На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Проблема профилактики и психологической коррекции отрицательных черт характера личности

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 10.09.2012. Сдан: 2012. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Кафедра  психології та педагогіки
 
 
 
 
 
 
 
КУРСОВА РОБОТА 
 

ПРОБЛЕМА  ПРОФІЛАКТИКИ ТА ПСИХОЛОГІЧНОЇ  КОРЕКЦІЇ НЕГАТИВНИХ РИС ХАРАКТЕРУ  ОСОБИСТОСТІ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                             ВиконаЛА:
                                                                             Студентка групи 08- 4Пз
                                                                             Перевірив:
                                                                              
 
 
 
 
 
 
 

                                               Київ 2011 
 
 

ВСТУП ………………………………………………………………………… 3
І. ПОНЯТТЯ  ХАРАКТЕРУ ОСОБИСТОСТІ …………………………….. 5
1.1.  Поняття  характеру ……………………………………………………. 5
1.2.  Формування  характеру ………………………………………………. 9
1.3  Характеристика  негативних рис характеру ……………………….. 11
   
ІІ.  ПРОБЛЕМА ТА ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ НЕГАТИВНИХ РИС ХАРАКТЕРУ …………………………………………………………………..  
14
 Психологічна  корекція негативних рис характеру  ……………….. 14
  Шляхи  виховання позитивних рис характеру  ……………………. 18
   
ВИСНОВКИ  …………………………………………………………………... 20
СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………................................ 21
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВСТУП 

Актуальність  теми. Дестабілізація економіки, спад виробництва, зниження життєвого рівня в країні, руйнування старої системи цінностей і стереотипів, що регулювали відносини особистості з суспільством, – все це хворобливо переживається населенням, відображаючись на його соціальному самопочутті. Соціальні кризові процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, негативно впливають на психологію людей, породжує тривожність і напруженість, озлобленість, жорстокість і насильство. Важкий економічний стан країни привів наше суспільство до серйозних труднощів і внутрішніх конфліктів, до значного збільшення рівня поширеності і різноманіття форм аморальних вчинків, злочинності і інших видів відхилень поведінки. Тривожним симптомом є зростання числа неповнолітніх з девіантною поведінкою, що виявляються в асоціальних діях. У крайніх формах стали виявлятися жорстокість і агресивність. Різко зросла злочинність серед молоді.
Професійний інтерес психологів, педагогів до різних видів і рівнів змін особистості дитини та її особливостей дуже високий. Про це свідчать спрямованість і кількість робіт, присвячених проблемі поведінки. У нашій країні вже накопичений чималий досвід по корекції і профілактиці девіантної поведінки. За останні роки було виконано психологами і педагогами ряд досліджень по вивченню, діагностиці і попередженню педагогічної занедбаності і правопорушень дітей.
Предметом дослідження виступає процес профілактики та корекції негативних рис характеру.
Об’єктом  дослідження є особливості профілактики та корекції негативних рис характеру.
Мета дослідження – виявити характерні особливості відхилень поведінки особистості та розробити систему профілактичних та корекційних дій поведінки.
Завдання:
Вивчення  теоретичного та методичного матеріалу  з проблеми профілактики та корекції поведінки ;
Розроблення методики ефективної профілактики та корекції поведінки молодших школярів.
Методи дослідження:
– теоретичні:
аналіз і  синтез філософської, психолого-педагогічного та методичної літератури з теми дослідження;
теоретичне  осмислення та узагальнення педагогічного  досвіду для визначення теоретико-методологічних основ дослідження;
– емпіричні:
бесіда;
Теоретичне  значення дослідження полягає в доповненні та систематизації форм та методів профілактики та корекції негативних рис характеру.
Практичне значення роботи полягає у тому, що його висновки, основні твердження та методичні  рекомендації можна використовувати  у навчально-виховному процесі  як засіб його вдосконалення в плані профілактики та корекції негативних рис характеру особистості. 

  
 
 
 
 
 

І.  ПОНЯТТЯ  ХАРАКТЕРУ ОСОБИСТОСТІ
   1.1. Поняття характеру
Характер - це сформований і закріплений під  впливом життєвих особливостей і  виховання певний стиль відносин і поводження людини.
Характер  тієї або іншої людини виражає  певний склад його потреб і інтересів, прагнень і цілей, почуттів і волі, що проявляються у вибірковості його дійсності й поводження, у відносинах і манерах поводження.
У характері  розрізняють наступні основні якості: моральну вихованість, повноту, цілісність, визначеність, силу, урівноваженість.
Моральна  вихованість характеризує людину, як з боку її відносин, так і з  боку форми поводження, і є провідною  й найбільш соціально цінною якістю характеру.
Повнота характеризує різнобічність потреб і інтересів, прагнень і захоплень, розмаїтість  діяльності людини. Одні люди відрізняються  багатосторонністю, інші вузькістю, однобокістю  й обмеженістю розвитку.
Цілісність  характеризує внутрішню єдність психічного складу людини, погодженість її відносин з різними сторонами дійсності, відсутність протиріч у прагненнях і інтересах, єдність слова й справи.
Визначеність  характеризує твердість і непохитність поводження, що постійно відповідає сформованим переконанням, морально-політичним уявленням і поняттям, виробленої основної спрямованості, що становить сенс життя й діяльності людини.
Сила характеризує енергію, з яка людина переслідує поставлені перед собою цілі, здатність  захоплюватися й розвивати сили при зустрічі із труднощами й перешкодами й переборювати їх.
Урівноваженість характеризує найбільш оптимальне або  сприятливе для діяльності й спілкування  з людьми співвідношення стриманості  й активності.
Ці основні  властивості перебувають у складному, іноді суперечливому зв'язку.
Повнота, цілісність, визначеність і сила характеру визначаються в результаті життєвих впливів і  виховання.
Характер  утворюється в процесі безперервної взаємодії індивіда з оточуючими людьми, у процесі відбиття складних обставин життя й виховання. Від кола вражень і розмаїтості діяльності людей залежать повнота й сила їхнього характеру.
Характер  у точному значенні слова - тільки один з компонентів особистості, у яку входять ще здібності, темперамент, самосвідомість. Порівнюючи характер з особистістю, психологи нерідко виключають із нього здібності, які насправді є яскравим вираженням особистості в її творчій діяльності. Характер, у широкому змісті слова, тільки один з аспектів особистості. 

1.2  Формування  характеру 

Характер  складається внаслідок інтеграції різних властивостей особистості, що формуються під впливом життя й виховання. Інтегрування властивостей підлягає певним закономірностям.
Психічні властивості людини — це особливий прояв вищої нервової діяльності, підгрунтям якої є природжені особливості нервової системи, своєрідні сполучення яких (сила, врівноваженість, рухливість) виявляються в типах темпераменту. Але слід пам’ятати, що природжений тип нервової системи з перших днів життя перебуває під впливом суспільних умов життя, виховання, які накладають відбиток на їх функціонування.
Зміст характеру особистості визначають суспільні умови життя та виховання. Вчинки людини завжди чимось мотивовано, на щось або на когось спрямовано.
У структурі  характеру виокремлюють дві групи його компонентів: позиційні й загальні. До позиційних компонентів належать спрямованість, переконання, розум, почуття, воля й темперамент. Загальні компоненти інтегрують позиційні компоненти в різних варіаціях і співвідношеннях. До них належать повнота, цілісність, визначеність і сила характеру (рис.27.1).
 

У процесі  життя у людини утворюються динамічні  стереотипи, тобто система нервових зв’язків у корі великих півкуль  головного мозку, яка виникає  під впливом різноманітних подразнень, що діють у певній послідовності та певній системі. Багаторазові повторення таких подразнень спричиняють утворення міцних нервових зв’язків, які потім виявляються дедалі легше та автоматичніше, без особливого нервового напруження. Утворення та перероблення динамічних стереотипів потребують значної, часом важкої роботи нервової системи. Динамічні стереотипи утворюють фундамент звичних дій, рис характеру, які, як уже зазначалося, здебільшого виявляються мимоволі.
Отже, характер особистості є складним синтезом типу нервової діяльності та життєвих вражень, умов життя, виховання. Жива істота, писав І. Павлов, з дня народження зазнає найрізноманітніших впливів навколишнього середовища, на які вона неминуче повинна відповідати певною діяльністю, що часто закріплюється на все життя і виявляється у певних рисах характеру. Отже, характер, вважав І. Павлов, “є сплав з рис типу та змін, зумовлених середовищем”.
Домінуюче в  спрямованості особистості як би визначає виборчий характер переживань і вольової активності, підкоряє й  гальмує утворення тих властивостей особистості, які не відповідають основній спрямованості.
Звідси випливає педагогічний висновок: для формування цільного й соціального цінного  характеру необхідно всебічно розвивати  особистість, постійно звертати увагу  на утворення соціально значимого ядра характеру.
Тому при  вихованні характеру варто чітко  представляти морально-психологічний  ідеал позитивного характеру  нової людини.
Реалізація  програми - справа дуже складна. Для  цього необхідно добре знать  шляхи й засоби ефективного формування характеру, індивідуальні й вікові особливості особистості.
Характер  формується поступово, і на ранніх етапах розвитку особистості - крім свідомості й волі самої зростаючої людини.
Тому вирішальне значення в прогресивному розвитку характеру має постійне ускладнення вимог навколишніх і діяльності, що здійснює особистість і яка життєво необхідна й важлива для її розвитку.
Вимоги людей  формують характер, коли вони систематичні й послідовно ускладнюються, тобто  становлять постійні й характерні умови життя людини, які поступово перетворюються в складені компоненти образа його життя.
Знання дає  орієнтування як у зовнішньому світі, так і в собі самому, а це вже  формує впевненість і рішучість.
Однак, найбільш сприятливими умовами позитивного  формування характеру є з'єднання навчання із працею.
Формування  характеру — це процес становлення стійких психологічних утворень особистості під впливом об’єктивних і спеціально створених для цього умов, коли її дії та вчинки в результаті їх багаторазових повторень стають звичними й визначають типову модель її поведінки.
Характер  людини формується в процесі її індивідуального  життя під провідним впливом  суспільних умов. Особливо важливу  роль у вихованні характеру відіграє активна діяльність особистості, і  передусім праця як середовище її суспільного буття, спілкування, як необхідна умова її самопізнання та самореалізації. В процесі праці виявляються моральні, інтелектуальні, вольові та інші якості особистості, що, закріплюючись під впливом певних умов життя, набувають рис характеру.   Реформування, що відбуваються в сучасному суспільстві, поява нових ідеалів і цінностей, зумовлених входженням до системи ринкових відносин, створюють передумови для формування рис характеру нової ділової людини. Серед чинників, які мають для людини життєве значення і впливають на формування її характеру, особлива роль належить вихованню. Виховання організовує обставини життя і спрямовує в потрібному напрямі життєві впливи, підкріплює їх, створює відповідне ставлення до навколишньої дійсності особистості, що формується. Разом з тим воно гальмує негативні впливи, перешкоджає закріпленню небажаних звичок і рис її поведінки. На певному, достатньо високому етапі розвитку особистості починають діяти самовиховання і саморегулювання процесу становлення характеру. Сформовані в процесі виховання потреби, ідеали, установки особистості стають підгрунтям її вимог як до зовнішніх умов життя, так і до самої себе. Вона сама починає організовувати своє життя і виховувати себе, керуючись при цьому як власними, так і суспільними ціннісними орієнтирами. Повною мірою здатність до самовиховання характеру виявляється тоді, коли особистість набуває життєвого досвіду, оволодіває засадами психологічної культури, коли у неї формується світогляд і остаточно складаються ідеали, відповідно до яких вона починає свідомо планувати своє життя і визначати в ньому своє місце. Відмінності в характерах помітні вже у дітей молодшого дошкільного віку. У цьому віці, як показує досвід виховання в дитячих садках, досить виразно виявляються такі риси: товариськість, колективізм, ласкавість, сміливість, соромливість, замкнутість, охайність, точність, терплячість або примхливість, впертість, різкість та ін. Прояви рис характеру у цьому віці близько стосуються темпераменту. Особливо важливе виховання характеру в підлітковому віці. Підліток уже не дитина, у нього гострий інтерес до навколишньої дійсності, дуже велика активність, прагнення до праці — фізичної та розумової. Потрібно навчитися організовувати цю активність, навчити підлітків діяти дружно, займатися громадською роботою, працювати організовано. Треба мати на увазі те, що неврахування у вихованні вікових особливостей підлітків дуже часто зумовлює негативізм, браваду, неслухняність, нестриманість, невмотивовані вчинки. Разом з тим підлітки чутливі до думки колективу. Вони дорожать оцінкою колективом їхньої трудової, навчальної та спортивної діяльності, керуються нею у своїй поведінці і це відіграє значну роль у формуванні їхнього характеру. Юнаки та дівчата старшого шкільного віку вже досягають фізичної зрілості й здатні виявляти в поведінці, праці та навчанні достатньо сформовані риси характеру: відповідальність, дисциплінованість, цілеспрямовану наполегливість, принциповість, самостійність. Дослідженнями формування характеру доведено, що особливо дієвими чинниками є самостійність і самодіяльність у праці, навчанні. При цьому необхідно поставити юнака чи дівчину в такі умови, за яких вони могли б виявити колективізм, мужність, витримку, працьовитість. Але буде великою помилкою, якщо виховання в колективі нівелюватиме індивідуальні якості особистості. В колективі потрібно розкривати й зміцнювати кращі риси характеру кожного члена колективу, формувати яскраву індивідуальність. Успішне формування рис характеру потребує єдності виховних заходів сім’ї, школи та соціального середовища, громадськості. 

1.3  Характеристика  негативних рис характеру 

Характер - це нерозривне ціле. Але вивчити й  зрозуміти таке складне ціле, як характер, не можна, не виділивши в  ньому окремих сторін або типових проявів (рис характеру). Загальні риси характеру проявляються у відносинах особистості до суспільних обов'язків, до людей, до самої себе.
Відношення  до суспільних обов'язків насамперед проявляється відносно особистості  до суспільної праці. У цьому зв'язку виявляються такі риси характеру, як працьовитість, сумлінність, наполегливість, ощадливість, і протилежні їм негативні риси характеру - лінощі, недбалість, пасивність, марнотратство. Відношення людини до праці впливає на формування її інших особистісних якостей.
Відношення  до людей наочно виступає в таких  рисах характеру, як товариськість, увічливість, доброзичливість і  т.п.
Антиподами  цих рис є замкнутість, безтактність, недоброзичливість.
З метою з'ясування суті свого характеру людині корисно  знати думку про себе колективу, у якому вона працює й проводить значну частину свого життя. І насамперед те, наскільки впорядковані в неї відносини з людьми, наскільки вона потрібна людям, наскільки вона авторитетна серед них.
Ставлячись  до вчинків і поведінки інших, людина формує власні риси характеру за аналогією чи протиставленням. Ставлення до самого себе позитивне або негативнее залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Такі риси характеру, як скромність, почуття власної гідності, вимогливість до себе, відповідальність за справу, схильність віддавати себе, свої сили колективу, державі, свідчать про високий рівень розвитку самосвідомості особистості.
Разом з тим  деяким людям властиві негативні  риси нескромність, хвалькуватість, кар’єризм, гординя, самовпевненість тощо. Типові риси характеру за своєю інтенсивністю виявляються порізному, індивідуально. У деяких людей окремі риси їхнього характеру виявляються настільки яскраво та своєрідно, що це робить їх оригінальними.
Загостреність таких рис виявляється спонтанно, як тільки людина потрапляє в адекватні цим рисам умови. Такі умови провокують прояв загостреної реакції особистості. Крайню інтенсивність певних рис людини називають їх акцентуацією. Хоча акцентуація якихось рис особистості своєю загостреністю та своєрідністю прояву виходить за межі звичайного, їх не можна відносити до патологічних.
Проте надмірно складні умови, які викликають акцентуацію  рис особистості, частота їх повторення можуть спричинити невротичні, істеричні  та інші патологічні реакції. Акцентуація рис характеру виявляється лише за певних умов. За інших умов люди з такими рисами діють спокійно, без напруження. Акцентуація рис характеру виробляється за суспільних умов життя під впливом суспільної спрямованості інтересів, специфіки контактів у колективі, але, як свідчать дослідження, засадовими стосовно них є своєрідні природжені індивідуальні особливості, що і створюють грунт для виникнення акцентуації за відповідних соціальних умов.
Розглянемо найхарактерніші прояви акцентуації. Застрявання в стані збудження на впертості, недовірливості, нетерпимості до заперечень у дискусіях. У спокійному стані такі люди виявляють відповідальність і розсудливість при розгляді справ. Педантизм виявляється в крайньому, нічим не виправданому формалізмі при вирішенні справи, в дотриманні “букви”, хоча це й шкодить справі, у міркуванні типу “коли б чого не трапилося”. Демонстративні характери виявляють амбіційність, їм властиве хизування, зухвалість, де потрібно погодитися, вони заперечують очевидне: “це неможливо”, “я цього не розумію”. За звичайних умов такі особистості здатні погоджуватися, досягати значних творчих успіхів.
Екзальтовані  особистості надмірно захоплюються, вихваляють те, що на це не заслуговує, легко збуджуються в радощах  або сумують аж до розпачу, їхні реакції на вчинки свої або інших людей є загострено емоційними, афективними. Тривожні характери в усьому чекають небезпеку, виявляють підвищену боязливість, соромливість, розгубленість, здатні сховатися від небезпечного, поступитися навіть слабшому, втікти від нього, якщо він чимось погрожує.
Інтровертовані  особистості замкнуті, свої думки  та переживання спрямовують на самих себе, на свій внутрішній світ, уникають контактів з іншими, не пристосовані до обставин. Вважають, що аутизм підлітків більше властивий інтровертованим особистостям. Екстравертовані особистості прагнуть до спілкування, контактів з іншими, багато говорять про себе, хвалькуваті, зосереджуються переважно на зовнішніх явищах, а не на собі, схильні погоджуватися з усім, що їм пропонують.
Негативними рисами характеру є підвищена  зарозумілість, хвастощі, марнославство, насмішкуватість, облудність, боягузтво, нахабність, жадібність, підлість, несправедливість, безсердечність, себелюбність, підступництво, ненависть, заздрісність та інші. Людина, що володіє цими негативними рисами, звичайно неуживчива у колективі, мимоволі створює в ньому предконфліктні й конфліктні ситуації. Небажана й інша крайність у характері людини: недооцінка своїх достоїнств, боязкість у висловленні своїх позицій, у відстоюванні своїх поглядів.
Слабовільні люди при продуманій педагогічній роботі з ними можуть стати активно діяльними. При цьому треба брати до уваги  індивідуальні особливості людини, наприклад її темперамент. Так, у  холерика легше виробити активність і рішучість, ніж у меланхоліка. Сама людина повинна з юного віку тренувати свою волю, виробляти такі якості, як самовладання, активність, сміливість, і бороти в собі негативні риси характеру. 

ІІ.  ПРОБЛЕМА ТА ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ НЕГАТИВНИХ РИС ХАРАКТЕРУ 

  Психологічна  корекція негативних рис характеру
У вітчизняній  та зарубіжній науці існує ряд  концепцій, кожна з яких розглядає  порушення особистісного розвитку як наслідок досить різноманітних причин. Аналізуючи педагогічну, психологічну, соціальну, юридичну, медичну літературу, ми зустрічаємо різні визначення суспільно несхвальної поведінки. Сучасні вчені стосовно неповнолітніх, які мають відхилення у розвитку, що накладають специфічний відбиток на поведінку, використовують такі терміни: ”важкий”, ”важковиховуваний", ”педагогічно занедбаний”, ”недисциплінований”, ”девіантний", ”деліквентний" (Б. Алмазов, А. Бєлкін, Т. Гура, Л. Зюбін, А. Краковський, Г. Медведєв, І. Невський В. Оржеховська). Усі ці терміни несуть однобічну інформацію.
Аналізуючи наведені визначення, ми знайшли спільну рису - така поведінка характеризується як ненормативна у всіх гуманітарних науках, тобто вона не сумісна з чинними нормами, а девіація в перекладі й означає ”відхилення".
Узагальнюючи  здобутки попередників у дослідженні цієї проблеми, ми зупиняємося на наступному визначені - девіантна поведінка характеризує особистість, яка не сприйняла суспільних моральних норм спільноти, й адаптувалася на стику двох чи кількох субкультур завдяки особистісним новоутворенням, сформованим під впливом соціальних факторів. Така поведінка відрізняється інфантильністю, порушеннями міжособистісних стосунків, нездатністю соціально адекватно реагувати на події, що відбуваються, і контролювати свою поведінку.  Аналіз сучасної теорії й практики корекції девіантної поведінки (С. Бадмаєв, І. Козубовська, О. Карабанов, В. Оржеховська, Ю. Репецький, І. Підласий) свідчать про те, що психологічна корекція такої поведінки має ряд переваг, для неї характерні концептуальна визначеність та відносна простота методів, вона безпосередньо спрямована на поведінкові зміни і має лише практичний характер. Серед інших її переваг можна підкреслити значний спектр можливостей, наочну результативність методу. Стратегічними цілями корекції девіантної поведінки можуть бути: формування конструктивної мотивації (позитивних цінностей; орієнтація на виконання соціальних вимог та самозбереження); інтеграція індивідуального досвіду; удосконалення саморегуляції; підвищення стійкості до стресів та розширення ресурсів особистості: виробка життєво важливих навичок та вмінь; усунення або зменшення проявів дезадаптивної поведінки; розширення соціальних зв’язків та позитивного соціального досвіду особистості; підвищення рівня соціальної адаптації. Більш конкретними завданнями корекції девіантної поведінки можуть бути: усунення дефіциту нормовідповідних поведінкових репертуарів; посилення адаптивної поведінки; послаблення або усунення неадекватної поведінки; розвиток здібності розслаблюватися; розвиток здібності самоствердження; розвиток ефективних соціальних навичок; розвиток здібностей до саморегулювання. Зважаючи на ці погляди, можна дійти до висновку, що корекція девіантної поведінки - це процеси морально-психологічної перебудови людини, які сприяють внутрішній переорієнтації системи духовних цінностей, формування почуттів відповідності і причетності до минулого, сучасного і майбутнього. Таким чином можливо вважати провідною метою корекції девіантної поведінки досягнення поведінкових змін.
Робота над  собою - не самокопання, а цікава й творча праця, невіддільна від повсякденних справ і спілкування. Коректуючи свою взаємодію з навколишнім світом і людьми, можна змінити до кращого хоча б малу частку світу, з якою людина стикається у житті.
 Робота  над собою є свідомою зміною  світогляду й способу життя. Зміна характеру нерідко починається саме з аналізу негативних станів або наслідків, потім визначаються причини - помилки або негативні риси характеру.
Ці причини  індивідуальні для кожної людини. Наприклад, причиною стану страху може бути переляк, боягузтво, бридливість (якщо це страх, наприклад, перед комахами). Розібравшись із причиною негативного стану або наслідку, набагато легше впоратися із цим станом, вийти з нього.
Щоб виправити  помилку, упоратися зі звичкою або  недоліком, потрібно:
Визнати цю помилку  за собою, визначити її назву й  зрозуміти суть.
Усвідомити  шкоду, нанесену проступком іншим людям, справам, навколишньому світу, самій  собі. Для усвідомлення шкоди можна  згадати не тільки реальні наслідки проступку - зіпсовані взаємини, невирішені завдання, хвороби й інші проблеми, але й подумати про те, до чого може привести цей недолік у його крайніх проявах. Наприклад, агресія - до війни, дратівливість - до руйнування родини або колективу, втрати друзів.
Зрозуміти, як потрібно було надійти в розглянутій ситуації, щоб не зробити цієї помилки.
Прийняти  рішення з даного моменту не повторювати  помилку або проступок.
Контролювати  виконання цього рішення. Приділяти  час на аналіз знову чинених помилок, щораз намагаючись більш глибоко  усвідомлювати мотиви (причини) їхнього здійснення, що дозволяє стати більш стійким у подоланні недоліків. Зміна характеру починається із прийняття розумних думок, реалізація їх у слова й учинки, що припускає терпіння в цій праці.
Помилки
слова або  дії, що приносять шкоду кому-небудь або чому-небудь.
Негативні риси характеру 
схильності  до здійснення яких-небудь помилок (При  аналізі вказуються синоніми, кожний з яких може дати поштовх до розуміння  помилки, риси характеру. Деякі з  них є типами даної помилки).
Наслідки 
негативні явища (факти), які відбуваються внаслідок  здійснення помилок або прояву недоліків  характеру (Наприклад, суперечка може бути наслідком азартності його учасників. Наслідками є також травми, хвороби  й інші проблеми. Також будь-яка  помилка може бути наслідком інших помилок).
Негативний  стан
Результат неправильного  відношення або неправильної реакції  на що-небудь. Характеризує почуття (емоції), які володіють людиною (Причиною негативного стану є помилки  або помилкові думки. Нерідко  цей стан відбивається й на фізичному самопочутті людини, наприклад, страху може супроводжувати прискорене серцебиття, роздратуванню - головний біль. Негативний стан може бути реакцією людини на своє власне поводження, якщо воно не відповідає його переконанням, наприклад, невдоволення собою).
Робота зі складання списку негативних рис  характеру, моральних якостей і  помилок у поведінці призначена для допомоги в аналізі своєї  поведінки, пошуку й подоланні недоліків  характеру, пошуку причин невдач і шляхів для розвитку позитивних рис характеру. 
 

Шляхи виховання  позитивних рис характеру
Необхідною  умовою виховання характеру є  формування світогляду, переконань і  ідеалів. Світоглядом визначається спрямованість людини, її життєві  цілі, устремління, зі світогляду випливають моральні установки, якими люди керуються у своїх вчинках. Завдання формування світогляду, переконань повинне вирішуватися в єдності з вихованням певних форм поведінки, у яких могла б втілитися система відносин людини до дійсності. Тому для виховання суспільно цінних рис характеру необхідна така організація ігрової, навчальної, трудової діяльності дитини, при якій вона б могла нагромадити досвід правильної поведінки. У процесі формування характеру треба закріплювати не тільки певну форму поведінки, але й відповідний мотив цієї поведінки, ставити дітей у такі умови, щоб їхня практична діяльність відповідала їхньому ідейному вихованню, щоб вони застосовували на практиці засвоювані принципи поведінки. Якщо умови, у яких жила і діяла поведінки, не вимагали від неї, наприклад, прояву витримки або ініціативності, то відповідні риси характеру в неї й не виробляться, які б високі моральні ідеї не прищеплювалися їй словесно. Не можна виховати мужньої людини, якщо не поставити її в такі умови, коли б вона могла і повинна була виявити мужність. Виховання, що усуває всі труднощі на життєвому шляху дитини, ніколи не може створити сильного характеру. Найважливішим засобом виховання позитивного характеру є праця. У серйозній й суспільно значимій праці, пов'язаної з подоланням труднощів, виховуються кращі риси характеру - цілеспрямованість, колективізм, наполегливість. Найважливіша умова правильної організації виховних заходів - тісна погодженість навчально-виховної роботи школи з відповідними впливами родини. На виховання характеру впливають література й мистецтво. Образи літературних героїв і їхня поведінка часто служать для школяра своєрідним зразком, з яким він порівнює свою поведінку. На виховання характеру впливає й особистий приклад вихователя. Те, що роблять вихователі, часто набагато більше впливає на життя дитини, ніж те, що вони йому говорять. Як учитель відноситься до роботи, як він слідує суспільним нормам поведінки, чи володіє собою й своїми почуттями, який стиль його роботи - все це має величезне значення для виховання характеру дітей. Важливу роль у формуванні характеру грає живе слово вчителя, вихователя, з яким він звертається до дитини. Значне місце займають, зокрема, етичні, або моральні, бесіди. Їх ціль - формувати в дітей правильні моральні уявлення й поняття.
Для більш  старших школярів один зі шляхів формування характеру - самовиховання. Однак, і  в молодших школярів учитель повинен  виховувати прагнення прибрати у  себе ті або інші недоліки, небажані звички, виробити корисні. Особливо важлива  необхідність індивідуального підходу у вихованні позитивного характеру. Індивідуальний підхід вимагає вибору й здійснення таких виховних заходів, які відповідали б особливостям особистості школяра й стану, у якому він тепер перебуває.
Необхідно брати  до уваги мотиви вчинків, тому що розходження в мотивах визначають і розходження у виховних заходах, які повинні бути здійснені вчителем у відповідь на той або інший вчинок учня. Індивідуальний підхід вимагає опори на те позитивне, що вже є в кожної дитини в області його інтересів, відносин до людей, до окремих видів діяльності й т.д.
Усіляко розвиваючи вже наявні цінні риси, заохочуючи позитивні вчинки, педагог легше  може домогтися подолання негативних рис характеру в дітей. Для  того, щоб виховувати характер школяра  з урахуванням його індивідуальних особливостей, варто добре знати їх, тобто всебічно й глибоко вивчити індивідуальність учня. Вивчення дитини - порівняно тривалий процес. Тільки гарне знання учня дозволить намітити індивідуальні заходи щодо його подальшого виховання або перевиховання й приведе до бажаних результатів.
   
 
 
 

Висновки 

Слід зазначити, що характер не є застиглим утворенням, а формується і трансфо
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.