На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Оцнка бизнесу

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 10.09.2012. Сдан: 2012. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
     ЗМІСТ 

     Вступ
    Норма дохідності підприємства.
    Методи визначення ставки дисконту та ставки капіталізації
    Висновок
    Список  використаної літератури 
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

Вступ
     Оцінка  вартості підприємства з використанням  дохідного підходу ґрунтується  на визначенні теперішньої вартості очікуваних вигід (доходів, грошових потоків) від володіння корпоративними правами  підприємства. В основі підходу лежить теза, що метою вкладання капіталу інвестором у купівлю підприємства передусім є отримання стабільних доходів. У рамках цього підходу  виокремлюють два основні методи:
     дисконтування грошових потоків (дисконтування Cash-flow);
     визначення  капіталізованої вартості доходів.
     При оцінці вартості підприємства цими методами дані про вартість, склад і структуру  активів безпосередньо не впливають  на оцінку, а використовується лише інформація про здатність активів  генерувати доходи. Такий методологічний підхід за своєю природою є однотипним з методологією оцінки доцільності  інвестицій на базі концепції зміни  вартості грошей у часі.
     Для оцінки вартості підприємства на базі DCF найдоцільніше є використання показника Free Cash-flow, який характеризує сумарну величину чистих грошових потоків  підприємства в результаті операційної  та інвестиційної діяльності (див. розд. 4). Зрозуміло, що прогнозні показники FCF повинні ґрунтуватися на прогнозних звітах про фінансові результати та прогнозних показниках балансу. Очікувані доходи слід обчислювати з урахуванням особливостей діяльності підприємства, перспектив його розвитку, галузевої специфіки та ряду інших економічних.
       Окремими вітчизняними методиками  рекомендується помилковий, на нашу  думку, підхід, згідно з яким  за базу для дисконтування  пропонується брати чистий Cash-flow по підприємству від усіх видів  діяльності — операційної, інвестиційної  та фінансової. Саме останній  показник зумовлює хибність розрахунків,  оскільки фінансовий Cash-flow визначається  з урахуванням виплати дивідендів, повернення внесків інвесторів  тощо. Для дисконтування ж слід приймати саме величину грошового потоку, на яку можуть претендувати капіталодавці, що й характеризується показником FCF.
     Слід  враховувати, що чим ширшим є горизонт планування, тим вищим є рівень ризику неправильної оцінки майбутнього  грошового потоку. Для спрощення  розрахунків фактор ризику, як правило, відображається не в прогнозних показниках FCF, а в ставці дисконтування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Норма дохідності підприємства
 
     Для об’єктивного прогнозування всіх майбутніх  грошових доходів, які можна одержати, вкладаючи кошти в підприємство, слід визначити його залишкову вартість у постпрогнозний період (вартість реверсії). Йдеться про розрахунок величини чистого грошового потоку, який можна отримати в результаті ліквідації підприємства чи продажу  його корпоративних прав. Зрозуміло, що цей грошовий потік суттєво впливає на теперішню вартість підприємства. До найвідоміших способів розрахунку залишкової вартості належать:
    на основі визначення ліквідаційної вартості підприємства (вірогідної ціни, за яку може бути проданий на ринку цілісний майновий комплекс підприємства або сукупність його майнових активів, включених у ліквідаційну масу);
    шляхом визначення чистих активів на кінець останнього прогнозного періоду, який береться до розрахунків;
    за логікою моделі Гордона, згідно з якою залишкова вартість підприємства (загальна ринкова вартість його корпоративних прав = 
    = КА) може бути розрахована як відношення чистого FCFp у постпрогнозний період (квартал, рік) до різниці між ставкою дисконту (WACC) і темпами приросту FCF(g): KA = FCFp/WAСС – g;

    з використанням триступінчастої моделі розрахунку, за якою період ділової активності підприємства умовно поділяється на три фази: протягом першої (наприклад, від 1 до 5 років) рентабельність інвестицій у підприємство набагато перевищує ставку дисконту; протягом другої (6—10 років) спред між WACC та ROI зменшується; починаючи з 10—20 року темпи приросту підприємства є мінімальними і ставка дисконту наближена до рентабельності активів. Відповідно до цього підходу, який на сьогодні є найпоширенішим в європейській практиці оцінки вартості підприємств, прогнозна залишкова вартість підприємства може розраховуватися як відношення FCF у пост прогнозний період до ставки дисконту.
     Визначення  впливу інших факторів ризику (інших, ніж фактор розміру компанії), які  повинні розглядатися при побудові норми капіталізації або ставки дисконту, включають велику частку міркувань здорового глузду - може бути більшу , ніж будь-який інший  компонент цих показників. Нижче  наведені деякі з факторів, які  повинні прийматися до уваги в  цьому процесі:
     а. Галузь, до якої належить компанія. Деякі  галузі відрізняються більш високим, ніж середній рівень, ризиком для  інвесторів та інші - ризиком нижче  середнього. Наприклад, інвестиції в  компанії будівельної індустрії  звичайно більш ризиковані, ніж у  компанії інших галузей з огляду на їх високого левереджа (високої частки позикового капіталу), істотній залежності від уміння складати кошториси і  підвищеної чутливості до спадів загальної  ділової кон'юнктури. З іншого боку, компанії охорони здоров'я, такі як шпиталі або приватні лікарні, зазвичай розглядаються як більш стабільні  підприємства, з меншим ризиком, ніж  багато інших.
     б. Фінансовий ризик компанії. Термін «фінансовий ризик» визначається в  цьому контексті широко, включаючи  не тільки фінансування в борг, але  також відносний ризик від  усіх джерел фінансування бізнесу. Цей  ризик включає поточні зобов'язання і рішення про ліквідацію негрошових поточних активів та їх перетворення у готівку з метою фінансування капіталовкладень або виплат підвищених дивідендів. Оцінка фінансового ризику, тому, включає:
     1) збільшуються розміри коефіцієнта  левереджа (відношення позикових  коштів до обсягу капіталу) і  покриття витрат доходами;
     2) Загальні коефіцієнти левереджа,  такі як відношення сукупних  боргових зобов'язань до акціонерного  капіталу;
     3) Коефіцієнти ліквідності, такі  як поточний чи оперативний  коефіцієнт;
     4) Коефіцієнти оборотності, такі  як коефіцієнти обороту запасів  і заборгованостей.
     Компанія, яка веде свій бізнес, занадто мало звертаючи увагу на збитки, або  занадто зловживає довгостроковими  запозиченнями ресурсів для підтримки  бізнесу, як правило, буде більш ризикованою, ніж компанія, яка не настільки  обтяжена такого роду зобов'язаннями.
     у. Диверсифікація діяльності компанії. У цілому, чим більше диверсифікована  компанія відносно продукції, що виробляється, споживчої бази, географічного розміщення тощо, тим менше тут ризик порівняно  з іншими компаніями.
     р. Інші операціональні характеристики. Оцінювач повинен також врахувати  усі інші фактори, які можуть вести  до додаткових додатним або від'ємним  коректувань. Такі фактори часто  включають питання, пов'язані з  ключовими фігурами компанії, грунтовністю і компетенцією її менеджменту.
     Кроки 4, 5 і 6 - Отримання коефіцієнта капіталізації  доходів із ставки дисконтування  чистого грошового потоку.
     Ставка  дисконтування та коефіцієнт капіталізації, визначаються кумулятивним методом, звичайно застосовуються до чистого грошового  потоку, доступному для інвесторів акціонерного капіталу компанії. Вони не можуть використовуватися для  оцінки вартості загального інвестованого  капіталу, який може включати як власний, так і позиковий капітал. Така вартість може визначатися за допомогою  середньозваженої вартості капіталу (WACC). 
 
 
 
 
 
 
 

      Методи  визначення ставки дисконту та ставки капіталізації
 
     Метод дисконтування грошових потоків (Discounted Cash-flow = DCF)
     Цей метод побудований на концепції  теперішньої вартості майбутнього Cash-flow оцінюваного підприємства в  розрізі окремих періодів. За своїм  економічним змістом він схожий з методикою дисконтування Cash-flow у рамках оцінки доцільності інвестицій (див. розд. 8).
     Згідно  з методом дисконтування грошових потоків вартість об’єкта оцінки прирівнюється до сумарної теперішньої  вартості майбутніх чистих грошових потоків (Cash-flow) або дивідендів, які  можна отримати в результаті володіння  підприємством, зменшеної на величину зобов’язань підприємства та збільшеної на вартість надлишкових активів.
     Надлишкові  активи — це активи підприємства, що в даний час не використовуються ним для отримання фінансового  результату та застосування яких на даному підприємстві у зазначений спосіб і  належним чином є фізично неможливим або економічно неефективним. Такого роду активи оцінюються, виходячи з  найкращого альтернативного варіанта їх використання.
     Дискусійним є питання врахування при визначенні вартості підприємства його зобов’язань. При цьому виокремлюють два підходи: Entity (брутто-вартість — на базі сукупного  капіталу) та Equity (нетто-вартість —  на базі власного капіталу). Здебільшого, якщо структура капіталу підприємства є задовільною і воно не перевантажене  боргами, використовують брутто-підхід. Якщо ж баланс підприємства переобтяжено боргами, то об’єктивність оцінки забезпечується використанням Equity-підходу. Отже, застосувавши ставку дисконтування до прогнозної суми чистого грошового потоку (чи дивідендів) за окремі періоди, отримаємо вартість підприємства (брутто). Різниця між цією вартістю та сумою позичкового капіталу відповідає чистій вартості підприємства (нетто) або загальній сумі власного капіталу за ринковою вартістю. Ринкова ж вартість власного капіталу дорівнює ринковій ціні корпоративних прав оцінюваного підприємства, тобто ціні, за яку його можна продати.
     Для здійснення розрахунків цим методом  слід визначитися з чотирма базовими величинами:
     1. Часовий горизонт, на який поширюватимуться розрахунки (прогнозний період).
     2. Обсяг очікуваного Cash-flow (або дивідендів) у розрізі окремих прогнозних періодів.
     3. Ставка дисконтування, яку слід використовувати для приведення майбутніх грошових потоків до теперішньої вартості.
     4. Залишкова вартість підприємства.
     Вибір прогнозного горизонту, який враховується при оцінці вартості підприємства, значною мірою залежить від цілей  оцінки. З теоретичного погляду цей  період може бути безкінечним, однак  на практиці виходять з періоду корисної експлуатації об’єкта. Якщо оцінка здійснюється в рамках прийняття рішення про  тимчасове вкладення капіталу в  підприємство (довгострокові позички  чи інвестування коштів у корпоративні права), то прогнозний період збігатиметься  зі строками, на які кошти планується вкласти у підприємство. Якщо ж  строк інвестування є невизначеним, то прогнозний горизонт поширюватиметься до моменту повної стабілізації діяльності та доходів підприємства.
     Рядом методик пропонується також розрахунок ставки дисконту як суми двох її основних компонентів:
     1) процентної ставки з мінімальним ризиком (чи безризикової): рекомендується розраховувати, виходячи з середньої по ринку дохідності за депозитними вкладеннями; можуть братися ставки за гривневими депозитами, скориговані на середньорічні темпи інфляції, які закладаються в них, або ставки за валютними депозитами;
     2) кумулятивної надбавки за ризик, яка включає різні надбавки за ризик вкладень у конкретне підприємство, зокрема можуть передбачатися надбавки за:
    неточність прогнозування очікуваних грошових потоків (1—3 %);
    ризик структури капіталу (0—2 %);
    високий рівень поточної заборгованості (0—2 %);
    ризик помилкових рішень менеджменту, ризик погіршення ситуації підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції (2—4 %);
    інфляційні ризики (залежно від прогнозних темпів інфляції).
     Слід  звернути увагу на необхідність узгодження розрахунку ставки дисконтування з  типом очікуваних вигід, які приводяться  до теперішньої вартості: якщо майбутні доходи чи грошові потоки розраховуються з урахуванням сплати податків, то ставку дисконту також слід скоригувати  на вплив податкового фактора (наприклад, WACCs). Навпаки, вигоди до оподаткування  слід дисконтувати за ставкою, розрахованою без урахування ставки оподаткування.
     Метод капіталізації доходів
     Цей метод досить часто застосовується з метою перевірки достовірності  оцінки, проведеної за методом DCF. Капіталізація  передбачає трансформацію доходів  у вартість. Для визначення вартості підприємства цим методом характерний  для підприємства рівень доходів  переводиться у вартість шляхом його ділення на ставку капіталізації. Метод  доцільно використовувати для оцінки вартості підприємств зі стабільними  доходами чи стабільними темпами  їх зміни.
     У контексті капіталізації доходів  під поняттям «доходи» розуміють  грошові доходи, які можуть отримати власники, що планують інвестувати  кошти в підприємство. Залежно  від цілей оцінки за доходи для  розрахунків можуть братися такі показники: прибуток до оподаткування, чистий прибуток (після оподаткування) або FCF.
     Ставка  капіталізації — дільник (як правило, у формі процента), який використовується для переведення доходу у вартість. Природа і методика визначення ставки капіталізації в цілому є тією самою, що й ставки дисконтування. Однак  для цілей капіталізації, як правило, береться ставка дисконту в частині  вартості залучення власного капіталу: очікувана інвесторами ставка дохідності за вкладеннями у корпоративні права підприємства (див. підрозділ 9.2). Таким чином, для одного й того ж підприємства ставки капіталізації та дисконтування можуть бути різними.
     Аналогічно  до DCF методом капіталізації доходів  передбачено використання брутто- та нетто-підходів. За нетто-підходу вартість підприємства визначається як відношення чистого прибутку до ставки капіталізації (формула 9.4). За брутто-підходу вартість підприємства встановлюється як різниця  частки від ділення прибутку до сплати процентів на середньозважену вартість капіталу та суми позичкового капіталу.  
     Коефіцієнт  капіталізації для компанії часто  обчислюється на базі її ставки дисконтування. Це особливо вірно тоді, коли підтверджуються  наступні припущення: бізнес має необмежений  термін дії; щорічний темп приросту або  спаду для бізнесу коливається  навколо єдиного прогнозованого тренда, що позначається «g».
     Ставка  дисконтування, застосовна до компанії, яка задовольняє наведеним вище двом припущеннями, як правило, перевищує  коефіцієнт капіталізації на очікуваний довгостроковий середній комбінований темп приросту (g). Отже, якщо зазначені  припущення задовольняються, співвідношення між коефіцієнтом капіталізації  і ставкою дисконтування виглядає так:
     Ставка  дисконтування - g = Коефіцієнт капіталізації (7)
     Однак слід підкреслити, що обчислений таким  способом коефіцієнт капіталізації  може бути застосований лише до потоку вигод, прогнозованого на наступні роки. Щоб застосувати коефіцієнт капіталізації  до минулого потоку вигод, його доведеться розділити на одиницю плюс g: 
     (Ставка  дисконтування - g) ? (1 + g) = (8) = Коефіцієнт  капіталізації (за поточний рік).  
     Визначення  темпу приросту (g), використовуваного  при конверсії, у вирішальній  мірі залежить від суджень самого оцінювача. Очікуваний відсоток приросту повинен грунтуватися на минулих  досягненнях компанії, прогнозах  її можливих майбутніх операцій та інших факторах. Ось деякі з  факторів, які слід брати до уваги:
     а. Показник приросту, який передбачається використовувати, є очікуваним середнім довготривалим комбінованим відсотком  приросту. Показник темпу приросту чергового року не слід використовувати, оскільки він може бути вище або  нижче довготривалого відсотка.
     б. Очікуваний середній темп приросту повинен  включати як підвищення цін (у зв'язку з інфляцією), так і зростання  обсягів продажів. Зростання обсягів  продажів повинен відображати як умови формування середньогалузевого зростання, так і відхилення, характерні для оцінюваної компанії, на відміну  від складаються темпів приросту галузі в цілому.
     Проте якщо оцінювач відчуває, що вказані  вище припущення не відповідають оцінюваної компанії, формула (7) не підходить для  обчислення ставки капіталізації. Коефіцієнт капіталізації, розрахований за формулою (8), для компаній, які задовольняють  двом передумовам (необмеженому терміну  функціонування та прогнозованого темпу  приросту), повинен бути змінений наступним  чином:
     а. Чим коротше передбачуваний термін функціонування компанії, тим вище коефіцієнт капіталізації по відношенню до того, який міг би використовуватися  для компанії з необмеженим терміном функціонування.
     б. Чим більше передбачуване коливання  темпів приросту компанії (і звідси, ніж менш прогнозованим є показник середнього темпу приросту), тим  вище коефіцієнт капіталізації щодо того, який міг би бути при надійно  прогнозованому темпі приросту.
     Коефіцієнт  капіталізації не може бути вище за ставку дисконтування за винятком двох випадків:
     а. Оцінювач припускає, що функціонування компанії в майбутньому піде на спад (випадок негативного темпу росту);
     б. Економічне життя компанії в передбачуваних майбутньому припиниться.
     Якщо  той чи інший випадок видаються  досить вірогідними, для оцінювача, можливо, найкраще - відмовитися від  дисконтування прогнозованих результатів  на що залишається термін життя компанії. Тому якщо одне із зазначених умов правдоподібно, то підхід, що використовує коефіцієнт капіталізації, виявляється незастосовним.
     Відправною  точкою для визначення коефіцієнта  капіталізації є ставка дисконтування. Існують різні методики визначення ставки дисконту, найбільш поширеними з яких є:
     • модель оцінки капітальних активів;
     • метод кумулятивного побудови;
     • модель середньозваженої вартості капіталу.
     Метод кумулятивного побудови. Кумулятивний підхід має певну подібність із САРМ (модель оцінки капітальних активів). В обох випадках за базу розрахунків береться ставка доходу за безризиковими цінних паперів, до якої додається додатковий дохід, пов'язаний з ризиком інвестування в даний вид цінних паперів. Потім вносяться поправки (у бік збільшення або зменшення) на дію кількісних і якісних факторів ризику, пов'язаних зі специфікою даної компанії.
     Розрахунок  вартості власного капіталу згідно з  кумулятивним підходу проводиться  в два етапи:
     • визначення відповідної безризикової ставки доходу ;
     • оцінка величини відповідної премії за ризик інвестування в дану компанію. У таблиці 1 показано кумулятивна  модель визначення ставки дисконту разом з коригуваннями цієї ставки, які часто використовуються для отримання коефіцієнта капіталізації.  

     Таблиця 1 - Кумулятивна модель визначення ставки дисконту
     
сукупна МОДЕЛЬ
    Кроки
Крок 1   Вільна від  ризику ставка доходу
Крок 2 + Надбавка за ризик на акції (Надбавка до акціонерного капіталу за ризик)
  = Середня ринкова  дохідність на дату оцінки
Крок 3   Збільшення  на різницю в ризиках для оцінюваної компанії
Крок 3а +  
а. Надбавка на ризик за розмір
Крок 3б + або -  
б. Інші фактори  ризику
  = Ставка дисконтування  для чистого грошового потоку
Крок 4 + Додаткове перевищення  дисконтної ставки для чистого прибутку над дисконтною ставкою для чистих грошових потоків
  = Ставка дисконтування  для чистого прибутку
Крок 5 - Середній темп приросту або (g)
  = Коефіцієнт  капіталізації чистого прибутку для майбутнього року
Крок 6 ? 1 + g
  = Коефіцієнт  капіталізації чистого прибутку на поточний рік
   
     Крок 1. Безризикова ставка доходу на капітал - це той дохід, який може бути отриманий  інвестором від інвестицій з гарантовано  низьким ризиком. Такий дохід  передбачається приблизно рівною прибутковості  погашення довгострокових казначейських  облігацій держави. Ринкова вартість таких облігацій змінюється з  коливаннями загального рівня процентних ставок. Щоб виконати крок 1 моделі нагромадження, оцінювач повинен з'ясувати курс довгострокових казначейських облігацій  для тижня, на яку припадає дата оцінки.
     Крок 2. Надбавка на ризик акціонера - це додатковий дохід, одержуваний інвестором, який вклав свої кошти в акціонерний  капітал понад те, що він міг  би отримати за (рівні за сумою) довготривалі казначейські облігації держави.
     Крок 3. Коли визначена середня ринкова  ставка доходу, наступний крок у  визначенні ставки дисконтування складається  в додатку або вирахування  надбавок за окремі фактори ризику, які для оцінюваної компанії і ринку неоднакові. Зазвичай буває корисно розділити визначення ризикових диференціалів компанії на два наступних кроки: визначення надбавки за ризик, пов'язаний з розміром бізнесу; визначення впливу інших факторів ризику.
     Дослідження показало, що малі компанії, розміром менше  середнього для типових компаній в даній галузі, мають більш  високу прибутковість і тому для  них потрібно навіть більш висока надбавка, тоді як малі компанії, які  більше середнього для цієї групи  розміру, звичайно менш прибуткові, і  тому можуть зажадати меншу добавку  на ризик.
     Модель  оцінки капітальних активів (САРМ) Якщо це можливо, то для визначення ставки дисконтування та коефіцієнта капіталізації слід використовувати метод, заснований на інформації про порівнянних компаніях-аналогах. Метод, заснований на інформації про порівнянних компаніях-аналогах, слід використовувати замість кумулятивного методу завжди, коли надійні дані для такого роду розрахунків вдається знайти. Щоб переконатися в тому, що та чи інша компанія дійсно порівнянна з оцінюваною компанією, оцінювач повинен оцінити різноманітні фактори, серед яких найбільш важливі, наступні: схожість галузі (продукти, ринки, споживачі і т.п.); фінансові ризики (структура капіталу, ліквідність і т.п.); розмір (обсяг продажу, доходи, кількість торгових точок і т.п.); географічна диверсифікація.
     Модель  використання САРМ показана в таблиці 2 
     Таблиця 2 - Розрахунок коефіцієнта капіталізації  з використанням моделі САРМ
     
РОЗРАХУНОК  коефіцієнт капіталізації   
з використанням моделі САРМ
    Кроки
Крок 1    
Вільна  від ризику ставка доходу
Крок 2 + Надбавка за ризик на акціонерний капітал 'середня  «бета» для компанії-аналога
  = Середня дохідність компанії-аналога на дату оцінки
Крок 3   Збільшення  на різницю в ризиках для оцінюваної компанії в порівнянні з компаніями - аналогами
Крок 3а + або - а. Надбавка на ризик з урахуванням розміру  компанії у порівнянні з аналогами
Крок 3б + або - б. Інші фактори  ризику в порівнянні з компаніями-аналогами
  = Ставка дисконтування  для чистого грошового потоку
Крок 4 + Додаткове перевищення  ставки дисконтування для чистого  прибутку над ставкою дисконтування  для чистих грошових потоків
  = Ставка дисконтування  для чистих доходів
Крок 5 -  
Середній  темп приросту або (g)
  = Коефіцієнт  капіталізації чистого прибутку для майбутнього року
Крок 6 ?  
1 + g
  = Коефіцієнт  капіталізації чистого прибутку на поточний рік
   
     Наведена  модель збігається з кумулятивною моделлю  за винятком наступного:
     а. На кроці 2 надбавка на капітал за ризик  відразу множиться на коефіцієнт, названий «бета», не будучи ще доданої  до вільної від ризику ставкою. Акції  з «бетою», більшою, ніж 1,0 мають ступінь  ризику більш високу, ніж середня, у той час як акції, «бета» яких менше 1,0, мають ступінь ризику менший від середньої. Коли «бета» дорівнює нулю, ризик приймається нульовим, і прибутковість, очікувана від  цінного папера, що має «бету» рівну  нулю, вважається вільним від ризику рівнем прибутковості. Казначейські облігації  та векселі мають дуже низькі (але  все ж позитивні) «бети», і вони використовуються як наближення до вільного від ризику рівнем прибутковості  в обох розглянутих методах: кумулятивний підхід і САРМ. Результат дорівнює середньої прибутковості для  компанії-аналога (а не середнього ринкового  доходу, як при застосуванні кумулятивного  методу);
     б. На кроках 3а і 3б спеціальні коригування  ризиків для оцінюваної компанії, додаємо або віднімаються від  середнього для компаній-аналогів рівня  доходу, виходять з відмінностей між  оцінюваною компанією і порівнянними компаніями-аналогами (а не між оцінюваною компанією і ринком у цілому, як у формулі накопичення ).
     Показники, отримані методом САРМ, звичайно застосовні до чистого грошового потоку, доступному для інвесторів акціонерного капіталу компанії. Вони не можуть використовуватися  для оцінки повного інвестованого  капіталу, який мав би включати як акціонерний  капітал, так і заборгованість (часто  звану «вільною від боргів вартістю»). Така вартість повинна визначатися  з використанням середньозваженої вартості капіталу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок 

     Отже  можна говорити про те що, для оцінки вартості підприємства на базі DCF найдоцільніше є використання показника Free Cash-flow, який характеризує сумарну величину чистих грошових потоків підприємства в результаті операційної та інвестиційної діяльності (див. розд. 4). Зрозуміло, що прогнозні показники FCF повинні ґрунтуватися на прогнозних звітах про фінансові результати та прогнозних показниках балансу. Очікувані доходи слід обчислювати з урахуванням особливостей діяльності підприємства, перспектив його розвитку, галузевої специфіки та ряду інших економічних.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.