На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Управлння кредитним портфелем комерцйного банку

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 07.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 20. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ  І ТОРГІВЛІ
ІМЕНІ МИХАЙЛА  ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО 
 
 

КАФЕДРА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ 
 
 

КУРСОВА РОБОТА
з курсу  «Фінансовий менеджмент в банку»
на тему: «Управління кредитним портфелем у банку» 
 
 

Виконала:
студентка
V курсу групи БС-07-МА
Дишлевич  Валерія Леонідівна 
 

Науковий  керівник:
Саєнко  В.Г. 
 
 
 
 

Донецьк 2011
    ЗМІСТ 

    ВСТУП…………………………………………………………………………….3
    І ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ……………………………………………………...6
    1.1 Сутність  і поняття кредитного портфеля  банка……………………….6
    1.2 Управління  якістю кредитного портфеля……………………………..15
    1.3 Оцінка  ефективності управління кредитним  портфелем…………….21
    ІІ АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ АТ «ДЕЛЬТА БАНК»…………………………………….……26
    2.1 Організаційно-економічна  характеристика АТ «Дельта Банк»……...26
    2.2 Аналіз  стану і складу кредитного  портфеля АТ «Дельта Банк»…….30
    2.3 Аналіз  якості і дохідності кредитного  портфеля АТ «Дельта банк»..39
    ІІІ УДОСКОНАЛЕННЯ  УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ…….48
    3.1 Робота  з проблемними кредитами……………………………………..48
    3.2 Рекомендації щодо удосконалення кредитного механізму АТ «Дельта Банк»………………………………………………………………………....51
ВИСНОВКИ………………………………………………………………..………56
СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ………………..………………………………………….58
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП
     В умовах формування ринкового середовища, спаду промислового та сільськогосподарського виробництва велика увага в організаційній та структурній перебудові економіки  приділяється комерційним банкам та банківській системі в цілому.
     Провідна  роль у вирішенні значних проблем  належить саме кредитним відносинам та банкам, що пояснюється не лише збільшенням  їхньої ролі в розвитку економіки, але  й наявною можливістю швидко і  ефективно реагувати на нові механізми господарювання, тому актуальність даної теми є очевидною.
     В той же час однією з проблем  банківської системи в цілому, є досить високий ризик кредитних  операцій. По-перше, теоретична недосконалість питання захисту інтересів кредитора від кредитних ризиків, по-друге, незадовільний фінансовий стан більшості суб'єктів підприємництва, по-третє, невисока кадрова підготовка працівників банківської системи тощо.
     Аналізуючи  ситуацію, яка склалася в банківській  сфері, можна зробити висновок, що банки зазнають фінансового краху в зв'язку з надзвичайно ризикованою кредитною політикою.
     З огляду на існуючи проблеми та ситуацію на грошово-кредитному ринку, питання  щодо шляхів вдосконалення кредитної  діяльності є досить цікавим. Адже, вивчення джерел і форм забезпечення погашення кредитів, розробка методів зниження питомої ваги неповернених позичок в загальному обсязі наданих кредитів, ефективне використання результатів аналізу наданих кредитів, ефективне управління процентним ризиком, формування банком резерву на покриття можливих втрат за позиками, впровадження якісних форм забезпечення та контролю за цільовим використанням позички справляють регулюючий вплив на банківську діяльність.
    Постійний аналіз кредитного портфеля в системі  управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення щодо доцільності надання позики клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності, форм власності і т. д. Результати аналізу дають змогу приймати рішення про зміну напрямів та методів кредитування.
    Обєктом курсової роботи є кредитний вітділ АТ «Дельта Банк».
    Метою даної курсової роботи є вивчення кредитного портфеля банку, визначення його ролі і значення в діяльності банку, а також кількісний і якісний склад кредитного портфеля на прикладі банку АТ «Дельта Банк» і визначення ефективності управління кредитним портфелем.
    При вивченні даного питання були поставлені наступні задачі:
    - вивчення сутності і значення  кредитного портфеля для діяльності  банку в цілому;
    - визначення методів управління  кредитним портфелем;
    - ознайомлення з організаційною  структурою, фінансовим станом і  економічною характеристикою банку;
    - проведення аналізу стану і складу кредитного портфеля на прикладі банку АТ «Дельта Банк»;
    - проведення аналізу якості і  прибутковості кредитного портфеля АТ «Дельта Банк».
    Дана  курсова робота складається з трьох розділів, введення, висновків, списку літератури і додатків.
    В першому розділі описаний теоретичний  аспект поставленої мети, тобто проведено  вивчення сутності і значення кредитного портфеля банку. Також вивчені методи управління кредитним портфелем  банку.
    В другому, аналітичному, розділі проведений аналіз стану і складу кредитного портфеля на прикладі даних банку АТ «Дельта Банк». Також в даному розділі вироблений аналіз якості і прибутковості кредитного портфеля банку АТ «Дельта Банк».
    В третьому розділі запропоновані  методи удосконалення управління кредитним портфелем банку.
    Для написання даної курсової роботи були використані законодавчі і  нормативні акти України, навчальні  посібники з дисциплін «Банківський менеджмент» і «Фінансовий менеджмент в банку». Також в курсовій роботі використовувалися статті таких авторів, як Марчук В.П., Мруга Ю.П., Кравцова Г.М. і інших авторів, які розглянули проблему управління кредитним портфелем в своїх роботах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    І ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ 

    1.1. Сутність і значення кредитного портфеля банку. 

     Кредитування  – пріоритетна функція комерційних  банків, що впливає на економічний  стан регіонів, сприяє появі нових  підприємств, робочих місць, розвитку соціально-культурної сфери, забезпечує економічну стабільність у країні. У структурі банківських активів кредити складають близько 50-60 % і забезпечують 2/3 усіх доходів банку. У той же час, кредитні операції є не тільки найбільш дохідними, але й найбільш ризикованими операціями.
     Згідно  Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитні операції – вид активних операцій банку, які пов'язанi з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування, а також операції по прийняттю зобов'язань на надання коштів у тимчасове користування, операції РЕПО, а також операції з пролонгування заборгованності по кредиту [5, c.11-13].
     Інше  визначення надає «Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні» №368 від 28.08.2001, затверджена постановою правління НБУ, згідно якої до кредитних операцій,  належать активні  операції  банку, що  пов'язані з наданням  клієнтам  залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі,  на  фінансування  будівництва  житла та у формі врахування  векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій,  операцій   репо,   фінансового   лізингу   тощо)   або  прийняттям  зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування  (надання гарантій,  поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі  та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені  (включаючи андеррайтинг),  будь-яке продовження строку погашення  
боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

       Найбiльш визнаним є розкриття сутностi кредиту як економiчних вiдносин, що виникають мiж суб’ектами ринку у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вiльних коштiв (вартостi) на засадах поверненостi, строковостi, платностi та добровiльностi. Банківський кредит передбачає, що  одним чи обома з суб'єктів кредитних відносин є банк [6, c.191].
   Кредитнi операції здiйснюються банком в межах  наявних кредитних ресурсiв. Банк надає кредити на умовах, передбачених кредитними угодами, при виконаннi наступних основних принципiв кредитування:
 
 Рисунок 1.1 – Принципи кредитування

      Цiльове призначення позички полягає у тому, що економiчнi суб’екти, що виявили намiр вступити в кредитнi вiдносини, повиннi заздалегiдь чiтко визначити, на яку цiль будуть використанi позиченi кошти. Визначену цiль повиннi однаково розумiти й оцiнювати обидвi сторони, погоджуючись на  кредитування. Це базова передумова забезпечення кожною з сторін свох iнтересiв у певнiй позичцi та реалiзацiї іх вiдносин як кредитних [7, c.193-196].
      Строковiсть  позички передбачає, що вiльнi кошти кредитора передаються позичальнику на чiтко визначений строк, який сторони повиннi узгодити в момент вступу в кредитнi вiдносини. Строковiсть випливає з цiльового призначення позички i сама слугує передумовою для подальшого розгортання кредитних вiдносин мiж сторонами позички: визначення плати за позиченi кошти, порядку повернення коштiв тощо. Конкретнi строки окремих позичок визначаються залежно вiд тривалостi кругообiгу капiталу позичальника, у формуваннi якого бере участь позичена вартiсть, Економiчно обгрунтоване визначення строку позички має вирiшальне значення для забезпечення iнтересiв суб’ектiв позички, ефективного використання позиченої вартостi, эменшення кредитного ризику та iн.
      Поверненiсть  позиченої вартостi кредитору означає, що позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позичку вартостi. Цей принцип випливає з попереднього строковостi позички та тiсно пов’язаний із ним, але це самостiйний принцип.
      Забезпеченiсть полягає у прийняттi кредитором при наданнi позички додаткових заходiв щодо гарантування повернення позички у визначенi строки.Додатковими цi заходи с вiдносно принципiв цiльового спрямування та строковостi позички, якi за своєю сутнiстю сприяють поверненню позички.
      Платнiсть  користування позичкою полягає у тому, що позичальник повертає кредитору не тiльки основну суму боргу, а й сплачує додатковi кошти у формi процента. Для встановлення такого принципу є вагомi економiчнi пiдстави. Адже коли кредитор передае свої вiльнi кошти в позичку, то зазнає при цьому подвiйних втрат:
      -втрачає частину доходу, яка припадає на вилучену ним з обiгу частину коштів;  
 -втрачає тi переваги та зручностi, якi властивi утриманню вивiльнених  
з обiгу коштiв у лiквiднiй формi.

     Усi принципи кредитування тiсно пов’язанi мiж собою, оскiльки випливають з сутностi кредиту, i тiльки в комплексi можуть забезпечити їх реалiзацiю. Тому для ефективного кредитування дотримання всiх його принципiв є обов’язковим.
     Cукупність усіх кредитів, виданих банком для одержання доходів являє собою кредитний портфель банку. Обсяг кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних.
     Існують різні класифікації кредитного портфеля, серед яких можна зустріти поділ  портфеля на валовий (сукупний обсяг виданих банком кредитів на певний момент часу) і чистий (валовий портфель за вирахуванням суми резервів на можливі втрати з позик).
     Серед видів кредитних портфелей можна  виділити:
     Ріск-нейтральний  кредитний портфель характеризується відносно низькими показниками ризикованості, але, в той же час, і низькими показниками прибутковості, а ризикований кредитний портфель має підвищений рівень прибутковості, але й значний рівень ризику.
     Оптимальний кредитний портфель найбільш точно відповідає за складом і структурі кредитній та маркетинговій політиці банку і його планам стратегічного розвитку.
     Збалансований кредитний портфель - це портфель банківських кредитів, який за своєю структурою і фінансовим характеристикам лежить в точці найбільш ефективного вирішення дилеми «ризик-дохідність». Оптимальний портфель не завжди збігається зі збалансованим: на певних етапах своєї діяльності банк може на шкоду збалансованості кредитного портфеля здійснювати видачу кредитів з меншою прибутковістю і з великим ризиком. Робиться це звичайно з метою зміцнення конкурентної позиції, завоювання нових ніш на ринку, залучення нових клієнтів і т.д.
     Методикою НБУ кредитний портфель комерційного банку класифікується за такими критеріями:
   а) залежно від фінансового стану позичальника;
   б) якості погашення заборгованості по позичках і сплати процентів по них;
     Залежно від фінансового стану позичальники поділяються на п’ять класів (А, Б, В, Г і Д);
     Клас  «А» — фінансова діяльність дуже успішна (прибуткова і рівень рентабельності вищий, ніж середньогалузевий, якщо такий визначається), що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу і відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники у межах установлених значень (відповідно до методики оцінювання фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника і сам позичальник мають бездоганну ділову репутацію.
     Клас  «Б» — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А», але ймовірність підтримування її на цьому рівні впродовж тривалого часу є низькою.
     Позичальники (контрагенти банку) цього класу  потребують більшої уваги через  потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їхньої діяльності.
     За  наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити.
     Клас  «В» — фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийнятним значенням) і потребує пильнішого контролю.
     Надходження коштів та платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості у повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не буде усунено. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями, необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність застави, тощо.
     Клас  «Г» — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається  її нестабільність упродовж року; є  високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею низька.
     Під час проведення наступної класифікації, якщо немає безсумнівних підтверджень покращити впродовж одного місяця фінансовий стан позичальника або рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника потрібно класифікувати на клас нижче (клас «Д»).
     Клас  «Д» — фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена  ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають установленим значенням, імовірність виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку практично відсутня [9, стр 124-126].
     У процесі класифікації за кредитним  ризиком виділяється кілька груп кредитних операцій.
     «Стандартні»  кредитні операції — операції, за якими  кредитний ризик незначний і становить 2% чистого кредитного ризику.
     «Під  контролем» — кредитні операції, за якими кредитний ризик незначний, але може збільшитися внаслідок  виникнення несприятливої для позичальника ситуації, і становить 5% чистого  кредитного ризику.
     «Субстандартні» кредитні операції — операції, за якими  кредитний ризик великий, надалі може збільшуватись і становить 20% чистого кредитного ризику, а також  є імовірність несвоєчасного  погашення заборгованості в повній сумі та у строки, передбачені кредитним договором.
     «Сумнівні»  кредитні операції — операції, за якими  виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку  в повній сумі (з урахуванням фінансового  стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, імовірність повного  погашення кредитної заборгованості низька і становить 50% чистого кредитного ризику.
     «Безнадійні»  кредитні операції — операції, імовірність  виконання зобов'язань за якими  з боку позичальника/контрагента  банку (з урахуванням фінансового  стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.
     Досвід  роботи ряду банків свідчить, що оптимальним  можна вважати кредитний портфель зі структурою, яка представлена на рис.1.2. [7, с. 221]. 

     

     Рис. 1.2.Оптимальний кредитний портфель.. 

     Якість  погашення боргу поділяється на три групи, а саме:
     «Добре» - якщо заборгованість за кредитом і відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальної затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальної затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника, до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальної затримкою до семи календарних днів.
     «Слабке» - якщо заборгованість простро-чена від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичаль-ника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки/комісії сплачують-ся в строк або з максимальною затримкою до 30 днів.
     «Незадо-вільне» - якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів.
     За для формування оптимальної структури кредитного портфелю, комерційному банку необхідо здійснювати постійне управління ним.
    Управління  кредитним портфелем банку визначається як процес, спрямований на забезпечення раціонального співвідношення дохідності та надійності портфеля.
    Основними завданнями управління кредитним портфелем  банку є:
    забезпечення максимального рівня дохідності кредитного портфеля та акціонерного капіталу банку при мінімальному рівні ризику;
    забезпечення зваженого та оптимального використання кредитних ресурсів;
    досягнення оптимального балансу між зростанням обсягу кредитного портфеля та темпами поліпшення його якості;
    виконання всіх вимог та нормативних показників, викладених в інструкціях, розпорядженнях і постановах НБУ, у тому числі регламентуючих обсяги кредитних вкладень, максимальні суми кредитів (у тому числі інсайдерам, пов’язаним та асоційованим особам);
    розширення клієнтської бази шляхом надання кредитних послуг високої якості.
    Одним з головних елементів ефективного управління кредитами є добре розроблена кредитна політика, що мас забезпечувати ефективне управління портфелем кредитів банку, ретельний контроль за ними і мінімізацію втрат від настання кредитних ризиків. Банки мають успіх тоді, коли ризики контрольовані і знаходяться в рамках їх фінансових можливостей.
    Кредитна  політика банку - це стратегія і тактика банку щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі таких принципів кредитування, як строковість, платність, забезпеченість, поверненість та цільовий характер використання [8, с. 236].
    Кредитну  політику необхідно розробляти та діяти  згідно з нею насамперед тому, що вона дає змогу планувати, регулювати, контролювати, раціонально організовувати взаємовідносини між банком та його клієнтами щодо зворотного руху грошових коштів.
    Виділяють такі етапи розробки кредитної політики банку.
    1. Аналіз кредитної діяльності банку за попередній період.
    Головною  метою аналізу є оцінка обсягу та складу кредитного портфеля банку, а також його ефективності.
    Аналіз  кредитного портфеля банку проводиться  за видами та формами кредиту відповідно до розробленої банком класифікації.
    Результати  аналізу використовуються під час  розробки окремих параметрів кредитної політики банку.
    2. Оцінка внутрішнього потенціалу  банку і можливостей його розвитку.
    3. Дослідження факторів зовнішнього кредитного середовища та прогнозування їх розвитку.
    4. Формування системи стратегічних цілей кредитної політики та обґрунтування типу кредитної політики.
    Розрізняють три принципових типи кредитної політики банку - консервативний, поміркований та агресивний.
    Консервативний  тип кредитної політики банку спрямований на мінімізацію кредитного ризику.
    Поміркований  тип кредитної політики характеризує типові умови її здійснення відповідно до загальноприйнятої банківської практики та орієнтується на середній рівень кредитного ризику.
    Агресивний  тип кредитної політики за пріоритетну мету кредитної діяльності ставить максимізацію прибутку шляхом розширення обсягів кредитної діяльності, не враховуючи високий рівень кредитного ризику, що супроводжує ці операції
    5. Розробка основних параметрів організації кредитного процесу і визначення ступеня відповідальності кредитних менеджерів різного рівня.
    6. Формування механізму контролю за здійсненням кредитної політики.
    7. Загальна оцінка ефективності розробленої кредитної політики.
    Опис  кредитної політики має важливе значення та допомагає банку сформувати такий портфель, який допоможе йому досягти цілої низки цілей: забезпечити прибутковість, контроль за рівнем ризику і відповідність вимогам, які висувають регулюючі органи.
    Отже, кредитна політика створює необхідні загальні передумови ефективної праці персоналу банку, знижує ймовірність помилок і прийняття нераціональних рішень. [10, c.287-289]. 

     1.2 Управління якістю  кредитного портфеля 

     Головна мета процесу управління кредитним  портфелем банку полягає в  забезпеченні максимальної дохідності за певного рівня ризику.
     Комерційні  банки, надаючи кредити, одержують від позичальників плату за користування кредитами у вигляді процентних доходів, а також комісійної винагороди (інших платежів) за надання послуг клієнтові. За загальним підходом, плата за користування кредитом повинна компенсувати операційні витрати банку, пов`язані з наданням кредиту, та забезпечувати  бажаний рівень прибутку банку [11, с. 154].
     Рівень  дохідності кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня відсоткових ставок за кредитами. У формуванні структури активів банку вирішальним фактором є рівень дохідності кожного виду активів. Але висока дохідність, як правило, супроводжується високим рівнем ризику, тому менеджменту банку необхідно врахувати обидва фактори. Якщо рівень дохідності різних видів активів приблизно однаковий, то перевага надається найменш ризиковим напрямкам  розміщення коштів. У такому разі розмір кредитного портфеля банку може зменшитися на користь портфеля цінних паперів або на користь проведення інших видів активних операцій.
     Рівень  дохідності кредитного портфеля можна визначити за формулою:
                                                    ,                                             
де  - обсяг кредитного портфеля банку
       D – доход за кредитним портфелем.
     Для оцінювання прибутковості кредитів банк повинен мати ефективну систему  обліку не лише доходів, а й витрат за кожним видом кредитів. На прибутковість  кредитних операцій банку впливають  як доходи та витрати, так і можливі  збитки, що визначаються рівнем кредитного ризику за кожною позикою. Вимірювання, мінімізація та контроль за рівнем кредитного ризику — одне з найскладніших завдань, що стоять перед менеджментом при формуванні кредитного портфеля.
    Фактори кредитного ризику можуть мати як зовнішній характер стосовно банку, так і внутрішній.
    Джерела походження і види ризиків під  час здійснення кредитних угод наведені в табл. 1.1.
Таблиця 1.1
     Види  ризиків залежно від джерел їх виникнення 

Найменування  ризику Характеристика  джерела
1. Ризик  на рівні окремої кредитної угоди (індивідуальний)  
1.1 Ризики  позичальника, гаранта, поручителя, страховика  
1.1.1 Об`єктивний (ризик фінансових можливостей) 1.1.1 Нездатність  позичальника, гаранта, поручителя, страховика виконати свої зобов`язання за рахунок поточних грошових надходжень чи від продажу активів
1.1.2 Суб`єктивний (ризик репутації) 1.1.2 Репутація  позичальника (гаранта, страховика) в діловому світі, його відповідальність і готовність виконати взяті зобов`язання
1.1.3 Юридичний 1.1.3 Недоліки  у складанні й оформленні кредитного договору, договору поруки, гарантійного листа, договору страхування
1.2. Ризик,  пов`язаний із предметом застави  
1.2.1 Ризик  ліквідності 1.2.1 Неможливість  реалізації предмета застави
1.2.2 Кон`юнктурний 1.2.2 Можливе  знецінення предмета застави за період дії кредитної угоди
1.2.3 Ризик  загибелі 1.2.3 Загибель  предмета застави
1.2.4 Юридичний 1.2.4 Недоліки  у складанні й оформленні договору  застави
2. Ризик  на рівні кредитного портфеля (портфельний)  
2.1 Об`єктивний  2.1 Недостатність кредитних ресурсів, недосконала кредитна політика та система ризик-менеджменту, неефективна організація кредитного процесу, взаємовідносини з інсайдерами
2.2 Суб`єктивний 2.2 Рівень кваліфікації, відповідальність, моральні, ділові  та етичні якості персоналу, досвід роботи
3. Системний  ризик 3. Зміни в  економіці, у законодавстві та  політичній сфері, державна підтримка,  які можуть вплинути на фінансовий  стан позичальника та банку
4. Форс-мажорний  ризик
4. Землетруси, пожежі, катастрофи, страйки, військові дії тощо
 
 
    Кредитний ризик може виникати з різних причин, але в будь-якому випадку для банку він означає загрозу втрати чи часткової втрати коштів, наданих у користування. Досить важливо, щоб банк виявив, що саме спричинює таку загрозу, адже в майбутньому від цього залежатиме його прибутковість за операціями, пов'язаними з кредитуванням.
    При оцінці кредитного ризику доцільно розрізняти індивідуальний та портфельний кредитні ризики.
    Оцінка  індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого окремого контрагента, тобто його індивідуальну спроможність своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за прийнятими зобов'язаннями.
    Метою управління кредитним ризиком індивідуального  позичальника є зниження ймовірності невиконання ним зобов'язань за кредитною угодою та мінімізація втрат банку у випадку неповернення кредиту.
     При управлінні ризиком  окремого кредиту використовуються такі методи: оцінка кредитоспроможності позичальника, оцінка кредиту, структурування кредиту, документування кредиту, контроль (кредитний моніторинг).
     Оцінка  кредитоспроможності  позичальника, відповідно до рекомендацій НБУ, містить у собі два етапи: оцінку моральних    і етичних якостей, репутації позичальника; аналіз і прогнозування платоспроможності позичальника на період кредитування.
     НБУ в «Положенні про порядок формування резерву на відшкодування можливих втрат по кредитних операціях банків» рекомендує методику аналізу фінансового стану позичальника. Однак, банк може розробити свій власний підхід з урахуванням специфіки, основних положень кредитної політики і конкретних економічних умов. Кожен банк може самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки.
     Оцінка  кредиту полягає в оцінці його обґрунтованості, установленні ступеня відповідності суми і термінів кредиту меті заходу, який кредитується, виявленні ступеня ризику за кредитом.
     Структурування  кредиту полягає в установленні умов кредитної угоди – суми, термінів, умов надання, графіка погашення, забезпечення, процентної ставки, і завершується підготовкою документації для підписання кредитного договору. Умови узгоджуються з клієнтом і затверджуються керівником або колегіальним органом (Кредитним комітетом).
     Документування  кредиту полягає в підготовці та складанні кредитного договору, договору застави й інших документів, складанні термінового зобов'язання, документуванні й відображенні в обліку операцій за кредитною угодою, веденні кредитної справи позичальника.
     Метою контролю (кредитного моніторингу) є не допустити підвищення кредитного ризику понад припустимий рівень, вчасно виявляти проблемні кредити, перевіряти відповідність дій кредитних працівників вимогам кредитної політики банку і банківського законодавства. Для успішного здійснення контролю доцільно відокремити функції надання кредитів від функції контролю за кредитною угодою. Для цього в банку повинні бути створені Кредитний комітет і Комітет кредитного нагляду [13 с.185].
    Портфельний кредитний ризик проявляється у зменшенні вартості активів банку. Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість банку за операціями, яким притаманний кредитний ризик - кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо. Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифікації активів банку.
    Мета  управління ризиком сукупності кредитних  вкладень банку - підтримка на певному рівні показників, що характеризують ефективність організації кредитних операцій банку (ризикованість та дохідність портфеля).
     Методи  управління ризиком  кредитного портфеля банку містять у собі: диверсифікацію і концентрацію кредитного портфеля, установлення лімітів кредитування, процентна політика, резервування, сек’юритизацію кредитів.
     Диверсифікація  кредитного портфеля полягає в розміщенні кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, що відрізняються між собою такими характеристиками, як величина капіталу і форма власності, умовами діяльності (галузь економіки, регіональні особливості). При цьому зниження доходів за однією групою клієнтів може компенсуватися збільшенням доходів за іншими групами.
     Існують такі види диверсифікації:
     - галузева (кредитуються клієнти  різних галузей економіки);
     - географічна (кредитуються клієнти  з різних регіонів, можлива лише  для  великих банків);
     - портфельна (кредити розміщаються між різними категоріями позичальників – великими і середніми компаніями, підприємствами малого бізнесу, фізичними особами, урядовими та громадськими організаціями тощо).
     Метод можна використовувати, спираючись на результати статистичного аналізу й прогнозування і з огляду на можливості банку та рівень підготовки кадрів. Надмірна диверсифікація може привести не до зниження, а до збільшення кредитного ризику.
     Концентрація  кредитного портфеля полягає в зосередженні кредитних операцій у певній галузі чи в групі взаємозалежних галузей (галузева), на певній географічній території (географічна), на кредитуванні певних категорій клієнтів (портфельна). Надмірна концентрація теж може привести до збільшення кредитного ризику.
     Визначення  оптимального співвідношення між рівнями диверсифікації та концентрації кредитного портфеля є одним з важливих завдань фінансового менеджменту в банку
     Установлення  лімітів кредитування полягає в установленні максимально припустимих розмірів кредитів. Ліміти можуть установлюватися в абсолютних граничних показниках, а також у відносних показниках (у вигляді коефіцієнтів, індексів, нормативів) у цілому за кредитним портфелем, за видами кредитів, за  кредитами окремої галузі, території, за найбільш ризикованими напрямками кредитування (надання довгострокових кредитів, кредитування в іноземній валюті). За базу при розрахунку нормативів можна брати величину капіталу банку, розмір кредитного портфеля, валюту балансу та ін. Метод використовується як на рівні окремих банків, так і на рівні банківської системи в цілому (наприклад, установлення нормативів кредитного ризику НБУ).
     Резервування полягає в створенні в банку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями (резерв під кредитні ризики), кошті якого використовуються для компенсації неповернених кредитів. Крім резерву під кредитні ризики банки створюють загальний резерв, джерелом формування якого є чистий прибуток банку. Його кошти можуть використовуватися на покриття втрат за кредитами з вини банку, на відшкодування судових витрат, на покриття втрат за кредитами, якщо коштів резерву під кредитні ризики для цього недостатньо.
     Процентна (цінова) політика є найважливішим інструментом управління кредитним ризиком. При встановленні плати за кредит необхідно враховувати темпи інфляції, норми обов`язкового резервування, рівень накладних витрат за надання та супроводження кредиту, необхідність забезпечення встановленого рівня рентабельності кредитного бізнесу, а також рівень ризику за кредитною операцією. Плата за кредит із вищим ризиком повинна включати премію за ризик, яка є компенсацією банку за можливі майбутні збитки від кредитування. Граничний рівень реальних ставок за кредитними операціями банку встановлюється Комітетом з управління активами й пасивами (або Кредитним комітетом).
     Сек’юритизація  кредитів означає продаж кредитів шляхом перетворення їх у цінні папери з наступним розміщенням їх на ринку. Вона дозволяє передати кредитний ризик іншим учасникам ринку, а у разі неповернення кредитів збитки несуть інвестори [14 с.237].
    Таким чином, в умовах переходу  до ринкової економіки в банківській  сфері збільшується значення  управляння кредитним портфелем  банку. Адже ефективне управління  кредитним портфелем допомагає  знизити кредитний ризик та  збільшити дохідність кредитних  операцій. 

    1.3 Оцінка ефективності  управління кредитним  портфелем 

    В умовах переходу до ринкової економіки  в банківській сфері збільшується значення правильної оцінки ефективності управляння кредитним портфелем  банку. Адже ефективне управління кредитним  портфелем допомагає знизити кредитний ризик та збільшити дохідність кредитних операцій. Для оцінки ефективності управління кредитним портфелем використовуються показники якості і дохідності кредитного портфеля банку. А саме:
    1. Показники якості  кредитного портфелю.
     Якісне  оцінювання кредитного портфеля має  на меті насамперед максимально знизити  ризик неповернення позики, що веде до значних втрат для банків і  може привести його до банкрутства.
     Для оцінювання якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику застосовуються такі показники:
    коефіцієнт покриття класифікованих позик;
    питома вага зважених класифікованих позик;
    коефіцієнт питомої ваги проблемних позик;
    коефіцієнт питомої ваги збиткових позик.
     Коефіцієнт  покриття класифікованих позик (Кп.кл. п) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (Кзв.кл) до капіталу (К) банку: 

     
                                (1.1)
 

     Цей показник комплексно характеризує якість кредитного портфеля з погляду ризику в сукупності з його захищеністю власним капіталом. Підвищення цього коефіцієнта в динаміці вважається негативним явищем і свідчить про підвищення ймовірності збитків у майбутньому.
     Коефіцієнт  питомої ваги зважених класифікованих позик (Кп.зв. кл) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (Кзв.кл) до загальної суми позик (П). 

     
                         (1.2)
 

     Зважені класифіковані позики розраховуються множенням суми кредитів певної групи ризику на відповідний коефіцієнт. Коефіцієнт прострочених позик (Кп.п) розраховується як відношення позик з простроченою виплатою процентів та основної суми боргу (Ппростр) до загального обсягу позик (П): 

     
    (1.3)
 

     Цей коефіцієнт вказує на ту частину позик, у портфелі банку, виплати за якими були невчасно погашені, та на ті, які не були погашені взагалі. Високий процент свідчить про погіршення кредитної діяльності банку. Значний приріст за аналізований період свідчить про можливі значні збитки в перспективі. Коефіцієнт збитковості позик (Кзб) розраховується як співвідношення збитків за позиками, отриманими за аналізований період (Зп) до середнього загального обсягу позик (П), або до загального обсягу позик. 

     
       (1.4)
 

     Коефіцієнт  збитковості визначає частину позик, які за певний період призвели до збитку. Зростання цього показника може свідчити про погіршення політики дотримання допустимого рівня ризику [11, с. 157-159].
    2. Показники дохідності  кредитного портфеля.
  Аналіз  будь-яких операцій повинен завершуватись  оцінюванням їх ефективності, тобто аналізом їх дохідності та рентабельності. Як зазначалося вище, питома вага доходу від кредитної діяльності банку традиційно найбільша в загальній структурі доходів банку.
    Для оцінювання дохідності кредитного портфеля застосовуються такі показники:
    дохідність кредитних операцій;
    питома вага доходів від надання кредитів в загальній сумі доходів;
    рентабельність кредитних операцій;
    дохідність активів за рахунок кредитних операцій;
  Коефіцієнт  дохідності кредитних операцій –  розраховується діленням доходу від кредитних операцій на середню суму кредитних вкладень за досліджуваний період:
            (1.5)

  Даний коефіцієнт є універсальним показником, що характеризує ефективність вкладень у кредитні операції і показує, скільки банк отримує доходів з кожної гривні, вкладеної саме в кредитні операції. Його застосування дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності різних видів банківських операцій (операцій з цінними паперами, з валютою, лізингові операції тощо) і оптимізувати напрями використання банківських ресурсів, віддаючи пріоритети найдохіднішим видам діяльності. За умови ідеальної фінансової дисципліни позичальників, коли виконуються всі умови договорів і всі кредити та проценти за ними повертаються повністю, цей коефіцієнт дорівнюватиме середньозваженій процентній ставці за кредитами. Під час розрахунку даного коефіцієнта чисельник береться фактична сума отриманого доходу від процентів за кредитами. Для точнішого розрахунку вона може бути скоригована на суму втрат від списання безнадійних кредитів за аналізований період.
    Питома вага (частка) доходів від  надання кредитів у загальній сумі доходів розраховується діленням доходу від кредитних операцій на загальну суму доходів банку:
.              (1.6)

  Цей коефіцієнт характеризує частку доходів, отриманих банком від надання кредитів у загальних доходах банку від інших активних операцій. Аналізуючи його, доцільно порівняти значення даного показника зі значенням коефіцієнта кредитної активності. Якщо коефіцієнт питомої ваги кредитних доходів вищий коефіцієнта питомої ваги кредитів у дохідних активах, це свідчить про те, що ефективність кредитних операцій вища, ніж ефективність інших банківських операцій.      
  Рентабельність  кредитних вкладень - цей показник характеризує ефективність обраної  політики щодо регулювання співвідношення між ціною ресурсної бази та ціною  розміщення ресурсів. Він розраховується як відношення процентних доходів до процентних витрат. Зростання даного коефіцієнта характеризує високу якість менеджменту в банку
         (1.7)

 Дохідність  активів за рахунок кредитних  операцій — розраховується діленням доходу від кредитних операцій на середню суму активів:
           (1.8)

  Використання  даного коефіцієнта менш поширене, ніж попереднього показника. Він характеризує внесок кредитних операцій у загальну дохідність активів. Різновидом цього показника може бути коефіцієнт, у знаменнику якого замість загальних активів беруться тільки дохідні активи. За високої частки кредитів у загальних активах його значення наближатиметься до значення першого коефіцієнта — дохідності кредитних вкладень [9, с. 147-148].  
      Перелічені  показники слід проаналізувати в динаміці, виявити тенденцію до їх зміни та причини їх погіршення. Розрахунок цих коефіцієнтів допомагає визначити тенденції погіршення фінансового стану та шляхи збільшення економічної ефективності кредитних операцій.
      Методи  визначення ефективності управління кредитним портфелем дозволяють менеджменту банку приймати обґрунтовані управлінські рішення з орієнтацією на постійні зміни у ринковому середовищі. Це дасть можливість банку зважено підходити до формування кредитного портфеля, беручи до уваги не лише прибутковість, але й реальний рівень ризику кредитних операцій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТННИМ ОРТФЕЛЕМ БАНКУ АТ «ДЕЛЬТА БАНК» 

        Організаційно-економічна  характеристика банку  АТ «Дельта Банк»
 
     Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» створене та діє згідно із Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про акціонерні товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок» та іншими актами законодавства України.
     Банк  є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта», яке набуло статусу юридичної особи з моменту внесення 14 лютого 2006 року запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта» було зареєстровано Національним банком України 15 лютого 2006 року за реєстраційним № 304 та створене згідно з рішенням Установчих Зборів Учасників (протокол № 1 від 21 жовтня 2005 року).
     У зв’язку із реорганізацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта» шляхом перетворення та зміни назви на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» 01 жовтня 2009 року здійснено відповідний запис до Державного реєстру банків та проведено державну реєстрацію нової редакції статуту банку. Публічне акціонерне товариство  «Дельта Банк» у зв’язку з перетворенням та зміною назвою  отримало 08 жовтня  2009 року ліцензію Національного банку України № 225  та  Дозвіл № 225-4 від 08.10.2009 р.
     Відповідно  до положень статті 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність» здійснення реорганізації банківської установи шляхом перетворення полягає у зміні її організаційно-правової форми без застосування  норм законодавства щодо припинення юридичної особи, у зв’язку з чим Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» є правонаступником усього майна, прав та обов’язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта».
     Банк  пропонує сучасні фінансові механізми  з гнучкими і прозорими умовами, орієнтовані під індивідуальні особливості кожного клієнта, в основі застосування яких, є акцент на максимальне задоволення потреб клієнтів, шляхом створення зручних та комфортних умов обслуговування, максимально швидкого і результативного сервісу злагодженої роботи всього колективу.
     Банк  є однією з найпотужніших в  Україні фінансових установ, що спеціалізуються  на споживчому кредитуванні.
     Для стабільної та безперервної діяльності в АТ «Дельта Банк» розроблено внутрішні положення: Статут Банку, Положення про Спостережну Раду Банку, Положення про Раду Директорів Банку, Положення про Ревізійну комісію Банку, Положення про Службу внутрішнього аудиту Банку та інші внутрішні оперативні документи (інструкції, правила, накази, розпорядження і т.п.)
       Організаційна структура АТ «Дельта Банк» визначена Статутом Банку.
       Система банку має дивізійну організаційну структуру, яка складається з департаментів, управлінь у складі департаментів, самостійних управлінь та  відділів, відділів та секторів у складі управлінь. Самостійні структурні підрозділи підпорядковуються Голові Ради Директорів та  заступникам Голови Ради Директорів.
     На 1 січня 2010 р. було 81 відділень у всіх регіонах України, на 1 січня  2011 р. їх  стало 102.                                           
     В магазинах на будь якій  з  точок продажу клієнти мали змогу оформити кредити на товари, одержати кредитні картки та відкрити депозитний рахунок. Серед партнерів банку мережі магазинів  техніки: "Фокстрот",  "Вікотек", "Ельдорадо", "Технополіс", "Нова лінія", "Діавест", "Комп’ютерний всесвіт", "Техношара", "Комп’ютерний світ".
     На підставі банківської ліцензії № 225 від 08.10.2009 р. та письмового Дозволу № 225-4 від 08.10.2009 р.  банк має право здійснювати  такі банківські операції: 

     
    Операції з валютними цінностями:
    неторговельні операції з валютними цінностями;
    операції з готівковою іноземною валютою та чеками(купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюється у касах і пунктах обміну іноземної валюти банків;
    операції з готівковою іноземною валютою(купівля, продаж, обмін), що здійснюється в пунктах обміну  іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
    ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
    ведення кореспондентських рахунків банків  (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті;
    ведення  кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;
    відкриття  кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
    відкриття  кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення  операцій за ними;
    залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
    залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних  ринках;
    торгівля іноземною валютою на валютному ринку України (за винятком валюто-обмінних операцій);
    торгівля іноземною валютою на міжнародних ринках;
    інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
    Емісія власних цінних паперів.
    Організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.
    Здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг).
    Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:
    З інструментами грошового ринку;
    З інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;
    З фінансовими ф’ючерсами та опціонами.
    Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.
    Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.
    Діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
     Для здійснення своєї діяльності Банк має  кореспондентський рахунок у  Національному  банку України  та кореспондентські рахунки в інших  банках в Україні і за її кордоном, а також відкриває банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.
     Банк, згідно з чинним законодавством України, за формою функціонування не має конкретної спеціалізації та є універсальним банком.
     За переліком видів послуг, які надаються, та груп клієнтів, що ними користуються, а також сферами застосування власного капіталу та, відповідно до Статуту, АТ «Дельта Банк» є універсальною фінансово-кредитною установою.
    Проведемо аналіз динаміки основних показників діяльності банку. Дані аналізу представлені у таблиці 2.1. 
 
 
 

    Таблиця 2.1
    Аналіз  динаміки основних показників діяльності АТ «Дельта Банк» станом на кінець 2010 р.
    № п.п. Показник (тис.грн) 2010 2009 Абсолютна зміна, тис.грн Темп  зростання, % Темп  приросту, %
    1. Активи 13 797 972 8 464 730 5333242 163 63
    2. Зобов’язання 13 190 489 7 875 228 5315261 167 67
    3. Власний капітал 607 483 589 502 17981 103 3
    4. Доход 4 583 963 1 248 601 3335362 367 267
    5. Витрати 4 258 833 1 000 809 3258024 426           326
    6. Прибуток 14 935 8 016 6919 186 86
 
    Провівши  аналіз основних показників діяльності банку можна відзначити наступне.
    По  всіх показниках діяльності банку спостерігається  стрімкий зріст.
    Позитивними моментами можна рахувати зростання  активів банку, власного капіталу, а також зростання доходів.
    Негативними ж моментами виступає зростання зобов'язань і витрат банку на 67% і 326% відповідно. Але не дивлячись на негативні зміни основних показників діяльності банку прибуток також зріс на 6919 тис. грн. або на 86%.
    Таким чином, виходячи зі всього вищесказаного, можна дати позитивну оцінку діяльності банку. 

        Аналіз стану і складу кредитного портфеля банка АТ «Дельта Банк»
 
   У структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов’язано з об’єктивною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. Саме аналіз кредитних операцій банку з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів, що, у свою чергу, є важливим напрямом рейтингової оцінки діяльності банку. Позикові операції являють собою один із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції — це найбільш ризикований вид операцій банку. Кредитні операції формують його кредитний портфель.
    Спершу  проведемо аналіз динаміки кредитного портфеля банку за даними представленими в додатку В, Г, Д, Е, Ж.
     Розраховані показники динаміки кредитних операцій банку приведені в таблиці 2.2.
     Таблиця 2.2
     Динамика  кредитних операцій АТ «Дельта Банк» станом на кінець 2010р.
  Найменування  статті 2010 2009 Абсолютна зміна, тис.грн Темп  зростання, % Темп  приросту, %
1 Кредити юридичним  особам 8049970 1772886 6277084 454,06 354,06
2 Кредити фізичним особам - підприємцям 187 020 563 186457
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.