На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Лекции Форми мжнародного маркетингу

Информация:

Тип работы: Лекции. Добавлен: 12.09.2012. Сдан: 2012. Страниц: 5. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):



Лекція 2. Форми міжнародного маркетингу
 
2.1. Стадії інтернаціоналізації діяльності компанії та форми міжнародного маркетингу
Підходи до виділення етапів інтернаціоналізації компаній.
Відомий американський економіст М. Портер сформулював ознаки конкурентної країни та виділив чинникі її конкурентоспроможності. Поширивши поняття конкурентності на суспільство, С. Гареллі визначив його як суспільство, що встановило динамічну рівновагу між створенням багатства та соціальною злагодою. Сформульовані ним десять “золотих правил” конкурентного суспільства, які доцільно поділити на такі групи:
зовнішньоекономічні правила:
-         підтримувати рівновагу між “глобальною” та “місцевою” економікою;
-         сприяти наступальній поведінці країни на міжнародних ринках, в той же час залучаючі на внутрішній ринок іноземні компанії, що виробляють продукцію з високою часткою доданої вартості;
соціально-економічні правила:
-         підтримувати ефективне співвідношення між заробітною платою, продуктивністю та оподаткуванням;
-         зберігати соціальну структуру, скорочуючи нерівність доходів та укріплюючи середній клас;
-         більше інвестувати в освіту, особливо вищу, а також в неперервне професійне навчання та підвищення якості робочої сили;
управлінські правила:
-         створювати стабільне та передбачуване правове середовище;
-         формувати гнучку та динамічну економічну структуру;
-         інвестувати в інфраструктуру (традиційну та технологічно нову);
-         стимулювати приватні збереження та внутрішні інвестиції;
-         забезпечувати якісне та своєчасне реформування управлінських структур.
Таким чином, однією з ознак сучасного конкурентного суспільства є рівновага між “місцевою” та “глобальною” економікою, тобто між орієнтацією економіки на внутрішній та світовий ринки. В кожній країні сучасного світу співіснують два типи економіки: “місцева”, що постачає товари та послуги кінцевим споживачам своєї країни, та “глобальна”, пов’язана з світовою економічною системою.
Ідентифікаційними ознаками “місцевої” економіки є:
-         орієнтованість на кінцевого, національного споживача;
-         значна, переважаюча питома вага в валовому національному продукті країни;
-         захищеність від іноземних інвесторів, або значне ускладнення їх доступу на відповідний товарний ринок;
-         можливість відчутного втручання в механізм вільного ринку (фіксування цін, надання державних замовлень виключно місцевим фірмам, укладання угод про розподіл ринку тощо);
-         відносно низька ефективність витрат;
-         дуже невелика мобільність робочої сили, тобто розміщення її у великій кількості невеликих підприємств та організацій, наближених до кінцевих споживачів;
-         націленість на забезпечення зайнятості населення та вирішення соціальних проблем, збереження суспільної злагоди та існуючої системи цінностей.
Для “глобальної” економіки характерні такі риси:
-         орієнтованість на глобального споживача, або покупця;
-         націленість на забезпечення добробуту країни, дохідності міжнародних операцій та надходження в країну нових технологій;
-         використання порівняльних переваг окремих країн шляхом глобального управління створенням та збільшенням вартості;
-         неперервна інтенсифікація діяльності, орієнтація на зниження витрат, мобільність та глобальні масштаби;
-         гнучкість та динамізм організацій, здатність до структурної адаптації;
-         не стільки володіння, скільки контроль за підприємствами (виробництвами) за кордоном.
Кожна одиниця “місцевої” економіки на своєму шляху до “глобальної”, як правило, проходить декілька стадій інтернаціоналізації діяльності:
-         спорадичний експорт;
-         нестабільний експорт;
-         експортна експансія;
-         розвиток зарубіжних філій;
-         консолідація з закордонним ринком;
-         транснаціоналізація діяльності;
-         глобалізація діяльності.
Зрозуміло, що починаючи міжнародну діяльність фірма має досвід роботи на внутрішньому ринку, застосовує певні технології ринкової орієнтації, має власні маркетингові ноу-хау, або, принаймні, перспективну модель ринкової поведінки. При цьому рівень розвитку та якість маркетингової діяльності національних фірм визначає і їх маркетингову активність і результативність на зарубіжних ринках. Американськими та англійськими дослідниками емпірично була підтверджена гіпотеза щодо існування прямої залежності між розвиненістю внутрішнього та міжнародного маркетингу на фірмах.
Дослідники застосовують різні критерії виділення таких стадій, що робить неможливим зіставлення розроблених періодизацій. У сучасній теорії міжнародного маркетингу застосовуються такі критерії виділення етапів інтернаціоналізації діяльності фірми:
-         форма виходу на зарубіжні ринки;
-         залученість до експортної діяльності;
-         залученість до міжнародної маркетингової діяльності;
-         досвід експортування; експортна активність фірми;
-         джерела ресурсного забезпечення виробництва;
-         середовищний критерій;
-         автономність менеджменту при здійсненні зарубіжних операцій;
-         участь у міжнародному розподілі праці;
-         змішаний критерій, що використовує поєднання кількох ознак зміни рівня інтернаціоналізації;
-         комплексний — ґрунтується на значній кількості показників та критеріїв рівня інтернаціоналізації.
Найпоширенішим серед дослідників критерієм етапності інтернаціоналізації діяльності фірми є форми (моделі) виходу на зарубіжний ринок. Йогансон і Вахле виділяють такі етапи інтернаціоналізації діяльності фірми: відсутність постійного експорту, експорт через посередників (агентів), експорт через власне торговельне представництво, виробництво товарів (послуг) на закордонному філіалі. Проте ця періодизація не охоплює всіх форм виходу фірми на зарубіжний ринок. Почасти цей недолік ліквідується у періодизації Верна Терпстри, який виділив такі етапи: просте або випадкове експортування, активне експортування, зарубіжне ліцензування, розвиток торговельних філій або закордонних представництв, організацію зарубіжного виробництва.
Критерій залученості до експортної діяльності використовують у своїх дослідженнях Кевусгіл (Cavusgil S.) та Невін (Nevin J.). При цьому в трьох публікаціях практично одного періоду вони наводять різну кількість стадій інтернаціоналізації діяльності фірми (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Етапи інтернаціоналізації діяльності фірми за критерієм залученості до експортної активності
Cavusgil & Nevin (1980 р.)
Cavusgil & Nevin (1981 р.)
Cavusgil (1984 р.)
1. Внутрішній маркетинг
1. Внутрішній маркетинг
 
2. Пре-експортна стадія
 
 
3. Експериментальна залученість
2. Експериментальна залученість
1. Експериментальна залученість
4. Активна залученість
3. Акивна залученість
2. Активна залученість
5. Завершена залученість до світового ринку
4. Завершена залученість
3. Завершена залученість
 
Критерій залученості до міжнародної маркетингової діяльності застосовують Джейн (Jain S.) та Катеора (Cateora). С. Джейн виділив такі етапи залученості фірми до міжнародної діяльності:
- відсутність маркетингової діяльності за кордоном;
- нерегулярна маркетингова діяльність за кордоном;
- регулярна маркетингова діяльність на зарубіжних ринках, обраних фірмою;
- маркетингова діяльність по усьому світу.
Досконалішою, на наш погляд, є періодизація, запропонована Катеорою в 1993 р., яка також ґрунтується на критерії розвитку міжнародної маркетингової діяльності, але містить такі етапи:
-         відсутність прямого зарубіжного маркетингу;
-         нерегулярний зарубіжний маркетинг;
-         регулярний маркетинг на закордонних ринках, визначених фірмою;
-         міжнародний маркетинг;
-         глобальний маркетинг.
Критерій наявності досвіду експортування. На початку 80-х років відомим американським маркетологом Майклом Чінкотою (Czinkota M.) виділяє три стадії (часткової зацікавленості, експериментальну та досвідченості) і називає їх стадіями життєвого циклу експортної фірми. Згодом кількість стадій була збільшена автором вдвічі, і на сьогодні більш відомою є ось ця періодизація, що містить 6 стадій:
1)     незацікавленості у міжнародній активності;
2)     часткової зацікавленості;
3)     дослідницька;
4)     експериментальна;
5)     досвідченості малих експортерів;
6)     досвідченості великих експортерів.
Критерій експортної активності для виділення етапів інтернаціоналізації діяльності фірми був запропонований 1977 року американськими дослідниками Павордом та Богартом (Pavord & Bogart). У відповідності з цим було виділено 4 етапи:
- відсутність активності на експортному ринку;
- пасивна активність (не шукають експортні ринки, але завжди виконують несподівані експортні замовлення);
- другорядна активність (несистематизований пошук експортних замовлень);
- агресивна активність (постійний, систематизований пошук і стимулювання експортних продажів, визнання того, що експорт має бути сферою постійної діяльності фірми).
Проте, за інформацією Г. Ельбаума, проведене згодом авторами дослідження 138 американських фірм не підтвердило справедливості запропонованих стадій інтернаціоналізації.
З погляду ресурсного забезпечення виробництва В. Кііган виділяє три стадії інтернаціоналізації, яким відповідають і міжнародні стратегії ресурсного забезпечення — міжнародну, мультинаціональну, глобальну. На першій стадії фірма використовує для виробництва національні ресурси, виробництво розташовується також на національній території, а вироблена продукція реалізується як на внутрішньому, так і на світовому ринках. Ці ознаки фактично характеризують експортну стадію інтернаціоналізації. Друга, мультинаціональна стадія характеризується використанням зарубіжних ресурсів у цільових країнах, розташуванням виробництва в усіх цільових країнах та продажами кінцевої продукції в ці ж країни. Тим часом глобальна стадія передбачає використання ресурсів у найадекватніших (за різними параметрами) країнах, розташування виробництва в країнах із найнижчими витратами на його організацію та функціонування, а організацію продажу — по цілому світу.
Критерій впливу умов зовнішнього середовища. Цікавою щодо стадійності інтернаціоналізації діяльності фірм є позиція Сьюзан Дуглас (Douglas S.). По-перше, стадії інтернаціоналізації автор називає фазами залученості до міжнародних ринків, що досить чітко окреслює завдання міжнародного маркетингу. По-друге, зазначаючи, що це робиться з метою аналітичного спрощення, автор ідентифікує тільки три фази, але вони, на наш думку, дають змогу досить чітко ідентифікувати становище фірми у системі міжнародних ринкових координат. По-третє, наводяться основні причини (каталізатори, пускові механізми) переходу від однієї стадії до іншої. Остання особливість свідчить, що автор використовує середовищний критерій для виділення стадій інтернаціоналізації діяльності фірм.
Перша фаза залученості до міжнародних ринків названа автором початковим проникненням на закордонний ринок, а відбувається цей процес під впливом таких умов зовнішнього середовища: насичення внутрішнього ринку; переміщення споживачів на іноземні ринки; необхідність диверсифікації ризику; пошук можливостей розвитку на зарубіжних ринках; уникнення зарубіжних конкурентів на внутрішньому ринку; стимулювання експортного виробництва та експорту з боку національного уряду; наявні конкурентні переваги в маркетинговій інфраструктурі або можливість ефективного використання комунікаційних технологій; бажання підтримувати рівень техніко-технологічного розвитку. Перехід до другої фази локальної чи національної маркетингової експансії відбувається, як правило, внаслідок збільшення локального (зарубіжного) ринку, знання місцевих конкурентів, бажання закордонних партнерів розвивати бізнес, доціль­ності та можливості ефективнішого використання закордонних активів; наявності бар’єрів для експортування. Фаза глобальної раціоналізації є завершальною в інтернаціоналізації діяльності, а перехід до неї стимулюється такими мотивами: появою глобальних споживачів та глобальних конкурентів, розвиненістю глобальної маркетингової інфраструктури, можливістю піднесення ефективності витрат, підвищення кваліфікації персоналу шляхом поширення ідей та досвіду.
Критерій автономності менеджменту зарубіжних операцій. Корейський дослідник Лі Се Ун, щоправда, посилаючись на класифікацію міжнародних компаній американського колеги Робінсона (Robinson R. D.), вважає, що трансформація національної компанії в мультинаціональну проходить через три специфічні етапи. Автор не дає назву, а нумерує і характеризує кожен з етапів, а ключовим параметром при цьому є автономність менеджменту зарубіжних операцій. На першому етапі закордонна діяльність не приводить до суттєвих організаційних змін усередині компанії, і зовнішньоекономічною діяльністю керують дотеперішні структури, а згодом — спеціалізований відділ. На другому етапі зарубіжна діяльність набуває відносної самостійності, відбувається її відокремлення від внутрішньої, що супроводжується суттєвими змінами в організаційній структурі (поява закордонних підрозділів, підвищення автономності підрозділів управління міжнародною діяльністю всередині компанії, зростання їхнього впливу на прийняття стратегічних рішень). А на третьому етапі, коли у стратегічних цілях фірми внутрішній ринок остаточно втрачає пріоритетність, відбувається вирівнювання внутрішньої та зовнішньої сфер діяльності. На цьому етапі фірма, як правило, успішно працює у значній кількості країн, а менеджмент закордонних філій і представництв діє з високим ступенем автономності.
Використовуючи такий критерій як участь у міжнародному розподілі праці, російський дослідник С. Барсукова виділяє такі стадії інтернаціоналізації діяльності підприємства: підприємство не є ні експортером, ані імпортером продукції та не бере участі в жодних інших формах міжнародного розподілу праці; підприємство епізодично постачає свою готову продукцію на експорт і, відповідно, імпортує товари та послуги з-за кордону; підприємство бере участь у міжнародному розподілі праці шляхом споживання імпортних матеріалів і комплектуючих, ноу-хау або, навпаки, постачає за кооперацією матеріали та напівфабрикати, які експортуються у складі кінцевої продукції; підприємство бере участь в інших формах міжнародного промислового та науково-технічного співробітництва — таких, як контрактне виробництво або спільне підприємство.
Ідею змішаного критерію для визначення стадій розвитку експортної діяльності фірми використовує й Елбаум (Elbaum G.), виокремлюючи п’ять стадій: спорадчий експорт, нестабільний експорт, експортну експансію, розвиток зарубіжних філій, консолідацію з іноземними ринками. А складовими критерію інтернаціоналізації обрані експортні мотиви, пріоритети вибору зарубіжних ринків, модель виходу на цільовий ринок та параметри організаційної структури управління експортною діяльністю (табл. 2.3).
 
83
 


 

 

 

Таблиця 2.3

Стадії розвитку експортної діяльності фірми
Критерії порівняння
Стадії
Спорадчий експорт
Нестабільний експорт
Експортна експансія
Розвиток
зарубіжних філій
Консолідація з зарубіжним ринком
Експортні мотиви
? несподівані замовлення
? короткостро­ковий прибуток
? нерегулярні замовлення
? регулювання використання потужностей
? диверсифікація ризику
? можливості збільшення продажів
? вимоги ме­неджменту
? можливості зарубіжних ринків
? довгостроковий прибуток
Вибір експортного ринку
? внутрішній ринок
? вдалі експортні ринки
? найближчі експортні ринки
? невеликі ринкові сегменти
? віддалені експортні ринки
? більша кількість ринкових сегментів
? багато різних експортних ринків та сегментів
? концентрація і спеціалізація на зарубіж­них ринках
Модель виходу на зовнішній ринок
? непрямий експорт
? прямі продажі зарубіжним замовникам
? експорт через торговельних агентів
? експорт через торговельних агентів
? експорт че­рез торговель­них агентів
? експорт че­рез закордон­ні торговель­ні філії
? експорт переважно через зарубіжні торговельні філії
 
95
 


85
Багатокритеріальна періодизація міжнародного розвитку компанії. Воррен Кііган виділяє п’ять стадій інтернаціоналізації діяльності фірми, якій відповідають такі типи компаній: національна (внутрішня), міжнародна, мультинаціональна, глобальна та транснаціональна. Для цього він використовує сукупність таких критеріїв, як стратегічна модель, погляд на ринок (ідеться про пріоритетні географічні межі діяльності), орієнтація (етноцентрична, поліцентрична, геоцентрична), розміщення ключових активів (їх розподілення між національною територією та іншими країнами), роль (функції) закордонних підрозділів, знання (власне, механізм розробки та ухвалення рішень, їх подальше виконання) (табл. 2.4).
Розроблена Кііганом багатокритеріальна періодизація розвитку діяльності фірми на світовому ринку є на сьогодні останньою в англомовній науковій літературі. Вона відображає особливості сучасного стану розвитку міжнародних операцій американських компаній, левова частка яких має більше ніж сторічний досвід міжнародної діяльності. А тому вона не може продуктивно застосовуватись у транзитних економіках підприємства яких тільки опановують зарубіжні ринки.
Досить широкий спектр представлених вище підходів до еволюційності і етапності розвитку міжнародної діяльності фірми дозволяє зробити такі висновки:
-         процес розвитку міжнародної діяльності фірми має зазвичай еволюційний характер, проходить поступово переважно за критерієм якісних змін діяльності;
-         у процесі інтернаціоналізації діяльності всіх фірм, незалежно від національної і галузевої приналежності, організаційних форм виробництва та менеджменту можна виокремити однакові за ключовими характеристиками етапи розвитку;
-         виокремлення етапів інтернаціоналізації діяльності можливо здійснити лише за допомогою сукупності критеріїв, а не на основі окремих показників;
-         етап розвитку міжнародної діяльності фірми визначає необхідну для застосування форму міжнародного маркетингу;
-         жодна з проаналізованих періодизацій вступу фірми в міжнародну діяльність не є всеохопною, тобто такою, що включає як початкові, так і «розвинуті» стадії інтернаціоналізації.
95
 


 

 

 

Таблиця 2.4

Стадії інтернаціоналізації діяльності фірми за Кіганом (адаптовано, джерело 294, с. 50—52)
Критерії
Стадія та тип компанії
Національна
Міжнародна
Мультинаціональна
Глобальна
Транснаціональна
Стратегічна модель
Національна орієнтація
Міжнародно координова­на федерація
Багатонаціональна децентралізована феде­рація
Глобально централізована система
Глобально інтегрована мережа
Сприйняття світового ринку
Внутрішній ринок
Зарубіжні ринки
Національні ринки
Глобальні ринки або ресурси
Глобальні ринки та ресурси
Орієнтація
Етноцентрична
Етноцентрична
Поліцентрична
Змішана
Геоцентрична
Розміщення ключових активів
Розташовані у своїй краї­ні
Ключові централізовані, а інші розпорошені
Децентралізовані та са­модостатні
Усі у своїй країні за ви­нятком мар­кетингу або каналів про­дажу
Розпороше­ні, незалежні та спе­ціалізовані
Роль підроз­ділів у країнах
Відсутні
Адаптація та посилення компетенції
Використання місцевих можливостей
Маркетинг або канали продажу
Міжнародне поширення компанії
Знання: інформація та прийняття рішень
Тільки всередині країни
Створюють­ся в центрі та розповсю­джуються
Розробляються всередині підрозділів у ці­льових краї­нах
Створюють­ся спільно (маркетингові рішення) та розподіляються
Усі функції розробляються спільно та розподіляються
95
 


89
Останній висновок обумовлює необхідність пропозиції сучасної періодизації інтернаціоналізації діяльності компаній. Сучасна періодизація інтернаціоналізації діяльності компаній містить такі послідовні стадії: латентна, початкова, експортна, зарубіжна, транснаціональна, глобальна.
Латентна (від лат. latens (latentis) — прихований; той, що не виявляє себе видимими ознаками) стадія характеризується відсутністю будь-яких форм зовнішньоекономічної діяльності фірми, цілковитою орієнтацією виробництва та послуг на місцевого споживача і відповідною організацією менеджменту. Однак навіть суто місцева, на перший погляд, фірма в умовах глобалізації мимоволі, а точніше під впливом чинників зовнішнього бізнесового середовища, інтернаціоналізує свою діяльність. Сутність цієї інтернаціоналізації в тому, що на внутрішньому ринку фірма має справу з іноземними конкурентами, вивчає їхній досвід конкурентної боротьби і маркетингової діяльності, застосовує зарубіжний досвід організації виробництва та менеджменту. На сьогодні інтернаціоналізація починається не з експорту, а з національного, місцевого виробництва, яке не може бути не інтернаціоналізованим унаслідок формування ознак глобальності потреб споживачів, їхньої дедалі більшої обізнаності щодо світових тенденцій у споживанні різноманітних товарів і послуг, параметрів бажаного для купівлі товару.
Змістом початкової стадії інтернаціоналізації діяльності фірми є реалізація потреб у імпортуванні сировини, матеріалів, комплектуючих, обладнання для випуску конкурентоспроможної, передусім на внутрішньому ринку, продукції. Частина такої конкурентоспроможної продукції може експериментально експорту­ватися. При цьому рівень інтернаціоналізації діяльності фірми підвищується за рахунок навіть не повністю усвідомленого застосування засад імпортного маркетингу: вибір найкращого за обраними параметрами виробника-постачальника, визначення прийнятного рівня закупівельної ціни з огляду на стан і тенденції кон’юнктури відповідного ринку, здійснення поставок тощо. Саме на цій стадії формуються перші навички міжнародної маркетингової діяльності, набувається досвід здійснення міжнародних торговельних операцій і, можливо, виникає прагнення бути схожим на успішних закордонних партнерів.
Експортна стадія є логічним продовженням успішних дій на початковому етапі інтернаціоналізації діяльності. Її формальною ознакою є виробництво продукції на національній території та її експортування. А за сутністю цей етап інтернаціоналізації діяльності характеризується наявністю усталеного комерційного інтересу на зарубіжних ринках, відносно невеликою, але дедалі більшою стабільністю обсягів експортних поставок, розробкою стратегії міжнародної діяльності, включаючи такі питання, як вибір цільових ринків і розробка програм маркетингового комплексу. Стадія експортування може бути вельми тривалою і налічувати в регіональному портфелі фірми як дві-три країни, так і десятки країн. Деякі фірми за різних умов внутрішнього та зовнішнього характеру віддають перевагу саме експортуванню і, незважаючи на розгалуженість міжнародних зв’язків та великий досвід міжнародної маркетингової діяльності, залишаються на експортній стадії інтернаціоналізації діяльності.
Зарубіжна стадія інтернаціоналізації діяльності обумовлена зростанням можливостей фірми на іноземних ринках, що потребують відповідних змін у менеджменті. Тож формальною ознакою цієї стадії є створення фірмою на зарубіжних ринках збутових філій, представництв тощо. Тобто фірма стає присутньою на закордонних ринках не лише завдяки товару (його постачання), а й шляхом фізичної присутності менеджменту, навіть коли персонал представництва цілком складається з резидентів сторони, що приймає. Отже, зарубіжна стадія як обов’язковий елемент передбачає присутність менеджменту фірми на цільових закордонних ринках. При цьому ускладнюються й методи міжнародної маркетингової діяльності. Основною особливістю зарубіжної стадії інтернаціоналізації діяльності фірми є робота на багатьох іноземних ринках, інтеграція з якими сягнула такого високого рівня, що ці ринки справді можна назвати національними ринками компанії. При цьому фірма застосовує не тільки експортування та різні форми присутності у вигляді власних або добре контрольованих каналів розподілу продукції, а й зарубіжне інвестування (створення спільних підприємств, будівництво чи придбання власних виробничих потужностей) та різноманітні форми спільного підприємництва.
Наступною стадією розвитку інтернаціоналізації діяльності фірми є транснаціоналізація. Зберігаючи формальні ознаки мультинаціональної компанії, транснаціональна фірма характеризується більш інтегрованим менеджментом, чіткою стратегічною орієнтацією, добре налагодженим механізмом формальних процедур, що сприяють реалізації загальної, портфельної та функціональних стратегій, а також більш диверсифікованою географічною присутністю на закордонних ринках та глибокою інтеграцією з ними.
Глобалізація є вищою стадією в розвитку інтернаціоналізації діяльності фірми, яку характеризують відомими серед фахівців девізом «Весь світ — мій ринок!». Тому можна говорити, що фірма переходить на цю стадію, коли її менеджмент змінює погляди на світовий ринок, ідентифікує можливості глобального зовнішнього середовища та реалізує його можливості шляхом використання ідеї та методів глобального маркетингу. Проте світова економіка перебуває на початкових стадіях розвитку глобалізації і ще тривалий час долатиме численні політичні, правові, соціально-культурні бар’єри. А тому передчасно стверджувати, що за ідеєю є плідна реальність, тобто справді глобальна компанія. Жодна з сучасних міжнародних компаній не може бути кваліфікована як цілковито глобальна. На практиці основною ознакою глобальності, як правило, виступає реґіональна поширеність діяльності, а не маркетинговий компонент. Щодо нього, то в глобалізації міжнародної маркетингової діяльності найуспішніші компанії реально проходять лише два етапи стандартизації міжнародного маркетингового комплексу (це зазвичай товар та реклама). Тож на сьогодні глобальну компанію можна визначити як ТНК, яка у своїй міжнародній діяльності використовує концепцію глобального маркетингу.
Обумовленість форм міжнародного маркетингу та типів фірм стадією інтернаціоналізацією діяльності. У процесі інтернаціоналізації діяльності фірма проходить латентну, початкову, експорту, зарубіжну, транснаціональну та глобальну стадії розвитку, яким притаманні такі ключові ознаки (табл. 2.5).
95
 


 

 

 

Таблиця 2.5

Ключові ознаки стадій інтернаціоналізації діяльності фірми

и т.д.................


Ознаки
Стадії
Латентна
Початкова
Експортна
Зарубіжна
Транснаціональна
Глобальна
Форми виходу на зарубіжний ринок

експорт
експорт
експорт, спільне підприємництво, інвестування

Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.