На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Прибутковсть пдприємства та шляхи її пдвищення

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 04.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 13. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
КУРСОВА РОБОТА на тему:

«Прибутковість підприємства та шляхи її підвищення»

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Київ 2009 

План 

 Вступ.…………………………………………………………………...1
Розділ I   Теоретичні засади аналізу прибутковості діяльності підприємства
      Формування прибутку…………………………………………………..…4
1.2 Необхідність  та доцільність аналізу показників  прибутковості………….11
1.3 Значення аналізу  показників рентабельності діяльності підприємства….14
Розділ  II Методика розрахунку прибутку………………………………..……17
Розділ  III Дослідження підприємства «Оріана»
3.1. Характеристика продукції (робіт, послуг) і умов
функціонування  підприємства ВАТ „Оріана”....................................................23
3.2. Формування прибутку підприємства ВАТ „Оріана”……………………..28
3.3.Розподіл  прибутку підприємства ВАТ „Оріана”…………………………..30
3.4.  Аналіз динаміки показників прибутку  підприємства ВАТ „Оріана”…...31
3.5. Оцінка резервів підвищення прибутку   підприємства…………………...33
Висновки і пропозиції………………………………………………………….36
Список  використаної літератури………………………………………………..38
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ
      На  сучасному етапі, в умовах розвитку ринкової економіки в Україні, розвитку великого, малого та середнього підприємництва, загострення конкурентної боротьби, науково-технічного прогресу виникає потреба аналізу фінансово-економічних результатів діяльності підприємства. Це потрібно насамперед заради більш ефективного управління підприємством для досягнення поставлених цілей, а саме: подальшого розвитку підприємства, відтіснення конкурентів і завоювання більшої частки ринку; особливо необхідним є аналіз при спробі підприємства виходу на світовий ринок – для визначення реальних можливостей підприємства.
      Усі показники фінансово-економічних результатів діяльності підприємства розділяють на 4 групи:
    прибутковість;
    ділова активність;
    фінансова стійкість;
    платоспроможність.
      У даній курсовій роботі буде розглянуто групу показників прибутковості, а  саме: аналіз аспектів формування та розподілу прибутку на підприємстві, вивчення їх динаміки, аналіз можливостей та шляхи їх підвищення.
      Ключовим  показником у цій групі є прибуток. Саме цей показник, який відображає у вартісній формі кінцевий результат  діяльності підприємства в умовах роботи за принципами самофінансування є головним у аналізі. У прибутку акумулюються підсумки всіх сторін роботи підприємства: зростання виробництва продукції та її реалізації відповідно до договорів замовника, ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, наявних в його розпорядженні.
      Прибуток  за сучасних умов є не тільки показником ефективності роботи окремого підприємства, а й має важливе практичне  значення. Він є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств  і використовується ними для забезпечення господарської діяльності. Також це одне з найбільших джерел фінансових ресурсів держави.
      Отже, метою даної курсової роботи є  аналіз показників прибутку підприємства, його аспектів формування і розподілу, аналіз динаміки показників прибутку пошук шляхів їх підвищення.
      Для проведення аналізу прибутку слід використовувати  такі джерела інформації:
      “Баланс підприємства “ (форма №1);
      “Звіт про фінансові результати та їх використання” (форма №2);
      Фінансовий план.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ПРИБУТКОВОСТІ  ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
      1.1. Формування прибутку
      Прибуток – це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.
      Додатковий  продукт – це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного  продукту. Додатковий продукт властивий  усім суспільно-економічним формаціям  і є однією з важливих умов їх суспільного розвтку.
      Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному прибутку вартість буде реалізована і набере грошової форми.
      Отже, прибуток – форма прояву додаткової вартості.
      Прибуток  є об’єктивною економічною категорією, тому на його формування впливають  об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва  й розподілу валового внутрішнього продукту.
      Водночас  прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку в залежності від сфери діяльності підприємства, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.
      На  формування прибутку як фінансового  показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському  обліку, в офіційній звітності  суб’єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; галузь господарства; установлені ззаконодавством форми обліку фінансових результатів.
      Прибуток це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства – це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін упорядку обліку фінансових результатів.
      Отже, узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Загальна сума отриманого підприємством прибутку визначається як балансовий прибуток.
      Балансовий  прибуток – загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітній період, отримана як на території  України, так і за її межами, що відображена  в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукцію допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій.
      Отримання балансового прибутку пов’язане  з кількома напрямками діяльності підприємства. До них відносять:
    основна діяльність
    діяльність, що не є основною
    діяльність, пов’язана зі здійсненням фінансових інвестицій
    діяльність, пов’язана з отриманням позареалізаційних прибутків
    Фінансовий  прибуток підприємства формується:
      прибуток від реалізації продукції
      прибуток від іншої реалізації
      прибуток від позареалізаційних операцій
      прибуток від фінансових інвестицій
      Основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток займає в основному питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку, податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства, мають місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.
      Діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов’язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її визначають як прибуток від іншої реалізації.
      Прибуток  від іншої реалізації може бути отриманий  за реалізацію на сторону продукції  підсобних, допоміжних і обслуговуючих  виробництв. У цьому разі прибуток розраховувався так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів, нематеріальних активів розраховується відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислюється як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключають витрати, пов’язані з реалізацією.
      Склад і обсяг прибутку від іншої  реалізації може значно коливатися на окремих підприємствах і в окремі періоди.
      Діяльність, пов’язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенднцію до зростання, що є обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.
      На  обсяг названого прибутку справляє вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови  оподаткування. Слід зазначити, що з другого півріччя 2003р. прибуток, отриманий від володіння корпоративними правами та державними цінними паперами суб’єктами господарювання оподатковується.
      Діяльність, пов’язана з отриманням позареалізаційних  прибутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств.
      До  них включають:
      прибутки і збитки минулих років, що були виявлені у звітному періоді;
      невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);
      надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;
      штрафи, пені, неустойки, що надходили за порушення господарських договорів суб’єктами господарювання у зв’язку із застосуванням фінансових санкцій;
      штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;
      кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;
      дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;
      прибуток від завищення цін і тарифів;
      курсова різниця від операцій в іноземній валюті;
      прибуток (збиток) від ліквідації основних засобів;
      вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;
      прибуток (збиток) від спільної діяльності.
      Слід  звернути увагу, що отримання прибутку суб’єктами господарювання пов’язане  з діяльністю не тільки на території  України, а й за її межами. Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включалися.
      Прибуток  є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.
      Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансуванням державних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку. По-друге, прибуток є джерелом формування фінасових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.
      Отже, отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі  прибутку можна виділити два етапи:
      Розподіл  загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку; пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.
      Пропорція розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складається  під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб’єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачується за рахунок прибутку, у визначенні об’єктів господарювання, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.
      Другий  етап – розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому можуть створюватись цільові фонди для фінансування відповідних витрат.
 
 
 
 
 
 
 

                               Рис.1.1. Схема використання прибутку підприємства
Отже, із загального прибутку сплачується податок; решта поступає в повне розпорядження  підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників.
      Відповідно  до принципових (головних) напрямів використання цей прибуток можна розділити на дві частини: 1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку (розподілений прибуток) тощо; 2) прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Останній спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов’язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.
      Цю  загальну схему розподілу прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними організаційно правовими формами. Це стосується насамперед акціонерних товариств (підприємств). Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів (доходу інвесторів на вкладений капітал). Щодо акціонерного підприємства дивіденди можна розглядати як плату за залучений від продажу акцій капітал.
      Розподіл  прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та  неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямовання достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень таких збільшують попит на акції і підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється розв’язання завдань перспективного розвитку підприємства.
      Зрозуміло, що низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. З урахуванням  цих обставин акціонерне товариство (підприємство) мусить вибрати таку дивідендну політику, яка відповідала  б конкретним умовам його діяльності.
      Основними варіантами дивідендної політики можуть бути: 1)виплата постійного рівня  дивідендів протягом кількох років; 2) виплата дивідендів із щорічним певним зростанням; 3) спрямування на дивіденди  встановленої (нормативної) частки чистого прибутку; 4) виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб; 5) виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій. Кожний із цих варіантів має свої переваги й недоліки і застосовується, як правило, не постійно, а в межах певного перспективного періоду з урахуванням економічної кон’юктури та фінансового стану підприємства.
      Частина прибутку, що спрямовується на виплату  дивідендів, визначається відповідно до вибраного варіанта дивідендної  політики. Досвід зарубіжних корпорацій свідчить, що частка величини цього прибутку у чистому прибутку коливається в межах 30 – 70 %.
      Отриманий підприємством прибуток є предметом  розподілу, він використовується для  задоволення різноманітних потреб: здійснюються відрахування до бюджету ( 31 %), дивіденди власникам акцій (в середньому 30%), відрахування в резервний фонд та на інвестиційні потреби.
     1.2 Необхідність та  доцільність аналізу  показників прибутковості
      Функціонування  підприємства, незалежно від виду його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній прибуток.
     Прибуток  – це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну  ефективність його роботи. В умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Також прибуток можна визначити як головне джерело фонду підприємства, з одного боку, а також джерело доходів  державного та місцевих бюджетів з іншого.
     Прибуток – один із основних господарських показників роботи підприємства. За його допомогою визначаються рівень рентабельності, тобто прибутковості, а також ефективність функціонування підприємства. Прибуток формується, як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво та її продаж. Якщо власні витрати перевищують грошові надходження від реалізації, мають місце збитки від реалізації.
     Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності. Прибуток підприємства отримують головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності (здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фінансових та валютних біржах та ін.). Прибуток – це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб’єкти господарювання після реалізації продукції. Тільки після продажу продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між чистим виторгом (після виплат податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань із виторгу до бюджетних і не бюджетних фондів) та повної собівартості реалізованої продукції.
     Об’єм реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від вибраної маркетингової і фінансової діяльності підприємства, ці показники характеризують всі сторони господарювання.
     Основними задачами аналізу фінансових результатів  діяльності є:
    систематичний контроль за виконанням планів реалізації та отримання прибутку;
    визначення впливу, як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів на фінансові результати;
    вплив резервів збільшення суми прибутку і рентабельності;
    оцінка роботи підприємства за використання можливостей збільшення прибутку та рентабельності;
    розробка заходів, щодо використання виявлених резервів.
      В процесі аналізу господарської  діяльності використовують наступні показники  прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт  та послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.
     Балансовий  прибуток включає в себе фінансові результати від реалізації продукції, робіт та послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від позареалізаційних операцій.
      Прибуток  до оподаткування – це різниця між балансовим прибутком та сумою прибутку, що обкладається податком на дохід, а також суми пільг за податком на прибуток, згідно з податковим законодавством, що періодично змінюється.
     Чистий  прибуток – це прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та відрахувань до доброчинних фондів.
     Необхідно проаналізувати склад балансового  прибутку, його структуру, динаміку та виконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку слід враховувати інфляційні фактори зміни і суми.
     Величина  балансового, чистого та прибутку до оподаткування залежить від багатьох факторів. Крім того слід мати на увазі, що розмір прибутку в багато чому залежить і від облікової політики, що застосовується на даному підприємстві.
     Нормативні  акти, що діють на території України, допускають наступні методи регулювання  прибутку суб’єктом господарювання:
    зміна методу нарахування зносу МТЗ;
    застосування різних методів оцінки  нематеріальних активів та способів нарахування амортизації;
    вибір метода оцінки використаних запасів;
    зміна строків погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких веде до росту собівартості продукції звітного періоду;
    зміна метода визначення прибутку  від реалізації і т.д.
     Основну частину прибутку підприємство отримує  від реалізації продукції і послуг. В процесі аналізу визначається динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни його суми.
      Прибуток  від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від 4-х факторів першого рівня підпорядкованості: обсяг реалізації продукції, її структура, собівартість та рівень середньореалізаційних цін.
      Обсяг реалізації продукції може здійснювати  позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції призводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації виникає зменшення суми прибутку.
      Структура товарної продукції може здійснювати як позитивний так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться доля більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки при збільшенні питомої ваги низькорентабельних видів, то загальна сума прибутку зменшується.
          Собівартість  продукції і прибуток  знаходяться в зворотно пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного росту прибутку, і навпаки.
      Зміна рівня середньореалізаційних цін і величина прибутку знаходяться у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку відповідно зросте, і навпаки.
    1.3 Значення аналізу  показників рентабельності  діяльності підприємства.
      Якщо  сума прибутку показує абсолютний ефект  від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів.
      Рентабельність  застосованих ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений, як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.
      Рентабельність  продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.
      У багатономенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групування.  Насамперед усі вироби групуються за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції, розраховують частину у % до загальної кількості виробів, а також їхню частку в обсязі реалізованої продукції.
      Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби.
      Дуже  важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:
    вироби з низькою рентабельністю;
    вироби з середньою або нормальною рентабельністю;
    вироби високорентабельні.
      При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації.
     Також здійснюють групування виробів за ознакою  ступеня та напрямку зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких:
    рентабельність помітно зросла;
    рентабельність суттєво не змінилась;
    рентабельність знизилась.
      Групування  виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти  існуючі проблеми та визначити напрями  збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба врахувати  дію на рентабельність продукції  таких чинників:
    зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;
    зміну податку на додану вартість;
    зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на неї.
      Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції.
     Показник  рентабельності продукції в цілому по окремих видах продукції та асортиментно-структурних зрушень  у реалізації продукції.
     Рентабельність підприємства – найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційних фінансових  результатів.
       Отже, показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.
     Показники рентабельності можливо об’єднати  у декілька груп:
    показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;
    показники, що характеризують прибутковість продажів;
    показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.
      Всі показники можуть розраховуватись  на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого  прибутку.
            Отже, рентабельність як показник дає уявлення про достатність  прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ  II Методика розрахунку прибутку
      Кінцевим  позитивним результатом господарської  діяльності будь-якого підприємства є прибуток. Прибуток визначається як перевищення доходів підприємства над його витратами. Основними функціями прибутку є такі:
       слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;
      >   є джерелом винагороди засновникам  (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається частка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);
      >   в умовах ринкових відносин  прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування;
      >   прибуток виступає критерієм  доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов'язана з витрачанням ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;
      >   прибуток є основним фінансовим  важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств,   держава   стимулює   ділову   активність суб'єктів господарювання.
      З метою аналізу та забезпечення ефективного  управління формуванням прибутку розрізняють  такі види прибутку підприємства.
      1.  Маржинальний прибуток (Пм) - це різниця між чистим доходом підприємства та змінними витратами, пов'язаними з виробництвом реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства. Обчислюється так:
      ПМ=ЧД-СЗМ,
      де  ЧД - чистий дохід підприємства, грн.;
      Сзм - сума змінних витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом реалізованої продукції, грн.
      2.  Валовий прибуток (Пв), що обчислюється як різниця між чистим доходом підприємства та виробничою собівартістю реалізованої ним продукції, яка, крім змінних витрат, включає ще й накладні виробничі витрати (амортизацію виробничого обладнання, опалення приміщення виробничого цеху тощо):
      Пв= ЧД-С„.в                                                                                                                                                                                                                                                                                               
      де  С„.в  - виробнича собівартість реалізованої продукції, грн                                                                                                                                                                                                                                            
      3.  Операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності підприємства (Пад) являє собою різницю між валовим  прибутком  та  постійними  витратами  підприємства, пов'язаними з його операційною діяльністю у звітному періоді. Він визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат:
      Пад = Пв + Ді„.о- Вадм - В3б - Він0 ,                                                                                                                                                              
      де  Ді„.о  - інший операційний дохід, грн.;
        Вадм - адміністративні витрати, грн.;
      В3б - витрати на збут, грн.;
      Він.о - інші операційні витрати, грн.
      4. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (Пзв.оп) - визначається як алгебраїчна сума загального прибутку від операційної діяльності (який підприємство отримало від реалізації продукції, робіт, послуг) та доходів і втрат від іншої діяльності:
      Пзв.оп = По + Ду.к + Дін.ф + Дін - Ву.к-Він.ф - Він,
      де  Ду.к - доходи підприємства від участі в капіталі, грн.;
      Дін.ф - інші фінансові доходи, грн.;
      Дін - інші доходи підприємства, грн.;
      Вук - втрати від участі в капіталі, грн.;
      Він.ф - інші фінансові втрати, грн.;
      Він - інші витрати підприємства, грн.
      5. Прибуток від звичайної діяльності підприємства (Пзв.д) визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Величину податку на прибуток визначають, виходячи з суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток:
      П3в.д= П3в.оп.- П3в.оп*% податку= П3в.оп*(1--% податку)
      де  %податку - ставка податку на прибуток (виражена у десяткового дробу).
      6. Чистий прибуток підприємства (Пн) визначається як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку з прибутку від надзвичайної діяльності:
      ПЧ = Пзвд + ДН.д -Вн.д- (Дн.д -Вн.д) * %податку,     
      де  ДН.д - доходи від надзвичайної діяльності підприємства, грн.;
      Вн.д - витрати,  пов'язані  з  надзвичайною  діяльністю підприємства, грн.
      Загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибуток від операційної оренди та інших операцій підприємства, що не належать до фінансової або інтенсивної діяльності.
      Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення  економічних інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є такі:
      прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб’єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленими законодавством ставками податку;
      визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.
      Порядок розподілу та використання чистого  прибутку, що залишається в розпорядженні  підприємства після сплати податків та обов’язкових платежів, фіксується у статуті підприємства.
      В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування співвідношень  у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам, дивіденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також використання для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі. 

      Прибуток  є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення  його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування; він слугує джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на його зростання.
      Загальна  величина прибутку має такі джерела  утворення:
      прибуток від реалізації продукції;
      прибуток від позареалізаційних операцій;
      прибуток від іншої реалізації.
      Загальна  величина прибутку визначається:
      П = ВД – ВВ – А; (2.1)
      де  ВД – валовий дохід підприємства;
      ВВ - валові витрати виробництва — це загальна сума витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства;
      А - амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів підприємства.
      При більш детальному розгляді формула  матиме такий вигляд:
      Пб = (Д1 – В1) + (Д2 – В2) +(Д3 – В3) – А;  (2.2)
      де  В1, В2, В3, - витрати виробництва від реалізації продукції (послуг), від позареалізаційних операцій, від іншої реалізації відповідно;
      Д1,2,3 – відповідно валовий дохід від цих операцій.
      Тобто Пб = Пр+ Ппр.+ Пін.;  (2.3)
      де  Пр – прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг); 
      Ппр. - прибуток від позареалізаційних операцій;
      Пін - прибуток від іншої реалізації.
      Прибуток  від реалізації продукції (робіт, послуг) є основною складовою загального балансового прибутку.
      Пр = ВД – Sвир. – ПДВ – АЗ;  (2.4)
      де Sвир. – витрати виробництва на виготовлення продукції і зарплати працівників (повна собівартість виробництва);
      ПДВ – податок на добавлену вартість;
      АЗ  – акцизний збір.
      Прибуток  від позареалізаційних операцій визначається як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій, і витратами на їх виконання.
      Ппр. = Д2 – Sпр.;        (2.5)
      де  Sпр. – витрати на виконання позареалізаційних операцій.                                                                           
      Прибуток  від іншої реалізації обчислюється як різниця між ціною продажу і ціною придбання матеріальних цінностей та майна підприємства.
      Пін. = Цприд. – Цпрод. ;  (2.6)
      де  Цприд. і Цпрод.  – ціна продажу і ціна придбання відповідно.
      Загальний прибуток
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.