На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Ринок прац

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 12.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 10. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст 

    Вступ .........................................................................................................2

    Розділ 1. Загальна характеристика ринку праці

           1.1  Попит та пропозиція на ринку праці………………........................4
           1.2 Теоретичні основи аналізу ринку праці.......................................….8 

    Розділ 2. Стан та динаміка ринку  праці в Україні
           2.1 Динаміка зайнятості та безробіття  в Україні……..........................11
           2.2 Реалізація державної політики зайнятості населення...................18
          2.3 Перспективи державної політики зайнятості населення...............21

    Висновки................................................................................................26

              

    Список  використаної літератури......................................................27

    Вступ

 
      Ця робота, на мою думку, є  особливо актуальною в даний  час, коли наша держава вийшла  на новий рівень не тільки  зовнішньополітичних, а й економічних відносин.
      Проблема зайнятості завжди була  одною з найважливіших, і тому  зараз досліджувати її буде  значно цікавіше – адже нова  влада веде за собою нові  зміни на краще. 
     Тому  вважаю своєю метою відстежити  всі перспективи і тенденції  нової державної політики щодо зайнятості населення.
      Об’єктом моїх досліджень є  сучасний ринок праці України.
      Ринок праці стає найважливішою ланкою національної і світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові ресурси творчого типу, що здійснюють еволюцію суспільства. Мова йде про вияви ініціативи, виробничої самостійності, прагнення до удосконалювання технології і методів обслуговування населення.
     Предметом  своєї роботи я визначила окремі  риси ринку праці України, а  саме: динаміку зайнятості і безробіття населення.
    Найбільш масштабним завданням  соціально орієнтованої економіки держави в ринковому господарстві, що формується, є діяльність у сфері соціального захисту всіх шарів суспільства і по виробленню стратегії ефективної соціальної політики. Формою її реалізації виступає фактичний образ дій держави, втілений в соціальну політику, що охоплює всі сфери економічних відносин у країні. Одним з найважливіших напрямків його діяльності є  регулювання зайнятості і стимулювання висококваліфікованої і продуктивної праці  і, як наслідок, збільшення національного доходу.
    Своїми ж завданнями вважаю:
    вивчити теоретичні засади даної теми;
    вивчити відносини на ринку праці України;
    дослідити динаміку зайнятості населення.
 
 
 
 
 
 
    Розділ 1. Загальна характеристика ринку праці 

    В цьому  розділі розглядаються базові поняття  і складові частини ринку праці.
      Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.
    Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів, проектних робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, і грошей (кредитів)) і ринок праці.
    Отже, ринок праці — це ринок найманої праці. Він охоплює відносини від моменту наймання працівників на роботу до їхнього звільнення.
    Елементами  ринку праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна. У сучасній економічній літературі відсутня однозначна відповідь на запитання, що вважати товаром на ринку праці: роботу силу, працю чи послуги праці? Проте більшість авторів схильні до думки, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила.
      Ринок праці виконує такі  функції:
    • узгоджує економічні інтереси суб'єктів трудових відносин;
    • забезпечує конкурентне середовище кожної зі сторін ринкової взаємодії;
    • забезпечує пропорційність розподілу робочої  сили відповідно до структури суспільних потреб і розвитку техніки;
    • підтримує  рівновагу між попитом на робочу силу та її пропозицією;
    • формує резерв трудових ресурсів для забезпечення нормального процесу суспільного відтворення;
    • сприяє формуванню оптимальної професійно-кваліфікаційної  структури;
    • стимулює працю, установлює рівноважні ставки заробітної плати;
    • впливає  на умови реалізації особистого трудового  потенціалу;
    • дає  інформацію про структуру попиту і пропозиції, ємність, кон'юнктуру ринку тощо[2].
    Основними суб'єктами ринку праці, як зазначалося, є роботодавець і найманий працівник.
    Регулювання ринку праці здійснюється для  забезпечення відповідності між  попитом на робочу силу та її пропозицією  за обсягом і структурою, тобто має на меті досягнення їх ефективної збалансованості
    В умовах ринкових відносин будь-які диспропорції у виробництві призводять до порушення  пропорцій ринку праці, тобто  співвідношень між сукупною величиною  попиту на робочу силу та її пропозицією, попитом на робочу силу та її пропозицією за галузями, регіонами; співвідношення між попитом на окремі професії, спеціальності та їх пропозицією[3]. 
     
     

      Попит та пропозиція на ринку  праці
 
    Елементами  ринку праці є попит на робочу силу та її пропозиція.
         Попит робочої сили
      На ринку праці зустрічаються продавець і покупець, як при будь-якій угоді купівлі - продажу. Продавці - це працівники, що пропонують свою робочу силу (здатність до праці), а покупці - це трудові чи колективи окремі підприємці, що можуть самостійно вирішувати, скільки і які працівники їм потрібні.
      На ринку праці діє закон попиту та пропозиції на робочу силу, що впливає на заробітну плату. Закон попиту та пропозиції на робочу силу відбиває невідповідність вільних робочих місць складу прихожих на ринок праці працівників по кількісних і якісних параметрах.
     Попит  може бути індивідуальним і  сукупним.
      Сукупний попит на робочу силу — це ринковий попит з боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку.
    Індивідуальний  попит на робочу силу— це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми). Він залежить від:
    • попиту на продукцію фірми, тому що робоча сила необхідна як виробничий ресурс для виробництва інших товарів  і послуг, тобто попит на робочу силу залежить від попиту на продукт фірми, організації[3];
    • стану  виробництва, зокрема, особливостей технологічного процесу, розмірів і ефективності капіталу, який використовується, методів організації  виробництва й праці тощо;
    • якості праці, що визначається рівнем освіти, професійністю, продуктивністю працівника;
    • фонду  заробітної плати, який може роботодавець запропонувати для наймання певної кількості працівників, оскільки чим  більший загальний розмір цього  фонду, тим більше найманих працівників  може найняти роботодавець, і навпаки, чим вища
     кожного  працівника, тим менша кількість  їх за допомогою фонду зарплати  буде найнята.
    Регулювання попиту на робочу силу потребує аналізу  факторів, які впливають на нього. Збільшення попиту можна досягти  шляхом його стимулювання через створення нових постійних або тимчасових робочих місць, розвиток нестандартних форм зайнятості, прямих інвестицій у створення і реконструкцію робочих місць.
    Зростанню попиту сприяє також: упровадження пільгового оподаткування й кредитування для  тих галузей і регіонів, в яких доцільно збільшити кількість робочих місць; застосування прямих виплат підприємствам за кожного найнятого працівника, відшкодування підприємству витрат, пов'язаних із пошуком, навчанням та найманням на роботу працівників.
    Водночас  мають бути установлені певні юридичні обмеження щодо зростання зайнятості, зокрема через надання можливості індивідуального регулювання робочого часу, зняття обмежень щодо скорочення кількості працівників, можливості звільнення їх у разі зменшення обсягу робіт.
    Держава повинна економічно заінтересовувати підприємства брати участь у забезпеченні зайнятості менш конкурентоспроможних верств населення, таких як молодь, інваліди, жінки з малими дітьми. Для цього доцільно встановлювати пільги за плату до бюджету за використання робочої сили цих груп населення, дотації для створення спеціалізованих робочих місць, організації профнавчання тощо.
    У разі скорочення попиту на робочу силу доцільна жорсткіша кредитна політика, встановлення додаткового податку за використання праці трудівників, зменшення інвестицій тощо[3].
    Формування  попиту на робочу силу здійснюється під  впливом таких факторів:
    приросту величини трудових ресурсів,
    співвідношення зайнятого і незайнятого населення,
    використання мало конкурентних груп населення,
    особливостей пенсійного законодавства,
    кадрової політики на кожному підприємстві.
 
         Пропозиція робочої сили
     
     Пропозиція  робочої сили характеризує чисельність  працездатних людей з урахуванням  їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації  на ринку праці  та ін.
    Співвідношення  між в Україні свідчить про  загострення ситуації на ринку праці. За останні роки в Україні спостерігається  зниження навантаження на одне вільне робоче місце, яке на 1 січня 2002 в  середньому по Україні становило 11 осіб, що наполовину менше ніж на цю дату 2000 року, на третину – ніж на початок 2001 року. Дисбаланс між попитом на робочу силу та її пропозицією зменшується по всіх групах професій.
      Кон'юнктура ринку — це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.
    Виділяють три типи кон'юнктури:
    • працедефіцитна, коли на ринку праці спостерігається  нестача пропозиції праці;
    • праценадлишкова, коли існує велика кількість безробітних  і відповідно надлишок пропозиції праці;
    • рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.
    Кожен тип ринкової кон'юнктури властивий  тому чи іншому регіонові або сфері  прикладання праці, утворюючи в  сукупності загальний ринок праці  в країні[3]. 

      Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції складається під впливом конкретної економічної та соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення. Залежність цих величин графічно зображено на Рис.1. 
     

             
 

               



      
     


     

    Рис.1. Модель ринку праці 

    З Рис.1 видно, що у міру зниження рівня реальної заробітної плати (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і відповідно зайнятість зростають. Зростання реальної заробітної плати супроводжується збільшенням пропозиції робочої сили. У точці перетину цих кривих попит і пропозиція робочої сили збігаються, тобто виникає рівновага на ринку праці. Якщо ціна робочої сили вища від рівноважної, має місце безробіття, якщо нижча — дефіцит працівників.
    На  практиці загальна і структурна рівновага  попиту і пропозиції робочої сили практично є недосяжними. Кон'юнктура  ринку праці безпосередньо впливає  на ціну робочої сили[1]. 

     Ціна  робочої сили має забезпечувати  придбання на ринку такої кількості споживчих товарів і послуг, щоб працівник міг:
    • підтримати свою працездатність і одержати необхідну  професійно-кваліфікаційну підготовку;
    • утримувати сім'ю і виховувати дітей, без  чого ринок праці не зможе поповнюватися  новою робочою силою замість тієї, котра вибуває;
    • підтримувати нормальний для свого середовища рівень культури і виконувати обов'язок громадянина суспільства, що також  потребує витрат.
     Ціна  робочої сили виступає у вигляді  заробітної плати. Зауважимо,  що висока заробітна плата обмежує можливості підприємця в найманні додаткових працівників, скорочуючи попит на них, і навпаки, низький рівень зарплати дає можливість збільшити кількість робочих місць[3]. 

      Теоретичні  основи аналізу ринку  праці
 
      Неокласична оцінка ринку праці виділяє чотири основних підходи до аналізу його функціонування. В основі першої концепції лежать постулати класичної політекономії. Її прихильники думають, що ринок праці, як і всі інші ринки, діє на основі цінової рівноваги, тобто основним ринковим регулятором служить ціна у даному випадку робочої сили (заробітна плата).   Саме за допомогою заробітної плати, на їхню думку, регулюється попит та пропозиція робочої сили, підтримується їхня  рівновага. Інвестиції в утворення і кваліфікацію (у людський капітал) це аналоги інвестицій у машини й устаткування. Відповідно до маргінальної концепції індивід “інвестує в кваліфікацію” доти, поки не знижується норма прибутку на ці вкладення.
       З неокласичної концепції випливає, що ціна робочої сили гнучко  реагує на потреби ринку, збільшуючись чи зменшуючись у залежності від попиту та пропозиції, а безробіття неможливе, якщо на ринку існує рівновага.
      Заперечення класичною теорією можливості недостатнього рівня витрат частково ґрунтується на законі Сея (пропозиція породжує свій власний попит, тому що сам процес виробництва створює доход, у точності рівний вартості зроблених товарів), що, однак, не враховує заощадження, тобто вилучення засобів з потоку доходів, і, у результаті, непродані товари, скорочення виробництва, безробіття і падіння доходів. Цей закон був би справедливий за умови короткострокової затримки засобів у домашніх господарств і не заважав би інвестиціям підприємців тоді б він не привів до скорочення обсягу реального виробництва за умови, що ціни на продукцію знижувалися пропорційно зниженню доходів. При збереженні ставок заробітної плати це моментально приведе до появи надлишків робочої сили, тобто викликає безробіття [3].
      Тому економісти-класики прийшли  до висновку, що вимушене безробіття  неможливе: будь-який бажаючий працювати по визначеній ринковій ставці, у тому числі досить низкою, може легко знайти роботу. Еластичність співвідношення цін і заробітної плати здатне підтримувати повну зайнятість. Оскільки серйозно говорити про зміну заробітної плати в точній відповідності з коливаннями попиту та пропозиції, тим більше про відсутність безробіття, не приходиться, прихильники цієї концепції посилаються на деякі недосконалості ринку, що і приводять до невідповідності їхньої теорії з життям. До них відносять вплив профспілок, установлення державою мінімальних ставок заробітної плати, відсутність інформації і т.п.  Висувається теза про нібито добровільний характер безробіття.
    Однак з цієї позиції важко пояснити її коливання в залежності від  фази економічного циклу. Але все-таки головне питання, на який не можуть відповісти прихильники неокласичного підходу, - чому всі наймані робітники у випадку перевищення їхньої пропозиції над попитом не пропонують свою робочу силу по більш низькій ціні?
      Іншого підходу до пояснення функціонування ринку праці дотримують кейнсіанці і монетаристи. На відміну від неокласиків, вони розглядають ринок праці як явище постійної і фундаментальної нерівноваги.
      Кейнсіанська модель (Дж.М.Кейнс, пізніше Р.Гордон і ін.), зокрема, виходить з того, що ціна заробітної плати  жорстко фіксована і звичайне не змінюється убік зменшення (цей елемент моделі ніяк не доводиться, а просто приймається  як безумовний факт). Оскільки ж ціна заробітної плати не є регулятором ринку, він (регулятор) повинний бути привнесений ззовні. Його роль приділятися державі, що, зменшуючи чи збільшуючи сукупний попит, може ліквідувати дана нерівновага. Так, знижуючи податки, держава стимулює ріст попиту і споживання. Це, у свою чергу, приводить до зростання виробництва і зайнятості. Таким чином, попит на робочу силу по цій моделі регулюється не коливаннями ринкових цін на працю, а сукупним попитом, інакше обсягом виробництва. Кейнсіанці вважають неспроможними твердження класиків про те, що фірми будуть інвестувати більше, якщо домогосподарства підвищать рівень заощаджень, тому що суб'єкти заощаджень і інвестори є різними групами людей і рішення приймають також роздільно. Ставка відсотка також не є єдиним чинником, тому що більш важливим є норма прибутку, що фірми очікують одержати від інвестицій. Під час спаду виробництва надії на прибуток настільки примарні, що рівень інвестицій буде низьким, а можливо буде ще і падати, незважаючи на значне зниження ставки відсотка. Позиція кейнсіанців полягає в тому, що плани заощаджень і інвестицій не відповідають один одному, і тому можуть відбуватися коливання загального обсягу виробництва, доходу, зайнятості  і рівня цін, тому що кількість зроблених товарів і послуг і відповідно рівень зайнятості знаходяться в прямої залежності від рівня загальних, чи сукупних, витрат[3].
    У монополістів-виробників, що домінують на ринках багатьох головних продуктів, є і можливість і бажання  протистояти зниженню цін на продукцію  в умовах падіння попиту. Та й  на ринках ресурсів сильні профспілки витримують тверду лінію проти зниження заробітної плати. Тільки коли заплановані інвестиції і заощадження рівні, рівень чистого національного продукту буде стабільним, чи рівноважним, інакше виникає безробіття й інфляція (а повна зайнятість є скоріше випадковістю, а не закономірністю).  
      Представники  школи монетаристів  виходять  із  твердої структури цін на  робочу силу і, більш того, з передумови односпрямованого руху.  
    Монетаристами вводиться поняття деякого природного рівня безробіття, що відбиває структурні характеристики ринку праці, що робить ціни на ньому негнучкому, перешкоджаючому нормальному його функціонуванню, що збільшують його нерівновагу  і, стало бути, безробіття. На думку представників даної школи, для, наприклад, американського ринку праці такими негативними факторами, що підсилюють ринкову нерівновагу, є  встановлення державою мінімального рівня заробітної плати, сильні позиції профспілок, відсутність усієї необхідної інформації про наявність вакансій і резервної робочої сили. Для зрівноважування ринку вони пропонують використовувати інструменти грошово-кредитної політики. Мова, зокрема, йде про необхідність використовувати важелі дисконтної ставки Центрального банку, розміри обов'язкових резервів комерційних банків на рахунках  центрального банку, що дозволить, зокрема, стимулювати інвестиційну і ділову активність і в такий спосіб збільшити зайнятість у країні.

      Ще один розповсюджений теоретичний  підхід до механізму функціонування  ринку праці представлений школою  інституціоналістів (Дж.Данлоп, Л.Ульман і ін.) Основна увага в ній приділяється професійним і галузевим розходженням у структурі робочої сили і відповідних рівнів заробітної плати. Тут просліджується відхід від макроекономічного аналізу і спроба пояснити характер ринку особливостями динаміки окремих галузей, професійних демографічних груп, що приймає усе більше значення в сучасному житті, особливо оглядаючись на країни з домінуючим положенням одних галузей і чи відсутністю нерозвиненим станом інших[3]. 
      У марксистській економічній теорії ринок праці визначається як ринок особливого роду. Його відрізняє від інших ринків різниця товару “робоча сила” і фізичного капіталу. Якщо робоча сила в процесі праці створює вартість, то всі інші види ресурсів лише переносяться на нову вартість самою працею. Це кардинально відрізняє робочу силу від всіх інших ресурсів, забезпечує її ключове значення в суспільному виробництві. Крім того, марксисти думають, що ринок робочої сили, хоча і підкоряється загальним ринковим закономірностям, має істотні особливості, оскільки сама робоча сила як суб'єктивний фактор виробництва, будучи товаром, може в той же час активно впливати на співвідношення попиту та пропозиції.

      Кожний з перерахованих підходів не дає абсолютно адекватної  картини механізму функціонування ринку робочої сили, однак їхній комплексний аналіз відбиває практично усі відомі аспекти сучасного життя [3]. 
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

    Розділ 2. Стан та динаміка ринку  праці в Україні

 
    В цьому  розділі розглядаються дані основних статистичних показників ринку праці. Також ми підіб’ємо підсумки здобуткам минулого уряду в сфері зайнятості населення. І  обов’язково проаналізуємо перспективні тенденції нової влади. 
     

    2.1 Динаміка зайнятості  та безробіття  в Україні  

    Спочатку  давайте дізнаємось, яке населення називається зайнятим, а яке  безробітним.
      Зайнятість -  характеризує чисельність працюючих осіб. Зайнятість означає не тільки роботу за заробітну плату (за наймом), але також і заради одержання прибутку чи сімейного доходу на власному підприємстві.
      Безробітними – визначаються працездатні громадяни працездатного віку, яку через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові приступити до підходящої роботи[4].
     Основні  типи безробіття:
         - фрикційне (пов’язане з пошуками  або очікуванням роботи);
         - структурне (є наслідком повільної  реакції робочої сили на вказані  зміни);
         - циклічне (спричиняється спадом виробництва, зменшенням сукупного попиту).
    Фрикційне та структурне безробіття мають відносно сталий характер і разом утворюють  природне безробіття, що віддзеркалює реальні адаптаційні можливості в економіці. Навіть якщо в цілому попит дорівнюватиме пропозиції праці, завжди будуть існувати фрикційне і структурне безробіття.
      Економічно активне населення – складається з населення обох статей старше встановленого віку, яке  впродовж певного періоду часу забезпечує пропозицію робочої сили для ринкового виробництва товарів та послуг.
     До їх складу не входять особи, які виконували неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які виконують тільки домашні обов’язки[2]. 
     
     

    Давайте розглянемо зміни  в кількості  економічного активного населення  в період з 1992 по 2003 роки.   

Таблиця 1
 
  Кількість населення зайнятого в усіх сферах економічної діяльності Економічно  активне населення, тис. осіб в тому числі
жінки, тис. осіб
чоловіки, тис. осіб
1992 24505,0      
1993 23945,2      
1994 23025,0      
1995 23725,5 25562,1 12763,9 12798,2
1996 23231,8 26111,5 12921,6 13189,9
1997 22597,6 26085,6 13237,2 12848,4
1998 22348,7 25935,5 13179,6 12755,9
1999 21823,7 22747,0 11013,4 11733,6
2000 21268,5 23127,4 11230,8 11896,6
2001 20941,9 22755,0 11076,5 11678,5
2002 21378,6 22701,7 11088,8 11612,9
2003   22614,2 11052,6 11561,6
    
 

    З Таблиці 1 видно як зменшилась кількість  економічно активного населення  починаючи з 1996 року. Також ми бачимо, що економічно активних чоловіків  було більше, практично завжди (виключення становлять 1997 та 1998 роки) [7]. 
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

    Проаналізуємо дані про кількість зайнятих і  безробітних людей в Україні  з 1995 року по 2003 рік. 
     

Таблиця 2
  Зайняті, тис. осіб в тому числі Безробітні, тис. осіб в тому числі
жінки, тис. осіб чоловіки, тис. осіб жінки, тис. осіб чоловіки, тис. осіб
1995 24125,1 12132,6 11992,5 1437,0 631,3 805,7
1996
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.