На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Природно-рекреационный потенциал Украины

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 05.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 11. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст
Вступ                                                                                                                        5
1 Природно-рекреаційний потенціал та його загальна характеристика           7
1.1 Природно-рекреаційний потенціал та його складові                                   7
1.2 Характеристика рекреаційних ресурсів                                                        14
2 Природно-рекреаційний потенціал України та його регіональна                   диспропорція                                                                                                          21
2.1 Характеристика рекреаційних ресурсів України                                         21
2.2 Рекреаційне районування території України                                               25
2.3 Природно-рекреаційний потенціал України та можливості його    використання                                                                                                          34
Висновки                                                                                                                 41
Список  використаних джерел                                                                               42 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

Природний рекреаційний потенціал (ПРП) є частиною природного потенціалу, який можна розглядати як здатність природних систем (геосистем, екосистем і т.д) виробляти якусь продукцію або роботу, що використовується в господарській діяльності людей, яка виражається групою еколого-економічних показників.
          Географи і екологи розглядають рекреаційний потенціал як здатність природного середовища сприяти відпочинку і відновленню сили людини.
      Під потенціалом рекреаційної галузі (виходячи з етимології поняття "потенціал" - сила, можливість) слід розуміти розвідані і ті, що знаходяться в експлуатації природні рекреаційні ресурси.
      Регіони України неоднаково забезпечені  природним туристсько-рекреаційним потенціалом. Проте в цілях розвитку туристської діяльності, залучення  туристів в регіони необхідно  максимально використовувати природно-рекреаційні ресурси, що є там. Для цього слід виділити найпривабливіші для туристів природні об'єкти, природно-рекреаційні райони і розвивати відповідну інфраструктуру. 
          У справі раціонального використання  рекреаційних територій найважливішими є такі умови: по-перше, регулювання чисельності відвідувачів і режиму їх поведінки; по-друге, охорона цих територій від неправомірних організацій і осіб, які забезпечують лікування, відпочинок і туризм. При неправильному використанні рекреаційна територія досить швидко втрачає своє значення і стає малопридатною для відпочинку.
         Використання природних рекреаційних ресурсів повинно бути помірним, раціональним, плановим. Завданням дослідників стає визначення величини допустимих навантажень на той чи інший комплекс з метою збереження природи.
Тема  курсової роботи: «Природно-рекреаційний потенціал України його регіональна диспропорція та аналіз рівня його використання»
Мета курсової роботи: Розглянути природно-рекреаційного потенціал України, визначити його регіональну диспропорцію, та проаналізувати рівень його використання.
Завдання  курсової роботи:
    Розглянути природно-рекреаційний потенціал та його складові
    Дати характеристику рекреаційних ресурсів
    Розглянути природно-рекреаційний потенціал України та його регіональну диспропорцію
    Визначити рекреаційні ресурси України
    Розглянути рекреаційне районування території України та її регіональну диспропорцію
    Дати оценку природно-рекреаційного потенціалу як чинника розвитку туризму в Україні
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1 Природно-рекреаційний потенціал та його загальна характеристика
1.1 Природно-рекреаційний потенціал та його складові 

      До  складу природно-рекреаційного потенціалу входить насамперед «рекреація».
      Воно  поєднує в собі ряд значень: гесгеаїіо (лат.) - відновлення, гесгеаііоп (фран.) - відпочинок, зміна роботи, що не пов'язана з трудовою діяльністю.
      Як  галузь господарства і рід діяльності рекреація відноситься до тієї групи  галузей і родів діяльності, які мають яскраво виражену ресурсну орієнтацію. Найважливішою складовою частиною рекреаційного потенціалу є рекреаційні ресурси, під якими розуміються компоненти природного середовища, об'єкти господарської діяльності, що володіють унікальністю, оригінальністю, естетичною привабливістю, цілюще-оздоровчою значущістю, можуть бути використані для організації різних видів і форм рекреаційних занять[12, с.23].
      Рекреаційні ресурси роблять вплив на територіальну  організацію рекреаційної діяльності, на формування рекреаційних районів  і центрів, на їх спеціалізацію і економічну ефективність. Але це вплив не прямий. Він опосередкує соціально-економічними чинниками і, перш за все, об'ємом і структурою рекреаційних потреб.[4]
      Слід  зазначити, що термін «рекреаційні ресурси» в науковий ужиток увійшов порівняно недавно. У 50-60-і роки він в науковій літературі не зустрічався. Очевидно, появу цього поняття слід відносити до 1968-1971 рр. Саме у ці роки Ю.К. Єфремов в одній зі своїх робіт до рекреаційних ресурсів рекомендував відносити місця відпочинку і туризму, живописні пейзажі, красиві і декоративні види організмів.
      У цьому ж році В.Б. Нефедова запропонувала  розглядати як рекреаційні ресурси  такі елементи природи, як геологічну будову, рельєф, клімат, поверхневі і  підземні води, рослинність і грунти.
      Три роки опісля Б.Б. Родоман рекомендував відносити до рекреаційних ресурсів тільки ті елементи географічного середовища, які можуть бути використані для відпочинку. Відомий учений А.А. Мінц відзначав, що основними критеріями, від яких залежить включення тих або інших елементів природи до складу природних ресурсів, є: технічна можливість, економічна необхідність (потреба) і доцільність використання, а також певний рівень вивчення.
      Далі, протягом подальших трьох десятиліть, економісти, географи і учені інших спеціальностей постійно уточнювали зміст цього поняття. Проте, в наукових публікаціях цих років поняттю «Природні ресурси», як правило, супроводить поняття «Природні умови». Проте автори взагалі не розмежовують ці поняття, використовуючи їх як синоніми, а інші вважають, що природні ресурси входять складовою частиною в природні умови і, отже, є вужчим поняттям по відношенню до останніх. Деякі з авторів відзначають, що природні умови часто обмежують можливості використання ресурсів або ж, навпаки, сприяють їх ефективному використанню, але не можуть компенсувати їх відсутності. У зв'язку з цим для всієї сукупності визначень природних умов досить справедливим може опинитися одне загальне: природні умови - це різноманітні природні явища, тіла або природні процеси, істотні на даному рівні розвитку технології виробництва туристського продукту, але що безпосередньо не беруть участь в цьому процесі.
      Це  означає, що природні рекреаційні ресурси, з одного боку, входять до складу природного середовища як її компоненти (водні ресурси - частина гідросфери, мінеральні ресурси - частина літосфери), з іншого боку вони - складова частина соціально-економічного життя суспільства. При цьому, природні тіла, явища, процеси і окремі елементи рельєфу часто виступають то як умови рекреаційної діяльності, то як ресурси. Це має вирішальне значення для розуміння механізму перетворення природних умов в ресурси.[6]
      Так, наприклад, виходячи з визначення «природні  ресурси» взагалі, говорити про кліматичні ресурси зокрема можна лише в  тому випадку, якщо відома тривалість періоду з комфортними для рекреаційної діяльності погодними умовами, що виявляються на конкретній площі. Тільки в цьому випадку ми можемо вважати, що перейшли від поняття «Кліматичні умови» рекреаційній діяльності до поняття «Рекреаційно-кліматичні ресурси». Наприклад, морський пляж, не будучи заздалегідь досліджений і оцінений з погляду можливого його використання, є природним об'єктом, елементом ландшафту, одній з форм рельєфу акумулятивного берега. Але як тільки фахівці визначили кількість можливих відвідин цього пляжу протягом літнього періоду (число днів з температурою води +17оС і вище), даний пляж може розглядатися як рекреаційний ресурс[12, c.24-25].
      Таким чином, природні рекреаційні ресурси - це природні тіла, явища, процеси або окремі елементи рельєфу, які виявляються на певній площі протягом певного часу і які можуть бути використані для цілей рекреації і туризму.
      При організації відпочинку природні чинники виступають і як умови, і як ресурси відпочинку. Кожне рекреаційне заняття, кожен цикл рекреаційних занять вимагають для свого здійснення відповідних комфортних умов природного середовища (природних чинників). Наявність їх в межах якоїсь території в певний час достатньо для оцінки можливостей її використання на користь одного відпочиваючого. Якщо ж виникає завдання організації відпочинку для деякої безлічі відпочиваючих, то, перш за все, необхідно знайти достатньо простору (для заданого контингенту відпочиваючих) територію, що володіє комфортними умовами. При цьому вона повинна відповідати вимогам стаціонарних установ відпочинку, а саме володіти комфортними властивостями протягом максимального великого (або, щонайменше, протягом заданого) періоду часу. Тільки в цьому випадку ми маємо право вважати, що перейшли від аналізу умов рекреаційної діяльності до аналізу рекреаційних ресурсів (запасів). [18]
      Тому  характеристика рекреаційних ресурсів повинна включати дані про якість природних умов, про площу (або  про об'єм), яку ці якості характеризують, і про тривалість періоду, протягом якого ці якості виявляються.
      Існує група природних ресурсів, які  безпосередньої участі в рекреаційному  процесі не приймають, а забезпечують нормальне функціонування установ  відпочинку (площі для будівництва). Таким чином, під природними рекреаційними ресурсами слід розуміти природні і природно-технічні геосистеми, тіла і явища природи, які володіють комфортними властивостями для рекреаційної діяльності і можуть бути використані для організації відпочинку і оздоровлення деякого контингенту людей протягом деякого часу.
      За  визначенням, даним рекреаційним ресурсам Т.В. Николаєнко до них відносяться  компоненти природного середовища і  феномени соціокультурного характеру, які, завдяки певним властивостям, можуть бути використані для організації  рекреаційної діяльності.
      Рекреаційні ресурси - частина туристських ресурсів, що є природними і антропогенними геосистемами, тілами і явищами природи, артефактами, які володіють комфортними властивостями і споживчою вартістю для рекреаційної діяльності і можуть бути використані для організації відпочинку і оздоровлення певного контингенту людей у фіксований час за допомогою існуючої технології і наявних матеріальних[5].
      Економічна  оцінка рекреаційних ресурсів з народногосподарської точки зору необхідна для вибору послідовності освоєння тих чи інших об'єктів рекреаційного природокористування. Така оцінка відображає максимально можливий рівень розвитку різних субгалузей рекреації при формуванні програм рекреаційного природокористування.
      Природний рекреаційний потенціал (ПРП) є частиною природного потенціалу, який можна розглядати як здатність природних систем (геосистем, екосистем і т.д) виробляти якусь продукцію або роботу, що використовується в господарській діяльності людей, яка виражається групою еколого-економічних показників.
      Географи  і екологи розглядають рекреаційний потенціал як здатність природного середовища сприяти відпочинку і  відновленню сили людини.
      Під потенціалом рекреаційної галузі (виходячи з етимології поняття "потенціал" - сила, можливість) слід розуміти розвідані і ті, що знаходяться в експлуатації природні рекреаційні ресурси. Об'єктом економічної оцінки ПРП є природні рекреаційні ресурси, характер використання яких визначається відповідними природними умовами рекреаційної діяльності. Отже, до завдання економічної оцінки ПРП регіону входить визначення (в кількісному аспекті) сукупної можливості наявних природних рекреаційних ресурсів задовольняти рекреаційні потреби; виявлення, таким чином, максимальних можливостей їх використання рекреаційною галуззю і розрахунок народногосподарської цінності рекреаційних ресурсів.
      Відповідно  до поставлених завдань слід визначати  критерії економічної оцінки ПРП. В першому випадку продуктивність рекреаційних ресурсів, в другому - народногосподарський ефект від їх використання.
      Продуктивність  рекреаційних ресурсів виражається  за допомогою науково обґрунтованих  норм споживання природних ресурсів рекреантами, для лікування і  відпочинку яких в певний період часу достатньо їх запасів. Норми споживання того чи іншого ресурсу різні і залежать від специфіки ресурсів, тривалості лікування або відпочинку. Норми являють собою знаменник, який дозволяє кількісно порівняти якісно різні види природних ресурсів.
      Показником  продуктивності ПРП виступає кількість  людей, яким можна надати лікування, відпочинок і туристичні послуги виходячи з запасів природних рекреаційних ресурсів регіону за один рік. Цей показник дозволяє не тільки кількісно порівняти рекреаційні ресурси, але і виразити можливості рекреаційного використання різних видів ресурсів і їх суми. Отримавши, таким чином, кількісний вираз можливостей рекреаційного використання природних ресурсів регіону, можна охарактеризувати величину його природного рекреаційного потенціалу.
      Виділяють наступну ієрархію ПРП:
сукупний  ПРП регіону-потенціал субгалузей рекреації 1 рангу (санаторно-курортне лікування, туризм і відпочинок)
потенціали  субгалузей рекреації II рангу (бальнеопитне-, грязе-, озокерито- і кліматолікування, тривалий відпочинок і туризм, короткочасний відпочинок)
потенціали  окремо взятих родовищ рекреаційних ресурсів, рекреаційних місцевостей.
      Методика  оцінки ПРП в натуральних показниках включає кілька етапів. На першому  оцінюються потенціали родовищ рекреаційних ресурсів, зон туризму і відпочинку. Сума отриманих результатів дає потенціали субгалузей рекреації різних рангів і сукупний ПРП регіону. Оцінка потенціалів окремих родовищ одноякісних ресурсів (мінеральних вод одного бальнеологічного типу, однотипних лікувальних грязей і т.д.) обчислюється за формулою;
Пбk = Vk/nkw 

де     Пбk - природний  потенціал  родовища  або  групи родовищ кого виду, чол./рік;
Vk -сумарні запаси ресурсу, од./рік;
nk           норма    споживання    ресурсу    на    один    курс
споживання, од.;
w - часовий коефіцієнт (для оцінки ПРП субгалузей, які використовують невідновлювані природні ресурси). Як   вихідні    дані    для    оцінки    потенціалів  родовищ лікувальних рекреаційних ресурсів використовують показники об'єму балансових експлуатаційних запасів родовищ лікувальних мінеральних вод, грязей.
      Потенціал озокеритолікування визначається кількістю  отриманого з рудної маси медичного  озокериту. Вихідними даними для  визначення потенціалів кліматолікування, туризму і відпочинку служать  показники площі територій, придатних  для відповідних видів рекреаційного використання.
      Природний рекреаційний потенціал субгалузей, які використовують рекреаційні  ресурси з площинним характером поширення, розраховується за допомогою  наступних формул. Так, природний  рекреаційний потенціал кліматолікувальної місцевості визначається за формулою:
Пnk=SkNT/t
Де –  Пnk – потенціальна рекреаційна ємність кліматолікувальних          місцевостей  - ПРП кліматолікування, чол./рік;
Sk – площа   курортних   лісів   в   кліматолікувальних
місцевостях, га;
N – норматив    гранично   допустимих    рекреаційних
навантажень на ландшафти, чол./рік;
Т – тривалість   сприятливого   для   кліматолікування
періоду, дн./рік;
t – тривалість курсу кліматолікування, дн.
      Таким чином, під природними рекреаційними ресурсами розуміються природно-територіальні комплекси, їх компоненти і властивості, такі як привабливість (аттрактівность), контрастність і чергування ландшафтів, екзотичність, унікальність, розміри і форми об'єктів, можливість їх огляду[16]. В свою чергу, природно-рекреаційний потенціал – це сума максимальних місткостей окремих природних комплексів, які характеризуються площинними або лінійними вимірами, певними природними параметрами і допущеним рекреаційним навантаженням[7, c.88]. 
 
 

      Характеристика  рекреаційних ресурсів
 
      Рекреаційні ресурси - це сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності. Розрізняють природні і соціально-економічні (або природні і культурно-історичні) ресурси рекреаційної діяльності. [10]
      Про потреби населення в організованих  рекреаційних територіях, які б спеціалізувалися на окремих видах рекреаційної діяльності, почали говорити на початку 70-х років  ХХ ст. Сьогодні рекреація постає як глобальне явище, що має стабільні темпи зростання, тому її вважають одним із найперспективніших напрямів суспільно-економічного розвитку. Рекреація як біологічна функція виявляється на конкретній території шляхом дії об’єктивних умов та суб’єктивних чинників, які забезпечують переваги її розвитку на цих територіях.
      Природні  рекреаційні ресурси - це особливості  природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні  об'єкти.
      Соціально-економічні рекреаційні ресурси - культурні  об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території.
Фактори привабливості рекреаційно-туристичних  ресурсів:
    31,1% - природа,
    28,5% - клімат,
    14,5% - мистецтво,
    11,3% - історія,
    7,7% - харчування,
    3,7% - архітектура,
    3,2% - релігія.
До основних видів рекреаційних ресурсів належать:
      1) узбережжя теплих морів; 
      2) береги річок, озер та водосховищ;
      3) лісові та лучні масиви;
      4) передгір'я та гірські країни;
      5) міста - столичні та історичні центри;
      6) міста-курорти або курортні місцевості;
      7) релігійно-культові комплекси та  окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів;
      8) давні міста, фортифікаційні споруди  (печерні міста, фортеці тощо), каменярні.
      Поняття “рекреаційні ресурси” є набагато ширшим від поняття “туристичні ресурси”, оскільки включає в себе компоненти природи, соціально-економічні принципи і культурні цінності, які задовольняють туристичні потреби споживачів. Зробивши порівняння всіх факторів привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів, ми прийшли висновку, що і надалі основним джерелом задоволення туристичних потреб залишається природній потенціал. Зупинимось на найбільш важливих складових саме природного потенціалу.[11]
      В Україні є великі рекреаційні  ресурси, які мають міжнародне значення. Уся територія України характеризується виключно сприятливими умовами та наявністю різноманітних рекреаційних ресурсів для відпочинку і лікування населення, проведення різних видів туристичної діяльності[14, c.66].
      Урізноманітнення  та розширення рекреаційної діяльності внаслідок розвитку туризму як масового явища є головною причиною виділення  нових рекреаційних територій, а  основа їхнього виділення – конкретні  ландшафти з індивідуальним набором  сприятливих для відпочинку характеристик та природних умов. Оцінка та врахування природних умов і ресурсів сприяють ефективному веденню рекреаційної діяльності в кожній ландшафтній місцевості та правильному виділенню профілю рекреаційної зони. Природні умови з огляду на їхню циклічність та періодичність необхідно розглядати окремо для зимових та літніх видів відпочинку.[13]
      Основа  територіальної організації туризму  – наявність на цій території  рекреаційних ресурсів. Виділяють такі їхні типи: природні, історико-культурні та соціально-економічні.
      Природні  рекреаційні ресурси формують компоненти ландшафтних комплексів. Їхні властивості  повинні мати сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметрами, що відповідають потребам відпочинку, лікування та оздоровлення суб’єкта рекреації.
      Рельєф  залежно від ступеня розчленованості  сприяє формуванню пішохідного, гірськолижного, водного та інших видів відпочинку, зумовлює естетичність території.
      Кліматичні  характеристики повинні враховувати  сонячний, температурний, вітровий режими, вологість повітря та опади, що оцінюють з урахуванням теплового стану людини та її потреб. Кліматичний комплекс також повинен охоплювати дані про стан повітря: чистоту, насиченість фітонцидами, ступінь іонізації. Кліматичні дані є основою для розрахунку середньорічної кількості сприятливих для кліматотерапії днів.
      Гідрологічні  складові потенційної рекреаційної зони також є сприятливим рекреаційним чинником. Потенційні експлуатаційні запаси термальних вод у цілому по Україні за способами експлуатації становлять:
    при фонтанному способі – 23,2 тис.м3/добу,
    насосному – 125 тис.,
    з підтримкою пластових тисків – 273 млн. м3/добу[14, c.67]..
      Гідротермальна енергія досягає 687,2 млн. і 441 млн. Гкал/добу. Термальні води розміщені в Україні у двох артезіанських басейнах – Причорноморському і Закарпатському.
      Ріки, озера, ставки, водосховища створюють  можливість для водних видів спорту, прогулянок на воді, купання, любительського рибальства. Крім того, до водних плесів тяжіють водоплавні птахи, які є об’єктом спортивного мисливства. Наявність підземних мінеральних вод, пелоїдів свідчить про доцільність розвитку лікувально-оздоровчої рекреації на цій території. Доглянуті джерела стають для рекреанта під час походу головним постачальником питної води.
      Лісові  рекреаційні ресурси є однією з головних умов для визначення та формування рекреаційних зон. Важливе  значення має ступінь благоустрою  лісових територій, їхній видовий  та віковий склад, продуктивність, загальна залісненість території. Рекреаційне використання лісових ресурсів здебільшого залежить від їхньої приуроченості до відповідних місцевостей. Характеристики лісових ресурсів необхідні для територіальної організації оздоровчих видів рекреації.
      Компоненти  ландшафтних комплексів, їхні властивості можуть сприяти, обмежувати або перешкоджати організації чи проведенню рекреаційної діяльності. Ландшафт комплексно відображає потенційні властивості природного середовища, тому для будь-якого проекту необхідне ландшафтне обґрунтування.
      Історико-культурні рекреаційні ресурси мають пізнавальне значення і можуть бути використані для задоволення духовних потреб населення. Географічне довкілля – основа життєдіяльності етносу, тому пам’ятки культури, історії, архітектури, народної творчості є його надбанням, що відрізняється унікальністю і неповторністю, тож не може не привертати уваги туристів, адже людині завжди було притаманно цікавитися культурою та надбанням інших етнічних груп.
      Соціально-економічні рекреаційні ресурси беруть участь у рекреаційній діяльності побічно. Вони формують матеріально-технічну базу перспективної території. Економічні параметри “продукції” рекреаційної діяльності залежать від різновиду рекреаційного ресурсу, його місцезнаходження, транспортної доступності, технології використання та екологічних характеристик, стану рекреаційного середовища.
      Рекреаційні ресурси свідчать про потенційні можливості території, а не реалізацію. Усі рекреаційні ресурси за ступенем впливу на формування та розвиток рекреаційної діяльності на певній території можна розділити на такі групи:
      1) ресурси, функціонально необхідні  для конкретних видів відпочинку;
      2) ресурси, що впливають на процес  відпочинку та його ефективність;
      3) ресурси, що впливають на можливість  рекреаційного будівництва та  функціонування інфраструктури.
      Рівень  концентрації та комбінування рекреаційних ресурсів визначає масштаби перспективної  рекреаційної зони та її спеціалізацію. Рекреаційна зона може бути інтегральною, що охоплює всі види рекреаційної діяльності, або спеціалізованою залежно від наявних рекреаційних ресурсів.[18]
      Потреби суб’єкта рекреації фіксовані комплексом оздоровчих, лікувальних, культурно-пізнавальних чи інших занять та залежать від  наявності необхідних для реалізації цього комплексу природних умов і ресурсів. До питання рекреаційного попиту треба підходити індивідуально. Однак естетична привабливість ландшафту, висока розчленованість рельєфу, наявність оглядових майданчиків, унікальних пам’яток природи та культурні надбання того чи іншого регіону завжди будуть користуватися рекреаційним попитом. У разі формування потенційної рекреаційної зони потрібно пам’ятати, що повинна утримуватися рівновага між попитом на рекреаційні ресурси території та її можливостями.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.