На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Аналз позичкового капталу

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 13.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 4. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Позичковий капитал
Вступ  

У підприємств всіх форм власності все частіше виникає  потреба залучення позикових  коштів, для здійснення своєї діяльності і отримання прибутку. Підвищення ефективності бізнесу в галузях  промислового комплексу неможливе  тільки в рамках власних ресурсів підприємств. Для розширення їх фінансових можливостей необхідне залучення  додаткових позикових засобів з  метою збільшення вкладень у власний  бізнес, отримання більшого прибутку. У зв'язку з цим управління формуванням  позикового капіталу - один з найважливіших  функціональних напрямів регулювання  корпоративних фінансів. 

Проблема забезпечення промислового підприємства фінансовими  ресурсами як довгострокового характеру, так і короткострокового характеру  є актуальною для здійснення процесу  розширеного відтворення. Джерелами  позикового капіталу можуть стати засоби, що привертаються на ринку цінних паперів, і кредитні ресурси. Вибір  джерела боргового фінансування і стратегія його залучення визначають базові принципи і механізми організації  фінансових потоків підприємства. Ефективність і гнучкість управління формуванням  позикового капіталу сприяють створенню  оптимальної фінансової структури  капіталу підприємства. 

Деякі аспекти теорії і практики короткострокового кредиту  на основі узагальнення російської і  зарубіжної практики дані в роботах  І. В. Пещанської [2, “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні”. Закон України № 996-XIV]. Проблематика джерел фінансового забезпечення підприємств і їх оптимального співвідношення досліджується в роботах П. Самуельсона, Би. Коласса, І. А. Бланка, В. В. Ковальова [19, Ковалев В.В.  ]. Аналізу економічної  природи кредитних відносин між  банками і підприємствами велику увагу приділяють такі учені: Ст. Н. Алексейчук, А. Ст. Васюренко, З. Ст. Гуцайлюк, М. Я. Дем’яненко М. І. Савлук і ін. [7, Василенко В.О.]. 

Таким чином, актуальність дослідження зумовлена необхідністю подальшого всестороннього наукового  аналізу управління формуванням  позикового капіталу підприємства, яке  робить безпосередній вплив на фінансовий результат діяльності підприємства, що, по-перше, дозволить вибрати і  обгрунтувати найбільш раціональну  стратегію залучення позикових  засобів, а, по-друге, визначити можливі  шляхи і необхідні заходи по залученню  капіталу в реальну сферу виробництва. 

Метою роботи є вивчення економічної сутності позичкового  капіталу, принципи його класифікації, методи та інструменти залучення  на підприємтсві. 

Для досягнення цієї мети вирішуються, зокрема, такі завдання: 

розглядається сутність та  структура позичкового капіталу; 

вивчено джерела  та методи його залучення на підприємстві; 

проаналізовано фінансовий стан підприємства та основні показники  його виробної діяльності ; 

досліджено механізм залучення банківських кредитів; 

розроблено та запропоновано  шляхи реструктуризації банківських  кредитів на підприємтсві. 

Об’єктом дослідження  є ЗАТ „Київський м’ясо переробний завод”, м. Київ. 

Предметом дослідження  є склад та структура позичкового  капіталу підприємства. 

Інформаційною база при написанні дипломної роботи є підручники, монографії, посібники, статті у періодичних виданнях, нормативно-правові  документи, облікова і фінансова  звітність ЗАТ „КМПЗ”. 

  

1. СУТНІСТЬ ПОЗИЧКОВОГО  КАПІТАЛУ І СПОСОБИ ЙОГО ЗАЛУЧЕННЯ 

1.1. Сутність позичкового  капіталу підприємства і його  залучення 

Поточні витрати  підприємства можуть бути профінансовані за рахунок або внутрішніх, власних  ресурсів підприємства, або за рахунок  залучених коштів ззовні. У першому  випадку має місце самофінансування, за рахунок якого оплачується  основна частина витрат. Якщо ж  внутрішніх джерел недостатньо, то підприємство повинне звертатися до зовнішнього  фінансування, що дозволяє наростити  позиковий капітал. До складу позикових  коштів входять фінансовий кредит, отриманий від банківських і  небанківських фінансово-кредитних  установ, комерційний кредит від  постачальників, кредиторська заборгованість підприємства. 

Однією з ключових категорій фінансів підприємств  є капітал. Саме з його формуванням  і використанням безпосередньо  пов’язана фінансова діяльність суб’єктів господарювання. Тому розгляд  основ фінансової діяльності підприємств  слід розпочати з дослідження  економічної сутності цієї категорії [6, Василенко В. О., Шостка В.І.]. 

Поняття «капітал»  є однією з найскладніших категорій  фінансової науки. У вітчизняній  та зарубіжній науково-практичній літературі можна зустріти багато (досить часто  взаємопротилежних) підходів до визначення сутності капіталу. Серед численних  дефініцій капіталу можна виокремити: 

макроекономічний  підхід (з народногосподарського  погляду); 

мікроекономічний  підхід (з погляду суб’єктів господарювання). 

З народногосподарського  погляду під капіталом розуміють  один із трьох факторів виробництва  разом із землею та працею: з капіталом  ідентифікуються виробничі засоби, що можуть бути використані для здійснення господарської діяльності (виробництва  товарів, робіт, послуг). У фінансовій науці досить часто застосовується також монетарний підхід, згідно з  яким капітал прирівнюється до грошових ресурсів, що спрямовуються на фінансування інвестицій, тобто під капіталом  розуміють грошові кошти. Проте  капіталом вважаються лише ті грошові  кошти, які використовуються для  забезпечення зростання наявної  вартості. Гроші стають капіталом  переважно за умови їх нагромадження, зберігання та продажу на грошовому  ринку, оскільки це дає їх власнику додатковий дохід у вигляді процента. Згідно із марксистською теорією  капіталу єдиним товаром, здатним приносити  додаткову вартість, може бути лише робоча сила. Отже, перетворення грошей на капітал і саме його виникнення нерозривно пов’язане з перетворенням  робочої сили на товар, предмет купівлі-продажу. 

За трактування  капіталу як категорії фінансів підприємств  у науково-практичній літературі, як правило, розрізняють дві його форми [10, Горфинкель В.Я., Швандар В.А.  ]: 

конкретний капітал; 

абстрактний капітал. 

Конкретний капітал. Для здійснення господарської діяльності підприємству необхідні засоби праці (устаткування, будівлі, споруди тощо); предмети праці (сировина, матеріали) та праця. Окрім матеріальних, воно може мати у своєму розпорядженні нематеріальні ресурси (патенти, права, ноу-хау). Вартість майнових об’єктів, які відображені в активі балансу підприємства, називають конкретним капіталом. В активах заморожуються грошові кошти, інвестовані в підприємство. Ці кошти можуть бути вкладені в: 

а) необоротні активи (основні засоби, довгострокові фінансові  інвестиції, довгострокова дебіторська  заборгованість тощо); 

б) оборотні активи (запаси, поточна дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції тощо). 

З точки зору абстрактного капіталу заслуговує уваги концепція, обґрунтована патріархом німецької  економічної науки, засновником  Кельнської школи економіки підприємства проф. Е. Шмаленбахом. За цією версією, під капіталом слід розуміти абстрактну вартість, яка відображається в балансі  підприємства. При цьому під абстрактним  капіталом розуміють сукупність усіх позицій пасиву балансу [22, Мицек  С.А.]. 

Серед вітчизняних  економістів найвдаліше, на нашу думку, обґрунтування сутності капіталу підприємства дано проф. В. В. Сопком [23, Пещанская  И.В.]. Він вважає, що капітал —  це власність відповідної фізичної або юридичної особи на активи: майно і об’єкти (ресурси), які  є на підприємстві. Пасивна сторона  балансу містить інформацію про  те, яку частину капіталу надано в розпорядження підприємства його власниками (власний капітал) і яку  — кредиторами (позичковий капітал). 

У практиці бухгалтерського  обліку позичкові кошти (кредити  банків і інші позики) і кредиторська заборгованість (зокрема перед постачальниками  і підрядчиками, по векселях до сплати, по оплаті праці, перед бюджетом, по отриманих авансах і інших  кредиторах) відображаються окремо. Тому в широкому сенсі можливе виділення  позикових засобів (тобто всієї  сукупності коштів, що залучаються) і  у вузькому сенсі — власне фінансового  кредиту. Різниця між позиковими засобами в широкому і вузькому сенсі  є залученими коштами [10, Горфинкель В.Я., Швандар В.А. ] 

Позичковий капітал  — це частина авансованого капіталу, сформована за рахунок ще не повернутих позичкових джерел, які повинні бути відшкодовані кредиторам через певний строк у визначеній формі. Будь-яке  підприємство, що орієнтується лише на використання власного капіталу, істотно  звужує можливості підвищення його рентабельності, не в змозі за сприятливої кон’юнктури  ринку швидко і в значних масштабах  наростити обсяги виробництва. 

Позичковий капітал  характеризується такими ознаками: 

1. Позичковий капітал  - це капітал, власність. Особливість  позичкового капіталу полягає  в тому, що він безпосередньо  авансується (інвестується) у виробничу  сферу не його власником, а  зовсім іншою особо ? підприємцем-позичальником,  якому капітал передається на  тимчасове користування. В результаті  відбувається роздвоєння позичкового  капіталу на капітал - власність  і капітал - функцію: 

власність на капітал  залишається у кредитора навіть після того, як вона з його рук  перейшла боржникові. Реальним підтвердженням цієї власності є зобов’язання позичальника повернути отриману позику в строк  з виплатою процента; 

капітал як функція  означає, що підприємець повинен  одержати прибуток на авансовані гроші  не менший, ніж розмір плати за позичковий капітал. Інакше немає сенсу організовувати підприємницьку діяльність. А тому кредитор як власник капіталу отримує  за це частину прибутку у вигляді  позичкового процента; решта прибутку залишається у розпорядженні  позичальника  підприємця у вигляді  підприємницького доходу. 

2. Позичковий капітал  - специфічний товар. Позичковий  капітал - це капітал, що реалізує  себе як товар. Об’єктом купівлі  - продажу є самі гроші, однак  не гроші як товар, а гроші  як капітал. 

Гроші, як відомо, за своєю природою не є капіталом. Вони стають капіталом, коли використовуються не як простий посередник обміну, а  як гроші задля отримання прибутку, гроші як вартість самозростання. Отже, кредитор передає позичальникові не просто гроші, а гроші як капітал; він передає вартість, що в процесі  свого функціонального використання не лише зберігає себе, а й зростає  у своїх розмірах , приносить прибуток. 

3. Позичковий капітал  володіє специфічною формою відчуження. Особливістю позичкового капіталу, котрий функціонує як товар  є те, що на відміну від продажу  звичайного товару він надається  в позику, тобто відчужується  від свого власника лише на  певний строк і за умови  повернення з позичковим процентом.  На відміну від акту купівлі-продажу,  коли товар одночасно переміщується  від продавця до покупця, а  гроші назустріч ? від покупця  до продавця, при кредитній операції  позичковий капітал передається:  при наданні позики від кредитора  до позичальника, а при її погашенні   від позичальника до кредитора  з виплатою позичкового процента. 

Отже, позичковий капітал  необхідно розглядати як одну із форм грошового капіталу, що надається  його власником на тимчасове користування підприємцеві з метою отримання  прибутку у вигляді позичкового  процента. 

Загальна кредиторська заборгованість підприємств України  досягла 319,7 млрд. грн., що на третину  перевищує ВВП країни. Щомісячно  підприємства нарощують 3 - 4 млрд. грн. боргів. До об'єктивних причин цього  відноситься стабілізація економіки, підвищення кредитування реального  сектора банками, збільшення притоки  інвестицій і взаєморозрахунків  між підприємствами. Частково зростання "кредиторки" пояснюється і  існуючими неплатежами між підприємствами, наприклад, за споживання електроенергії або газу, а також несплатою  податків державі, особливо це стосується заборгованості по ПДВ. Є проблеми і  з виплатою заробітної плати. Багато підприємств накопичують кредиторську заборгованість із-за неефективного  менеджменту або неконкурентоздатного виробництва.Проте, на думку експертів, сьогодні головною причиною такого стрімкого  зростання боргів компаній є бажання  кредиторів оволодіти в процесі  приватизації або на вторинному ринку  об'єктом, що цікавиться. При цьому  існують різні схеми для нарощування "кредиторки" і створення умов залежності підприємства від кредитора. Спочатку зростання боргів підприємства приводить до того, що засоби, що привертаються, дорожчі в порівнянні з ресурсами, які отримують успішно працюючі підприємства. Зрештою собівартість продукції боржника зростає, а що знов привертаються, але вже дорожчі  засоби використовуються лише для погашення  поточних витрат і жодним чином не покращують економічний стан підприємств. Подібні схеми цілком законні  і не припускають звинувачень  в необгрунтованому зростанні заборгованості. Крім того, операції з боргами компаній, по суті, є прибутковим бізнесом. На ринку вже почали активно працювати  інвестиційні компанії, які виступають в ролі факторингових. Вони успішно  управляють активами боржників з  метою подальшого перепродажу. Тому експерти вважають, що практично заборонити необгрунтоване зростання кредиторської  заборгованості з боку держави неможливо. Оскільки причини її виникнення економічно і законодавчо обґрунтовані [7, Василенко  В.О.]. 

Основою формування позичкового капіталу є закономірності кругообігу капіталу в процесі відтворення, які призводять до того, що в окремих  учасників економічних відносин з’являються тимчасово вільні капітали, а в інших виникає потреба  в позичкових коштах. За допомогою  кредиту тимчасово вільні капітали (а також заощадження населення) перетворюються в позичковий капітал, котрий втягується в новий кругообіг, забезпечує процес відтворення і  прибуток його власникам. 

Позичковий капітал  відображається в пасиві балансу  бухгалтерської звітності підприємств, зокрема в таких його розділах , як 2 «Забезпечення наступних витрат і платежів» (частково), 3 «Довгострокові зобов’язання», 4 «Поточні зобов’язання»  і 5 «Доходи майбутніх періодів». Залежно від джерела позичкового  капіталу підприємства формують відповідні структурні елементи авансованого капіталу. Так, довгострокові банківські кредити  спрямовуються на формування основного  капіталу, а короткострокові —  як правило, на поповнення оборотного капіталу. 

Кредити як частина  позичкового капіталу надаються  підприємствам за плату, тобто вони сплачують за його використання певний відсоток від їх суми. Платним для  підприємства є і таке джерело формування позичкового капіталу, як випуск облігацій. Це — вигідна форма залучення капіталу, оскільки власники облігацій не мають права втручатися в господарську діяльність підприємства на відміну від акцій, які дають право участі в капіталі. Крім кредитів і випуску облігацій, підприємства можуть залучати для виробничих потреб засоби інших юридичних осіб у вигляді позик, сплачуючи за це певний відсоток. Так, підприємства можуть користуватися комерційним (товарним) кредитом при здійсненні розрахунків за куплену продукцію, надані їм послуги чи виконані для них роботи. Даний кредит може надаватися постачальниками у формі відстрочки платежу без сплати відсотків. Безоплатним для підприємства є використання і такого джерела позичкового капіталу, як кредиторська заборгованість по заробітній платі, за товари і послуги, за розрахунками з бюджетом, за страхування тощо. Ці елементи позичкового капіталу мають бути повернуті підприємством, але поки воно ними володіє до терміну їх погашення (а нерідко і за межами цього терміну), то вказаними коштами таке підприємство розпоряджається на свій розсуд. 

Використання позичкового  капіталу надає підприємствам, крім прямих, раніше розглянутих переваг, і опосередковані переваги, як наприклад, зменшення бази оподаткування, а  відтак, і скорочення платежів до бюджету (проценти за кредит відносять до валових  витрат і завдяки цьому зменшується  прибуток до оподаткування). Підприємство може отримати додаткову вигоду від  використання позичкового капіталу в період підвищення темпів інфляції. Це зумовлено тим, що повернення боргу  здійснюється грошима меншої купівельної  спроможності. 

Водночас залучення  підприємствами позичкового капіталу несе в собі і певні загрози. Головна  з них — це зростання ризику зниження їх фінансової стійкості та платоспроможності. Крім того, виплачені  проценти за кредит є елементом витрат, а отже, вони зменшують масу прибутку підприємства і рентабельність аван­сованого  капіталу. 

Залежно від типу фінансових відносин, які виникають  між капіталодавцями і підприємством - об’єктом фінансування, вони можуть стати співвласниками або кредиторами  суб’єкта господарювання. Порядок  здійснення внесків на формування власного капіталу охарактеризований у попередніх розділах. Якщо між капіталодавцем і підприємством виникають відносини  позички, то це означає, що фінансування відбувається за рахунок позичкового  капіталу: капіталодавець набуває статусу  кредитора. 

Кредитор — юридична та (або) фізична особа, яка має  підтверджені належними документами  грошові вимоги до боржника, в тому числі вимоги з виплати заробітної плати, зі сплати податків, інших обов’язкових платежів тощо. Позичковий капітал  підприємства може формуватися за рахунок  зовнішніх та внутрішніх джерел. У  балансі позичковий капітал підприємства відображається у складі зобов’язань  за умови, що оцінка цих зобов’язань  може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення  економічних вигод у майбутньому  внаслідок їх погашення. Найважливіші параметри позичкового капіталу підприємства наведені в табл. 1.1. 

Таблиця 1.1 

Характеристика позичкового  капіталу підприємства
Параметри 
Класифікація 

Строковість 
короткостроковий  позичковий капітал (до 12 місяців) 

довгостроковий позичковий капітал (понад рік) 

Капіталодавець 
банки та інші фінансово-кредитні інститути 

постачальники та клієнти 

власники 

персонал 

держава 

Умови одержання 
згідно з кредитним  чи іншим договором 

за відсутності  договору 

Цілі використання 
здійснення інвестицій 

поповнення оборотних  активів 

Форми залучення 
       - грошові кошти: 

       - національна валюта; 

       - іноземна валюта; 

        - валютний фіксинг; 

        - товарна форма 

Забезпечення 
- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними  паперами); 

- гарантовані (банками,  фінансами чи майном третьої  особи); 

- з іншим забезпеченням  (свідоцтво страхової організації); 

- незабезпечені 

Плата за користування капіталом 
- виплата процентів: 

- фіксована процентна  ставка; 

- плаваюча процентна  ставка; 

- без процентів 

Порядок погашення 
- одноразовий платіж; 

- багаторазові платежі; 

- з регресією платежів; 

- у заздалегідь  визначений термін чи без такого. 
 

  

Залежно від строків  виконання зобов’язань вітчизняними стандартами бухгалтерського обліку позичковий капітал поділяється  на довгостроковий і поточний (рис. 1.1).
    
 

  

Рисунок 1.1 Структура  залученого капіталу 

Згідно з П(С)БО 2 під довгостроковими зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний  цикл, якщо він більший 12 календарних  місяців. 

Довгострокові зобов’язання і відповідно довгостроковий позичковий капітал підприємства можна класифікувати  за такими видами: 

позички банків та інші позички, термін погашення яких перевищує 12 календарних місяців; 

довгострокові зобов’язання за емітованими облігаціями; 

відстрочені податкові  зобов’язання; 

довгострокові векселі  видані; 

довгострокові зобов’язання з фінансової оренди та оренди цілісних майнових комплексів; 

інші довгострокові  зобов’язання, зокрема відповідно до законодавства відстрочена заборгованість з податків (інших обов’язкових платежів), фінансова допомога на зворотній  основі тощо. 

Під поточними (короткостроковими) зобов’язаннями необхідно розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні  бути погашені протягом 12 місяців з  дати складання балансу. Поточний позичковий капітал може формуватися за рахунок  таких видів зобов’язань: 

короткострокові кредити  банків; 

поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (частина довгострокової заборгованості, яку необхідно погасити протягом одного року з дати складання балансу); 

векселі видані (сума заборгованості за виданими векселями  в забезпечення поставок (робіт, послуг) від постачальників, підрядників  та інших кредиторів, термін погашення  якої не перевищує 12 календарних місяців); 

кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (сума заборгованості постачальникам i підрядникам за отримані матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги, крім заборгованості, що забезпечена векселями); 

поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів (сума внесків, одержаних від інших  осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг), а також суми попередньої оплати покупцями i замовниками рахунків постачальника); 

поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом (заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з  працівників підприємства, а також  зобов’язання за фінансовими санкціями, що справляються у дохід бюджету); 

поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування (заборгованість по зборах на обов’язкове державне пенсійне страхування, обов’язкове  соціальне страхування, обов’язкове  соціальне страхування на випадок  безробіття, розрахунках за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, за страхуванням майна та по інших  розрахунках за страхуванням); 

поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці (заборгованість по нарахованій, але не виплаченій оплаті праці, преміях, допомогах тощо); 

поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками (заборгованість підприємства його учасникам (власникам), пов’язана з розподілом прибутку (дивідендів) та іншими виплатами, нарахованими засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним i майновим паями, а також виплатами у  зв’язку з одержанням належної вибулому учаснику частини активів підприємства); 

поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків (заборгованість підприємства пов’язаним сторонам і  кредиторська заборгованість по внутрішньовідомчих розрахунках); 

інші поточні зобов’язання (суми зобов’язань, які не можуть бути включені до інших статей, зокрема  заборгованість за нарахованими процентами, та ряд інших). 

До складу позичкового  капіталу належать також зобов’язання, які відображаються за розділом «Доходи  майбутніх періодів». У цій статті показуються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних  періодів, які належать до наступних  звітних періодів. Зокрема, до складу доходів майбутніх періодів належать доходи у вигляді одержаних авансових  платежів за здані в оренду основні  засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від  продажу квитків транспортних i театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв’язку тощо. 

Враховуючи викладене, можна констатувати, що до основних зовнішніх джерел формування позичкового  капіталу підприємств належать: 

банківські (фінансові) кредити; 

кошти, залучені в  результаті емісії облігацій; 

комерційні позички. 

Усі витрати (проценти, комісійні тощо) підприємств, пов’язані  із залученням та обслуговуванням позичкового  капіталу, відображаються за статтею  «Фінансові витрати» звіту про фінансові  результати. 

1.2. Джерела і способи  залучення позичкового капіталу  на підприємстві 

Вибір способів і  джерел фінансування підприємства залежить від багатьох чинників: досвіду роботи підприємства на ринку, його поточного  фінансового стану і тенденцій  розвитку, доступності тих або  інших джерел фінансування, здатності  підприємства підготувати всі необхідні  документи і представити проект стороні, що його фінансує, а також  від умов фінансування (вартості капіталу, що привертається). Проте необхідно  відзначити головне: підприємство може знайти капітал тільки на тих умовах, на яких зараз реально здійснюються операції по фінансуванню аналогічних  підприємств, і лише з тих джерел, які зацікавлені в інвестиціях  на відповідному ринку (у країні, галузі, регіоні). Отримати повне уявлення про  умови фінансування, що існують на ринку, можна без особливих проблем  і в найкоротші терміни, опитавши ключові фінансові інститути  або звернувшись до консультантів  по корпоративних фінансах. При цьому  слід оцінити як існуючі умови  фінансування, так і вірогідність успішного залучення капіталу з  передбачуваного джерела. 

Фінансування підприємства зазвичай здійснюється різними способами. При цьому чим вище ризики інвестора, тим вище очікуваний інвесторами  дохід. Загальна структура джерел коштів підприємства представлено на рис. 1.2.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.