
      ня  грошей платіж за векселем 
 

5. Вексель передається для оплати 

6. Гроші на рахунок продавця 

     Вексель складається за строго установленою формою. Його форма і вид визначаються національним законодавством. У країнах  СНД форма і вид векселів, а також їх обіг регламентуються "Положенням про перекладний і простий вексель" (Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 p.).
     У сфері міжнародного платіжного обороту  застосовуються норми і національного, і міжнародного права. Так, у 1930 р. у  Женеві ряд країн прийняли "Однотипний вексельний закон". На його основі держави - учасники угоди, у тому числі й СРСР, уніфікували національне вексельне законодавство, їх стали називати країнами Женевської угоди. Третю, самостійну групу утворюють країни, чиє вексельне законодавство не належить до двох інших систем. Тому в міжнародних розрахунках необхідно враховувати нормативні акти, що є у вексельному законодавстві різних країн, і передбачати в контрактах, який із чинних нормативних актів регулюватиме фінансові відносини за угодою.
     Відповідно  до "Однотипного вексельного закону j вексель складається в письмовому вигляді і містить певний перелік  обов'язкових реквізитів.
     Реквізити простого векселя:
     1. "Вексельна помітка".
     2. Просте і нічим не обумовлене  зобов'язання сплатити певну суму грошей.
     3. Зазначення терміну платежу.
     4. Місце платежу.
     5. Найменування одержувача.
     6. Зазначення дати і місця упорядкування  платежу.
     7. Підпис векселедавця.
     Без якогось із цих реквізитів документ не має сили простого векселя.
     Ось зразок простого векселя за формою "Однотипного вексельного закону" (у дужках зазначено номер перелічених реквізитів цього векселя).
       
 

     Відповідно  до «Однотипного вексельного закону», перекладний вексель (тратта) повинен містити:
     1. Найменування «вексель», включене в сам текст документа.
     2. Просту і нічим не обумовлену  пропозицію сплатити певну суму  грошей.
     3. Найменування трасата (боржника).
     4. Зазначення терміну платежу.
     5. Місце платежу.
     6. Найменування особи (ремітента,  одержувача), котрому чи за чиїм  наказом, має бути здійснений платіж.
     7. Зазначення дати і місця складання  векселя.
     8. Підпис особи (векселедавця, трасанта, кредитора), що видає вексель.
     Документ  без будь-якого з цих реквізитів не має сили перекладного векселя.
     Наведемо  зразок перекладного векселя за формою «Однотипного вексельного закону». У дужках даються номери перелічених елементів цього векселя.
       
 
 
 
 
 

     Для зручності операцій із векселями, які  використовуються у комерційному обігу, у багатьох країнах світу розроблені вексельні формуляри, що відповідають вимогам вексельного законодавства. Можна виставити і вексель, не оформлений на спеціальному бланку, але за умови, що він містить усі необхідні реквізити.
     Оскільки  перекладний вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником справжніх грошей, у міжнародній практиці заведено, що боржник-трасат зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений термін, тобто здійснити акцепт тратти. Акцепт відбувається у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і підписується акцептантом.
     Наводимо  зразок акцепту:
       
 

     Печатка під акцептом не ставиться. Акцепт тратти може бути загальним або обмеженим. Обмежений (частковий) акцепт - це письмова згода боржника сплатити тільки частину  суми, зазначеної на тратті.
     Необхідність  акцепту тратти викликана тим, що обов’язок трасату оплатити її виникає тільки після акцепту.
     Тому  для належного виконання трасатом своїх зобов'язань експортер, передаючи  в банк з інкасовим листом товаровідвантажувальні документи, додає до них тратту. В інкасовому дорученні експортер вказує, що товаровідвантажувальні документи, за якими імпортер може отримати товар, мають бути передані інкасуючим банком імпортеру проти акцепту виставленої на нього тратти.
     У тому разі, коли тратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає тратту імпортеру, імпортер акцептує її і передає акцептовану тратту банку з дорученням видати її експортеру тільки після одержання трасатом товаророзпорядчих документів, що засвідчують поставку товару.
     Акцепт  тратти може здійснювати і банк. Такий банківський акцепт застосовується для дострокового обліку тратти. Облік (або негоціація) тратти - це продаж векселя векселедержателем банку  до настання терміну платежу за векселем. Але при цьому векселедержатель отримує не повну суму векселя, а тільки її частину, яка залишилася після відрахування облікового процента і банківського збору. Після цього банк може в зазначений термін пред'явити трасату вексель до оплати.
     Надійнішою  гарантією порівняно з акцептом за траттами і простими векселями у міжнародній торгівлі є їх звалювання (підтвердження) банками. Аваль є вексельним поручительством, до якого застосовується вексельне право. Це поручительство означає гарантію платежу за траттою або простим векселем (повністю чи частково) з боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов'язання за векселем.
     Аваль робиться на лицьовому боці векселя  чи на додатковому аркуші. Вексельне  поручительство виражається словами "як аваліст за..." або іншим  рівнозначним формулюванням і підписується авалістом, тобто особою, що здійснила аваль.
     Підпис, поставлений на лицьовому боці векселя  трасантом чи платником, відповідно до Женевського законодавства, не вважається авалем. Аваль дається банком за будь-яку відповідальну за векселем особу, тому аваліст повинен вказувати, за кого він дає поручительство.
     За  аваль векселів банк стягує з покупців комісію, розмір якої залежить від суми векселя.
     У міжнародному платіжному обігу вексель  є оборотним фінансовим документом. Це означає, що з переданням векселя іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризики за цим документом. Передання векселя здійснюється шляхом простого вручення або за допомогою передавального напису (індосаменту). Такий напис ставиться на зворотному боці векселя і підписується індосантом.
     Індосаменти бувають таких видів:
     1. Бланковий індосамент. Це передавальний  напис зроблений на зворотному боці векселя, у якому не зазначено, за наказом якої особи необхідно здійснити платіж. Він являє собою найменування індосанта і його підпис.
     2. Іменний (повний) індосамент. За його  допомогою індосант передає усі  права і вимогу за векселем  іншій особі, чиє найменування  або ім'я вказується в індосаменті.
     3. Перепоручительський індосамент. Такий  передавальний напис робиться  держателем векселя при переданні цього документа на інкасо банку з проханням отримати за ним платіж і забезпечити виконання останнім усіх вимог за векселем.
     Індосамент  можна здійснити у вигляді  передавального напису з умовою відмови  взяти на себе відповідальність, що випливає з тратти. Тоді робиться напис «Без обороту на мене», а передавальний напис називається безоборотным індосаментом.
     Борг  трасата вважається погашеним при  оплаті векселя готівкою, перерахуванням зазначеної в його тексті суми на банківський  рахунок пред'явника чеком чи переказом. Після оплати пред'явник цього документа мусить повернути трасату вексель з оцінкою про оплату, яка ставиться на зворотному боці векселя.
       
 
 

     Третім  засобом платежу, використовуваним у міжнародній торгівлі, є банківський переказ. Це розрахункова банківська операція, що полягає у пересиланні платіжного доручення одного банку іншому. Платіжне доручення являє собою наказ банку, складений на основі вказівок переказодавача - клієнта банку, адресований своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми грошей переказоодержувачу (бенефіціару). Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками і підрядниками у разі "передоплати ними за узгодженням із різними кредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на рахунках платників.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.