На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Геополтичне становище сучасного Китаю, його ресурси та напрямки зовншньої полтики. Програми розвитку, як втлюються кервництвом КНР, зовншньополтичний курс нтеграцйн процеси втлення китайської економки в свтову економчну систему.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 02.05.2011. Сдан: 2011. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



9
План

Вступ.
1. Основні напрямки китайської геополітики.
2. Аналіз сучасного зовнішньополітичного курсу Китаю.
3. Американо-китайські відносини.
4. Зовнішньополітичні відносини КНР з іншими провідними країнами.
Висновки.
Вступ

Китайський напрям української зовнішньої політики є одним з провідних, якщо не сказати домінантним, в усьому Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР). Разом з тим потенціал двосторонньої співпраці використовується недостатньо. Нещодавній візит президента України В. Януковича до Китаю має вивести українсько-китайські відносини на новий рівень. Ефективність відносин України з КНР, а у ширшому контексті - з країнами всього Азіатсько-Тихоокеанського регіону, залежатиме від адекватного розуміння цілей Китаю на зовнішньополітичній арені.
Всі ці обставини викликають настійну необхідність всебічного вивчення стратегічних напрямків зовнішньої політики КНР, її сучасних ресурсів.
Метою даної роботи є аналіз сучасного зовнішньополітичного курсу Китаю.
Об'єктом дослідження виступає геополітичне становище сучасного Китаю, ресурси і напрямки його зовнішньої політики.
Предметом даного дослідження є програми розвитку, які втілюються керівництвом КНР, зовнішньополітичний курс і інтеграційні процеси втілення китайської економіки в світову економічну систему.
1. Основні напрямки китайської геополітики
китай геополітичний інтеграційний економіка
Сучасний Китай - острів. Хоч він і не оточується водою (територія Китаю омивається океаном тільки на сході), Китай граничить з такими труднодоступними місцевостями, які непрохідні будь-якому напрямі. Є деякі області, які можуть бути пересічені, але, щоб розуміти Китай, ми повинні почати виразно представляє собі гори, джунглі і пустелі, які його оточують. Ця зовнішня раковина як містить, так і захищає Китай. Всередині цієї раковини, сучасний Китай ділитися на дві частини: власне Китай Хань, Ханьшуй або Китайський центр і буферні регіони, які його оточують. Китай Хань має певні стародавні кордони - Велика китайська стіна на півночі, плато Тибету на заході і джунглі Індокитаю на півдні. Тут зосереджено Більш ніж мільярд населення КНР. Малонаселеними і найбільш відсталими в економічному плані буферними регіонами Китаю є Тибет, ісламський Уйгур або Східний Туркестан, Внутрішня Монголія і Маньчжурія (історична назва регіону на північ від Північної Кореї, де розташовані сучасні провінції Хейлунцзян, Цзилінь і Ляонін. Ці буферні території забезпечили Китаю захисні кордони. Тихоокеанське побережжя Китаю має численні гавані і історично має істотну каботажну торгівлю. Це самий вразливий пункт захисту китайської території, бо Китай ніколи не був великою морською державою. До 19-го століття морської загрози тихоокеанському узбережжю не існувало і Китай не проявляв бажання на створення потужного військово-морського флоту.
Виходячи з наведеного, можна визначити три основні напрямки китайської геополітики:
· Підтримка внутрішньої єдності в регіонах Китай Хань.
· Підтримка контролю буферних регіонів.
· Захист побережжя від іноземного вторгнення.
З політичної і військової точки зору, Китай досяг своїх стратегічних цілей. Завдяки буферним регіонам Китай не стикається ні з якою загрозою в Євразії. Підтримка Заходу руху на відокремлення Тибету від Китаю, як засобу підриву китайської державної безпеки, є незначним подразником. Китай не має наміру залишати Тибет, а тибетці не можуть розраховувати на відновлення державності і немає такої зовнішньої сили, щоб змогла вторгнутись в регіон. Так само, мусульманський Уйгур не представляє прямої загрози. У Росії немає ніякого інтересу чи можливості до вторгнення, і Корейський Півострів не представляє пряму загрозу китайцям.
Найбільша військова загроза Китаю прибуває від військово-морського флоту Сполучених Штатів. Експортно орієнтована економіка Китаю стала надзвичайно залежною від морської торгівлі і поставок енергоресурсів, а ВМС США має можливість блокувати китайські порти. Тому, китайське першочергове завдання - зробити таку блокаду неможливою. Китаю потрібно декілька поколінь, щоб побудувати потужний військово-морський флот, здатний конкурувати з американським військово-морським флотом. Десятиліття пішли би на будування авіаносців, виховання льотного состава, які згодом би стали адміралами. Тому, первинна місія керівництва Китаю - підняти ціну блокади так високо, щоб американці не мали спроби зробити це. Стратегічне рішення для Китаю - створення ракет, направлених проти військово-морських сил США, сучасної системи морської розвідки космічного базування і протисупутникових систем, стримуючи флот США в центральній частині Тихого океану.
2. Аналіз сучасного зовнішньополітичного курсу Китаю

Переслідуючи перший імператив китайської геополітики, в грудні 1978р. керівництвом КНР на чолі з Ден Сяопіном був проголошений курс на соціалістичну ринкову економіку при поєднанні двох систем: планово-розподільної і ринкової при масовому залученні іноземних інвестицій, більшій господарській самостійності підприємств, введенні сімейного підряду на селі, скороченні частки державного сектора в економіці, відкритті вільних економічних зон, подоланні бідності, розвитку науки і техніки [4].
Саме Ден Сяопін зумів вивести Китай із стану хаосу, відсталості та ізоляції і направити його на шлях інтенсивного соціально-економічного розвитку. В кінці 1980-х - початку 1990-х років Китаю вдалося повністю зняти проблему забезпечення населення продовольством, розвинути високі темпи зростання ВВП і промислового виробництва, підняти рівень життя народу.
Реформи були продовжені і його наступниками - Цзян Цземінем (з 1993р.) і Ху Цзіньтао (з 2002р.) [4].
Китайська Народна Республіка - одна з небагатьох країн світу, де успішна модернізація економіки, її інтеграція в глобальну систему господарювання відбувається за збереження монополії на владу Комуністичною партією (КПК). Економічні результати реформ у КНР за світовими стандартами є дуже високими. Щорічне зростання ВВП останні 20 років становило приблизно 9-10 %. На підставі зіставлення ВНП за паритетом купівельної спроможності, Китай посідає друге після США місце у світі. Позитивне сальдо торгівлі товарами із США на користь Китаю у 2006 р. становило 220 млрд. дол.
На тлі вражаючих економічних результатів внутрішньополітична ситуація у країні залишається непростою, з усіма проблемами нерівномірності розвитку, проблемою зайнятості, демографічною, екологічною тощо. Значна кількість бідного населення є постійним джерелом загрози соціальній стабільності. Збереження наявного соціального укладу в країні і одночасне перетворення економіки на сучасну і глобальну є першочерговим завданням правлячих кіл КНР.
Якщо раніше китайський уряд приділяв основну увагу форсованому індустріальному розвитку, то команда на чолі з генеральним секретарем ЦК КПК Ху Цзінтао та прем'єр-міністром Вень Цзябао (з 2003 р.) є прихильниками внутрішньополітичного курсу на «соціалізацію» економіки. Пріоритетними для розвитку країни ними визнані напрями економії енергії, вдосконалення систем освіти та охорони здоров'я, соціальні реформи, боротьба з бідністю, захист навколишнього середовища.
Китайська програма розвитку передбачає, що сукупний ВНП країни має у 2020р. подвоїтися, тоді до 2050р. у Китаю з'являться реальні перспективи позбутися внутрішніх проблем і поповнити коло розвинених країн.
Однак на цьому шляху, за оцінками китайських експертів, постають три значні проблеми: доступ до енерго- та сировинних ресурсів, збереження екології, а також дотримання балансу між економічним і соціальним розвитком.
Пошук ресурсів найбільше залежить від зовнішньополітичного курсу Китаю. Країна вже стала найбільшим в світі споживачем чотирьох з п'яти основних видів сировинних ресурсів - зернових, м'яса, вугілля і сталі, а за рівнем споживання нафти посідає друге після США місце. Значну частину необхідних продуктів Китаю доводиться імпортувати. Доступ до іноземних ресурсів є необхідним для подальшого економічного розвитку і відповідно збереження соціальної стабільності і наявної політичної системи Китаю. Отже, зовнішньополітичний курс Китаю було адаптовано до стратегії внутрішнього розвитку.
Набуття КНР статусу економіки з найвищими темпами зростання, а також низка інших показників прогресу цієї країни мали двозначну реакцію у світі. Виникло поняття «китайської загрози», тобто комплексу проблем, пов'язаних з швидким розвитком Китаю: від розширення його політичного впливу і нарощування військової могутності до зростання потреб в енергоносіях.
Для США і Японії зростання апетитів Китаю є предметом серйозного занепокоєння. Так, у Вашингтоні вважають, що Пекін зазіхає на американські сфери впливу, прагне похитнути американське військове домінування у Східній Азії. Японія ставиться до Китаю з не меншими підозрами, відчуваючи, що Китай становить їй конкуренцію у доступі до енергоресурсів, формуванні вигідного політико-економічного середовища у Південно-Східній та Центральній Азії.
Під час аналізу зовнішньополітичного курсу КНР слід передусім зважати на ті інтереси, про які дбає Пекін на різних політико-економічних рівнях:
· внутрішньому: забезпечення позицій і контролю правлячої Комуністичної партії Китаю у перехідний період поступової лібералізації і демократизації країни;
· регіональному: закріплення свого лідерства в економічній і політичній сферах; запобігання можливості проголошення незалежності Тайваню; недопущення різких змін у балансі сил в регіоні за рахунок посилення військового потенціалу Японії і перетворення її на ядерну державу і свого стратегічного суперника;
· глобальному: забезпечення сприятливих умов подальшого зростання китайської економіки.
Дотримання китайським керівництвом логіки економічне зростання - соціальна стабільність - збереження влади було провідною ідеєю під час формування зовнішньополітичної стратегії Китаю. Фактично це дещо розширена формула концепції «миру і розвитку» Ден Сяопіна, в якій основний акцент робиться на уникнення гострих конфліктів з навколишнім світом, доки Китай остаточно не «стане на ноги» - за їхніми розрахунками приблизно до 2050р. [2].
Так, наприклад, у питанні обмінного курсу юаня щодо долара, який, на думку США, надає сьогодні «неконкурентні переваги китайському експорту», Китай неодноразово заявляв, що проводитиме валютну реформу, виходячи тільки з інтересів китайської економіки, але при цьому постійно бере участь у китайсько-американському стратегічному діалозі з вирішення економічних проблем.
Пекін поки не впевнений у своїх ресурсах і не володіє ними у достатньому обсязі, аби стати повноправним лідером у світовій економіці та політиці. Усвідомлюючи, що подальше зростання економіки вимагає мирної інтеграції у світову економічну систему, Китай у відносинах з провідними країнами Заходу, передусім із США, налаштований на співробітництво або принаймні суперництво, яке не виходило би за межі торговельних спорів, що і є основним завданням сучасного зовнішньополітичного курсу КНР.
Дипломатична тактика, яка покликана забезпечити реалізацію стратегічних інтересів Китаю, була розроблена наприкінці 90-х років минулого століття. Вона ґрунтується на трьох засадничих ідеях: багатополюсного світу, мирного розвитку і перетворення Китаю на відповідальну велику державу.
Ідея багатополюсного світу знаходить відображення у щорічниках Білої книги оборони Китаю, в яких зазначається, що «світ рухається в напрямі багатополярності», але має місце протидія «низки розвинених країн», які прагнуть збільшити розрив між собою та країнами, що розвиваються. Йдеться про вияви гегемонізму, під якими розуміється політика США на міжнародній арені. Китайське керівництво відкидає американську стратегію поширення демократії в усьому світі, яка суперечить принципу китайського керівництва щодо невтру и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.