На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Образ Ивана Мазепи

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 08.09.2012. Сдан: 2012. Страниц: 9. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


            Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
    Управління  освіти, молоді та спорту Тячівської райдержадміністрації
                               Тячівська філія 
 

                                          Відділення:філології та мистецтвознавства
                           Секція: світова література 
 

ОБРАЗ ІВАНА  МАЗЕПИ 
 
 

                                        Роботу виконала:
                                        Манзюк Іванна Іванівна
                                        Учениця 10 класу Тячівської
                                        загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 1
                                        ім. Василя Гренджі-Донського 
 

                                          Науковий керівник:
                                          Бокоч Любов Василівна
                                          учитель вищої категорії,
                                          старший вчитель 
 
 
 
 
 

                             Тячів - 2012
Зміст
Сторінки 

Вступ____________________________________________________________3 

Розділ 1. Мазепа на історичному тлі доби______________________________4
1.1. Підтримка  освіти та культури____________________________________6
1.2. Меценатська  діяльність_________________________________________6
Розділ 2. Мазепа очима поетів_______________________________________8
2.1. Юліуш  Словацький____________________________________________8
2.2. Володимир  Сюсюра___________________________________________11
Розділ 3. Образ Івана Мазепи у мистецтві_____________________________13
3.1. Образ  Мазепи у театральних постановках_________________________13
3.2. Образ  гетьмана Мазепи в музичних  творах________________________13
3.3. Образ  гетьмана Мазепи в кінематографії__________________________14
3.4. Образ  гетьмана Мазепи вживописі_______________________________15
3.5.Памятники  Мазепі Іван Степановичу_____________________________15
Висновки________________________________________________________17
Список  використаної літератури____________________________________18
Додатки_________________________________________________________19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ
    Мазепа  Іван Степанович – дипломат, державний та політичний діяч України , гетьман України.
    У ХVІІІ–ХІХ століттях з легкої руки Вольтера в Європі набула поширення, як найбільш вірогідна, скандально-романтична легенда, пов’язана з подробицями особистого життя гетьмана. «Любовна пригода молодого Мазепи з дружиною польського дворянина викрилася, – писав автор «Історії про Карла ХІІ» у 1731 р. – Розгніваний чоловік прив’язав голого Мазепу до дикого коня пустив того на волю.
    Кінь, котрий був припроваджений з України, повернувся додому разом з Мазепою, напівмертвим від утоми й голоду». Ця фабула стала основою або поштовхом для написання літературних творів Дж. Байроном («Мазепа», 1818), В. Гюго («Мазепа», 1829), Ю. Словацьким («Мазепа»,1839), Б. Брехтом («Балада про Мазепу», 1955)) та ін.
    Літературна легенда про Мазепу, прив’язаного до коня, захопила художників багатьох країн. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 1
    Іван  Мазепа на історичному  тлі доби
    Доба  правління гетьмана Івана Мазепи є важливою подією в історії України. Протягом ХVІІ століття на її теренах  невпинно відбувався процес народження, становлення держави. Він супроводжувався  зростаючим прагненням українців мати більше свободи, вольностей та, разом з тим, опором будь-яким спробам з боку Речі Посполитої, а згодом Московії відібрати цю свободу. Кожну сходинку у здобутті волі, кращого життя козаки виборювали ціною власного життя.
    Правління гетьмана Івана Мазепи (1687-1709 рр.) було важливим етапом у виборюванні державності України. Стабілізація життя в Гетьманщині, зміцнення її установ у цей період сприяли появі проектів щодо пошуку іншої долі українському народові.
    Мазепа  Іван Степанович - визначний український  політичний діяч, дипломат, гетьман України. Народився на Київщині у с. Мазепинці в українській шляхетській родині. Точна дата народження І.Мазепи невідома. Навчався у Києво-Могилянській академії, а також у єзуїтській колегії у Варшаві.
    Після невдачі першого Кримського походу 1687 р. І.Самойловича було усунено з гетьманства і заслано в Сибір. 25 липня 1687р. на Коломацькій Раді 1687 р. Мазепа був обраний гетьманом України. Ставши гетьманом, Мазепа прагнув об'єднати в єдиній державі всі українські землі - Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя, Слобожанщину.
    Знаючи  ставлення російського уряду  до України, Мазепа намагався використати  свій вплив на Петра І і зв'язки з московськими можновладцями, для  збереження прав і вольностей Гетьманщини. Українські полки брали активну  участь у війнах Московії з Кримським ханством та Туреччиною. У 1700 р. Мазепа став другим кавалером, заснованого Петром І ордену Андрія Первозданного. У 1703 р. король Польщі Август ІІ Фрідерік нагородив його орденом Білого Орла, а у 1707 р. імператор Йосиф І надав гетьману титул князя Священної Римської імперії.
    У перші роки Північної війни посилилось гноблення царським урядом Гетьманщини. Вже у 1700 р. у Прибалтику для ведення військових дій проти шведів, було вислано понад 17 тис. козаків. Зросли і фінансові тягарі, особливо за рахунок збільшення податків, а згодом і через розміщення в Україні московських військ. Все це викликало незадоволення козацької старшини та гетьманського уряду. У 1704 за вказівкою Петра І Мазепа наказав козацькому війську взяти під контроль територію українських земель, яка досі перебувала під владою речі Посполитої. Влада гетьмана поширилась на Правобережну Україну. Одночасно було придушено козацький рух під керівництвом С. Палія.
    Довідавшись про плани Петра І ліквідувати  гетьманство та козацький устрій України, гетьман навесні 1705 р. розпочав таємні переговори із союзником Карла ХІІ польським королем С. Ліщинським. Весною 1709 р. було укладено угоду між шведським королем Карлом ХІІ і І.Мазепою, яка передбачала відновлення державної незалежності України у союзі із Швецією. Після початку наступу шведів на Москву, через територію України, гетьман 4 листопада 1709 р. відкрито перейшов на сторону Карла ХІІ. Це викликало масові репресії московських військ проти українського населення. Було знищено гетьманську столицю - Батурин, Запорізьку Січ та ін. Весною 1709 р. шведські та гетьманські війська розпочали наступ на Москву через Харків і Курськ. Однак на їхньому шляху знаходилась Полтава, невдала облога якої дала можливість Петру І підготуватися до генерального бою і розгромити шведсько-українські війська у Полтавській битві 1709р. Карл ХІІ та І.Мазепа були змушені відступити у турецькі володіння, де гетьман оселився у передмісті м. Бендер. Помер Мазепа 21 вересня (2 жовтня).1709 р. і був похований у Святогорському монастирі в м. Галаца (нині Румунія).
    Гетьман І. Мазепа - видатний культурно-просвітницький діяч України. За його сприянням Києво-Могилянська  Колегія одержала у 1694 р. статус академії. Піклувався гетьман станом науки, освіти, мистецтва, церковними справами. За І.Мазепи збудовано або відновлено ряд монументальних споруд у стилі українського бароко. У 1690 р. споруджено нове приміщення Києво-Могилянської Колегії, у 1698 - кафедральний собор у Переяславі, Богоявленську церкву Братського монастиря у Києві, дзвіницю собору св. Софії у Києві, до 1695 р. - обнесено новими мурами Києво-Печерську Лавру та ін. У 1700 р. було засновано Чернігівський колегіум. Іван Мазепа був покровителем літератури. Сам він - автор ряду віршів: «Дума», «Пісня», «Псалми» та ін. Підтримував творчість Дмитра Туптала, Стефана Яворського, Іоана Максимовича. Багато церков і монастирів обдаровував Мазепа іконами, книгами, дзвонами, і цінними речами.
    1.1. Підтримка освіти та культури
    Усвідомлюючи  значення освіти для розбудови держави, Мазепа постійно опікувався навчальними закладами. Зокрема, його коштом будувалися корпуси Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму, які пізніше також були збагачені сучасними на той час бібліотеками й рідкісними рукописами.
    Для розвитку культури того часу велике значення мали заходи гетьмана щодо видання творів української літератури, зокрема творів Афанасія Зарудного, Дмитра Туптала, Григорія Двоєслова та багатьох інших.
    Опосередковано  діяльність Мазепи позначилася i на розвитку архітектури та образотворчого мистецтва, що дало підставу вченим-мистецтвознавцям говорити про виникнення в Україні наприкінці XVII – на початку XVIII ст. унікального стилю - “ мазепинського бароко ”. Крім того, цілеспрямована політика І.Мазепи призвела до загального відродження, яке позначилося не лише на розвитку всіх галузей мистецтва, але й у сфері філософії, теології, суспільних та природничих наук.
    1.2. Меценатська діяльність
    Коштом  І.Мазепи було збудовано, реставровано та оздоблено велику кiлькiсть церковних споруд. Найвідомішими з них були будiвлi в таких монастирях, як Києво-Печерська Лавра, Пустинно-Миколаївський, Братський Богоявленський, Кирилівський, Золотоверхо-Михайлiвський, Чернiгiвський Троїцько-Iллiнський, Густинський, Батуринський Крупницький, Глухівський, Петропавлівський, Домницький, Макошинський, Бахмацький, Каменський, Любецький, кафедральні собори у Києві - Святої Софії, Переяславі та Чернiговi, церкви в Батурині, в Дiгтярiвцi та iншi.
    Крім будівництва нових або перебудови старовинних храмів княжої доби, гетьман робив церквам коштовні подарунки. Серед них - ікони, хрести, чаші, митри, ризи, дзвони, срiбнi домовини для святих мощей, богослужбові книги, виготовлені з коштовних матеріалів, оправлені та оздоблені золотом, сріблом, коштовним камінням, парчею, оксамитом та шовком.
    Гетьман І.Мазепа також опікувався станом православної церкви за межами України. Серед подарунків, зроблених Мазепою іноземним православним патріархатам, найбільш відомим є срібна плащаниця, що зберігається у вiвтарi грецького православного собору Воскресіння при Гробі Господньому в Єрусалимі i використовується лише в особливо урочистих випадках. Іншим відомим дарунком було Євангеліє 1708 р., переписане та оздоблене гравюрами коштом для богослужбового вжитку православних сiрiйцiв м. Алеппо. Крім цих подарунків, гетьман виділяв певні кошти на милостині та допомогу православним християнам за кордоном. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 2
    Мазепа  очима поетів
    Гетьман Іван Мазепа — найбільш відомий  в Європі та Америці гетьман України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур.
    2.1. Юліуш Словацький
    Юліушу  Словацькому належить низка творів, у яких він звертається до української проблематики. Це не лише «малоформатні» вірші, в яких поет згадує про свою «малу батьківщину» – Кременець і Південну Волинь, а й поеми «Змій», «Вацлав», «Беньовський», драма «Срібний сон Саломеї». Особливе місце серед них займає трагедія «Мазепа».
    До  появи цього твору тема Мазепи була добре «розкручена» в європейській літературі. Завдяки Дж. Байрону Мазепа став одним із героїв-символів європейського романтизму. До його образу зверталися різні автори ХІХ ст.. Романтичним героєм-коханцем він постає не лише в Байрона, а й у В.Гюго.              К. Рилєєв у поемі «Войнаровський» спробував створити героїчний образ Мазепи як борця за свободу. Зовсім інше бачення українського гетьмана подав О. Пушкін у поемі «Полтава». Тут він постає підступною, аморальною людиною, яка протистоїть Петру І. Відомо, що російський класик свідомо сперечалися із байронівським та рилєєвським баченням образу Мазепи.
    Зрозуміло, що творені романтиками образи гетьмана далеко не відображали реального  історичного Мазепу. Виникнувши у  відповідних естетичних та ідеологічних контекстах, вони стали своєрідними міфами й зажили власним життям. Не був винятком у цьому сенсі й “Мазепа” Словацького. Однак він помітно різнився від образів, творених іншими романтиками.
    Але спочатку кілька слів про історію  твору. Існує думка, що Словацький писав  трагедію «Мазепа» двічі. Уперше в 1834 р., перебуваючи в Швейцарії. Однак після появи поеми «Пан Тадеуш» свого літературного «конкурента» Адама Міцкевича, він знищив свій твір. Удруге написав трагедію в 1839 р. За свідченням Фридеріка Левенстама, Ю. Словацький самовіддано працював над цим твором – по шістнадцять годин на добу, тому протягом п’яти днів завершив роботу.
    Польські  критики поставилися до твору  стримано. Наприклад, Люціан Семєнський та Северин Гощанський оцінювали  його як посередній.
    «Мазепа»  Словацького викликав зацікавлення і в українських письменницьких колах. Переклад українською у 1926 р. здійснив Микола Зеров.
    За  бажання, можна кинути чимало критичних  стріл на адресу згаданої трагедії Словацького (деяка штучність сюжету, непереконливість образів тощо). Однак не варто забувати, що Словацький – не тільки поет, а й мислитель. У цьому йому не було рівних у тогочасному польському романтизмі. Тому в «Мазепі», як і в багатьох інших творах письменника, варто бачити не лише естетику, а й філософію.
    Аналізуючи  «Мазепу», чимало критиків вважали, що Ю. Словацький ніби наслідував Байрона та Гюго, творячи образ романтичного героя-коханця. Насправді ж це зовсім не так.
    Існує незакінчена повість Словацького  «Король Лядави», написана французькою мовою. Герой твору, подорожуючи, опиняється в Польщі. Далі Словацький не без іронії говорить про романтичну легенду, за якою Мазепа, прив’язаний до коня, долає за одну ніч сотні верств, не зустрівши на шляху жодного села чи міста. Та й у самій трагедії автор іронізує над витвореним образом Мазепи-гульвіси. Ось одне з таких місць
    У цій сцені Каштелянова веде мову з дружиною воєводи Амелією, до якої не байдужий Мазепа.
      …На ганку став з повагою  папуги
      Пан Пасек, а в руках у  нього довгий
      Сувій паперу – вірш макаронічний,
      Присвячений йогомосць королеві…
      Але про що ж я говорила, пані?
      Ах, про Мазепу. В того хлопчака
      Ще молоко під носом не обсохло,
      А скільки пліток і чуток  про нього!
    Формально Словацький використовує романтичну легенду  про Мазепу-коханця. Однак суттєво  змінює її. Мазепа симпатизує Амелії, молодій дружині воєводи. Але Амелію кохає Збігнєв, син воєводи від першого шлюбу. Життя Амелії і Збігнєва трагічно обриваються. Власне, винен тут воєвода, який у кінці трагедії свою вину хоче перекласти на Мазепу і скарати його, зв’язавши й посадивши на коня. Однак трагедія має щасливий кінець, бо в останній сцені з’являється король, який хоче скарати воєводу. Воєвода ж закінчує життя самогубством. Мазепа ж постає в трагедії благородною людиною, яка стоїть над тією ненормальністю, що панує в замку воєводи.
    Ось така незвична переінтерпретація легенди  про Мазепу-коханця. Звісно, в такій  переінтерпретації можна побачити літературну гру. І все ж не варто поспішати з висновками. Уже говорилося, що Словацький не просто письменник, а й глибокий мислитель. Творені ним образи мали свою символіку, а за ними проглядалися певні ідеї.
    Не  секрет, що Словацький критикував польських аристократів, засуджував їх недоброзичливе ставлення до українського простолюду. Саме така його позиція й знайшла свій вияв у трагедії «Мазепа». Воєвода – типовий представник польської аристократії. Його поведінка далека від істинного благородства й моральності. Він створює такі умови життя в своєму замку, які рано чи пізно мають закінчитися трагедією, смертю. Натомість Мазепа — зовсім інший. Він – простолюдин. Воєвода так і каже: «хлопський син». Хоча про це прямо не говориться в трагедії, але всім зрозуміло: Мазепа не поляк, він українець. Навіть у певному сенсі стає символом українства. До того ж, у сенсі моральному Мазепа помітно перевершує Воєводу.
    Звісно, не все так просто. І не варто  в трагедії «Мазепа» вбачати твір «антипольський» чи «проукраїнський». Його символіка не зводиться до протистояння польського та українського. Словацький (хай іноді наївно) шукав порозуміння між українцями й поляками. Зрештою, він сам говорив, що в нього є дві батьківщини – Польща й Україна. Щоправда, ідея порозуміння поляків та українців у трагедії «Мазепа» не є чіткою.
    За  життя Словацький так і не побачив  жодної своєї драми на театральній  сцені. Прем'єра «Мазепи» відбулася  у 1847 p., але угорською мовою в  Будапешті. У Польщі «Мазепу» поставили  у Кракові 1851 р.
    2.2. Володимир Сосюра
    Ім'я  та діяльність Івана Мазепи завжди привертали і привертають увагу багатьох істориків, критиків, літературознавців, письменників. Найчастіше його показували як підступного зрадника, самолюбця, людину ницу, прокляту церквою і Богом. І лише незначна частина авторів, відступаючи від загальноприйнятої думки, відтворювала справжнього Мазепу — борця за свободу своєї країни.
    Одним із них був Сосюра — автор глибокопатріотичної  поеми «Мазепа Іван Степанович». Початок її вперше був надрукований у журналі «Життя і революція» 1929 рік. І хоча в опублікованому уривку йшлося тільки про молодість Мазепи в ролі пажа при польському королі, задовго до його стосунків з Росією як гетьмана України, Сосюру почали всіляко цькувати й жорстоко переслідувати, звинувачуючи в українському буржуазному націоналізмі. Пізніше в автобіографічному романі «Третя рота» поет згадуватиме: «Образ Мазепи був ще тільки ембріоном, а мене навіть за ембріон почали бити».
    Лише  на початку 90-х років цей твір був нарешті реабілітований і  дійшов до українського читача, щоб із глибини кривавих 30-х сказати правду про непересічну особистість українського гетьмана, до кінця відданого своїй багатостраждальній країні.
    Кожна країна має своїх героїв-подвижників, що розбудовували державу, вершили  її історію. Цих людей об'єднує любов до своєї землі. Мало хто з них думав про славу, претендував на вічну пам'ять у нащадків. Вони втілювали в життя свою ідею. Таким був і гетьман Іван Мазепа.
    Вже на початку поеми Сосюра звертає  нашу увагу на славне минуле українського гетьмана. І потім через усю поему проходить образ Мазепи-патріота. Навіть будучи пажем у польського короля, він не перестає думати про Україну:
    “Ні, я згадав про Україну,
    Козацьку  волю і орлів...
    Там дзвін копит, і крик, і постріл,
    Там шаблі рух меткий і гострий... “
    Коли  молодий пажа був поранений в поєдинку з польським магнатом, то у його мареннях постає видиво всієї долі Мазепи, посланого самим Богом стати оборонцем України як від Польщі, так і від Москви. У віщому сні він бачить своє майбутнє.
    Гетьман мріяв об'єднатися з військом шведського короля Карла XII і звільнити Україну з-під російського ярма. Але не судилося цій мрії здійснитися.
    Сосюра  вважає, що головною причиною поразки  гетьмана та його прихильників стало  те, що народ, не зрозумівши високих  поривань Мазепи, відмовився його підтримати.
    У чому ж трагедія героя поеми? Сосюра не вбачає її у тій меті, яку ставить  перед собою гетьман, — звільненні України від тяжкого царського  ярма, забезпеченні її суверенності. Цю мету він вважає законною і патріотичною, вона ж народжена любов'ю до рідної землі. Адже поет і сам виходить із того, що Мазепа «серцем біль народу чув», тому категорично відкидає звинувачення у зрадництві.
    Трагедія  гетьмана, за Сосюрою, в тому, що він  не знайшов вірного шляху до втілення своєї мети, «шукав у морі броду», не зрозумів, що царевій «криці» треба протиставити «ще дужчу силу — гнів», народний гнів. Не даремно, коли Мазепа, скликавши старшину, відкриває їй свої наміри.
    Під Полтавою стогнало «роздерте серце  України», бо українці билися один проти одного «з боку Карла і Петра», а ще більше української крові пролилося вже після Полтави. Згадаймо нещадну різанину, яку вчинив Меншиков у Батурині, та хіба ж таке коїлося тільки у Батурині!
    Чому  ж народ не підтримав гетьмана? В особі Мазепи народ так і  не визнав, на відміну від Богдана  Хмельницького, свого вождя, не почував  до нього любові й шани, не вірив  йому, вбачаючи у гетьманові хто  таємного польського прихильника, хто  запопадливого царського прислужника, Петрового улюбленця. Та ось про що мовчать історичні дослідження, що відомо тільки поетові, й тільки він про це може сказати — про передсмертні слова Мазепи: “Прощай, Україно, прощай”. 

    Розділ 3
    Образ Івана Мазепи у  мистецтві
    Доля  Івана Мазепи цікавила багатьох відомих українських і закордонних письменників, поетів, художників, композиторів з різних країн: Франції, Англії, США, Канади, Польщі, Німеччини, Росії та інших країн.
    3.1. Образ гетьмана  Мазепи в театральних  постановках
    Постановка вистав з образом Мазепи на театральних сценах світу почалася ще на початку ХІХ ст. В Америці, в країнах Європи (особливо в Німеччині, Франції та Англії) і лише в другій половині ХІХ століття досягла Росії. Під час цих постановок, з легкої руки Г. Пейна, Л. Кюмевьера і Г. М. Мільнера, гетьман Мазепа трансформувався в татарського князя, а потім став асоціюватися з оголеним вершником, який мчить на коні диким степом.
    Серед основних сценічних жанрів, які представляли образ Мазепи, були драми, трагедії, пантоміми, опери, а також гіподрами.
    «Велика ідея» - театралізована вистава в Карнегі-Холі, постановка комітету Ліги української молоді Північної Америки, (Нью-Йорк, 1949);
    «Гетьман Іван Мазепа: три картини з життя Великого гетьмана» - театралізоване подання до Карнегі Холі, постановка комітету Ліги української молоді Північної Америки, (Нью-Йорк, 1959);
    «Розіп'ятий Мазепа» - п'єса Івана Огієнка (Канада);
    «Іван Мазепа» - драма Л. Старицької - Черняхівської була заборонена на Україну і ні разу не ставилася, до здобуття незалежності;
    «Мазепа» - драма О. Шатковського (1898);
    «Мазепа - гетьман малоросійський» - п'єса Б. Бродозлова (1909);
    «Мазепа» - п'єса Л. Манька (1911);
    «Мазепа» - театральна постановка театру імені М. Замковецької (Львів, 1992).
    3.2. Образ гетьмана Мазепи в музичних творах
    «Мазепа» - увертюра Ж. Матіаса;
    «Мазепа» - кантата О. Титова;
    «Мазепа» - незавершений вокальний квартет С. Рахманінова;
    «Мазепа» - симфонічна поема Ференца Ліста (за Гюго, 1851) і його ж фортепіанний етюд з циклу «Етюди вищої майстерності» («Трансцендентні»);
    «Мазепа» - опера Петра Чайковського (по Пушкіну, 1883):
    "Мазепа" - опера сильних страстей і  характерів, гостро конфліктна, яскраво  драматична. У ній трагедійна  міць сполучається із проникливим  ліризмом, гострою характерністю,  жанрово-побутовими, обрядовими сценами, різноманітним зображенням народного життя. Кожний з героїв опери, від основних до епізодичних, являє собою закінчений характер. Тут Чайковський виступає як геніальний майстер психологічного портрета. При цьому діючі особи дані не статично, а показані багатогранно.
    Найбільш  складний і суперечливий образ Мазепи. Композитор відтінив його властолюбство, егоїзм, інтриганство, але, уступаючи  наполяганню виконавця, увів арію, що невиправдано підкреслила ліричну  стихію, його любов до дочки Кочубея.
    Контрастність як основний принцип драматургії  визначає весь розвиток дії й кожного  з героїв. Чайковський використовує цей принцип глибоко й тонко.
    3.3. Образ гетьмана  Мазепи в кінематографії
    Мазепа (фільм, 1909) - німий художній короткометражний фільм Василя Гончарова за мотивами поеми А. Пушкіна «Полтава» (1909);
    «Мазепа (фільм, 1914)» - фільм Петра Чардиніна знятий за поемою Юліуша Словацького. Актори: Арсеній Бібіков (Король Ян Казимир), Іван Мозжухін (Мазепа, дворянин з свити короля), Едуард Пухальський (воєвода), Надія Нельський (Амелія), Н. Нікольський (Збігнєв) (1914);
    «Молитва про гетьмана Мазепу» - український повнометражний художній фільм.
    «Гетьман Іван Мазепа» - режисер О. Скрипник, наукові консультанти В. Чуб, Г. Ярова (1992);
Образ Мазепи у фільмі О. Скрипника був  вперше поданий не як образ зрадника і запроданця, створеного протягом століть російської і радянської пропагандою, а як образ державного діяча в складних умовах існування  Україна. У той же час автори фільму пішли і від надмірного «освячення» Івана Мазепи. Автори показали значущість постаті гетьмана, складність і суперечливість його дій.
    «Анафема (1993)» - режисер Л. Анічкін, оператор А. Солопай, сценарій В. Шевченка, в ролі Івана Мазепи - Богдан Ступка (1993);
    У фільмі «Анафема» автори використовували невідомі і не доступні раніше джерела про гетьмана Мазепу. У результаті автори заявили про не можливості далі вважати гетьмана Мазепу зрадником і зробили висновок у фільмі, що той, хто вважає Івана Мазепу зрадником, сам є ворогом ідеї незалежності України.
    3.4. Образ гетьмана  Мазепи в живописі
    Збереглася  значна кількість картин із зображенням  гетьмана Мазепи, які зберігаються в музеях різних країн, у тому числі  і на Україну. Особливістю цих  картин є те, що особа Івана Мазепи на картинах не збігається.
    «Мазепа, прив'язаний до коня». Орас Верне (додаток А);
    "Мазепа на коні" - Ежен Делакруа (додаток Б);
    «Муки Мазепи» - Луї Булянже (додаток В);
    “Мазепа серед вовків” - Орас Верне ( додаток Г);
    «Паж Мазепа». Теодор Жеріко (додаток Д).
    3.5. Пам’ятники Мазепі  Івану Степановичу 
    Пам'ятник  гетьману України Івану Мазепі, встановлений на початку 1990-х років у американському містечку Кергонксон штату Нью-Йорк      ( додаток Е) . Монумент встановлено  коштом Українського народного союзу у Сполучених Штатах Америки.
    Встановлення  українською діаспорою пам'ятника гетьману Мазепі в Америці на початку 1990-х років стало своєрідною ідеологічною та моральною підтримкою подій, що у  цей час відбувалися в Україні. Для багатьох українців діаспори постать гетьмана уособлювала тривалий шлях боротьби за державну самостійність України. Саме тому, з проголошенням незалежності України, виникли сприятливі умови для вшанування пам'яті видатного українського діяча.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.