На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Франчайзинг, як форма виходу пдприємств на зовншнй ринок

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 11.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 13. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


План
Вступ
    Теоретичні основи франчайзингових відносин
    Аналіз розвитку франчайзингу в світовому (міжнародному) бізнес-середовищі.
    Дослідження сучасних тенденцій франчайзингу в Україні
Висновки 
Список використаної літератури  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ
    Франчайзинг — це об’єктивне явище, що склалося історично і міцно закріпилося  в розвинених країнах під впливом  об’єктивних потреб економічного розвитку.
    Франчайзинг можна розуміти як пільгове підприємництво, як форму тривалого ділового співробітництва, у процесі якого велика компанія надає індивідуальному підприємцю чи групі підприємців ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами чи надання послуг під торговою маркою даної компанії на обмеженій  території, на термін і умовах, визначених договором.
    Проблеми  та перспективи розвитку франчайзингу як бізнес-концепції розглядали у  своїх працях зарубіжні та вітчизняні вчені і практики: Широбокова Н.М., Шкромада В.В., Кошелеві Є.Г., Ляшенко  В.І., Анін В.І., Дідик М.Ж., Козаченко  М.П. та інші.
    Актуальність  теми. В сучасних умовах посилення конкуренції на внутрішніх ринках та обмеженості фінансових можливостей для підприємств важливим та ефективним кроком є використання франчайзингових відносин це пояснюється тим, що основою ринкової економіки, з одного боку, є великі підприємства, які надають їй стабільності й керованості, визначають рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, з другого — малий бізнес, який формує конкурентне середовище, характеризується високою мобільністю та забезпечує самостійність підприємницької ініціативи.
    Для економіки України останнім характерна активізація саме малого бізнесу. Але, незважаючи на значні можливості малого бізнесу у процесі становлення  і функціонування ринкової економічної  системи, він має свої слабкі сторони, пов'язані насамперед із фінансуванням. Тому одним із шляхів вирішення даної проблеми є розвиток франчайзингу в Україні.
    Вивченням та дослідженням механізму використання франчайзингу займалися багато вчених-економістів, проте через різноманітність  його видів та типів вивчення особливостей франчайзингу залишається неповним. Усе це й зумовлює необхідність та доцільність вивчення даної теми.
    Об’єктом  дослідження курсової роботи є сутність франчайзингу його типи та механізм застосування.
    Предмет дослідження – франчайзингові відносини конкретних вітчизняних та зарубіжних підприємств.
    Метою курсової роботи є дослідження особливостей франчайзингу як форма виходу підприємств на зовнішній ринок, з врахуванням історичних умов його виникнення та особливостей використання різних типів франчайзингу. Також певна увага приділяється розвитку франчайзингових відносин у вітчизняній та зарубіжній практиці.
    Мета  дослідження передбачає виконання  таких завдань:
    дослідити теоретичні основи франчайзингу;
    здійснити аналіз світового досвіду у франчайзинговому бізнесі;
    охарактеризувати розвиток міжнародного франчайзингу в Україні.
    У цілому, франчайзинг, як складова економіки  України перебуває на початковому  етапі розвитку. У той же час експерти відзначають, що що розвиток франчайзингу в Україні стримується великою кількістю факторів, основними з яких є: недосконалість законодавчої бази, відсутність у вітчизняних підприємців досвіду роботи в рамках франчайзингу, несумлінне відношення до виконання договірних зобов’язань інтелектуальної власності, низький рівень банківського кредитування та інше. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Теоретичні  основи франчайзингових  відносин
    В сучасних умовах господарювання кожне  підприємство, щоб не втратити свої позиції на ринку, змушене шукати нові форми організації бізнесу. Останнім часом досить актуальним став франчайзинг, його поширення зумовлене  динамізмом ринку та дією конкурентів.
    Франчайзинг - це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою  торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними  активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на погоджених умовах[15, c.449].
    Суть  даної форми організації бізнесу  полягає у тому, що добре відома на ринку фірма (франчайзер) продає свою торгову марку чи технологію виробництва іншій маловідомій  фірмі (франчайзі), що забезпечує зростання  обсягу реалізації для обох підприємств  та зростання ефективності діяльності франчайзі в результаті використання нової для неї технології виробництва. За право займатися бізнесом його одержувач (франчайзі) сплачує частину  отриманого доходу відповідно до укладеної  угоди.
    Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення  бізнесу. Для підприємців франчайзинг - це один з шляхів стати власником  бізнесу. На зростаючих ринках, таких  як Україна, франчайзинг є  швидким  способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести  прибутковий бізнес[3, c. 10].
Підприємці  усього світу знають франчайзинг  як безпечний спосіб, щоб:
    Допомагати людині вести бізнес самостійно, але не бути в ньому самотнім;
    Допомагати компаніям ефективно розширюватися, не несучи великих витрат на створення і підтримку масивного адміністративного комплексу і не випробуючи труднощів у керуванні широкою мережею корпоративних підприємств;
    Допомогти компаніям перетворити свою існуючу мережу в ефективно працюючий, сильний бізнес, у якому працюють віддані справі люди.
    Франчайзер (франшизіар) - це компанія, що видає  ліцензію або передає в право  користування свій товарний знак, ноу-хау  й операційні системи. Франчайзер створює  успішний  продукт чи послуги, наприклад, особливий стиль роботи ресторану  швидкого харчування. Франчайзер досліджує, і розвиває бізнес, витрачає гроші  на просування бізнесу, створює гарну  репутацію і пізнаваний імідж (так  званий “бренднейм”)[2, c.48]. Після того, як компанія довела працездатність своєї бізнес концепції й успішну відтворюваність цього бізнесу, вона може почати пропонувати підприємцям, що хочуть повторити подібний успіх, купити її франшизу.
    Франчайзі (франшизіат) - це людина або компанія, що купує у франчайзера можливість навчання і отримання допомоги при  створенні бізнесу і виплачує сервісну плату (роялті) за використання товарного знаку, ноу-хау і системи  ведення робіт франчайзера. Франчайзі  сам оплачує витрати на створення  бізнесу. Дуже часто франчайзер надає  дуже вигідні знижки на важливі постачання (матеріали, видаткові кошти). Ці знижки завжди дають можливість франчайзі  купувати продукти у франчайзера  по більш вигідній ціні й у такий  спосіб це коштує дешевше, ніж розвивати  бізнес без франчайзера. Франчайзі  робить первісний внесок за допомогу по створенню і відкриттю бізнесу. Франчайзі приймає на себе обов'язок виплачувати щомісячні внески за право користування торговим знаком і бізнес системою, за підтримку, навчання і консалтінг, що надаються франчайзером.
    Франшиза - це повна бізнес система, яку франчайзер продає франчайзі. Іншою назвою для  подібної системи служить франчайзінговий  пакет, що зазвичай включає посібники  по веденню робіт і інші важливі  матеріали, що належать франчайзеру[2, c. 49].
    Франчайзінгові  взаємини можуть бути прибутковими для  обох сторін. Франчайзі зацікавлений у максимальних продажах при мінімальних  витратах. Франчайзі повинний виконувати правила ведення бізнесу по франшизі і брати участь у рекламних і маркетингових компаніях   франчайзера. Франчайзер зосереджено працює над тим, щоб лідирувати в конкурентній боротьбі, що було б дуже важко зробити одному франчайзі. Франчайзер надає необхідну підтримку, для того щоб франчайзі міг приділяти всю увагу своїм щоденним операціям[13, c.250].
    Існують різноманітні форми франчайзингу. Вибір  франчайзингу залежить: від виду господарської  діяльності; стабільності франчайзера  і його місця на ринку товарів  і послуг; особливостей ринку місцевого  франчайзі. Виділяють три основних види франчайзингу:
    1. Товарний франчайзинг, який іноді називають "франчайзинг продукту (торгового імені)". Це франчайзинг у сфері торгівлі та продажу готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером звичайно є виробник, що продає готовий продукт чи напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне і після продажне обслуговування продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило є істотним для взаємин партнерів — франчайзера і франчайзі-дилера.
    Цей вид діяльності передбачає придбання  в провідної компанії права на продаж товарів під її торговою маркою. У цьому випадку франчайзі  купує у франчайзера товари і  перепродує їх від імені франчайзера. В окремих випадках провідна компанія бере участь в оплаті гарантійних  послуг, відшкодуванні витрат на спільну  рекламу. Як правило, для товарного  франчайзингу характерна вузька спеціалізація  франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг. Типовою сферою застосування цієї форми контрактних  відносин є продаж і обслуговування вантажних і легкових автомобілів, роздрібний продаж нафтопродуктів, безалкогольних напоїв. В наш час франчайзинг  у форматі "продукт і торгова  марка" становить близько 30 % від  усіх франчайзингових угод.
    2. Виробничий франчайзинг — це франчайзинг у виробництві товарів. У цьому випадку фірма, що володіє технологією виготовлення якогось продукту, продає місцевим чи регіональним заводам сировину для виготовлення (наприклад, завод з розливу безалкогольних напоїв).
    Дрібна  фірма за таких умов не просто виступає під торговою маркою франчайзера  і реалізує його продукцію та послуги, але і включається в повний цикл господарської діяльності великої  корпорації, виконуючи рівні з  нею вимоги технологічного процесу, якості, навчання персоналу, виконання  плану продажу, оперативної звітності. Ця форма передбачає тісний контакт  франчайзера і франчайзі, детальну регламентацію діяльності і високий  ступінь відповідальності малого підприємства.
    3. Діловий франчайзинг називають "франчайзинг бізнес-формату". За такого способу франчайзер продає ліцензію приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під ім'ям франчайзера. Франчайзі сплачує постійні внески, а також робить внески в рекламний фонд, що контролюється франчайзером. Франчайзер може здати в оренду франчайзі основні фонди, запропонувати йому фінансування; він може також виступати і як постачальник для своїх франчайзі.
    "Бізнес-формат" найчастіше використовується при  організації підприємств швидкого  харчування, готелів, роздрібної  торгівлі промисловими товарами, обслуговуванні бізнесу, торгівлі  нерухомістю.
    Бувають також певні національні моделі франчайзингу. В американській моделі основний акцент робиться на те, що франчайзинг  — система договірних відносин, яка застосовується в основному  у сфері розподілу продукції  і послуг. Французька модель франчайзингу практично збігається з американської  з тією відмінністю, що постійні внески за поточне управління та навчання, а також внески на цілі маркетингу і збуту є фіксованою сумою, а  право користування торговою маркою не обмежується терміном дії контракту, а закріплюється за одержувачем  франшизи назавжди. Італійська модель франчайзингу передбачає, що франчайзер надає франчайзі виключне право  на виробництво і збут під його торговою маркою певних товарів і  послуг на конкретному ринку.
    У міжнародній бізнес-практиці франчайзинг  приймає різні форми залежно  від наступних критеріїв:
    1. Профіль економічної діяльності
    Промисловий (виробничий). Договір промислового франчайзингу торкається виробництва товарів. Франчайзі уповноважений за допомогою ліцензії виробляти товари під маркою франчайзера і за його підтримкою. Франчайзер має, таким чином, можливість просувати свої товари і марки без значних додаткових інвестицій. Франчайзер надає управлінські консультації, проводить навчання персоналу, подає технічну і комерційну підтримку, надає ноу-хау, право використання торгової марки та інші права на інтелектуальну власність, займається рішенням питань, пов'язаних з рекламою. Найбільш відомими договорами промислового франчайзингу пов'язані з виробництвом таких товарів як: Campari, Schweppes, Coca-Cola, Pepsi-Cola.
    Франчайзинг розподілу. В даному випадку франчайзер є або виробником, або оптовиком, що реалізовує товари під своєю маркою через франчайзингову мережу. Обов'язки франчайзера полягають в наданні консультацій, підготовці персоналу, наданні прав використання марок товарів, що є предметом франшизи. Широко відомими франшизами в даній області є: Santal, Veritas, Unic, Yves Rocher, Christiansens.
    Франчайзинг послуг. Франчайзинг у області послуг полягає в тому, що франчайзер, що володіє специфічним методом або практикою надання певних послуг, уповноважує франчайзі використовувати ці ж методи або практики в наданні таких же послуг. Найбільш поширеними франчайзинговими мережами у області послуг є: McDonald’s, Pizza Hut, Fast-Foods, Hertz, Avis, Rent а car, Sheratton, Hilton, Holiday Inn.
    2. Рівні посередництва
    Прямий франчайзинг є традиційною формою франчайзингу і полягає в тому, що франчайзер співробітничає безпосередньо зі всіма франчайзі, що діють на різних територіях і входять в його мережу.
    Майстер-франчайзинг полягає в тому, що франчайзер підписує договір Майстер-франчайзингу (базовий договір) з під франчайзером на певній території, а останній, у свою чергу – договори франчайзингу з множиною франчайзі на відповідній території.
    3. Ступені участі партнера в  статутному капіталі
    Франчайзі – засновник. У своїй класичній формі франчайзинг не передбачає участі франчайзера в статутному капіталі. Відповідно, як засновники виступають фізичні або юридичні особи, що представляють франчайзі. Суть франчайзингу в тому і полягає, що притягуються особи, які хочуть і вміють управляти бізнесом, але вважають за краще мінімізувати підприємницький ризик за допомогою співпраці з досвідченим партнером.
    Спільне заснування підприємства. У практиці бізнесу зустрічаються такі умови, коли перевага віддається спільній участі партнерів (франчайзі і франчайзера) в створенні підприємства-франчайзі. Як приклад таких умов можуть бути: нестача фінансових ресурсів у франчайзі (частка франчайзера – в грошовій формі, але частіше – у вигляді устаткування для бізнесу), бажання франчайзера одержати додаткові важелі для контролю. Звичайно частка франчайзера в статутному капіталі менше 50%, оскільки його первинною метою не є повний контроль бізнесу, тим паче, що договір франчайзингу надає йому широкі можливості в цьому напрямі.
    Залучення органів місцевої влади в якості засновника. В даному випадку в заснуванні підприємства беруть участь франчайзер, з одного боку, і місцева публічна влада, з іншого. Як приклади таких франшиз є ресторани McDonald’s у Москві, які в кінці 80-х років були спільними підприємствами (50% ? 50%) іноземного партнера і московської мерії. Це було умовою, характерною для радянського періоду, що мала на меті встановлення контролю над діяльністю іноземних компаній. В той же час, ця модель може бути використана і сьогодні, особливо у випадках, коли зарубіжний партнер хоче одержати гарантії захисту інвестицій з боку держави або місцевих органів. Основний ризик подібних підприємств полягає в зайвому втручанні публічного партнера в діяльності підприємства. Тому певні обмеження в цьому відношенні повинні бути обумовлені в установчих документах.
    Франчайзинг поєднує в собі переваги, характерні малим підприємствам, з одного боку, і крупним компаніям, з іншого. І франчайзі, і франчайзер одержують  один від одного те, що у них окремо відсутнє, швидше ніж це можна досягти  в звичайній практиці підприємництва. Отже франчайзинг має як переваги, так і недоліки. Переваги для франчайзера  полягають в наступному:
    1) франчайзинг дозволяє франчайзеру  збільшити кількість торгових  точок (виробництв), що розповсюджують (чи надають) послуги. Для розширення  справи не вимагається великих  власних капіталів;
    2) розширює джерела доходів (прибутків)  за рахунок зусиль франчайзіата;
    3) знижує рівень витрат виробництва  і повернення на одиницю товару, так як франчайзіат сам покриває  витрати на утримання свого  підприємства;
    4) право франчайзіата використати  торгову марку згідно до франчайзу  захищено методом патентування  торгової марки.
    Недоліки  франчайзингу для франчайзера:
    1) франчайзеру буває важко контролювати  франчайзіатів, оскільки вони  не являються його найманими  робітниками і він не може  безпосередньо керувати ними;
    2) можливість згубити свою репутацію  через погану роботу франчайзіата;
    3) франчайзер не може бути певен,  що всі франчазіати подадуть  йому правдивий звіт про свою  діяльність;
    4) при виникненні протиріч між  франчайзером і франчайзіатом  франчайзер не може замінити  його іншим, більш дисциплінованим.
    Переваги  франчайзингу для франчайзіата полягають  в можливості:
    1) стати самостійним підприємцем;
    2) вести бізнес під визнаним  торговим знаком;
    3) продавати продукт і надавати  послуги на ринках, які недоступні  для даної фірми;
    4) одержувати допомогу від франчайзера  по благоустрою торгових точок,  підготовці торгового персоналу  до роботи;
    5) спільної реклами та ін.
    Недоліки  для франчайзіата:
    1) як і будь-який підприємець,  франчайзіат підвладний ризику;
    2) контроль з боку франчайзера  може залишати мало можливості  франчайзіату для самовираження;
    3) небезпека для франчайзіата постраждати  при погіршенні репутації фірми  франчайзера;
    4) великі витрати на послуги  франчайзера;
    5) небезпека, що фірма франчайзера  збанкрутує та ін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Аналіз  розвитку франчайзингу а світовому (міжнародному) бізнес-середовищі.
    Франчайзинг використовується приблизно в 75  сферах  бізнесу  –  від фаст-фудів  та  ресторанів до операцій з нерухомістю  та  юридичних послуг. За даними Frandata Сorporation, сферами  економіки,  у  яких франчайзинг  сьогодні одержав  найбільше  розповсюдження,  є: установи фаст-фуд – близько 20% загальносвітової кількості франчайзі; роздрібна  торгівля – 15%; сфера послуг – близько 12%; автомобільні перевезення та обслуговування – 8%; будівництво  –  7%. При  цьому  близько  50%  усіх франчайзингових  мереж  світу  працюють  у  сфері  торгівлі, де ключове місце належить установам фаст-фуд, ресторанам, магазинам  промислових та продовольчих товарів [7, c.60].
    Визнаними лідерами франчайзинга та експортерами франшизного бізнесу в світі  є США, Канада, Корея, Японія, Австралія, лідери Європи – Німеччина, Франція, Великобританія.
    Батьківщиною  франчайзингу є США. Найвищий підйом у його розвитку спостерігався тут  у період з 1975 по 1990 р. Сьогодні майже  половина роздрібної торгівлі в цій  країні має франчайзингову форму. Франчайзинг  набув значного поширення у мережі закладів швидкого харчування. Яскраве  підтвердження тому — франчайзингова система "МакДональдс". На початку 50-х років XX ст. це було придорожнє кафе біля містечка Сан-Бернардіно в американському штаті Каліфорнія, власники якого  брати Ричард і Моріс МакДональди  задумалися над тим, як поліпшити  обслуговування своїх клієнтів і, природно, збільшити прибуток. Вони знайшли  вдалий спосіб: скоротили число позицій  у меню до трьох блюд, стандартизували  технологію на основі конвеєрної системи  й уніфікували рецептуру приготування блюд. Така однаковість створила нове покоління клієнтів, які точно  знали, що де б вони не були, скрізь у "МакДональдс" стандартне і швидке обслуговування, звичний асортимент блюд. "МакДональдс" сьогодні —  це потужна транснаціональна корпорація, що обслуговує на своїх 15 тис. підприємствах у різних країнах світу сотні мільйонів клієнтів[11, c.39].
    На  сьогодні франчайзинговими мережами в  США створюється близько 15% ВВП, у  них зайнято 7 млн. осіб. За даними міністерства торгівлі США, протягом останніх двадцяти років реалізація товарів і послуг компаніями, які працюють за системою франчайзингу, зростає щомісячно  на 10%, частка франчайзингу в роздрібному  товарообороті перевищує 50%. Франчайзинг  «довів» – він не лише має право  на існування, але і є успішною моделлю розвитку бізнесу.
    Причинами тривалого зростання франчайзингу в США за припущеннями фахівців є зростання особистого доходу, стабільність цін, високий рівень оптимізму споживачів) і вища конкуренція за частину ринку. Безумовно, також важливим чинником, що зробив внесок у розвиток франчайзингу, стала привабливість США для іноземних компаній. Особливо активно з'являлися на ринку США канадські, європейські та японські франчайзери зі своїми системами, що вже досягли успіху в цих країнах.
    Американський франчайзинг охоплює практично  усі види бізнесу– від автомобільних  перевезень, будівництва до садових  послуг, торгівлі й освіти. Проте, за даними FRANDATA Corporation, п’ятірка найбільше  “зайнятих” франшизами  “підсекторів”  бізнесу  виглядає  в  такий  спосіб: ресторани “фаст-фуд”  (у  т.ч. морозиво й десерти) – 18 % усіх  франшиз,  роздрібна  торгівля  (у  т.ч.  продуктами  харчування) – 14 %, надання послуг  (у т.ч. спортивних  і туристичних) – 12 %, автомобільні перевезення  й обслуговування – 8 %, будівництво – 7 % [9].
   
   Рис. 2.1. Види франчайзингових підприємств в США (2008 р.)[4, c.133] 

    Як  видно з діаграми 81,1% франчайзингових  підприємств США відносяться  до "франчайзинг бізнес-формату" франчайзингу бізнес-формату. У цих  підприємствах задіяні 79,5% службовців від загального числа у сфері франчайзингу.
    А 18,9% франчайзингових підприємств  США відносяться до франчайзингу товару. У цих підприємствах задіяні 20,5% службовців від загального числа  у сфері франчайзингу.
   У 2005 р. 34% річного продажу забезпечувалось  завдяки франчайзингу, що здійснювався через 500 тис. підприємств із загальним річним прибутком у $ 640 млрд. США.
   У Канаді франчайзинговий ринок багато у чому віддзеркалює еволюцію франчайзингу в США. У 2006 р. обсяги роздрібних продажів через франшизи в Канаді перевищили $ 48 млрд. (CDN) або близько 45% загального обсягу роздрібного продажу. Понад 50% цих продаж були здійснені через франчайзинг бізнес-формату та інші "нетрадиційні" форми франчайзингу.
   Близько половину франшиз бізнес-формагу  в Канаді є власністю іноземних  компаній, переважна більшість яких із США. Можливо завдяки географічній близькості та культурним подібностям Канада за зовнішніми ознаками є звичним ринком для експансії американських франшиз.
   Міністерство  торгівлі США зазначало, що 29% усіх американських іноземних франшиз були розміщені в Канаді, загальною кількістю 237 франчайзерів, що володіли 9 031 торговою точкою. Це відповідає близько 40% усіх іноземних франшиз торговельних точок США, розміщених у Канаді. Франчайзери з інших країн, зокрема, з Франції, Австралії, Великобританії, також проникають на ринок Канади швидкими темпами.
    У Франції, яка займає третє місце  по числу франчайзингових мереж  серед європейських країн, налічується  більше 620 франчайзерів і 30 тис. франчайзі. Французи охоплюють 40% всього європейського  франчайзингового ринку, місткість  якого оцінюється в 32-35 млрд. дол.
    На  відміну від деяких своїх сусідів, Франції характерне домінування  національних франчайзингових операторів. Лише 5% торгових точок представлені іноземними франчайзерами[6,c.82].
    Франшизам, які займаються продажем одягу і  взуття (близько 25% ринку), характерна найбільша  величина річного приросту в усьому роздрібному франчайзингу. Продукти харчування, меблі і побутові прилади  також займають значну долю франчайзингових  роздрібних продаж, 15 і 20% відповідно. Решта 40% ринку належить послугам (25,5%), будівництву (7,5%) і готельному та ресторанному бізнесу (7%). 

    
    Рис. 2.2. Найбільш зайняті франчайзингові сектори бізнесу за даними «Franda Corporation» у Франції на 2008 р. [7, c.70]
   У Великобританії розвиток франчайзингу прискорився після заснування   у   1977   р.    Британської   франчайзингової   асоціації (BFA). Ринок франшиз Великобританії має стабільну основу та позитивно оцінюється урядом, засобами масової інформації та громадськістю в цілому.
   Фактична  кількість американських франчайзерів у Великобританії значно менша від кількості вітчизняних (британських) франчайзерів. У Великобританії на ринку переважає франчайзинг послуг, . так як і в США, де призвело до появи деяких оригінальних і інноваційних ідей, таких як чистка килимів, дитячі ігрові центри, побутове обслуговування[4, c.132].
    В Японії загалом виділяються три основні категорії японських франшиз: 1) поділ (продаж) товарів. 2) послуги харчування, 3) надання інших послуг. Японія виявилася досить привабливою для американських франчайзерів у їх пошуку ринків збуту та стала другим найбільшим закордонним ринком для американських франчайзерів після Канади. У 1999 р. в Японії загалом працювало 69 франчайзерів, які володіли 7 366 торговими точками, 72% з яких належали до другої категорії — послуги харчування.
    В Італії у 1998 р. працювало 300 франчайзерів, які оперували 17 500 франшизами. Протягом того самого періоду валові об'єми продаж перевищили $ 4,1 млрд. Італійський франчайзинговий ринок характеризується пропорційним поширенням як іноземних, так і національних франчайзерів, які здебільшого орієнтуються на сферу розподілу продукції (продаж).
    У Голландії франчайзинг також виявився динамічною силою в економіці. У 1997 р. в Голландії налічувалося 289 франчайзерів, які оперували 11 252 торговими точками в країні, і сукупні об'єми франчайзингових продаж були у чежах $ 5,8 млрд. Провідною формою франчайзингу в Голландії є франшизи на розподіл продукції (продаж); на другому місці — франшизи сфери послуг.
    Хоча  існує тенденція до зростання  присутності в країні іноземних франшиз, на ринку все ще домінують національні оператори.
    В Іспанії франчайзинг переживає період розвитку. Іспанський ринок франшиз складається з торгівлі товарами зі значним домінуванням одягу і продуктів харчування. Сфера послуг лише починає розвиватися. Франчайзинговий ринок Іспанії є досить перспективним для національних та іноземних франчайзерів у зв'язку з тим, що багато регіонів Іспанії запровадили матеріальні заохочення для розвитку підприємництва.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.