На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Монополя та монопольна дискримнаця

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 04.09.2012. Сдан: 2012. Страниц: 10. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


                       МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
 «Київський  бізнес-інститут» 
при
Національному технічному університеті України
«Київський  політехнічний інститут» 
 
 
 
 

Курсова робота
з дисципліни: Мікроекономіки
                 на тему:
«Монополія та монопольна дискримінація» 
 
 
 
 

                                                    Виконала студентка  2 курсу

                                                                 групи У-71
                                                                Обухівська Катерина Русланівна
                                                                 Перевірила  доц. к.е.н. Бояринова К.О.
                                                                 Захищено з оцінкою                          .                                                         
                                                                 Підпис                 (Бояринова К.О.) 
 
 

                                

                                КИЇВ,2008р. 

                                              ЗМІСТ
Анотація………………………………………………………………………...3
Вступ…………………………………………………………………………….4
 

                         Анотація  
 
      Дана робота присвячена розгляду діяльності підприємства на ринку чистої монополії. У першій, теоретичній частині,розкриті питання про характерні риси монополії та монопольної дискримінації.Друга, практична частина, містить аналіз та заходи щодо покращення конкурентно спроможного стану підприємства-Укртелекому на ринку чистої конкуренції.
      Робота містить 26 сторінок, 5 рисунків, 2 таблиці, список літератури 5 найменувань.
                        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                      Вступ
          На універсальному конкурентному ринку діє досить продавців і покупців товару, і тому жоден  продавець чи покупець окремо не може вплинути на ціну товару. Ціна визначається ринковими правилами пропозиції та попиту. Фірми приймають ринкову ціну як задану, вирішуючи, скільки робити і продавати, а споживачі приймають її як задану, вирішуючи, скільки купити.
         Монополія - це - ринок з безліччю продавців і лише одним покупцем.
Тому  що монополіст є єдиним виробником товару, крива ринкового попиту дає  ціну, одержувану монополістом за пропоноване  до продажу кількість товару. Ми побачимо, як монополіст може виграти  від свого контролю над цінами і як розрізняються ціна і кількість, максимізує  прибуток, на монопольному ринку і на ринку вільної конкуренції. У цілому пропозиція в монополіста буде менше, ніж пропозиція в умовах вільної конкуренції, а ціна більше, ніж конкурентна ціна (і більше, ніж граничні витрати). Це зв'язано з визначеними витратами для суспільства, тому що менше споживачів купують продукт, а ті, хто купують, платять за нього більше. Саме тому антитрестовські закони забороняють фірмам монополізацію більшості ринків. Коли позитивний ефект масштабу робить монополію бажаної, держава може максимізувати суспільний добробут регулюванням монопольних цін.
          Монополія в чистому виді - явище рідке, але на багатьох ринках один з одним конкурують лише кілька фірм. Взаємодія фірм на таких ринках може бути складним і нерідко зв'язаним з різними аспектами конкурентної стратегії. Однак фірми можуть впливати на ціну і діставати прибуток за рахунок установлення граничних витрат. У таких фірм є монопольна влада. Ми розглянемо фактори, що визначають монопольну владу, критерії її виміру і її вплив на ціноутворення. 

       Звернемося до монопсонії. На відміну від ціни на ринку вільної конкуренції ціна, що монопсоніст платить, являє собою функцію його попиту. Проблема монопсоніста полягає у виборі кількості, що максимізує чистий прибуток від покупки, - цінність товару мінус сплачена за нього ціна.
       Чиста монопсонія - теж рідке явище. Але на багатьох ринках діють лише кілька покупців, що можуть придбати товар за меншу ціну, чим вони заплатили б в умовах вільної конкуренції. Такі покупці володіють монопсонічною владою. 

       Влада монополій і монопсонії - це дві форми ринкової влади. Ринкова влада означає здатність продавця чи покупця впливати на ціну товару. Тому що покупці чи продавці завжди володіють деякою ринковою владою (фактично на більшості світових ринків), ми повинні зрозуміти механізм дії ринкових сил і їхнього впливу на фірми і споживачів.
Актуальність  теми. Функціонування економік більшості країн світу характеризується наявністю монополізованих секторів, вагому й специфічну частку в яких займає так звана природна монополія. До сфер природної монополії відноситься широкий перелік важливих видів господарської діяльності: транспортування речовин трубопроводами; передача та розподіл електричної енергії; користування залізничними коліями, централізоване водопостачання та водовідведення; централізоване постачання теплової енергії; спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів тощо. Продукція підприємств - природних монополістів використовується в усіх, без винятку, виробничих процесах, та задовольняє першочергові потреби населення. Підприємства – природні монополісти не схильнi до запpовадження iнновацiй, пiдвищення якостi та збільшення обсягів продукції. Саме тому сфеpа функцiонування pинкiв пpиpодних монополiй потpебує деpжавного pегулювання.
    Інформаційна база дослідження.Укртелеком,який являється              монополістичним підприємством. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Монополія як ринкова структура та монопольна дискримінація.
                               
   1.1.Характерні риси монополії та монопольної дискримінації.
          Наприкінці XIX сторіччя ринок чи ледве не вперше за свою багатовікову історію розвитку зіткнувся зі складними проблемами. Виникнула реальна погроза для функціонування конкуренції (цього необхідного атрибута ринку). На шляху конкуренції виникнули істотні перешкоди у виді монополістичних утворень в економіці.
          Історія монополії досягає глибокої старожитності. Монополістичні тенденції в різних формах і в неоднаковому ступені виявляються на всіх етапах розвитку ринкових процесів і супроводжують їх. Але їхня новітня історія починається в останній третині XIX сторіччя, особливо під час економічної кризи 1873 р. Взаємозв’язок явищ  криз і монополій ( указує на одну з причин монополізації, як-от: спробу багатьох фірм знайти порятунок кризових потрясінь у монополістичній практиці. Не випадково монополії в тодішній економічній літературі одержали назву “дітей кризи”.
          Що являють собою монополістичні утворення? Якщо звернути увагу на промислове виробництво, то це окремі значні підприємства, об'єднання підприємств, господарські товариства, що роблять значну кількість продукції визначеного виду, завдяки чому займають домінуюче положення на ринку; одержують можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних цін; одержують більш високі (монопольні) прибули.
         Отже, головною ознакою монопольного утворення (монополії) є заняття монопольного положення. Останнє визначається як домінуюче положення підприємця, що дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку визначеного товару.
         Монопольне положення є бажаним для кожного підприємця або підприємства. Воно дозволяє їм уникнути цілий ряд проблем і ризиків, пов'язаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку, концентруючи у своїх руках визначену господарську владу, вони мають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої умови. Можна вважати, що вони нав'язують свої контрагентам, а іноді і товариству свої особисті інтереси.
                  

                  Монопольна влада. Цінова дискримінація
      Монопольна влада  – здатність впливати на ринкову ціну – реалізується на основі цінової стратегії монополії.
Один  з принципів монополістичного ціноутворення  – „витрати плюс” – передбачає встановлення ціни на рівні граничних витрат з деякою накидкою. Величина накидки пов’язана з еластичністю попиту. Її обчислюють на основі правила MR=MC з врахуванням показника еластичності.
Було  виведене приблизне правило ціноутворення: .Ліва частина рівняння показує перевищення ціни над граничними витратами, виражене в процентах., яке є обернено пропорційним до еластичності попиту на продукцію монополії. 
Показник  „відносної націнки” слугує для вимірювання  монопольної влади і називається  індексом Лернера :        .
Значення  індексу Лернера завжди перебуває  в проміжку між нулем (для досконало конкурентної фірми) і одиницею (для чистої монополії).
На основі приблизного правила ціноутворення  можна знайти вираз для монопольної  ціни:                      або         
Формула не використовується у випадку, коли Ed= -1.
Монопольна  фірма призначає ціну, вищу за граничні витрати на величину, обернено пропорційну еластичності попиту. За високої еластичності попиту накидка буде незначною, ціна наближатиметься до граничних витрат, тобто ринок буде близьким до конкурентного, де і монопольне становище особливих переваг не дає.
     Основна мета цінової стратегії  монополіста – захоплення якнайбільшої  частини споживчого надлишку  і перетворення його у монопольний  прибуток. Вона реалізується за допомогою політики цінової дискримінації – продажу одного і того  самого товару різним покупцям за різними цінами.
       Розрізняють три види цінової дискримінації: дискримінацію першого, другого і третього ступеня.
Цінова  дискримінація першого ступеня, або абсолютна (досконала) цінова дискримінація, виникає, коли фірма призначає для кожного покупця резервну ціну – максимальну, яку кожен покупець погоджується заплатити за кожну придбану одиницю товару. Встановлення цієї ціни дозволяє здійснити максимально можливу сегментацію ринку. Для монополіста, що здійснює абсолютну цінову дискримінацію, ціна і граничний виторг співпадають, подібно до досконалої конкуренції, так само співпадають криві попиту і граничного виторгу . Досконала цінова дискримінація пом’якшує недоліки монопольної влади і виявляється вигідною для обох сторін: монополіст розширює обсяги випуску до ефективного рівня конкурентного ринку, відсутні безповоротні втрати, що сприяє зростанню добробуту суспільства. Проте весь надлишок споживачів перетворюється на монопольний прибуток, і суспільний добробут зростає саме за рахунок додаткових надприбутків монополіста, тоді як споживачі зовсім не одержують чистої вигоди.
Цінова  дискримінація другого  ступеня передбачає блокове призначення цін залежно від обсягів продажу: чим більша кількість товару купується, тим нижчою є ціна. Така цінова дискримінація сприяє розширенню виробництва, зменшенню витрат при позитивному ефекті масштабу і навіть підвищенню добробуту споживачів. Додатковий прибуток монополіста проте виявляється меншим, ніж у випадку досконалої цінової дискримінації, він не в змозі захопити весь надлишок споживача.
Цінова  дискримінація третього ступеня застосовується, коли можна виділити окремі групи покупців з різною еластичністю попиту. Сегментація ринку здійснюється в залежності від тих чи інших ознак, які надають групі характерних рис споживання. На сегментованих ринках перерозподіл продукції між покупцями відбувається шляхом зниження цін для одних і підвищення для інших. Вища ціна встановлюється на тому сегменті ринку, де попит менш еластичний. Наслідки дискримінації в цьому випадку неоднозначні: вона може збільшити сукупний споживчий надлишок, а може зменшити його або залишити незмінним. Але прибуток монополії зростає, в іншому випадку монополія встановила б єдину ціну для всіх. 

                         1.2.різноманітні  форми і види монополій.
          Існують різні види монополій, що можна класифікувати на трьох основних: природна, адміністративна й економічна.
        Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар у кращому ступені задовольняється однієї або декількома фірмами. У її основі особливості технологій виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива або небажана. Прикладом можуть служити енергозабезпечення, телефонні послуги, зв'язок і т.д. У цих галузях існує обмежена кількість, якщо не єдине національне підприємство, і тому, природно, вони займають монопольне положення на ринку.
        Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів. З одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання визначеного роду діяльності. З іншого боку, це організаційні структури для державних підприємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуються різним головкомам, міністерствам, асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку як один господарський суб'єкт і між ними не існує конкуренції. Економіка колишнього Радянського Союзу належала до найбільше монополізованого у світі. Домінуючої там була саме адміністративна монополія, насамперед  монополія всесильних міністерств і відомств. Більш того, існувала абсолютна монополія держави на організацію і керування економікою, що ґрунтувалася на пануючій державній власності на засоби виробництва.
       Економічна монополія є найбільше поширеною. Її поява обумовлена економічними причинами, вона розвивається на основі закономірностей господарського розвитку. Мова йде про підприємців, що зуміли завоювати монопольне положення на ринку. До нього ведуть два шляхи. Перший полягає в успішному розвитку підприємства, постійному збільшенні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий (більш швидкий) ґрунтується на процесах централізації капіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів. Тим або іншим шляхом або за допомогою обох, підприємство досягає таких масштабів, коли починає домінувати на ринку.
       Що є причиною появи і розвитку монополістичних тенденцій? По цьому питанню в економічній літературі існують дві точки зору. По перший монополізм трактується як випадковий, не властивий ринковому господарству. Що стосується іншої точки зору, то монополістичні утворення визначаються як закономірні. Один із прихильників таких поглядів англійський економіст А. Пигу. Він наполягає на тому, що “монополістична влада не виникає випадково”. Вона є логічним завершенням стратегії підприємств.
        Іншою рушійною силою дій підприємців у цьому напрямку є закон концентрації виробництва і капіталу. Як відомо, дія цього закону спостерігається на всіх етапах розвитку ринкових відносин. Його рушієм є конкурентна боротьба. Щоб вижити в такій боротьбі, одержати великі прибутки, підприємці змушені вводити нову техніку, збільшувати масштаби виробництва. При цьому з маси середніх і малих підприємств відокремлюється декілька більш значних. Коли це відбувається, у найбільших підприємців виникає альтернатива: або продовжувати між собою збиткову конкурентну боротьбу, або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту і т.д. Як правило, вони вибирають другий варіант, що призводить до появи змови між ними, що є одним з основних ознак монополізації економіки. Таким чином, напрошується висновок, що поява підприємств-монополістів обумовлено прогресом продуктивних сил, реалізацією переваг значного підприємства над малий.
        Сучасна теорія виділяє три типи монополій:
1) монополія окремого підприємства;
2) монополія як угода;
3) монополія, що засновується на диференціації продукту.
Досягти монопольного положення першим шляхом нелегко, про що свідчить самий факт винятковості цих утворень. Крім цього, цей шлях до монополії можна вважати  “порядним”, оскільки він передбачає постійне підвищення ефективності діяльності, досягнення переваги над конкурентами.
        Більш доступним і поширеним є шлях угоди декількох значних фірм. Він дає можливість швидко створити ситуацію, коли продавці (виробники) виступають на ринку “єдиним фронтом”, коли зводиться на ніщо конкурентна боротьба, на самперед цінова, покупець надається в безальтернативних умовах.
          Розрізняють п'ять основних форм монополістичних об'єднань. Монополії монополізують усі сфери суспільного відтворення: безпосередньо виробництво, обмін, розподіл і споживання. На основі монополізації сфери обертання виникнули найпростіші форми монополістичних об'єднань — картелі і синдикати.
Картель — це об'єднання декількох підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, і домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту.
Синдикат — це об'єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають засоби на засоби виробництва, але утрачають власність на зроблений продукт, а виходить, зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. У синдикатів збут товару здійснюється загальною збутовою конторою.
Більш складні форми монополістичних  об'єднань виникають тоді, коли процес монополізації поширюється і на сферу безпосереднього виробництва. На цій основі з'являється така більш висока форма монополістичних об'єднань як трест.
Трест — це об'єднання ряду підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого утрачають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, тобто  об'єднують виробництво, збут, фінанси, керування, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств одержують акції тресту, що дають їм право брати участь у керуванні і привласнювати відповідну частину прибули тресту.
Багатогалузевий концерн — це об'єднання десятків і навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого утрачають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об'єднання фінансовий контроль.
         Досвід показує, що монополії, монополізуючи визначену галузь і захопивши монопольні позиції, рано або пізно втрачають динаміку розвитку й ефективності. Пояснюється це тим, що переваги значного виробництва не є абсолютними, вони приносять збільшення прибутковості тільки до визначених пір. 

            1.3. Особливості антимонопольного законодавства України.
     У лютому 1992 р було прийнято Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". В1993р Верховна Рада України прийняла також Закон "Про Антимонопольний комітет України" Порядок розгляду справ Антимонопольним комітетом (АМК) визначають Тимчасові правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджені у 1994 р.
     З 1.01.1997 р. введено в дію Закон України ''Про захист від недобросовісної конкуренції", який спрямований на встановлення, розпиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.
Захист  конкуренції у підприємницькій  діяльності передбачено статтею 42                 Конституції України, яка проголошує:
1. Держава  забезпечує захист конкуренції  у підприємницькій діяльності.
2. Не  допускаються зловживання монопольним  становищем на ринку, неправомірне  обмеження конкуренції та недобросовісна  конкуренція.
3. Види  і межі монополії визначаються законом.
   Деякі норми антимонопольного законодавства містять інші закони України Серед них такі: Закон України "Про підприємства в Україні", який, наприклад, статті 3 містить норми щодо об'єднань підприємств, Закон України "Про приватизацію державного майна", який містить норми щодо проведення приватизації державних підприємств-монополістів, об'єднань підприємств тощо.
       Закон України "Про видавничу справу", наприклад, передбачає проведення державної політики у вказаній галузі на принципах дотримання свободи, протидії монополізації. Загалом норми антимонопольного законодавства містять близько 100 законів України з питань регулювання економічної" діяльності.
      Законодавство України визначає фірму монополістом, коли частка на ринку; певного продукту перевищує 35%.  Ця цифра для окремих виробництв може бути знижена Антимонопольним комітетом.
      Закон ураховує три групи порушень антимонопольного законодавства: 1) зловживання монопольним становищем на ринку; 2) неправомірні угоди, спрямовані на монополізацію та обмеження конкуренції; 3) дискримінація підприємств органами влади та управління.
     За порушення антимонопольних норм у законі передбачені такі форми відповідальності:
• майнова  — у вигляді штрафу, який накладають на підприємців - юридичних осіб; розмір штрафу залежить від виду порушення. Застосовують також стягнення з прибутку, отриманого внаслідок порушення антимонопольного законодавства, та відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем;
• оперативно-господарські санкції — примусовий поділ фірми, позбавлення
ліцензії, заборона виходу на зовнішній ринок.
     Антимонопольний комітет може встановлювати штрафи за ухилення від виконання чи за несвоєчасне виконання його рішень.
         У кінці 90-х років основними видами порушень антимонопольної  законодавства України були: зловживання монопольним становищем і недобросовісна конкуренція, а головними порушниками — суб'єкти природних монополій та преі-ставники органів державної влади.
Розподіл  штрафів за видами порушень мав такий вигляд: зловживання монопольним становищем — 64,5%; недобросовісна конкуренція — 6%; неправомірні угоди — 2%; дискримінація органами державної влади — 0,5%; неподання інформації та невиконання рішень АМК  27%.
         Практика застосування чинного антимонопольного законодавства показані що через недоліки у нормативно-правовій базі воно поки що не забезпечує власного запобігання монопольним зловживанням. Згідно з програмою "Україна-2010" здійснюватимуться заходи щодо вдосконалення антимонопольного законодавства і метою забезпечення ефективного державного впливу на розвиток конкуренції.
       Антимонопольна політика й антимонопольне законодавство не мають на меті заборону або ліквідацію монопольних утворень. У товаристві склалося розуміння того, що монополія як чинник зростання прибутку не може бути знищена. Тому реальне завдання антимонопольної політики полягає в тому, щоб поставити діяльність монополії на державний контроль, виключити можливість зловживання монопольним положенням. К. Маркс ще в середині минулого сторіччя приходив до висновку, що поява монополій потребує державного втручання.
       Головна ціль цього втручання полягає в захисті і зберіганні вільної конкуренції, якої загрожують монопольні тенденції. Конкретно можна сформулювати такі цілі: обмеження монополій, підтримка і сприяння малому бизнесу, захист прав споживача.
         Існують дві основні форми боротьби з монополіями:
попередження  створення монополій;
обмеження використання монопольної влади.
        Для проведення антимонопольної політики держава створює антимонопольні служби, основною задачею яких є контроль монополістичних тенденцій у країні. Антимонопольні служби не є частиною законодавчої влади, але їхня компетенція дозволяє їм виконувати дорадчу функцію. Подібні організації не мають права діяти авторитарними методами, наприклад, закривати підприємства. Але вони можуть змусити підприємство, що домінує на ринку, відновити постачання продукції тому одержувачу, якому в цих постачаннях було противозаконно відмовлено. Усе їхні рішення обов'язкові для виконання. У противному випадку накладаються грошові штрафи, передбачені законодавством за порушення антимонопольного закону. При цьому необхідно відзначити, що всі рішення антимонопольної служби повинні підлягати перевірці державними судами.
Крім  здійснення процесу демонополізації  антимонопольна служба покликана боротися зі зловживаннями. Така боротьба може бути ефективної тільки при активній участі споживачів. Тому широкі маси населення повинні розуміти практичне значення антимонопольної політики в повсякденному житті. Допомогти в цьому повинна насамперед преса й інші засоби масової інформації. Пресі повинно даватися право на відповідне повідомлення, але лише в об'єктивній і чесній формі, без якийсь дискредитації. Кожна антимонопольна служба повинна мати співробітника для зв'язку з пресою, що повідомляє про діяльність служби і коментує її.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.