На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Банковский кредит, его экономическая суть и общие основы развития

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 12.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст:
Вступ 3
Розділ 1. Теоретичні основи моделювання функції інвестицій. 4
 1. 1. Поняття,  сутність та напрямки аналізу  інвестицій в основний капітал. 4
1.2. Нормативно-правове  регулювання капітальних вкладень. 9
1.3. Структура  інвестицій в основний капітал  та обґрунтування факторів, узятих  для аналізу моделі інвестицій  в Україні. 12
Розділ 2. Збір статистичної інформації та побудова економетричної моделі. 16
2.1. Перевірка  якості побудованої моделі. 16
    2.1.1. Перевірка  гіпотези о значимості параметрів  регресії за допомогою Т-статистики з рівнем довіри 95%. 17
    2.1.2. Перевірка  гіпотези об адекватності моделі  у цілому за допомогою Критерія  Фішера з рівнем довіри 95%. 18
    2.1.3. Перевірка  гіпотези о стійкості моделі  у цілому за допомогою Критерія  Чоу з рівнем довіри 95%. 18
    2.1.3. Оцінка  тісноти взаємозв'язку між змінними 20
    2.1.4. Побудована  адекватна модель. 21
2.2. Перевірка  наявності мультиколінеарності. 21
2.2. Перевірка  наявності гетероскедастичності. 25
2.3. Перевірка  наявності автокореляції. 28
Розділ 3. Аналіз побудованої моделі та її використання для прогнозування 32
3.1. Аналіз побудованої  моделі. Економічна інтерпритація. 32
3.2. Прогноз на 2010 рік. Побудова інтервальних  прогнозів. 33
Висновок 37
Список використаних джерел 38
Додаток 1 39 
 
 
 

Вступ
   Дослідження проблем інвестування є одним  із найбільш актуальних завдань економічної  науки. У сучасних умовах України  інвестиції мають стати найважливішим  засобом забезпечення виходу з довготривалої  економічної кризи, досягнення реальних структурних зрушень у народному  господарстві, технічного переозброєння, підвищення якісних показників господарської  діяльності на мікро- та макрорівнях  і, головне, життєвого рівня населення. Активізація інвестиційного процесу  є вирішальною умовою продовження  соціально-економічних перетворень.
   Реальна економічна ситуація в Україні значно ускладнює інвестиційну діяльність. Обсяг вкладань не забезпечує передумов  економічного зростання і навіть повноцінного відтворення наявного стану. Фактично країна існує за рахунок  безповоротного споживання успадкованого  від радянських часів виробничого  потенціалу. Необхідно робити адекватний ринковим відносинам інвестиційний  механізм, що органічно поєднає форми  приватного і державного інвестування та забезпечить оптимізацію взаємозв’язків різних суб’єктів інвестиційної  діяльності, створення відповідальної законодавчо-нормативної бази та інші заходи, що регламентують інвестиційний  процес як на рівні окремої фірми  чи галузі, так і національної економіки  в цілому   [2, c.5].
   Інвестиційний клімат України в цілому не є таким  вже несприятливим. Незважаючи на суттєві, в основному бюрократичні, перепони, існують і навіть активно діють  налагоджені механізми як створення  нових виробництв, так і розширення діючих. Слабкий рівень інвестиційної  активності вітчизняних і зарубіжних інвесторів пояснюється не стільки  перепонами на шляху, власне, інвестиційного процесу, скільки несприятливими умовами  для прибуткової діяльності більшості  сфер і галузей [2, c.125].
 


Розділ 1. Теоретичні основи моделювання функції  інвестицій.
   1. 1. Поняття, сутність та напрямки аналізу інвестицій в основний капітал.
     Інвестиції - це вже відносно не новий для  економіки термін. У науковій економічній  літературі інвестиції розглядаються  як вкладення довгострокового капіталу в різні сфери й галузі економіки, інфраструктуру, соціальні програми, охорону навколишнього середовища з метою його збільшення у вигляді одержаного прибутку. Як економічна категорія інвестиції значно ширші за своїм змістом, ніж інвестиції в основний капітал. Вони охоплюють так звані реальні інвестиції (капітальні вкладення) і портфельні (фінансові) інвестиції. Інвестиції грають дуже важливу роль в економіці будь-якої держави. Вони є основою для розширеного, відтворювального процесу; прискорення науково-технічного прогресу (технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств, відновлення основних виробничих фондів, впровадження техніки і технології); підвищення якості продукції і забезпечення її конкурентоздатності, оновлення номенклатури й асортименту продукції, що випускається: зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції, збільшення обсягу продукції і прибутку від її реалізації.
     Інвестиції  в основний капітал (надалі – капітальні вкладення) – це матеріальна частина реальних інвестицій, спрямованих на розширене відтворення основних виробничих та невиробничих засобів. Основними складовими капіталовкладень є: витрати на будівельно-монтажні роботи; витрати на придбання різних видів устаткування, машин, механізмів, інструментів: витрати на проектно-дослідну діяльність.
     В економічному аналізі розглядають  галузеву, територіальну, від-творювальну та технологічну структури капіталовкладень.
     Галузева  структура означає розподіл капітальних вкладень за основними галузями економіки. Вона вважається прогресивною, якщо абсолютно й відносно збільшуються капіталовкладення у розвиток провідних галузей, які сприяють науково-технічному прогресу. До таких насамперед належать машинобудування, точне приладобудування, хімічна промисловість, розвиток комп'ютерних технологій тощо. Меншу частку займають такі галузі: житлове господарство, транспорт і зв'язок, будівництво об'єктів ви-робничої та невиробничої сфер, сільське господарство. Стан галузевої структури капітальних вкладень визначає темпи науково-технічного прогресу, ефективність функціонування економіки.
      Територіальна структура характеризує розподіл капіталовкладень за економічними регіонами і залежить від низки чинників: стану інвестиційного клімату в регіоні, послідовності ринкових перетворень, рівня економічного розвитку, наявності природних ресурсів, стану виробничої та фінансової інфраструктур.
      Відтворювальна  структура капіталовкладень характеризується співвідношенням витрат на підтримку діючих виробничих потужностей, модернізацію, технічне переозброєння та реконструкцію підприємств, на розширення діючих і будівництво нових об'єктів. Ефективною вважається така відтворювальна структура, в якій переважає частка капіталовкладень на модернізацію, технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств,
тобто структура з високою часткою  витрат на устаткування, що сприяє зменшенню капіталомісткості продукції та зростанню фондовіддачі. Відтворювальна структура впливає на технологічну. Реконструкція означає повне або часткове переобладнання виробництва, яке супроводжується заміною устаткування, автоматизацією виробництва. Тобто це не тільки просте відтворення основних засобів, а й відновлення їх на більш високій технологічній основі. Під час реконструкції можуть розширюватися окремі будови і споруди виробничого призначення, якщо нове високотехнологічне устаткування не розміщується у старих приміщеннях, а також може здійснюватися будівництво нових споруд виробничого призначення замість тих. що ліквідуються. Технічне переозброєння – це комплекс заходів щодо підвищення до сучасних вимог технологічного рівня виробництва шляхом оновлення та приросту устаткування. Технічне переозброєння впливає лише на активну частину основних засобів і, на відміну від реконструкції, не потребує додаткового розширення виробничих площ. Метою технічного переозброєння є інтенсифікація виробництва, збільшення виробничих потужностей, забезпечення зростання продуктивності праці та ресурсозбереження. Між реконструкцією та технічним переозброєнням існує багато спільного відносно кінцевих цілей, складу робіт. Однак суттєва відміна між ними полягає в тому, що реконструкція за своїми масштабами охоплює значно більший обсяг робіт, пов'язаних із переобладнанням діючих і будівництвом нових об'єктів, комунікацій. Щодо технічного переозброєння, то воно означає насамперед упровадження прогресивних технологій з мінімумом будівельно-монтажних робіт. Саме тому частка будівельно-монтажних робіт у процесі технічного переозброєння не перевищує 10 % від загального обсягу капіталовкладень, тоді як під час реконструкції ця частка досягає 50-60 %. Модернізація здійснюється під час капітального ремонту і полягає в удосконаленні тільки техніки, устаткування, засобів праці. Розширення діючих підприємств охоплює будівництво додаткових виробництв.
      Технологічна  структура капіталовкладень – це співвідношення витрат на будівельно-монтажні роботи, придбання устаткування, інструментів, інвентарю. Прогресивні зрушення в технологічній структурі оцінюються зіставленням у динаміці (порівняно з попереднім або базовим періодом) часток витрат на устаткування або на будівельно-монтажні роботи у загальному обсязі капіталовкладень. Ефективність технологічної структури визначається переважаючою часткою витрат на устаткування і зменшенням частки витрат на будівельно-монтажні роботи. Технологічна структура капіталовкладень має вирішальне значення для ефективного функціонування економіки. Відтворювальна та технологічна структури аналізуються за територіальною ознакою та по галузях. Оскільки ефективність використання капіталовкладень значною мірою залежить від прогресивності їх технологічної структури, виникає необхідність аналізу чинників, що визначають цю структуру. Суттєво впливає на технологічну структуру галузева структура капіталовкладень. Відносне збільшення асигнувань у галузі з традиційно високими частками витрат на устаткування (машинобудування, приладобудування, легка, харчова промисловість) зумовлює зростання активної частки вкладень і покращання технологічної структури. І навпаки, розширення асигнувань у такі галузі, як паливно-енергетичний комплекс, хімічна промисловість, чорна металургія, в яких частка витрат на устаткування значно менша (близько 40%), призводить до погіршання технологічної структури капіталовкладень. На технологічну структуру також впливає розподіл капіталовкладень між виробничою та невиробничою сферою, оскільки у виробничих вкладеннях частка будівельно-монтажних робіт нижча, ніж у невиробничих. Тому технологічна структура може погіршуватися за умови збільшення асигнувань у будівництво невиробничих об'єктів соціально-культурної сфери, а також розширення нового будівництва у разі подорожчання будівельно-монтажних робіт.
     Аналіз  капіталовкладень здійснюється за такими основними напрямами:
    структура капіталовкладень за ознакою виробничого та невиробничого призначення;
    галузева структура капіталовкладень;
    територіальна структура капіталовкладень;
    структура капіталовкладень за джерелами фінансування;
    відтворювальна структура капіталовкладень;
    технологічна структура капіталовкладень;
    частка капіталовкладень в основний капітал у валовому внутрішньому продукті;
    темпи зміни капіталовкладень та показників їх структури;
    розрахунки окремих показників використання капіталовкладень.
      Капітальні  вкладення забезпечуються коштами  з різних джерел, основним з який є національний доход, що створюється в сфері матеріального виробництва. Поряд з національним доходом джерелом засобів для капітальних вкладень є фонд відшкодування спожитих засобів праці. Джерелом коштів виступають також кредити іноземних банків і фірм. Кошти з цих джерел направляються на капітальні вкладення по декількох розподільних каналах. Тому в практиці забезпечення капітальних вкладень коштами з'являються різні за характером джерела. До них варто віднести: власні фінансові ресурси інвесторів (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб); позикові фінансові кошти інвесторів (облігаційні позики, банківські і бюджетні кредити); притягнуті фінансові засоби інвесторів (кошти, отримані від реалізації акцій, пайові й інші внески громадян і юридичних осіб); бюджетні інвестиційні асигнування; кошти позабюджетних фондів, безкоштовні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян.
    Склад коштів, що направляються на капітальні вкладення, залежить від того, хто  є інвестором і яку формою власності він представляє. Так, інвесторами державних капітальних вкладень є органи влади і керівництво країни, областей й інших адміністративно-територіальних утворень, а також державні підприємства й організації. У першому випадку капітальні вкладення здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів, позабюджетних фондів і позикових засобів. Державні підприємства й організації, а також ті, що засновані на колективній формі власності, забезпечують капітальні вкладення власними, залученими і позиковими коштами [1, c. 7-11].
 


   1.2. Нормативно-правове  регулювання капітальних  вкладень.
    Правове регулювання інвестицій регламентується  Законом України «Про інвестиційну діяльність». Відповідно до названого  Закону інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей,  які вкладено в об’єкти підприємницької  та інші види діяльності, з метою  отримання певного доходу або  досягнення соціального ефекту в  майбутньому. Той, хто має капітал  і вкладає його у ту чи іншу справу, називається інвестором, а сам  процес вкладання капіталу – інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). Інвесторами  можуть бути як юридичні, тік і фізичні  особи, тобто підприємства і окремі власники капіталу.
    Далі  у Законі визначаються об’єкти інвестиційної діяльності, а саме:
    новоутворювання та ті, що підлягають реконструкції, основні фонди, а також оборотні кошти в усі галузях народного господарства;
    цінні папери, акції, облігації та інші;
    цільові грошові внески;
    науково-технічна продукція та інші об’єкти власності;
    майнові права та права на інтелектуальну власність.
    Суб’єктами  інвестиційної діяльності:
    інвестори (замовники);
    виконавці робіт (підрядчики);
    користувачі об’єктів інвестиційної діяльності;
    постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;
    юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії тощо);
    громадяни України;
    іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.
    Рівень  інвестицій суттєво впливає на обсяг  національного доходу суспільства. Від його динаміки буде залежати багато макропропорцій у національній економіці [3, c. 96-99].
    Державне  регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.
    Управління  державними інвестиціями здійснюється республіканськими і місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.
    Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:
    надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;
    державних норм та стандартів;
    заходів щодо розвитку та захисту економічної конкуренції;
    роздержавлення і приватизації власності;
    •визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;
    політики ціноутворення;
    проведення державної експертизи інвестиційних програм та проектів будівництва.
    У вересні 1996 року спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства Фінансів України та Державного комітету у  справах містобудування і архітектури  було затвердження Положення з метою систематизації комплексу питань, пов'язаних із фінансуванням та кредитуванням капітального будівництва, цільового й ефективного використання державних коштів.
    Положення було обов'язковим для застосування підприємствами й організаціями  усіх форм власності та органами виконавчої влади усіх рівнів при фінансуванні та кредитуванні за рахунок державних і змішаних капітальних вкладень при здійсненні нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переозброєння діючих підприємств, проектних робіт, витрат на проведення конкурсів (тендерів), консервації (розконсервації) об'єктів, а також придбання обладнання, що не потребує монтажу та не входить до кошторису будов. При будівництві, яке здійснюється за рахунок недержавних капітальних вкладень, це Положення носить рекомендаційний характер. Саме у цьому положенні визначені наступні терміни:
    Капітальні  вкладення (інвестиції в основний капітал) - інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів.
    Державні  капітальні вкладення - інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, джерелом фінансування яких є кошти державного бюджету, державних підприємств та організацій, а також місцевих бюджетів.
    Недержавні  капітальні вкладення - інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів із недержавними формами власності.
    Капітальне  будівництво - процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об'єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів (з урахуванням проектних робіт, проведення торгів (тендерів) у будівництві, консервації, розконсервації об'єктів, утримання дирекцій підприємств, що будуються, а також придбання технологічного обладнання, що не входить до кошторису об'єктів).
    Змішані капітальні вкладення - інвестиції, що спрямовуються на фінансування капітального будівництва, у загальному обсязі яких є частка державних капітальних вкладень [1, c. 33-37].
 


   1.3. Структура інвестицій  в основний капітал  та обґрунтування факторів, узятих для аналізу моделі інвестицій в Україні.
    Згідно  методологічних роз'яснень Державного комітету статистики України капітальні інвестиції поділяються на інвестиції в матеріальні активи та інвестиції в нематеріальні активи.
    До  інвестицій в матеріальні активи належать інвестиції у нові та існуючі матеріальні активи, які були придбані або створені для власного використання зі строком служби більше одного року, уключаючи землю. До них належать інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення), існуючі будівлі та споруди, витрати на формування основного стада робочої та продуктивної худоби, інші необоротні матеріальні активи та капітальний ремонт. До інвестицій в нематеріальні активи належать обсяги інвестицій у придбання та створення власними силами необоротних нематеріальних активів, до яких належать: права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг, на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права.
    В обсяги інвестицій в основний капітал включені витрати на нове будівництво, реконструкцію, розширення та технічне переоснащення діючих підприємств усіх видів економічної діяльності, витрати на будівництво об’єктів житлово-цивільного призначення, витрати на придбання машин та обладнання без здійснення капітального будівництва.
    До  інвестицій в основний капітал належать витрати на будівельні роботи всіх видів; на монтаж обладнання; на придбання обладнання, що потребує чи не потребує монтажу; на придбання виробничого інструменту і господарчого інвентаря; на інші капітальні роботи та інші витрати.
    До  інвестицій в основний капітал приватних підприємств і організацій включені кошти населення на будівництво власних житлових будинків з надвірними господарськими будівлями.
    Суми податку на додану вартість включені у складові технологічної структури інвестицій в основний капітал та у вартість введених у дію основних фондів, за винятком випадків, встановлених чинним законодавством.
    Структура інвестицій в основний капітал розрахована виходячи з їх складових у фактичних цінах відповідних років [4].
    Найчастіше  виділяють три види джерел фінансування капіталовкладень:
    Державна субсидія (це джерело практично не зустрічається на практиці).
    Власні засоби підприємства (амортизаційні відрахування, виручка від реалізації майна, що вибуло, мобілізація внутрішніх активів, нерозподілений прибуток та інші грошові накопичення, раніше здійснені довгострокові фінансові вкладення, термін погашення яких закінчується в поточному періоді та ін.)
    Позикові засоби підприємства (кредити банків, позики фінансово-інвестиційних структур, засоби від розміщення емісії цінних паперів підприємств, заборгованість кредиторам, податковий інвестиційний кредит, інвестиційний селенг і лізинг), централізовані ресурси (безповоротні бюджетні ассигнувания і пільгові інвестиційні державні кредити), іноземні інвестиції (вклади до статутного фонду і покупка акцій підприємств, кредити зарубіжних банків і міжнародних організацій), емісія інвестиційних сертифікатів (інвестиційних фондів і компаній), акціонерний капітал.
    Власні  джерела фінансування характеризуються наступними позитивними особливостями: а) простотою і швидкістю залучення; б) високою віддачею по критерію норм прибутковості капіталу, що інвестується, оскільки не вимагають сплати позикового відсотка в будь-яких його формах; в) істотним зниженням ризиків неплатоспроможності і банкрутства підприємства; г) повним збереженням управління в руках первинних засновників компанії.
    Разом з тим вони мають і недоліки: а) обмежений об'єм залучення, а отже, і можливостей істотного розширення інвестиційної діяльності при сприятливій кон'юнктурі інвестиційного ринку; б) обмеженість зовнішнього контролю над ефективністю використання власних інвестиційних ресурсів, що при некваліфікованому управлінні ними може призвести до тяжких фінансових наслідків для компанії.
    Зовнішні  джерела фінансування характеризуються наступними позитивними особливостями: а) високим об'ємом можливого їх залучення, що значно перевищує об'єми власних інвестиційних ресурсів; б) вищим зовнішнім контролем над ефективністю інвестиційної діяльності і реалізацією внутрішніх резервів її підвищення.
    До  недоліків можна віднести: а) складність залучення і оформлення;          б) триваліший період залучення; в) необхідність надання відповідних гарантій на платній основі або під заставу майна; г) підвищення ризиків банкрутства у зв'язку з невчасним погашенням отриманих позик; д) втрату частини прибутку від інвестиційної діяльності у зв'язку з необхідністю сплати позикового відсотка; е) часткову втрату управління діяльністю компаній (при акціонуванні) [5, c. 128-129].
    Скрутне фінансове становище та збільшення кількості збиткових підприємств  унеможливлює їх інвестування за рахунок  прибутків. Таким чином, виходячи з реальної ситуації в економіці, необхідно визнати, що в найближчій перспективі власні кошти підприємств не зможуть бути основним джерелом фінансування капітальних вкладень. Тому тільки в разі припинення спаду виробництва активізуються нагромадження підприємствами власних капіталів для їх подальшого інвестування у виробництво [2]. Тому із числа факторів, що впливають на формування інвестиції в основний капітал, я виключила чистий прибуток підприємств.
    Важливим  внутрішнім джерелом фінансування інвестиційних  видатків є заощадження населення, які можуть з'явитися тільки після  збільшення реальних доходів його основної маси та підвищення рівня кінцевого споживання, що сприятиме, в свою чергу, розвитку виробництва. Незважаючи на кризу, що відбулася у 2008 році і досі продовжується, доходи населення, згідно статистичній інформації, ростуть, тому й ростуть валові заощадження, які були узяті для побудування моделі.
    Також, одним із важливих факторів, що впливає  на розмір капітальних вкладень являється  валове нагромадження основного  капіталу, як одне зі складових основних фондів. Тому включення в модель було одним із необхідних умов покращення її якості та прогностичних можливостей.
    На  інвестування впливає грошово-кредитна політика НБУ. Обсяг інвестицій зростає зі збільшенням пропозиції грошей і зниженням відсоткових ставок. Позичкові кошти збільшуються залежно від грошового мультиплікатора, який пов'язаний з нормою резервування. Пропозиція грошей визначається величиною монетизації економіки, обсяги якої в Україні знизилися до рівня, що інтенсифікував спад виробництва та спричинив витіснення загальновизнаних платіжних засобів бартером, неплатежами та іншими активами. Крім того, погіршилася структура грошової маси – в ній збільшилася частка готівки, яка не мультиплікує і переміщується в тіньову економіку. Натомість частка коштів у банках зменшилася, що, в свою чергу, знизило інвестиційні можливості банківського сектора. Незначний мультиплікативний вплив на економіку свідчить про те, шо він не є визначальним при формуванні пропозиції грошей. Операції на відкритому ринку НБУ шодо продажу державних бюджетних зобов'язань призводять до зменшення грошової бази, а отже, і негативно впливають на оздоровлення економіки. Основна проблема вітчизняної економіки недосконалість структури фінансових потоків, що призводить до загострення інвестиційної та платіжної криз та подальшого спаду виробництва [2]. Зважаючи на ці дані, я використала ставку НБУ, як один із факторів, але у разі побудови моделі, її якість погіршувалася (дивлячись на графік і порівнюючи фактичні та модельні значення інвестицій в основний капітал) , а узятий фактор виявлявся незначимим. Тому облікова ставка була виключена із факторів, що можуть впливати на стан інвестицій в основний капітал в Україні.
Розділ 2. Збір статистичної інформації та побудова економетричної моделі.
     Усі дані, що були використані для побудовання  моделі, узяті з офіціального сайту  Державного Комітету Статистики України [4].
     Загальний вид кількісних даних для аналізу та побудови моделі                 
                        Таблица 1
                       млн.грн.
Рік Інвестиції  в основний капітал  Валове заощадження Нагромадження основного капіталу ВВП
1 2000 23629.0 41896.0 33427.0 170070.0
2 2001 32573.0 52248.0 40211.0 204190.0
3 2002 37178.0 62632.0 43289.0 225810.0
4 2003 51011.0 74330.0 55075.0 267344.0
5 2004 75714.0 109808.0 77820.0 345113.0
6 2005 93096.0 113362.0 96965.0 441452.0
7 2006 125254.0 126980.0 133874.0 544153.0
8 2007 188486.0 177217.0 198348.0 720731.0
9 2008 233081.0 197473.0 250158.0 948056.0
10 2009 151777.0 151746.0 167644.0 913345.0
 
   2.1. Перевірка якості  побудованої моделі.
     Для того, щоб побудувати модель, необхідно  оцінити степінь впливу обраних факторів на результуючу змінну Y – інвестиції в основний капітал.
    Ми  будемо шукати функціональну залежність (статистичний зв'язок) фактора Y від обраних факторів: валове заощадження (X1), нагромадження основного капіталу (X2), валовий внутрішній продукт(X3). Цю функціональну залежність ми будемо визначати за допомогою регресійного аналізу, а саме використовуючи функцію «ЛИНЕЙН» в MS Excel, оцінюючи параметри моделі. Ця функція розраховує статистику для ряду з використанням методу найменших квадратів, щоб розрахувати пряму лінію, котра найкраще аппроксимує фактичні дані.
 


Паметри моделі, отримані за допомогою функції  «ЛИНЕЙН»
                     Таблиця 2
a3 a2 a1 a0
-0.020786888 0.837448519 0.277743213 -11501.087
0.004154472 0.025907911 0.030983891 1230.10907
0.999865583 1017.442303 #Н/Д #Н/Д
14877.07467 6 #Н/Д #Н/Д
46201745016 6211133.039 #Н/Д #Н/Д
 
Модельний Y-к буде мати рівняння такого виду: 

    Перевірка якості моделі відбувається за допомогою:
      перевірка гіпотези про значимість параметрів регрессії;
      перевірка гіпотези про адекватність моделі в цілому
      перевірка гіпотези про стійкість моделі;
      оцінка тісноти взаємозв'язку між змінними.
 
    2.1.1. Перевірка гіпотези про значимість параметрів регресії за допомогою Т-статистики з рівнем довіри 95%.
    Пропонується  гіпотеза: або коефіціент регрессії  дорівнює нулю, або – ні.
    Фактор  являється значимим, якщо його емпіричне  значення                    Т-статистики по модулю більше, ніж критичне значення:
t критичне 2.969      
t емпіричне -5.003 32.324 8.964 -9.350
  a3 a2 a1 a0
    Гіпотеза  о значимості факторів приймається. Тобто, ми бачимо, що усі значення емпіричні більші, ніж критичні у побудованій моделі.
Ткритичне=СТЬЮДРАСПОБР(значення рівня значимості/2;n-k);
Темпіричне = .
 


    2.1.2. Перевірка гіпотези про адекватність моделі у цілому за допомогою Критерія Фішера з рівнем довіри 95%.
    Пропонується  гіпотеза щодо адекватності моделі, тобто  чи описують в цілому модель обрані фактори. Перевірка гіпотези відбувається за допомогою F-статистики.
    F-емпіричне розраховується за формулою:
    
    F-критичне береться з таблиці розподілу Фішера з обраним рівнем значимості – 5% = FРАСПОБР(рівень значимості;k-1;n-k). Якщо F емпір > Fкритичне , то гіпотеза об адекватності моделі приймається, інакше – модель неадекватна.
    Результати  розрахунків:
Fкрит 4.76 Модель  адекватна
Fэмпир. 14877.07  
 
    2.1.3. Перевірка гіпотези про стійкість моделі у цілому за допомогою Критерія Чоу з рівнем довіри 95%.
  Природньо постає питання: чи маємо ми право  користуватись єдиною моделлю на протязі всього періоду часу. Відповідь  на подібні питання можна одержати за допомогою дослідження моделі на стійкість.
  У нашому розпорядженні є 10 спостережень, які розбито на дві групи з та спостережень відповідно (n = n1 + n2). Гіпотеза про стійкість моделі полягає у тому, що параметри регресії однакові для обох груп спостережень. Для перевірки гіпотези потрібно оцінити нашу модель тричі: за всіма спостереженнями і кожною групою окремо. Введемо такі позначення:
  RSS – сума квадратів залишків у моделі, яка оцінена за всіма n=10 спостереженнями,
  RSS1 – сума квадратів залишків у моделі, яка оцінена за першими n1 =5 спостереженнями,
  RSS2 – сума квадратів залишків у моделі, яка оцінена за останніми n2 =5 спостереженнями.
  Для розрахування цих показників використаємо функцію «ЛИНЕЙН» в            MS Excel.
  Якщо  гіпотеза про стійкість моделі вірна, то F емпіричне < Fкритичне  .
  F-емпіричне розраховується за формулою:
   .                      
  F-критичне береться з таблиці розподілу Фішера = FРАСПОБР(рівень значимості;k;n-2k)
  Таблиці розрахунку для визначення стійкості  моделі:
n1=5      
0.2 0.7 -0.1 -22735.5
0.0 0.0 0.0 916.8
0.999985755 153.1716916 #Н/Д #Н/Д
23399.97006 1 #Н/Д #Н/Д
1646999904 23461.56712 #Н/Д #Н/Д
 
n2=5      
-0.02308601 0.864563777 0.229438 -6829.113
0.002011027 0.030293097 0.048299 2806.868
0.999981995 462.6753871 #Н/Д #Н/Д
18513.26321 1 #Н/Д #Н/Д
11889320222 214068.5138 #Н/Д #Н/Д
 
Fкрит 19.24679434 Модель стійка
Fэмпир. 16.76588479 Ряд може бути описане одним трендовим рівнянням
 
    Так як, спостережень у моделі лише 10, а  факторів 3, разом з константою буде 4, тому не можна застосувати критерій Чоу для розрахунку точки перегибу.
    2.1.3. Оцінка тісноти взаємозв'язку між змінними у побудованній моделі.
    Коефіцієнт  множинної детермінації показує, яка  частина дисперсії залежної змінної  пояснюється за рахунок моделі, або, іншими словами, незалежними змінними в сукупності. Підкреслимо, що коефіцієнт детермінації є мірою тісноти саме лінійного зв?язку між залежною та незалежними змінними. Коефіцієнт детермінації завжди знаходиться в межах від нуля до одиниці. Чим ближче до 1, тим тісніше зв?язок. У побудованій моделі =0,9998, що показую на тісний зв'язок між обраними факторами і резулютуючою змінною. Тобто, на 99,98% варіація інвестицій в основний капітал пояснюється варіацією валовим заощадженням, валовим нагромадженням основного капіталу та валовим внутрішнім продуктом.
 


    2.1.4. Побудована адекватна модель.  

Рік Інвестиції  в основний капітал  Модельні значення
1 2000 23629.0 24593.40814
2 2001 32573.0 32440.60802
3 2002 37178.0 37452.94758
4 2003 51011.0 49708.79333
5 2004 75714.0 76993.75815
6 2005 93096.0 92011.22144
7 2006 125254.0 124568.0817
8 2007 188486.0 188844.2163
9 2008 233081.0 233133.0113
10 2009 151777.0 152052.954
      

   2.2. Перевірка наявності  мультиколінеарності.
    Суть  мультиколінеарності полягає в  тому, що в багатофакторній регресійній моделі дві або більше незалежних змінних пов'язані між собою лінійною залежністю або, іншими словами, мають високий ступінь кореляції:
наявність мультиколінеарності створює певні проблеми при розробці моделей. Насамперед, визначник матриці спостережень наближається до нуля, і оператор оцінювання за звичайним МНК стає надзвичайно чутливий до похибок вимірювань і похибок обчислень. При цьому МНК-оцінки можуть мати значне зміщення відносно дійсних оцінок узагальненої моделі, а в деяких випадках можуть стати взагалі беззмістовними.
    На  нашу думку, мультиколінеарність не є проблемою, якщо єдиною метою регресійного аналізу є прогноз (оскільки чим  більше значення , тим точніший прогноз).
    Необхідно переверіти наявність мультиколінеарності у моделі, розрахував:
    Матрицю парних коєфіцієнтів кореляції.
     
        Матриця парних коэфіцієнтів кореляції     
        1     0.98     0.94
        0.98     1     0.96
        0.94     0.96     1

    Визначник матриці     0.00329
    Розрахуємо:
 
    
     =ХИ2ОБР( рівень значимості;k(k+1)/2).
    , то мультиколінеарність є.
              40.97166941
              18.30703805
    Робимо  висновок, що у данній модель є мультиколінеарність, яку необхідно устранити. Устраняти будем, перш за все, дивлячись на частні коефіціенті кореляції, розраховані між модельними факторами за допомогою алгебраїчних доповнень.
    Частний коефіціент кореляції розраховується за формулою:
     ,
    де  – алгебраїчне доповнення елемента у матриці .
        Матриця частних  коефіціентів кореляціі
        r_12     0.78250716
        r_13     0.083863689
        r_23     0.530009557
    Як  бачимо, найбільше корелюють перший и другий фактор (найбільший ЧКК). Тому, аби усунути мультиколінерність, введемо нові дані, поділивши їх на значення 1-го фактору «Валове заощадження» (X1).
Y/X1 (1/X1) X2/X1 X3/X1
0.564 0.000024 0.798 4.059
0.623
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.