На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Невербальне сплкування

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 03.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


    План 

      Загальні  відомості про невербальне спілкування.
      Особистісний простір.
      Сигнали очей.
      Постава і поза.
      Значення деяких жестів.
      Метамова, або як читати між рядками.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
    1. Загальні відомості  про невербальне  спілкування 

    Спілкування за допомогою мови тіла ведеться протягом тисячоліть, але предметом досліджень та уваги стало недавно.
    У кінці XX ст. виникла нова наукова  дисципліна, у світі з'явилися  спеціалісти з невербального  спілкування. Предметом вивчення є  поведінка людей у найрізноманітніших ситуаціях. Ці спостереження допомагають краще зрозуміти інших, самих себе і на основі отриманих знань зробити спілкування людей більш ефективним.
    Деякі вчені зробили висновок, що людське  спілкування на 55—65 % є невербальним. Як вважає Альберт Мерабян, спілкування тільки на 7 % є вербальним (слова і фрази), на 38 % — вокальним (інтонація, тон голосу, інші звуки), а більшість інформації передається невербально.
    У тих випадках, коли інформація, яка  передається словами, не відповідає тому, про що говорять жести, міміка і т. ін., то на більшу довіру заслуговує інформація невербальна, тому що жести і пози — підсвідомості.
    Для бізнесмена важливо, з одного боку, уміти контролювати свої рухи і міміку, а з другого — розуміти мову жестів та міміку співбесідника. Знаючи мову жестів та міміки, ви легко зможете розпізнати: схвалює співбесідник ваші слова чи ігнорує, зацікавлений він бесідою чи нудьгує, щирий у своїх словах чи пробує обдурити вас.
    Недаремно в навчальні програми факультетів  бізнесу великих університетів світу включено курс невербального спілкування, і провідні західні політики та бізнесмени добре володіють невербальними методами.
    Понад дві тисячі років тому китайський мудрець Лу Ван випадково зустрів  незнайомого юнака, з яким поспішив зав'язати дружні стосунки, більше того — посватав йому за дружину свою доньку. Прозірливості мудреця можна дивуватися: через кілька років невідомий юнак проголосив себе повелителем Піднебесної, першим імператором династії Хань. Щасливий тесть стверджував, що виняткові здібності та велике майбутнє він прочитав у рисах обличчя юнака.
    Вважається, що думка про людину складається  в перші 15—20 секунд спілкування.
    З наукової точки зору, коли ми говоримо про людину, то часто маємо на увазі її здібність розуміти невербальні сигнали і зіставляти їх з вербальними. Досвідчені лектори називають це "почуттям аудиторії" (бачити і розуміти, як його слова сприймаються слухачами).
    Різні люди реагують неоднаково на невербальні  сигнали — усе залежить від  рівня чутливості людини і від її вміння розшифровувати інформацію, передану за допомогою невербальної комунікації. Науковці стверджують, що жінки більше здатні до сприйняття невербальної комунікації, оскільки вони чутливіші, ніж чоловіки. До того ж кожна жінка наділена материнським синдромом, в основі якого — невербальне спілкування матері з дитиною у перші місяці життя .
    Особливо  яскраво жіноча інтуїція проявляється в тих, хто займається вихованням дітей (розуміння невербальних сигналів дитини). Тому часто жінкам вдається більш вдало проводити відповідальні переговори, ніж чоловікам.
    Невербальні сигнали можуть бути вродженими або  набутими: передаватися генетично або  виховуватися у відповідному культурному  середовищі.
    При трактуванні невербальних засобів  комунікації варто звернути увагу на національні традиції співрозмовників, оскільки вони можуть мати різне значення або відтінки значень у представників різних народів. Наприклад, майже всі європейці, хитаючи головою зверзу вниз, передають згоду, болгари - незгоду, японці підтверджують, що уважно слухають співрозмовника.
    Дослідження визначають ряд жестів, невербальних сигналів, які є вродженими. До них  належать, зокрема, вроджена здібність  малюка смоктати; схрещувати руки на грудях, поклавши зверху праву руку чи ліву; посмішка; кивок як згода; кивання головою із сторони в сторону як знак згоди чи незгоди; пожимання плечима як знак нерозуміння чи незнання чогось.
    Більша  частина нашої невербальної поведінки  набута. Значення багатьох жестів і  рухів зумовлені культурним середовищем, у якому ми живемо.
    Відомо, що здібність тонко розуміти "мову" обличчя і тіла мав Леонардо да Вінчі. Він відкрив основи цієї мови своїм юним учням і залишив  плеяду талановитих художників. А  маленькому Чарлі Чапліну осягнути таємниці життєвої психології допомогла мати. Годинами просиджували вони біля вікна, спостерігаючи за пішоходами, і мати пояснювала синові, як у рухах людей відображається їх душевний світ. "У вас ніколи не буде другого шансу справити перше враження", — говорив Дон Амінадо.
    Поряд з характерними рисами зовнішності необхідно аналізувати різні нюанси поведінки. Тільки поєднання всіх зовнішніх ознак дозволить зробити більш достовірну оцінку.
    Необхідно звертати увагу не тільки на вигляд обличчя, а й на такі деталі, як інтонація, поза, жестикуляція.

    2. Особистісний простір

 
    Повітряний  простір людини ("повітряний ковпак") залежить від густоти населення, де виросла людина; визначається культурним середовищем, соціальним статусом особистості.
    Дослідженнями встановлено, що радіус повітряного  простору навколо людини середнього класу розвинутих цивілізованих країн практично однаковий.
    Його  можна поділити на чотири основні  зони:
    Інтимна зона (від 15 до 45 см).
    Це  найосновніша з усіх зон. її людина сприймає як особисту власність. Лише найближчим людям дозволено в неї входити. Ними можуть бути батьки, діти, тобто члени сім'ї, близькі друзі та родичі. У внутрішню зону (ближче 15 см) можна входити лише під час фізичного контакту. Це найбільш інтимна зона.
    Особиста  зона (від 46 см до 1,22 м).
    На  такій відстані від інших ми знаходимося на вечірках, офіційних прийомах, дружніх зустрічах чи на роботі.
    Соціальна зона (від 1,22 до 3,6 м).
    Якщо  ми зустрічаємося зі сторонніми особами, то хочемо, щоб вони тримались саме на такій відстані від нас. Нам  не подобається, коли сантехнік, столяр, поштарка, новий колега чи просто малознайома людина підходить до нас на ближчу відстань.
    Публічна  зона (понад 3,6 м).
    Якщо  ви звертаєтеся до групи людей, то така відстань для нас є найбільш оптимальною.
    Якщо  ви дружньо обнімаєте людину, з якою щойно познайомились, і вона зовні посміхається, виявляючи до вас симпатію, в глибині душі вона може почуватися негативно, але не хоче вас образити.
    Якщо  ви хочете, щоб люди почувалися комфортно  у вашій компанії, тримайте дистанцію. Це золоте правило. Чим ближчі ваші стосунки, тим ближче ви можете підходити.
    У громадському транспорті, на масових  заходах, у місцях великого скупчення  народу людина підкоряється неписаним  правилам, у результаті чого вона просто не реагує на інших, на їх вторгнення в  інтимну зону.
    Інша  ситуація складається під час  мітингу, у натовпі, де люди об'єднані спільною метою. У міру того, як густота  натовпу збільшується, особистісний простір зменшується, у людей  виникає почуття ворожості та агресивності. Це добре відомо міліції, яка завжди прагне розбити натовп на невеликі групи. Отримуючи особистісний простір, людина робиться спокійнішою.
    Слідчі  часто використовують техніку вторгнення в особистісний простір, щоб зламати  опір підозрюваного під час допиту.
    Управлінці  також використовують цей підхід, щоб отримати інформацію від підлеглих, які з певних причин її приховують.
    Але якщо до такого підходу вдається продавець, то він робить дуже грубу помилку.
    Як  говорив В. Швебель: "Взаємна повага виникає тільки тоді, коли проведені  межі й до них ставляться з повагою...".
    Охорона особистісних просторових зон є  одним із основних принципів безсловесного  спілкування.
    Прагнення зберегти значну дистанцію — ознака недостатньої впевненості в собі, підвищена тривога. І навпаки  — спокійна, впевнена в собі людина менше піклується недоторканістю "своїх кордонів". Людина напориста, агресивна, сильна прагне до буквального розширення своїх кордонів: про це свідчать, наприклад, витягнуті чи широко розставлені ноги, широкі жести, що ніби випадково торкаються людей чи предметів, які стоять поруч.
    Для людей, схильних до агресії, характерна загострена чутливість до порушення  особистісного простору (враховуючи, що він вже є досить розширеним).
    Такі  висновки були зроблені в результаті відповідних досліджень та психологічних експериментів.
    Відомо, наприклад, що оратор часто зменшує  дистанцію спілкування, щоб створити ефект довіри в слухачів, забезпечити  більшу "відкритість" спілкування.
    Результатом спостережень є ще один висновок: людям  не подобається мати за спиною неконтрольований простір. Тому щоб почувати себе комфортно в будь-якій ситуації, намагайтеся зайняти таке положення, щоб не відчувати спиною пустоти. Якщо ви дозволите співрозмовнику зайняти таке саме "безпечне" положення, ви позбавите його неусвідомлених не-зручностей.
    За  даними естонського дослідника М. Хейдеметса, якщо лейтмотивом спілкування є  суперництво, то люди сідають напроти  один одного, а якщо кооперація —  то поряд.
    Тобто, за позою партнера по спілкуванню, дистанцією, на якій він перебуває, можна досить точно оцінити його настрій та наміри.

    3. Сигнали очей

 
    Протягом  віків люди надавали великого значення очам, їх впливу на поведінку людини. Очі можуть багато розповісти про людину і стати надійним сигналом у процесі спілкування, тому що вони є основним центром людського тіла, "дзеркалом душі".
    При різному освітленні зіниці можуть розширюватись  або звужуватись, і настрій людини може змінюватися від негативного  до позитивного або навпаки. Якщо людина збуджена, то її зіниці розширюються і можуть стати в чотири рази більшими від своєї нормальної величини. І навпаки, якщо настрій негативний, роздратований чи сердитий, то зіниці звужуються до мінімальних розмірів — "очі-намистинки" чи "зміїний погляд".
    Спостереження за зіницями потенційних покупців практикували ще ювеліри Стародавнього Китаю. Вони спостерігали за очима покупців у процесі обговорення ціни.
    Для того щоб установити хороші стосунки зі співрозмовником, партнером, погляди  повинні зустрічатися протягом 60—70 % усього часу розмови. Це примусить  вашого співрозмовника поставитися до вас із симпатією. Тому не дивно, що нервова сором'язлива людина, чий погляд постійно "бігає" і зустрічається із поглядом співбесідника менше, ніж 30 % часу бесіди, викликає мало довіри.
    Йдучи на ділові переговори, не радять одягати темних окулярів, тому що вони можуть викликати в партнерів неприємне відчуття, що їх розглядають упритул.
    Не  менше значення має "географічна" зона обличчя і тіла, на яку спрямований  погляд. Це також досить сильно впливає  на процес переговорів.
    Під час переговорів на обличчі партнера уявіть своєрідний трикутник (точка посередині лоба та очі). Зосередивши свій погляд посередині цієї зони, ви справите враження серйозної людини. Ваш партнер відчує, що ви людина відповідальна та надійна. Якщо ваш погляд не буде опускатися нижче від рівня очей партнера, ви зможете тримати хід бесіди під контролем. Такий погляд називається діловим.
    Якщо  погляд опускається нижче від  рівня очей партнера, то виникає  дружня атмосфера. Це — "неформальний погляд". Трикутна зона цього погляду розташована між очима і ротом співрозмовника.
    Щоб установити повний контроль над поглядом співрозмовника під час візуальної презентації, використовуйте ручку  чи указку, щоб показувати на щось і  в той же час розповідати про  це. Якщо вам більше не потрібно, щоб співрозмовник дивився в тому напрямку, підніміть ручку на рівень очей співрозмовника. Він за ручкою підніме голову, зустрінеться з вашим поглядом і зможе засвоїти все те, про що ви говорите. При цьому долоня вашої іншої руки повинна бути розкрита і знаходитись у полі зору співрозмовника.
    Як  і всі інші сигнали тіла, тривалість погляду визначається національними  традиціями. В Європі люди довго  дивляться один на одного, що може бути образливим, наприклад, японцям, які  в процесі розмови надають перевагу тому, що дивляться на шию співбесідника, а не в обличчя. Отже, при спілкуванні завжди необхідно враховувати національні традиції.

    4. Постава і поза

 
    З давніх часів люди використовують ритуальні  пози, які символізують відношення вищості — підлеглості. Упасти на коліна — значить визнати свою повну залежність від того, хто над тобою вищий. А людина, що стоїть з піднятою головою і розпрямленими плечима, усім своїм виглядом демонструє незалежність, упевненість у собі, повне володіння ситуацією. Між цими полюсами лежить широкий спектр поз, які ми несвідомо приймаємо відповідно до ситуації та стилю спілкування.
    Лідером у групі зазвичай є той, хто  сидить, відкинувшись на спинку стільця, склавши руки за головою тощо. Щоб  підкреслити значимість своїх слів, вони злегка нахиляються вперед. У таких людей широкі плавні жести, які свідчать про звичну впевненість і відчуття переваги.
    Навпаки, люди, які відчувають свою незначимість, можуть сидіти, зсутулившись, стиснувши  пальці чи склавши руки на груди, ніби бажаючи стати непомітними.
    Є й багато інших варіантів та нюансів  цих поз, які багато про що можуть сказати спостережливій людині. У  процесі спілкування має значення і положення ніг, напрямок ступнів, поза сидячи, навіть хода людини .
    Взуття, помада, окуляри, одяг, аксесуари теж відповідно характеризують свого господаря. Як сказав 3. Фройд: "Жоден смертний не в змозі сховати таємниці, якщо губи його мовчать, то говорять його пальці".

    5. Значення деяких жестів

    Німецький психолог Віра Біркенбіл поділяє  всі жести на широкі та дрібні.
    Вона  підкреслює, що чим сильніше виявляються  почуття, емоції, тим більше проявляється жестикуляція. Відповідно широкі жести  характерні для експансивної натури, схильної до відкритого прояву сильних  почуттів. Оскільки широкі рухи привертають до себе увагу, їх використовують ті, хто хоче бути помітним і підкреслити свою значимість — люди властолюбні, пихаті, хвастуни.
    Відповідно  дрібні рухи справляють протилежне враження. їм надають перевагу ті, хто з  певних причин не хоче привертати до себе увагу — люди коректні, скромні, не бажаючі привселюдно виявляти свої емоції, почуття. Але така поведінка може бути продиктованою хитрим розрахунком, коли людина цілеспрямовано прагне справити відповідне враження. Маленькі жести можуть свідчити і про упадок душевних сил — на енергійну жестикуляцію не вистачає сили.
    Таке  багатозначне трактування примушує знову звернути увагу на те, наскільки  обережними потрібно бути при інтерпретації  окремого зовнішнього прояву.
    Представники  всіх народів і культур виявляють свої емоції схожим виразом обличчя. На це звернули увагу ще мореплавці-першовідкривачі далеких земель. В усіх краях аборигени, незнайомі з мімікою білих, зустрічали пришельців або посмішками, або агресивними гримасами — залежно від свого ставлення, яке було зрозумілим з першого погляду без слів.
    Звичайно, існують культурні відмінності  в мімічних проявах. Наприклад, для  китайців підняті брови — знак гніву, а для американців —  властива їм манера здивування.
    Найбільш  виразною мімічною структурою є посмішка, за допомогою якої передається широкий  спектр почуттів і відносин — від  іронії до захвату.
    Американський психолог Пол Екман вважає, що посмішка — це "складніше явище, ніж  думають зазвичай", і визначає 18 типів посмішок, більшість із яких фальшиві.
    У діловому спілкуванні найчастіше трапляється "пом'якшуюча" посмішка, якою керівник часто користується, відхиляючи ідею, що пропонується, чи критикуючи підлеглого. При такій посмішці куточки рота стиснуті, а нижня губа трохи піднята.
    Але, враховуючи всі ці параметри, не слід забувати, що кожна людина протягом усього свого життя вчиться володіти своїм обличчям. свідомо регулювати його вираз і може досягти в  цьому досить значних успіхів.
    Великий палець, піднятий угору. У Британії, Австралії та Новій Зеландії великий палець руки, піднятий угору, має декілька значень. Він використовується автостопщиками при голосуванні на дорозі; означає, що все в порядку; а коли палець піднімають різко, то цей жест набуває образливого сексуального значення. У Греції, наприклад, цей жест має значення "та пішов ти!". Уявляєте собі австралійського автостопщика, який вимагає зупинити грецьку машину таким чином. Поширене значення цього жесту в нашій країні — це "все в порядку", "дуже добре", "клас". Великий палець також використовується в поєднанні з іншими жестами для визначення влади і переваги, а також у ситуаціях, коли хтось пробує показати співрозмовникові, що той повністю під його владою.
    Знак "V". В Австралії, Великій Британії цей знак має образливе значення. Черчілль використовував його в якості символу перемоги (victory) під час Другої світової війни, але при цьому його долоня була повернута від співрозмовника. У багатьох європейських країнах цей жест означає цифру "2". Для бармена це означає принести два бокали пива тощо.
    Ці  приклади свідчать, що різне національне  розуміння різних жестів може привести до зовсім непередбачуваних результатів.
    Тим, кому доводиться багато подорожувати по світу, спілкуватися з іноземцями, найкраще керуватися принципом: "Якщо ви в Римі, робіть тс, що і всі римляни". Це допоможе вам уникнути багатьох незручних ситуацій.
    Найбільш  серйозна помилка, яку може зробити  новачок в інтерпретації мови тіла, — це трактування окремих  жестів незалежно від інших, а  також незалежно від ситуації. Наприклад, почухування потилиці може мати різні значення: лупа, спека, невпевненість, забування, брехня. Тому щоб правильно зрозуміти будь-який жест, слід розглядати його в сукупності з іншими.
    Кожен жест — це окреме "слово", яке  може мати кілька значень. Жести складаються у своєрідне "речення". Тільки зрозумівши їх зміст, можна безпомилково зрозуміти почуття співрозмовника і його ставлення до вас.
    Велике  значення в процесі спілкування  мають жести, які є багатозначними і несуть у собі певну інформацію.
    Жести сміху:
    рівний сміх видає уважну людину;
    дуже голосний, при якому деформується обличчя, свідчить про те, що людина не керує собою;
    "закрита посмішка", при якій куточки вуст піднімаються чи опускаються, видає самовпевнену людину, а іноді насмішку чи зневагу до інших;
    людина, яка сміється із заплющеними очима, —любитель насолод;
    коротким, уривчастим сміхом сміється людина, яка безкомпромісно йде до накресленої мети;
    тихий регіт видає людину, яка любить товариство і легко завойовує дружбу.
    Жести ходи:
    люди, які ходять швидко, розмахуючи руками, мають чітку мету і готові негайно діяти;
    люди, які тримають руки в кишенях, переважно критичні і потайні, їм подобається пригнічувати інших людей;
    люди, які знаходяться в пригніченому стані, також ходять, тримаючи руки в кишенях, тягнучи ноги і рідко дивляться вгору або в тому напрямку, куди йдуть;
    люди, які зайняті вирішенням проблем, часто ходять у медитативній позі: голова опущена, руки зчеплені за спиною, захват ліктів — контролює себе;
    самозадоволені, дещо помпезні люди символізують свій стан тихою ходою — підборіддя високо підняте, руки рухаються підкреслено інтенсивно, ноги наче дерев'яні.
    Жести з окулярами та обличчям:
    погляд поверх окулярів — негативний;
    повільне зняття окулярів і доскіпливе витирання скелець — засіб затягувати час;
    кінчик дужки в роті — чекає надходження нової інформації;
    погладжування шиї долонею — захист;
    відвертання обличчя вбік — незадоволення і відхилення всіх пропозицій;
    очі вбік — нещирість, каже неправду;
    захват носа — велика застережливість у всьому, що приймається;
    погладжування підборіддя — приймає рішення;
    постукування по столу чи ногою по підлозі — тест стурбованості;
    голова в руках, очі напіввідкриті нудьга, зниження інтересу до теми;
    потирання носа — це прикриття від обману. Жести за столом:
    розкачування на стільці — звичайний тест задоволення, володіння ситуацією;
    відкривання і закривання шухляди стола — роздумування над складною проблемою;
    якщо людина встала з-за столу, починає ходити — не спиняйте, може втратити думку.
    Жести з руками:
    якщо зчеплені руки — це жест підозри і недовіри;
    подзенькування монетами в кишені — людина стурбована недостатністю грошей;
    посмикування себе за вухо — позбавлення від пригнічуючих подій;
    готовність вислухати співбесідника — руки складені біля рота;
    легкий уклін вперед — прояв інтересу до співрозмовника;
    володіння темою розмови — витягнута рука долонями вниз
    перед собою і широкий круговий жест ніби охоплюєте тему рукою;
    точність суджень — якщо готові привернути увагу до думки чи факту в необхідний момент, з'єднайте великий і вказівний палець;
    бажання щось приховати — прикриття обличчя руками, потирання висків, підбородку і відведення очей в сторону;
    руки схрещені на грудях — це насмішка, неувага;
    руки на поясі — готовий до дій. Руки на колінах готовий завершити зустріч;
    руки схрещені — агресивність і закритість до спілкування;
    доторкання рук (привітання із самим собою) — це емоційна безпека, винагорода;
    пальці або ручка в роті — потреба в підтримці;
    потирання щоки — нудьга;
    палець біля скроні — зацікавленість;
    палець підтримує підборіддя — має негативні думки;
    потирання потилиці — не хоче визнати забуття;
    пальці схрещені вертикально — демонстрація почуття переваги;
    доторкання до браслета годинника — бажання приховати хвилювання.
 
    Прояв агресивності — занадто жваві жести, націлені в бік співбесідника, голова втягнута в плечі, нахмурені брови і схрещені ноги.
    Поступлення — стиснуті коліна, тіло відкинуте  назад, ніби злякався, руки складені на животі.
    Відтягування  комірця — неправда, яка може бути розкрита.
    Схрещення ніг — права нога на лівій —  захисна позиція.
    Голова  вертикально — нейтральне ставлення  до проблеми і до вас.
    Голова  в бік — зацікавленість вами чи проблемою. Голова вперед — не підтримує  пропозицію. Паління — послаблення  напруження при стресах. Дим угору — упевненість, самозадоволеність людини. Дим униз — підозрілість, ворожа настороженість. Попіл постійно струшується в попільничку — тяжкий внутрішній стан людини. Погашення сигарети, спаленої наполовину — бажання завершити розмову.
    Косий погляд з піднятими бровами і  посмішкою — зацікавленість вами. Косий погляд і опущені брови - вороже і критичне ставлення до вас.
    Учені розрізняють три типи поглядів:
    діловий — співрозмовники дивляться на умовний трикутник, який розміщується на лобі, що сприяє утриманню поглядів приблизно на однаковому рівні;
    соціальний — співрозмовники звертають увагу на трикутник, який проходить через лінію очей до підборіддя;
    інтимний — це низка поглядів від соціального до трикутників умовних на інших частинах людського тіла.
    Якщо, наприклад, людина сидить на автобусній зупинці з міцно схрещеними руками і ногами, опущеним підборіддям і  на вулиці мороз, то це, звичайно, означає - людина змерзла. Якщо людина сидить у такій самій позі за столом, а ви намагаєтеся продати цій особі свій товар, послугу, ідею, то можете бути впевнені, що вона налаштована до вас негативно і знаходиться в стані захисту.
    Людина  зі слабким рукостисканням швидше всього має слабкий характер. Але якщо людина хворіє на артрит, то вона змушена  саме так потискати руку співрозмовника, щоб не завдати собі болю.
    Також художники, музиканти, хірурги і  люди, чия професія пов'язана з  чутливістю і гнучкістю рук, переважно  взагалі не подають руки, або їх потискання буде слабким.
    Дослідження в галузі лінгвістики засвідчили наявність прямого зв'язку між соціальним статусом, владою людини і її науковим запасом. Чим вище людина стоїть на соціальному чи професійному щаблі, тим більше вона спілкується вербально, за допомогою слів; менш освічені та кваліфіковані люди більше користуються жестами.
    Більшість, невербальних сигналів подається на підсвідомому рівні. Тому неважко побачити невідповідність істинних мікросигналів  і штучних, неприродних жестів.
    "Підробити"  мову тіла можна на короткий  час. Наприклад, кожну учасницю конкурсу краси спеціально навчають необхідним рухам тіла з метою справити якнайкраще враження на журі та глядачів. Але і в цей час їхнє тіло може подавати мікросигна-ли, які не залежать від свідомості і заперечують завченим рухам.
    Багато  політиків талановито користується мовою тіла, щоб переконати електорат повірити їх словам. Часто неправду приховують виразом обличчя (посмішка, кивок голови, підморгування).
    Уміння  читати мову тіла дає можливість розуміти істинні значення слів того, хто  говорить. Уміння користуватися деякими відкритими жестами підвищує ефективність процесу спілкування. 
 

    6. Метамова, або як  читати між рядками. 

    Метамова  — це істинні думки співрозмовника, приховані в його словах і фразах. Тобто це мова, схована в звичайній  розмові. Як і мова тіла, метамова базується на інтуїції, передчуттях, шостому почутті та розумінні, що слова і думки співрозмовника — це не одне й те саме.
    Більшість виразів легко розпізнаються  і використовуються людьми, але свідомо  інтерпретуються лише кілька метаслів для того, щоб розкрити істинний зміст висловлювання.
    Метамова  використовується і в побутовому, і в діловому спілкуванні.
    Зокрема, часто використовують метамову агенти з продажу нерухомості.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.