На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат нформацйн системи

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 05.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 12. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ІНФОРМАЦІЙНІ  СИСТЕМИ НА ВИРОБНИЦТВІ,
ЇХ  ЗАСТОСУВАННЯ. 

План. 

1.1. Вступ 
1.2. Сутність, поняття  і роль економічної інформації.
1.2. Створення інформаційної системи на виробництві.
1.4. Застосування  інформаційних систем на виробництві.  

     Метою кожного сучасного підприємства є вироблення високоякісної продукції, надання високоякісних послуг, постійне підвищення рівня виробництва. Для  вирішення цієї задачі керівництву підприємства потрібна оперативна достовірна інформація про фінанси, фактичний стан виробництва, потребу у ресурсах, персоналі, ситуацію на ринку, рівень замовлень, обсяг збуту тощо. Розробка і впровадження  сучасних  інформаційний  систем у виробництві є надійним помічником керівництва і персоналу підприємства у отриманні, обліку, зберіганню і обробці всієї необхідної інформації, своєчасному і якісному аналізі і прогнозуванні господарської діяльності підприємства, швидкому і якісному прийнятті рішень з питань управління підприємством.  

     1.2. Сутність, поняття і роль економічної  інформації в інформаційних системах.  

     З кожним роком інформація набуває все більшого значення. Термін «інформація» походить від латинського «informatio» що означає пояснення, викладання, повідомлення, роз'яснення якогось факту, події, явища. Існує багато визначень цього поняття. Під  інформацією  спочатку  розуміли дані,  що  передавалися  людьми  усно,  письмово  або  іншим  чином  за  допомогою умовних сигналів, технічних засобів тощо. У загальному розумінні інформацію визначають як відомості про  той чи  інший бік матеріального світу  і  процесів,  що в ньому відбуваються. Із середини XX ст. інформація - це загальнонаукове поняття, до якого входять: обмін даними між людьми, між людиною і автоматом, між автоматом і автоматом; обмін сигналами в тваринному  і рослинному світі, передача впливу від клітини до клітини, від організму до організму тощо. Словник комп'ютерних визначає інформацію як позначення даних, які можуть бути інтерпретовані людиною.
     Під  інформацією також розуміють і ті  відомості,  що  зменшують ступінь невизначеності нашого знання про конкретний об'єкт. Кібернетика, для якої інформація є центральним поняттям, визначає його як співвідношення між відомостями (даними) та їх одержувачами. У такому разі під відомостями розуміють будь-які дані, що містять знання відносно будь-кого і будь-чого. У теорії  інформаційних  систем обробки даних  (ІСОД)  інформація ототожнюється  з  будь-якими  відомостями  (даними),  тобто  тлумачиться  як  сукупність відомостей про будь-що або будь-кого. При такому підході інформацією є лише нові, корисні, вагомі для користувача відомості, і задача полягає в їх здобутті.
     Кожна наукова галузь, а також людська  практика пов'язані зі «своєю»  інформацією.
     Інформація, що характеризує  виробничі відносини в суспільстві, а саме сукупність відомостей, пов'язаних з функціонуванням та управлінням економікою: плануванням, обліком, контролем, регулюванням на економічних об'єктах, які можна фіксувати, передавати, перетворювати і зберігати, називається економічною інформацією.
     До  економічної  інформації  відносять  дані про  процеси  виробництва,  матеріальні  ресурси,  процеси управління  виробництвом, фінансові процеси, а також відомості економічного характеру, якими обмінюються різні системи управління.
     Інформація, що обслуговує процеси  виробництва, розподілу, обміну та споживання  матеріальних  благ  і  забезпечує  розв'язання  завдань  організаційно-економічного управління на макро-  і мікрорівнях, називається управлінською. Вона являє собою різноманітні  відомості економічного, технологічного, соціального, юридичного, демографічного та  іншого змісту. В  інформаційному процесі, яким є управлінська діяльність,  інформація - один з важливих ресурсів разом з енергетичними, матеріальними, трудовими, фінансовими. Економічна  інформація  - найважливіша  складова управлінської  інформації. Вона містить  відомості про  склад  трудових, матеріальних  та  грошових ресурсів  і стан об'єктів управління  на певний момент часу. Економічна  інформація  відображає діяльність підприємств та організацій за допомогою натуральних, вартісних та інших показників. Її можна використовувати в процесі планування, обліку, контролю,  аналізу на  всіх рівнях управління.
     Найважливішими  властивостями  економічної інформації є достовірність і повнота; цінність і актуальність; ясність і зрозумілість.
     Інформація  є  достовірною,  якщо  вона не  спотворює дійсного  стану  справ.
     Недостовірна  інформація може призвести до неправильного розуміння або до прийняття неправильних рішень.  Інформація повна, якщо її достатньо для розуміння і прийняття рішень. Неповна інформація затримує прийняття рішень  і може призвести до виникнення помилок. Цінність  інформації залежить  від того, які завдання розв'язують  за  її  допомогою.  В  умовах,  що  постійно  змінюються,  важливо  мати актуальну  (своєчасну)  інформацію.  Інформація  стає ясною  і  зрозумілою,  якщо  її виражено мовою, якою спілкуються ті, кому призначена ця  інформація. Якщо цінна актуальна інформація виражена незрозуміло, то вона стає некорисною.
     Стосовно  підприємства інформація буває зовнішньою  і внутрішньою. Зовнішня  інформація  - це дані про різні аспекти економічної, екологічної, політичної, соціальної та інших сфер, що оточують це підприємство. Вона важкодоступна і дорого  коштує.  Канали  отримання  такої  інформації  різноманітні:  експертні  опитування,  статистичні дослідження  кон'юнктури ринку,  вивчення  тенденцій у виробництві і збуті тих чи інших товарів, преса, телебачення тощо.
     Внутрішня  інформація  на  підприємстві  -  це  дані,  які  виникли  переважно  в системі обліку. Характер та обсяг інформації також різні. Однак вона більш доступна, оскільки створюється на самому підприємстві. Якщо на підприємстві встановлено автоматизовану систему документообігу й обліку, то всю необхідну  інформацію зберігають у корпоративних базах даних, які залежно від масштабів підприємства  і  встановленої  системи  автоматизації, можуть  бути  як  однотипними  (dBase, Access, Paradox та ін.), так і скомбінованими з кількох типів баз даних.
     Також економічну інформацію розподіляють на постачання  і  розподілу,  за  матеріальними  і трудовими ресурсами тощо.
     Економічну  інформацію  розглядають  за  стадіями  управління,  виділяючи різновиди  прогнозованої, планової, облікової, нормативної  інформації та  інформації для аналізу господарської діяльності, оперативного управління.
     Прогнозована  інформація пов'язана з функцією прогнозування, планова - з плануванням  (перспективним,  техніко-економічним, оперативно-виробничим), облікова - з бухгалтерським, фінансовим, господарським обліком, інформація аналізу  господарської  діяльності  -  з  функцією  економічного  аналізу,  оперативного управління і регулювання з відповідними функціями.
     Нормативна  інформація  використовується  і  виникає  на  стадіях  технічної  підготовки  виробництва,  а  також  в  інших  випадках,  наприклад,  при  формуванні цін, тарифікації. Нормативна  інформація містить  всілякі норми  і нормативи, ціни, розцінки, тарифи, а також деякі  інші дані, наприклад, заздалегідь обумовлені табличні величини.
     Економічна  інформація за критерієм  відповідності до відображуваних  явищ поділяється на вірогідну та невірогідну.
     З позицій стадій  виникнення економічна  інформація буває первинна та повторна. Первинна виникає під час дії джерел інформації, вона поділяється за джерелами виникнення на виробничо-господарську та директивну, а також на колективну та  індивідуальну залежно від характеру джерела інформації. Повторна інформація виникає в результаті обробки первинної та іншої повторної,  або лише первинної,  або лише повторної. Безпосереднього  зв'язку  з джерелами  інформації тут не  вимагається. Серед повторної розрізняють проміжну та результатну  інформацію. Результатна інформація і є метою обробки даних. Проміжна інформація, роль якої значна, виникає під час досягнення цієї мети. Часто на базі такої інформації робиться вибір варіанта завершення обробки даних у тому чи іншому напрямку.
     За  повнотою економічна  інформація поділяється  на достатню, надмірну й недостатню. Для розв'язування  задач потрібна досить  конкретна  за  змістом мінімальна інформація - достатня. Надмірна - містить зайві дані, що або зовсім не використовуються  при  розв'язуванні  конкретних  задач,  або  виконують  контрольно-дублюючі функції. При розмові доцільно позбутися  інформації, що не використовується, та всіляко обмежувати розміри дублюючої надмірної інформації.
     Економічна  інформація  поділяється  за  стабільністю  на  постійну  (сталу), умовно-постійну та змінну. Постійна інформація не змінює своїх значень (наприклад, звітні дані); умовно-постійна зберігає їх протягом тривалого періоду (наприклад, нормативи, норми), а змінна характеризується частою зміною своїх значень (наприклад, відомості про нарахування заробітної плати). При цьому важливо підкреслити,  що  період  стабільності  має  конкретний  характер  для  певних  задач, управлінських робіт. Так, стабільність можна, встановлювати за часовим періодом (наприклад, місяць) або за іншими факторами.
     З позицій технології розв'язування економічних  задач розрізняють інформацію - вхідну, проміжну  і вихідну.  Інформація, яка підлягає обробці  (предмети праці),  в управлінському  процесі  називається вхідною,  або  вхідними даними, наприклад: первинна і повторна інформація та константи - постійні величини. До вхідної інформації може  належати  не  лише  змінна,  а  й  умовно-постійна  інформація  при особливо великій ролі умовно-постійної. Вхідна  інформація є підсумком обробки (продуктом праці)  вхідних даних,  але  вона містить, поряд із результатною  інформацією, деякі первинні дані. Специфічного  значення набуває проміжна  інформація, яка потрібна для розв'язування цих же задач у наступних періодах.
     З економічною інформацією здійснюють багато операцій, які за ознакою однорідності  і  цільових функцій об'єднані  в  інформаційні  процедури  (процеси). Усі процедури можна згрупувати  в п'ять стадій обробки  інформації: збір, передача, зберігання, перетворення і споживання (рис. 1.1).
 
Джерела економічної інформації
v
          Збір  даних
v
          Передача  даних
v
          Зберігання, накопичення даних
v
          Обробка даних
v
          Видача  результатів обробки
v
          Споживачі економічної інформації
 
Рис. 1.1. Стадії обробки економічної інформації 

     Інформація  фіксується, зберігається, накопичується, але її ще потрібно використовувати, аналізувати, тобто обробляти певним чином. При обробці  інформації  первинні  відомості про виробничі і комерційні  операції,  випуск продукції, факти придбання та продажу товарів, знання й навички людей,  їхні робочі обов'язки виконують роль предметів праці, а отримана внаслідок цього інформація, як кінцевий продукт праці, використовується для аналізу і прийняття рішень. Отже, методи обробки й використання  інформації, а також технічні засоби, завдяки яким інформація перетворюється у виробничий ресурс, набувають важливого значення.
     Для економічної інформації характерні великі обсяги, багаторазові  повтори  циклів  її  отримання  і  перетворення  в  певні  періоди часу (місяць, квартал, рік тощо), розмаїття її джерел і споживачів, значна частка логічних операцій під час її обробки.
     Отже, інформація  - це невід'ємна  частина системи управління.  Уся економічна інформація на виробництві підприємстві поділяється на п'ять груп:
     1) описова (облікова);
     2) імовірнісна (прогнозна);
     3) дискретна  (отримується  в  результаті діалогів людина  - людина або людина - машина);
     4) випадкова (дані, які попередньо  вважалися непотрібними або які  знадобилися, але в поточному  обліку їх не було);
     5) пропагандистська (отримується для  досягнення певної мети).
     Облікова  інформація як складова економічної  є одним із видів даних, що характеризують  виробничо-господарську  діяльність  підприємства.  Облікова  інформація відрізняється великим обсягом і різноманітністю, складністю логічної та відносною простотою  арифметичної обробки.  Їй  властивий масовий характер обчислень,  які  виконують  за  типовими  алгоритмами  з певною періодичністю. Облікова інформація має  складну  ієрархічну  структуру,  на  нижньому щаблі  якої містяться інформаційні одиниці - реквізити, що не піддаються подальшому логічному поділу.
     Ядром економічної інформації підприємства  є облікова  інформація. Це пов'язано з тим, що вона повніша, точніша й оперативніша, всебічніша і достовірніша за будь-яку іншу. Вона моделює як зв'язки підприємства з навколишнім середовищем, так  і його внутрішню структуру, дає можливість розподіляти права  виконавців та їхню відповідальність за економічну ефективність.
     При цьому облікова інформація відповідає таким принципам:
     а) багатократність використання;
     6) концентрація, тобто обираються  тільки суттєві ознаки;
     в) штучність - інформацію створюють люди (працівники підприємства), вона не виникає  природно, тобто сама по собі;
     г) цілеспрямованість, тобто інформація відповідає визначеним завданням;
     д) аналітичність, тобто здатність  надавати не лише зафіксовані в документах дані, а й підсумкові, розрахункові, додаткові.
     Для того, щоб  інформація була корисною, вона має бути достовірною  і значимою.
     Достовірність  показує,  що  інформація  повністю  відображає  господарські процеси  на підприємстві, легко перевіряється  і служить  інтересам конкретної особи.
     Значимість  облікової  інформації  полягає  в  тому, що  вона має бути корисною для складання планів, ґрунтуватися на зворотному зв'язку  і надходити до користувача в потрібний час.
     Для того, щоб інформацію однозначно сприймали ті, хто брав участь в її підготовці на виробництві,  і ті, хто використовує  її поза межами виробництва,  вона має задовольняти таким вимогам:
     порівнюваність  і постійність  - не можна протягом звітного періоду  використовувати  різні методи реєстрації даних, інакше зникає можливість порівнювати дані; суттєвість  - не потрібно витрачати час на реєстрацію незначних факторів.
     Якщо  зусилля щодо реєстрації дорівнюють за вартістю засобам, які реєструються, реєстрацію необхідно спростити;
     консерватизм  -  оскільки  відображення  фактів  господарської  діяльності  в процесі управління  підприємством не  завжди  є однозначним, необхідно  вибирати оцінку, яка є менш оптимістичною, тобто слід враховувати можливий брак прибутку  і потенційні збитки. Це забезпечить обережність в оцінці активів, майна і у визначенні величини прибутку; повноту - містити максимум даних, необхідних користувачу.
     Інформація  сама по собі є значною цінністю, незалежно від фактів, які  вона фіксує. Ця  цінність  зумовлена  можливостями, котрі  вона  надає для прийняття рішень, тобто потенційними діями. Кожна така дія стає бухгалтерською категорією.
     Подібний  підхід  дозволяє  відокремити  явище  (інформаційний  аспект)  від  факту (економічний аспект) і  зосередити увагу працівника на явищі. З цього випливає, що, наприклад, входом і виходом бухгалтерської системи є не дебет і кредит, тобто не облікові координати,  а  облікова  процедура:  вхід  -  первинні  документи  (вхідні  дані),  вихід  - звітність  (результатна  інформація). Щоправда, під результатною  інформацією розуміють  не  стільки  звітність  традиційного  обліку,  скільки  модель,  яка  дозволяє приймати багатоваріантні управлінські рішення.
     Ці  властивості економічної  інформації  визначають необхідність  та  економічну доцільність  використання інформаційних систем під час збору, накопичення, передачі й обробки. 

     1.2. Створення інформаційної  системи на виробництві. 
     Інформаційна  система  виробництва    -  це  людино-машинна  система, робота  якої  забезпечена  двома  видами  елементів:  процеси  (ввід,  обробка,  вивід, зберігання, контроль)  і ресурси  (обладнання,  програми, бази даних, телекомунікації, людський ресурс, продукти). В інформаційних системах застосовується людський ресурс двох  видів  -  кінцевих користувачів (менеджерів)  і консультантів (системних аналітиків, програмістів,  інженерів).
     Розглядають і інший підхід до визначення складу інформаційних системи, зазначаючи, що вони включають в себе: технічні засоби обробки даних, програмне  забезпечення і відповідний персонал. А чотири складові частини утворюють внутрішню інформаційну основу: засоби фіксації і збору інформації; засоби передачі відповідних даних та повідомлень; засоби збереження інформації; засоби аналізу, обробки і представлення інформації.
     Створення кожної конкретної інформаційної системи на виробництві повинно розглядатись і вирішуватись комплексно, в декількох аспектах:
     - організаційному  (принципи організації  інформаційної системи  і взаємодія її елементів),
     - технологічному (методи обробки інформації і технологія реалізації цих методів),
     - технічному  (можливості  сучасних  засобів  обчислювальної  та  організаційної  техніки). 
     Оптимальна  організація  системи  інформаційного  забезпечення  є  одним  із  основних факторів, що визначає надійність й ефективність виробництва в цілому. 
     Тут потрібно зауважити, що ми будемо розглядати виробництво – як будь-яке підприємство, установу, організацію, юридичну особу або фізичну особу-підприємця, кінцевим продуктом діяльності яких є «продукція» як будь-який результат їх підприємницької діяльності (товар або послуга), що має матеріальну або нематеріальну цінність для деякого споживача, тоді можна стверджувати, що всі підприємства, установи, організації спрямовані на виробництво продукції. Споживачем може бути, як просто покупець, так і партнер або субпідрядник. Сукупність внутрішніх видів діяльності підприємства, що закінчуються створенням необхідної споживачу продукції, одержала назву «бізнес-процес» (або просто «процес»). Поняття «процес» навіть більш природне для підприємства, ніж організаційна (функціональна) структура, оскільки чіткий розподіл функціональних обов'язків може бути відсутнім, але співробітники неодмінно взаємодіють один з одним для виконання замовлення. Процес завжди має початок і кінець. Наприклад, продаж починається з прийому замовлення і закінчується постачанням продукції споживачу. Подібні процеси «пронизують» функціональну структуру підприємства.
     Параметри й особливості  інформаційної системи  індивідуальні для кожного виробництва. Відносно  стабільні за  складом елементів,  інформаційні  системи  вимагають  високої  точності  вимірів  і фіксації різної множини параметрів,  високої надійності обробки даних. На них накладаються жорсткі обмеження, що диктуються характером  технологічних  процесів, нормативними  актами,  інструкціями  та  наказами керівних органів,  встановленими формами документації  і документообігу на виробництві.  
 

     Для  вдосконалення виробництва і  забезпечення нерозривного зв'язку між інформацією й управлінням виробництвом створюються інформаційні  системи. Створення таких систем є складною проблемою. Для полегшення цієї задачі і правильного вибору  інформаційних систем на виробництві розглянемо спочатку їх класифікацію:
     За  ступенем автоматизації: в залежності від ступеня (рівня) автоматизації виділяють ручні, автоматизовані й автоматичні інформаційні системи.
     За  сферою призначення: для задоволення  інформаційних потреб в межах  конкретної предметної галузі, наприклад  економічна інформаційна система — інформаційна система призначена для виконання функцій управління на підприємстві; медична інформаційна система — інформаційна система призначена для використання в лікувальному або лікувально-профілактичному закладі; географічна інформаційна система — інформаційна система, що забезпечує збір, збереження, обробку, доступ, відображення і розповсюдження даних; а також адміністративні; виробничі; навчальні; екологічні; криміналістичні; військові та інші.
     За  місцем діяльності інформаційної  системи  - наукові інформаційні системи — призначені для автоматизації діяльності науковців, аналізу статистичної інформації, керування експериментом; інформаційні системи автоматизованого керування — призначені для автоматизації праці інженерів-проектувальників і розроблювачів нової техніки (технології). Такі інформаційні системи допомагають здійснювати: розробку нових виробів і технологій їхнього виробництва; різноманітні інженерні розрахунки (визначення технічних параметрів виробів, видаткових норм — трудових, матеріальних і т. д.); створення графічної документації (креслень, схем, планувань); моделювання проектованих об'єктів; створення керуючих програм для верстатів із числовим програмним керуванням.
     Інформаційні  системи організаційного керування  — призначені для автоматизації функції адміністративного (управлінського) персоналу. До цього класу відносяться інформаційні системи керування як промисловими (підприємства), так і непромисловими об'єктами (банки, біржа, страхові компанії, готелі і т. д.) і окремими офісами (офісні системи).
     інформаційні  системи керування технологічними процесами — призначені для автоматизації  різноманітних технологічних процесів (гнучкі виробничі процеси, металургія, енергетика тощо).
     Інформаційна  система, як система  управління, тісно пов’язується, як з системами збереження та видачі інформації, так і з іншої — з системами, що забезпечують обмін інформацією в процесі управління. Вона охоплює сукупність засобів та методів, що дозволяють користувачу збирати, зберігати, передавати і обробляти відібрану інформацію.
     За  функціональним призначенням інформаційні системи поділяють на керувальні (АСКТП, АСКВ); проектувальні (САП); наукового пошуку (АСНД, експертні системи); діагностичні, моделювальні; системи підготовки прийняття рішення (СППР). 

     Також розрізняють такі  інформаційні системи: інформаційно-пошукові,  інформаційно-довідникові,  інформаційно-консультативні. Основою для такої класифікації, як правило, служать комплекси використовуваних методів і засобів їх реалізації, технологічні процеси обробки даних, види і форми оброблюваної інформації, функціональна орієнтація системи.
     З  позиції  вказаних  ознак  класифікації  перелік  самостійних  видів  інформаційних систем можливо було б продовжити, включивши в нього, наприклад, такі, як діалогові, до запитання тощо. Але в літературі це питання дискутується, що в такому випадку, в рамках управління одним  і  тим же виробництвом довелося б конструювати множину різних  інформаційних систем, хоча краще говорити про різні режими функціонування  єдиної  інформаційної системи  підприємства  чи  її  елементів:  інформаційно-пошуковий, діалоговий,  до  запитання,  режим реального часу. В свою чергу,   банки  даних є ефективним методом конструювання головного елемента будь-якої  інформаційної системи -  її  інформаційного фонду  (із  забезпеченням програмних  засобів доступу до нього). Але в деяких випадках при розробці вузькоспеціалізованих систем (довідково-бібліографічних, довідково-інформаційного обслуговування та  ін.) можна говорити про них, як про відносно самостійні види інформаційних систем.
     Відзначимо  деякі  особливості  «інформаційно-пошукових  систем»  (ІПС).
     Прийняті  в  теперішній  час  визначення  інформаційно-пошукової  системи  неоднозначні. Вони звичайно розкривають  технічний бік  її реалізації. Особливий  інтерес становить класифікація інформаційно-пошукових систем, що конкретизує різні аспекти  їх призначення  і  використання. Така класифікація може бути здійснена за режимом роботи (методом інформаційного забезпечення користувачів системи, видом обробленої Інформації і виданої інформації), за ступенем автоматизації  інформаційних процесів  (процедури обробки  інформації), за типом  інформаційної мови, способом організації  інформаційних процесів  (процедура обробки  інформації),  інформаційних масивів і пошукового масиву. 
     За  видом  роботи  інформаційно-пошукові системи  можна розділити на  системи довідково-інформаційного обслуговування  і довідково-бібліографічні, за режимом   роботи  - на системи вибіркового розповсюдження інформації  і ретроспективного її пошуку. З  точки  зору накопичення й обробки  інформаційних масивів класифікацію  інформаційних систем можна представити схемою (рис. 1.2).

Рис.1.2. Класифікація інформаційних систем
 
     Останнім  часом набувають розвитку багатофункціональні інтегральні  інформаційні системи, що призначені для роботи в будь-яких режимах, тобто об'єднують різні властивості й особливості різних систем. Аналізуючи існуючі ІПС, можна зробити такі висновки:
     розроблена  досить велика група систем для різних галузей науки і техніки; не зважаючи на уявне розмаїття, більшість систем принципово не відрізняється одна від одної; рівень автоматизації ІПС визначається досить довільно і в багатьох випадках «залежить», швидше, від точки зору розробника, ніж від дійсної системи автоматизації; впровадження тієї чи  іншої  ІПС часто здійснюється без аналізу  її можливостей,  врахування придатності  її для  конкретних умов  експлуатації  визначається не перевагами системи, а випадковими факторами.
     Потрібно  відзначити також, що багато ІПС відноситься до документального типу  і не має можливостей відтворювати різні операції з перетворення інформації.
     Основним  недоліком  існуючих  ІПС  є  також  складність  їх  використання  в  управлінні  виробничими  об'єктами.  Проте,  у  методичному  плані  інформаційно-пошуковий режим  є потенційно перспективним напрямком удосконалення  технології управління.
     Проектування  ефективної  інформаційної  системи  на виробництві повинно  здійснюватися  з урахуванням розробки різних режимів  автоматизованої обробки даних  і представлення користувачам результативної  інформації. 

     В будь-якій інформаційній системі  управління вирішуються задачі трьох  типів:
     - задачі оцінки ситуації (деколи їх називають задачами розпізнавання образів);
     - задачі перетворення опису ситуації (розрахункові задачі, задачі моделювання);
     - задачі прийняття рішень (в тому числі і оптимізаційні). 

     Для того, щоб показати, наскільки складним є коло проблем, пов'язаних  із створенням  інформаційної системи на виробництві,  розглянемо також методи розробки моделей інформаційних систем. Вони поділяються на структурні й об’єктно-орієнтовані. Структурні методи більш розповсюджені.
     Структурний метод – це дослідження системи  або процесу, що починається із загального огляду об’єкта дослідження, а потім передбачає його послідовну деталізацію.
     Структурні  методи мають три основні особливості: розчленовування  складної  системи  на  частини,  що  уявляють  як  «чорні ящики», а кожний чорний ящик реалізує певну функцію системи  керування; ієрархічне впорядкування виділених елементів системи з визначенням взаємозв'язків між ними; використання графічного подання взаємозв'язків елементів системи.
     Модель, побудована  із  застосуванням  структурних методів,  являє  собою  ієрархічний набір діаграм, що графічно зображують функції, виконувані системою, й взаємозв'язки між ними. Попросту кажучи,  це малюнки,  на  яких показаний набір прямокутників, певним чином пов'язаних між собою. У діаграми також включається текстова інформація для забезпечення точного визначення змісту функцій і взаємозв'язків.  Використання  графічного  подання  процесів  істотно  підвищує  наочність моделі й полегшує процес її сприйняття. Від звичайних малюнків, за допомогою яких можна уявити процес керування, структурні діаграми відрізняються тим, що виконуються за цілком  визначеними правилами, а процес  їхнього складання й аналізу підтримується відповідним програмним забезпеченням.
     У числі методологій структурного аналізу до найпоширеніших можна  віднести наступні:
     • SADT  (Structured Analysis and Design Technique) – технологія структурного аналізу й проектування і її підмножина стандарт IDEF (IcamDefinition);
     • DFD (Data Flow Diagrams) - діаграми потоків даних;
     • ERD (Entity-Relationship Diagrams) - діаграми «сутність-зв'язок»;
     • STD (State Transition Diagrams) - діаграми переходів станів.
     Об’єктно-орієнтований підхід до побудови моделей  системи  керування  відрізняється  від  структурного  більшим  рівнем абстракції й ґрунтується на уявленні системи  у вигляді сукупності об'єктів, взаємодіючих  між собою шляхом  передачі  певних  повідомлень.  Як  об'єкти  предметної області можуть служити конкретні предмети або абстраговані сутності - замовлення, клієнт і т.п.
     У  результаті  застосування  об’єктно-орієнтованого  підходу модель  системи так само, як  і при використанні структурних методів, представляється сукупністю  діаграм,  які будуються за  певними    правилами.  Одним із  прикладів об’єктно-орієнтованих  методологій може  служити методологія UML  (Unified  Modeling Language).  Відзначимо,  що  об’єктно-орієнтований  підхід  не  протиставляється структурному,  а може  служити його  доповненням.  Наприклад,  для формалізації  моделі бізнесу може  використовуватися методологія IDEF,  а при побудові моделі системи керування - методологія UML.
     Також важливим моментом при виборі інформаційної  системи на виробництві  

     Істотний  вплив на розроблювальну  інформаційну модель робить  стратегія  (або  система поглядів) щодо організації інформаційно-пошукової системи. На практиці застосовуються різні сполучення типових стратегій: підхід від організаційної структури, підхід з відкладеною інтеграцією, підхід, що базується на зборі даних, підхід, заснований на використанні баз даних, підхід «зверху вниз», загальносистемний підхід, підхід, керований подіями. 

     Підхід, керований подіями полягає в тому, що організацію можна охарактеризувати через ресурси, якими вона маніпулює. Очевидні ресурси - такі, як гроші, люди, запаси й засоби виробництва,  - легко  ідентифікувати. Менш очевидні ресурси, що характеризують специфіку конкретної організації. Для авіаліній це число вільних місць, лікарень  і  готелів  -  відповідно ліжка й номери. У  системі освіти  важливе поняття ресурсу  формується  шляхом  розподілу  людей  на  персонал  і  студентів;  можливо подальший розподіл персоналу на викладацький і допоміжний. В обробній промисловості може бути корисним розподіл запасів таким чином, щоб виділити ті з них, які необхідні в процесі обробки, і ті, які в сутності є сировиною для виробництва.
     Інформаційно-пошукова система, заснована на характеристиках ресурсів організації, дає переваги не тільки в обслуговуванні й відображенні істотних функцій керування, але й у смислі готовності  конкретних  елементів даних до  використання.  Застосовуючи  цей підхід, можна отримати всю основну необхідну нам інформацію з документів організації, які відображають події, що відбуваються. Документи (замовлення, рахунки-фактури, заявки на роботу, бланки податкової декларації, квитанції, чеки й т.д.) дадуть всю істотну інформацію: дані, джерело яких відоме, перевіряються на вірогідність у ході операційних процедур і датуються. У більшості випадків немає необхідності формувати штучні конструкції даних.
     Усе, що потрібно, уже міститься в даних, одержуваних з ділової сфери. Вони утворюються із джерела, органічного для бізнесу, тобто з документів або аналізу подій.
     Наступний  крок  -  відображення  ресурсів  з метою  показати  їхній життєвий цикл і відбити статичну й динамічну  фази.
     Облік  всіх  видів  взаємин  і  документування  вимагають  великої  майстерності, оскільки  достаток  деталей  утрудняє  розуміння;  необхідна  для  їхнього  обліку  робота важка, а занадто дрібні деталі марні. Найкращий підхід перебуває в побудові такого відображення, що  ідентифікує головні файли й зв'язує їх так, щоб ідентифікувати основні потоки даних у системі. Результуюча схема повинна наочно відображати ділову сферу організації. В останні роки цей підхід одержав назву процесорного підходу.
     Даний підхід орієнтований на збалансовану організацію, що складається з декількох однакових  за розміром  підсистем. Однак  багато  галузей більше  відповідають картині, де одна підсистема домінує над іншими. Прикладами можуть служити виписування рахунків за газ  і електрику, облік студентів, що навчаються в університеті,  і т.п. У цьому випадку викладається методологія, що, відкриває перед організацією корисну перспективу. Система, реалізована для такої організації, імовірно, буде розподіленою. Це означає, що будуть створюватися окремі  інформаційні системи, які на наступних стадіях будуть зв'язуватися для одержання інформації керування.  

     Тобто, стратегія вибору підходу повинна  формуватися з урахуванням особливостей конкретної системи. Варто взяти  до уваги такі фактори, як розмір організації, природа її ділових операцій і досвід. Істотно, що вибір стратегії повинен бути зроблений після ретельної оцінки ступеня ризику й переваг можливих підходів. 

     При створенні ІС підприємства потрібно звернути увагу на методи розробки моделей та стратегію розробки інформаційних систем.
     Для створення інформаційних систем, що відповідають вимогам підприємства по автоматизації ділових процесів, цілям і задачам організації, на  першому  етапі моделювання  інформаційно-пошукової системи  розробляється так звана концептуальна схема. Вона складається з даних, звітів, форм і іншої документації, що містить вхідні форми, звіти, відомості про обсяги, пікових навантаженнях і інших характеристиках даних. Ці  відомості описують ту частину організації, що  відповідає  інформаційній системі.
     Другий  етап  - формалізація  концептуальної  схеми. Формалізована модель називається логічною  схемою. Вона  складається  з набору  таблиць,  які описують різні взаємозв'язки, що існують між даними, а також елементи даних. У процесі формалізації концептуальної схеми розробляється словник даних. Логічна схема повинна точно відображати інформацію, представлену в концептуальній схемі, і вона не може бути сформована довільно.
     На  третьому етапі модель реалізується як база даних, що відображає потреби організації в даних. Для підтримки інформаційної системи, імовірно, будуть потрібні розвинені апаратні засоби й програмне забезпечення.
     Інформація, що видається інформаційно-пошуковою системою, повинна мати необхідний формат, бути точною й надаватися тоді й туди, коли й куди це необхідно. Вона повинна також відображати поточну ситуацію в реальному часі. Все це має на увазі необхідність використання обчислювальних  систем, що працюють у реальному масштабі часу, з підключеними до них терміналами й пристроями пам'яті великої місткості. Для цього може застосовуватися система керування базою даних, тому що вона може структурувати дані відповідно до вимог багатьох користувачів, що мають доступ до них.
     Концептуальна  схема. Концептуальна модель  є  сукупністю  елементів, що представляють організацію. Вона може складатися з осіб, предметів, концепцій, подій  і  т.п., що  складають  сферу  інтересів організації. Це, по  суті,  абстракція  або підмножина реального миру, сприйманого людиною.  Існують певні методи, за допомогою яких системний аналітик може дістати необхідні дані. Спостереження за областю інтересів, за тим, як функціонує підрозділ, дає корисне уявлення про проблеми, умови, "вузькі місця"  і методи його роботи. Опитування службовців  в організації може відняти багато часу як у того, що опитує, так і в опитуваного, однак він часто дуже корисний при верифікації інформації. Опитування дає можливість зустрітися з користувачем  інформаційно-пошукової системи  і при необхідності перебороти опір  як  з його боку,  так  і  з боку підлеглих, спрямований проти змін, пов'язаних з її впровадженням. Анкети забезпечують одержання даних від великого числа обстежуваних, навіть від тих, хто територіально віддалений. До  інших методів належать пошук даних і вибірковий метод. Деякі  із  цих методів  вимагають  залучення фахівців  із  числа  статистиків  або  із групи, що займається методами організації. На цій стадії розробки інформаційної системи можуть виявитися різні типи даних, що належать до досліджуваної області (наприклад, дані про матеріальні й людські ресурси у  відповідних підрозділах користувача  інформаційно-пошукової системи). Може бути отримана  також інформація про обсяг, частоту й спрямованість потоків вхідних і вихідних даних. Вихідні документи й роздруківки звітів, отримані в результаті обстеження, збираються й аналізуються. Необхідно  представити  у  вигляді  документів  процедури  перетворення вхідних даних у необхідні вихідні й виявити проблеми, пов'язані з досліджуваною областю. Звичайно, у моделі важко уявити всі зв'язки. Взаємодію людей в організації не можна відбити за допомогою простої ієрархічної схеми. Однак при розробці спеціалізованих систем, які дають субоптимальні результати для організації в цілому, потрібно намагатися впорядкувати побудову моделі. Концептуальна модель, мабуть, повинна  являти  собою  набір документів  -  всіх вхідних документів  і необхідних звітів, виведених як в оперативному, так і в неоперативному режимах. Крім того, вона включає засоби здійснення запитів  і  інформацію про обсяги, формати  й  потоки  даних,  а  також  процедури,  "єднальні"  вхід  і  вихід. Концептуальна схема може відображати й менш помітні деталі - такі, як робочі взаємозв'язки. Одних документів недостатньо, оскільки при дослідженні можуть бути виявлені синоніми, омоніми й двозначності, які повинні бути розпізнані. Відповідно до розглянутого підходу до побудови моделі даних з концептуальної схеми формується логічна, котра, у свою чергу, використовується для формування фізичної схеми.
     Логічна  схема. Логічна схема являє собою формалізовану версію концептуальної. Вона повинна володіти наступними двома характеристиками:  точно  відображати  концептуальну  схему,  з  якої  вона  була  отримана,  всі існуючі дані і різні зв'язки між ними;  при своїй незалежності від будь-якої конкретної фізичної реалізації мати таку форму, що може бути досить легко відображена у фізичну базу даних. Термін "незалежність" означає, що логічна схема може бути реалізована будь-якою фізичною. Крім того, фізична схема може бути змінена, коли на зміну старої технології приходить нова, логічна ж схема при цьому не повинна перетерплювати ніяких змін. Табличне подання  зв'язків між даними,  відоме  як  "реляційна модель даних", задовольняє обом наведеним вище вимогам. Реляційна модель базується на використанні  апарату  відносин, що  добре  вивчений  і має серйозне  теоретичне  обґрунтування. Така модель проста  головним чином  за рахунок  того, що  інформація  в ній виражається явно , і це одне з її основних переваг. Вона може бути легко зрозуміла керуючим персоналом і користувачами, що не мають ні найменшого уявлення про сучасну  математику,  програмування  й  обчислювальні  машини.  Реляційна модель має  гнучкі можливості по одержанню  відповідей на складні запити при роботі  із системою  управління базою даних, що може  забезпечити  необхідну  структуризацію даних. При реалізації реляційних систем управління базами даних логічна схема незалежна від фізичної реалізації. Концептуальна схема складається зі звітів  і форм, які потрібні в цей час або будуть  потрібні  в майбутньому,  а  також  із  вхідних  документів  і  правил, що  зв'язують елементи даних. На основі цього формується базовий набір відносин. У міру того, як залучається додаткова  інформація, отримана  в результаті  аналізу, ці  відносини модифікуються доти, поки логічна схема не буде  включати  всю  інформацію, що міститься в концептуальній.
     Відповідно  до методології побудови логічної схеми  визначаються наступні кроки:
     1.  Ідентифікація документів, найбільш  типових для досліджуваної предметної області. Кожний з них піддається аналізу, починаючи з найбільш значимого.
     2.  Ідентифікація елементів даних,  що знаходяться в цих документах, і присвоєння їм імен. Необхідно домогтися, щоб були виявлені однакові елементи даних, що зустрічаються в декількох документах.
     3.  Конструювання й розробка словника  даних, у який вносяться виявлені  елементи даних і їхні детальні  характеристики (наприклад, алфавітні, цифрові і тому подібні типи елемента). Відповідно до інформації, отриманої з документів, словник може бути модифікований. Для автоматизації побудови словника даних можна застосовувати програмні засоби.
     4.  Складання діаграм використання  для кожного з документів. Ці  діаграми показують зв'язки між  даними, які відбиті в документах.
     5.  Конструювання й розробка таблиць-відносин на основі діаграм використання даних. Кожному відношенню необхідно присвоїти ключ. Ключем повинен бути елемент  (елементи) даних, що може  ідентифікувати кожен екземпляр  (рядок)  відносини. Відношенню  самого  верхнього рівня  відповідно до діаграми використання  даних  присвоюється  довільний  ключ. Ключі  відносин  всіх  інших рівнів в ієрархії будуть складатися із ключа безпосередньо вищестоящого відношення й власного ідентифікуючого ключа.
     6.  Об'єднання відносин, отриманих з  розглянутого документа, із множиною відносин, отриманих  з попередніх документів. Це може привести до додавання елементів даних в одне або кілька відносин або до того, що одне з відносин буде "рознесене" за іншими. Ці зміни будуть здійснюватися у відповідності зі зв'язками,  визначеними  в новому документі. Однак множина  відносин може залишитися й незмінною, особливо після обробки найбільш типових документів досліджуваної області.
     7.  Повторення кроків 2 - 6 доти, поки не будуть оброблені всі документи (як вхідні, так і вихідні).
     8.  Зображення діаграм, що показують  відносини   й шляхи доступу, з метою визначення необхідних засобів доступу. 
     Фізична схема. Кінцевою стадією в процесі моделювання організації з метою задоволення вимог до даних, висунутих інформаційною системою, є створення фізичної схеми. Вона не тільки реалізує базу даних, у якій визначаються дані і їхні зв'язки, що  існують в організації, але й надає можливість витягати необхідну  інформацію в тій формі, що потрібна для керування. Якщо для одержання такої  інформації потрібне використання обчислювальної системи, то виникає необхідність у відповідному обладнанні й програмному забезпеченні. Якщо ж немає потреби  в обчислювальній системі, аналіз даних корисний з точки зору кращого розуміння організації. Фізична схема може приймати ряд форм. Наприклад, дані можуть бути представлені картотекою,  а  інформація  -  вибиратися  вручну.  Інший можливий  підхід  - розміщення даних у стандартних файлах комп'ютера. Кожне  відношення, отримане при розробці логічної схеми, може бути фізично представлено одним файлом обчислювальної машини.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.