На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Вдносини Україна - С

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 14.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 8. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
      ЗМІСТ 
 

ВСТУП.....................................................................................................................5
РОЗДІЛ  I. Еволюція  відносин Україна – ЄС.
РОЗДІЛ  II. Переваги та недоліки вступу України до ЄС
РОЗДІЛ  III. Перспективи співробітництва України з ЄС.
ВИСНОВКИ.............................................................................................................85
СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ.....................................92
ДОДАТОК................................................................................................................105 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП
 
 
 
    Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні. Характерною рисою сучасного  світового соціально-економічного розвитку є бурхлива динаміка інтеграційних  процесів у світі та Європі зокрема. При цьому навіть ті країни, які  не входять до складу інтеграційних  об’єднань, неминуче відчувають на собі їх відчутний вплив.
    На  європейському континенті таким  інтеграційним угрупованням є Європейський Союз, розширення якого призвело до того, що Україна отримала з Євросоюзом спільний кордон. Це відкрило нові можливості для поглиблення співпраці, та водночас і мусить відповідати на нові виклики. В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи щодо переваг  та недоліків європейської інтеграції України та пропозиції щодо наступних  першочергових ініціатив з боку нашої країни.
    В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи на користь  європейської інтеграції України, з  одночасним вивченням стратегічних і тактичних наслідків такої  інтеграції для України та надані пропозиції щодо наступних першочергових  превентивних заходів з боку нашої  країни.
    Актуальність  теми даної роботи полягає в тому, що завдання інтеграції України в європейський політичний та економічний простір, які неодноразово проголошувалися в якості пріоритетного вектора входження в свiтове господарство, поставили на порядок денний розвиток всебічного співробітництва з ЄС.
    Різностороннє співробітництво з Євросоюзом не тільки відповідає природному геополітичному напряму інтеграційної стратегії України, але є ключовим практичним засобом формування ефективної відкритої економіки.
    Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю глибокого всебічного вивчення наслідків вступу нашої держави в європейське співтовариство. Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні.
    Наукове значення одержаних результатів складають наступні положення:
    визначено та проаналізовано можливі короткострокові та довгострокові позитивні та негативні наслідки приєднання України до ЄС;
    обґрунтовано висновок про те, що вступ України в ЄС повинен відбуватися з максимальним врахуванням національних інтересів та визначення індивідуальної лінії поведінки України в ЄС, узгоджуватися з українською національною ідеєю.
    Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використанні для:
    інформування громадськості щодо доцільності та необхідності приєднання України до Європейського Союзу як об’єктивного історичного процесу й передумови її соціально-економічного розвитку та політичної стабільності;
    формування стратегії європейської інтеграції та реалізації  відповідної державного політики, використовуючи вигоди і переваги та здійснюючи запобіжні заходи для усунення впливу негативних факторів євроінтеграції;
    Теоретична і методологічна основа. Під час написання роботи опрацьовано значну кількість наукової літератури (друковані публікації, періодичні видання тощо), нормативно-правову базу та інформаційних джерел, і передусім інтернет-ресурсів, серед яких слід виділити матеріали Центру Європейської інформації та документації, Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, офіційного сайту Міністерства юстицій України, Державний комітет статистики та ін. Слід відмітити таких авторів, як А.С Гальчинський, О.А. Корнієвський, В. Опришко, В. Посельський, в статтях яких детально розкрита нормативно-правова база стосунків Україна-ЄС, глибокий аналіз цих відомостей, детально переглянуті проблеми і перспективи розвитку стосунків Україна – ЄС, а також суспільно-політичних діячів Є.Д.Холстініна, О.Дугіна, З.Бжезинський, О.Лєдяєва, С.Хантінгтона.
    Також необхідно відмітити таких авторів, як І. Бураковський, Г. Немиря, О. Павлюк, В. Маштабей , в статтях яких детально проаналізована нормативно-правова  база стосунків Україна-ЄС, визначено  чим ЄС привабливий для України  і чим Україна приваблива для  ЄС як економічний партнер, намічено основні заходи щодо подальшої інтеграції України в ЄС. Але треба зауважити  на тому, що на даний час замало друкується статистичних даних щодо економічних  зв’язків України з країнами Західної Європи, відсутні монографії, присвячені проблемі інтеграції України в Європу.
    Хронологічні  рамки дослідження визначалися з урахуванням комплексності політичних, економічних, політико-культурних та наукових чинників у процесі становлення відносин Україна – ЄС. Початковий рубіж досліджуваного періоду визначається 1991 роком, коли Міністр закордонних справ головуючих в ЄС Нідерландів, від імені ЄС офіційно визнав незалежність України. Верхня хронологічна межа роботи - середина 2011, що пояснюється прийняттям Пріоритетів Порядку денного асоціації Україна-ЄС на 2011 – 2012 роки, що є новим практичним інструментом підготовки до реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС до моменту набуття нею чинності.
    Об'єктом  дослідження є процеси інтеграції України до ЄС
    Предметом дослідження є позитивний і негативний вплив на політичну, економічну, соціальну, культурну сфери України в разі вступу її до ЄС та адаптації українського суспільства до нових суспільно-політичних, економічних та культурно-психологічних умов.
    Метою даної роботи є аналіз різносторонньої співпраці України з країнами Західної Європи в разі інтеграції України до ЄС, вивчення характеру довгострокових та короткострокових факторів впливу процесів європейської інтеграції на українське суспільство, виявлення на цій основі відповідних переваг та недоліків, потенційних нагод і загроз для України за умов її входження до Європейського Союзу.
    Відповідно  до даної мети визначені наступні завдання:
    дати характеристику сучасного стану взаємовідносин України з ЄС;
    проаналізувати переваги і недоліки для України в разі інтеграції в ЄС;
    розкрити основні шляхи подолання негативних наслідків та визначення
    місця України в об’єднаній Європі;
    дати рекомендації щодо вдосконалення політичної, економічної та
    ідеологічної  співпраці між Україною та ЄС.
    Методи  дослідження. Використовувалася методика порівняльного аналізу, емпірично-статистичні підходи дослідження міжнародних процесів, на базі чого здійснювалися аналітичні розробки та реалізовувалися синтетичні оцінки інтеграційних тенденцій в європейському регіоні за участю України. При вивчення переваг та недоліків вступу України в ЄС застосовувались методи SWOT - аналізу.
    Особистий внесок студента в  дослідження проблеми. При підготовці матеріалу для написання даної роботи, переглядаючи наукові доробки та політологічні статті, мимоволі закрадалась думка, що відносини Україна – ЄС подаються, виключно, з позитивної сторони. Так, під час добору тематичного матеріалу зустрічалися, у переважній більшості, судження авторів та науковців про виключно позитивну роль вступу України в ЄС. Якщо й зустрічалися згадки про недоліки чи негативи такого вступу, то вони мали характер одностороннього чи поверхневого вивчення даної проблеми та занадто ідеалізованого переконання того, що такі недоліки не мають вирішального значення. В науково-практичній літературі є також достатньо напрацювань з питання ефективності нормативно-правової бази, тому при написанні даної роботи були розглянуті негативні сторони євроінтеграції та реальний стан відносин Україна - ЄС, зберігаючи наукову об’єктивність. 
 
 
 

        РОЗДІЛ  I
        Еволюція  відносин Україна  – ЄС  
 
 

        В якості інструментів міжнародних відносин ЄС активно  використовує різні рівні розширення. На даний момент можна виділити п’ять  основних рівнів європейського розширення: загальна пан’європейська політика, країни-сусіди, кандидат на членство, членство і поглиблення інтеграції в рамках ЄС. Існуючі відносини Україна - ЄС перебувають на першому рівні  інтеграції, коли сторони визнають наявність загальних інтересів  та ЄС сприяє поширенню на даній  території «європейських цінностей»{19}.
        Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані  в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних  справ Нідерландів, як головуючої в  ЄС, у своєму листі від імені  Євросоюзу офіційно визнав незалежність України. Позиція України щодо Європейського Союзу вперше на законодавчому рівні була сформульована в Основних напрямах зовнішньої політики України, що були схвалені Верховною Радою України 02 липня 1993 р.
        Політична база відносин між Україною та ЄС забезпечується Європейською політикою сусідства (ЄПС). Політичний діалог регулярно  проводиться на рівні самітів, Рад  з питань співпраці України та ЄС, а також зустрічей урядових і політичних керівників у форматі  трійки. ЄС почав реалізацію ЄПС  після раунду розширення у 2004 році з  метою компенсації наслідків  виключення з цього раунду для  країн, які є близькими сусідами нових членів ЄС, особливо на східному кордоні. Нинішній «робочий та керівний інструмент» ЄПС - це спільно узгоджений План дій Україна-ЄС, що визначає першочергові задачі політики щодо внутрішньодержавних реформ у таких основних галузях: політичний діалог та реформи, торгівля й заходи з підготовки країни-партнера до поступового отримання долі участі на внутрішньому ринку ЄС, юстиція і внутрішні справи, енергетика, транспорт, інформаційне суспільство, навколишнє середовище, науково-дослідницька та інноваційна діяльність, а також соціальна політика і міжособистісні стосунки.
        Правовою основою  відносин між Україною та ЄС є Угода  про партнерство та співробітництво (УПС), підписана 16 червня 1994 р. Угода набула чинності 1 березня 1998р., термін її дії завершився 28 лютого 2008 року. Угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Подібно до інших угод, що було запропоновано ЄС колишнім республікам СРСР, УПС, укладена з Україною, забезпечує правову базу для політичного діалогу; вона визначає головні загальні цілі щодо сприяння торгівлі, інвестиціям, сталому розвитку, співпраці в економічній, соціальній, фінансовій, громадянській, науковій, технологічній та культурній сферах, а також щодо зближення правових норм і підтримки зусиль України, спрямованих на консолідацію демократії та розвиток економіки усередині країни. На відміну від інших центрально-східноєвропейських країн, які мають з Європейським Союзом угоди про асоційоване членство, а більшість з них уже розпочали безпосередні переговори про вступ до нього, в УПС прямо не йдеться про перспективи приєднання України до ЄС.
        5 березня 2007 року  Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нового рамкового договору, який тимчасово носить робочу назву "нова посилена угода" між Україною та ЄС. На період до укладення угоди щороку автоматично продовжується чинність УПС за взаємною згодою сторін. Незважаючи на те, що існує можливість щорічного продовження дії УПС, тобто продовження її дії після 2008 року, ЄС і Україна визнають необхідність обговорення нової, масштабнішої угоди між Україною та ЄС, яка краще відповідатиме статусу наших стосунків, що постійно розвиваються.
        Указом Президента України було затверджено "Стратегію  інтеграції України до Європейського  Союзу", розраховану на період до 2007 року. Набуття Україною повноправного членства в ЄС було проголошено стратегічною метою, а отримання статусу асоційованого члена ЄС - головним зовнішньополітичним пріоритетом України у середньотерміновому вимірі.
        Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС. Україна є учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство», установчий саміт якої відбувся 7 травня 2009 у м. Прага.
        Партнерський діалог Україна-ЄС розвивається у рамках щорічних засідань Самміту Україна-ЄС за участю Президента України та Трійки ЄС у складі глави уряду або держави країни-головуючої в ЄС, Президента Європейської Комісії та Високого Представника ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики; Ради з питань співробітництва за участю Прем’єр-міністра України та Трійки ЄС у складі міністра закордонних справ країни-головуючої в ЄС, Президента ЄК та Високого Представника ЄС з СЗБП; Комітету та галузевих підкомітетів з питань співробітництва; Комітету парламентського співробітництва; регулярних консультацій Україна-Трійка ЄС та постійних експертних консультацій. Між Україною та ЄС щорічно відбувається понад 80 офіційних зустрічей та консультацій на високому і експертному рівнях.
        Сьогодні ми маємо  новий Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»  від 1 липня 2010 року, в якому в ст. 11 зазначається: Україна як європейська  позаблокова держава здійснюватиме  відкриту зовнішню політику та прагнутиме співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від  держав, груп держав чи міжнародних структур. Однією з основних засад зовнішньої політики визначено забезпечення інтеграції нашої держави до європейського політичного, економічного, правового  простору з метою набуття членства в Європейському Союзі.
        2008 року Україна  набула членства в СОТ. Вступ України до СОТ створив підґрунтя для початку переговорів стосовно нової угоди з Європейським Союзом, основою якої мала стати зона вільної торгівлі. У вересні 2008 року на Паризькому саміті Україна–ЄС сторони дійшли згоди, що це буде угода про асоціацію. У зв’язку з підготовкою нової угоди в червні 2009-го на засіданні Ради з питань співробітництва Україна–ЄС у Брюсселі схвалили Порядок денний асоціації (ПДА). Цей документ набрав чинності 24 листопада 2009 року шляхом обміну нотами між дипломатичними відомствами України та ЄС. ПДА замінив План дій Україна–Євросоюз. Він знаменує початок першого етапу інтеграції України до Євросоюзу, бо спрямований на імплементацію майбутньої угоди про асоціацію, складником якої стане зона вільної торгівлі.  
        Як і інші документи, ухвалені Радою з питань співробітництва, ПДА має рекомендаційний характер. Його положення можна віднести до м’якого права, застосування якого  з боку ЄС є найбільш характерним  для регулювання насамперед політичних відносин як всередині Союзу, так  і в стосунках ЄС із третіми  країнами. Проте ПДА стає найбільш практично значимим серед усіх документів, які визначають основи співпраці  України та Євросоюзу. Він не має  термінів виконання. Метою його ухвалення  є полегшення імплементації тимчасової, а потім повноцінної угоди  про асоціацію між Україною та ЄС.
        На наш погляд, відокремлення економічної інтеграції від політичної асоціації є штучним  і лише вносить плутанину, спровоковану позицією української сторони у  визначенні нових рамок відносин України з ЄС, в основі якої лежить політична кон’юнктура. Річ у  тім, що серед західних концепцій  розвитку інтеграції однією з найвпливовіших залишається концепція поділу процесу  економічної інтеграції на стадії, кожна з яких має відповідні ознаки й передбачає подальше її поглиблення  та поширення на нові сфери. До таких  стадій відносяться зона вільної  торгівлі (ЗВТ), митний союз, спільний ринок, економічний союз і повна інтеграція. Інтеграція розпочинається зі створення  ЗВТ. Підписання угоди про асоціацію  з ЄС, складовою якої є створення  ЗВТ, означатиме перехід до першої стадії інтеграції України до Європейського  Союзу. Позаяк інтеграція є складником асоціації, немає сенсу говорити окремо про економічну інтеграцію й  політичну асоціацію в межах  однієї угоди. Такий поділ був  би виправданим, якби йшлося про дві  різні угоди. Позиція ЄС ґрунтується  на недоцільності підписання двох окремих  угод, що відповідає наявній договірній практиці Союзу. Оскільки ПДА є спільним документом, то в ньому певним чином  знайшла своє віддзеркалення позиція  обох сторін. 
        «Найсвіжішим» пунктом у відносинах Україна - ЄС є інтерв'ю Європейського комісара з питань розширення Європейського Союзу і європейської політики сусідства Штефана Фюле виданню "Комерсант-Україна" від 20 вересня 2011року. Штефан Фюле виключає закріплення перспективи членства України у Європейському Союзі в угоді про асоціацію між Україною і ЄС. При цьому він зазначив, що ЄС дуже рішуче настроєний завершити переговори щодо угоди про асоціацію, а також підписати з Україною договір про створення зони вільної торгівлі. Нагадаємо, що 17 вересня прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що вважає необхідним закріплення перспективи членства України в ЄС в угоді про асоціацію між Україною і ЄС.
        Основні події у хронології відносин України з ЄС можна прослідкувати у додатку. У наведеній в додатку таблиці пропущено події, котрі носили дискусійний характер: експертні зустрічі, офіційні візити, засідання, наради, конференції, форуми, перговори, консультації, презентації, робочі обіди тощо.
        Проаналізувавши еволюцію відносин з ЄС можна зробити висновок, що Україна далеко не повністю використовувала  надані можливості для зближення  з ЄС. Невідповідність нормативно-правової бази та реалій призвели до того, що Україні  відмовили у вступі і, навіть, у  асоційованому членстві у ЄС. Нинішнім пріоритетом ЄС у відносинах з Україною є укладення Угоди про асоціацію, та створення зони вільної торгівлі. При цьому ЄС налаштований на розвиток адекватного співробітництва на всіх актуальних напрямках, акцентуючи значну увагу на взаємодії в енергетичній сфері. У вимірі регіонального співробітництва Україна позиціонується Європейським Союзом в якості однієї із ключових держав Східної Європи. Зокрема, ключова роль відводиться Україні у рамках ініціативи ЄС „Східне партнерство”. Саме ці напрямки співпраці слід розглядати як першу сходинку інтеграції до ЄС.
        Тому варто лише порадити не відволікатися дискусіями про форму взаємин з ЄС, а натомість працювати над втіленням проголошених планів євроінтеграції. По суті, Україні потрібно працювати не над вступом до ЄС, а над реформуванням у повноцінну європейську державу.
        РОЗДІЛ  II
        Переваги  та недоліки вступу України до ЄС 
 
 

        До позитивних наслідків  вступу України в ЄС можна віднести такі вигоди:
    політичні вигоди: Участь в Європейській колективній безпеці та гарантування, за її допомогою, територіальної недоторканості України;
    економічні вигоди: Макроекономічна стабільність, нові ринки збуту для українських товарів та додаткові інвестиції, в українську економіку, надання субсидій деградуючому сільському господарству, зменшення митних тарифів та отримання позитивного сальдо торговельного балансу;
    соціальні вигоди: Ефективний захист прав людини в інституціях ЄС, відкриття кордонів для вільного пересування населення та розширення можливостей для освіти, роботи й відпочинку, забезпечення високого рівня життя населення;
    культурні (ідеологічні) вигоди: Широкий доступ до інформаційного потенціалу ЄС.
              а також відзначити наступні переваги вступу України до ЄС:
    політичні переваги: Стабільність політичної системи та адаптація національного законодавства із законодавством ЄС, реформування недієздатного національного судочинства;
    економічні переваги: Забезпечення розвитку середнього та малого бізнесу, впровадження стандартів ЄС у виробництві, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств;
    соціальні переваги: Формування середнього класу, реформування освіти, охорони здоров’я, соціального захисту тощо;
    ідеологічні переваги: Поширення української культури в країнах ЄС.
        До негативних наслідків  вступу України в ЄС можна назвати  такі загрози:
        політичні загрози: Небезпека втягнення України в конфлікт цивілізацій між Заходом і мусульманським світом;
    економічні загрози: Можливе переміщення до України шкідливих виробництв;
    соціальні загрози: Поглиблення демографічного спаду, проблема незаконної міграції та відтоку кадрів;
    культурні (ідеологічні) загрози: Падіння духовності;
        а також визначити  такі недоліки вступу України до ЄС:
    політичні недоліки: Часткова втрата суверенітету, невизначеність стратегії розвитку ЄС, погіршення відносин з країнами СНД та іншими країнами;
    економічні недоліки: Втрата конкурентоспроможності певних галузей, складність переходу на європейський рівень цін;
    соціальні недоліки: Ускладнення візового режиму зі східними сусідами;
    культурні (ідеологічні) недоліки: Розмивання національної самобутності України.
        З поданого переліку переваг та недоліків вступу України  в ЄС можна зробити висновок, що управління політичною, економічною, соціальною та ідеологічною сферами суспільства в ЄС, в цілому, відповідають загальновизнаним демократичним, правовим і науково-теоретичним критеріям, цілі як ЄС, так й України, переважно знаходяться в одній площині та взаємодоповнюються, отже Україні є вигідним приєднання до ЄС.
        Проте, як будь-яке  об’єктивне явище, євроінтеграція має як плюси, так і мінуси, пов’язані, мабуть, з процесом становлення структури ЄС і стратегії розвитку. У зв’язку з цим, Україні під час вступу до ЄС, слід акцентувати увагу на використанні саме позитивних моментів євроінтеграції з одночасним виробленням стратегії та лінії поведінки по запобіганню перекидання на територію України зазначених вище загроз і небезпек. 

        РОЗДІЛ  III
        Перспективи співробітництва  України з ЄС  
 

        Перспективи вступу України до ЄС слід розглянути не лише у формальному аспекті, а й у фактичному. Незважаючи на те, що нормативно-правова та інституційна база для зближення України та ЄС була достатньою, певні закони в Україні ухвалювалися формально, в політичній практиці не реалізувалися.
        Очевидно, що сучасні слабкі євроінтеграційні позиції України та її невідповідність політичним і економічним критеріям для вступу до ЄС є закономірним результатом непослідовності і зволікання у здійсненні реформ. Роки зволікань залишили Україну позаду тих країн Центральної і Східної Європи, які наполегливо здійснювали складні ринкові перетворення. Домінування “декларативної” і брак “імплементаційної” культури в органах виконавчої влади, слабка інституційна і функціональна закріпленість пріоритетності політики європейської інтеграції у повсякденній діяльності Уряду, неефективні механізми міжвідомчої координації і моніторингу виконання ухвалених рішень, низький рівень фахової підготовки і знань державних службовців навіть вищої ланки того, що стосується європейської інтеграції, негативно впливають на реалізацію Угоди про партнерство і співробітництво та Стратегії інтеграції до ЄС.
        Успіхи української  дипломатії і заслужене визнання позитивної ролі України в підтриманні  регіональної безпеки виявилися  недостатніми, аби компенсувати брак структурних реформ всередині країни. Корпоративна закритість системи державного управління, високий рівень корупції, слабкість демократичних інституцій і нерозвиненість громадянського суспільства, утиски свободи преси, політичні проблеми, що викликали критику Ради Європи, відсутність стабільного національного консенсусу з ключових питань внутрішнього розвитку і зовнішньої політики утворюють вкрай негативне тло для відносин України з ЄС і загрожують перетворити Україну на країну-аутсайдера.
    Суперечливість  ситуації донедавна фактично замовчувалася. Київ виконував певну програму-мінімум, що влаштовувала Брюссель, а українська влада зберігала респектабельний  імідж європейської та мала змогу  говорити про інтеграцію.
    Крім  внутрішніх перешкод щодо вступу України  в ЄС, все більшої ваги набувають  перешкоди зовнішні. Так, після останнього розширення ЄС на Схід в середовищі політиків та економістів країн-членів Євросоюзу почали проявлятися песимістичні настрої відносно прийняття України  до ЄС. На думку європейських експертів, головна відмінність між хвилями  розширення Європейського Союзу  є те, що попередні трансформації  ЄС відбувалися на нижчих рівнях євроінтеграції, тому країни, що приєднувалися до нього, могли брати участь у формуванні його стратегії та інституційної  структури{11}. Крім того, отримання „членських квитків” було доволі компромісним, при зустрічних поступках з боку ЄС, тобто за сценарієм, який навряд чи можна повторити на нинішньому етапі розширення ЄС.
    В умовах нинішньої зовнішньополітичної  ситуації мета України – передусім  економічне співробітництво з Європейським Союзом, яке необхідно ефективно  та швидко розвивати. У зв’язку з  цим ефективними й результативними  стали відносини України з  Європейською асоціацією вільної торгівлі.
    Після початку розширення Європейського  Союзу на схід та внаслідок активної участі в ньому всіх без винятку  західних сусідів України опинитися поза цим процесом означатиме самоусунення від загальноєвропейських процесів і небезпеку ізоляції. В такому разі ціна “неінтеграції” може виявитися набагато вищою від ціни інтеграції.
    Розширення  ЄС ставить перед Україною великі завдання. Одне з них – прискорення  конституційної реформи, економічних  перетворень в цілому та реструктуризації виробництва зокрема, адже можливість скористатися перевагами вступу в ЄС багато в чому визначається рівнем демократизації політичної системи  та динамікою розвитку української  економіки, її здатністю швидко адаптуватися до змін на міжнародних ринках. Крім того, необхідно досягати зміцнення  внутрішньої конкурентоспроможності національної економіки з орієнтацією  на поступове досягнення європейських соціально-економічних параметрів розвитку та створення зони вільної  торгівлі Україна – ЄС на основі асиметричного відкриття ринків на користь України.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.