На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Економчна оцнка ефективност комерцйної дяльност пдприємств

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 05.09.2012. Сдан: 2012. Страниц: 18. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
  Київський інститут інвестиційного менеджменту 
 
 
 

            Курсова робота 

з предмету: “ Економіка підприємств ”
на  тему: “ Економічна оцінка ефективності комерційної діяльності підприємств ” 
 
 
 
 
 

                     Студент ІІ курсу гр. СФ-12
                     Виконав: Іванов Є.В.
                     Перевірив: Тарасенко І.О. 

         2009

      ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи управління ефективністю комерційної  діяльності підприємства……………………………………………………....5

      Сутність  комерційної діяльності підприємства……………….5
       Поняття  та система показників ефективності  діяльності підприємства……………………………………………….……8
      Напрями підвищення ефективності комерційної              діяльності підприємства……………………………………….28
      Зарубіжний  досвід оцінки показників комерційної             діяльності підприємств………………………………...............30

РОЗДІЛ 2. Розрахунково-аналітична  частина…………………………. ....33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….....44

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….46

ВСТУП

 
   В роки незалежності Україна вступила в новий період свого розвитку, пов’язаний з переходом до ринкових відносин, удосконаленням законодавства України, розширенням можливостей повноцінної господарської діяльності підприємств торгівлі i сфери послуг. Юридична i господарська самостійність підприємств, їхня економічна свобода i рівноправність як суб’єктів ринку, надають  підприємствам широкий простір комерційній ініціативі, самостійності в прийнятті рішень з питань комерційних зв’язків, використання фінансово-кредитного механізму. За роки незалежності був створений та введений в дію Господарський Кодекс України, в якого на меті є забезпечення зростання ділової активності суб’єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, утвердження суспільного господарського порядку в економічній системі України, а також сприяння її гармонізації з іншими економічними системами. Перехідний період, в якому перебувала економіка України, характеризувалася рядом негативних явищ, таких як спадом ділової активності, високим рівнем інфляції, дефіцитом товарів вітчизняного виробництва, низькою покупною здатністю населення.
   Суспільство ніколи не було байдужим до витрат на досягнення того або іншого успіху. В основі прогресу лежить підвищення ефективності виробництва.
   Передумовами  формування i регулювання цього процесу  є перехід від централізованого розподілу товарних ресурсів до вільного їхнього продажу.   
   Мета  написання даної курсової роботи полягає  в  дослідженні питань, пов’язаних  з  економічною оцінкою  показників,  які  характеризують ефективність комерційної діяльності підприємства.
   Завдання  даної  роботи  полягає в  вивченні  теоретичних  та методичних  матеріалів, первинних документів  (звітності  підприємства)  з метою оцінки ефективності комерційної діяльності підприємства.
   Актуальність  обраної теми полягає в тому,  що  своєчасна  та повна   оцінка  показників  комерційної  діяльності   підприємства потребує  значних  теоретичних знань  та  практичних  навиків,  ця оцінка   сприяє своєчасному  виявленню  слабких місць в  діяльності підприємства   та  пошуку  перспективних напрямків забезпечення ефективної підприємницької діяльності.
   Предметом дослідження є комерційна діяльність аналізованого підприємства "ТИСА".
   Об’єктом  обраної теми є приватне підприємство “ТИСА”. За допомогою звітності про це підприємство, зробимо аналіз даних і занесемо пропозиції щодо економічного стану підприємства.
   В своїй курсовій роботі ми розкриємо економічну оцінку ефективності комерційної діяльності підприємства. Для досягнення мети курсова робота ставить та виконує наступні завдання:
    розглянути теоретичні основи ефективності комерційної діяльності підприємств;
    дослідити системи показників та вимірювання ефективності виробництва;
    дослідити фактори, за якими підвищується рівень ефективності діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи управління ефективністю комерційної

діяльності  підприємства

         Сутність комерційної діяльності підприємства
 
     Комерційна  діяльність – більш вузьке поняття, ніж підприємництво.
     Згідно  Господарського Кодексу України (ГКУ),  підприємництво - це самостійна, ініціативна  систематична, на власний ризик  господарська  діяльність,  що  здійснюється суб'єктами  господарювання  (підприємцями)  з метою осягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
     Підприємство – самостійний  суб'єкт господарювання, створений  компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування,  або іншими суб'єктами  для  задоволення суспільних  та  особистих  потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,  науково-дослідної,  торговельної, іншої господарської діяльності   в  порядку,  передбаченому  ГКУ  та  іншими законами. Підприємство є юридичною особою,  має відокремлене  майно, самостійний баланс,  рахунки в установах банків,  печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
     Залежно від мети і характеру діяльності підприємства поділяють на:
    Комерційні – підприємства, господарська діяльність яких здійснюється заради одержання прибутку.
    Некомерційні – підприємства, господарська діяльність яких здійснюється не заради одержання прибутку.
   Підприємці  мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості  здійснення   окремих видів  підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік  видів  господарської  діяльності,  що  підлягають ліцензуванню,  а також перелік видів діяльності,  підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом. Здійснення    підприємницької   діяльності   забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.
 Підприємництво  здійснюється на основі:
    вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;
    самостійного  формування  підприємцем  програми   діяльності,
    вибору  постачальників  і споживачів продукції,  що  виробляється,
    залучення   матеріально-технічних,  фінансових  та   інших   видів
ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення  цін
на продукцію  та послуги відповідно до закону;
    вільного найму підприємцем працівників;
    комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;
    вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця
після  сплати  податків,  зборів та інших  платежів,  передбачених
законом;
    самостійного   здійснення  підприємцем   зовнішньоекономічної
діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної
виручки на свій розсуд.
     Підприємництво  в Україні   здійснюється   в  будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця. Порядок  створення,  державної   реєстрації,   діяльності, реорганізації   та  ліквідації  суб'єктів  підприємництва  окремих організаційних форм визначається ГКУ та іншими законами. Щодо громадян та юридичних осіб,  для яких  підприємницька
діяльність  не є основною,  положення ГКУ поширюються на ту  частину   їх   діяльності,   яка   за   своїм   характером   є підприємницькою.
     Підприємці  мають право  укладати  з  громадянами  договори щодо  використання  їх  праці.  При  укладенні  трудового договору (контракту,  угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її  своєчасне  одержання  працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та  соціальне забезпечення відповідно до законодавства України.
     Загальні  гарантії прав підприємців:
1. Держава  гарантує усім підприємцям,  незалежно  від  обраних ними  організаційних форм підприємницької діяльності,  рівні права та  рівні    можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових,     трудових,    інформаційних, природних та інших ресурсів.
2. Забезпечення  підприємця матеріально-технічними  та  іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою  виконання  підприємцем  поставок,  робіт  чи  послуг  для пріоритетних державних потреб.
3. Держава  гарантує недоторканність майна  і забезпечує захист майнових  прав  підприємця.  Вилучення   державою   або   органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається  відповідно  до  статті  41  Конституції України  на  підставах і в порядку,  передбачених законом.
4. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи  юридичними  особами,  органами  державної  влади  чи  органами місцевого   самоврядування  його  майнових  прав,  відшкодовуються підприємцю відповідно до ГКУ та інших законів.
5. Підприємець  або громадянин,  який працює  у  підприємця  по найму,  у  передбачених  законом  випадках  може бути залучений до виконання в робочий час державних або громадських обов'язків, з відшкодуванням   підприємцю   відповідних  збитків  органом,  який приймає таке рішення.  Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.
     З    метою   створення   сприятливих   організаційних   та економічних умов  для  розвитку  підприємництва  органи  влади  на умовах і в порядку, передбачених законом:
    надають  підприємцям  земельні  ділянки,  передають  державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;
    сприяють  підприємцям  в  організації  матеріально-технічного забезпечення  та  інформаційного  обслуговування  їх   діяльності, підготовці кадрів;
    здійснюють   первісне   облаштування   неосвоєних   територій об'єктами  виробничої і соціальної інфраструктури з  продажем  або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;
    стимулюють  модернізацію технології, інноваційну  діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;
    підприємцям інші види допомоги.
Держава  сприяє  розвитку  малого підприємництва,  створює необхідні умови для цього.
     Існує відповідальність суб'єктів підприємництва:
1. Підприємці  зобов'язані  не  завдавати  шкоди довкіллю,  не порушувати права та законні  інтереси  громадян  і  їх  об'єднань, інших   суб'єктів   господарювання,  установ,  організацій,  права місцевого самоврядування і держави.
2. За  завдані шкоду і збитки підприємець  несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
   Підприємницька  діяльність може бути припинена:
    з власної ініціативи підприємця;
    у разі закінчення строку дії ліцензії;
    у разі припинення існування підприємця;
    на підставі  рішення  суду  у  випадках,   передбачених   ГКУ та іншими законами.
     Особливості  здійснення  підприємницької   діяльності   на території  України,  на  її континентальному шельфі та у виключній (морській)  економічній зоні   іноземними   юридичними   особами, громадянами визначаються ГКУ та іншими законами України. У разі  якщо  чинним  міжнародним  договором,  згоду  на обов'язковість якого надано Верховною Радою  України,  встановлено інші   правила   щодо   підприємництва,  ніж  ті,  що  передбачено законодавством  України,   застосовуються   правила   міжнародного договору.  Правила міжнародних договорів України, чинних на момент прийняття Конституції   України,  застосовуються відповідно до Конституції  України  в  порядку,  визначеному  цими міжнародними договорами.
      Поняття та система показників ефективності діяльності підприємства
 
     Економічна  ефективність – найважливіша якісна характеристика господарювання на всіх рівнях. Під економічною ефективністю виробництва розуміють ступінь  використання виробничого потенціалу, що виражається відношенням результатів  до витрат. Потрібно розрізняти поняття “ефекту” та “ефективності”.
     Під ефектом розуміють виробничий, економічний або соціальний результати витрачання економічних ресурсів, одержаний протягом певного періоду та який може бути виражений вартісними або натуральними показниками, за допомогою яких оцінюють кінцеві або проміжні результати господарювання.
     Ефективність характеризує величину ефекту, що припадає на одиницю здійснених витрат.
   Ефективність  виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої  сили за певний проміжок часу при виробництві  різноманітних товарів і послуг. Фактично визначення ефективності виробництва  полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або  за собівартістю) виразі або прибуток.  Величина цих результатів не дає  змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання  об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.

    Щодо  чисельника формули ефективності, то тут можна виділити три загальні  підходи.
     1.  За результат береться валова вартість створеного за певний період продукту (наприклад,  виготовлена або реалізована продукція за оптовими цінами).
     2.  За результат беруть прибуток. Це досить поширений підхід, і при його застосуванні утворюється ціла множина показників рентабельності, коли прибуток зіставляється з собівартістю виробництва або з вартістю основних фондів, або з величиною активів підприємства чи його капіталом тощо.
     3.  За результат береться сума прибутку та амортизації. З точки зору попереднього підходу підприємство, яке має від'ємну величину прибутку (що визначається за тією або іншою законодавче визначеною методологією), автоматично є нерентабельним, а отже, й неефективним. Для перехідних економік, у яких відбуваються інтенсивні трансформаційні процеси, на думку окремих економістів, ефективною може вважатися діяльність і такого підприємства, яке не може забезпечити повного відтворення своїх ресурсів, передусім основних фондів. Йдеться про те, що втрати суспільства в разі ліквідації такого підприємства будуть все ж більшими, ніж тоді, коли воно продовжуватиме діяльність до повного спрацювання своїх основних фондів.
     Розглянемо  основні ознаки класифікації ефективності та її види відповідно до таких ознак.
     Класифікація  видів і форм прояву ефективності (рис.1.)
     1. За наслідками отриманих результатів. За цією ознакою можна виділити три види ефективності: економічну, соціальну та соціально-економічну.    
     Економічний ефект відображає різноманітні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва на підприємстві. Формами прояву економічної ефективності є різноманітні економічні ефекти: зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, що виготовляється, збільшення прибутку, зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції тощо.   
  Форми прояву соціальної ефективності пов'язані з отриманням соціальних ефектів: поліпшення умов праці, зростання життєвого рівня народу, поліпшення екологічних параметрів, збільшення тривалості життя людей та ін. Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення кількості нових робочих місць і рівня зайнятості населення, поліпшення умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (збільшення безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).      Форми прояву соціально-економічної ефективності зумовлені намаганням отримати максимальний економічний ефект при заданих параметрах соціального характеру.
     2. За характером здійснюваних витрат. За цією ознакою розрізняють ефективність застосовуваних  ресурсів та ефективність витрат (спожитих ресурсів). До ефективності застосовуваних ресурсів відносять: ефективність виробничих фондів, ефективність трудових ресурсів, ефективність нематеріальних активів. До ефективності витрат належать: ефективність капітальних вкладень, ефективність поточних витрат, ефективність сукупних витрат.
     3. За видами господарської діяльності. До цієї групи показників ефективності належать: ефективність виробничої, торговельної, банківської, страхової та інших видів діяльності. Специфіка виду діяльності, безперечно, накладає певний відбиток на методологію визначення ефективності діяльності конкретного підприємства чи його структурних підрозділів, що проявляється в специфіці навіть самих показників ефективності, які застосовуються для цього.
     4. За рівнем об'єкта господарювання. До цієї групи відносять: ефективність економіки в цілому, ефективність галузі, об'єднання підприємств, підприємства, структурного підрозділу підприємства, ефективність виробництва окремих видів продукції.
     5. За рівнем оцінювання. Відповідно до цієї ознаки ефективність може бути рівня суспільства та рівня суб'єкта підприємництва (господарювання). Необхідність поділу показників ефективності на ці дві групи зумовлена певною антагоністичністю інтересів суспільства та індивіда або їх інституційних аналогів - держави та підприємства. Як наслідок, має місце невідповідність між критеріями оцінювання ефективності тих чи інших явищ або заходів (наприклад, економічних законів, зокрема з питань оподаткування). Держава має свої критерії, а підприємства - свої, і вони часто істотно різняться. Так, оцінюючи економічний ефект діяльності підприємства, держава обчислює його валовий прибуток. Останній містить суму податків та інших обов'язкових платежів, що виплачуються з прибутку. Для підприємства ж ефект - це чистий прибуток, котрий залишається у його розпорядженні після сплати всіх обов'язкових платежів.
     6. За умовами оцінювання. За цією ознакою виділяють реальну, розрахункову та умовну ефективність. Реальна ефективність - це фактичний рівень витрат та результатів за даними бухгалтерського обліку та звітності. Розрахункова - базується на проектних або планових показниках, отриманих розрахунковим шляхом. Умовна ефективність використовується для оцінювання роботи структурних підрозділів підприємства.
     7. За ступенем збільшення ефекту. Ця ознака дає змогу виокремити первісну та мультиплікаційну ефективність. Необхідність такого поділу видів ефективності викликана тим, що в результаті здійснення тих чи інших заходів може спостерігатися як одноразовий ефект, так і мультиплікаційний. Мова про мультиплікаційний ефект може йти тоді, коли початковий ефект повторюється й примножується на різних рівнях даного підприємства, а також поширюється на інші підприємства та організації.
     8. За метою визначення. За цією ознакою розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність. Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) її величину, яку отримує підприємство в результаті своєї діяльності за певний проміжок часу. Порівняльна ефективність визначається шляхом порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них. її рівень відбиває економічні, екологічні, соціальні та інші переваги певного варіанта реалізації господарських рішень (напрямку діяльності) порівняно з іншими варіантами.
     9. За типом процесу. Ця ознака дає змогу диференціювати підходи до оцінювання ефективності, ураховуючи специфіку окремих процесів, які відбуваються на підприємстві. З погляду цієї ознаки можна окремо розглядати ефективність виробничих процесів (з точки зору як організаційної, так і технічної), ефективність управління, ефективність інвестиційної, інноваційної, маркетингової, фінансової діяльності та ін.
     
     Система показників ефективності має:
    Відображати витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві;
    Створювати передумови для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва;
    Стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві;
    Забезпечувати інформацією стосовно ефективності виробництва всі ланки управлінської ієрархії;
    Виконувати критеріальну функцію. Тобто для кожного з показників мають бути визначені правила інтерпретації їх значень.
   У системі показників ефективності виробництва  можна виділити такі групи показників: (рис.2.)
    Ефективності використання основних фондів (ОФ);
    Ефективності використання оборотних фондів (ОбФ);
    Ефективності використання праці (трудових ресурсів);
    Ефективності окремих видів діяльності;
    Узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства.
    Показники ефективності використання основних фондів
      Фондовіддача – відношення вартості виготовленої продукції за рік (ВП) до середньорічної вартості основних фондів(ОФ).   
      Фондомісткість – показник, обернений до фондовіддачі.
       
      Рентабельність ОФ – відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до середньої вартості основних фондів за той самий період (ОФ). 

      Коефіцієнт  інтенсивного використання обладнання – відношення обсягу виготовленої продукції за певний період у натуральних або вартісних показниках (ВП) до виробничої потужності обладнання у відповідних показниках (Побл).   
      Коефіцієнт змінності обладнання відношення кількості відпрацьованих верстато-змін (Кст зм) до кількості одиниці обладнання (n). 
                                               
    Показники ефективності використання оборотних фондів
      Коефіцієнт оборотності – відношення вартості реалізованої продукції за певний період (ВП) до середніх залишків оборотних фондів (ОбК).
                                               
      Коефіцієнт завантаження – обернений до коефіцієнта оборотності.
                                              =
      Тривалість обороту – відношення  кількості днів у періоді до коефіцієнта оборотності за цей період (Коб).
 
      Рентабельність  ОбФ – відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до середніх залишків оборотних фондів за той самий період (0бК).
                                            
    Показники ефективності використання праці (трудових ресурсів)
      Продуктивність праці – відношення вартості або кількості виготовленої продукції (ВП) до витрат живої праці, що відображається кількістю відпрацьованих людино-годин (ЖП). Відображає кількість продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу.
                                                
      Трудомiсткiсть продукції – обернений до продуктивності праці. Відображає витрати праці на виготовлення одиниці продукції. 
       
      Фондоозброєність – відношення середньої вартості основних фондів за певний період (ОФ) до середньооблікової чисельності працівників (Ч) за той самий період.
                                                
      Зарплатомiсткiсть продукції – відношення фонду плати праці (Фоп) до вартості виготовленої  продукції  за певний період (ВП).
                                                  
    Показники ефективності використання капітальних вкладень
      Коефіцієнт ефективності капітальних вкладень – відношення щорічного приросту прибутку від здійснення капітальних вкладень (?П) до суми капітальних вкладень (КВ).
                                                    
      Термін окупності капітальних вкладень – обернений до коефіцієнта ефективності капітальних вкладень. Відображає кількість років, за яку сума прибутку перекриє суму капітальних вкладень .
                                               
      Зведені витрати – дорівнюють сумі поточних витрат на одиницю продукції за  i-м варіантом (Сi) та добутку нормативного коефіцієнта ефективності (Ен) та питомих (на одиницю продукції) капітальних вкладень за i-м варіантом.       
                                               Zi=Ci+ Ен ·KBi
    Узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства
      Норма прибутковості – відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до суми середньої вартості основних фондів за той самий період (ОФ) та середніх залишків оборотних засобів (ОЗ).  
                                            
      Рентабельність продукції – відношення прибутку (П), одержаного за певний період від реалізації продукції, до собівартості цієї продукції (Соб).
                                               
      Коефіцієнт ефективності застосовуваних ресурсів – відношення чистої продукції в порівнянних цінах за рік (ЧП) до витрат ресурсів, що відображені чисельністю працівників (Чпр) середньою вартістю основних фондів (ОФ) та середніми залишками оборотних засобів (ОЗ) за рік, скоригованими на коефіцієнт повних витрат праці (Кпвп). 
                                         
      Коефіцієнт економічної ефективності – розраховується за формулою
                                     або   ,
      де        Ер - коефіцієнт ефективності для окремих  проектів;
                Ерн - коефіцієнт ефективності  для нових підприємств; 
                  ?П - приріст прибутку (зниження  собівартості);
                     П - прибуток; 
                   КВ - капітальні витрати.
        Розрахований коефіцієнт Ер порівнюють  з нормативним коефіцієнтом Ен. Якщо Ер більше за Ен, то  проект капітальних вкладень, що  розглядається, ефективний (доцільний).
                                   Рис.2. Система показників ефективності підприємства
    Ефективність  виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства виражається  в досягнутих фінансових результатах.   
    Фінансовий  результат - кінцевий економічний підсумок господарської діяльності підприємства, виражений у формі доходу. Фінансові показники відображають мету підприємницької діяльності, оскільки її прибутковість є вирішальною для підприємства. Крім керівництва і колективу підприємства ці показники цікавлять також вкладників (інвесторів) капіталу, кредиторів, державні органи, фондові біржі, що займаються купівлею-продажем цінних паперів та ін. Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів.
      Доход - це основний фінансовий результат діяльності підприємства.
    Доходи  підприємства - це збільшення економічних  вигод у вигляді надходжень активів  або зменшення зобов'язань, які  приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).
         Доходи  — витрати = Прибуток(Збиток)
    Прибуток - це показник фінансових результатів, що обчислюється як різниця між виторгом від реалізації і матеріальними і прирівняними до них витратами.
    Прибуток  — перевищення доходів звітного періоду над витратами звітного періоду.
    Збиток  — перевищення витрат звітного періоду  над доходами звітного періоду.
        Прибуток виконує наступні важливі функції:                           1.) Характеризує кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, розмір його грошових нагромаджень. Величина  прибутку залежить: від обсягу реалізованої продукції, від якості продукції (заохочувальні надбавки), від раціонального й ефективного використання основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів (зниження витрат), від якості роботи підприємства (виконання зобов'язань перед постачальниками, покупцями, банком);           
     2.) Є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, а платежі в бюджет з доходу - найважливішим елементом доходів державного бюджету.    Прибуток підприємства повинен задовольняти не тільки його фінансові потреби, але і потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, охорони здоров'я, утворення, оборони країни.
    Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний  період необхідно дотримуватись  принципів визначення доходів і  витрат, а саме: нарахування, відповідності, періодичності.
    Принцип нарахування передбачає відображення результатів господарських операцій у тому звітному періоді, коли вони відбулися, а не на момент отримання чи сплати грошових коштів, оскільки щ періоди часу не завжди співпадають.
    Принцип відповідності полягає у порівнянні доходів та витрат у звітному періоді, тобто витрати, що здійснені у звітному періоді, повинні порівнюватись з доходом, задля якого здійснені витрати цього звітного періоду.
    Виходячи  з принципу періодичності, для визначення фінансового результату доходи та витрати підприємства розподіляються за звітними періодами. Звітним періодом є 1 рік, проміжними звітними періодами є квартал, місяць.
    Доходи  підприємства класифікуються за видами діяльності, що здійснюються цим підприємством. Такий підхід дає можливість враховувати  особливості кожного виду діяльності, відслідковувати зміни за видами діяльності та забезпечувати інформацією  для подальшого аналізу та прийняття  управлінських рішень.
    Доходами  підприємства визнаються:
    дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
    інші операційні доходи;
    фінансові доходи;
    надзвичайні доходи;
    Інші доходи.
    Однак цей стандарт не поширюється на деякі  доходи підприємства, пов'язані з:
      договорами оренди;
      дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій, врахованих методом участі у капіталі (тобто за дивідендами з інвестицій у спільні, дочірні та асоційовані підприємства);
      страховою діяльністю;
      змінами у справедливій вартості фінансових активів та фінансових зобов'язань, а також з ліквідацією (продажем, погашенням) вказаних активів та зобов'язань;
      змінами вартості інших поточних активів;
      природним приростом поголів'я тварин, виходом продукції сільського та лісового господарства;
      видобуванням корисних копалин.
    Дохід від діяльності підприємства визнається тоді, коли в результаті господарської операції збільшуються активи або зменшуються зобов'язання, і внаслідок цього відбувається зростання власного капіталу.
    Таким чином, якщо активи збільшуються (або  зобов'язання зменшуються), але це не призводить до зростання власного капіталу, дохід не визнається.
    Визнання  доходу (виручки) від реалізації продукції  пов'язане з виконанням деяких умов, зокрема:
    Передача покупцеві ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на продукцію. Здебільшого передача ризиків і вигод від володіння збігається з передачею юридичного права власності або з передачею в управління покупцеві. В інших випадках передача ризиків і вигод відбувається не завжди одночасно з передачею юридичного права власності, наприклад:
       покупець має право анулювати придбання з причин, визначених контрактом на реалізацію, а підприємство-продавець не має впевненості стосовно його повернення;
       відвантажені товари підлягають подальшому монтажу, і цей монтаж є істотною частиною контракту, який ще не був завершений підприємством;
       одержання доходу від визначеної реалізації залежить від доходу, який отримає підприємство-покупець від власної реалізації цих товарів;
       одержання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримає покупець від власної реалізації цієї продукції.
          Якщо підприємство-продавець залишає тільки незначний ризик володіння,
          операція вважається реалізацією і дохід визначається.
    Управління і контроль за реалізованою продукцією. Якщо підприємство залишає за собою подальше керівництво або контроль за реалізованою продукцією, то дохід від такої реалізації не визнається.
    Сума доходу достовірно визначена. Доходи, достовірну оцінку яких здійснити неможливо, у звітності не відображаються, що відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності — обачливості, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів (активів, зобов'язань тощо) за вартістю, яка має запобігати заниженню зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.
    Впевненість у тому, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод, а витрати, пов'язані з реалізацією продукції, достовірно визначені. Якщо існує невпевненість в отриманні доходів від реалізації, то до усунення цієї невпевненості дохід не повинен визнаватися.
    Дохід від надання послуг визнається в  тому періоді, у якому надаються  послуги:
      виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу;
      шляхом рівномірного його нарахування за певний період часу.
    Згідно  із цими методами дохід визначається в тих звітних періодах, у яких надаються відповідні послуги.
    Визнання  доходу через посилання на ступінь  завершеності операції називають  методом поетапного виконання.
    Ступінь завершеності операції з надання  послуг може бути оцінено такими трьома методами:
    вивченням виконаної роботи:
    визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані:
    визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на ту саму дату.
    Якщо  надання послуг полягає у виконанні  необмеженої кількості дій (операцій) за певний період часу, то дохід визнається шляхом його рівномірного нарахування  за цей період.
    Слід  зазначити, що не визнається дохід у  випадку обміну продукції (товарів, робіт, послуг, інших активів), які  є подібним за призначенням та мають однакову справедливу вартість.
    Якщо  ж відбувається операція обміну подібними  активами (роботами, послугами), які  мають різну вартість, або здійснюється обмін неподібними активами (роботами, послугами), які мають однакову вартість, то дохід визнається за вартістю отриманих  активів (робіт, послуг).
    При нерівноцінному обміні, коли відбувається доплата грошовими коштами, дохід  визнається за сумою активів, отриманих  або які підлягають отриманню, зменшених  на суму переданих або одержаних  грошових коштів.
    У складі інших операційних доходів  відображаються всі інші доходи, не пов'язані із реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), до яких, зокрема, належать:
    дохід від реалізації іноземної валюти;
    дохід від реалізації інших оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів тощо); дохід від операційної оренди активів; дохід від операційної курсової різниці;
    пеня, штрафи, неустойки, які визнані боржником або щодо яких отримано рішення судових органів про стягнення;
    доходи про відшкодування сум раніше списаних активів;
    Розрахунок  прибутку (збитку)
    Розрахунок валового прибутку (збитку):
      Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт чи послуг) та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт та послуг). Для цього визначимо величину чистого доходу підприємств від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
      Дохід від реалізації продукції — ПДВ, акцизний збір, інші податки і збори, інші вирахування з доходу = чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
      Тепер визначимо величину валового прибутку (збитку) підприємства: Валовий прибуток (збиток) = чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).
    Визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності:
      Прибуток (збиток) від операційної діяльності = валовий прибуток (збиток) - адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.
    Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності:
      Визначимо прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування:
      Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування - прибуток від операційної  діяльності ± дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи, інші доходи ± фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, інші витрати;
      Визначаємо прибуток (збиток) від звичайної діяльності:
      Прибуток = прибуток від звичайної діяльності до оподаткування - податок на прибуток
      Збиток = збиток від звичайної діяльності до оподаткування + податок на прибуток.
    Розрахунок чистого прибутку (збитку) звітного періоду:
      Чистий прибуток (збиток) = фінансовий результат від звичайної  діяльності ± дохід від надзвичайної діяльності, податок на прибуток від   надзвичайної діяльності,   витрати   від   надзвичайної   діяльності,  зменшення податку на прибуток від збитків надзвичайної діяльності.
У позиціях "надзвичайні доходи" і  "надзвичайні  витрати" відображаються відповідно:
      невідшкодовані збитки від надзвичайних подій, включаючи затрати на запобігання виникненню втрати від стихійного лиха, техногенних аварій;
      прибутки або збитки від інших подій та операцій, які належать до надзвичайних подій.
    Збитки  від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується  податок на прибуток від звичайної  діяльності внаслідок цих збитків. У позиції "податки з надзвичайного  прибутку" відображається сума податків, що підлягають сплаті з прибутку від  надзвичайних подій.
    Показники прибутку відображають абсолютний ефект  діяльності підприємства.

    Рис.3. Етапи розрахунку прибутку 

     Рентабельність один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.        Рентабельність характеризує результативність діяльності підприємства. Для характеристики ефективності використання ресурсів та поточних затрат використовуються показники рентабельності.      Коефіцієнти (показники) рентабельності – система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу. Вони можуть бути розраховані як коефіцієнти і тоді представлені у вигляді десятинного дробу або у вигляді показників рентабельності і тоді представлені у вигляді процентів.       Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.
        Існує система показників рентабельності:
1.   Ефективність виробничої діяльності підприємства відображає показник загальної рентабельності.
2.     Ефективність використання поточних затрат живої і уречевленої праці характеризує показник рентабельність продукції.
3.   Прибуток від реалізації товару характеризує рентабельність продажів.
4.   Одним з найважливіших показників фінансового аналізу є рентабельність власного капіталу підприємства.
    Рентабельність підприємства () визначається як відношення прибутку (ВП) до середньорічної величини вартості основних та оборотних активів:        
                                       
    Рентабельність запасів:  
                                     ,   де                   
    ЧП – чистий прибуток
      З – запаси 
    Рентабельність продукції () обчислюють як відношення прибутку від реалізації одиниці продукції (Пп) до собівартості одиниці продукції (Собп):
                 ,    або   
    Рентабельність продажів визначається за формулою:
                                           , де
      Пр – прибуток від реалізації продукції                                                                          
      Vр – обсяг реалізованої продукції.
    Рентабельність власного (акціонерного) капіталу характеризує величину прибутку, отриманого підприємством на його власний акціонерний капітал:
                                          
    Рентабельність майна (активи підприємства) – це комплексний показник, що дозволяє оцінювати результати основної діяльності підприємства. Він виражає віддачу, що приходиться на гривню активів підприємства.
                   де
    А –  середня величина активів
    Рентабельність необоротних активів
    де
    НА  – середня величина необоротних активів
    Рентабельність оборотних активів
    де
    ОА  – середня величина оборотних активів
    Рентабельність інвестицій
                                            де
    П –  прибуток до оподаткування
    ВБ  – валюта балансу
    КЗ  – короткострокові зобов’язання
    Рентабельність позикових засобів
    де
    Пл  – плата за кредит
    ДК  – довгострокові кредити
    КК  – короткострокові кредити
    Загальна рентабельність ()
                                           де
    П –  прибуток
    В –  випуск
    Витр  – витрати 
      Показники даної групи дають уявлення про  те, наскільки ефективно підприємство здійснює свою діяльність, контролює  витрати на виробництво і реалізацію продукції, і який чистий прибуток при  цьому отримує. Нормативного значення для коефіцієнтів не рентабельності існує, але є загальне правило, чим  вище значення коефіцієнту, тим краще. Збільшення коефіцієнту протягом звітного періоду свідчить про покращання результатів діяльності підприємства, зменшення – про погіршення. Порівняння з середньогалузевими показниками  дозволяє визначити місце підприємства серед інших підприємств галузі.
   Самі  по собі всі показники мають не дуже велике значення, але вони можуть бути корисними, щоб порівняти:
    зміну їх у часі;
    фактичні результати з бюджетом (прогнозом);
    бізнес-одиниці між собою. 

Платоспроможність та ліквідність як складові фінансового  стану підприємства
      Головним критерієм для визначення фінансового стану є платоспроможність підприємства. Це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов'язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов. Її можна визначати за минулий період, на якусь певну дату або як майбутню можливість розрахуватися у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов'язаннями.
      Найпростіше можна визначити платоспроможність  на якусь дату на підставі даних  балансу підприємства. Для цього  спочатку треба з'ясувати наявність  залишку грошових коштів на поточному  рахунку та інших рахунках грошових коштів. Якщо ці суми незначні, слід також  перевірити стан розрахунків з різними  кредиторами. Відсутність сум заборгованості, щодо яких прострочено терміни сплати, є доброю ознакою сталого фінансового  стану. Вивчення заборгованості слід починати з визначення сум заборгованості по банківським кредитам, розрахунках  з кредиторами за товари, роботи, послуги, розрахунках з бюджетом та з працівниками з оплати праці.
      Аналіз  фінансового стану підприємства за певний період, в принципі, потребує з'ясування платоспроможності на підставі сукупності проміжних показників по окремих датах або відносно коротких відрізках часу. Неоціненну послугу  тут можуть дати щоденні банківські виписки з поточного рахунку (особливо одна сума – залишок коштів на кінець операційного дня). Хронічна відсутність  коштів на кінець дня на цьому рахунку – надійна ознака незадовільного фінансового стану підприємства. Якщо при цьому врахувати можливі застарілі борги банкам, кредиторам, бюджету та ін., то негативна оцінка фінансової діяльності, а отже, і фінансового стану підприємства буде однозначною.
      Крім  аналізу платоспроможності підприємства слід також звернути особливу увагу  на аналіз його ліквідності.
      Ліквідність – це спроможність підприємства перетворювати  свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Підприємство, оборотний  капітал якого складається переважно  з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, порівняно з  підприємством, оборотний капітал  якого складається переважно  з запасів.
      Всі активи підприємства в залежності від  ступеня ліквідності, тобто  швидкості  перетворення в кошти, можна умовно поділити на такі групи:
    Найбільш ліквідні активи (А1) – суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).
    Швидкореалізовані активи (А2) – активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом  12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.
    Повільнореалізовані активи (А3) – найменш ліквідні активи. Це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним цінностям тощо.
    Важкореалізовані активи (А4) – активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю групу можна включити статті I розділу активу балансу "Необоротні активи".
      Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні  активи більш ліквідні, ніж всі  інші активи підприємства.
      Пасиви  балансу по мірі зростання строків  погашення зобов'язань групуються наступним чином:
    Найбільш термінові зобов'язання (П1) – кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).
    Короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити банків та інші позики, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.
    Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви – статті ІІI розділу пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання".
    Постійні пасиви (П4) – статті I розділу балансу "Власний капітал".
      Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом  узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями.
      Підприємство  вважається ліквідним, якщо його поточні  активи перевищують його короткострокові  зобов'язання.
      Для оцінки реального ступеня ліквідності  підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.
      Ліквідність балансу визначається як ступінь  покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення  зобов'язань.
      Для визначення ліквідності балансу  варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів.
      Баланс  вважається  абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
                 А1
            и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.