На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Класифкаця країн у свтовому господарств. Загальна характеристика найменш розвинених країн (НРК). Аналз сучасного економчного становища та проблем НРК, рекомендацї щодо подолання негативних наслдкв цих проблем для подальшого сталого їх розвитку.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 21.08.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


СУЧАСНІ ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ НАЙМЕНШ РОЗВИНЕНИХ КРАЇН І ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ
Зміст
    Вступ 3
    Розділ 1. Найменш розвинені країни у системі світової економіки 5
    1.1 Класифікація країн у системі світового господарства 5
    1.2 Загальна характеристика найменш розвинених країн (НРК) 7
    1.3 Сучасні економічні проблеми найменш розвинених країн (НРК) 9
    1.3.1 Низький рівень доходів населення 10
    1.3.2 Демографічні проблеми НРК та їх вплив на економіку 11
    1.3.3 Переважання сільського господарства в структурі ВВП і наслідки цього для економіки НРК 14
    1.3.4 Зовнішня заборгованість НРК 18
    1.3.5 Політична нестабільність НРК 19
    1.3.6 НРК у системі міжнародних економічних відносин 19
    Розділ 2. Шляхи подолання наслідків економічних проблем в НРК 21
    2.1 Необхідність прийняття програм структурних перетворень для НРК 21
    2.2 Підвищення ролі держави у розвитку НРК 26
    2.3 Постановка завдань аграрної політики 33
    2.4 Дії НРК у сфері промисловості 35
    2.4.1 Адаптація промислової політики розвитку до потреб НРК 37
    2.5 Створення потенціалу держави розвитку в НРК 39
    Висновки 42
    Список використаних джерел 46
Вступ
У сучасному світі всі існуючі країни мають різний рівеь економічного, політичного та соціального розвитку. Серед них виділяються такі, що характеризуються низьким рівнем економіки і є найбіднішими державами світу. Ці країни створюють особливу групу держав, що відрізняються своєрідністю історичного розвитку, соціально-економічною та політичною специфікою. Це країни, які не мають здатності до саморозвитку і не мають внутрішніх джерел подолання низького рівня розвитку. В них проживає більше 65 % найбіднішого населення світу. У міжнародному співтоваристві такі країни називають найменш розвиненими. В них проживає 11 % населення світу, а частка цих країн у світовому ВВП - лише 0,6 %.
Найменш розвинені країни були виділені в особливу групу у світовому говподарстві через спільні економічні проблеми, з якими стикається економіка кожної з цих країн. Це спільне колоніальне минуле та пов'язані з цим багатоукладність господарства, швидке зростання чисельності населення, його злидні, неграмотність. Їм властиві аграрна мінерально-сировинна спеціалізація економіки і відповідно слабкий розвиток обробної промисловості, вузькість внутрішнього ринку, підпорядковане місце у системі світового господарства.
Найбідніші держави користуються особливою увагою світового співтовариства. Вони мають можливість отримувати кредити, позики і гуманітарну допомогу на пільгових умовах.
За останні десятиріччя міжнародними організаціями приймалися програми як фінансової допомоги таким країнам, так і стратегічні програми реформування економіки найменш розвинених країн. Але суттєвих змін в усуненні економічних проблем не відбулося. Необхідні нові стратегічні підходи для структурного перетворення економіки бідних країн. Світові експерти розробляють такі програми розвитку країн, щоб майбутні економічні реформи були найефективнішими саме для цих країн, і головною метою постає боротьба насамперед з бідністю, яка розповсюджує величезні проблеми як гуманітарного, так і економічного плану. Саме тому тема, що була обрана для цієї дипломної роботи, є актуальною для світової економіки.
Метою дослідження є розгляд сучасних проблем, що існують в економіці найменш розвинених країн, пошук шляхів подолання наслідків таких проблем, особливо в умовах світової фінансово-економічної кризи. У зв'язку з цим були поставлені такі завдання: проаналізувати сучасне економічне становище найменш розвинениїх країн, знайти найгостріші проблеми, що виникли за останні роки в цих країнах і на основі існуючої літератури знайти шляхи подолання наслідків негативного впливу економічних проблем на розвиток держав.
Для вирішення поставлених задач були застосовані аналітичний, вимірювальний, порівняльний методи дослідженя, а також метод моделювання.
Об'єктом дослідження є економіка найменш розвинених країн світу. Предмет дослідження - сучасні економічні проблеми найменш розвинених країн.
Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, що містять 7 таблиць,а також з висновків і списку використаних джерел. Обсяг роботи становить 50 сторінок. Перший розділ присвячений розгляду класифікації країн у світовому господарстві, аналізу сучасних економічних проблем найменш розвинених країн. У другому розглядаються шляхи подолання негативних наслідків цих проблем для сталого розвитку держав.
Розділ 1. Найменш розвинені країни у системі світової економіки
1.1 Класифікація країн у системі світового господарства
Різноманітність поєднання показників економічного розвитку різних країн не дозволяє оцінювати рівень економічного розвитку з якоїсь однієї точки зору. Для цього використовують декілька основних показників і критеріїв:
- абсолютний і відносний ВВП (ВНП);
- національний дохід і дохід на душу населення;
- галузеву структуру національної економіки;
- структуру експорту та імпорту країни;
- рівень та якість життя населення та ін.
Слід зазначити, що рівень економічного розвитку країни та її участь у світовому господарстві - поняття історичні. Кожен етап розвитку національної економіки і світового господарства у цілому вносить ті чи інші зміни до складу основних показників. Існує кілька підходів до визначення місця країни у світовому господарстві. Найпростіший з них - поділ світової економіки на групи країг за рівнем доходів на душу населення. Такий підхід використовується в ООН, МВФ, МБРР (абсолютні показники доходу на душу населення по країнах обчислюється щорічно). Наприклад, класифікація МБРР охоплює 125 розвинених країн і країн, що розвиваються, населення кожної з яких більше, ніж 1 млн. людей. Потім ці країни розподіляються за критерієм рівня доходу на душу населення на чотири групи: низький рівень доходу, середній дохід, вищий за середній, високий дохід. Перші три групи охоплюють 101 країну (це переважно країни, що розвиваються). Інші 24 країни з високим рівнем доходу розділені на 2 групи: 19 країн є типовими промислово розвиненими країнами, а 5 країн (Гонконг, Кувейт, Ізраїль, Сінгапур і Об'єднані Арабські Емірати) віднесені ООН до країн, що розвиваються.
Світовий банк, статистика якого охоплює 209 країн, виділяє три основних рівня розвитку: країни з низьким рівнем доходів - держави, у яких ВВП на душу населення склав менше 875 доларів у 2005 році; країни з доходами середнього рівня - держави, у яких ВВП на душу населення склав 876 - 10725 доларів у 2005 році; країни з високим рівнем доходів - 44 держави, у яких ВВП на душу населення склав більше 10726 доларів 3 2005 році. Існують інші підходи до класифікації країн у світовому господарстві і визначення їх ролі у світовому відтворювальному процесі.
Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) запропонувала свою класифікацію, що включає деякі країни і території, не охоплені статистикою ООН. Ця класифікація включає країни з низьким рівнем доходу (61 країна), із середнім рівнем доходів (73 країни), нові індустріальні країни (11 країн), країни-експортери нафти, члени ОПЕК (13 країн). Світ за своєю соціально-економічною природою вкрай неоднорідний. Але є кілька груп держав, що характеризуються схожістю названих соціально-економічних показників. В даний час можна виділити три групи країн (відповідно до класифікації Міжнародного валютного фонду):
- промислово розвинені країни з ринковою економікою, що утворюють так званий каркас світового господарства. Ця група складається з 27 держав, Тайваню та Гонконгу. На її частку випадає 52,3 % світового ВВП, 69 % світового експорту товарів і послуг і лише 15,3 % світового населення;
- країни Азії, Африки, Латинської Америки та Океанії (або країни третього світу);
- країни з перехідною економікою, які представлені переважно державами Східної Європи та СНД. Вони знаходяться на шляху розвитку нових форм господарювання.
На частку двох останніх груп (156 країн) припадає 47,7 % сітового ВВП, 30,8 % світового експорту товарів і послуг і майже 85 % світового населення. Іноді цю групу країн називають країнами з ринком, що формується.
Було б помилкою проводити дуже різку межу між цими групами. Наприклад, уже сьогодні цілу групу країн, що розвиваються - країни Південно-Східної Азії, зокрема Південну Корею, Гонконг (з 1997 року - провінція Китаю, Сянган), Тайвань, Бразилію та Аргентину - по цілому ряду економічних показників можна віднести до числа індустріально розвинених держав світу. Однак за рівнем інших важливих показників (глибина соціальних контрастів, нерівномірність регіонального розвитку тощо) вони традиційно відносяться до групи країн, що розвиваються. Серед країн, що розвиваються, виділяються наступні групи країн: найменш розвинені країни (найбідніші країни світу, розвиток яких утруднено через несприятливі умов, наприклад, острівне або внутрішньоконтинентальне розташування), нові індустріальні країни. У найменш розвинених країнах проживає 11 % населення світу, а частка цих країн у світовому ВВП - лише 0,6 %.
У 1971 році Генеральна Асамблея ООН прийняла ряд критеріїв, згідно з якими визначаються найменш розвинені країни. Валовий національний продукт на душу населення не повинен перевищувати 100 дол США (у цінах 1970 р.), частка обробної промисловості у ВВП - не більше 10% і рівень грамотності населення (старше 15 років) - не вище 20%. У 1971 році в групу найменш розвинених країн входило 24 держави. За минулі 40 років для визначення найменш розвинених країн додалися нові критерії, що характеризують рівень і якість життя, забезпеченість основними життєво важливими ресурсами в розрахунку на душу населення та ін.
1.2 Загальна характеристика найменш розвинених країн (НРК)
Найменш розвинені країни (НРК) представляють особливу групу держав, що відрізняються своєрідністю історичного розвитку, соціально-економічною та політичною специфікою. Це країни, які не мають здатності до саморозвитку і не мають внутрішніх джерел подолання низького рівня розвитку. Говорячи про їх схожість, необхідно відзначити спільне колоніальне минуле та пов'язані з цим багатоукладність господарства, швидке зростання чисельності населення, його бідність, неграмотність. Їм властиві аграрна мінерально-сировинна спеціалізація економіки і відповідно слабкий розвиток обробної промисловості, вузькість внутрішнього ринку, підпорядковане місце у системі світового господарства. За 70 - 90 роки ХХ століття кількість найменш розвинених країн збільшилася вдвічі.
На сьогоднішній день до числа «найменш розвинених країн» Організація Об'єднаних Націй відносить 49 країн світу. Кожні три роки список цих країн переглядається Економічною та соціальною радою (ЕКОСОР). В ході огляду переліку найменш розвинених країн у 2003 році Економічна і Соціальна Рада ООН використовувала для визначення найменш розвинених країн наступні три критерії, що були запропоновані Комітетом з питань політики в галузі розвитку (КПР):
1) критерій низького рівня доходу, що розраховується як приблизне середнє значення валового внутрішнього продукту на душу населення за три роки (менше 750 дол. США для включення до переліку, понад 900 дол. США для вилучення з переліку);
2) критерій слабкості людських ресурсів, що розраховується з використанням складного розширеного індексу реальної якості життя (РІРЯЖ) на основі показників:
а) харчування;
б) здоров'я;
в) освіти;
г) грамотності дорослого населення (менше 20 %);
3) критерій економічної вразливості, який розраховується з використанням складного індексу економічної вразливості (ІЕВ) на основі показників:
нестабільності сільскогосподарського виробництва;
нестабільності експорту товарів і послуг;
економічної значимості нетрадиційних видів діяльності (частка обробної промисловості і сучасних послуг у ВВП менше 10 %);
концентрація товарного експорту;
негативного впливу вузькості економічної бази (вимірюваної шляхом логарифмування чисельності нселення), і частки населення, переміщеного у результаті стихійних лих.
Для включення до переліку країна повинна задовольняти всім трьом критеріям. Для виключення з переліку країна повинна відповідати пороговому значенню по двох з трьох зазначених критеріїв протягом двох трирічних оглядів КПР поспіль. Крім того, оскільки відповідно до основоположного принципу, що лежать в основі визначення НРК, тобто принципу визнання структурних проблем, в цю категорію не включаються великі країни, чисельність населення яких перевищує 75 мільйонів чоловік.
Держави, які отримали статус «найменш розвинених», користуються особливою увагою світового співтовариства. Вони мають можливість отримувати кредити, позики і гуманітарну допомогу на пільгових умовах.
1.3 Сучасні економічні проблеми найменш розвинених країн (НРК)
До найменш розвинених країн відносять наступні країни (на підставі класифікації ООН): Африка (33 країни) - Ангола, Бенін, Буркіна Фасо, Бурунді, Центральноафриканська республіка, Чад, Коморські Острови, Демократична Республіка Конго, Джібуті, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Лесото, Ліберія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Мавританія, Мозамбік, Нігер, Руанда, Сан-Томе і Принсипі, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Сомалі, Судан, Того, Уганда, Танзанія, Замбія. Азія (10 країн) - Афганістан, Бутан, Бангладеш, Камбоджа, Лаос, Мальдівські острови, М'янма, Непал, Східний Тимор, Ємен. Океанія (5 країн) - Кірибаті, Самоа, Соломонові острови, Тувалу, Вануату. Латинська Америка і Карибські острови - Гаїті.
1.3.1 Низький рівень доходів населення
Більшість НРК характеризуються дуже низьким рівнем життя населення. При цьому основна маса населення цих країн має низький рівень життя не тільки в порівнянні з розвиненими країнами, але і в порівнянні з нечисленними багатими групами населення у своїх країнах. У бідних країнах, таким чином, відсутній середній клас. Спостерігається система розподілу доходів, коли доходи 20% вищих верств суспільства у 6-19 разів перевищують доходи 30% нижчих шарів. У Чаді, Ліберії 80% населення живуть за межею бідності, у Сомалі 43% населення живуть на кошти, які складають менше одного долара США. Велика кількість людей страждають від нестачі житла, продовольства, чистої питної води, електроенергії. У таблиці 1.1 наведені порівняльні дані, що відображають у процентному відношенні кількість населення, що живе за межою бідності у великих розвинених країнах і в найменш розвинених країнах.
Таблиця 1.1
Кількість населення, що живе за межою бідності, % (в дужках вказано рік подання даних по країні)
Розвинені країни
Найменш розвинені країни
Австрія - 5,9 % (2004)
Афганістан - 53 % (2003)
Франція - 6,2 % (2004)
Ангола - 70 % (2003)
Великобританія - 14 % (2006)
Бурунді - 68 % (2002)
США - 12 % (2004)
Чад - 80 % (2001)
Эритрея - 50 % (2004)
Ліберія - 80 % (2000)
Мозамбік - 70 % (2001)
Нігер - 63 % (2004)
Нігерія - 70 % (2007)
Руанда - 60 % (2001)
Сьєрра-Леоне - 70,2 % (2004)
Важливим показником, що характеризує добробут країни, є розмір ВВП на душу населення.
У найменш розвинених країнах розмір ВВП на душу населення не перевищує 700 доларів США, у той час як у розвинених країнах цей показник досягає декількох десятків тисяч доларів США.
Таблиця 1.2
ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності валют), дані 2009 року
Розвинені країни
Найменш рлзвинені країни
Ліхтенштейн - 118 тис. дол. США
Эфіопія - 700 дол. США
Норвегія - 55 200 дол. США
Нігер - 700 дол. США
США - 47 тис. дол. США
Гвінея-Бисау - 600 дол. США
Швейцарія - 42783 дол. США
Бурунді - 400 дол. США
Австрія - 39634 дол. США
Сомалі - 600 дол. США
Швеція - 37325 дол. США
Зімбабве - 500 дол. США
Великобританія - 36523 дол. США
Ліберія - 500 дол. США
Конго - 300 дол. США
1.3.2 Демографічні проблеми НРК та їх вплив на економіку
Найбільш явний показник, що характеризує відмінності між промислово розвиненими та найменш розвиненими країнами - це коефіцієнт народжуваності. Жодна розвинена країна не досягає рівня народжуваності 20 новонароджених на 1000 чоловік населення. У країнах, що розглядаються, рівень народжуваності досягає 50 осіб (Нігер, Замбія, Руанда, Танзанія, Уганда). Тому темпи зростання населення в країнах, що розвиваються, сьогодні становлять у середньому 2% (2,3% без Китаю), а в промислово розвинених країнах - 0.5% на рік. Високий показник народжуваності разом з високим показником смертності призводить до того, що в країнах третього світу приблизно 40% населення - це діти віком до 15 років (менше 21% у розвинених країнах). У більшості НРК навантаження на економічно активну частину населення (від 15 до 64 років) за вмістом непрацездатної частини суспільства майже в 2 рази вище, ніж у промислово розвинених країнах.
Важливим показником якості життя в країні при оцінці рівня життя населення і для оцінки якості трудових ресурсів країни є очікувана тривалість життя при народженні. В таблиці 1.3 наведені порівняльні дані за цим показником для розвинених і найменш розвинених країн.
Таблиця 1.3
Очікувана тривалість життя при народженні (дані 2004 року)
Розвинені країни
Найменш розвинені країни
Австрія - 79,36 років
Афганістан - 44,41 роки
Фінляндія - 78,82 років
Ангола - 37,92 років
Японія - 82,07 років
Бенін - 53,85 роки
Ірландія - 78,07 років
Буркіна Фасо - 52,55 роки
Ісландія - 80,55 років
Бурунді - 51,71 рік
Італія - 80,07 років
Чад - 47,43 років
Швеція - 80,74 років
Кот-д'Івуар - 49,18 років
Швейцарія - 80,73 років
Джибуті - 43,41 роки
Великобританія - 78,85 років
Ефіопія - 49,43 років
США - 78,14 років
Гвінея - 49,8 років
Гвінея-Бісау - 47,52 років
Ліберія - 41,13 років
Лесото - 40,17 років
Малаві - 43,45 років
Намібія - 49,89 років
Сьєрра-Леоне - 40,93 років
Замбія - 38,59 років
Свазіленд - 31,99 рік
Зімбабве - 39,73 років
Рівень смертності в найменш розвинених країнах досить високий - від 15,89 осіб на одну тисячу населення в Сомалі (дані 2006 року) до 24,44 в Анголі. У розвинених країнах цей показник не перевищує 10 осіб на одну тисячу населення (найнижчий показник - 6,81 в Ісландії і 8,48 у Франції).
Рівень дитячої смертності - один із показників, що також суттєво відрізняє розвинені та найменш розвинені країни.
Таблиця 1.4
Рівень дитячої смертності (до 1 року), на 1 тисячу новонароджених (дані 2007 року)
Розвинені країни
Найменш розвинені країни
Австрія - 4,51
Афганістан - 154,67
Бельгія - 4,5
Ангола - 182,31
Германія - 4,03
Бенін - 76,19
Франція - 3,36
Буркіна Фасо - 86,02
Данія - 4,4
Камерун - 64,57
Італія - 5,61
Чад - 100,34
Японія - 2,8
Ефіопія - 90,24
Норвегія - 3,61
Ліберія - 143,89
Іспанія - 4,26
Нігерія - 93,93
Швеція - 2,75
Нігер - 115,42
Швейцарія - 4,23
Сьєрра-Леоне - 156,48
Великобританія - 4,93
Сомалі - 110,97
США - 6,3
Бурунді - 60,77
Як видно з таблиці 1.4, навіть найнижчий показник дитячої смертності в найменш розвинених країнах (наприклад, Бурунді - 60,77) у 10 разів перевищує найвищий показник дитячої смертності в розвинених країнах (наприклад, США - 6,3), який у свою чергу в 30 разів менше самого високого показника рівня дитячої смертності в найменш розвинених країнах (Ангола - 182,31).
Розглядаючи рівень грамотності населення (від 15 років і старше), можна відзначити, що для розвинених країн цей показник у відсотковому відношенні практично однаковий - від 98 до 100 відсотків (за даними 2003 року). У найменш розвинених країнах ситуація з грамотністю населення залишається і в двадцять першому столітті досить складною. Так, згідно даних ООН за 2003 рік, в Афганістані усього 28,1% письменного населення, в Буркіна Фасо - 21,8%, у Нігері - 28,7%, Чаді - 25.7%, Беніні - 34,7%, Гамбії - 40,1% .
У зв'язку з високою народжуваністю в найменш розвинених країнах чисельність населення постійно зростає. Саме по собі зростання населення не є негативним чинником економічного розвитку. Але в умовах економічного застою не створюються додаткові робочі місця, тому високий природний приріст населення породжує величезне безробіття. Порівняльні показники безробіття наведені у таблиці 1.5.
Таблиця 1.5
Рівень безробіття (у дужках наведено рік подання даних по цьому показнику)
Розвинені країни
Найменш розвинені країни
Японія - 4% (2007)
Афганістан - 40% (2005)
Данія - 2% (2009)
Малаві - 72% (2008)
Фінляндія - 6,4% (2007)
Зімбабве - 80% (2007)
Нідерланди - 4,5% (2008)
Джибуті - 70% (2008)
Швеція - 6,4 % (2008)
Ліберія - 85% (2008)
Ірландія - 6,2% (2007)
Замбія - 50 % (2007)
Швейцарія - 3% (2009)
Норвегія - 4% (2009)
1.3.3 Переважання сільського господарства в структурі ВВП і наслідки цього для економіки НРК
За структурою господарства більшість НРС належить до аграрних країн, частина - до аграрно-індустриіальних. Питама вага сільського господарства у струтурі ВВП сягає 62% (Гвінея-Бісау, 2004 р.), частка промисловості - від 10 % (Сомалі, 2005 р.) до 38,6% (Чад, 2005 р.), сфери послуг - від 26% (Гвінея-Бісау, 2003 р.) до 38% (Афганістан, 2005 р.).
Аграрний сектор - найважливіша галузь матеріального виробництва у більшості НРК. Саме тут зосереджено основне економічно активне населення. Як розподіляються трудові ресурси в економіці НРК, можна побачити в таблиці 1.6.
Таблиця 1.6
Розподіл трудових ресурсів в економіці НРК (%) (дані 2004 року)
Країна
Сільське господарство
Промисловість
Сфера послуг
Бутан
63 %
6 %
31 %
Буркіна Фасо
90 %
5 %
5 %
Бурунді
93,6 %
2,6 %
4,1 %
Чад
80 %
10 %
10 %
Ефіопія
80 %
8 %
12 %
Гамбія
75 %
19 %
6 %
Гвінея
76 %
12 %
12 %
Гвінея-Бісау
82 %
9 %
9 %
Нігер
90 %
6 %
4 %
Для порівняння наведемо нижче таблицю 1.7, в якій відображено розподіл трудових ресурсів в секторах економіки великих розвинених країн.
Таблиця 1.7
Розподіл трудових ресурсів в економіці розвинених країн (%) (дані 2004 року)
Країна
Сільське господарство
Промисловість
Сфера послуг
Австрія
3 %
27 %
70 %
Бельгія
2 %
25 %
73 %
Данія
3 %
21 %
76 %
Фінляндія
4,4 %
18,6 %
77 %
Франція
4,1 %
24,4 %
71,5 %
Германія
2,8 %
33,4 %
63,8 %
Японія
4,6 %
27,8 %
67,7 %
Швеція
2 %
24 %
74 %
Великобританія
1,4 %
18,2 %
80,4 %
США
0,6 %
22,6 %
77,8 %
Зосередження робочої сили в аграрному секторі обумовлено тим, що низькі доходи змушують людей дбати в першу чергу про їжу, одяг, житло. Продуктивність сільськогосподарського виробництва є дуже низькою через надлишок робочої сили по відношенню до площі, придатної для обробки землі, а також через примітовну технологію, погану організацію, брак матеріальних ресурсів та низку якість робочої сили.
Становище ускладнюється системою землекористування, за якої селяни найчастиіше є не власниками, а орендарями маленьких ділянок. Такий характер аграрних відносин не створює економічних стимулів до зростання продуктивності сільського господарства. Але навіть у країнах, де земля є надлишковою, примітивні знаряддя праці не дають можливості обробляти ділянку площею більше 5-8 га. Крім того, успішному веденню сільського господарства заважає відсутність власних енергетичних ресурсів, нерозвиненість інфраструктури, слабкі зв'язки між регіонами країни, залежність від несприятливих погодно-кліматичних умов, залежність кількості продовольчих товарів від імпорту.
Окрім домінування аграрного сектора в економіці, в найменш розвинених країнах спостерігається експорт первинної продукції (сільського господарства та лісівництва, палива та інших видів мінеральної сировини). У країнах Африки на південь від Сахари, наприклад, первинна продукція забезпечує більше 92% валютної виручки. Тому економіка НРК залежить від стану ринку сировини у світовому господарстві. В умовах фінансової кризи багато розвинених країн значно скоротили обсяги закупівель сировини у НРС. Одна з небагатьох країн, де спостерігається зростання ВВП, - це Китай. У разі, якщо темпи зростання економіки Китаю перевищать 10 відсотків за підсумками 2009 року, ВВП Африки зможн збільшитися відповідно на 6 відсотків, у той час як прогноз ООН по зростанню ВВП африканських країн було знижено ООН до 2 відсотків. Зростання ВВП Китаю призведе до того, що країна стане купувати більше, наприклад, африканських сировинних товарів, що дозволить економіці НРК, що знаходяться в Африці, розвиватися більш швидкими темпами.
Переважання аграрного сектору в економіці НРК не призводить навіть до самозабезпечення цих країн продуктами харчуванняю Наприклад, рівень самозабезпеченя м'ясом не перевищує 40%, молоком - 27%, рибою - 77 %. Все це призводить до дефіциту продовольства, який покривається в основному за рахунок імпорту та міжнародної гуманітарної допомоги.
Стагнація, а часто і поглиблення кризових явищ в аграрному секторі економіки переважної більшості НРК мають причини як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Серед перших назвемо нерівномірний розподіл водних ресурсів, а найчастіше - їх нестачу. Оскільки більшість НРК перебувають на африканському континенті, понад половини оброблюваних площ розташовані у посушливих районах і належать до зони ризикованого землеробства. Разом з тим у багатьох районах тропічної Африки грунти перенасичені вологою, що також стримує розвиток рослинництва. Серед причин другої групи - екстенсивний характер виробництва, примітивна агротехніка і матеріально-технічна база, архаїчні форми аграрних відносин, велике демографічне навантаження на агросферу і на природне середовище в цілому. Екстенсивний розвиток сільського господарства зумовлюють обмежені фінансові можливості сільських жителів і слабка матеріально-технічна база орендарів землі.
Промисловість НРК найчастіше представлена видобувними галузями, тобто в основному націлена на видобуток і подальший експорт сировини. Саме видобувна промисловість є найбільш розвиненою в цих країнах, насамперед за рахунок високої активності іноземного капіталу, зацікавленого у потрібній сировині. Велика частина НРК є нафтодобувними (Нігерія, Лівія, Ангола, Габон, Конго та інші), і саме на цьому вони засновують свою економічну стратегію. Частка в світовому експорті нафти, приміром, африканських країн, що відносяться до НРК, коливається в межах 15-20%. Великою проблемою в економіці НРК є недостатні потужності для виробництва промислової електроенергії. Ці країни виробляють лише 10-15% необхідної їм кількості електроенергії. У зв'язку з цим споживання енергії на душу населення значно менше, ніж в інших країнах.
Характерною особливістю економіки НРК є слабкий розвиток обробної промисловості. Тільки в невеликій групі країн (Замбія, Зімбабве, Сенегал) її частка у ВВП досягає або перевищує 20 %.
1.3.4 Зовнішня заборгованість НРК
Сучасний стан економічного розвитку НРК заслуговує особливої уваги ще й через величезні зовнішні борги цих країн. Наприклад, сукупний борг країн Тропічної та Екваторіальної Африки складає, за даними 2007 року, 223 млрд. дол. Його відношення до ВВП - найвище у світі - 70 %, його вартість у 2,5 рази перевищує експортні надходження, а на обслуговування боргових зобов'язань іде 20 % прибутків від експорту.
Причини боргових проблем - вузькість слабодиференційованого сектора, незбалансованість економіки, нездатність використовувати переваги міжнародного поділу праці, величезна залежність від зовнішніх ресурсів.
Одна з центральних проблем економічного розвитку НРК полягає в неспроможності самозабезпечення процесів накопичення капіталу з метою суспільного відтворення. Пояснюється це тим, що більшість цих країн виробляють те, що не споживають, а споживають те, що не виробляють.
В економіці виникла своєрідна ланцюгова реакція. Падіння попиту на сировину, товари експортоорієнтованого сектору завдало удару по економічних галузях. Зменшились валютні надходження від реалізації їх продукції, збільшилась незавантаженість виробничих потужностей.
Залежність національних бюджетів від зовнішньої торгівлі при зменшенні експорту збільшила їх дефіцит, погіршила проблему виплат з позик, спричинила зростання інфляції, змусила скоротити імпорт з метою зменшення негативного сальдо торговельного балансу, створила проблеми з імпортозамінюючими підприємствами, які забезпечувалися іноземною сировиною та устаткуванням. Соціальним наслідком стало збільшення безробіття, скорочення доходів населення, різке звуження інших життєво важливих соціальних сфер, політична нестабільність.
1.3.5 Політична нестабільність НРК
Переважна більшість НРК відчувають внутріню політичну нестабільність, що завдає шкоди розвитку економіки цих країн. Кожна держава має свої внутрішні політичні проблеми, які протягом не одного десятка років гальмують проведення структурних економічних реформ. У 90-ті роки число найменш розвинених країн, які виявилися втягнутими у безперервні внутрішні і зовнішні збройні конфлікти, досягала 15.
В багатьох країнах (особливо в НРК, розташованих в Африці на південь від Сахари) затвердилися диктаторські режими. Військово-диктаторські режими характеризуються політичною та економічною нестабільністю, насиллям, низкою державних заколотів, міжетнічними протиріччями, війнами, гонкою озброєнь (на озброєння витрачається 5% валового внутрішнього продукту; у Південній Азії -- 3,6%, в Латинській Америці -- 1,6%), зростанням політичної ролі армії у суспільстві, диктаторськими методами правління, корупцією.
Правоавторитарні режими утвердилися в Заїрі, Центрально-Африканській Республіці (ЦАР), Сьєрра-Леоне, Чаді, Ліберії, Руанді, лівоавторитарні -- в Ефіопії, Лівії, Малі, Анголі, Мозамбіку.
У результаті війн та громадянських заворушень, в Анголі, Демократичній Республіці Конго, Мозамбіку, Сомалі, Ефіопії виявилася зруйнованою і без того слабка економічна інфрастрктура, занедбаним стало сільське господарство.
1.3.6 НРК у системі міжнародних економічних відносин
Необхідно підкреслити нерівність економічної та політичної міцності країн третього світу у співставленні з промислово розвиненими країнами. Вона проявляється у домінуванні багатих країн у сфері міжнародної торгівлі, у їх можливості диктувати умови передачі тенхологій, інвестицій та грошової допомоги.
Істотний, хоча і менш очевидний фактор збереження слабкорозвиненості - перенесення в країни, що розвиваються, системи західних цінностей, поведінки та інститутів. Наприклад, насадження в минулому в колоніях невідповідних для них систем і програм освіти, організація профспілок та адміністративних систем за західними зразками. Сьогодні ще більший вплив мають високі економічні та соціальні стандарти розвинених країн (як демонстраційний фактор). Спосіб життя західної еліти, прагнення до багатства можуть сприяти і без того дуже високому рівню корупції в НРК, розкраданню національного багатства в країнах, що розвиваються, привілейованою меншістю. Нарешті, витік мізків з країн третього світу в розвинені країни також негативно впливає на економічний розвиток еміграції кваліфікованого персоналу. Сукупний вплив усіх негативних чинників визначає вразливість НРК від зовнішніх факторів, які можуть негативно вплинути на їх економічне та соціальне становище.
Таким чином, головне, що характеризує НРК, - низький рівень соціально-економічного розвитку при високих темпах приросту населення, залежність економіки від сільського господарства, де зайнято більше 2 / 3 економічно активного населення, а також для більшості країн все ще властиві родоплемінні відносини, вождизм. По суті, в цих країнах найбільш гостро виявляються всі глобальні проблеми людства.
Розділ 2. Шляхи подолання наслідків економічних проблем в НРК
2.1 Необхідність прийняття програм структурних перетворень для НРК
Соціально-економічне становище у найменш розвинених країнах викликає особливу тривогу у світової спільноти, особливо тепер, в умовах триваючої світової економічної кризи. Нинішні фінансово-економічні потрясіння найболючіше вдарили саме по цих країнах, які ще не встигли оговтатися від недавньої енергетичної та продовольчої кризи. Масштаби сучасних викликів свідчать про необхідність пошуку нових моделей розвитку економіки найменш розвинених країн. Ці 49 країн інтегровані в глобальну економіку, і в силу цього є надзвичайно вразливими перед обличчям зовнішніх потрясінь.
На третій Конференції ООН по найменш розвиненим країнам, що проходила в Брюсселі у травні 2001 року, була прийнята програма дій для НРК на 2001-2010 роки. Однак, незважаючи на всі зусилля міжнародного співтовариства, значних зрушень в економіці цих країн не спостерігається.
Невдача програм структурної перебудови викликана, перш за все, неврахуванням місцевих умов, ігноруванням особливостей менталітету населення, протистоянням правлячих кіл та великої частини бюрократичної буржуазії, для яких втрата механізмів втручання в економіку означає зменшення доходів та втрату влади, небажанням місцевих чиновників реалізувати ідеї економічної інтеграції в життя.
Згадані вище економічні проблеми НРК, а також масштаби і наслідки світової кризи підштовхують світову спільноту для розробки інноваційної та продуманої політики в цих країнах. Такі дії необхідні ще й для того, щоб після виходу з кризи процес розвитку залишався стійким.
В економічних колах за останні кілька років став загальговизнаним той факт, що фінансова криза 2008 року була наслідком недоліків неоліберальної моделі, що лежала в основі глобальної економічної політики в останні три десятиліття. Ці недоліки були у свою чергу поглиблені провалами політики і неефективним регулюванням у розвинених країнах. Більшість розвинених країн знаходяться на цей час у стадії рецесії, а країни з ринковою економікою переживають значне уповільнення зростання. А НРК у майбутній період можуть постраждати особливо сильно, оскільки ці країни глибоко інтегровані в глобальну економіку і надзвичайно вразливі для зовнішніх потрясінь. Крім того, більшість з них переживають негативні наслідки недавніх енергетичних та продовольчих криз, і вони в наймешій мірі здатні самостійно впоратися ще з одним серйозним економічним випробуванням. Поєднання високого ступеню вразливості перед економічними потрясіннями і слабким опором їм будуть означати, що НРК страждатимуть значно серйозніше, ніж більшість інших країн, що розвиваються. Їх вразливість не є лише відображенням традиційної залежності від сировинного сектору і пов'язаної з цим чутливості з коливанням цін; вона обумовлена комбінованою загрозою падіння цін на сировинні товари, зниження глобального попиту і скорочення фінансових потоків. Внаслідок цього експортери продукції обробної промисловості та послуг (головним чином азіатські країни і острівні НРК) можуть постраждати досить серйозно, але країни, які залежать від сировинного сектору (головним чином африканські НРК), постраждають ще сильніше. НРК у зв'язку з цим потребують значної додаткової міжнародної допомоги в короткостроковій перспективі.
Остання фінансово-економічна криза показала, що модель саморегульованого ринку є неефективною в сучасних умовах. Більшість великих розвинених країн з ринковою економікою вже переглянули своє ставлення до форм управління, що грунтуються виключно на принципах вільного ринку, і намагаються підвищити роль держави в управлінні економікою. У зв'язку з цим багатьма експертами пропонується бідним країнам придивитися до цього нового підходу. Їхня політика в останні десятиліття грунтувалась переважно на мінімізації державного втручання в ринок, але не привела до необхідних структурних перетворень і диверсифікації економіки. Навпаки, економічне становище НРК ще більше погіршилося. Багато країн пережили процес деіндустріалізації і стагнації в обробних промислових секторах. Це підвищило їх вразливість до зовнішніх потрясінь.
Як зазначалося у попередньому розділі, більшість НРК (за винятком НРК-експортерів нафти) мають хронічні дефіцити торгівельних балансів і балансів по рахунку поточних операцій. В умовах зниження глобального попиту (за оцінками ООН, зробленим у травні 2009 року, очікується, що світових валовий внутрішній продукт у 2009 році скоротиться на 2,6%) дефіцити по рахунку поточних операцій, можливо, збільшаться у зв'язку зі скороченням експортних надходжень. Вразливість НРК пов'язана з високим ступенем концентрації виробничих та експортних структур НРК, що знаходяться в залежності від сировинного сектора, особливо африканських НРК, а також із залежністю азіатських НРК від продукції обробної промисловості, для виробництва якої не потрібна висока кваліфікація. Глобальна рецесія надасть сримуючий вплив на міжнародну торгівлю і стане на заваді здійсненню довгострокових інвестицій, що є додатковим джерелом скорочення виробництва і експорту НРК. Азіатські НРК диверсифіковані кілька більшою мірою, і вони можуть краще перенести кризу, хоча можливе істотне скорочення їх експорту (як за обсягом, так і за цінами) у зв'язку зі зниженням глобального попиту.
Надмірна залежність від сировинного сектору робить більшість НРК вразливими перед значними коливаннями в умовах торгівлі. Багато країн за останній час пережили роки рекордного економічного зростання, головним чином завдяки сировинним секторам і під впливом зростання міжнародних цін, викликаного спекулятивними операціями на базі сировинних товарів. Однак криза 2008 року поклала край цьому зростаню, і відбулося різке падіння цін. Це при и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.