Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Сутнсть маркетингу та його сучасна концепця

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 06.09.2012. Сдан: 2012. Страниц: 22. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 1. Сутність маркетингу та його сучасна концепція

 1.1. Розуміння маркетингу

   Нині  можна цілком підставно стверджувати, що в розвинутих країнах світу  звички, наміри і в цілому поведінку  економічних суб’єктів формує культура маркетингу (від англ. market — ринок, торгівля, продаж, комерційна діяльність; за іншою версією — результат контамінації слів market getting — завоювання ринку). Належне місце завойовує маркетинг і в Україні. Іще на початку 90-х р. ХХ ст. це явище економічного життя було тут відоме здебільшого спеціалістам, проте тепер його розвиток — одна з головних умов виходу підприємств із кризи, формування ринкових відносин.
   Ефективне запровадження і використання маркетингу на підприємствах України потребує насамперед правильного розуміння  його суті, а це річ досить складна, бо навіть за приблизними оцінками самих тільки визначень маркетингу сучасна західна й вітчизняна література пропонує декілька тисяч. Це пояснюється різними методологічними підходами вчених маркетологів до характеристики маркетингу.
   Найзагальнішим є концептуальний підхід, що розглядає маркетинг як:
    спрямування ділового мислення, інтегровану, орієнтовану на споживача і кінцевий результат діяльності підприємства (довгостроковий максимальний прибуток) філософію ділової активності (бізнесу) за умов ринкових відносин і конкуренції;
    заснований на точному знанні, передбаченні та врахуванні вимог ринку і побажань споживачів комплекс науково обґрунтованих уявлень про управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства за умов ринкових відносин;
    систематизоване і планомірне напрямлення всіх функцій підприємства на задоволення потреб споживачів і на можливості використання потенційних ринків, а також своєчасне реагування на управлінські імпульси з боку ринку, тобто орієнтацію на ринкове бачення — унікальну функцію бізнесу;
    комплексно-системний підхід до розв’язання проблем ринку, який охоплює всі стадії руху товарів, починаючи з вивчення потреб і попиту, організації виробництва, надання різноманітних послуг, пов’язаних із продажем, і закінчуючи організацією післяпродажного обслуговування;
    процес, завдяки якому суспільство, по-перше, забезпечує свої споживчі потреби, по-друге, створює і розвиває систему розподілу продукції, по-третє, виходячи із технічних, етичних і соціальних умов, сприяє пошукам тих товарів, які найліпше реалізуються завдяки ринковому розподілу праці.
   Отже, концептуальний підхід дає загальне уявлення про маркетинг, виокремлює його як систему поглядів, бізнес-філософію  за умов ринкових відносин та конкуренції. У зв’язку з цим не завадить нагадати твердження Канта про те, що філософія є тільки ідеєю можливої науки, яка не дана in concreto, але до якої ми намагаємось наблизитись різними способами. За Кантом, математики, історії, фізики можна навчитись, а філософії — ні. Можна навчитись тільки філософствувати, тоб-то тренувати талант розумування на підставі певних загаль-них принципів, однак завжди визнаючи право розуму досліджувати джерела цих принципів, підтверджуючи чи відкидаючи останні.
   Талановитий підприємець, що досягнув успіху, це той, хто перетворив філософію маркетингу на відповідні алгоритми способів практичної дії, практичного врахування впливу суб’єктів, сил та умов навколишнього середовища, тобто трансформував цю філософію в реальну успішну економічну діяльність.
   З огляду на це значно конкретнішим є функціональний підхід до розуміння маркетингу на підставі виконуваних підприєм-ством маркетингових функцій. Згідно з таким підходом маркетинг — це:
    торговельна діяльність, яка сприяє отриманню товарів чи послуг, їх просуванню від виробників до споживачів;
    упорядкування потоку товарів чи послуг від виробників до споживачів чи користувачів;
    мінімізація зусиль для збуту товарів чи послуг;
    процес створення задоволених споживачів;
    задоволення потреб і побажань людей;
    забезпечення відповідного рівня життя в суспільстві, визначення його стандартів;
    функція творчого використання ресурсів фірми для досягнення відповідності між її можливостями і попитом;
    планування і втілення в життя задуму, оцінка попиту, ціноутворення і розподілу ідей, товарів чи послуг завдяки обміну, що здатний задовольняти людські потреби.
   Товарний підхід трактує маркетинг як діяльність із розподілу товарів зважаючи на їхню цінність, а також як спроможність розв’язувати ті або інші актуальні проблеми споживачів чи управляти товарами згідно з концепцією їх життєвого циклу. Отож, основними питаннями маркетингу з погляду цього підходу є вивчення наявних і перспективних потреб і запитів споживачів, підбір такого комплексу товарних атрибутів, який забезпечує належну вигоду конкретному сегменту ринку, бо він (комплекс) є більш значущим для покупців, ніж інші товарні пропозиції.
   Системно-поведінковий підхід репрезентує маркетинг через проблеми, пов’язані зі змінами у відповідних системах і здогадними характеристиками та наслідками таких змін. Цей підхід передбачає пошуки розв’язання проблем на основі використання чотирьох систем.
   Система входу і виходу. Для випуску товарів необхідно впровадити у виробництво відповідні виробничі компоненти, з яких утворюється кінцевий продукт. Ця система розглядає процеси введення необхідних виробничих компонентів і виходу продукції, перебудови виробництва виходячи з потреб ринку, й отримання необхідних інгредієнтів за мінімальних витрат.
   Система влади — це сила впливу різних підприємств на ринку. Займаючись однаковим бізнесом, підприємства намагаються посилити свою роль, збільшити свої доходи і прибутки. Для цього необхідно повсякчасно досліджувати ринок, що є необхідним для підвищення конкурентоспроможності, оптимізації ринкової поведінки.
   Система комунікації — засіб, за допомогою якого підприємство надає та отримує необхідну інформацію з метою прийняття раціональних рішень, стимулювання купівельної активності.
   Система адаптації до внутрішніх і зовнішніх умов. Вона досліджує характер реагування підприємства на зміну поведінки споживачів та власного внутрішнього середовища, визначаючи та розв’язуючи проблеми, пов’язані з такими змінами.
   Інституційний підхід полягає в розумінні маркетингу як системи з багатьма елементами, що взаємодіють один з одним та з елементами зовнішніх систем. Відповідно до цього підходу маркетинг — це інтегрована організаційна структура, яка включає функціональні підсистеми, що відповідають існуючим маркетинговим підрозділам підприємства, а також сукупність суб’єктів (організацій, підприємств, фірм і т. п.), які беруть участь у ринковому русі товарів.
   Національний підхід перед бачає розгляд тих особливостей маркетингу, які визначаються національними традиціями, історично сформованими методами і способами торгівлі, ставленням до підприємницької активності в окремих країнах.
   Так, на батьківщині маркетингу, у США, підприємці спрямовують свою діяльність на виготовлення і реалізацію максимальної кількості продукції, що можливо  тільки за рахунок постійного розвитку виробництва, систем збуту, а особливо потужних систем просування. Без належного рекламування в США товари продані бути не можуть.
   В Європі більше цінують надійність і  стабільність. Це визначає й переважну  орієнтацію європейського маркетингу на створення насамперед добротних  товарів, належного іміджу їх виробників і продавців. Отож, на європейських підприємствах маркетинг є функцією не окремої групи працівників маркетингових організаційних структур (як у США), а всього персоналу.
   В Японії задоволення смаків і побажань покупців підприємці сприймають як свій непорушний обов’язок. Це зумовлює необхідність «служіння» покупцеві, пропонування йому високоякісних надійних товарів, які говорять самі за себе і не потребують додаткової реклами. Основне завдання японського маркетингу — внутрішньовиробнича збалансованість, досягнення найвищої якості, зниження собівартості продукції.
   Управлінський підхід до розуміння маркетингу передбачає його тісний зв’язок з процесом керування підприємством, яке функціонує за конкретних ринкових умов. Згідно з таким підходом маркетинг — це:
    провідна галузь господарського управління всією сукупністю видів діяльності, пов’язаної з перетворенням купівельної спроможності споживачів на ефективний попит специфічних виробів чи послуг, їх доведення до кінцевого чи проміжного (виробничого чи торговельного) покупця для забезпечення бажаного прибутку або досягнення поставлених цілей;
    метод управління торговельно-промисловою системою, який передбачає визначення, прогнозування, активізацію потреб і побажань, організацію ресурсів і можливостей підприємства з метою задоволення потреб, отримання найвищого прибутку фірмою;
    орієнтована на потреби ринку система організації та управління всіма системами ділової активності підприємства: від перших начерків конструкції та технології виробництва нового товару до доведення його до споживачів і наступного обслуговування;
    створення корисності товару за факторами часу, місця, форми і власності, яке здійснюється завдяки організації виробництва і просування товарів підприємства, забезпечення їх продажу та купівлі.
   Кожне з цих визначень маркетингу є  по-своєму правильним, але жодне  не є вичерпним. Чи існує між ними щось спільне, об’єднуюче? Що, власне, становить предмет та об’єкт маркетингу? Відповіді можна знайти, скориставшись  підходом до зрозуміння маркетингу з погляду економічної теорії. Як відомо, її предметом є відносини між людьми, що виникають у процесах виробництва, обміну, розподілу чи споживання. Відповідно до цього предмет маркетингу — це відносини, які виникають між товаровиробниками і споживачами, а також іншими суб’єктами господарювання з приводу обміну цінностями на конкретному ринку.
   Існує двоєдина мета таких відносин. По-перше, за ринкових умов кожний суб’єкт господарювання працює на ринку і для ринку, де головна дійова особа — споживач. Саме останній своїм «монетним бюлетенем» голосує за чи проти результатів господарювання товаровиробників, які конкурують між собою, змагаючись за споживача. Перемога в такій боротьбі забезпечується умінням якнай-ліпше задовольнити вимоги і потреби споживачів, пристосуватися до умов навколишнього бізнес-середовища. По-друге (завдяки першому), кожний товаровиробник намагається створити і зберегти комфортні умови своєї діяльності, стійкий позитивний (прибутковий) баланс між своїми можливостями і ринковими умовами.
   Отже, об’єктом маркетингу є система «товаровиробник—споживач»  за переважного впливу останнього.

 1.2. Походження та  еволюція концепції  маркетингу

   Концепція маркетингу виникла в США наприкінці XIX — на початку XX ст. Першим, хто вказав на те, що маркетинг має стати центральною функцією підприємства, а створення цільової групи споживачів — специфічною роботою менеджера, був Мак-Кормік (1809 — 1884 рр.) з Міжнародної компанії прибиральних машин. За освітою механік, він запровадив у практику діяльності компанії маркетингові дослідження, концепцію створення цільового ринку підприємства, цінову політику, сервісне обслуговування.
   Однак перше визначення маркетингу належить американцям Р. Батлеру та А. Шоу. У книжці «Купівля, продаж та методи торгівлі» (Нью-Йорк, 1911 р.) вони визначили маркетинг як комбінацію чинників, котрі необхідно враховувати за організації робіт, що мають характер продажу, як діяльність, що сприяє продажу.
   Можливо, зважаючи на цей факт, а також  на хронологію розвитку маркетингу, більшість учених-маркетологів датує його виникнення початком ХХ ст. Так, перші навчальні курси з маркетингу («Маркетинг продукції», «Методи маркетингу») було запроваджено в провідних університетах США в 1901—1905 рр. У 1908 р. було організовано першу маркетингову дослідницьку фірму. У 1911 р. перші відділи маркетингу поповнили склад управлінського апарату американських корпорацій. У 1937 р. було створено Американську асоціацію маркетингу. Основні віхи історії розвитку цієї Асоціації подано нижче.

 Хроніка розвитку Американської асоціації маркетингу

 1915 р. — Створення Національної асоціації викладачів курсу реклами (НАВР)

   1931 р. — Створення Американського товариства маркетингу
   1933 р. — НАВР стає Національною асоціацією викладачів курсу маркетингу (НАВМ)
   1936 р. — Вихід у світ першого випуску журналу «Маркетинг» (спеціальне видання НАВМ та Американського товариства маркетингу)
   1937 р. — Створення Американської асоціації маркетингу (ААМ) через злиття НАВМ та Американського товариства маркетингу
   1940 р. — ААМ налічує 817 членів та 11 відділів
   1950 р. — ААМ налічує 3800 членів
   1959 р. — ААМ налічує 7000 членів
   1964 р. — вихід у світ першого випуску журналу «Маркетингові дослідження»
   1967 р. — опубліковано перший випуск «Маркетингових новин»
   1970 р. — ААМ налічує 18380 членів та 253 відділення
   1981 р. — ААМ налічує 43000 членів та 450 відділень
   1986 р. — ААМ починає видання журналу «Медичний маркетинг»
   1990 р. — ААМ починає видання журналу «Публічна політика і маркетинг»
   Треба сказати, що окремі елементи маркетингу були відомі людству ще з давніх-давен. Але саме в США внаслідок поширення конкуренції, підвищення поінформованості і досвідченості споживачів, зростання виробничих можливостей і потреб, становлення ринку споживачів (тобто ситуації, коли попит менший за пропонування товарів) окремі елементи маркетингу було об’єднано в систему, апробовано відповідні маркетингові концепції та організаційні структури.
   За  час свого існування концепція  маркетингу пройшла тривалий шлях еволюційного розвитку (табл. 1). Знання етапів такої еволюції має не тільки історичне значення: воно дає змогу, по-перше, зрозуміти логіку розвитку маркетингу як процесу послідовного нарощування зусиль підприємства з освоєння своїх цільових ринків; по-друге, правильно вибрати необхідну і достатню на даний час маркетингову концепцію підприємства на підставі його потенціалу й умов бізнес-середовища; по-третє, заздалегідь підготуватись до переходу на наступну, більш розвинену концептуально, маркетингову базу розвитку.
   Основні етапи еволюції концепції маркетингу наведено в табл. 1.
   На  першому етапі маркетинг вважали  допоміжною функцією, оскільки головною проблемою було виробництво товарів. Економіці США того часу б ула  притаманна наявність ринку продавців (попит на товари перевищував їх пропонування). Споживачі бажали придбати буквально все, що вироблялося. Дж.-Б. Сей, французький економіст, так визначив суть тогочасного бізнесу: «Виробництво створює свої основні потреби». Така ситуація породжувала в підприємців уявлення про те, що товари продаватимуть себе самі, а тому маркетинг фокусував увагу на збільшенні обсягів виробництва традиційної продукції обмеженого асортименту, на розвитку існуючих виробничих потужностей, економії на масштабах тощо. Саме тому ця концепція і дістала назву виробничої.
   Головним  результатом використання виробничої концепції стало насичення ринку товарами, формування ринку споживачів (пропонування товарів перевищило попит на них). Тому на наступному етапі актуальним стало прирощення зусиль для поліпшення якості товару: його функціональних характеристик, асортименту, упаковки, дизайну тощо. Таку концепцію називають товарною.
   На  третьому етапі особливу увагу підприємців  привертають системи збуту продукції. Маркетинг розглядають як галузь прикладної економіки, предметом котрої є система розподілу виробленої продукції. Ясна річ, що такий погляд сприяв значному збільшенню кількості торгових агентів, розробленню нових методів і способів торгівлі, каналів розподілу і т. п. Управління виробничо-збутовою діяльністю спрямовувалось на подолання складнощів і перепон, які почали поставати на шляху руху товарів від місць їхнього виробництва до місць споживання, на активний пошук споживачів, організацію агресивного прибуткового збуту, виходячи із можливостей товаровиробників. Звідси і назва концепції — збутовий маркетинг.

 Таблиця 1

 ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ МАРКЕТИНГУ

   Концепція маркетингу    Час поширення    Центр уваги    Інструментарій    Ринковийорієнтир
   Пасивний(епізодичний,інструмен-тальний)маркетинг    Виробнича    Кінець  ХІХ —початок ХХ ст.    Виробництво    Обсяги  виробництва, собівартість, продуктивність виробництва    Попит
   Товарна    До  середини20-х років ХХ ст.    Товар (послуга)    Якість, характеристики, асортимент    Попит
   Збутова    До  середини30-х років ХХ ст.    Система збуту    Методи  торгівлі, мистецтво продажу, канали розподілу, посередники    Попит
   Ринковий (управлінський,організаційний) маркетинг    До  кінця60-х років ХХ ст.    Система«виробництво—збут»    Маркетингові  дослідження, програми маркетингу, маркетинговий  інструментарій    Попит, запити
   Стратегічний (активний)маркетинг    З середини70-х років ХХ ст.    Система«підприємство—ринок»    Стратегічні плани маркетингу    Запити, потреби
   Після Другої світової війни розвиток концепції  маркетингу набуває якісно нового спрямування. За переходу до ринкової концепції  змінюється орієнтація підприємницької  діяльності. Якщо досі її було орієнтовано на розв’язання внутрішніх проблем підприємства (збільшення обсягів виробництва і збуту, підвищення прибутковості і рентабельності), то нині ринковий, а згодом і стратегічний маркетинг, починають орієнтуватися на потреби і запити споживачів, реальні і потенційні можливості ринку. Інакше кажучи, стався радикальний перехід від принципу «збут того, що продукує підприємство» до принципу «продукування того, що може знайти збут».
   Якісно  нове спрямування означало і перехід  від епізодичного чи інструментального маркетингу до його системних комплексних форм. Сферою уваги маркетингу стає не тільки збут, а й управління — спочатку виробництвом товарів, а потім і ринковою діяльністю підприємства в цілому.
   На  четвертому етапі розвитку концепції маркетингу виробництво починає поступово підпорядковуватись маркетинговому керівництву. У цей період розвивається внутрішньофірмове планування, закладаються основи поелементного аналізу збутової діяльності, вивчення поведінки споживачів, сегментування ринку. Основні засади маркетингу починають поширюватись і в Європі.
   На  сучасному (п’ятому) етапі розвитку концепції маркетингу (із середини 70-х років ХХ ст.) маркетинг розглядають  як систему уявлень про поведінку  сторін, які беруть участь у процесах обміну товарами. Відповідно до сучасної (стратегічної) концепції вся діяльність підприємства, у тому числі здійснювані ним програми капіталовкладень, виробництва, науково-технічних досліджень, використання робочої сили, збуту, сервісного обслуговування, має обов’язково базуватись на точному знанні потреб споживачів цільового ринку, а вже відтак — на оцінюванні та врахуванні всіх умов виробництва і збуту в найближчий час і на перспективу. Найважливішою умовою сучасного маркетингу стає виявляння нових, іще не задоволених потреб чи нових форм задоволення вже відомих потреб, орієнтація виробництва саме на такі потреби і завдяки цьому випереджання конкурентів. Сучасне ділове мислення виходить з того, що ринок збуту є вихідним пунктом усієї ділової активності підприємства. У зв’язку з цим маркетинг інтегрує і координує всі функції на підприємстві, націлюючи їх на ринок збуту.
   Поява нових, сучасніших концепцій маркетингу не означає, що попередні зникають безслідно. У сучасній ринковій економіці трапляються  практично всі названі тут концепції. Річ у тім, що кожен підприємець працює за принципом розумної достатності. Якщо спрацьовує концепція нижчого рівня, то використовують саме її, оскільки це забезпечує певну економію коштів (концепція вищого рівня завжди є дорожчою). Але підприємцеві треба завжди пам’ятати, що надійде час, коли він змушений буде перейти до наступної, більш розвинутої маркетингової концепції.

 1.3. Основні поняття  маркетингу

   Маркетинг як наука і як практична діяльність оперує низкою понять. Серед них  головними є такі.
   Потреби — це специфічний стан людини (групи людей чи суспільства в цілому), який постає через те, що, по-перше, людина існує сама по собі як біологічна істота, по-друге, вона є частиною суспільної системи і, по-третє, вона завжди взаємодіє з навколишнім середовищем, тобто суспільством та природою. Потреби — це суб’єктивне відчуття недостатнього задоволення, завжди пов’язане з намаганням людини позбутися чи принаймні зменшити відчуття. Це намагання стає рушійною силою поведінки індивідуума на ринку.
   Економі чна теорія дотримується стосовно потреб нейтральної позиції, пояснюючи  це тим, що потреби визначаються передовсім природою людини, а значить, мають  предекономічне походження. Інакше кажучи, потреби постають та існують незалежно  від волі чи бажання підприємця, який лише намагається їх розпізнати, указати на них споживачеві чи задовольнити їх.
   Першу маркетингову класифікацію потреб було розроблено ще 1938 року Мерреєм. Згідно з цією класифікацією потреби  залежно від їх походження поділяються  на первинні (родові або фізіологічні) та вторинні (соціально-культурні), від ставлення до них індивіда — на позитивні (ті, що приваблюють) та негативні (ті, що відштовхують), від міри конкретного виявлення — на явні та латентні, від міри зв’язку з інтроспективними процесами індивідів — на усвідомлені та неусвідомлені, від джерела стимулювання задоволення цих потреб — на залежні від внутрішнього та зовнішнього середовища, від стану, в якому вони перебувають — на рефракторні (жодний стимул не сприяє їхньому збудженню), стимульовані (потреба пасивна, але може бути збуджена) і активні (діючі).
   Отже, на відміну від економічної теорії маркетинг виділяє особливу категорію  стимульованих потреб, які можуть бути покликані до життя підприємцями.
   Найвідомішою  і найширше використовуваною є створена у 40-х р. ХХ ст. американським ученим А. Маслоу теорія, згідно з якою всі потреби людей розподіляються на дві категорії та п’ять рівнів. При цьому А. Маслоу не тільки класифікував потреби, але й розмістив їх у чіткій ієрархічній послідовності (рис. 1). Однак, якщо межу задоволення первинних життєвих потреб людини більш-менш чітко визначено, то вторинні потреби належать до вищого рівня і різниця між ними вже не така чітка. Потреби вищого рівня стають потужним фактором поведінки людини тільки тоді, коли будуть задоволені потреби нижчого рівня.
   

   Рис. 1. Піраміда потреб А. Маслоу
   Існують і інші теорії потреб. Так, в основу теорії Мак-Клелланда покладається уявлення про те, що людям властиві потреби влади, успіху і причетності.
   Потреби влади — це бажання впливати на інших. Людям, що в них ця потреба  домінує, притаманні відвертість, енергійність. Вони не бояться конфронтації, сміливо обстоюють свої позиції, вимагають уваги до себе від інших.
   Потреби успіху задовольняються в процесі  доведення роботи до успішного завершення. Такі люди не схильні занадто ризикувати, але полюбляють ситуації, коли можуть взяти на себе особисту відповідальність.
   Потреби причетності створюють зацікавлення у спілкуванні з іншими людьми, прагнення до налагодження дружніх  стосунків, надання допомоги іншим.
   За  теорією Герцберга потреби й  поведінка людей формуються через  взаємодію двох груп чинників.
   До  першої групи належать чинники, залежні від навколишнього середовища, до другої — мотивація поведінки, пов’язана з характером і змістом роботи, можливим успішним просуванням по службі, визнанням та схваленням результатів роботи, високою мірою активності, можливістю творчого та ділового зростання. Згідно з теорією Герцберга за браком чи недостатньою кількістю факторів першої групи починається незадоволення роботою. Водночас, якщо ці фактори наявні і достатні, то самі по собі вони не породжують такого задоволення і не можуть мотивувати людину до будь-чого. На відміну від цього брак чи неадекватність мотивації (факторів другої групи) не спричиняються до незадоволення роботою. Але їхня наявність повною мірою породжує задоволення і мотивує робітників до підвищення ефективності діяльності.
   Якщо  теорії Меррея і Маслоу мають універсальний  маркетинговий характер, то теорії Мак-Клелланда та Герцберга можуть бути використані лише щодо специфічного товару — робочої сили.
   Цінності — це важливі і значущі з погляду конкретної людини предмети, дії, спосіб життя, ідеї і т. п.; це загальні переконання стосовно того, що добре, що погано або що є несуттєвим у житті. Цінності визначаються культурою суспільства, організації й окремої людини і завжди існують у вигляді відповідних систем. Цінності можуть бути особисті і соціальні, матеріальні і духовні.
   Згідно  з теорією Рокича існують два  типи цінностей: термінальні та інструментальні. Термінальні цінності — це переконання  людей щодо мети і кінцевого стану, до якого вони намагаються наблизитись (наприклад, щастя, добробут, знання тощо). Інструментальні цінності — це уявлення про бажані методи поведінки з метою досягнення термінальних цінностей (наприклад, відповідальність, сміливість, талант, самоконтроль тощо).
   Кайле визначив вісім сумарних цінностей, які можна в належний спосіб виміряти, а саме: самоповага, безпека, стосунки, відчуття гордощів від досягнутого, задоволення собою, повага з боку інших, належність (до чогось — соціальної групи, партії іншої певної спільноти тощо), радість.
   Найвдалішою (чи принаймні найуживанішою) у маркетингу є теорія споживчих цінностей, створена у 1991 р. Шетом, Ньюманом та Гроссом. Тут усі цінності кваліфіковані за п’ятьма групами залежно від того, що саме зумовлює корисність блага. Отже, маємо цінності:
    функціональні — корисність блага зумовлено його здатністю відігравати певну утилітарну роль;
    соціальні — корисність блага зумовлено його асоціюванням з певною соціальною групою;
    емоційні — корисність блага зумовлено його здатністю збуджувати почуття чи ефективну реакцію;
    епістемічні*1 — корисність блага зумовлено його здатністю збуджувати цікавість, створювати нові поняття чи задовольняти потяг до знань;
    *1: {Епістемологія — учення про сутність і закономірності пізнання; теорія пізнання.}
    умовні — корисність блага зумовлено специфічною ситуацією, що в ній діє той, хто здійснює вибір.
   Як  правило, споживча цінність товару формується як баланс двох груп факторів (рис. 2). Детермінанти системи цінностей постачальника  зображено на рис. 3.
   

   Рис. 2. Система споживчої цінності товару
   
   Рис. 3. Система споживчої цінності постачальника
   Побажання (запити) — це зовнішня форма виявлення потреб, тобто потреби, які набрали конкретної специфічної форми згідно із особистістю індивіда та його системою цінностей. Якщо потреби мають передекономічне походження, то побажання людей залежать від волі і поведінки підприємців і можуть формуватись ними.
   Побажання споживачів можна трактувати як у  вузькому (попит на конкретні товари чи послуги), так і в широкому розумінні  цього слова: наприклад, основними  побажаннями промислових споживачів є термін поставки (її своєчасність), специфікація (відповідність поставленого асортименту замовленому), кількість та якість продукції, її цілість (збереження в процесах транспортування), розміщення (доставка в потрібне місце), компетентність постачальників, їхня лояльність.
   Основними побажаннями кінцевих споживачів є  спокій і безпека, розв’язання їхніх  проблем, зручність, можливість спілкування  з продуцентом чи продавцем, партнерські  стосунки з ним, якість товару, якнайбільший рівень задоволення ним, післяпродажні  гарантії тощо.
   Попит — це побажання споживачів з урахуванням їхньої купівельної спроможності. По суті, саме з цим поняттям повсякденно має справу підприємець, виконуючи тактичні та операційні маркетингові завдання. Розрізняють кілька видів попиту на товари, зокрема:
    негативний — покупець може, але не хоче купувати товару, оскільки ставиться до нього негативно (низька якість, недостатній сервіс тощо);
    нульовий — покуп ець може купити, але не купує товару, оскільки ставиться до нього байдуже або взагалі не знає про його існування;
    що постійно зменшується — обсяги закупівель спадають (як правило, через утрату товаром ринкової привабливості);
    непостійний (нерегулярний, сезонний) — обсяги закупівель товару зазнають значних коливань протягом року;
    креативний — попит на товари, яких нема на ринку;
    латентний (що зароджується) — попит, що виявляється тільки у вигляді запитів або незначної кількості закупівель;
    повноцінний — досить високий з погляду комерційної вигоди продавця;
    оманливий — повноцінний у короткий проміжок часу, але такий, що не має перспектив;
    ажіотажний — досить високий, але штучно створений і тому нетривалий;
    небажаний (нераціональний) — на товари, небажані з етичних міркувань або соціальних стандартів суспільства (алкоголь, тютюнові вироби);
    повсякденний (перманентний) — майже постійні обсяги продажу за короткі проміжки часу (день, тиждень);
    особливий — на унікальні товари;
    інфляційний — на товари, які купують для збереження грошей від знецінення.
   Загалом існує дев’яносто типів виміру попиту (рис. 4).
   
   Рис. 4. Дев’яносто типів виміру попиту (5 ? 6 ? 3)
   Усі ці поняття маркетингу (потреби, цінності, побажання і попит) як система  є основними орієнтирами підприємницької діяльності (рис. 5). Орієнтація підприємців не на окремі елементи, а на систему в цілому допомагає:
    зрозуміти причини і логіку з’явлення чи зникнення попиту;
    керувати попитом, розвивати його завдяки впровадженню відповідного інструментарію маркетингового впливу (маркетингових програм);
    формувати і розвивати попит на нові товари;
    створювати нові цільові ринки (групи споживачів, які раніше не були користувачами тієї чи іншої продукції);
    орієнтувати свою діяльність на попит, що ґрунтується на стійких, постійних потребах.
   
   
   Рис. 5. Система орієнтирів маркетингової  діяльності
   Товар — це все, що може задовольнити потребу або побажання і пропонується ринкові з метою привернення уваги, придбання, використання чи споживання (вироби, послуги, особистості, політичні партії, ідеї, види діяльності, земельні ділянки тощо).
   Маркетингова  діяльність є значно ефективнішою, коли її диференційовано, а тому вся  сукупність товарів має бути у відповідний спосіб класифікованою. Відповідно до цього маркетингова класифікація товарів поділяє їх на такі групи:
   за  призначенням — товари виробничого  та споживчого попиту;
   за  терміном використання — товари короткотермінового та тривалого використання;
   за  способом виготовлення — стандартні та унікальні товари;
   за  рівнем ринкової новизни — традиційні, модифіковані, товари-новинки;
   за  характером використання та рівнем ціни — товари регу-лярного та вибіркового  попиту, престижні товари, предмети розкошів.
   Товари  споживчого попиту можна додатково  класифікувати за такими групами:
    товари повсякденного попиту: їх купують регулярно, як правило, не обмірковуючи їхньої ціни чи якості і не порівнюючи їх з подібними товарами; виокремлюють три їхні різновиди — основні товари (придбаваються постійно, не спричиняють сумнівів стосовно ціни, якості і призначення); товари імпульсивної купівлі (прості дешеві товари, які споживач купує випадково, під впливом неусвідомленого внутрішнього імпульсу); товари для екстрених випадків (наприклад, патентовані ліки);
    товари попереднього вибору: перед купівлею споживач порівнює їх з іншими подібними товарами за показниками якості, ціни, зовнішнього вигляду, міри задоволення потреб тощо;
    товари специфічного попиту: унікальні та марочні товари, які часто відносять до категорії престижних або предметів розкошів;
    товари пасивного попиту: про них споживач нічого не знає або не замислюється над необхідністю їх придбання.
   Товари  виробничо-технічного призначення  також можна умовно поділити на кілька груп:
    сировина — продукція добувних галузей промисловості та сільського господарства;
    матеріали — продукція переробних галузей промисловості;
    напівфабрикати — вироби, які перебувають на кінцевих етапах виготовлення;
    комплектувальні вироби — готові вироби, що використовуються як складові для різних агрегатів;
    будинки і споруди;
    допоміжне обладнання і матеріали.
   Різновидом  товарів є послуги, тобто результати певних дій, що дають корисний ефект. Розрізняють послуги з технічного обслуговування і ремонту, консультативні, лізингові, виробничі (підготовка сировини чи матеріалів для виробничого споживання), навчальні, транспортні, інформаційні, рекламні, аудиторські, юридичні та інші.
   Послуга як товар має низку особливостей, що позначаються на її маркетингу, як от:
    нематеріальність — послугу неможливо випробувати заздалегідь (до її придбання);
    зміна її якості в часі (якісна нестабільність через залучення в різний час різних людей до надання послуги);
    невіддільність від постачальника;
    неможливість зберігання (нагромадження запасів).
   Маркетингова  класифікація послуг передбачає їхній  розподіл залежно від:
    способу виконання — надання машинами чи людьми;
    присутності клієнта — обов’язкової чи ні;
    мотивів отримання — для задоволення особистих чи ділових потреб;
    мотивів постачальника — комерційних чи некомерційних;
    форми надання — індивідуальної чи масової (споживач — організація чи споживач — окрема особа);
    матеріальності форми — відчутної чи невідчутної.
   Вартість — це комплексне поняття, яке включає споживчу вартість та вартість споживання. Споживча вартість оцінюється якістю товару, його цінністю, створенням певної користі для споживача. Щоб отримати цю користь, покупець має чимось пожертвувати. Грошовим виразом вартості товару є його відпускна ціна. Вартість споживання — це витрати на експлуатацію чи комерційне використання товару, тобто на його технічне обслуговування та ремонт.
   Задоволення — це факт вибору споживачем певного товару із сукупності інших подібних до нього. Вибраний товар дає задоволення, якщо має найвище з можливих значення корисності і забезпечує завдяки цьому досягнення високого рівня задоволення потреб (рис. 6).
   
 Рис. 6. Залежність задоволення  споживачів від якості товару і його ціни
   Згідно  з таким уявленням рівень задоволення  визначається зіставленням позитивних якостей товару і сподівань споживачів. Коли позитивні якості товару перевищують  сподівання — можна казати про задоволення.
   Існують два типи задоволення товаром:
   — функціональне — задоволення  від придбання товару з більш  високими функціональними характеристиками;
   — психологічне — задоволення від  придбання товару, що значно підвищує престиж покупця, поліпшує його імідж.
   Задоволення потреб споживачів відбувається через  здійснення обміну.
   Обмін — це акт отримання від певного об’єкта того чи того блага з пропозицією натомість чогось іншого. Розрізняють бартерний (товар — товар) і товарно-грошовий обмін (гроші — товар чи товар — гроші).
   Комерційний обмін цінностя ми між двома сторонами  називають угодою. Угода має місце тоді, коли кожен з її учасників визнає, що вона є вигідною для нього, тобто дає йому бажаний позитивний результат.
   Для здійснення процесу обміну необхідні три умови: домовленість про цінність предмета; комунікація сторін; передавання цінностей.
   Ринок — це інститут чи механізм, який об’єднує покупців і продавців товарів чи послуг, де покупці хочуть і спроможні щось купити, а продавці — заінтересовані в продажу товарів і згодні на обмін.
   Як  було вже сказано, залежно від  співвідношення попиту і пропонування розрізняють ринки продавців (попит  на товари перевищує їх пропонування) і покупців (пропонування перевищує  попит).
   За  конкурентною ситуацією розрізняють ринки чистої конкуренції (велика кількість окремих продавців і покупців), монополістичної конкуренції (конкурують монополістичні об’єднання), олігопольні (на ринку кілька майже рівних за потужністю великих підприємств, між якими потенційно можлива конкуренція) і монопольні (на ринку панує тільки одне підприємство, що виробляє таку продукцію).
   За  характером товарного обміну розрізняють  ринки товару, капіталу, робочої  сили і цінних паперів; за взаємовідносинами  між продавцями і покупцями —  ринки вільні (відкриті), закриті (проникнення заборонене) і регульовані (регулюються державою); за методами і об’єктами товарного обміну — біржі, торги, аукціони; за національними кордонами — внутрішні і зовнішні; за типом клієнтури — виробничі, торгові (посередницькі), державних організацій, кінцевих споживачів, міжнародні; за напрямками товарного руху — ринки закупівель і збуту товарів.
   Залежно від міри відповідності продукції  підприємства побажанням споживачів і  його можливостей задовольнити такі бажання розрізняють цільові ринки (одна або кілька груп споживачів, на які спрямовано маркетингову програму підприєм-ства), побічні ринки (сукупність споживачів, які час від часу купують продукцію підприємства, але не є його постійними клієнтами) і так звану зону байдужості (споживачі, бажання яких не відповідають можливостям підприємства щодо їх задоволення).
   Крім  цього, ринки розрізняються за галузевою  належніс-тю, географією, розміщенням, комплексом потреб, групами по-купців та ін.

 2.1. Принципи, завдання та функції  маркетингу

   Маркетинг як спосіб діяльності підприємців і  специфічний підхід до господарювання за ринкових умов ґрунтується на відповідних  принципах. Серед них насамперед треба назвати такі.
   Свобода вибору, тобто пошуку і визначення власної мети, завдань, стратегії і тактики функціонування та розвитку, сфер діяльності, цільових ринків та методів їх освоєння, асортименту та номенклатури своїх товарних пропозиції тощо. Безумовно, така свобода є обмеженою (регулювальна політика держави, економічні, технологічні, екологічні, конкурентні чинники навколишнього бізнес-середовища, ресурси підприємства), але саме наявність різноманітних потенційних варіантів діяльності, можливостей їх використання робить маркетинг реальним, породжує попит на нього.
   Напрямленість на споживачів. Цей принцип означає, з одного боку, пристосування підприємницької діяльності до реальних потреб, побажань і в цілому поведінки споживачів, намагання розв’язати їхні проблеми, а з другого — активний цілеспрямований вплив на споживачів з метою формування належного попиту на товари чи послуги. Останнє особливо важливе в сучасному та інноваційному маркетингу.
   Спрямованість на кінцевий результат виробничо-збутової діяльності — прибуток і водночас на тривалу перспективу розвитку підприємства. Таке поєднання означає, що маркетингова діяльність має базуватись передовсім на відповідних стратегічних рішеннях щодо освоєння цільових ринків, запровадження нових видів товарів та послуг, формування стійкого і достатнього попиту на них. На початкових етапах реалізації таких стратегій прибутку може і не бути. Але згодом, у тому разі, коли перспективу було визначено правильно, підприємство може розраховувати на достойне «місце під сонцем».
   Активна політика. Маркетингова діяльність передбачає постійний пошук нових ринків і товарів, сфер діяльності, наступальні стратегії розвитку, випереджання конкурентів тощо, тобто такий стиль підприємницької діяльності, коли той, хто атакує, завжди виграє.
   Науковий підхід до розв’язання маркетингових проблем. Цей принцип має особливе значення в маркетинговій діяльності. Його використання через систему маркетингових досліджень обґрунтовує відповідні рішення щодо маркетингових алгоритмів та дій, створює реальні передумови досягнення підприємствами своїх бізнесових цілей.
   Комплексність дій. Різні маркетингові стратегії політики та інструменти мають бути взаємозв’язані, узгоджені для досягнення ефекту синергії, сама маркетингова діяльність має стати органічною частиною загальної стратегії підприємства.
   Оптимальне поєднання централізації та децентралізації управління маркетинговою діяльністю. Маркетингові організаційні структури, які діють у складі підприємств, виконують ряд специфічних функцій, що потребують творчого ставлення виконавців, їхньої ініціативи, наукового пошуку. Така ситуація передбачає більшу, ніж в інших організаційних структурах, децентралізацію управління, хоч і не виключає необхідності управління з одного центру.
   Гнучкість у досягненні поставлених цілей. Оскільки маркетинг передбачає пристосування підприємства до впливу чинників навколишнього бізнес-середовища, а останнє завжди є досить мінливим, то така діяльність потребує розроблення відповідних варіантів досягнення поставлених цілей, їх своєчасного використання, відповідних організаційних структур, здатних до швидкої трансформації.
   Висока вартість. Маркетинг потребує значних коштів на проведення досліджень, підготовку і перепідготовку кадрів, проведення рекламних кампаній, стимулювання збуту, розробку нових товарів тощо. Продуманість таких витрат, правильне використання виділених коштів може значно зменшити зусилля підприємства зі збуту продукції.
   Наявність відповідної інфраструктури та фахівців. Маркетинг може дати позитивні наслідки тільки тоді, коли створено відповідні системи інформації, консалтингових, рекламних та дослідницьких фірм, коли наявні фахівці, озброєні відповідними знаннями та досвідом.
   Виходячи  з названих принципів, маркетинг  виконує кілька завдань.
   Найважливішими стратегічними завданнями маркетингу є визначення генеральної програми дій підприємства, визначення і освоєння цільових ринків, орієнтація виробництва на задоволення потреб, запитів споживачів, створення комунікаційних та розподільних систем тощо.
   Інакше  кажучи, основні стратегічні завдання маркетингу полягають у знайденні  відповідей на такі запитання:
    хто? … дійсні і потенційні споживачі, клієнти, постачальники, посередники, конкуренти;
    що і скільки? … продукувати, продавати;
    коли і як? … продукувати, рекламувати, здійснювати збут;
    за скільки (за якою ціною)? … пропонувати товари;
    навіщо? … створювати чи розвивати підприємство, розширювати виробництво, нарощувати обсяги реалізації продуктів.
   Основними тактичними завданнями маркетингу можна вважати такі:
    виявляння існуючих і потенційних бажань покупців, реального й можливого попиту на товари (послуги) і на цій підставі обґрунтування доцільності їх виробництва та збуту;
    організація науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт для створення продукції, яка позитивно відрізнялася б своєю якістю, конкурентоспроможністю і зручністю для споживачів від тієї, що вже є на ринку, модифікування продукції, узгодження її споживчих якостей із запитами ринку;
    планування і координація виробничої, збутової і фінансової діяльності підприємства;
    організація і вдосконалення системи та методів збуту продукції;
    управління маркетинговою політикою цін;
    планування і реалізація заходів комплексу маркетингової комунікації;
    регулювання процесів виробництва, транспортування, пакування продукції, сервісного обслуговування споживачів;
    контроль та аналіз маркетингової діяльності підприємства.
   Виходячи  з цих завдань, основними функціями маркетингу є:
    комплексне вивчення ринку, власного підприємства, проблем, пов’язаних із маркетингом;
    узгодження параметрів, характеристик та властивостей продукції з побажаннями та смаками споживачів;
    розрахунок цін на продукцію підприємства, визначення умов оплати, величини знижок;
    планування збуту та реалізації продукції;
    фізичний розподіл продукції;
    забезпечення комунікаційних взаємозв’язків зі споживачами;
    сервісне обслуговування споживачів;
    контроль та аналіз маркетингової діяльності.

 2.2. Система засобів маркетингу

   Система засобів маркетингу — це сукупність заходів та методів, конкретний інструментарій, який використовується підприємством  для досягнення поставленої мети, виконання відповідних завдань.
   З кінця 50-х років ХХ ст. систему  засобів маркетингу називають «маркетингова  суміш» (marketing-mix). У кінці 70-х років  можливі елементи цієї суміші було об’єднано в чотири групи (концепція  «4Р» від початкової букви англійської  назви кожної групи елементів), тобто product (товар), place (місце), promotion (просування), price (ціна).
   Головний  елемент цієї «суміші» — товар. Тут  основними інструментами маркетингової  діяльності підприємства є його якість, різноманітність, зовнішній вигляд, властивості, товарна марка, упаковка, габарити, сервіс, гарантії, можливості повернення товару покупцем та ін. Головним у створенні товару як системи елементів є віднайдення і реалізація суттєвих переваг для споживачів проти товарних пропозицій конкурентів у широкому діапазоні — від упаковки до екологічної безпеки. В ідеалі товар підприємства взагалі має бути унікальним на ринку.
   Розподіл  — це насамперед конструювання каналів  збуту продукції підприємства. Саме вони мають пов’язувати підприємство з ринком, забезпечувати можливості для реалізації його продукції. Крім того, цей блок системи засобів маркетингу передбачає належні способи та методи створення збутового апарату, вибору посередників та управління ними, підготовки торговельних працівників, розміщення товарів у відповідних торговельних закладах, формування в кожному з них оптимального асортименту та номенклатури продукції, нагромадження необхідних та достатніх її запасів, організації транспортування і зберігання тощо.
   Просування  має на меті створення інформаційного взаємозв’язку підприємства зі своїм цільовим ринком. Тут головними інструментами маркетингу є реклама, пропаганда, стимулювання збуту та персональний продаж.
   Ціноутворення полягає у методах визначення прейскурантних цін, знижок, умов оплати та торговельного кредитування покупців.
   В останні роки ця концепція доповнюється ще кількома «Р», у тому числі people (споживачі), process (процеси), physical evidence (матеріальні  свідоцтва), personal (персонал), partnership (дружні стосунки зі споживачами). Такі доповнення є особливо важливими для маркетингу послуг. Для промислового маркетингу суттєвим елементом є ще одне «Р» — preferred suppliers (тривалі стосунки з найліпшими постачальниками).
   Отже, з одного боку, концепція «marketing mix»  — це систематизований перелік можливих маркетингових інструментів, а з другого — оптимальна й ефективна комбінація необхідних і достатніх дій у конкретній системі «продукт—ринок». Між цими двома полюсами досить велика дистанція. Характер її проходження (тобто порядок створення: використання «маркетингової суміші») може дати належну користь (належний комерційний ефект) або стати шкідливим (збитковим), або навіть катастрофічним (поразка підприємства в конкурентній боротьбі, його вихід з ринку). З огляду на це, створення ефективних «маркетингових сумішей» — одне з найактуальніших, трудомістких і складних питань маркетингової практики. Досягнення успіху щодо цього базується на таких принципових засадах.
   Кожна система «продукт—ринок» потребує створення індивідуальної, точно  перевіреної «маркетингової суміші». При цьому остання має бути гнучкою, тобто динамічно змінюватись відповідно до змін у навколишньому бізнес-середовищі.
   «Маркетингову суміш» треба конструювати з метою  досягнення ефекту синергії, тобто  максимальної результативності сумісного  використання маркетингових інструментів і дій за рахунок взаємопосилення цих дій.
   «Маркетингову суміш» треба точно орієнтувати  в такій системі координат:
    ринок (чи підходить для нього цей товар, чи рівень цін, чи тип реклами тощо);
    конкуренти (їхня можлива реакція, стратегія, сильні та слабкі сторони);
    підприємство (потенціал, ресурси, технологія, персонал тощо).
   «Маркетингова суміш» завжди має бути комплексним  і гармонійним поєднанням інструментів та дій. Інакше кажучи, її структуру  треба складати з необхідної і достатньої кількості цих дій та інструментів з одночасним передбаченням логічної послідовності та взаємного узгодження порядку їх реалізації.
   Створювана  «маркетингова суміш» має бути активною, тобто передбачати не тільки виконання  вимог ринку, але і його формування (сприяти збільшенню його реальної місткості, активізувати купівельну активність споживачів тощо).
   Будь-яку  «маркетингову суміш» обов’язково  треба чітко спланувати. Річ у  тім, що порядок її реалізації зазвичай викладають як чітку програму дій  з деталізацією часу, місця, відповідальних за здійснення окремих заходів, форм контролю тощо.
   Безумовно також, що будь-яку «маркетингову  суміш» треба точно економічно обґрунтувати. Це означає, що вона, з одного боку, має  бути пробюджетована, а з другого  — детально обрахована із визначенням того економічного результату (доходів, прибутку), на який сподіваються після її виконання.

 2.3. Види сучасного маркетингу

   Тривалий  період розвитку маркетингу, особливості  його використання в різних країнах, галузях, організаціях та на підприємствах зумовили появу різноманітних його видів.
   Так, розрізняють маркетинг, орієнтований на продукт (послугу), на споживача та змішаний. Маркетинг, орієнтований на продукт (продуктовий маркетинг), має на меті використання продукту чи послуги, як основного інструмента виробничо-збутової діяльності. Інакше кажучи, висока якість продукції позбавляє необхідності докладати значні зусилля для рекламування, збуту, реалізацій та інших елементів маркетингової діяльності. Добрий товар продає себе сам.Маркетинг споживача стверджує, що споживач, по-перше, завжди правий, по-друге, він віддає перевагу товарам із вищими якісними показниками, але придбаває не стільки сам товар як річ, скільки ту споживчу вартість, яка в ньому втілена, для розв’язання власних виробничих проблем або для задоволення власних потреб. У зв’язку з цим головне завдання маркетингу — вивчення споживача, його побажань, пріоритетів, умов і чинників їх формування і розвитку, пропонування відповідних товарів чи послуг. Змішаний маркетинг, а саме він переважає в сучасній підприємницькій діяльності, використовує підходи та інструментарій обох названих видів маркетингу.
   Залежно від сфери маркетингової діяльності розрізняють маркетинг товарів  споживчого попиту (споживчий маркетинг), товарів виробничо-технічного призначення (маркетинг типу business to business) і торговельний (посередницький). Споживчий маркетинг націлено на задоволення потреб людей (так званих кінцевих споживачів, оскільки після споживання чи експлуатації ними товарів останні назавжди перестають існувати). У маркетингу типу «business to business» взаємозв’язки встановлюються між підприємствами, фірмами чи організаціями. У тому разі, коли споживачами і постачальниками є промислові підприємства, а продукція поставляється для виробництва інших товарів, маркетинг називається промисловим. Посередницький маркетинг — це, з одного боку, професійне виконання спеціалізованими ринковими суб’єктами спеціальних функцій із задоволення потреб підприємств-товаровиробників зі збуту готової продукції, а з другого — потреб споживачів цієї продукції. Порівняння маркетингу товарів споживчого попиту і виробничо-технічного призначення наведене в табл. 2.
   Таблиця 2
   ПОРІВНЯННЯ МАРКЕТИНГУ ТОВАРІВ СПОЖИВЧОГОПОПИТУ І ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
 Ознаки порівняння    Маркетинг товарівспоживчого попиту    Маркетинг товаріввиробничо-технічного призначення
   Продукти    Стандартна  форма; сервіс має допоміжне значення; низька вартість, велика кількість    Більш технічний за своєю природою; конкретна  форма часто змінюється на бажання споживачів; висока вартість, велика кількість; дуже важливий супутний сервіс
   Ціна    Прейскурантна    На  стандартні товари — за прейскурантом, на специфічні товари — за домовленістю
   Просування    Зосереджування  уваги на рекламі    Зосереджування  уваги на особистому продажу і технічному консультуванні
   Розподіл    Через посередників    Канали  коротші, частіше використовуються спеціалізовані постачальники і  збутовики
   Процес  прийняття рішення    Рішення приймаються індивідуально чи на рівні сім’ї; мотиви купівлі часто ірраціональні (смаки,модавплив інших людей)    Рішення приймаються колегіально за участю багатьох членів організації; використовуються специфікації, різнопланова технічна й економічна інформація
   Ринки    Значна  кількість споживачів; попит безпосередній, значно залежить від цін. Покупці — кінцеві споживачі, які купують товари для особистого, домашнього чи сімейного користування    Споживачі концентруються в конкретних регіонах; попит є похідним від попиту кінцевих споживачів, змінюється в значному діапазоні, менше залежить від цін; кількість споживачів незначна; покупці — комерційні фірми, установи, які мають на меті отримання прибутку. Купують товари для виробничого використання чи перепродажу
   За  змістом маркетингової діяльності та періоду, на який розробляється маркетингова політика підприємства, розрізняють стратегічний, тактичний та оперативний маркетинг. Стратегічний маркетинг — це розробка та реалізація тривалої маркетингової політики підприємства (більше ніж на п’ять років) — своєрідної генеральної програми дій. У ній визначається мета і завдання діяльності та розвитку підприємства, розробляється його стратегія. Найважливіший вихідний момент стратегічного маркетингу — аналіз і прогнозування реальних і потенційних потреб споживачів. Головним у стратегічному маркетингу є виявляння і освоювання перспективних ринків товарів (послуг) і груп споживачів (ринкових сегментів), забезпечення і планомірне підвищення конкурентоспроможності продукції і підприємства в цілому, зосередження зусиль на перспективних напрямках діяльності.
   Тактичний маркетинг — це розробка середньострокових (від двох до п’яти років) програм  діяльності підприємства в рамках вибраних перед тим стратегій.
   Оперативний маркетинг — це розробка та реалізація конкретного маркетингового інструментарію, засобів активного збуту продукції, своєчасне реагування на динаміку попиту на підставі можливостей підприємства та стану ринку.
   Залежно від міри диференціації маркетингової  діяльності розрізняють масовий  та диференційований маркетинг.Масовий маркетинг — це діяльність, яка передбачає пропонування універсальних товарів для всього ринку (всіх споживачів). Найвищим виявом такого є глобальний маркетинг. Можливість глобального маркетингу пояснюється тим, що нині відбувається інтенсивний процес зближення різних країн: народів, а через те бажання споживачів різних країн також все більше зближуються «уніфікуються». Тому стратегія маркетингу може мати єдиний для всіх споживачів характер, а товари, що пропонуються ринку, якомога більше стандартизуються з розрахунком на масового покупця.Диференційований маркетинг навпаки — виходить із того засадничого принципу, що будь-який бізнес має локальний характер, а отже, потребує сегментування ринку, тобто його розподілу на однорідні частини та обслуговування таких частин (сегментів) з урахуванням характеристик і особливостей останніх. Рівень сегментування ринку може бути різним, аж до розподілу на окремих суб’єктів. У цьому разі диференційований маркетинг називають індивідуальним. До речі, індивідуалізація маркетингу — це провідна тенденція його сучасного розвитку.
   За  видами попиту розрізняють маркетинг  конверсійний, стимулювальний, ремаркетинг, синхромаркетинг, розвивальний, підтримувальний, демаркетинг, маркетинг, що реагує, маркетинг, що протидіє, креативний, персональний (див. табл. 3).

 Таблиця 3

   ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПОПИТУ ТА ВИДІВ МАРКЕТИНГУ
Вид попиту    Вид маркетингу    Зміст маркетингової діяльності
   1. Негативний    Конверсійний    Створення активного попиту через зниження цін, стимулювання збуту, поліпшення якості товару
   2. Нульовий    Стимулювальний    Надання товару нових характеристик, рекламування, пропонування товарів іншим ринкам (сегментам)
   3. Що меншає    Ремаркетинг    Надання товару ринкової новизни, репозиціювання
   4. Сезонний (нерегулярний)    Синхромаркетинг    Згладжування  сезонних коливань виробництва та продажу, використання гнучких цін, політики знижок
   5. Латентний    Розвивальний    Стимулювання  збуту, поліпшення якості товару, рекламування
   6. Повноцінний    Підтримувальний    Підтримування попиту, якості товарів, сервісу
   7. Ажіотажний    Демаркетинг    Зниження  цін, рекламної активності, посилення  збутової діяльності
   8. Оманливий    Маркетинг — реагування, «короткозорий»    Наголошування на оперативному управлінні діяльністю
   9. Небажаний    Маркетинг — протидія    Скорочення  небажаного попиту
   10. Унікальний    Персональний    Розвиток  сервісу, персональний продаж
   11. Креативний    Інноваційний    Розроблення і пропонування ринку нових товарів
   Залежно від основних об’єктів уваги, кінцевої мети і способів її досягнення розрізняють  маркетинг виробничий, товарний, збутовий, управлінський і стратегічний (див. табл. 1).
   Крім  того:
   — за рівнем координації маркетингових  функцій на підприєм-стві розрізняють інтегрований (маркетингові функції організаційно об’єднані в одному комплексі, підпорядкованому схваленій корпоративній стратегії) інеінтегрований маркетинг (функції маркетингу виконуються окремо різними підрозділами підприємства);
   — залежно від мети маркетингової  діяльності — комерційний (діяльність для отримання прибутку чи доходу) інекомерційний маркетинг (мета — створення відповідного іміджу підприємства чи його продукції);
   — відповідно до широти охоплення — макромаркетинг (діяльність, яка розглядає обмінні процеси і системи з урахуванням су-спільних перспектив і наслідків) і мікромаркетинг (процеси і системи обміну розглядаються лише з погляду окремих підприємств);
   — за видами продукції — маркетинг  товарів, послуг, ідей, місць для  забудови чи відпочинку, особистостей чи організацій;
   — за методами зв’язку зі споживачами  — прямий (без посе-редників) і  опосередкований маркетинг, телевізійний (зв’язок за допомогою телепередач), поштовий (із використанням засобів поштового зв’язку), маркетинг за каталогами, а також телемаркетинг (з використанням телефонного зв’язку) і сітьовий маркетинг (через розгалужену систему збутових агентів).
   Відомі  ще й такі види маркетингу:
    екологічний маркетинг — діяльність, що бере за основу збереження навколишнього середовища, захист споживачів;
    гуманістичний маркетинг — концепція, яка спирається на високі етичні принципи, задоволення потреб та інтересів широких верств суспільства;
    соціально-етичний маркетинг — концепція, яка об’єднує принципи екологічного та гуманістичного маркетингу, оцінює результати діяльності підприємства з погляду інтересів суспільства в цілому, а не окремої фірми;
    мегамаркетинг — дальший етап розвитку соціально-етичного маркетингу, коли екологія та державна політика розглядаються як основні чинники впливу на формування маркетингових цілей та стратегій;
    постачальницький маркетинг — концепція, яка орієнтує підприємство не тільки на збут, але і на закупівлю продукції виробничо-технічного призначення (за іншим визначенням — це маркетинг, котрий завдяки впровадженню на ринок нових технологій (наприклад, копіювання документів, телебачення, обчислювальної техніки) створює попит як на основну продукцію, так і на допоміжні аксесуари);
    маркетинг персоналу — діяльність із забезпечення підприємства відповідними кадрами (у вузькому розумінні) або активна форма соціального обмінного процесу між підприємством і ринком робочої сили (у широкому розумінні);
    внутрішньоорганізаційний (управлінський) маркетинг — діяльність, спрямована на інтегрування апарату управління фірми і збутової системи за пріоритету останньої, тобто за поширення маркетингових принципів і методів на всі рівні управління підприємством;
    міжнародний маркетинг (експортний чи імпортний) — ділова активність підприємства на зовнішніх ринках збуту чи закупівель.
 Тема 3

 3. Маркетингові дослідження

 3.1. Сутність та система маркетингових  досліджень

   Згідно  з Міжнародним кодексом ЄСОМАР маркетингові дослідження — це системне збирання і об’єктивний запис, класифікація, аналіз і узагальнення даних щодо поведінки, потреб, відносин, вражень, мотивацій і т.д. окремих осіб і організацій в контексті їхньої економічної, політичної, суспільної і побутової діяльності.
   Американська  асоціація маркетингу визначає маркетингові дослідження як функцію, що є з’єднувальною  ланкою між споживачем, клієнтом, громадськістю  і товаровиробником за допомогою  інформації. Остання використовується для з’ясування та визначення маркетингових проблем; для генерування, поліпшення й оцінювання маркетингових дій; для моніторингу маркетингової діяльності; для поліпшення розуміння маркетингу як процесу. Маркетингове дослідження уточнює інформацію, необхідну для пошуку цих даних, розробляє метод збирання інформації, керує і спрямовує його процесом збирання даних, аналізує результати, повідомляє про знахідки та їх запровадження.
   Роль маркетингових досліджень полягає в оцінці маркетингових ситуацій, забезпеченні інформацією, яка уможливлює створення ефективної маркетингової програми підприємства. Мета маркетингових досліджень полягає в ідентифікації як проблем, так і можливостей підприємства посісти конкурентну позицію на конкретному ринку в конкретний час, знизити міру ризику і невизначеності, збільшити ймовірність успіху маркетингової діяльності. Предметоммаркетингових досліджень є конкретна маркетингова проблема, що стосується ситуації в мікросередовищі чи в зовнішньому бізнес-середовищі підприємства, а їх об’єктом — певний суб’єкт системи «підприєм-ство–ринок–економіка» або певна його конкретна характери-стика.
   Основними принципами маркетингових досліджень є:
    системність: логічність, послідовність, періодичність проведення;
    комплексність: урахування та аналіз усіх елементів і чинників у їхньому взаємозв’язку та динаміці;
    цілеспрямованість: орієнтація на розв’язання актуальних, чітко визначених, суто маркетингових проблем;
    об’єктивність: незалежність від суб’єктивних оцінок та впливів;
    надійність: інформаційне та методичне забезпечення, точність отриманих даних;
    економічність: перевищення вигід від реалізації отриманих висновків та рекомендацій над витрати, пов’язані з проведенням маркетингових досліджень;
    и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.