Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Митн тарифи мита. Нетарифн бар'єри. Поняття митного тарифу. Види митних мит. Нетарифн бар'єри. Вимр нетарифних методв. Квотування (контингетирування). Лцензування. Добровльн обмеження експорту. Механзми багатобчного регулювання.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 03.05.2003. Сдан: 2003. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


3
Міністерство науки та освіти України
Запорізька державна інженерна академія
Кафедра: бухгалтерського обліку та аудита
Курс: міжнародна економіка
Курсова робота
На тему: «Сучасні концепції регулювання міжнародних відносин»
Виконала: студентка 2 курсу
Групи ОтаА-1-01д.
Шифр: 010463
Рудковська Ірина
Перевірила: Лищенко О.Г.
ЗАПОРІЖЖЯ, 2002
Зміст:

Вступ.................................................................................................................................4
Розділ 1. Митні тарифи і мита. Нетарифні бар'єри......................................................5
1.1. Поняття митного тарифу. Види митних мит.........................................................5
1.2. Аргументи проти тарифів.......................................................................................9
1.3. Аргументи в захист тарифів...................................................................................11
1.4. Нетарифні бар'єри...................................................................................................14
1.4.1. Вимір нетарифних методів..................................................................................14
1.4.2. Квотування (контингетирування)......................................................................15
1.4.3. Ліцензування.........................................................................................................16
1.4.4. «Добровільні» обмеження експорту.................................................................. 18
Розділ 2. Механізми багатобічного регулювання........................................................19
2.1. Система міжнародних організацій.........................................................................19
2.2. Сфери діяльності......................................................................................................20
2.3. Виконувані функції ............................................................................................... 22
Розділ 3. Регулювання міжнародної торгівлі
ВТО: торгівля товарами.................................................................................................26
Розділ 4. Україна та ВТО: чи слід поспішати?............................................................34
Висновок..........................................................................................................................39 Список використаної літератури...................................................................................40 Додаток............................................................................................................................41
Вступ

У першому розділі розкриті поняття державного регулювання міжнародної торгівлі. Основними його інструментами є тарифні і нетарифні бар'єри.
У другому розділі я розглянула систему міжнародних організацій, їхні функції і сфери діяльності. У світі нараховується більш 100 міжнародних організацій, у більшому або меншому ступені залучених в обговорення і регулювання економічних проблем. Вони різні за складом, розмірам, функціям і впливом на міжнародну економіку. Міжнародні організації можна класифікувати відповідно до різних критеріїв, але не один з них не є ідеальним.
Третій розділ присвячений регулюванню міжнародної торгівлі. Найбільш важлива сфера міжнародної економіки - міжнародна торгівля товарами і послугами - регулюється декількома міжнародними організаціями, у числі яких головною є Всесвітня торгівельна організація (ВТО).
Четвертий розділ розкриває усі проблеми, що пов'язані зі вступом України до ВТО.
Головною метою курсової роботи є розкриття основних недоліків і переваг державного регулювання міжнародних відносин.
Задача курсової роботи - розглянути сучасний світовий підхід до регулювання міжнародних відносин на прикладі Всесвітньої торгівельної організації (ВТО).
Розділ 1. Митні тарифи і мита
1.1. Поняття митного тарифу. Види
митних мит

У залежності від того, яка сторона торгівельної політики вважається важливою, існує декілька визначень митного тарифу, доповнюють один одного.
Митний тариф у залежності від контексту може визначатися як:
Ш інструмент торгівельної політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком;
Ш звід ставок митних мит, застосовуваних до товарів, що переміщуються через митний кордон, систематизований відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;
Ш конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при вивозі або ввозі визначеного товару на митну територію країни. У цьому випадку поняття митного тарифу цілком збігається з поняттям мита.
В окремих країнах митна територія може не збігатися з географічною територією. Під товаром звичайно розуміється будь-яке майно, переміщуване через границю, включаючи, наприклад, таке специфічне, як електроенергія.
Митний тариф будь-якої країни складається з конкретних ставок митних мит, що використовуються з ціллю оподатковування ввезених або товарів, що вивозяться.
Мито - обов'язковий внесок, стягнутий митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту.
Мита виконують три основні функції:
э фіскальну, котра відноситься і до імпортних, і до експортних мит, оскільки вони є однією зі статей дохідної частини державного бюджету;
э протекціоністську (захисну), що відноситься до імпортних мит, оскільки з їхньою допомогою держава відгороджує місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції;
э балансуючу, що відноситься до експортних мит, установленим з метою запобігання експорту товарів, внутрішні ціни на які по тим або інших причинах нижче світових.
Класифікація митних мит.
За способом уваги:
§ адвалерні - нараховуються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів (наприклад, 20% від митної вартості);
§ специфічні - нараховуються у встановленому розмірі за одиницю оподатковуваного товару (наприклад, 10$ за 1т);
§ комбіновані - сполучать обидва названих видів митного обкладання (наприклад, 20% від митної вартості, але не більш 10$ за 1 т).
Адвалерні мита аналогічні пропорційному податкові на продаж і застосовуються звичайно при обкладанні товарів, що мають різні якісні характеристики в рамках однієї товарної групи. Сильною стороною адвалерних мит є те, що вони підтримують однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливань цін не товар, змінюються лише доходи бюджету. Наприклад, якщо мито складає 20% ціни товару, то при ціні товару 200$ доходи бюджету складуть 40$. При збільшенні ціни товару до 300$ доходи бюджету зростуть до 60$ при падінні ціни товару до 100$ - скоротяться до 20$. Але незалежно від ціни адвалерне мито підвищує ціну імпортного товару на 20%. Слабкою стороною адвалерних мит є те, що вони передбачають необхідність митної оцінки вартості товару для цілей обкладання митом. Оскільки ціна товару може коливатися під впливом численних економічних (обмінний курс, процентна ставка й ін.) і адміністративних (митне регулювання) факторів, застосування адвалерних мит пов'язане із суб'єктивністю оцінок, що залишає місце зловживанням.
Специфічні мита звичайно накладаються на стандартизовані товари і мають незаперечні переваги, оскільки прості в адмініструванні й у більшості випадків не залишають волі для зловживань. Однак рівень митного захисту за допомогою специфічних мит сильно залежить від коливання цін на товари. Наприклад, специфічне мито в 1000$ за один імпортний автомобіль значно сильніше обмежує імпорт автомобіля ціною 8000$, оскільки складає 12,5% його ціни, чим автомобіля ціною 12000$, оскільки складає 8,3% його ціни. У результаті, коли імпортні ціни зростають, рівень захисту внутрішнього ринку за допомогою специфічного тарифу падає. Але, з іншого боку, під час економічного спаду і падіння імпортних цін специфічний тариф збільшує рівень захисту національних виробників.
За об'єктом обкладання:
§ імпортні - мита, що накладаються на імпортні товари при випуску їх для вільного звертання на внутрішньому ринку країни. Є переважною формою мит, застосовуваної всіма країнами світу для захисту національних виробників від іноземної конкуренції;
§ експортні - мита, що накладаються на експортні товари при випуску їх за межі митної території держави. Застосовуються вкрай рідко окремими країнами, звичайно у випадку великих розходжень у рівні внутрішніх регульованих цін і вільних цін світового ринку на окремі товари, і мають на меті скоротити експорт і поповнити бюджет;
§ транзитні - мита, що накладаються на товари, перевезені транзитом через територію даної країни. Зустрічаються вкрай рідко і використовуються переважно як засіб торгівельної війни.
За характером:
§ сезонні - мита, що застосовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру, насамперед сільськогосподарської. Звичайно термін їхньої дії не може перевищувати декількох місяців у рік, і на цей період дія звичайного митного тарифу по цих товарах припиняється;
§ антидемпінгові - мита, що застосовуються у випадку ввозу на територію країни товарів за ціною більш низкою, чим їхня нормальна ціна в країні, що експортує, якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам подібних товарів або перешкоджає організації і розширенню національного виробництва таких товарів;
§ компенсаційні - мита, що накладаються на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо або побічно використовувалися субсидії, якщо їхній імпорт завдає шкоди національним виробникам подібних товарів
Звичайно ці особливі види мит застосовуються дивно або в однобічному порядку в чисто захисних цілях від спроб несумлінної конкуренції з боку її торгівельних партнерів, або як відповідна міра на дискримінаційні й інші дії, що ущемляють інтереси країни, з боку інших держав і їхніх союзів. Введенню особливих мит звичайно передує розслідування, проведене з доручення уряду або парламенту, конкретних випадків зловживань положенням на ринку з боку торгівельних партнерів. У процесі розслідування проводяться двосторонні переговори, визначаються позиції, розглядаються можливі пояснення виниклої ситуації і починаються інші спроби вирішити розбіжності політичним шляхом. Введення особливого мита звичайно стає крайнім засобом, до якого прибігають країни, коли всі інші способи врегулювання торгівельних розбіжностей вичерпані.
За походженням:
§ автономні - мита, що вводяться на підставі однобічних рішень органів державної влади країни. Звичайне рішення про введення митного тарифу приймається у виді закону парламентом держави, а конкретні ставки мита установлюються відповідним відомством (звичайно міністерством торгівлі, фінансів або економіки) і схвалюються урядом;
§ конвенційні (договірні) - мита, установлювані на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди, такого як Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГУТТ), або угод про митний союз;
§ преференційні - мита, що мають більш низькі ставки в порівнянні зі звичайно діючим митним тарифом, що накладаються на основі багатосторонніх угод на товари, що відбуваються з країн, що розвиваються. Ціль преференційних мит - підтримати економічний розвиток цих країн за рахунок розширення їхнього експорту. З 1971 року діє Загальна система преференцій, що передбачає значне зниження імпортних тарифів розвитих країн на імпорт готової продукції з країн, що розвиваються.
За типах ставок:
§ постійні - митний тариф, ставки якого одноразово встановлені органами державної влади і не можуть змінюватися в залежності від обставин. Переважна більшість країн світу має тарифи з постійними ставками;
§ перемінні - митний тариф, ставки якого можуть змінюватися у встановлених органами державної влади випадках (при зміні рівня світових або внутрішніх цін, рівня державних субсидій). Такі тарифи - досить рідке явище, але використовується, наприклад, у Західній Європі в рамках єдиної сільськогосподарської політики.
За способом обчислення:
§ номінальні - тарифні ставки, зазначені в митному тарифі. Вони можуть дати тільки саме загальне представлення про рівень митного обкладання, якому країна піддає свої імпорт або експорт;
§ ефективні - реальний рівень митних мит на кінцеві товари, обчислені з урахуванням рівня мит, накладених на імпортні вузли і деталі цих товарів.
Усі види мит підсумовані в табл. 1 - додаток 1.
1.2. Аргументи проти тарифів

Історично основна суперечка між прихильниками і супротивниками протекціонізму концентрувався на обговоренні аргументів «за» і «проти» використання тарифів як засобу економічної політики. Аргументи, що наводяться традиційно прихильниками і супротивниками тарифів, використовуються в тих або інших варіантах практично у всіх країнах і тому заслуговують самостійного розгляду.
Супротивники тарифів звичайно будують свою аргументацію на наступному:
Ш Тарифи сповільнюють економічний ріст. Аналіз на основі теорії загальної рівноваги показує, що економічний добробут малої країни знижується від введення імпортного тарифу в будь-якому випадку. Економічний добробут великої країни також знижується у всіх випадках, крім одного, коли ефект поліпшення умов торгівлі перекриває економічні втрати, що виникають від введення тарифу. Але оскільки імпорт великої держави є експортом інших країн або групи країн, то умови торгівлі великої країни можуть покращитися тільки за рахунок погіршення умов торгівлі, а отже, і рівня добробуту в країнах, що є її торгівельними партнерами. Отже, у будь-якому випадку вплив тарифів на світову економіку в цілому негативно, оскільки вони ведуть до зниження обсягу міжнародної торгівлі.
Ш Однобічне введення тарифів нерідко приводить до торгівельних воєн, що підривають стабільність міжнародної торгівлі і міжнародної економіки в цілому. Торговельні партнери країни, що застосувала в однобічному порядку імпортний тариф для захисту своїх виробників від напливу більш дешевих товарів з-за кордону, ризикують випробувати на собі відповідні тарифні санкції, що частіше торкаються основні товари їхнього експорту. Події можуть розвиватися за схемою «дія - протидія» доти, поки торгівля не скоротиться настільки і негативні економічні наслідки цього будуть настільки великі, що країни сядуть за стіл переговорів і погодять рівні тарифів, що влаштовують кожні з них.
Ш Тариф приводить до збільшення податкового тягаря на споживачів, що через тариф змушені купувати як імпортні, так і аналогічні місцеві товари по більш високих цінах. Тим самим частина доходів споживачів перерозподіляється в державну скарбницю і їхній розташовуваний доход знижується. Такий схований перерозподіл доходів на користь держави (особливо в небагатих країнах, де доход на душу населення не дуже великий) може привести до виникнення нових і збільшенню існуючих соціальних протиріч. Крім того, імпортний тариф приводить до загального підвищення рівня цін і, як неминучий наслідок, вартості життя в країні.
Ш Тариф на імпортні товари побічно підриває експорт країни, ускладнюючи проблеми платіжного балансу. У багатьох країнах експортні товари містять у собі імпортні деталі і компоненти, ріст цін на які приводить до росту витрат на виробництво експортної продукції, що стає менш конкурентноздатною на світових ринках. Крім того, тариф, скорочуючи імпорт, що є експортом іншої країни, скорочує її експортні доходи і, отже, можливість імпортувати з першої країни. Попит на експортні товари зменшується, що веде до згортання виробництва і загостренню проблем зайнятості. Дослідження впливу імпортного тарифу на експорт семи латиноамериканських країн у післявоєнний час показали, що, щонайменше, половина номінального розміру імпортного тарифу оплачується експортерами, що страждають від його введення.
Ш Тариф веде до скорочення загального рівня зайнятості. Захищаючи робітничі місця на місцевих підприємствах, що виробляють товари, що конкурують з імпортом, імпортний тариф у той же час приводить до скорочення зайнятості в експортному й інших зв'язаних з ним секторах. Скорочення експорту через обмеження імпорту може виявитися настільки значним, що позитивний вплив від ведення тарифу на рівень зайнятості в експортних галузях. Більш того, зайняті в галузях, що конкурують з імпортом, через зростаючі витрати виробництва будуть вимагати підвищення своєї зарплати. Щоб не допустити відтоку робочої сили в ці галузі, експортні сектори теж піднімуть зарплату, що позначиться на росту витрат і скоротить конкурентноздатність вироблених ними товарів і , отже, експорт у цілому.

1.3. Аргументи в захист тарифів

Незважаючи на настільки переконливу аргументацію прихильників вільної торгівлі, у реальному світі імпортні тарифи використовуються як головний спосіб державного регулювання зовнішньої торгівлі практично всіма країнами світу. Набір аргументів у захист митних тарифів як засобу торгівельної політики держави досить широкий, і кожна країна робить особливий акцент на ті з них, що більше підходять до її місцевих умов. Для України більш актуальні наступні аргументи в захист митних тарифів:
Ш Тариф - захист молодих галузей. Нові галузі промисловості, що ще тільки народжуються в одних країнах, але вже досить сильно розвиті в інші, мають потребу в тимчасовому митному захисті з боку держави. Без такого захисту, хоча б на період становлення, напливши дешевих іноземних товарів погубить нову галузь, не давши їй розвитися. Даний аргумент у захист імпортного тарифу має явні недоліки. По-перше, дуже важко точно визначити, коли нова промисловість досягла рівня зрілості, достатнього для того, щоб зняти захисний тариф. Напевно найдуться групи, що лобіюють, зацікавлені в продовженні існування тарифу, що будуть переконувати в зворотному, у результаті чого усунення один раз уведеного тарифу може виявитися політично дуже непростою справою. По-друге, дуже складно визначити галузі, що у плині розумного проміжку часу зможуть під захистом тарифу розвиватися настільки, щоб стати конкурентноздатними на світовому ринку. Спеціальні дослідження на прикладі окремих країн не підтверджують, що в галузях витрати, що захищаються, скорочуються швидше, ніж у що не захищаються. По-третє, даний аргумент не застосуємо до розвитих індустріальних країн, що не можуть послатися на недостатню розвиненість нових галузей, але усе-таки використовують тарифи як засіб митної політики. Нарешті, існують інші методи стимулювання національного виробництва, що не спотворюють відносні ціни і не впливають на внутрішнє споживання, такі як, наприклад, субсидії новим галузям. Правда, недолік полягає в тім, що, на відміну від тарифів, що приносять державі доходи, субсидії припускають додаткові бюджетні витрати.
Ш Тариф - засіб стимулювання вітчизняного виробництва. Цей аргумент інтенсивно експлуатувався країнами, що розвиваються. Оскільки місцева промисловість не в змозі конкурувати з більш дешевими товарами, виробленими за рубежем за допомогою більш зробленої технології, остільки вона має потребу в захисті за допомогою імпортного тарифу. Більш того, його відсутність може привести до втрати робочих місць у результаті скорочення виробництва, що накладе додатковий тягар на бюджет, роблячи необхідними виплати допомоги з безробіття. У результаті зростаючого безробіття упаде життєвий рівень, виникнуть соціальні тертя. Прихильники цього аргументу зневажають перерозподільним характером будь-якого тарифу, що може забезпечити одній країні вигоду тільки за рахунок іншої. Країни, скорочуючи за допомогою тарифу імпорт і зберігаючи зайнятість у галузях, що конкурують з імпортом, побічно скорочують і свій експорт. Через тариф іноземні партнери одержують за свій експорт менший виторг, яку можна було б використовувати на закупівлю товарів, експортованих даною країною.
Ш Тариф - важливе джерело бюджетних доходів. Цей аргумент на користь введення митних тарифів також традиційно активно експлуатується країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою. В умовах низької фінансової і податкової дисципліни багато хто з цих країн просто не в змозі зібрати належній державі податки з населення і підприємств і, отже, не можуть підтримувати на необхідному рівні соціальні виплати, фінансування оборони, охорону суспільного порядку й ін. Податок на імпорт або експорт, яким є мита, організаційно зібрати набагато легше, ніж багато інших видів податків, оскільки в більшості країн він повинний у момент фізичного перетинання товаром митного кордону держави. Контроль за ключовими дорогами, що перетинають границю, і портами за допомогою невеликої митної служби в багатьох випадках виявляється набагато дешевше, ніж створення розгалуженої системи збору податків, що була б у стані забезпечити їхню сплату всіма суб'єктами економічного життя.
Однак використовувати імпортний тариф як важливе джерело бюджетних доходів можна тільки доти, поки місцева промисловість під захистом тарифу не почне робити аналоги імпортної продукції, на яку він накладається. У результаті скорочення імпорту і заміни його в споживанні на місцеві аналоги доходи бюджету скоротяться. Щоб протидіяти цієї тенденції, можна увести внутрішній податок на продукцію, аналогічну імпортної, зі ставкою, рівній імпортному миту. В ідеалі згодом бажано зовсім відмовитися від імпортного мита і перетворити його у внутрішній податок на продаж або на споживання. Таким чином, тариф як інструмент бюджетних доходів може бути виправданий тільки для слаборозвинених країн, у яких немає іншого засобу сформувати дохідну частину бюджету.
Ш Тариф - захист національної безпеки, міжнародного престижу країни, її культури і традицій. Ці аргументи відносяться до розряду позаекономічних аргументів, що періодично виникають у захист тарифу в тих або інших зацікавлених політичних сил і груп. Аргументи такого типу звичайно висловлюються угрупованнями, що лобіюють за ті галузі, що або не конкуруючі на світовому ринку, або роблять продукцію, що знаходиться на пізніх стадіях свого життєвого циклу. Дуже часто подібні аргументи висуваються політично вагомими монопольними виробниками неконкурентної продукції, що збираються одержати весь економічний виграш від введення тарифу. Розуміння національної безпеки, що зобов'язують кожну країну мати на своїй території мінімум необхідного виробництва на випадок виникнення надзвичайних обставин, історично неодноразово служили аргументом, що обґрунтовує введення імпортного тарифу в багатьох країнах, наприклад на нафту в США в 1959-1973 роках. Однак після нафтової кризи з'ясувалося, що куди розумніше і дешевше створити стратегічні запаси нафти за цінами мирного часу, ніж підтримувати за допомогою тарифу менш ефективне в порівнянні з закордонним національне виробництво.

1.4. Нетарифні бар'єри
1.4.1. Вимір нетарифних методів

Для виміру нетарифних методів звичайно використовують один з наступних індексів:
§ Індекс парності - індекс, що показує частку тарифних позицій, покритих нетарифними обмеженнями. Звичайно використовується для визначення рівня нетарифних обмежень, але не показує відносну важливість обмеження окремих статей імпорту і їхню ефективність для економіки.
§ Індекс покриття - показує вартісну частку експорту або імпорту, покриту нетарифними обмеженнями. Слабістю цього індексу є те, що він недооцінює вплив найбільш інтенсивних нетарифних бар'єрів.
§ Індекс впливу на ціни - співвідношення ціни світового ринку і внутрішньої ціни на товар, імпорт і експорт якого піддається нетарифним обмеженням. Недоліком індексу є те, що далеко не вся різниця між внутрішньою і світовою ціною на товар залежить від нетарифних обмежень.
Звичайно для цілей порівнянності за допомогою одного з перерахованих індексів розраховують вартість нетарифних бар'єрів у виді еквівалента адвалерного мита.
Кількісні обмеження - адміністративна форма нетарифного державного регулювання торговельного обороту, що визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту й імпорту. Кількісні обмеження можуть застосовуватися за рішенням уряду однієї країни або на основі міжнародних угод, що координують торгівлю визначеним товаром. Кількісні обмеження включають квотування, ліцензування і «добровільне» обмеження імпорту.
1.4.2. Квотування (контингентирування)

Найбільш розповсюдженою формою кількісних обмежень є квота або контингент. Два цих поняття мають практично те саме значення з тією різницею, що поняття контингенту іноді використовується для позначення квот сезонного характеру.
Квота - кількісна нетарифна міра обмеження експорту або імпорту товару визначеною кількістю або сумою на визначений проміжок часу.
По спрямованості їхньої дії квоти розділяються на:
§ експортні - вводяться або відповідно до міжнародних стабілізаційних угод, що встановлюють частку кожної країни в загальному експорті визначеного товару, або урядом країни для запобігання вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку.
§ імпортні - вводяться національним урядом для захисту місцевих виробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту та пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших держав.
За охопленням квоти поділяються на:
§ глобальні - установлюються на імпорт або експорт визначеного товару на визначений період часу поза залежністю від того, з якої країни він імпортується, або в яку країну він експортується. Зміст таких квот звичайно полягає в забезпеченні необхідного рівня внутрішнього споживання, і обсяг їх обчислюється як різниця внутрішнього виробництва і споживання товару.
§ індивідуальні - встановлена в рамках глобальної квоти кожної країни, що експортує або імпортує товар. Такі квоти встановлюються звичайно на основі двосторонніх угод, що дають основні переваги в експорті або імпорті товару тим країнам, з якими маються тісні взаємні політичні, економічні й інші інтереси. Найчастіше індивідуальні квоти бувають сезонними, тобто вводяться на визначений період часу, коли внутрішній ринок найбільше має потребу в державному захисті. Звичайно це осінні місяці, коли відбувається реалізація сільськогосподарської продукції нового врожаю.
Звичайно політика імпортних квот легше піддається адміністративному керуванню, чим тарифна політика. Квоти легше і швидше вводити у випадку надзвичайних ситуацій, ніж тарифи, що звичайно вимагають розгляду в парламенті. З іншого боку, імпортні квоти можуть стати причиною монополізації внутрішнього ринку, оскільки місцеві виробники упевнені, що постачання конкуруючих імпортних товарів не перевищить квоту, і можуть в умовах достатнього попиту роздувати ціни. Розходження імпортного тарифу й імпортної квоти підсумовані в таблиці 2 - додаток 1.
1.4.3. Ліцензування

Тісно зв'язаний із квотуванням інший вид державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що називається ліцензуванням.
Ліцензування - регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозволи, видавані державними органами на експорт або імпорт товару у встановлених кількостях за визначений проміжок часу.
Ліцензування може бути складовою частиною процесу квотування (і тоді його економічний зміст цілком збіжиться з розглянутим вище) або бути самостійним інструментом державного регулювання. У першому випадку ліцензія є лише документом, що підтверджує право ввезти або вивезти товар у рамках отриманої квоти; у другому - здобуває ряд конкретних форм:
§ разова ліцензія - письмовий дозвіл терміном до 1 року на ввіз або вивіз конкретній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної операції;
§ генеральна ліцензія - дозвіл на ввіз або вивіз того або іншого товару протягом року без обмежень кількості угод;
§ автоматична ліцензія - дозвіл, видаваний негайно після одержання від експортера або імпортера заявки, що не може бути відхилена державним органом.
Ліцензування використовується багатьма країнами світу, що насамперед розвиваються, для цілей державного регулювання імпорту. Розвиті країни найчастіше використовують ліцензії як документ, що підтверджує право імпортера на ввіз товару в рамках установленої квоти.
Механізми розподілу ліцензій, використовувані різними країнами, досить різноманітні:
§ аукціон - продаж ліцензій на конкурсній основі. Вважається самим економічно ефективним способом розподілу ліцензій, здатним принести доходи державній скарбниці, порівнянні з доходами від мита на той же товар.
§ система явних переваг - закріплення урядом ліцензій за визначеними фірмами пропорційно розмірам їхнього імпорту за попередній період або пропорційно структурі попиту з боку національних імпортерів. Звичайно цей метод використовується для підтримки тих фірм, що змушені скоротити імпорт товару через введення квот, що дозволяє зменшити їхній лобістський тиск на уряд з метою скасувати ці ліцензії. У США така система використовувалася на початку 70-х років для розподілу ліцензій на імпорт нафти;
§ Розподіл ліцензій на позаціновій основі - видача урядом ліцензій тим фірмам, що продемонстрували свою здатність здійснити імпорт або експорт найбільш ефективним образом. Звичайно цей спосіб вимагає утворення експертної комісії, розробки критеріїв оцінки (досвід, наявність виробничих потужностей, кваліфікація персоналу й ін.), проведення декількох турів конкурсу, що неминуче зв'язано з великими витратами і зловживаннями.
Країни використовують при розподілі ліцензій який-небудь один з цих методів, починаючи звичайно з останнього, що має найбільш адміністративний характер, і поступово переходячи до першого, найбільш ринковому методові.

1.4.4. «Добровільні» обмеження експорту

Кількісне обмеження імпорту в країну може бути досягнуто не тільки за рахунок дій її уряду по введенню імпортного тарифу або імпортних квот, але й у результаті мір, прийнятих урядом країни, що експортує, у рамках так званих «добровільних» обмежень. «Добровільне» обмеження експорту вводиться урядом звичайно під політичним тиском більш великої країни, що імпортує, що загрожує застосуванням однобічних обмежувальних мір на імпорт у випадку відмовлення «добровільно» обмежити експорт, що завдає шкоди її місцевим виробникам.
«Добровільне» обмеження експорту - кількісне обмеження експорту, засноване на зобов'язанні одного з партнерів по торгівлі обмежити або, не розширювати обсяг експорту, прийнятому в рамках офіційної міжурядової або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару.
«Добровільні» обмеження експорту є частиною більш широкої групи мір, що відносяться до поняття обмежувальної ділової практики (ОДП), спрямованих на завоювання державного положення на ринку і зловживання цим положенням. На практиці «добровільні» обмеження експорту застосовуються як засіб торгівельної політики переважно розвитими країнами в конкурентній боротьбі один з одним.



Розділ 2. Механізми багатобічного регулювання
2.1. Система міжнародних організацій

Наприкінці ХХ в. проявилася тенденція до зосередження ключових функцій по регулюванню і моніторингу найважливіших процесів міжнародної економіки в рамках невеликої кількості організацій. Ключовими і найбільш універсальними з них є організації, що виникли практично одночасно наприкінці 40-х рр. і виступають сьогодні найважливішими форумами узгодження економічної політики між країнами.
Міжнародний валютний фонд є компактною міжнародною організацією, що виконує, крім інших, функцію нагляду за розвитком міжнародної економіки в цілому і макроекономіки кожної з 182 країн, що є її членом зокрема. Група Світового банку складається з п'яти організацій: Міжнародного банку реконструкції і розвитку, Міжнародної асоціації розвитку (159 членів), Міжнародної фінансової корпорації (170 членів) і Міжнародного центра по врегулюванню інвестиційних суперечок (126 членів). Їхньою головною задачею є надання кредитів країнам, що розвиваються, з перехідною економікою для здійснення мір структурної політики, таких як реформи фінансового сектора, підтримка ринку праці, поліпшення навколишнього середовища, удосконалення системи утворення й ін. Всесвітня торгівельна організація, членами якої є 131 держава, концентрується на регулюванні ключової сфери міжнародної економіки - торгівлі товарами і послугами. ВТО виникла в 1995 р. на основі Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, що було підписано в 1947 р. Та нарешті, ООН сама є системою багатьох організацій, що знаходиться в процесі реорганізації.
Офіційно система ООН включає:
§ Програми ООН - штаб-квартира ООН у Нью-Йорку, офіси в Женеві і Відні; регіональні економічні комісії - для Африки в Аддис-Абебі (ЕСА), для Європи в Женеві (ЕСЕ), для Латинської Америки і Карибської затоки в Сант-Яго (ECLAC) і ін.
§ Спеціалізовані агентства ООН - Міжнародна організація праці, Продовольча і сільськогосподарська організація, Організація ООН в області освіти, науки і культури, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд і ін.
§ Автономні організації ООН - Міжнародне агентство по атомній енергії, Міжнародна туристична організація.
2.2.Сфери діяльності

Функції міжнародних організацій визначаються тими задачами, що на них покладені міжнародним співтовариством. Практично всі інші форми міжнародних економічних відносин у тім або іншому ступені регулюються міжнародними організаціями, задачі яких у тієї або іншій конкретній сфері нерідко перетинаються або доповнюють один одного.
У силу великої розмаїтості міжнародних організацій їхня класифікація може бути здійснена по одній ключовій ознаці, що відрізняє одну групу організацій від інший, і тому не може не бути трохи еклектичною. Серед міжнародних організацій, що відповідають за спостереження і регулювання тих або інших сфер міжнародної економіки, можна виділити наступні функціональні групи:
§ Консультативні групи країн - відносно постійні механізми узгодження економічної політики країн, не оформлені звичайно в постійну міжнародну організацію, але нерідко мають свій секретаріат, наданий у їхнє розпорядження країною-членом або якою-небудь постійно діючою міжнародною організацією. Група п'яти скадається з найбільших промислових країн, представники яких проводять наради переважно в рамках Банку міжнародних розрахунків. Група семи поєднувала до прийняття в неї Росії в 1997 році основні промислові країни, президенти або прем'єр-міністри яких проводять з 1975 року щорічні наради, на яких узгоджуються магістральні напрямки макроекономічної політики з таких питань, як стимулювання економічного росту, бюджетні дефіцити, інфляція, валютні курси, зайнятість, відносини з країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою. Групою восьми називають або розширену за рахунок приєднання Росії Групу семи, або Групу G-8. Група десяти поєднує 11 країн, що погодилися в 1962 році надати кредитну лінію МВФ у рамках Загальної угоди про позики. У їхньому числі була Швейцарія, що вступила в МВФ тільки в 1992 році. Група двадцяти чотирьох поєднує країни - члени Комітету з розвитку, що збирається під час щорічних нарад МВФ і Світового банку, що виносить пропозиції за рішенням структурних і макроекономічних проблем країн, що розвиваються. Група сімдесятьох семи - коаліція приблизно 100 країн, що розвиваються, створена на засіданні ЮНКТАД у 1964 році, з метою координації їхніх зусиль у міжнародних переговорах по ключових проблемах міжнародної економіки.
§ Універсальні міжнародні організації - поєднують переважно більшість країн світу, збирають інформацію і регулюють конкретні форми міжнародних економічних відносин. У їхньому числі МВФ, група Світового банку, система ООН, ВТО, Міжнародна організація праці.
§ Галузеві міжнародні організації - регулюють визначені галузі виробництва товарів або послуг і торгівлі ними на міжнародній арені. Найбільш значимою з них є Організація країн - експортерів нафти (ОРЕС), що є форумом 12 держав, що експортують нафту, головна задача якого полягає в тому, щоб встановлювати і стежити за дотриманням квот на виробництво нафти, що вважається механізмом підтримки світових цін на нафту. У числі інших організацій цієї групи виділяються товарні угоди, такі як міжнародні організації по какао, каві, джуті, натуральному каучукові, цукрі й ін. Їхня головна задача - забезпечити стабільність світових цін на відповідні товари, служити форумом для обговорення проблем, що виникають на товарних ринках, між їх виробниками й імпортерами, збирати й аналізувати статистичні дані про світовий ринок відповідного товару.
§ Регіональні міжнародні організації - численні об'єднання невеликих груп країн, що не перейшли в інтеграційну форму і, що служать для них форумом для обслуговування регіональних проблем, що представляють взаємний інтерес, узгодження регіональної політики в питаннях виробництва і зовнішньої торгівлі, збору й узагальнення інформації про даний регіон. Прикладами регіональних міжнародних організацій є Балтійська рада і Балтійська асамблея, Латиноамериканська енергетична організація (OLADE), Союз країн ріки Мано й ін. У числі регіональних міжнародних організацій виділяється підгрупа регіональних комісій ООН - для Латинської Америки, Африки, Європи і т.д.
§ Банківські міжнародні організації - включають такі організації, як Банк міжнародних розрахунків, Скандинавський інвестиційний банк, Латиноамериканський експортний банк. Окремою групою в числі міжнародних банківських організацій є міжнародні банки розвитку - Європейський банк реконструкції і розвитку, Африканський банк розвитку, Західно-Африканський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.