На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Свтова економчна криза. Причини та вплив свтової кризи на економку України. Шляхи подолання фнансово - економчної кризи. Рекомендацї консалтингової фрми McKinsey and Company по виходу України з свтової кризи. Проблеми кредитної системи.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Україна у часи світової кризи та шляхи ії подолання

Зміст

1 Світова економічна криза
1.1 Характеристика, причини та наслідки фінансової кризи
1.2 Шляхи виходу з фінансової кризи
2 Причини та вплив світової кризи на економіку України
3 Україна у світовій кризі
3.1 Шляхи подолання фінансово - економічної кризи в Україні
3.2 Рекомендації консалтингової фірми McKinsey & Company по виходу України зі світової кризи
3.3 Вирішення проблеми кредитної системи України як один з етапів
подолання фінансової кризи
Література
1 Світова економічна криза

1.1 Характеристика, причини та наслідки фінансової кризи

Економічні цикли (хвилі) - це періодичні коливання ділової активності в суспільстві. Циклом є інтервал часу в розвитку ринкової економіки, протягом якого відбувається збільшення обсягу виробництва товарів і послуг, а потім скорочення, спад, депресія, пожвавлення і, нарешті, знову його зростання.
Криза ринкової економіки (3 фаза економічного циклу) характеризується різким спадом виробництва, який починається з поступового звуження, скорочення ділової активності. Криза відрізняється від порушення рівноваги між попитом і пропозицією на якийсь певний товар або в окремій галузі господарства тим, що він виникає як загальне перевиробництво, що супроводжується стрімким падінням цін, банкрутством банків, зупинкою підприємств (фірм), зростанням відсотка і безробіття. Поступове скорочення ділової активності, уповільнення темпів зростання в економічній літературі називається рецесією. Вищі темпи скорочення економічної активності характеризують спад ринкової економіки. Нижча точка цього спаду є криза.
Економічну кризу виявляє не тільки межа, але і імпульс в розвитку економіки, виконуючи стимулюючу ("очисну") функцію. Під час кризи виникають спонукальні мотиви до скорочення витрат виробництва, збільшенню прибутку, оновленню капіталу на новій технічній основі. З кризою кінчається попередній період розвитку і починається наступний. Криза - найважливіший елемент механізму саморегулювання ринкової системи господарства.
Так, в 1971 р. Саймона Кузнеця нагородили Нобелівською премією "За емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання". Його ідеї взято за основу сучасної теорії економічного зростання, С. Кузнець вважав, що коливальні процеси (тривалість циклу 15-20 років) пов'язані з періодичним оновленням житла і певних типів виробничих споруд.
Також В 2004 р. Нобелівська премія з економіки була присуджена американським ученим Ф. Кюдланду і Е. Прескотту - авторам робіт з теорії економічних (ділових) циклів, що пояснює причини нерівномірності економічного зростання і виникнення спадів (рецесії) і підйомів.
Світова економічна криза набрала обертів. Вже цілком серйозно експерти говорять про її нечувані масштаби: у ряді випадків зниження макроекономічних показників, темпів зростання соціальних індикаторів, занепад соціальної сфери що триває, більше, ніж під час Великої депресії. Власне кажучи, ще декілька таких місяців і словосполучення "Велика депресія" перестане бути синонімом найглибшої економічної кризи в історії.
Світова фінансова криза, що зародилась у США як криза ринку нерухомості і похідних фінансових інструментів, згідно з логікою глобалізації поширилася по всьому світу, вдаривши і по українському фінансовому ринку.
За спостереженнями експертів, зусилля урядів підтримати національні економіки під час глобальної фінансово-економічної кризи нагадують спробу "день простояти та ніч протриматися", поки не підійдуть "наші". В умовах нинішньої кризи "наші" - це добрі звістки зі Сполучених Штатів Америки. Не марнослівною виявилася примовка: "Коли Америку морозить, увесь світ кашляє". Зараз можна було б і так сказати: "Коли в Америки нежить, весь світ хворіє пневмонією" (лише китайці демонструють непоганий імунітет). За останні десять років неймовірний бум в американській економіці спричинив те, що бізнес-цикли в усіх економічно розвинутих країнах виявилися жорстко синхронізованими з американським, а оптимізація бізнес-процесів в умовах глобальної конкуренції призвела до того, що гравці однозначно орієнтувалися на прибутковість, швидкість обороту грошей і зростання обсягів збуту на шкоду надійності.
Упродовж багатьох років проблеми банків, які відчувають фінансову скруту, вирішувалися в основному методами, звичними для приватного сектору. Ці методи зокрема припускають збитки для інвесторів чи купівлю банку компаніями, що займаються операціями з приватними інвестиціями.
Основними її причинами експерти називають надмірно експансивну грошову політику Федеральної резервної системи (ФРС) США, наявність величезного дисбалансу у світовій економіці, зокрема, великий профіцит у зовнішній торгівлі Китаю, значний торговельний дефіцит у США, недоліки системи управління ризиками в інвестиційних банках, недосконалість регулювання фінансових ринків на національному і міжнародному рівнях. Сучасна фінансова криза вимагає від світової спільноти адекватних дій, але які з них у цьому випадку можна визнати такими? Для відповіді на це запитання необхідно проаналізувати, по-перше, справжні причини, що породили кризу, і, по-друге, те, наскільки глибокою і тривалою вона буде.
Для розгляду факторів, що спричинили виникнення такої ситуації, слід дослідити глибинні причини подій і знайти правильні рецепти розв'язання існуючих проблем, створити механізми, що допомагатимуть згладити майбутні потрясіння в економіці.
Регулювання фінансової кризи досліджувалося західними економістами, зокрема такими як: Г. Мінські (“Stabilizing an Unstable Economy”, 1986), Ч. Кіндлебергер (“The World in Depression” 1929-1939, 1971; “Manias, Panics and Crashes”, 1978), М. Фрідмен (“Monetary Policy in the Unated States: Design and Implementation”, 1981; “The Moral Consequences of Economic Growth”, 2005), М. Бордо (“Financial Crises in International Library of Macroeconomic and Financial History”, 1992; “The Defining Moment: The Great Depression and the American Economy in the Twentieith Century”, 1998), Р. Дорнбуш (“Stabilization, Debt, and Reform: Policy Analysis For Developing Countries”, 1993), П. Дібвіг, Д. Даймонд (“Bank runs, deposit insurance, and liquidity”, 1983), Р. Манделл (“The International Monetary system: Conflict and Reform”, 1965), Ф. Мишкін (автор понад 50 досліджень з питань монетарної політики та її впливу на фінансові ринки та економіку в цілому), С. Фішер (“Macroeconomics”, 1978; “Modern Hyper- and High Inflations” , 2002), К. Рейнхарт (“Leading Indicators of Currency Crises”, а також вітчизняними науковцями О. Василиком, С Мочерним, К. Рудим, В. Поповим і М. Монтесом.
Останніми науковими публікаціями на цю тему були дослідження Дж. Сороса "Найгірша ринкова криза за 60 років", Л. Еліота "Криза - як все починалось", Т. Філіппона "Майбутнє фінансової індустрії", Дж. Арріжі, Б. Сільвера, І. Ахмада "Хаос та управління у сучасній світовій системі", Ф. Норріса "Аналіз новин: інша криза, інша гарантія", Б. Данилишина "Світова фінансова криза - тест для України", О. В'югіна "Фінансовий ринок: стратегія розвитку".
Криза відбувається в основному через перевиробництво (класична система розвитку кризи). Першими в національній економіці страдає промисловість, яка виробляє товари довгострокового використання. В основному, це важка промисловість, автопром, підприємства з виробництва побутової техніки. Також першими страдають будівництво і різні інвестиційні фонди. Це класичні приклади. Першими терплять зниження доходів маркетингові компанії. Якщо ці компанії відчувають фінансові труднощі, це є своєрідним індикатором початку кризи, а за ними йдуть вже будівельні компанії. Логіка в тому, що будь-які підприємства насамперед знижують витрати на рекламу, якщо відчувають зниження доходів. У зв'язку з цим, рекламні фірми недоотримують і свої доходи. До речі, маркетологи вже в кінці літа мали фінансові труднощі, що було передоднем кризи.
Події, які супроводжують кризу:
Перевиробництво товарів. Тобто, товару виготовляється більше, ніж є на нього платоспроможний попит. При цьому перевиробництво є не абсолютним, а відносним, це означає, що потреби на товар є, але немає саме платоспроможного попиту на нього.
Різке падіння цін на товари, в наслідку переважання попиту над пропозицією.
Скорочення рівня виробництва товарів. Основним аргументом роботи підприємства є дохід. При падінні цін на товар, доходи підприємства падають, отже йде скорочення.
Масові банкрутства підприємств. Якщо падають доходи, то підприємства не в силі сплачувати свої боргові зобов'язання, що надалі приводить до ліквідації фірми.
Зниження зарплати і підвищення рівня безробіття.
Потрясіння в кредитній системі. Підприємства і робочі тягнуть за собою банки. Кредити банкам повною мірою не повертаються, депозити знімаються (бо труднощі зобов'язують народ активно використовувати свої банківські заощадження), нові кредити банками мало видаються, процентна ставка росте, слабкі банки приголомшує банкротство.
1.2 Шляхи виходу з фінансової кризи

На сьогоднішній день існує безліч суперечливої інформації про причини, наслідки і шляхи виходу зі світової фінансової кризи. Розібратися в цій проблемі представляється досить складним. Одні твердять, що ми вже стоїмо на порозі виходу з кризи, інші ж, гойдаючи головою, говорять, що найскладніше ще попереду. Безумовно, існують і ті, які, відчувши себе на потрібній хвилі, хочуть внести смуту, - зробивши сумнівну сенсацію, ніби: "Вихід з кризи 2009 можливий тільки після "Третьої Світової війни". Проте, велика частина експертів все ж таки схиляється до того, що з економічної кризи вихід ми знайдемо в перебігу 2-3 років. Останнє є найбільш вірогідним і близьким до істини.
Одним з головних винуватців того, що світ зараз знаходиться в активному пошуку шляхів виходу з фінансової кризи, є США. Саме американських фінансистів схильні винити за величезні прорахунки, надмірно високі премії менеджерам, і надмірну самовпевненість. Лише через якийсь час, "мильний пузир" той, що роздувався спекулянтами почав зачіпати інтереси сусідніхкраїн, а потім і всю економіку в цілому. Вельми популярні зараз кризові аналітики вважають, що нинішня світова криза і вихід з нього - події, що не мають свого прецеденту в історії. Ні події 1930 рр., ні 1980-х, не входять ні в яке порівняння з виходом з кризи 2008 року.
Дуже важливо знайти вірний шлях виходу з економічної кризи. І різними лідерами робиться безліч спроб зробити це. Проте, діяти поодинці вельми непросто. Тому керівники світових держав прийшли до угоди: всі дії з виходу з кризи 2008-2009 потрібно приймати спільно і узгоджено. Не дивлячись на песимістичні прогнози, рецесію і обвал світової економіки, основні надії покладаються саме на загальні зусилля у пошуках виходу з кризи. Та все ж, поки ці старання не приносять очікуваних і стійких результатів.
На фоні кризових явищ дедалі рельєфніше проглядаються накопичені проблеми. Серед них, зокрема, відсутність структурного реформування національних економік, наявність численних розривів у їх фінансових секторах, недостатня транспарентність заходів із підтримки державою компаній реального сектору економіки і фінансових інститутів, відсутність реального контролю за державною допомогою. А тому на порядку денному постає питання необхідності підвищення дієвості здійснюваної країнами світу антикризової політики.
Для підвищення дієвості антикризових заходів необхідний ефективний контроль за використанням державних коштів. Тим більше, що внаслідок відсутності реального контролю за державною допомогою вона не просто не потрапляє до реального сектору, а й у значних обсягах надходить прямо на валютний ринок, розмиваючи офіційні золотовалютні резерви. Термін "фінансовий тромб", що виражає це явище, вжитий президентом Росії Д. Медвєдєвим у посланні Федеральним зборам, вельми характерний, оскільки використовувався в 1992-1993 і 1998 рр.
До речі, в США громадськість стурбована тим, що ніхто не знає, куди пішли гроші, виділені фінансовим компаніям США в рамках багатомільярдної допомоги економічній системі країни. Адже немає ні механізмів контролю затим, як фінансові компанії витрачають гроші, отримані від американських платників податків, ні механізмів, котрі зобов'язують банки надавати кредити, що, власне, і було метою цих фінансових вливань держави.
Для допомоги реальному сектору держава може перераховувати кошти безпосередньо на рахунки виробничих підприємств у банках. Щоб запобігти нецільовому використанню антикризових коштів, слід заборонити передавати державні гроші іншим банкам, у тому числі й брідж-банкам.
Утім, МВФ і Світовий банк докоряють урядам за те, що ті не виконують рішення саміту G20 і борються з загальною фінансовою кризою не злагоджено, а тому й неефективно. Незважаючи на домовленості, кожна країна вживає заходів, які вважає прийнятними для себе. В підсумку доводиться знижувати прогноз зростання світового ВВП.
Антикризові заходи, що найчастіше застосовуються у світовій практиці:
Запровадження нових програм кредитування.
Створення спеціальних фондів (держкредитів; викупу поганих банківських активів; підтримки проблемних компаній; викупу акцій національних виробників і похідних цінних паперів, забезпечених іпотечним кредитом, а також довгострокових казначейських облігацій; перепідготовки кадрів з числа тих, хто втратив роботу, тощо).
Гарантування міжбанківських кредитів, позичок для малого і середнього бізнесу, підтримки компаній, які не можуть залучити необхідне фінансування через проблеми в банківському секторі.
Націоналізація компаній.
Зниження центральними банками облікової ставки.
Зміна механізму ціноутворення на аукціонах РЕПО.
Розширення переліку активів, що приймаються центральними банками як застава за кредитами.
Зниження нормативів мінімальних резервних вимог для комерційних
банків.
* Субсидування банкам відсоткових ставок за кредитами, наданими населенню для придбання вітчизняних товарів.
Компенсація банкам частини збитків (витрат), що виникають у них за здійсненими упродовж зазначеного періоду угодами з іншими кредитними організаціями, у яких була відкликана ліцензія на здійснення банківських операцій; відокремлення поганих банківських активів від хороших шляхом створення спеціальних установ.
Збільшення розміру державних гарантій на банківські вклади.
Уведення тимчасових адміністрацій і кураторів центробанків у банківських установах.
Викуп у інвесторів дефолтних облігацій; реструктуризація суб'єктів господарювання (лише через механізм контрольованого "розвалу").
Секвестр бюджетних видатків.
Короткострокове збільшення бюджетного дефіциту; зниження податків і обов'язкових платежів.
Податкові пільги для покупців житла і нових автомобілів.
Реалізація масштабних інфраструктурах проектів.
Використання субсидій на операційну діяльність чи на капіталовкладення та пільгових умов фінансування.
Надання суб'єктам господарювання монопольних повноважень.
Розміщення вигідних державних замовлень.
Запровадження сприятливих режимів регулювання.
Обмеження тарифів.
Застосування механізму держано-приватного партнерства.
Підвищення фінансової дисципліни.
Світова економіка виходить з кризи швидше, ніж очікувалося. До таких виводів прийшов МВФ, поліпшивши прогнози розвитку світової економіки - в поточному році зростання світового ВВП складе 1,4%, а в 2010 році - 3,1%. Світова економіка росте завдяки значному підйому в азіатських країнах, а також стабілізації або помірному відновленню в інших регіонах. Зокрема, недивлячись на кризу, в 2009 році ВВП Китаю виросте на 8,5%, а Індії - на 5,4%. МВФ також зафіксував набагато менший очікуваного спад економіки Бразилії (-0,7%) і країн євро зони (-2,7). При цьому в 2010 році зростання економіки покажуть не тільки країни євро зони (+0,3%), але і США (+1,3%) і Японія (+1,7%).
2 Причини та вплив світової кризи на економіку України

Кризу, що наступила, в Україні пов'язують зі світовим фінансовим. Зрозуміло, зв'язок є, але якби не було зв'язку зараз, то криза все одно б наступила в майбутньому (навіть якщо б її не було в світі). Мова йде про кризу виробництва (як наслідок і економіки країни). Виробництво і економіка України сьогодні по багатьом показникам неконкурентоспроможні.
В Україні панує криза, яка накопичує проблеми, як сніжний ком, з якого починається лавина. Всі розуміють, що потрібно щось робити, але ніхто нічого не робить. Можливо, не хоче, можливо, не уміє. Але ситуація така - якщо вже зараз не зробити необхідні в даній ситуації заходи, потім вже буде надто пізно. Чому ж українська влада не діє? Тому що, у відмінності від демократичних країн, влада в Україні намертво зрослася з крупним бізнесом і приймати антикризові заходи означає наступити на інтереси своїх же спонсорів, друзів і колег.
Оцінюючи перманентність виникнення кризових явищ в економіці України, ректор Тернопільського національного економічного університету, професор, доктор економічних наук С. Юрій констатував відсутність в ній класичної кризи -кризи перевиробництва. В той же час відзначив, що, за визначеннями експертів Всесвітнього банку, в країні переважає "економіка інсайдерів", яку Нобелівський лауреат з економіки разом з Робертом Фогелем 1993 року "За нове дослідження економічної історії за допомогою економічної теорії і кількісних методів для пояснення економічних і інституційних змін" Дуглас Норт назвав розвитком "суспільного устрою з обмеженим доступом", оскільки цей лад ґрунтується натому, що еліта навмисно обмежує доступ до ринків інших учасників і створює економічні преференції для "своїх" підприємців і сфер діяльності. В даному аспекті професор С. Юрій відмітив, що вітчизняні інсайдери, як правило, вкладають грошові кошти в свої власні підприємства і це є одним з вагомих чинників зниження конкурентоспроможності виробництва і уповільнення ефективності залучення капіталу в реальний сектор економіки.
Криза, в якій опинилася Україна восени 2008 р. виявила неготовність українських регуляторних органів вчасно та професійно-грамотно реагувати на ситуацію.
На пострадянському просторі (Росія, Вірменія, Україна) спостерігається тотальна макроекономічна криза (фінансова, структурна, соціальна, кон'юнктурна, конкурентна), тоді як на Заході маємо справу з фінансово-структурною кризою. Ця тотальна криза поглиблюється ще й тому, що порівняно із Заходом у зазначених пострадянських країнах:
інфляція прискорюється, а не сповільнюється;
темпи падіння капіталізації ринку в 2-3 рази вищі, ніж на Заході (хоча до кризи вони були на низькому рівні);
- на перший план виходить проблема курсу національної валюти, "з'їдаються" валютні резерви;
дефіцит пропозиції кредитів, а не попиту;
у наявності масове вилучення вкладів населення із банків (в Україні -70 млрд. гривень лише за листопад - січень 2008-2009 років);
- криза супроводжується різким зниженням доходів бюджетів, зростанням дебіторської і кредиторської заборгованості.
Разом із переліченими спільними рисами кожній із цих країн притаманні свої особливості. Так, для України, характерні:
- дефіцитний платіжний баланс, велика залежність від експорту металів і зерна (ринки підвищеної конкуренції) та "імпорту" капіталу, високих технологій, нафти й газу (ринки зниженої конкуренції);
- висока концентрація виробництва й капіталу, обмежені можливості щодо розпорошення (децентралізації) ризиків;
- значна соціальна поляризація, відсутність практики й інструментів адресної соціальної політики;
- невисокий рівень міжнародних резервів НБУ, відсутність накопичених резервних фондів уряду;
- хиткість політичної системи, її нездатність швидко й ефективно розв'язувати економічні проблеми;
- порівняно низька частка малого й середнього бізнесу у ВВП.
На думку експертів консалтингової компанії McKinsey & Company, основними проблемами, з якими найближчим часом зіткнеться і вже зіткнулася українська економіка, є застарілі виробничі потужності в основних галузях, скорочення трудових ресурсів і вже згадувана міждержавна конкуренція. Про це, зокрема, йде мова в звіті компанії, озаглавленому "Відновлення економічного зростання України", презентація якого відбулася 20 жовтня поточного року в Києві.
Особливий неспокій викликає прогноз McKinsey & Company щодо значного зменшення числа працездатних українців. Так, за даними консалтингової компанії, якщо з 1998 року по 2007 рік працездатне населення України скоротилося на 3%, то вже до 2020 воно скоротиться ще на 10% і складе всього 19 млн. чоловік. При цьому помітно збільшиться число пенсіонерів, що приведе до серйозного дисбалансу між працюючими і непрацюючими громадянами наший країни.
Наступна проблема - застарілі виробничі потужності. За інформацією McKinsey & Company, коефіцієнт зносу основних виробничих потужностей в Україні складає більше 50%. Подальше старіння верстатів і агрегатів веде до того, що і без того обмежені трудові ресурси постійно відволікатимуться на ремонт зношеного устаткування, а не займатимуться безпосередньо виробництвом. Що стосується державної конкуренції, то загальновідомо, що ще до кризи українських металургів, яких вважали локомотивом вітчизняноїекономіки, почали витісняти з їх традиційних ринків китайці. Отже експорт України постраждав не тільки від спаду споживання в умовах кризи, але і від збільшення виробничих потужностей в країнах, які раніше були імпортерами української продукції, а зараз перетворилися на наших конкурентів. В той же час, вихід на нові для України ринки обмежений посиленням державного протекціонізму у всьому світі. За прогнозами експертів, дана тенденція збережеться і у відчутному майбутньому.
Як бачимо, в наявності симптоми стагфляційних процесів, тому подолання наслідків кризи може затягнутися.
В Україні діють три регулятори, які мають опікуватися банківською системою та фондовим ринком: Національний банк України, Комісія з цінних паперів та фондового ринку та Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Крім регуляторів, також існує Верховна Рада України, яка має реагувати на реальні події, що відбуваються у країні, суттєво вдосконалюючи необхідне законодавство. Але жодна із перелічених інституцій не виявила здатності швидко реагувати на події в країні.
Так, постанова Національного банку України, яка "заморозила" депозити фізичних та юридичних осіб, не врахувала особливостей функціонування підприємств - українських виробників та імпортерів, чим поставила під загрозу швидкого банкрутства малі та середні підприємства. Приймаючи цю постанову, НБУ також "не порадився" з Комісією з цінних паперів та фондового ринку та Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Адже за законодавством, НБУ є незалежною інституцією, на яку ніхто не може чинити тиск. Але це означає, що, захищаючи бізнес-інтереси комерційних банків, НБУ може приймати акти, не радячись з іншими регуляторами, та ускладнювати роботу інших фінансових інституцій, діяльність яких є вигідною для держави та активно підтримується всіма урядами України протягом останніх п'яти років.
Так, під загрозу втрати коштів на банківських депозитах нині потрапили кошти накопичувальних недержавних пенсійних фондів (НПФ), мета діяльності яких - зберегти та примножити кошти громадян, які добровільно відклали їх собі на старість, компенсуючи об'єктивну фінансову неспроможність Пенсійного фонду України забезпечити високий рівень державних пенсій. У скрутному становищі також опинилися страхові компанії, які потребують гнучкості при управлінні своїми страховими резервами.
Під тиском економічної кризи ради НПФ почали звертатися до Держфінпослуг з проханням прийняття та запровадження єдиної методики щоденного розрахунку реальної вартості активів НПФ (одиниці пенсійних внесків), яка б допомогла слідкувати за якістю інвестування коштів таких фондів та вчасно корегувати інвестиційні портфелі НПФ. Але Держфінпослуг поки не прийняв рішення щодо затвердження розрахунку чистої вартості одиниці пенсійного внеску, посилаючись на відмову Міністерства юстиції України затвердити його проект. Отже, фінансова криза розгортається, а облік коштів громадян, накопичуваних у НПФ, залишається непрозорим та неякісним.
Не квапиться з удосконаленням своєї нормативної бази і Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Так, потребує вдосконалення її Положення про порядок визначення чистої вартості активів НПФ (відкритого, корпоративного, професійного), затверджене рішенням Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 серпня 2004 р. № 339. Криза фондового ринку вимагає у першу чергу запровадити чіткі та прозорі методи оцінки активів фінансових інституцій. Саме про це йдеться, наприклад, в антикризовому законі США.
Спостерігаючи дії (або бездіяльність) центральних органів влади, які відповідають за регулювання роботи банківської системи та фондового ринку Україні, виникає запитання: так у чому ж полягає роль держави під час розгортання в країні фінансово-економічної кризи? Можливо, це здасться занадто простим, але єдиною державною гарантією захисту економічно-фінансових інтересів громадян та юридичних осіб є: забезпечення шляхом прийняття та неухильного виконання законодавства правильної роботи фінансової та банківської систем країни, правовий захист заощаджень населення, у тому числі пенсійних накопичень громадян, забезпечення диверсифікації ризиківфінансових інституцій та ретельний контроль регуляторів за всіма суб'єктами фінансової системи та фондового ринку.
Проте правове поле України поки що таких гарантій не дає.
В Україні причини фінансової кризи, на нашу думку, полягають у залежності фондового ринку від коштів нерезидентів, надмірній зовнішній заборгованості суб'єктів економіки, нестачі ліквідності в банківській системі. Вплив світової кризи на економіку України схематично зображено на рис. 1.
На сьогодні сформувалося чотири напрями, за якими світова криза здійснює вплив на економіку України.
Циклічне уповільнення світової економіки, що в цілому може скоротити попит на експортну продукцію, а отже, експортну виручку і далі за ланцюжком призвести до зменшення надходжень до державного бюджету, девальвації гривні і зниження заробітної плати тощо.
Висока волатильність цін на світових товарних ринках, коли спостерігаються різкі стрибки цін на біржові товари, зокрема, залежно від ситуації на фінансових і валютних ринках. У разі їх значного падіння ефект буде такий саме, але ще може додатися проблема скорочення торговельного балансу, що, у свою чергу, здатне негативно позначитися на поточному рахунку, тобто ослабити міжнародну позицію України.
Обвал котирувань на світових фондових ринках, який призвів до різкого падіння вартості акцій українських компаній.
Паніка на фінансових ринках, банкрутство великих інвестиційних банків, різке зростання ставок Лібор (значна частина кредитів, залучених від початку кризи, бралася на умовах "плаваючої" ставки, залежної від ставки Лібор) - усе це практично перекриває зовнішні ринки фінансової ліквідності, що загрожує труднощами у рефінансуванні зовнішнього боргу вітчизняними банками і корпораціями.
Наслідки впливу світової" кризи на українську економіку є цілком очевидними:
- зниження на товарних ринках попиту на сталь призвело до тимчасового скорочення обсягів виробництва, що позначилося на вугледобувних підприємствах, видобуванні руди та на інших супутніх виробництвах;
- банки мають у своєму розпорядженні достатньо коштів для погашення зовнішніх запозичень, але для деяких з них можуть виникнути проблеми з рефінансуванням боргу на світових фінансових ринках.
На цьому тлі спостерігається погіршення ситуації з кредитуванням економіки, а відтік, і депозитів. За цих умов банки схильні надавати кредитні ресурси на короткі терміни, орієнтуючись, передусім, на зниження ризику і втрат через падіння платоспроможності позичальників.
Рис. 1. Наслідки впливу світової кризи на економіку України
В Україні МВФ прогнозує глибокий спад і відновлення економіки лише в другій половині 2010 року.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) офіційно підтвердив прогноз зростання ВВП України в 2010 році нарівні 2,7%. Прогнози на поточний рік залишаються незмінними: спад ВВП на 14% при інфляції в 16,3%. Ці дані містяться в опублікованому 1 жовтня 2009 року огляді стану світової економіки, підготовленому фондом. МВФ поліпшив прогноз розвитку світової економіки: якщо в обнародуваному в липні прогнозі зниження світового ВВП в поточному році очікувалося на рівні 1,4%, то тепер цей прогноз понижений до 1,1%. А в 2010 році світова економіка покаже зростання на 3,1% (очікувалося 2,5%). Тим часом навіть така позитивна економічна динаміка не дозволила МВФ поліпшити прогнози для України. Нагадаємо, прогноз спаду української економіки на 14% вперше був обнародуваний в серпні, за підсумками виділення Україні третього траншу кредиту.
Очікується, що стабілізація української економіки почнеться наступного року - МВФ прогнозує зростання ВВП на рівні 2,7%. Цей прогноз неістотно відрізняється від урядового - проект держбюджету на 2010 рік розраховувався, виходячи з прогнозного зростання ВВП на 3,7%. А вже в 2011 році очікується, що темпи економічного зростання України прискоряться до 5,8%, що буде вище середнього показника країн Центральної Європи (+4%) і СНД (+5,3%). За словами експертів, досягти такого економічного зростання Україна зможе за рахунок ефекту "відскоку від дна".
"Після такого глибокого економічного спаду відновлення світового попиту на український експорт дозволить демонструвати високі темпи зростання ВВП", - відзначає аналітик ГИК "Трійка Діалог Україна" Ірина Піонтковська.
"Ефект низької бази порівняння дозволить Україні навіть при незначному поліпшенні демонструвати високі темпи економічного зростання", -погоджується директор економічних програм Центру їм, Разумкова Василь Юрчишин.
По словах Піонтковської, відновлення української економіки почнеться в II половині 2009 року, тому наступного року зростання ВВП буде помірним. "У свою чергу, такі високі темпи економічного зростання повинні дозволити українській економіці до кінця 2010 року вийти на докризовий рівень", - говорить експерт.
Відзначимо, Міністерство економіки розрахувало, що за наступні три роки Україна зможе компенсувати спад ВВП, що очікується за підсумками 2009 року, на рівні 10-12% - і до 2012 року країна вийде на докризові показники розвитку. Економісти відзначають, що швидке відновлення можливе лише в разі різкого підйому світових цін на сталь або проведення податкової реформи. Проте зараз експерти цього не чекають.
Українська економіка зуміє відновити докризові об'єми ВВП вже до кінця 2012 року, повідомив міністр економіки Богдан Данілішин. Він відзначив, що спад ВВП за підсумками поточного року складе 10-12%. "Позитивні тенденції в економіці вже почалися, і до кінця 2009 року вони посиляться. Очікується, що за підсумками І півріччя 2010 року ми вже матимемо позитивний результат", - сказав міністр, проте не уточнив прогноз на І півріччя 2010 року, але назвав реалістичним очікування в 2010 році зростання ВВП на 3,7%.
Оскільки акціями і паями інвестиційних фондів володіє лише незначна частина українців, можна дійти висновку про помірність наслідків ринкових потрясінь для всього населення. Дійсно, зростання або падіння того чи іншого цінного паперу або ринку для більшості громадян є явищем, відокремленим від реалій життя. Проте при аналізі перспектив розвитку економіки виявляється, що фінансовий ринок має певну особливість: він впливає на інфляцію і знецінення заощаджень, відставання фінансування соціальної сфери, зростання цін тощо. Це можна пояснити так; якщо річний темп зростання доходу деякого інвестора вищий, ніж зростання ВВП, продуктивності праці та грошової маси, разом узятих, то таке зростання оплачують ті, у кого він збільшується не настільки швидко. А глобалізація фінансового ринку робить цей процес глобальним.
На прикладі Луганського регіону розглянемо наслідки впливу фінансово-економічної кризи на економіку України:
Фінансова криза на Луганщині проявилася в спаді виробництва, скороченні робочих днів, відправлені працівників в неоплачувані відпустки. За 10 місяців 2008 року обсяг промислового виробництва в Луганській області скоротився на 0,6% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Падіння ж виробництва в жовтні складає: 39% до попереднього місяця і 47% до жовтня 2007 року.
Такий промисловий гігант як "Алчевський меткомбінат" знизив виробництво в жовтні на 75% (порівняно з серпнем). За один місяць "АМК" отримав від прямої господарської діяльності 244 млн. грн. збитків. На комбінаті зупинені три з чотирьох доменних печей.
Крім того, промислові підприємства Луганщини стикаються з проблемами реалізації своєї готової продукції.
Так, "Стахановський вагонобудівний завод" з 650 вагонів, вироблених у вересні 2008 року, реалізував тільки 230, від 420 вагонів замовники відмовилися. З подібною проблемою зіткнулося і ДП "Ровенькиантрацит" в кінці вересня від вугілля держпідприємства відмовилися металургійні комбінати України і зарубіжні контрагенти (їм планувалося відвантажити продукції на 70 млн. грн., майже 120 тис. т.).
Істотно скоротився в 2009 р. випуск продукції підприємств, які є основою промислового потенціалу Луганщини: ВАТ "Стаханівський завод феросплавів" - на 66,2%, рубежанський хімзавод "Заря" - на 81,6% (внаслідок відсутності держзамовлення), ЗАТ "ЛІНИК" - на 12,4%, ВАТ "Алчевськкокс" - на 9,3%, Алчевський меткомбінат знизив обсяги виробництва сталі на 32,8%, а прокату - на 32%. 57,6% складає падіння на північнодонецькому "Азоті". Тут головна причина - значне зростання ціни на газ, який для підприємства, - основна сировина.
Зрозуміло, що наслідком такої ситуації стало те, що в області значнозбільшилося число промислових підприємств, які працюють зі збитком.
Ще один прояв фінансової кризи на Луганщині - скорочені робочі тижні і неоплачувані відпустки. Більше 20 тис. робітників машинобудівних підприємств переведено на неповний робочий тиждень, 12%, (близько 5 тис. людей) відправлено в неоплачувані відпустки. В металургії неповні тижні працюють більше 26,5 тис. робітників. У вугільній промисловості "нововведення" не торкнулися робочих основних спеціальностей. Проте майже 1 тис. робочих поверхневих комплексів відправлені в неоплачувані відпустки "за власним бажанням".
В Луганській області фінансова криза відображається і на своєчасному отриманні працівниками своїх зарплат.
Індекс споживчих цін в січні-червні 2009 р. склав 109%. В бюджеті на рік закладалася цифра менше. В результаті, якщо оцінювати за реальною купівельною спроможністю, доходи населення в травні 2009 знизилися більш, ніж на десять відсотків порівняно з даними травня 2008-го.
Порівняно з першим півріччям минулого року в області допущений спад випуску промислової продукції на 29,6%. Причому "падаємо" від місяця до місяця.
3 Україна у світовій кризі

3.1 Шляхи подолання фінансово - економічної кризи в Україні

Розвиток подій у світовій економіці за останній рік свідчить, що боротьба з економічною кризою буде довгою й виснажливою. Для розв'язання проблеми кризи треба реалізувати зокрема такі пропозиції:
введення економічних нормативів управління діяльністю агентів цінних паперів (на зразок регулювання діяльності комерційних банків);
запровадження системи державних рейтингів банків, ринків цінних паперів, фондів;
контроль емісії цінних паперів центральними банками держав;
- безпосереднє кредитування бізнесу, а також залучення депозитів та вкладів фізичних і юридичних осіб із боку ЦБ (НБУ).
Разом із зазначеними заходами загального характеру в Україні також необхідно, по-перше, підвищити рівень оподаткування імпорту, забезпечити рівномірне оподаткування всіх сфер економіки і прогресивність системи оподаткування. Вийти із кризи можна буде тільки тоді, коли за її негативні наслідки платитимуть усі. Також потрібно всіляко стимулювати заощадження і інвестиційну активність, аж до надання податкових преференцій. За збереження нинішньої системи оподаткування наслідки кризи переважно перекладені на плечі малозабезпечених верств населення.
Роль державного регулювання в умовах економічних криз дуже важлива. Основними положеннями антикризової політики в Україні повинні стати наступні: продумані і постійні дії уряду в цілях підтримки ефективного попиту на рівнях, що відповідають повній зайнятості; регулювання об'ємів приватних інвестицій, надання спеціальних державних кредитів, податкових пільг для заохочення приватних інвесторів; адаптація до економічної системи механізмів гнучкості, пов'язаних з прогресивним податком на прибуток і програмою соціального забезпечення; здійснення антициклічних заходів, які передбачають при зростанні безробіття зміну ставок податку на прибуток, зміну внесків на соціальне забезпечення, програму суспільних робіт; координація програм державних інвестицій в підприємства комунального обслуговування, транспорт, житловий сектор, підприємства державного сектора; стабілізація доходів сільського господарства за допомогою програм підтримки і гарантування цін, субсидій на потреби виробництва.
Крім того економісти відзначають декілька шляхів виходу з кризи в Україні: зниження податкового навантаження і пряма підтримка населення замість банків і підприємств. Також експерти попереджають, що протекціонізм, зокрема, підвищення імпортних мит на окремі категорії товарів, наприклад, автомобілі іноземного виробництва, можуть дати зворотний ефект.
Пряма підтримка населення замість утримання на плаву неефективних компаній, що випускають застарілу і в звичайних умовах неконкурентоздатну продукцію, має на увазі збільшення посібника з безробіття, допомоги в пошуку нової роботи тим, хто її позбувся, перепідготовці, навчанню і тому подібне.
Ще один шлях виходу з кризи, по якому варто йти, - скорочення державних витрат в цілому (зокрема ж збільшивши фінансування деяких складових бюджету). Проте антикризові заходи уряду припускають зростання витрат, що на тлі падіння доходів бюджету може мати негативні наслідки для економіки. У цьому є велика частка здорового глузду. Часто міняючи прогнози, уряд підриває довіру до себе і до своєї здатності контролювати ситуацію. В період же фінансової кризи необхідно зберігати довіру до себе. Встановивши песимістичний прогноз одного разу, його вже не доведеться часто міняти, що сприятиме зміцненню довіри до антикризових заходів уряду.
Але в даний час для України заходи щодо зменшення ставок основних податків та істотного збільшення бюджетних видатків є неприйнятними з таких міркувань:
навіть за стабільних економічних умов у нашій державі її соціальні зобов'язання істотно перевищують фінансові можливості;
зниження податкових ставок як інструмент стимулювання інвестицій в умовах політичної нестабільності України не забезпечить бажаних результатів, а лише призведе до зменшення й без того обмежених фінансових можливостей бюджетів України;
відсутність джерел фінансування бюджетного дефіциту (зокрема реальних можливостей здійснення запозичень та приватизації державного майна на вигідних умовах) навряд чи дасть змогу збільшува и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.