Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


дипломная работа Державний бюджет: суть та призначення

Информация:

Тип работы: дипломная работа. Добавлен: 14.09.2012. Сдан: 2012. Страниц: 10. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


        ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ-СУТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ.
             
            ЗМІСТ
 
 
 
  Вступ
1. Соціально   -  економічна   сутність   та   призначення   державного бюджету.
      1.1   Зміст , економічна природа та  призначення державного бюджету
      1.2   Бюджет в регулюванні економічних  та соціальних процесів в державі
    1.3   Еволюція  державного бюджету
2. Планування та  виконання показників  бюджету
      2.1 Методичні принципи планування  показників бюджету
      2.2   Доходи Державного бюджету і  їх зв"язок з основними макроекономічними показниками соціально-економічного розвитку держави
    2.3    Аналіз  видатків державного бюджету
3. Шляхи оптимального  наповнення та  використання бюджетних  ресурсів.
      3.1 Результативність , шляхи акумуляції  додаткових фінансових ресурсів.
      3.2  Оптимізація видаткової частини  бюджету.
    Висновок
    Список використаної літератури
    Додатки.
 


ВСТУП
       Україна проходить перехідний період від  адміністративне - командної до ринкової економіки. У цих умовах трансформуються усі сфери суспільства, реформується фінансовий механізм, з'являються нові важелі впливу на економічний та суспільний розвиток держави. Однією з найважливіших сфер такого впливу є бюджет. Визначене завдання актуалізує розробку системи бюджетного регулювання економіки не тільки на макрорівні, але і на рівні окремих адміністративно-територіальних утворень, проведення наукових досліджень, вивчення та впровадження кращого вітчизняного і зарубіжного досвіду у практику державного управління та регулювання соціальне -економічних процесів.
       Проблема  фінансової стабілізації вітчизняної  економіки - одна з центральних, оскільки це об'єктивна передумова стійкого економічного розвитку та зростання суспільного добробуту. Провідна роль у системі фінансів належить загальнодержавним фінансам і передусім державному бюджету. Тому саме бюджетний механізм потребує удосконалення і посилення його впливу на підвищення раціонального використання усіх видів фінансових ресурсів. [22]
      Одним з головних інструментів державного регулювання соціальне -економічного розвитку, реалізації конституційних обов'язків держави та її регіонів є державні фінанси, як складова частина фінансової системи країни. Бюджетна політика - це невід"ємний складник фінансової політики держави, яка орієнтується на той самий вихідний принцип регулювання руху фінансових потоків - забезпечення компромісу інтересів усіх громадян. Бюджетне фінансування виступає основним складником забезпечення зростання суспільного добробуту.
       Центральне  місце у фінансовій системі кожної держави посідає державний бюджет - основний загальнодержавний фонд централізованих коштів, що його використовує уряд для фінансування своєї діяльності. За
 

       
допомогою бюджету держава концентрує певну  частку валового внутрішнього продукту і централізовано розподіляє її що робить державний бюджет одним із найважливіших і найдієвіших інструментів впровадження державної політики, невід"ємною частиною ринкових відносин. [32]
      Державний бюджет має бути потужним інструментом регулювання темпів та пропорцій  суспільного розвитку не тільки на макрорівні, а і на рівні окремих територій, він є основним знаряддям економічного планування, макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Формування дохідної та видаткової частин державного бюджету пов"язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний період. Бюджет є передумовою фінансової стабільності держави, він має виконувати функцію фінансової конституції. У зв'язку з цим особливої уваги набуває узгодження міжбюджетних стосунків та поліпшення управління фінансовими ресурсами як з боку держави в особі центральних органів, так й з боку регіональних управлінських структур та органів місцевого самоврядування через місцеві бюджети. Останнім часом основна робота по вирішенню соціальних проблем, забезпечення повсякчасних потреб громадськості все більше переноситься з "центру" на місця, зростає роль місцевих органів управління у проведенні власної регіональної та економічної політики. Проте ще не створено відповідного механізму формування місцевих бюджетів як основного важелю впливу місцевих та регіональних органів влади на соціальне — економічні процеси на підвідомчих територіях. [15]
       Прийняття Верховною Радою України Бюджетного кодексу знаменувало завершення багаторічних дискусій із проблем і перспектив розвитку бюджетної системи нашої держави, засад організації бюджетних правовідносин органів державної влади та управління й місцевого самоврядування, а також умов формування, розподілу і перерозподілу потоків бюджетних ресурсів. Цей законодавчий акт став підгрунттям стабільності однієї з найважливіших сфер державних фінансів.
 

       
       Державна політика у сфері державних фінансів має бути спрямована на формування соціальне орієнтованої системи, стабілізацію економічного середовища, що створить необхідні й сприятливі умови для досягнення довготривалого економічного зростання, підвищення життєвого рівня населення, розширення можливостей розвитку бізнесу.
       Разом з тим в економічній теорії та практиці в неповній мірі вирішені питання суті бюджетного регулювання , його завдань та можливостей використання в сучасних умовах. Недостатньо відведено уваги теоретичній розробці та впровадженню цілісної системи бюджетного планування як основної складової державного регулювання економіки. У багатьох роботах розглядаються проблеми формування між бюджетних відносин, однак проблему використання бюджету в якості важелю впливу на економічні та соціальні процеси на місцях мало приділяється уваги. Актуальність та важливість цих проблем у теоретичному та практичному плані визначили вибір теми магістерської роботи. [11]
 

       
              Розділ 1
СОЦІАЛЬНО - ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
     
    1.1 Зміст, економічна  природа та призначення  державного бюджету
       Ринкова економіка з усього розмаїття  її моделей характеризується соціальне орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їхнього регулювання з боку держави відіграє державний бюджет. Він - невід'ємна частка ринкових відносин і водночас є важливим інструментом реалізації економічної та соціальної політики. Тому важливо 'усвідомити природу державного бюджету, особливості його формування та функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.
       У системі макроекономічного регулювання  важлива роль належить фінансовим методам та інструментам, за допомогою яких необхідно вирішувати завдання створення сприятливого фінансового середовища для розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги. Серед сукупності фінансових методів провідну роль відіграє бюджетна система України.
       Сьогодні через бюджет в галузевому та територіальному розрізах перерозподіляється біля 24 відсотків валового внутрішнього продукту. Світовий досвід свідчить, що з розвитком ринкових відносин роль держави в розподільчих процесах має зростати, і бюджет в цьому плані є найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподіляється від ЗО до 50 відсотків валового внутрішнього продукту. Проблема полягає у пошуку виважених форм та методів такого перерозподілу, що в умовах України є одним з найважливіших завдань. [18]
 

       
       Якщо  уважно проаналізувати нинішню структуру  доходів та видатків бюджету, то, насамперед, очевидною стає відсутність науково  обґрунтованої системи витрат, які  повинні фінансуватися з державного бюджету. Мова йде про витрати, які мають виключно загальнодержавне значення.
       Бюджетна  система України переобтяжена великою  кількістю видатків, які традиційно перейшли з часів колишнього Союзу  РСР, тобто тих з них, які зумовлені  іншою фінансовою політикою - політикою тоталітарної держави з надмірною централізацією, всеосяжним перенесенням фінансового забезпечення здійснюваних витрат на плечі держави. Насамперед; маються на увазі видатки на розвиток економіки, які становили майже ЗО відсотків всіх бюджетних витрат. В умовах функціонування ринку такі витрати не завжди є раціональними, доцільними та постійно вимагають зростання податкового навантаження, і, передусім, на виробничі структури. Тут треба виходити з того, що - держава може витрачати лише ті кошти, які мобілізує за допомогою податкової політики. [23]
       Тому  зараз потрібна серйозна наукова  та організаційна робота щодо докорінного перегляду структури державних витрат і залишення на її утриманні за рахунок бюджетних коштів лише тих з них, які неможливо або недоцільно здійснювати за рахунок інших джерел. Це також стосується і витрат на утримання соціальне - культурних установ і закладів. На жаль, нині в нас відчувається брак комплексних наукових обгрунтувань щодо кількості вищих навчальних закладів, потреби у спеціалістах, яких необхідно готувати для господарства країни, мережі культурно-освітніх установ, медичних закладів тощо.
       Основні напрями удосконалення бюджетного механізму на сучасному етапі і в перспективі можна звести до таких:
       проведення  цілеспрямованої політики скорочення бюджетних дотацій і субсидій, переходу від дотування витрат виробників та дотації споживачам при скороченні їхньої частки в обсязі виробництва валового внутрішнього продукту;
 

       
       забезпечення  адресності в наданні цільової соціальної підтримки непрацездатним та малозабезпеченим верствам населення верствам населення;
       подальше  реформування сектора соціальних послуг, у тому числі житлово-комунального господарства, при якому бюджетні дотації мають замінюватися оплатою послуг з одночасним переведенням сум дотацій у грошові доходи населення; [34]
       удосконалення мережі науково-дослідних і соціально-культурних закладів, підвищення частки позабюджетних  джерел фінансування на їх утримання;
       зменшення бюджетних асигнувань на фінансування капітального будівництва за рахунок розширення практики залучення інших інвестиційних джерел, у тому числі продажу об'єктів незавершеного будівництва, пошук нових форм взаємовідносин між учасниками інвестиційного процесу (продажу акцій, паїв, облігацій, залучення кредитів).
       Для забезпечення збалансованості доходів  та витрат необхідно переглянути раніше прийняті програми і проекти, які не підкріплені реальними джерелами фінансування, здійснити концентрацію державних витрат, насамперед, на приорітетних напрямках розвитку економіки.
       З метою звільнення підприємств і  організацій, заснованих на державній  формі власності, від обов'язків утримувати об'єкти соціальної сфери, збереження функціонального їх призначення та створення сприятливих умов для господарювання суб'єктів підприємницької діяльності треба забезпечити передачу таких об'єктів у власність місцевих органів влади та продаж комерційним структурам. Відомо, що вільних коштів для їх утримання ні в Державному бюджеті України, ні в місцевих бюджетах немає, тому така передача повинна здійснюватися поступово, поетапно, в міру вишукання джерел фінансування.
       Важливою  умовою успішного функціонування бюджетної  системи має стати поглиблення  реформи бюджетних взаємовідносин між центральними та
 

       
10
регіональними рівнями влади на основі розмежування відповідальності за вирішення економічних і соціальних проблем країни та окремих адміністративне - територіальних утворень шляхом відповідного розподілу державних видатків і доходів. Реалізація цього положення вимагає визначення розміру адміністративне - територіальних утворень. Це має здійснюватися з урахуванням сукупності відносин щодо розподілу і використання фінансових ресурсів, створених на відповідній території, перерозподільчих міжрегіональних процесів.
       Вдосконалення бюджетних взаємовідносин вимагає глибокого територіального осмислення ролі бюджету в територіальній системі держави, особливо у мовах переходу до ринкової моделі економіки. Досвід високо розвинутих країн світу дає всі підстави, щоб стверджувати, що ринок відноситься до загальнолюдських цінностей, є надбанням світової цивілізації і залишиться таким на найближче майбутнє.
       Однак можливості ринкового механізму  далеко не обмежені. Він не в змозі  гарантувати рішення всіх соціальне - економічних проблем сучасного  суспільства. Зрозуміло, що в таких областях, де ринок не може дати результату, необхідне втручання держави з її унікальним інструментом - бюджетом. Діяльність виробника і споживача породжує зовнішні відносини ринку -ефекти, які, очевидно, грошового виразу вже не мають, але разом з тим впливають на добробут одного і іншого.
       Мова  насамперед йде про товари та послуги  колективного користування, особливо ті, в споживанні яких беруть участь всі громадяни без виключення. Ці блага в західній економічній науці називаються суспільними благами. Надання населенню суспільних благ стає однією з функцій держави, в економіці вільної конкуренції, а їх фінансування здійснюється із центрального та місцевих бюджетів. Питання витрат бюджету на суспільні цілі має свою історію..Майже століття тому італійський фінансист Луїджі Косса в своїй фундаментальній роботі "Основи фінансової науки" сформував принципи бюджетного фінансування таким чином:
 

       
11
       витрати повинні робитися із згоди тих, хто  дає кошти на їх здійснення, для  того, щоб вони змогли справедливо порівняти очікувану користь з тією жертвою, що необхідна для її отримання;
       влада, якій доручено витрачати суми, повинна  підлягати серйозному контролю; [29]
       гласність бюджетів і пов'язаних з ним дебатів  складає необхідну гарантію того, що суспільні потреби будуть найкращим чином задоволені.
       У цьому зв'язку важливим є дослідження  історичного аспекту розвитку бюджету, як інструменту впливу на економічні та соціальні процеси в державі. Історія розвитку бюджету як загальнодержавного фонду фінансових ресурсів, що концентрується та використовується для задоволення суспільних потреб -нараховує понад три століття.
       Однак більш менш регулярна його розробка і використання входить в практику європейських держав тільки в XIX столітті. Наукове визначення бюджету вперше зустрічається в економічній літературі на початку XX століття.
       Так, енциклопедичний словник Брокгауза  і Ефона стверджує, що "під бюджетом з державної точки зору розуміється загальний фінансовий закон, на якому будується розпис доходів і видатків держави". Вбачається цікавим тлумачення юридичного значення бюджету в цьому джерелі, воно полягає у тому, "що дає постійні норми для класифікації державних доходів і видатків. Нормативні статті, що входять до його складу, представляють собою постійні величини, які повторюються з року в рік, до зміни їх законодавчим шляхом, складають його тверду, так би мовити консолідуючу частину. Друга частина бюджету щорічно змінюється на основні ймовірності, по середньому розрахунку минулих років, а також в силу нових державних потреб, що викликають нові збори, надзвичайні витрати, додаткові кредити і т.п.; саме вона складає головний зміст бюджетного закону. Співвідношення між цими двома
 

       
12
відділами бюджету визначається в кожній державі  по-різному, відповідно умовам його фінансового господарства". [11]
       Із  поняття бюджету слідує історично  сформоване поняття бюджетного права "як сукупності прав народу - найвищого суб'єкту державного господарства, що через своїх представників (депутатів) визначає весь державний бюджет і контролює його виконання", стверджує Л.В.Ходський в "Основах державного господарства". Підвалини міцного розвитку бюджетного права було закладено в Англії, потім у Франції і в XIX ст. воно стало найважливішою основою розвитку правильного фінансового господарства у всіх західноєвропейських державах.
       Розкрити  економічну суть бюджету тривалий час  не вдавалось. В певній мірі це пояснювалось тим, що в 30-і роки серед радянських економістів була розповсюджена думка, ніби в умовах соціалізму не діє закон вартості; його заперечення приводило до того, що дослідження об'єктивних вартісних категорій підмінювалось їх розглядом як інструментів економічної політики Радянської держави.
       Відображенням існувавших в той період поглядів стали визначення, дані фінансам і бюджету в енциклопедичних виданнях. Так, в Малій Радянській Енциклопедії фінанси розглядались "як сукупність заходів держави по вилученню грошових коштів і розподілу їх між окремими витратними статтями бюджету".
       Знадобились роки, перш ніж було вияснено, що фінанси далеко не вичерпуються бюджетом, що трактування бюджету тільки в аспекті фінансового плану відображає лише форму використання, а не саму його суть.
       Досить  глибока характеристика бюджету, як основного фінансового плану держави і централізованого фонду грошових коштів держави, була дана в 50-х роках в роботах Д.А.Аллахвердяна, А.В.Бачуріна, В.П.Дьяченка, А.Г.Звєрєва, В.В.Лаврова, К.Н.Плотнікова та інші.
       Залишалось  неясним, яке місце займає бюджет в системі суспільних відносин. З  кінця 50-х років в роботах вищезгаданих авторів вже дається
 

       
13
різностороння характеристика бюджету: і як системи  економічних розподільчих відносин, і як фонду грошових коштів держави. Разом з тим, в деяких публікаціях спочатку несміливо, а потім все більш впевненіше висувається і обґрунтовується положення про те, що бюджет може розглядатися як економічна категорія. Першим, хто висловив цю думку, був Д.А.Аллахвердян.
       Підсумовуючи  сказане, визначимо бюджет як економічну категорію, що виражає грошові відносини, що виникають між державою та іншими учасниками суспільних відносин в процесі розподілу та перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту шляхом створення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на цілі розширеного відтворення, підвищення рівня життя суспільства.
       Головне призначення бюджету - регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту по підрозділах виробництва, галузях економіки і адміністративно-територіальних утвореннях держави виходячи з потреб ринкового господарства і у відповідності з визначеною фінансовою політикою. [24]
       Питання про функції бюджету відноситься  до числа малодосліджених. В економічній літературі широко дебатується інше (хоча і тісно пов'язане з першим) - питання про функції фінансів. Погляд на бюджет як економічну категорію дуже повільно завойовував своїх прихильників. Дискусії з цього приводу велись і в 60-ті і в 70-ті роки XX століття, не приводячи до однозначного висновку. В результаті цей період характеризується наявністю одночасно двох концепцій: прихильники однієї розглядають бюджет як економічну категорію і основний фінансовий план, представники іншої вважали можливим говорити про бюджет тільки як про фінансовий документ.
       На  сьогоднішній день загальновизнаною є  точка зору, згідно якої бюджет, будучи дуже складним, багатогранним явищем, повинен розглядатися з декілька сторін: як ланка держаних фінансів - це певна сфера економічних відносин, з позицій матеріального втілення останніх - як централізований фонд
 

       
14
грошових  коштів держави, в аспекті загальної системи прогнозування І планування - як фінансовий план держави. Саме така різностороння характеристика дається бюджету в сучасній науковій літературі.
       Розходження думок відноситься насамперед до методологічного підходу: одні - вважають, що єдність фінансів (про яку б сферу фінансових відносин не йшла мова) породжує і однакові функції, що виконуються різними ланками фінансової системи; інші - що кожній ланці фінансів повинні бути притаманні свої власні функції. Уявляється більш правильною позиція першої групи економістів, так як у своїх висновках вони виходять із аналізу економічної сутності досліджуваних категорій; розглядають функцію як спосіб вираження властивостей, притаманних самій категорії, а не формам її проявлення; не підміняють функції роллю категорії в суспільному виробництві.
       З точки зору економічної суті для  кожної фінансової категорії важливо, не те, в яких межах здійснюється рух вартості, яким конкретним механізмом дії він забезпечується, до яких результатів він приведе, а те, що дані категорії (зокрема бюджет) виражають процес розподілу вартості внутрішнього валового продукту. Звідси і їх функції - розподільча і контрольна.
       Зміст розподільчої функції визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між галузями господарства, адміністративно-територіальних утвореннями, сферами суспільної діяльності - виробничими і невиробничими секторами економіки. Жодна із вартісних розподільчих категорій не здійснює такого багатогранного перерозподілу грошових коштів, як бюджет. Основним об'єктом бюджетного розподілу виступає додатковий продукт (чистий доход). Однак, це не виключає можливості перерозподілу через бюджет і частини необхідного продукту (податкові платежі і т.п.).[20]
       Основу  контрольної функції складає  рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видаткових призначень. Бюджетні показники самі по собі "контролюють" стан національної економіки, сигналізуючи про її недоліки і "слабкі" місця.
 

       
15
       Розподільча і контрольна функції реалізуються через функції доходів і видатків бюджету, оскільки ці категорії знаходяться ближче до поверхні економічних явищ. Економічні категорії доходів і видатків бюджету серйозно досліджувались в роботах не тільки сучасних авторів, але і їх відомих попередників. Так, в роботі професора Ерлангенського університету К.Ф.Еєберга "Курс фінансової науки" читаємо: "Сама важлива задача будь-якого фінансового відомства - це встановлення і утримання балансу, рівноваги між видатками і доходами" і там же: ... "особлива складність точно установити суми доходів і видатків, а момент їх надходження робить зрозумілим; що і в добре організованих з фінансової точки зору державах виявляється то надлишок доходів над видатками, то недостача перших в порівнянні з останніми, тобто дефіцит".
       А повертаючись до визначення державного бюджету, приведемо його з роботи Л.В.Ходського "Основи державного господарства" як: "сукупності державних видатків і доходів, зведених в певну систему і приурочену до відомого періоду часу". [34]
       Зараз серед вчених-економістів не існує єдності думок в питаннях про функції бюджету. Так, проходить думка того, що поряд з контрольною функцією бюджету треба розглядати і стимулюючу функцію. На думку інших авторів, бюджет не виконує ні стимулюючі, ні регулюючі, ні тому подібні функції, а мову слід вести про специфічну направленість двох його функцій -розподільчої і контрольної, використання яких супроводжується одержанням очікуваних результатів: стимулювання ефективності виробництва, регулювання вартісних пропорцій і т.д. В деяких роботах робиться спроба штучного конструювання функцій бюджету. Цей методологічний підхід піддається гострій критиці.
       Аналіз  вказаного переліку робіт дає  підстави стверджувати, що наділення бюджету тільки розподільчою і контрольною функціями несе на собі відображення спрощеного вивчення і підходу, що існував в умовах командно-адміністративної економіки. Закладення підвалин ринкового господарства:
 

       
16
активізація підприємницької діяльності, початок  процесу приватизації, пробудження ринкової психології в суспільстві формують нові функції державного бюджету. На наш погляд - це регулююча і стимулююча функції, дія котрих в практиці очевидна і відчутна. Розподіл і контроль - це суто технічні операції, створення ж стимулюючого середовища чи регулювання економічних процесів - явища складніші і багатогранніші. Вважаємо, що регулююча функція бюджету найбільш повно розкривається в процесі визначення і обґрунтування раціональних меж перерозподілу фінансових ресурсів держави. Розміри перерозподілу диктуються конкретними умовами розвитку держави і їх потрібно визначати виходячи із діючих конкретних умов. Причому, надто великий рівень перерозподілу так само шкідливий як і низький. В тому і іншому випадках пройде подальше порушення пропорцій і розбалансованості в господарстві. В умовах кризових явищ в економіці держава повинна розширити втручання в перерозподіл нагромаджень в господарствах, так як ринкові механізми тут менш ефективні.
       Залишається дискусійним питання про наявність  стимулюючої функції бюджету. З нашого погляду, об'єктивність цієї функції підтверджується, насамперед, економічною ефективністю систем пільгового оподаткування чи, навпаки, системи штрафів і санкцій, які мають місце у фінансових законах всіх розвинутих країн. Саме ці інструменти бюджетної політики криють в собі величезну стимулюючу силу для всіх учасників суспільного виробництва. Підтвердимо свою позицію характерними прикладами, що мають місце в нашій економіці і вимагають невідкладного вирішення. [18]
       Сьогодні  важко визначити реальну величину сум пільг по податках, але проведені розрахунки говорять про те, що тільки по податку на додану вартість, податку на прибуток і прибутковому податку з громадян вони складають з розрахунку на 2003 рік більше 10 млрд. гривень. Таке скорочення фінансування із бюджету виступає величезним і спотворює первинне значення бюджетних стимулів. Як вбачається, потрібно відновити значення бюджетних стимулів шляхом перегляду існуючого податкового законодавства. Корисним
 

       
17
буде  і глибоке вивчення досвіду інших  країн по застосуванню фіскальних важелів і пільг щодо заохочення ефективного й раціонального використання природних ресурсів.
       Наведене  є переконливим аргументом того, що бюджет володіє могутніми стимулюючими можливостями щодо ефективної організації суспільного виробництва, які й складають суть і зміст його стимулюючої функції.
       Функції державного бюджету об'єктивні, як об'єктивна  і сама ця категорія. Але виявлення  притаманних бюджету властивостей, використання його в якості інструменту  розподілу і контролю можливе  тільки в процесі практичної діяльності суб'єкта. Тому функції бюджету потрібно розглядати як внутрішню потенційну здатність, що може виявити себе в конкретній сфері суспільних відносин тільки при обов'язковій участі людини. Зміст функцій, їх направленість, характер реалізації змінюються по мірі розвитку самого бюджету.
       Посилення функцій, які виконує бюджет, вимагає  удосконалення управління його доходною і видатковою частинами. Реформування державних видатків дасть змогу удосконалити податкову систему. До того часу, поки не буде виконана така робота, будь-які розмови про побудову або реформування податкової системи залишаються благими намірами. Тут все взаємопов'язане -зменшення податків вимагає скорочення певних витрат. Якщо цього не відбувається, то виникає дефіцит коштів. Він, по суті, теж є в певній мірі податком, тільки більш несправедливим і, що найголовніше, - джерелом інфляції, яка руйнує все на своєму шляху.
       Одним із важелів досягнення збалансування  бюджету має бути ефективна, податкова система. У цьому напрямі вже багато зроблено, створена відповідна правова база, зокрема, законодавчі акти щодо системи оподаткування, місцевих податків та зборів. Прийнято ряд законів про окремі види податків. Інтенсивно ведеться робота над підготовкою Податкового кодексу.
 

       
18
       Податкова система - це найважливіша складова бюджетного механізму. Без цієї системи держава не зможе ефективно впливати на економічні соціальні процеси. Проте створення ефективної податкової системи вимагає певного часу ї глибокої розробки теоретичних основ її побудови. Усього цього у нас якраз бракує. В зв'язку з цим, на наш погляд, подальше реформування повинно здійснюватися в такому напрямку.
       Система оподаткування має забезпечити  оптимізацію структури розподілу і перерозподілу національного доходу, довести рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту через бюджет в межах до ЗО відсотків.
       Реформування  податкової системи повинно базуватися на принципі збереження доходної частини  бюджету і забезпечення обов'язковості  і рівнонапруженості у сплаті податків усіма юридичними і фізичними особами, недопущення будь-яких проявів дискримінації до окремих платників або категорій платників податків, а також стосовно оподаткування товарів вітчизняного чи іноземного виробництва.
       Однією  з важливіших функцій податкової системи має бути стимулювання підприємницької та інвестиційної діяльності у сферах, що передбачені програмами структурної перебудови і промислової політики, не допускаючи надання пільг в оподаткуванні окремим суб'єктам підприємницької діяльності, надання Уряду права проводити, списання податків, безнадійних до стягнення з окремих їх платників. [29]
       Надаючи перевагу непрямим податкам як надійному  джерелу формування доходів бюджету, надалі перебудову податкової системи слід проводити у напрямку збільшення частки прямих податків (прибуткових податків з доходів юридичних і фізичних осіб, податків на нерухоме майно фізичних осіб і підприємств, ресурсних платежів та ін.).
       Особливої актуальності набувають на даному етапі  розвитку питання пов'язані з  розширенням бази і прав місцевих органів влади щодо формування доходів своїх бюджетів за рахунок місцевих податків і зборів. З цією метою необхідно переглянути чинне законодавство про місцеві податки і збори,
 

       
19
розширити коло об'єктів оподаткування, встановити перелік місцевих податків, обов'язкових до сплати на всій території України.
       Для забезпечення виконання всіма суб'єктами підприємницької діяльності зобов'язань перед державою щодо сплати податків, залучення до оподаткування "тіньових" доходів необхідно вжити радикальних заходів щодо запобігання несплати податків, що має принципове значення для стабілізації фінансової системи, підвищення дисципліни платників податків. Доцільно на певний час запровадити порядок, відповідно до якого із оподатковуваного прибутку підприємств і організацій, незалежно від форм власності, виключався би прибуток, що спрямовується на інвестиції.
       З метою створення сприятливих  умов для інвестування в Україну  іноземного капіталу слід активізувати роботу щодо правового забезпечення цих процесів, зокрема, укладання угод з метою усунення подвійного оподаткування, приведення норм внутрішнього податкового законодавства до міжнародних стандартів.
       Невід'ємною  частиною податкового законодавства  має бути правове забезпечення захисту прав платників податків. З цією метою треба підготувати законопроекти про права і обов'язки платників податків, а також про створення системи податкових судів як органу з тлумачення податкових законів і розгляду позовів з питань оподаткування. [35]
       Одним з питань, що сьогодні гостро стоїть, є підвищення ефективності податкової служби, підготовки і перепідготовки кадрів, піднесення її організаційно-правового статусу, а також інших органів виконавчої влади, які виконують функції контролю за повнотою сплати податкових платежів і зборів до бюджету.
       Упорядкуванню підлягає діяльність аудиторських фірм і підрозділів, посилення їх відповідальності за надані послуги підприємствам в оподаткуванні. Вважається за доцільне введення ліцензування аудиторських послуг питань оподаткування як професійної діяльності осіб.
 

       
20
       З метою забезпечення загальнодержавної  і міжнародної порівнянності  бюджетних даних, створення єдиної інформаційної системи зведення державних доходів і видатків на всіх рівнях влади, здійснення належного контролю за ходом виконання бюджетів, за повним і своєчасним надходженням платежів по видах доходів та платників, а також за цільовим фінансуванням і використанням коштів суворо в межах затверджених асигнувань, завершено розробку системи бюджетної класифікації України.
 

       
21
    1.2    Бюджет в регулюванні економічних та соціальних процесів в державі
       Бюджет  є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних  процесів в ринкових умовах. Надходження  до бюджету прямо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету, формуванням доходної та видаткової частини бюджету пов'язано з основними макропоказниками соціального та економічного розвитку держави на відповідний рік.
       В сучасних умовах, що склалися із зниженням  інфляційних процесів необхідно здійснити систему заходів для активного стимулювання виробництва. [20]
       Фінансова підтримка різних галузей - суттєва  складова бюджетної політики будь-якої держави. Особливо велике значення вона набуває в Україні, оскільки її народногосподарський комплекс був надмірно інтегрований в умовах союзної держави і не являв собою технічно замкнутого економічного організму. В числі цих обставин та через негативні процеси відтворення виробничого апарату, в останні роки національний промисловий комплекс не відповідає потребі розбудови молодої Української держави.
       Держава впливає на структурну перебудову економіки  шляхом прямої участі чи через посередницьке  врегулювання. Основними формами прямої участі є: бюджетне фінансування конкретних загальнодержавних структуроутворюючих інвестиційних програм та кредитування за рахунок коштів бюджету.
       Очевидно, що всі ці форми державного втручання  в економіку матимуть найбільший успіх, якщо базуватимуться на постійному вивченні її відтворювального процесу. Сам відтворювальний процес моє свої особливості, що вимагають нових методів фінансування з бюджету.
 

       
22
       Практика  показує, що "потреба" і "можливість", як дві протилежні за своїм змістом суспільно-економічні категорії, не завжди можуть бути повністю збалансовані на етапі переходу до ринку суспільних потреб у державних видатках, як правило, у декілька разів перевищують можливість мобілізації державних доходів.
       За  цих умов податкова політика та реформування податкових відносин як передумова фінансової стабілізації, державні доходи як основа організації та функціонування публічних фінансів не стали стабільними, дієвим та реальним інструментом управління фінансовими потоками і ефективним важелем впливу на формування, розподіл, перерозподіл та споживання валового внутрішнього продукту. [29]
       Пошук шляхів забезпечення стабільності доходів  та резервів збільшення надходжень до бюджету усіх рівнів необхідно розглянути через призму ефективності політики державних доходів, принципів суспільного відтворення та об'єктивних економічних законів суспільного розвитку.
       Політика  мобілізації доходів бюджету, її стратегія та цілі досягнення в України бажають кращого. Не дивлячись на певні позитивні зрушення у виконанні показники мобілізації надходжень, податків, зборів і обов'язкових платежів, останніми роками році не досягнуто якісного та реального виконання доходів бюджету в розрізі всіх платежів, окремих відомств та територій.
       Невиконання бюджету, зростання бюджетної заборгованості, а також заборгованості по пенсійних  та інших соціальних та прирівняних  до них виплатах - є одним з  наслідків відсутності концепції  управління державними доходами, що породжує неоднозначність, постійні зміни та різні підходи при формуванні та використанні фондів фінансових ресурсів, визначенні міжбюджетних відносин на черговий плановий рік.
       Складові  елементи податкової політики в сучасних умовах направлені, як правило, на адміністративно-наглядове стягнення платежів. Це важлива та безпосередня функція органів податкової служби, але не головна. В умовах економічних реформ та формування ринкового середовища податкова система
 

       
23
має стимулювати  реалізацію політики державних доходів, забезпечувати їх стабільність та поступове зростання.
       Стабільність, ефективність та дієвість податкових систем і відповідного законодавства можна проаналізувати на прикладі двох стрижневих законів по справлянню таких важливих платежів, як податок на додану вартість та податок на прибуток. До Закону України "Про податок на додану вартість", який впроваджено з 1 жовтня 1997 року щорічно вносяться кількісні та якісні зміни та доповнення у процесі формування та виконання бюджету. Якщо у 1997 році ухвалено 10 законів про внесення змін і доповнень до Закону України "Про податок на додану вартість'*, у 1998 році-9, у 1999 році - 23, у 2000 рощ - 28, у 200 1-12, у 2002-4. [16]
       Більшість доповнень пов'язаних із продовженням дії існуючих пільг та розширенням їх переліку, відбувається в період, коли проходить процес формування бюджету як балансу доходів та видатків, що ускладнює стан їх врахування на стадії складання бюджету. Ухвалення та введення в дію зазначених та інших законодавчих актів з питань оподаткування призвело до зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів к 1999 році на 2,3 млрд. грн., а в 2000 році - на 1,3 млрд.грн. та у 2001 році - 1,1 млрд. гривень.
       Нестабільність  та постійні зміни, які відбуваються останнім часом по справлянню ПДВ, податку на прибуток, акцизного збору, стають регулярними. Невизначеність та тимчасовість прийнятих норм не сприяє економічному зростанню, сталому та поступальному збільшенню доходів бюджету. У політиці справляння акцизного збору має домінувати єдиний підхід -стабільність гнучкість, економічна зацікавленість і відповідальність, що необхідно врахувати у Податковому кодексі.
       Наступна  проблема - це скасування, прийняття  та впровадження законів з питань оподаткування та справляння тих платежів, які складають основу дохідної частини бюджету. Зазначена проблема вимагає детальних, глибоких розрахунків щодо оцінки впливу на їх розвиток і тенденції суспільного
 

       
24
відтворення, формування, розподіл і споживання ВВП, мобілізацію та стабільність державних доходів.
       Ухвалені  в 1997році закони щодо справляння податку  на додану вартість і податку на прибуток за своїм змістом є новими, досить складними неоднозначними і  суперечливими в реалізації, а  їх впровадження постійно вимагає суттєвих затрат. Ідея щодо необхідності їх запровадження в умовах економічної кризи та фінансової нестабільності залишається дискусійною. Проте слід зазначити, що на той час ні суспільство, ні держава, ні підприємства — платники податків та апарат працівників до їх реалізації і забезпечення виконання були просто не готовими.
       Введення  нової ідеології справляння податку  на додану вартість передбачає запровадження зобов'язань держави по відшкодуванню раніше сплачених його сум до бюджету (вхідного ПДВ). Запровадження такої норми інтенсивно сприяло формуванню посередницьких структур по здійсненню експортних та прирівняних до них операцій з метою одержання, крім виручки від реалізації, права на відшкодування частини попередніх витрат у формі сум вхідного податку на додану вартість.
       З ухваленням Закону України "Про внесення змін у деякі законодавчі акти з питань оподаткування" від 2 березня 2000 р. та впровадженням змін у порядок відшкодування ПДВ на практиці має місце тенденція до зменшення рівня його надходження до бюджету та зростання обсягу відшкодування сум податку суб'єктам підприємницької діяльності. Якщо у 1999 році держава забезпечувала відшкодування сум ПДВ у розмірі 5,5 млрд. гривень, то у 2000 р. відшкодування ПДВ склало 8,2 млрд. грн. або майже на рівні його мобілізації до бюджету (9,4 млрд. гривень). Станом на початок 2003 року з державного бюджету залишилось невідшкодованим податку на додану вартість у сумі понад 4 млрд. грн. при наявності недоїмки по цьому ж платежу у сумі 4,5 млрд. грн.
       Ситуація  ще більш загострюється на рівні  окремих територій. За підсумками виконання бюджету у 2000 році Запорізька область вийшла з
 

       
25
від'ємним  сальдо по ПДВ у сумі 212 млн. грн.. Зазначена проблема ще більш поглибилась  у 2001 році. Кількість територій з  від'ємним сальдо ПДВ зростає. Тому запровадження нового підходу з позитивним кроком лише в частині вирішення проблеми відшкодування вхідного ПДВ платника податків і покращення їх фінансового стану. Однак такі проблеми необхідно розв'язувати комплексно шляхом узгодження економічних інтересів держави та платників податків. [20]
       Закон України від 22 травня 1997 р. №283 "Про  оподаткування прибутку підприємств" передбачає деякою мірою стимулювання інвестиційної діяльності підприємств і такі заходи необхідно підтримувати. Однак зазначені інвестиції здійснюються за рахунок непрямого бюджетного фінансування, суттєвого зменшення надходжень до бюджету без належного обліку, державного вистежування та контролю за використанням таких коштів.
       Наступна  проблема мобілізації та збільшення доходів бюджету пов'язана з проведенням бюджетної політики регулювання податкового навантаження, визначення оптимального рівня розподілу, перерозподілу та споживання новоствореної вартості між суб'єктами суспільне - економічних відносин. Політика поміркованості, прагматизму і гнучкості у регулюванні оптимальності податкового навантаження особливо актуальна у формуванні правових засад та економічних відносин ринкового середовища, що забезпечить стабільність та поступове зростання державних доходів шляхом упередження розширення тіньового сектора економіки.
       У період, коли економіка перебувала в глибокій, затяжній кризі, виробничі  потужності підприємств простоювали, зростало безробіття в Україні, вводилися важелі фіскального впливу та адміністративно - фіскальні методи державного регулювання податкових та бюджетних відносин. З метою забезпечення фінансування зростаючої потреби у видатках обрано шлях пошуку збільшення надходжень до бюджету через розширення переліку податків, зборів та обов'язкових платежів із застосуванням досить високих податкових ставок при відсутності єдиного підходу в їх справлянні та введені
 

       
26
неефективних  пільг в оподаткуванні для  окремих галузей, територій та платників податків. [15]
       За  таких умов податкове навантаження на платника у 1992 році перевищувало 90 відсотків (у тому числі на фонд оплати праці 80 відсотків у 1996 році - 51 відсоток). Запропоновані засади та підходи до реалізації податкової політики не сприяли мобілізації податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів. Бюджет як інструмент державної політики виконував чисто фіскальну функцію і не сприяв розвитку та стабілізації економіки.
       Аналіз  надходжень свідчить, що з 1993 до 1997 року, тобто до початку введення діючих зараз законів питома вага податку  на прибуток у структурі ВВП знизилась у 1,6 рази (з 9,8% у 1993 році до 6,2% у 1999 році), а по податку на додану вартість - відповідно з 11,6 до 8,8%, або у 1,3 рази. Таким чином, можна відзначити різке зменшення сум мобілізованих доходів на кінець 1997 року головним чином через збільшення обсягів тіньової економіки, недосконалість податкового законодавства та відсутність дієвого державного регулювання підприємницької діяльності. Це негативна вплинуло на виконання доходів бюджету в цілому у подальші роки.
       Наявність тіньового сектора економіки  має місце практично в кожній країні. Для держави важливо мінімізувати його рівень та вплив на суспільне економічні процеси. Особливо важливо це зробити на початковій стадії. Функціонування тіньових підприємницьких структур тривалий період часу ускладнює процес їх переходу до легального сектора економіки.
       Поштовхом до зменшення тіньового сектора  можуть стати радикальні зміни у державній політиці щодо організації фінансове - господарської діяльності, підприємства, особливо малого та середнього бізнесу, визначення ролі та місця держави у цьому процесі, оптимізації та певною мірою лібералізації її політики, скорочення кількості та уніфікація діючих платежів до бюджету, зниження податкових ставок, ліквідація неефективних пільг та спрощення системи оподаткування. У Податковому кодексі було б доцільно запровадити прозорий простий, однозначно зрозумілий у порядку нарахування і
 

       
27
сплати  податків до бюджету, а також відповідний  механізм заохочення, стимулювання приросту прибуткового виробництва та зростання платежів до бюджету, ухилення від їх сплати та однозначної відповідальності за порушення законодавства. [ 12]
       Як  показує світова практика, за таких  або інших, але відчутних високоефективних кроків держава по забезпеченню регулювання економічних процесів, поступово відбувається легалізація тіньових доходів в перші роки на рівні 15-25 відсотків. Цей період залежить від конкретних заходів, які вживає держава, їх прозорості та далекоглядності. Однак зрозуміло, що зазначений рівень легалізації поступово буде зменшуватися, і повністю ліквідувати тіньовий сектор буде досить проблематично. Сьогодні стоїть завдання мінімізувати і не допустити його зростання, оскільки, за оцінками фахівців, щорічні втрати доходів бюджету складають близько 15 млрд. гривень. Реальна оцінка фінансово - економічної ситуації та визнання необхідності мобілізації і зростання доходів бюджету шляхом застосування поміркованості у фінансово -податковій політиці має стати початком визначення реального податкового навантаження, його регулювання, розробка засад економічної стабілізації із застосуванням важелів та методів стимулювання розвитку підприємств, легалізації та приросту капіталу.
       З метою розв'язання проблеми розрахунково-платіжної  кризи відбулося списання та реструктуризація податкової заборгованості станом на 31 березня 1997 р. на суму 8 млрд. гривень. Не дивлячись на те, що відповідно до Закону України "Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників податків станом на 31 березня 1999 року", списання та реструктуризація податкової заборгованості проводилося як одноразовий захід, у подальшому така практика почала набувати сталої тенденції. У 1999 році списано та реструктуровано відповідної заборгованості згідно з указами та Законами України на 7 млрд., а у 2000 році на 4,5 млрд. гривень.
       Відповідно  до статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими
 

       
28
фондами" відбувається чергове списання та реструктуризація податкової заборгованості, обсяги якої мають уточнюватися. Це негативно вплине на виконання доходів бюджету у поточному році та його виконання в перспективі. У черговий раз відбулося закріплення дискримінаційних умов і засад податкової політики та сталої тенденції щодо нарощування податкової заборгованості, що не сприяє формуванню належного рівня фінансової культури та етики бізнесу, мобілізації та приросту державних доходів.[35]
       Негативно впливає на сталість та приріст доходів  бюджету відсутність однакових  підходів та наявність неефективних пільгових режимів в системі  оподаткування. Діюча практика надання та функціонування пільг є застарілою, непрогресивною та малоефективною. Для бюджету це негативний фактор щодо мобілізації доходів, оскільки їх вартісна величина на стадії планування оцінюється у розмірі 12-15 млрд. грн., а за підсумками виконання вдвічі більше. Обсяг наданих пільг продовжує зростати, що потребує запровадження дієвого державного контролю за обліком та використанням цих коштів.
       Наявність практики введення пільг через застосування пільгових режимів в оподаткуванні є недосконалим, малоефективним, а в підсумку додатковим навантаженням на бюджет. Стимулювання та розвиток виробництва має відбуватися із застосуванням поміркованих, єдиних підходів та механізмів оподаткування, що створить відносно помірне податкове навантаження для усіх суб'єктів підприємництва. При цьому визнані загальнодержавні пріоритети у реалізації державної та регіональної політики мають забезпечуватися у вигляді державної підтримки через фінансування з бюджету. Це створить прозорість у використанні бюджетних ресурсів і ліквідує практику лобіювання податкових пільг.
       Важливим  етапом реформування міжбюджетних відносин має стати запровадження механізму стимулювання інтересів територій шляхом, по-перше, забезпечення стабільної бази доходів бюджету територій при визначенні трансфертів протягом 3-5 років, по-друге, запровадження диференційованого
 

       
29
підходу до врахування приросту відповідної  бази доходів при визначенні на наступні 3-5 років трансфертів для відповідних територій.[28]
       Для визначення стратегії та напрямків розвитку державних доходів, забезпечення їх передбачуваності, сталого зростання та реальності бюджету було б доцільно розробити концепцію управління державними доходами у системі здійснення економічних реформ відповідно до європейських стандартів розвитку ринкових відносин.
       Необхідно забезпечити єдність політики державних  доходів та політики соціально-економічного розвитку, їх розробка, планування, розгляд, затвердження та виконання має відбуватися у комплексі та одночасно у контексті схвалених Верховною Радою України Програми діяльності Кабінету Міністрів України відповідно до статті 85 Конституції України.
       Фінансово-податкові  реформи та напрями формування економічних  відносин мають бути направлені на забезпечення стабільності та сталої тенденції зростання доходів бюджету шляхом:
    -   прийняття норм ефективного і  забезпечення стабільності діючого  законодавства, його простоти та однозначності у трактуванні, а також розробки відповідного дієвого механізму планування та регулювання податкового навантаження;
    -   проведення інвентаризації діючих  пільг, пільгових режимів на  предмет їх відповідності вимогам  часу та на предмет ефективності. Визначити зміст, статус, об'єкта та суб'єкти, їх необхідність за напрямами фінансування. Запровадити державний облік та контроль з а використанням коштів непрямого бюджетного фінансування;
    -   пошуку резервів мобілізації  доходів бюджету за рахунок  впровадження оподаткування нерухомості  та зростання неподаткових надходжень; розширення податкової бази за рахунок легалізації і регулювання доходів юридичних та фізичних осіб, уніфікації акцизного збору, платежів за спеціальне використання природних ресурсів як податку та зменшення рівня непрямого оподаткування в частині справляння ПДВ.
 


ЗО
    Створити   правовий   механізм   забезпечення   приросту   і   стабільного зростання надходжень до бюджету від державних корпоративних прав; -  здійснення реструктуризації зобов'язань держави з відшкодування ПДВ разом із заборгованістю суб'єктів підприємництва перед бюджетом.
       З прийняттям Податкового кодексу було б доцільно обмежити введення змін і доповнень до податкового законодавства, у тому числі розширення переліку пільг, списання та реструктуризації податкової заборгованості.*
       З метою забезпечення сталої тенденції  зростання доходів бюджету необхідно запровадити механізм стимулювання інтересів територій по розширенню податкової бази та забезпеченні легалізації тіньових доходів шляхом, по-перше, забезпечення стабільності бази доходів бюджету територій при визначенні трансфертів протягом 3-5 років, по-друге, запровадження диференційованого (стимулюючого підходу) щодо врахування приросту (зменшення) відповідної бази доходів при визначенні на наступні 3-5 років трансфертів для відповідних територій.
       Що  первинне: доходи чи видатки бюджету? Це дискусійна проблема, яка залишається невирішеною. В процесі реформування бюджетних відносин "потреба" і "можливість" суспільства забезпечити фінансування державних видатків є досить актуальною проблемою і їх оптимізація сприяє поступовий фінансовій стабільності, особливо у період створення ринкового середовища. Суспільно - економічні видатки необхідно планувати відповідно до фінансових можливостей країни в цих умовах оптимізація державних видатків має виступати важливим джерелом економії бюджетних коштів. У політиці державних видатків першочерговим завданням має бути приведення у відповідність з фінансовими можливостями (державними доходами) держави її зобов'язань відповідно до конституційних та законодавчих повноважень.
       Тому  пошуки збільшення доходів бюджету  необхідно поєднувати в першу чергу з наведенням порядку у державних видатках, створенням дієвого
 

       
31
механізму стимулювання економії, ефективного управління та використання бюджетних ресурсів.
 


32
 
Розділ 2
                                                                                 ПЛАНУВАННЯ ТА ВИКОНАННЯ ПОКАЗНИКІВ БЮДЖЕТУ В
      СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ  ЕКОНОМІКОЮ 2.1 Методичні принципи планування показників бюджету
       Вирішення завдань бюджетного регулювання економіки неможливе без обґрунтування напрямів впливу органів влади на економічні і соціальні процеси, визначення пріоритетів, заходів та засобів досягнення поставленої мети. Ці функції виконує планування.
       В умовах ринку роль планування не тільки не втрачає своєї ваги, воно стає важливішим, оскільки без глибоких розрахунків, обґрунтування та передбачення різного роду змін у майбутньому держава не може ефективно реалізувати свою економічну, соціальну, регіональну політику. Як засвідчила практика розвитку української економіки в процесі переходу до ринкових відносин, спроби держави впливати на економічні процеси, зупинити кризові явища, забезпечити стале зростання без виваженої та обгрунтованої системи державного планування виявилися неефективними.
       Оскільки  планування як процес визначення цілей  розвитку та забезпечення засобів і  ресурсів для їх досягнення є головною функцією будь-якого управління, державне управління та регулювання економікою без планування є слабким. [2]
       Відхід від директивного управління економічними процесами,з боку держави в процесі переходу до ринкових відносин вимагає створення нової методологічної і методичної бази державного планування розвитку економіки, яке втратило свою директивність і носить індикативний (рекомендаційний) характер. Його найважливішими завданнями є: формування уявлення про майбутню економічну структуру і провідні напрями розвитку приватного та державного секторів економіки, визначення проблем, які вимагають втручання держави в економіку. В індикативному плані передбачення поєднуються з 
 
 

33
непрямим  регулюванням соціально-економічних  процесів через розгалужену систему законів і правових актів, що визначають основи діяльності урядових органів (правове регулювання) та економічних підойм регулювання розвитку, таких як податки, бюджетні витрати, ціни, кредит. Отже, в умовах ринку державне планування визначають як діяльність з вироблення і наукового обгрунтування цілей, орієнтирів, пріоритетів, пропорцій і структур соціально-економічного розвитку на перспективу та способів їх досягнення.[З4]
      Завдання  державної програми соціально-економічного розвитку зводяться до визначення проблем  економіки та розробки стратегії  їх розв'язання, вибору основних напрямів економічної політики держави на майбутній період, формування економічних орієнтирів для приватного та державного секторів економіки, координації інтересів різних територіальних ланок і соціальних груп. Планування необхідне не тільки на макрорівні. Плани мають розроблятися та активно використовуватися органами місцевої влади для регулювання економіки окремих регіонів. Вони повинні узгоджуватися з загальнодержавними планами. Лише за цієї умови може істотно підвищитися роль місцевих та регіональних органів влади у регулюванні економічних та соціальних процесів па підвідомчих територіях, а узгодженість індикативних планів соціально-економічного ррзвитку на макрорівні та на рівні окремих регіонів дозволить забезпечити гармонійне поєднання загальнодержавних та регіональних інтересів при широкій самостійності низових ланок.
    Програми соціально-економічного розвитку регіонів мають містити:
       аналіз  стану економічної кон'юнктури, як інформаційної бази формування економічної політики регіональних та місцевих органів влади;
       основні напрями економічної політики регіональних та місцевих органів влади в рамках державної економічної політики;
    важелі та інструменти впливу органів влади  на економіку регіону;
    економічні  орієнтири для суб'єктів господарювання регіону.
Аналіз  економічної кон'юнктури призначений  для виявлення проблем, які стоять перед регіоном, цілей та пріоритетів, що потребують розв'язання в 
 
 
 
 

34
плановому періоді. Аналіз кон'юнктури, зокрема, має містити: аналіз регіональних ринків - попиту і пропозиції на цих ринках, рівень і динаміку цін та виробництва, структуру виробництва; соціальний розвиток та рівень життя населення - грошові доходи населення, реальну заробітну плату, відношення доходів населення до прожиткового мінімуму, рівень зайнятості, забезпеченість населення житлом, вартість основних фондів невиробничого призначення в розрахунку на одного жителя, обсяг платних послуг сфери побутового обслуговування, показники введення житла, розвиток транспортних комунікацій, рівень телефонізації; проблеми економічного зростання - рівень капіталовкладень, впровадження нових технологій, забезпеченість економіки регіону матеріальними (передусім - енергетичними), трудовими та природними ресурсами, ресурсозбереження, структурні перекоси в розвитку економіки; стан безробіття - рівень наявного та прихованого безробіття, створення нових робочих місць; фінанси адміністративно-територіального утворення - рівень структури доходів і витрат населення, фінанси підприємств, доходи та витрати місцевих бюджетів; стан навколишнього середовища - рівень забрудненості повітря, води, ґрунту тощо,
       На  основі аналізу мають виявлятися проблеми та формуватися основні  напрями їх вирішення, досягнення поставлених  цілей та завдань соціально-економічного розвитку підвідомчих територій і встановлюватися відповідні планові показники. Тобто, плани соціально-економічного розвитку регіону мають бути засобом обгрунтування економічної політики місцевих органів влади. Особливість планування на регіональному рівні полягає в тому, що власна економічна політика регіонів мас бути узгодженою і збалансованою з загальнодержавною економічною політикою, тобто плани соціально-економічного розвитку регіону мають формуватися на основі показників загальнодержавного плану, загальних цілей та пріоритетів розвитку держави. [16]
       В планах мають бути визначені важелі впливу органів влади на економіку регіону, методи їх застосування. Серед таких важелів - бюджет,
 

       
35
податки, пільги, субсидії, ціни, кредити, інвестиції, цінні папери, державні замовлення тощо.
       Він має служити базовою складовою  механізму державного регулювання економіки регіону, в тому числі і бюджетного.
       Важливим  питанням формування системи планування економічного і соціального розвитку як регіонів, так і країни в цілому є тривалість періоду, на який складатимуться такі плани.
       Все зростаюча складність процесу прийняття  державних рішень, 
необхідність виявлення на достатньо ранньому етапі дисбалансів ресурсів і 
витрат, виникнення проблемних ситуацій для проведення збалансованої 
економічної політики на протязі досить довгого відрізку часу переконують в 
необхідності складання планів на довгостроковий період. Вони мають бути 
органічно пов'язані з політикою центральних та місцевих органів влади і 
служити засобом її реалізації. :

       Перевага  довгострокового планування полягає  в формуванні цілей і основних напрямів регулювання економіки  регіону з урахуванням зовнішніх  і внутрішніх факторів, що здійснюють вплив на соціально-економічний розвиток.
       Основною  метою довгострокового планування на рівні регіону має бути пов'язання поставлених завдань регіонального розвитку з необхідними ресурсами і можливостями зміцнення власної фінансової бази. З цього приводу доцільно використати досвід зарубіжних країн. Так, наприклад, в Німеччині застосовується так зване рамкове планування. Межі довгострокового індикативного планування щорічно просуваються вперед, уточнюється і коректується щорічний план, перегляд якого не обмежує значення довгострокового плану, як інструменту реалізації економічної політики.
       На  сьогодні процес державного планування в Україні регулюється Законом України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України". Закон визначає економічні та організаційні засади формування системи прогнозних і програмних документів
 

       
36
економічного  І соціального розвитку країни, окремих  галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць як складових загальної системи державного регулювання економічного і соціального розвитку держави.
       Проте законом недостатньо урегульовані питання взаємодії та узгодження програм соціально-економічного розвитку на загальнодержавному та регіональному рівнях, не встановлені складові програм, відсутня методологія складання індикативних планів, не передбачається довгострокове планування. Законодавство не визначає цілісної системи державного економічного планування, що не дозволяє використати його в якості надійного регулятора відтворювальних процесів та встановлення взаємозв'язків між окремими територіальними ланками. [29]
       Складовою загальнодержавного економічного та соціального  прогнозування - є бюджетне планування. Роль бюджету як важливого регулятора економічних та соціальних процесів, на нашу думку, визначає центральне місце бюджетного планування в системі державного економічного планування та регулювання економіки.
       Бюджет  має розроблятися одночасно з  програмою соціального та економічного розвитку та повинен забезпечити фінансове збалансування намічених цілей, пріоритетів та пропорцій. Бюджетний план він носить не рекомендаційний, а директивний характер, зважаючи на директивність та конкретність бюджетних призначень і кінцеві строки виконання.
       Основним  завданням, що стоїть перед бюджетним  плануванням, с виявлення реальних джерел та обсягів надходжень коштів, необхідних органам влади для виконання їх функцій, визначення напрямів та обсягів витрачання бюджетних коштів.
       Орієнтуючи  бюджетні рішення на найбільш повне  задоволення потреб суспільства, необхідно  насамперед їх визначити. Це складне  завдання яке вирішується за допомогою комплексу наукових досліджень та довгострокових прогнозів і потреб як засобів обґрунтування нормативів споживання, надання
 

       
37
послуг  тощо. Вони мають визначатися на перспективу з урахуванням науково-технічного прогресу. [18]
       Річний  термін бюджетного планування не дає  змоги завчасно визначити і передбачити засоби їх збалансування. Ця обставина переконує в необхідності складання перспективних бюджетних планів у складі довгострокової програми економічного та соціального розвитку. У перспективному бюджетному плані мають визначатися загальні фінансові ресурси, джерела їх формування і способи застосування економічних регуляторів.
       Окрім цього мають формуватися позики бюджету на середньострокову перспективу. Середньострокові бюджетні плани повинні визначати насамперед бюджети розвитку. Необхідність такого планування викликається передусім тим, що воно має здійснюватися на період більше одного року.
       Деталізація й уточнення щодо поточних фінансових ресурсів мають здійснюватися у річних бюджетних планах, які є найважливішими складовими програми реалізації економічної та соціальної політики держави.
       Головним  питанням у розробці нової методології  бюджетного планування є визначення його методів. В економічній літературі виділяють чотири головних методи планування: коефіцієнтів, нормативний, балансовий та предметно-цільовий.
       Метод коефіцієнтів (аналітичний метод) базується на вивченні економічної кон'юнктури у минулому та сучасному періодах і застосуванні відповідних коефіцієнтів (наприклад - індексів інфляції) щодо фактичних результатів виконання бюджетів. Це є найпростіший метод. По суті - це планування "від досягнутого", що власне має місце в бюджетному процесі нині. Перенесення в майбутнє минулих тенденцій, досягнутих результатів не стимулює виявлення резервів і, разом з тим, не сприяє економії бюджетних коштів. Планування "від досягнутого" за умов щорічного перегляду нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та зборів і розмірів трансфертів призводить до ситуації, коли "надлишкові" доходи з місцевого бюджету вилучаються при його плануванні на наступний рік, а "недоотримані"
 

       
38
додаються, що жодним чином не стимулює місцеву владу до розширення бази власних надходжень, а, отже, щодо соціально-економічного розвитку підвідомчих територій, зростання виробництва та розширення сфери послуг.
       Тому, одним з напрямів підвищення ефективності бюджетного процесу є вдосконалення прогнозування соціально-економічного розвитку як країни в цілому, так і окремих її регіонів. Необхідно ширше використовувати методи прогнозування, що базуються як на економетричних моделях (регресія, екстраполяція), що дозволить певним чином формалізувати процес планування та встановити взаємозв'язки між бюджетом та соціально-економічною ситуацією!, загальні тенденції змін економічної кон'юнктури та вплив політики центральних і місцевих органів влади на формування бюджету, так і на експертних оцінках, що дасть змогу максимально використовувати властиве спеціалістам уміння оцінювати перспективу, яке породжується поєднанням фахових знань і професійного досвіду. Доходи та видатки бюджету мають розраховуватися на основі прогнозованих таким чином показниках економічного розвитку держави та її окремих територій. [17]
       Одним з головних методів бюджетного планування, розробки та обґрунтування бюджетних рішень органів влади є нормативний метод. Він передбачає використання в плануванні системи взаємопов'язаних норм та нормативів. Економічні норми та нормативи - це науково обгрунтовані величини, що характеризують кількісну та якісну міру витрат фінансових ресурсів, матеріалів, робочого часу тощо. Розрізняють нормативи двох типів: нормативи першого типу регламентують взаємовідносини між державою та суб'єктами господарювання з питання розподілу отриманих результатів діяльності (наприклад, ставки податків), нормативи другого типу характеризують вимоги, що висуваються суспільством до ефективності використання ресурсів. Вони фіксують мінімально припустиму величину економічної ефективності використання різних ресурсів, тобто суспільне виправданий розмір їх витрат для досягнення найбільшого економічного ефекту.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.