На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Особливост економчного розвитку ндустральної країни - Тайваню. Географчне розташування та стан внутршньої економки країни, її зовншньоекономчн зв'язки. Показники динамки мпорту та експорту, структурн показники розвитку мжнародної торгвл.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 19.07.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


29
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОГО НАВЧАННЯ
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Міжнародна торгівля»
на тему:
«Тайвань у міжнародній торгівлі»

Виконав:
Шаль Эдуард Альбертович
Перевірила:
к.е.н., доцент Новикова М.В.
Київ - 2009
План
Вступ
І. Теоретична частина. Особливості економічного розвитку нової індустріальної країни - Тайваню
1. Географічне розташування Тайваню
2. Стан внутрішньої економіки країни
3. Зовнішньоекономічні зв'язки країни
ІІ. Практична частина
1. Показники динаміки імпорту та експорту
2. Квоти
3. Показники експорту, імпорту, ЗТО на душу населення
4. Структурні показники розвитку міжнародної торгівлі Тайваню
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Помітним явищем у світовій економіці став динамічний розвиток деяких країн, що розвиваються, які дістали назву "нові індустріальні країни" (НІК). За відносно короткий час ці країни створили промисловий потенціал, розвинули окремі сучасні галузі індустрії. Вони різко збільшили промисловий експорт і посіли важливе місце у міжнародному поділі праці.
Тайвань, що офіційно йменується Китайською Республікою, -- саме старе з нині існуючих невизнаних держав. Відділення Тайваню від континентального Китаю відбулося в 1949 р. і стало результатом кровопролитної громадянської війни між двома основними політичними партіями Китаю -- комуністичної й Гоминьдан. Глава першої Мао Цзэдун в 1949 р. проголосив Китайську Народну Республіку; глава партії Гоминьдан (Народної) -- колишній керівник Китаю, генералісимус Чан Кайши -- укрився із залишками своїх чинностей на відокремленому острові в Тихому океані, тільки незадовго до цього звільненому від японців. Китайська Республіка мала міжнародне визнання в 1949--1971 р., коли офіційно займала місце Китаю в ООН, але потім була заміщена там представниками КНР. Тайвань - саме економічно розвинене, заможне й состоявшееся з невизнаних держав. Неурегульований політичний статус не заважає острову ставитися до числа двадцяти найбільших економік миру. Поряд із Сінгапуром, Південною Кореєю й Гонконгом Тайвань входить до числа знаменитих «азіатських драконів», по стандартах економічного й соціально-політичного життя вже що впритул наблизилися до розвинених країн. Приклад Тайваню свідчить, що держава може перебувати в стані невизнаності більше 50 років, не випробовуючи притім яких-небудь катастрофічних незручностей.
У роботі використані наукові статті та роботи фахівців з міжнародної торгівлі, Інтернет - видання, присвячені тематиці розвитку економіки Тайваню, статистичні дані та власні розрахунки.
І. Теоретична частина. Особливості економічного розвитку нової індустріальної країни - Тайваню
1. Географічне розташування Тайваню
Тайвань - невизнана держава, вона є частиною комуністичного Китаю, але фактично незалежна.
Територія - 36,0 тис. кв. км. Чисельність населення Тайваню - 23,5 млн. осіб, площа - 35,96 тис. кв. км., ВВП - 490 млрд. доларів (1,1% світового ВВП), на нього припадає 1,54% світового промислового і 0,85% сільськогосподарського виробництва. Частка країни у світовому експорті - 3,3%. Населення - в основному китайці (близько 97%). Рівень народжуваності становить близько 0.16%, смертності 0.5%. Середня тривалість життя в чоловіків 72 року, у жінок 76 років. Більше 9/10 дорослих тайваньцев грамотні. 16% економічно активного населення зайнято в сільському господарстві, 53% у промисловості й торгівлі, 7% - у керуванні й 22% - в інших галузях сфери послуг Адміністративний центр - Тайбэй.
Адміністрація Тайваню складається з п'яти основах палат - юанів. Вищий законодавчий орган - Законодавчий юань. Йому підкоряється Виконавчий юань - вища виконавча влада. існують також контрольний, юридичний і екзаменаційний юані, функції яких укладаються відповідно в тім, щоб контролювати роботу виконавчих органів; розробляти нові закони й доповнення до конституції; проводити іспити для службовців при надходженні в урядові заклади. Президент, Національні збори й палата мають однаковий строк повноважень - 6 років.
У середині 80-х років почалася реорганізація політичної системи на Тайваневі, основними пунктами якої стали скасування воєнного стану легалізація опозиційних партій, зміна поколінь у парламенті. Спадкоємець Цзянь Цзинго - Чи Дэнхуэй, представник корінного тайваньского населення, продовжив перетворення. При ньому прийняті закони про вибори, суспільні організації, добровільну відставку старих членів парламенту. Передбачається прийняття виправлень до конституції, спрямованих на подальшу реформу політичної структури.
У цей час на Тайваневі зареєстровано більше 40 політичних партій. Правляча партія Гоминьдан (2.4 млн. чіл.) зберігає твердий контроль над життям острова. Голова - Чи Дэнхуэй. Найбільша опозиційна партія - Демократична прогресивна партія (діє з 1986 р., більше 20 тис. Чіл.) виступає за подальшу демократизацію політичного й громадського життя Тайваню. Голова - Сюй Синьлянь. На минулим у грудні 1992 р. виборах у Законодавчий юань ДПП набрала 30% голосів виборців.
Уряд Тайваню офіційно називає острів “Китайською республікою” і претендує на уряд усього Китаю, материкова частина якого, на думку Тайбэя, тимчасово окупована комуністами. Зі своєї сторони Пекін уважає, що Тайвань повинен визнати уряд КНР і пропонує формулу “одна держава - дві системи”, відповідно до якого Тайвань стає особливим адміністративним районом під юрисдикцією єдиного Китаю, але має право зберегти свою соціальну систему. Тайбэй не приймає цю формулу й пропонує свою - “одна країна - два уряди”. На основі висунутій Пекіном формули пропонується провести переговори між делегаціями КПК і Гомиьдана. Тайваньская адміністрація відкидає цю ідею, пропонуючи в замін переговори на міжурядовому рівні, що не влаштовує Пекін, оскільки це означало б визнання їм уряду Тайваню.
2. Стан внутрішньої економіки країни
Найвищі темпи росту економіки спостерігалися в 70-80-і роки (9,2 і 9,3%). Тепер темпи росту знизилися до 5,2%. За економічним потенціалом Тайвань входить в десятки світових експортерів капіталу, а по валютних запаса (103 млрд доларів у 2003 року) займає третє місце в регіоні після Японії та Китаю. ВВП на душу населення складає 27 500 доларів.
На Тайвань припадає 8% світових продажів настільних персональних комп'ютерів, 22% ноутбуків, 83% материнських плат і 51% моніторів.
Галузева структура: 57% ВВП виробляється у сфері послуг, 40% у промисловості, 3,5% - у сільському господарстві.
Сільське господарство спеціалізується на рисі, цитрусових, чаю, цукровій тростині. Промисловість орієнтована на експорт і виробляє: текстиль, одяг, електроніку, продукцію харчової і хімічної промисловості.
Тайвань інтенсивно імпортує іноземний капітал і технології, а через напруженість відношень із Китаєм є солідним імпортером озброєння.
На Тайвані основним джерелом надходжень грошей у промислове виробництво спочатку був експорт сільськогосподарської продукції, так званий схований «рисовий податок» - переведення грошових накопичень фермерів у промисловість через кредитно-банківську систему.
Йшов поступовий перехід від великого приватного і державного землеволодіння до дрібного-сімейного типу. Під час продажу значних земельний власник 70% вартості своєї землі одержував рисом, а 30% акціями державних промислових підприємств. Проведення аграрної реформи дали можливість поповнити державний бюджет, удосконалити форми власності, прискорити індустріалізацію сільського господарства, перебороти моно культурність, розукрупнити виробництва, підсилити процеси урбанізації шляхом зменшення числа сільських жителів.
Для Тайваню є характерним широкий розвиток малого бізнесу. Здебільшого це ремісничі підприємства і підприємства обробної промисловості, власний капітал яких складає 40 млн. тайванських доларів, а також транспортні компанії і комерційні фірми з річним оборотом не менше 40 млн. тайванських доларів.
Активну політику заохочення малого бізнесу країна почала проводити із середини 60-х років, коли впроваджувалася експорторієнтована модель розвитку. У 60-90і роки малі і середні підприємства давали 98-99% загального обсягу ВВП. Вони забезпечили 60% експорту. Успіх такої форми підприємництва пов'язаний з умінням проводити гнучку ринкову політику, своєчасно адаптуватися до ринкової кон'юнктури, що постійно змінюється, умінням співробітничати з посередницькими компаніями і закордонними партнерами.
Для допомоги малому бізнесу і підготовки кадрів на Тайвані створено спеціальну молодіжну комісію. Вона займається виділенням кредитів молодим бізнесменам, проводить технічні, юридичні консультації, готує менеджерів. Ця організація опікується більш 5 тис. малих підприємств. Фінансову допомогу малим і середнім підприємств Банк малого бізнесу Тайваню, Кредитно-гарантійний фонд дрібного і середнього бізнесу і центр малого бізнесу.
У 70 км. від столиці Тайваню - Тайбея поблизу двох університетів створено науково-технологічний парк, тут розташовані науково-технічні інститути промислових технологій, електроніки: корпорації по розробці мікроелектроніки, компанії з виробництва напівпровідників, центр біотехнологій.
Науково-технологічний парк спеціалізується на розробці і випуску комп'ютерів і периферійного устаткування, електронних компонентів, напівпровідникових приладів; зайнято в цьому більш 12000 вчених і спеціалістів.
У таблиці 1 надані основні економічні показники Тайваню.
Табл. 1 Основні економічні показники Тайваню (2005)
ВВП на душу населення (PPP):
$27,500 (2005)
ВВП - розподіл за секторами:
Сільське господарство: 1.8%
промисловість: 25.9%
послуги: 72.3% (2005)
Робоча сила:
10.6 міліонів (2005)
Рівень безробіття:
4.1% (2005)
Населення нижче межі бідності:
0.9% (2005)
Рівень інфляції:
2.3% (2005)
Інвестиції (фіксоване):
20.4% ВВП (2005)
Бюджет:
надходження: $41.67 млрд.
видатки: $50.26 млрд.
Продукти сільського господарства:
рис, кукурудза, овочі, фрукти, чай; свинина, молоко, риба
Промисловість:
Електроніка, хімія, текстиль, сталь та залізо, машиннобудівництво, цемент, двигуни, фармацевтика
Експорт:
$76,19 млрд. f.o.b. (2005)
Товари, що експортуються:
Комп'ютери та електричні прилади, метали, текстиль, пластик і гума, хімія (2002)
Країни, в які експортується:
Китай 21.6%, США 16.22%, Гонконг 15.1%, Японія 7.7% (2005)
Імпорт:
$181.6 млрд. f.o.b. (2005)
Товари, що імпортуються:
електричні прилади 44.5%, мінерали, точні інструменти (2002)
Країни, з яких імпортується:
Японія 25.3%, США 11.6%, Китай 11%, Південна Корея 7.3%, Саудівська Аравія 4.1% (2005)
Отже, Тайвань має динамічну капіталістичну економіку з поступовим зменшення державного контролю над інвестиціями та зовнішньою торгівлею. Відповідно до цієї тенденції, декілька великих державних банків та промислових компаній приватизуються. Сільське господарство має менше 2% ВВП країни, поступово знижуючись з 1952 року, коли ВВП сільського господарства складало 32%. Тайвань - найбільший інвестор на Південно-Східній Азії. З 2005 року найбільший експортний ринок Тайваню - Китай. Реальне ВВП зростає кожного року протягом останніх семи і на 2004 складав 6,1%. Однак, через підвищення цін на нафту і процентних ставок в 2005 році ріст ВВП склав 3,8%. Рівень інфляції та безробіття зменшуються.
3. Зовнішньоекономічні зв'язки країни
Після закінчення другої світової війни Тайвань, маючи один з найвищих у світі темпів росту економіки й експорту, перетворився в порівняно потужне в економічних відносинах адміністративне утворення. Нині Тайвань входить у групу нових індустріальних країн (НИС) “чотирьох малих економічних драконів” Східної Азії, до яких ставляться також Республіка Корея, Сінгапур і Гонконг, грає усе більше значну роль в економіці Азіатсько-Тихоокеанського регіону. В 1991 р. Вступив в організацію Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва.
Тайвань зумів домогтися міжнародного економічного визнання, вийшовши по обсязі торгівлі на 14-е місце у світі (162 млрд. $) і заслуживши репутацію одного з найбільш динамічних партнерів. Острів займає 12-е місце у світі по експорті, що в 1992 р. склав 83 млрд. $. За структурою експорт на 95,5 % складається із промислової продукції. Найважливішими торговельними партнерами Тайваню є США, Японія, Гонконг, ФРН, і КНР.
Міцне фінансове становище й пошук можливостей більше вигідного вкладення капіталу сприяли росту тайванських інвестицій за рубежем. З 1987 по 1992 р. Вони перевищили 19 млрд. $ - 9-е місце у світі й 2-е місце в АТР послу Японії, причому значні кошти направлялися в КНР. В 1992 р. Тайвань став третім за значенням інвестором у китайську економіку після Гонконгу й США, відтіснивши Японію на 4-е місце. В1987 - 1992 р. Тайваньськи капіталовкладення перевищили за деякими оцінками від 3 до 5 млрд. $.
Економічний розвиток Тайваню відбувався в складних зовнішньоекономічних умовах: дипломатична ізоляція, погроза військового нападу з материка, що тільки що так явно встала перед мешканцями острова у вигляді запуску китайських ракет поблизу узбережжя Тайваню, торговельні тертя із провідними партнерами через ринки збуту. товарів, знизити на них тарифи й мита, підвищити курс національної валюти. Усього за 1986-88 рр. Курс нового тайванського долара піднявся стосовно американського $ більш ніж на 40 % - це колосальний удар за експортними цінами, що привів до закриття багатьох експортних виробництв. Але й ці обставини не підрізали крила тайваньской економіці, що переживає ще до того ж проблеми, пов'язані з ростом вартості робочої сили, і економічні кризи викликані воєнними діями в Перській затоці.
Перевага дрібних і середніх підприємств у тайваньскій економіці не випадково. Якщо в соціально-економічній політиці Японія й Південна Корея, що де веде роль належить великим багатогалузевим концернам, пріоритетним був принцип “ цян го ” - “ зробити потужним державу ”, то для Тайваню, прихильного ідеям Суни Ят Сена, таким принципом став “ фу мини ” - “ зробити багатим народ ”. Тут уважали так: чим богаче кожний житель країни, тим багате сама країна.
Відзначені обмеження не зробили впливу на просування стратегії зростаючої участі в міжнародному поділі праці, вона показала, що володіє рядом переваг у порівнянні з імпортозаміщенням. Особливо наочно це видно в 80-е роки.
При реалізації експортної стратегії дуже важливу роль грає конкуренція іноземних виробників як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку. Вона змушує підтягувати технологічну структуру й продуктивність до світового рівня. Саме конкуренція стимулювала Тайвань прискорено розвивати науково - технічні дослідження, тому що тільки це дозволить йому зберегти позиції на світовому ринку
Феномен нових індустріальних країн (НИС) уже не викликає того подиву (і навіть замилування), з яким велика кількість людей по усьому світі сприймали їх не дуже давно. Але статистика вперто свідчить, що азіатські НИС (у числі яких і "першопрохідник" із цієї неухильно чисельне зростаючої групи держав - Тайвань) і зараз залишається однієї з найбільш динамічних частин світового капіталістичного господарства. В останні роки темпи приросту ВВП, Тайваню становлять від семи до восьми із зайвим відсотків, що в цілому істотно вище аналогічних показників ведучих промислово розвинених держав.
Найбільш великий науково-промисловий парк із всіх існуючих у РС перебуває на Тайваневі. Він був утворений в 1980 році в містечку Синчжу, в 70 кілометрах від Тайбэя. Поруч розташовані два найбільших університети -Цинхуа й Цзяотунь. У парку базуються: Науково-дослідний інститут промислової технології, Об'єднана корпорація по розробці мікроелектроніки, Тайваньская компанія по виробництву напівпровідників, Науково-дослідний інститут електроніки.
Парк займає територію в 2100 га в т.ч. промислова зона - 480 га. З 1135 промислових фірм, що діють у Синьчжу, 99 є тайванськими. Однак у границях спеціальних економічних зон і науково-промислових парків одержували місце й заступництво тільки ті компанії, які працювали на реалізацію довгострокової економічної стратегії. У спецзонах є все для успішної роботи - налагоджена інфраструктура, гарантовані робочі руки, маса податкових пільг. Але в цілому цими перевагами користуються всього лише кілька сотень компаній, десятки ж тисяч фірм як і раніше “вертяться” на орбіті сімейного бізнесу.
Кон'юнктурні обставини підштовхують Тайвань до структурних змін в експорті, переносячи акцент із виробництва трудомісткої продукції на випуск наукомістких виробів у галузях передової технології. Цей процес із більшим працею вписується в острівну економіку - на Тайваневі державна науково-дослідна база розвинена недостатньо, а приватна й зовсім слабка. Для успіху на цьому шляху необхідні великі вкладення в наукову базу, оскільки по розмірах витрат на наукові дослідження й розробки Тайвань уступає всім провідним світовим державам, виділяючи на ці мети в середньому 2.6 млрд. $ у рік (для порівняння: у США 120 млрд. $ у Японії 70 млрд. $). Загальний обсяг капіталовкладень у шестилетку 1991-1997 рр. Оцінюється 320 млрд. $. Ці гроші будуть вкладені в розвиток інфраструктури, прокладку нових доріг відновлення старих, реконструкцію аеродромів і т.д. Уряд планує зростання виробництва в таких галузях, як електроніка, біотехнологія, волоконна оптика машинобудування, виробництво нових матеріалів щорічно на рівні 11 - 12 %, а їхня частка в тайванському експорті в 2000 р. Повинна перевищити 60%.
Поглиблюючи свою інтеграцію у світову економіку, економіка Тайваню, зокрема, підвищила значення своєї ролі в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Наприкінці 80-х років тайваньские підприємства зштовхнулися з погрозою своєї конкурентоспроможності внаслідок підвищення курсу нового тайванського долара й зростаючих витрат на оплату праці й підвищення вартості землі.
В 90-х роках макроекономічна політика була скоректована таким чином, щоб сприяти більше вільному потоку товарів, послуг, капіталу, людських ресурсів і інформації. У закони, правила й приписання були внесені істотні зміни. Відкритість тайванської економіки була продемонстрована тим, що загальний обсяг двосторонньої торгівлі у вартісному вираженні досяг в 1999 році 232 млрд американських доларів, і вона зайняла 15-ое місце у світі, у те час як прямі іноземні інвестиції із країни й у країну й портфельні інвестиції значно зросли.
Американська Об'єднана служба доставки посилок UPS і FedEX відкрили в міжнародному аеропорті ім'я Чан Кайши регіональний центр для західної частини тихоокеанського регіону, і він став єдиним аеропортом цього регіону, що має такий центр.
Щоб інтегруватися в міжнародну систему відкритої багатобічної, заснованої на певних правилах торгівлі, Тайвань звернувся із проханням про прийняття його в ГАТТ/ВТО. Уклавши двосторонні угоди з 30 країнами-членами ВТО й завершивши приведення своєї економічної системи в повну відповідність із міжнародними нормами, ми підготувалися до вступу в цю організацію в самому найближчому майбутньому. В 1991 році Тайвань став членом міжнародного форуму Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва /АТЭС/. Як член АТЭС, ми зв'язані тісними узами з Азіатсько-Тихоокеанським співтовариством, розвиваючи співробітництво в економічній, культурній і соціальній областях і активно беручи участь у діалозі з найбільшим у світі субрегіональним форумом.
Міжнародний форум АТЭС був створений в 1989 році. Його головною метою було формування співтовариства азіатсько-тихоокеанських економік, об'єднаного загальним прагненням до економічного росту й рівноправного розвитку. АТЭС вніс важливий вклад у світову економіку. Сприяючи процесу азіатсько-тихоокеанського співробітництва, АТЭС зіграв також немаловажну роль у досягненні позитивних результатів уругвайським раундом ГАТТ і досягненні Угоди за інформаційною технологією у ВТО. Щоб сприяти економічній життєздатності й відчуттю цим регіоном своєї спільності, АТЭС поставив перед собою амбіційну мету - сприяти розвитку вільної й відкритої торгівлі й інвестиціям в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні до 2010 року для розвинених економік і до 2020 для економік, що розвиваються. Цей міжнародний форум успішно вжив заходів для сприяння розвитку регіональної торгівлі на основі, наприклад, угод про взаємне визнання й без паперові митні процедури й зробив країнам, що розвиваються, членам цього форуму сприяння в знаходженні здатності здійснювати лібералізацію й користуватися її благами на основі технічного сприяння.
Тайвань став членом АТЭС /за назвою Китайський Тайбэй/ одночасно з Китайською Народною Республікою й Гонконгом на третій зустрічі АТЭС на рівні міністрів, що проходила в Сеулі (Корея) у листопаді 1991 року. З тих пор Китайський Тайбэй є переконаним і активним учасником діяльності АТЭС, додаючи всі чинності, щоб вносити свій внесок у широке коло областей. Він приймав саму повномасштабну участь у всіх щорічних зустрічах економічних лідерів і зустрічах на рівні міністрів, у всіх зустрічах на рівні галузевих міністрів і старших посадових осіб країн-членів АТЭС і по можливості в зустрічах і діяльності комітетів, а також робочих, експертних і оперативних груп і їхніх дочірніх форумів і субфорумах. До числа важливих обов'язків, які Китайський Тайбэй виконує зараз в АТЭС, ставиться наступне: керівник Групи по послугах при Комітеті з торгівлі й інвестиціям; керівник Групи по співробітництву в області розвитку при Робочій групі по телекомунікаціях; провідний куратор Робочої групи по охороні морських ресурсів; Робочої групи по сприянню торгівлі й Експертній групі по технічному співробітництву в області сільського господарства й міжнародний координатор мережі утворення при Робочій групі по розвитку людських ресурсів.
На зустрічі економічних лідерів і зустрічі на рівні міністрів країн АТЭС у Брунеї цього року Китайський Тайбэй висуне ініціативу по "Перетворенню фактору комп'ютерного роз'єднання у фактор прилучення до благ комп'ютерної цивілізації".
ІІ. Практична частина
1. Показники динаміки імпорту та експорту
Визначимо за допомогою розрахункових даних показники зовнішньої торгівлі Тайваню. Визначимо зовнішньоторговельний обіг (табл. 2).
Із таблиці 2 ми спостерігаємо зріст усіх статей як імпорту, так і експорту. За останній 2006 рік відносний показник темпу росту імпорту більше (20,0 - 17,6 = 2,4%) ніж відносний показник темпу росту експорту (27,2 - 26,0 = 1,2%). Це свідчить про зрості частки імпорту у зовнішньоторговельному обігу.
Табл. 2. Обсяги експорту та імпорту Тайваню за період 2004 - 2006 років*


Роки
Експорт
Імпорт
Сальдо торговельного балансу
Зовнішньо-
торгівельний
обіг
млрд.дол.
Темп росту, %
Темп приприросту, %
млрд.дол.
Темп росту, %
Темп приприросту, %
млрд.дол.
млрд.дол.
2004

Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.