На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Створення та сучасний розвиток дяльност ООН. Система органзацї та керуюч органи ООН. сторя розвитку спвпрац України з ООН. Україна в Рад Безпеки ООН. ноземн агенцї ООН в Україн. Боротьба з тероризмом та пдтримання миру та безпеки в свт.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 17.08.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Тема: Україна як одна із засновників і повноважний член ООН
План
    Вступ
    Розділ 1. Створення та сучасний розвиток діяльності ООН
    1.1 Заснування та основні напрямки діяльності ООН
    1.2 Система організації та керуючі органи ООН
    Розділ 2.Україна в ООН
    2.1 Історія розвитку співпраці України з ООН
    2.2 Україна в Раді Безпеки ООН
    2.3 Іноземні агенції ООН в Україні
    Розділ 3. Сучасні напрямки роботи України в системі ООН
    3.1 Боротьба з тероризмом та підтримання миру та безпеки в світі
    3.2 Економічний, гуманітарний, екологічний та соціальний напрями
    3.3 Співпраця України з ООН на сучасному етапі
      3.3.1 Інституційні реформи
        3.3.2 Зміцнення громадянського суспільства
        3.3.3 Охорона здоров'я та медичні послуги
        3.3.4 Добробут проти бідності
        3.3.5 Права людини та сприяння тендерній рівності
        3.3.6 Інформаційні та просвітницькі заходи для широкої громадськості
        3.3.7 Координація міжнародної допомоги
    Висновки
    Список використаної літератури
    Вступ
    Більшість з нас чули про діяльність Організації Об'єднаних Націй, пов'язану з підтримкою миру або наданням гуманітарної допомоги. Проте далеко не завжди і не так добре відомо про багато інших аспектів її діяльності, які впливають на наше життя.
    Організація Об'єднаних Націй є центром вирішення проблем, з якими стикається все людство. Ця діяльність здійснюється спільними зусиллями більше 30 пов'язаних з нею організацій, що складають систему Організації Об'єднаних Націй. День за днем Організація Об'єднаних Націй і інші організації її системи ведуть роботу зі сприяння дотриманню прав людини, охороні навколишнього середовища, боротьбі з хворобами і скороченню масштабів бідності. Установи Організації Об'єднаних Націй розробляють норми і правила безпечного й ефективного повітряного сполучення та сприяють вдосконаленню телекомунікацій і захисту інтересів споживачів. Організація Об'єднаних Націй є ініціатором міжнародних кампаній щодо боротьби з обігом наркотиків і тероризмом. Діючи у всіх регіонах миру, Організація Об'єднаних Націй і її установи надають допомогу біженцям, імплементують (реалізують) програми з питань розмінування, допомагають збільшити обсяг виробництва продуктів харчування та відіграють провідну роль в боротьбі зі СНІДом.
    Організація Об'єднаних Націй була створена 24 жовтня 1945 року 51 країною, які були сповнені рішучості зберегти мир за допомогою розвитку міжнародної співпраці й забезпечення колективної безпеки. На сьогоднішній день членами Організації Об'єднаних Націй є 191 країна, тобто майже всі країни світу, в тому числі і Україна.
    Метою роботи є дослідження ролі України в ООН, механізмів реалізації її міжнародних цілей крізь призму міжнародних стратегій ООН. З огляду на мету поставлені такі завдання:
    -- охарактеризувати мету та основні завдання ООН;
    -- обґрунтувати необхідність об'єднання національних інтересів у розв'язанні світових проблем під егідою ООН;
    — дослідити історію та сучасний стан розвитку співробітництва України з ООН;
    — проаналізувати роль України в ООН;
    — охарактеризувати вплив ООН на вирішення проблем подальшого розвитку України.
    Об'єкт дослідження в курсовій роботі -- Україна та її роль в ООН. Предметом дослідження є політика України у світі міжнародного співробітництва в рамках ООН.
    Інформаційну базу дослідження складають теоретичні дослідження провідних вчених України та світу з проблем національної та світової безпеки, монографії, звіти та публікації ООН та інших міжнародних організації, міжнародні нормативно-правові акти та угоди, що регулюють міжнародні відносини, статистичні дані та аналітичні звіти України.
    Розділ 1. Створення та сучасний розвиток діяльності ООН

1.1 Заснування та основні напрямки діяльності ООН

У 1945 р. Україна стала однією з держав-співзасновниць ООН, що було визнанням внеску українського народу у перемогу над фашизмом та зміцнення миру в усьому світі. Делегація України взяла активну участь у конференції у Сан-Франциско, зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН. Глава делегації України на конференції у Сан-Франциско, міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував у Першому комітеті, де були розроблені Преамбула та Глава 1 "Цiлi та принципи" Статуту. Україна в числі перших підписала Статут i ввійшла в групу з 51 держави-засновниці ООН.

Коли держави стають членами Організації Об'єднаних Націй, вони приймають зобов'язання, викладені в Статуті Організації Об'єднаних Націй, що є міжнародним договором, в якому висвітлені основні принципи міжнародних відносин. Згідно Статуту, в своїй діяльності Організація Об'єднаних Націй переслідує чотири мети: підтримувати міжнародний мир і безпеку, розвивати дружні стосунки між націями, здійснювати міжнародну співпрацю щодо розв'язання міжнародних проблем і заохочення поваги до прав людини, а також бути центром для узгодження дій націй в досягненні цих загальних цілей.

Організація Об'єднаних Націй не є всесвітнім урядом і не ухвалює законів. Проте вона надає засоби, які допомагають врегулювати міжнародні конфлікти і розробляти політику щодо питання, які стосуються всіх нас. У Організації Об'єднаних Націй всі держави-члени - великі і малі, багаті і бідні, такі, що дотримуються різних політичних поглядів і соціальних систем, - мають право висловити свою думку і взяти участь в голосуванні в рамках цього процесу.

Одним із головних завдань Організації Об'єднаних Націй є підтримка миру у всьому світі. Згідно Статуту, держави-члени вирішують свої міжнародні спори мирними шляхами і утримуються від погроз силою або її застосування проти інших держав.

Впродовж багатьох років Організація Об'єднаних Націй відігравала важливу роль щодо сприяння запобіганню міжнародним кризам та врегулювання тривалих конфліктів. Вона здійснювала комплексні операції, пов'язані зі встановленням та підтримкою миру й наданням гуманітарної допомоги. Їй також доводилося запобігати назріваючим конфліктам. В постконфліктних ситуаціях вона все частіше докладає зусиль, направлених на усунення першопричин війни й створення основ для міцного миру.

Організація Об'єднаних Націй добилася вражаючих результатів. Так, їй вдалося зняти гостроту Карибської кризи в 1962 році та кризи на Близькому Сході в 1973 році. У 1988 році зусилля Організації Об'єднаних Націй щодо мирного врегулювання дозволили припинити ірано-іракську війну, а наступного року завдяки переговорам, що проводилися під егідою Організації Об'єднаних Націй, радянські війська були виведені з Афганістану.

У 90-і роки Організація Об'єднаних Націй сприяла відновленню суверенітету Кувейту й відіграла важливу роль в припиненні громадянських воєн в Гватемалі, Камбоджі, Мозамбіку, Сальвадорі і щодо врегулювання або запобігання конфліктам в інших країн. Коли у вересні 1999 року кампанія насильства, розгорнута після проведеного голосування щодо питання про самовизначення, змусила близько 200 000 східнотиморців покинути свої будинки, Організація Об'єднаних Націй санкціонувала направлення міжнародних сил безпеки, які допомогли відновити порядок. Пізніше Тимчасова адміністрація Організації Об'єднаних Націй почала здійснювати діяльність щодо спостереження за переходом цієї території до незалежності 20 травня 2002 року як держави Тимор-Лесото. А коли 11 вересня 2001 року терористи скоїли напад на Сполучені Штати Америки, Рада Безпеки негайно відреагувала, ухваливши широку за своїм обхватом резолюцію, яка зобов'язала держави забезпечити, щоб будь-хто, хто бере участь у фінансуванні, плануванні, підготовці, здійсненні або підтримці терористичних актів, постав перед правосуддям.

Найважливішими завданнями Організації Об'єднаних Націй є припинення розповсюдження зброї, а також скорочення та ліквідація, зрештою, всіх запасів зброї масового знищення. Організація Об'єднаних

Націй служить постійним форумом для проведення переговорів щодо роззброєння, розробляючи рекомендації і виступаючи ініціатором досліджень в даній сфері. Вона підтримує багатосторонні переговори, що ведуться в рамках Конференції із роззброєння і інших міжнародних органів. В результаті цих переговорів було укладено такі міжнародні угоди, як Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (1968 рік), Договір про повну заборону ядерних випробувань (1996 рік) і договори про створення зон, вільних від ядерної зброї. Було укладено і інші договори, які забороняють розробку, виробництво і накопичення запасів хімічної (1992 рік) і бактеріологічної (1972 рік) зброї, забороняють розміщення ядерної зброї на дні морів і океанів (1971 рік) і в космічному просторі (1967 рік), а також договори, що забороняють або обмежують інші категорії озброєнь. До лютого 2005 року 144 держави стали учасниками Оттавської конвенції 1997 року про заборону наземних мін.

Організація Об'єднаних Націй закликає всі країни приєднатися до цієї конвенції і інших міжнародних договорів, що забороняють використання руйнівних видів зброї. Організація Об'єднаних Націй також підтримує зусилля із запобігання, припинення і викорінювання незаконної торгівлі стрілецькою зброєю і легкими озброєннями, які використовувалися як головні засоби ведення війни в переважній більшості конфліктів у всьому світі. Реєстр звичайних озброєнь Організації Об'єднаних Націй і система стандартизованої звітності про військові витрати сприяють підвищенню прозорості щодо військових питаннях.

Міжнародне агентство з атомної енергії, що базується у Відні, діючи на основі системи угод про гарантії, відповідає за забезпечення того, щоб ядерні матеріали та устаткування, призначені для використання в мирних цілях, не використовувалися з військовою метою. А Організація із заборони хімічної зброї, що знаходиться в Гаазі, займається збором інформації щодо хімічних об'єктів усіх країн світу й регулярно проводить інспекції з метою забезпечення контролю за дотриманням Конвенції з хімічної зброї.

Завдяки своїй миротворчій діяльності Організація Об'єднаних Націй, використовуючи дипломатичні механізми, допомагає протиборчим сторонам прийти до згоди. Рада Безпеки в рамках своїх зусиль з підтримки міжнародного миру і безпеки може рекомендувати шляхи запобігання конфлікту і відновлення або забезпечення миру, наприклад за допомогою переговорів чи звернення до Міжнародного Суду. Важливу роль в миротворчій діяльності відіграє Генеральний секретар. Він може доводити до відома Ради Безпеки будь-які питання, які, на його думку, створюють загрозу міжнародному миру і безпеці, використовувати «добрі послуги» для виконання посередницьких функцій або займатися «тихою дипломатією», діючи за кулісами самостійно або через спеціальних посланців. Генеральний секретар займається також «превентивною дипломатією», спрямованою на врегулювання суперечок щодо загострення ситуації.

Організація Об'єднаних Націй все активніше займається діяльністю, направленою на усунення корінних причин конфліктів. Одним з ключових елементів побудови миру є допомога з метою розвитку. У співпраці з іншими організаціями системи, країнами-донорами, урядами приймаючих країн і неурядовими організаціями Організація Об'єднаних Націй надає підтримку розвитку управління, направленого на благо всього суспільства, встановленню правопорядку, проведенню виборів і дотриманню прав людини в країнах, що долають наслідки конфліктів. В той же час Організація Об'єднаних Націй допомагає цим країнам відновлювати адміністративні структури, системи охорони здоров'я й освіти та інші елементи соціальної інфраструктури, зруйновані в наслідок війни. Деякі види цієї діяльності, такі, як спостереження за проведенням виборів у Намібії в 1989 році, програми розмінування в Мозамбіку і підготовка співробітників цивільної поліції в Гаїті, здійснювалися в рамках операцій Організації Об'єднаних Націй з підтримки миру, при цьому окремі аспекти цієї діяльності можуть продовжуватися і після згортання миротворчої операції. Інші види діяльності здійснюються на прохання урядів, як, наприклад, в Гвінеї-Бісау, де функціонує Відділення Організації Об'єднаних Націй з підтримки побудови миру.

В рамках своїх зусиль з підтримки миру та міжнародної безпеки Рада Безпеки розпочинає операції Організації Об'єднаних Націй щодо підтримки миру і визначає рамки повноважень і мандат. Більшість таких операцій припускає участь військовослужбовців, які стежать за дотриманням режиму припинення вогню або створюють буферну зону, доки за столом переговорів ведуться пошуки довгострокових рішень. У інших операціях можуть брати участь цивільні поліцейські або інші цивільні фахівці, які допомагають організувати вибори або здійснювати нагляд над дотримання прав людини. У ряді випадків операції направлені на забезпечення контролю за дотриманням мирних угод і здійснюються у взаємодії з миротворчими контингентами регіональних організацій. Операції з підтримки миру можуть продовжуватися від декількох місяців до декількох років. Наприклад, операція Організації Об'єднаних Націй, розгорнена вздовж лінії припинення вогню між Індією і Пакистаном в штаті Джамму і Кашмір, існує з 1949 року, а на Кіпрі миротворці Організації Об'єднаних Націй знаходяться з 1964 року. З іншого боку, для проведення в 1994 році операції в смузі Аозу між Лівією і Чад Організації Об'єднаних Націй знадобилося трохи більше місяця.

З моменту розгортання в 1948 році найпершої миротворчої місії Організації Об'єднаних Націй, майже 130 країн добровільно надали в розпорядження Організації близько 1 мільйона військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів і цивільних осіб. Разом з тисячами цивільних фахівців вони брали участь приблизно в 60 операціях з підтримки миру. За станом на лютий 2005 року 103 країни надали рекордну кількість особового складу - 67 000 чоловік.

Завдяки зусиллям Організації Об'єднаних Націй урядами укладено безліч багатосторонніх угод, які роблять світ безпечнішим і здоровішим, перспективнішим і справедливішим для всіх нас. Розробка цього всеохоплюючої сукупності норм міжнародного права, включаючи стандарти в області прав людини, є суттєвим досягненням Організації Об'єднаних Націй.

У Загальній декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю в 1948 році, проголошені основні права і свободи, якими володіють всі чоловіки і жінки, зокрема право на життя, свободу і громадянство, право на свободу думки, совісті і релігії, право на працю,

освіту, право на їжу і житло і право на участь в управлінні. Заохочення поваги прав людини займає все більш помітне місце в зусиллях Організації Об'єднаних Націй зі сприяння розвитку. Зокрема, здійснення

права на розвиток розглядається як один з елементів динамічного процесу, який поєднує в собі здійснення цивільних, культурних, економічних, політичних і соціальних прав й сприяє підвищенню добробуту всіх членів суспільства. Ключем до реалізації права на розвиток є викорінювання бідності - це одна з основних цілей Організації Об'єднаних Націй.

Статут Організації Об'єднаних Націй ставить перед Організацією Об'єднаних Націй конкретне завдання заохочувати прогресивний розвиток міжнародного права і його кодифікування. Більше 500 конвенцій, договорів і норм, що є результатом цієї роботи, забезпечують основу для зміцнення міжнародного миру і безпеки та сприяння соціально-економічному розвитку. Держави, що ратифікували ці конвенції, юридично зобов'язані їх виконувати.

У 1945 році в несамокерованих територіях проживало 750 мільйонів чоловік. Сьогодні це число скоротилося до трохи більше 1 мільйона, що значною мірою сталося завдяки вирішальній ролі Організації Об'єднаних Націй в заохоченні сподівань народів залежних територій і наданні допомоги в справі швидкого отримання ними незалежності. Починаючи з 1960 року, коли Генеральна Асамблея прийняла Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам, близько 60 колишніх колоніальних територій отримали незалежність і вступили в Організацію Об'єднаних Націй як її повноправні члени.

Завдяки кампанії, що проводилася під егідою Організації Об'єднаних Націй впродовж більше 30 років, вдалося покінчити з системою расової сегрегації в Південній Африці, яка була відома як апартеїд. У 1994 році у присутності місії спостерігачів Організації Об'єднаних Націй пройшли перші в цій країні вибори, відкриті для представників всіх рас. З моменту свого створення Організація Об'єднаних Націй виступає за основоположну рівність всіх народів і проти расизму у всіх його формах. За рішенням Генеральної Асамблеї в 2001 році на Усесвітній конференції було розглянуто методи боротьби проти расизму, расової дискримінації, ксенофобії й нетерпимості.

Гуманітарні катастрофи можуть статися в будь-якому місці і у будь-який час. Якою б не була їх причина - повінь, засуха, землетрус або конфлікт, - вони завжди призводять до загибелі людей, переміщення населення, втрати громадами здатності своїми силами забезпечувати своє існування і приносять величезні страждання.

В умовах таких катастроф організації системи Організації Об'єднаних Націй постачають жертвам - в більшості своїй дітям, жінкам і літнім людям - продовольство і медикаменти, дають їм притулок і забезпечують матеріально-технічну підтримку.

Одне з центральних завдань Організації Об'єднаних Націй полягає в сприянні забезпеченню вищих стандартів життя, повної зайнятості і умов для соціально-економічного прогресу і розвитку. З виконанням цього завдання пов'язано 70 відсотків діяльності системи Організації Об'єднаних Націй. В основі цієї діяльності лежить віра в те, що викорінюванням бідності і підвищення рівня добробуту людей на всіх територіях є необхідними кроками на шляху до створення умов для забезпечення міцного миру у всьому світі.

Організація Об'єднаних Націй володіє унікальними перевагами щодо сприяння розвитку. Сфера її діяльності охоплює весь світ, а її всеосяжний мандат передбачає задоволення соціальних, економічних і надзвичайних потреб. Організація Об'єднаних Націй не представляє чиї-небудь вузькі національні або комерційні інтереси. У виробленні найважливіших стратегічних рішень беруть участь всі країни - і багаті, і бідні.

1.2 Система організації та керуючі органи ООН

У Організації Об'єднаних Націй є шість головних органів. П'ять з них - Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з Опіки і Секретаріат - розташовані в Центральних будівлях Організації Об'єднаних Націй в Нью-Йорку. Шостий орган - Міжнародний Суд - знаходиться в Гаазі, Нідерланди.

Всі держави-члени Організації Об'єднаних Націй представлені в Генеральній Асамблеї - «всесвітньому парламенті», який збирається на чергові і спеціальні сесії для розгляду нагальних проблем людства. Кожна держава-член має один голос. Рішення по таких ключових питань як підтримка миру і безпеки, прийом нових членів і затвердження бюджету Організації Об'єднаних Націй, ухвалюються більшістю в дві третини голосів. Рішення з інших питань ухвалюються простою більшістю голосів. Останніми роками робляться особливі зусилля, направлені на те, щоб рішення Асамблеї ухвалювалися на основі консенсусу, а не офіційного голосування. Асамблея не може нав'язувати державам свої рішення, проте її рекомендації мають важливе значення, оскільки є відображенням світової громадської думки і є моральним імперативом міжнародного співтовариства.

Чергові щорічні сесії Асамблеї проводяться в період з вересня по грудень. При необхідності Асамблея може продовжити свою роботу на відновленій сесії або проводити спеціальні чи надзвичайні сесії з питань, що викликають особливе занепокоєння. Роботу Асамблеї також здійснюють її шість головних комітетів, інші допоміжні органи і Секретаріат Організації Об'єднаних Націй.

Згідно Статуту Організації Об'єднаних Націй, Рада Безпеки безпосередньо відповідальна за підтримку миру і безпеки в усьому світі. Вона може бути скликана у будь-який час у разі виникненні загрози миру. Статут зобов'язав всі держави-члени виконувати вирішення Ради.

Рада складається з 15 членів. П'ять з них - Китай, Російська Федерація, Сполучене Королівство, Сполучені Штати і Франція - є постійними членами. Інші 10 членів Ради обираються Генеральною Асамблеєю на дворічний термін.

Держави-члени продовжують обговорювати питання про зміну членського складу Ради і методи роботи, задля того, щоб забезпечити відображення сучасних політичних та економічних реалій.

Рішення Ради вважаються прийнятими, коли за них проголосували дев'ять її членів. За винятком голосування з процедурних питань, рішення не може бути прийняте, якщо хто-небудь з постійних членів Ради проголосує проти, тобто використає своє право вето.

При розгляді питань щодо виникнення загрози миру Рада спочатку розглядає шляхи мирного врегулювання суперечки. Вона може виробити принципи врегулювання або виступити в ролі посередника.

В разі розв'язування бойових дій Рада вживає заходів задля припинення вогню. Вона може також направити миротворчу місію, для того, щоб допомогти сторонам зберігати перемир'я або забезпечити роз'єднання протиборчих сил. Рада може вживати заходи щодо забезпечення виконання прийнятих нею рішень. Вона може вводити економічні санкції або встановлювати ембарго на постачання зброї. В окремих випадках для забезпечення виконання прийнятих нею рішень, Рада уповноважувала держави-члени використовувати «всі необхідні засоби», включаючи спільні військові дії.

Рада також представляє Генеральній Асамблеї рекомендації щодо кандидатури на посаду Генерального секретаря та щодо прийому в Організацію Об'єднаних Націй нових членів.

Діючи під загальним керівництвом Генеральної Асамблеї, Рада з соціально-економічних питань координує діяльність Організації Об'єднаних Націй і установ її системи в економічній і соціальній сферах. Будучи головним форумом для обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем й вироблення рекомендацій щодо політики в цих сферах, Рада відіграє важливу роль у зміцненні міжнародної співпраці з метою розвитку. Вона також проводить консультації з неурядовими організаціями (НУО), підтримуючи тим самим життєво важливий зв'язок між Організацією Об'єднаних Націй і громадянським суспільством.

До складу Ради входять 54 члени, які обираються Генеральною Асамблеєю на три роки. Протягом року Рада періодично проводить засідання, збираючись в липні на свою основну сесію, в ході якої на засіданні високого рівня обговорюються найважливіші економічні, соціальні та гуманітарні питання.

Допоміжні органи Ради регулярно проводять свої засідання і звітують перед нею. Наприклад, Комісія з прав людини здійснює контроль за дотриманням прав людини у всіх країнах світу. Інші органи займаються питаннями соціального розвитку, становища жінок, попередження злочинності, боротьби з наркоманією і сталого розвитку. П'ять регіональних комісій сприяють економічному розвитку і співпраці в своїх регіонах.

Рада з Опіки була створена для забезпечення міжнародного спостереження за 11 підопічними територіями, що знаходилися під управлінням семи держав-членів, а також для забезпечення того, щоб їх уряди докладали необхідних зусиль для підготовки цих територій до самоуправління або незалежності. До 1994 року всі підопічні території перейшли до самоуправління чи стали незалежними як самостійні держави чи приєднались до сусідніх незалежних держав. Останньою перейшла до самоуправління підопічна територія Тихоокеанські острови (Палау), що знаходилася під юрисдикцією Сполучених Штатів і стала 185-ою державою-членом Організації Об'єднаних Націй.

Оскільки робота Ради з Опіки завершена, до її складу в даний час входять п'ять постійних членів Ради Безпеки. В її правила процедури були внесені відповідні зміни, щоб вона могла проводити свої засідання лише в тих випадках, коли того можуть вимагати обставини.

Міжнародний Суд - відомий також, як Всесвітній Суд - є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Його 15 суддів обираються Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки, які проводять голосування незалежно і одночасно. Міжнародний Суд займається врегулюванням суперечок між державами на основі добровільної участі зацікавлених держав. Якщо держава погоджується взяти участь в судовому процесі, то вона зобов'язана підкорятися рішенню Суду. Суд також займається підготовкою консультативних висновків для Організації Об'єднаних Націй та її спеціалізованих установ.

Секретаріат проводить оперативну та адміністративну роботу Організації Об'єднаних Націй відповідно до вказівок Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки та інших органів. Його очолює Генеральний секретар, який забезпечує загальне адміністративне керівництво.

Секретаріат складається з департаментів і управлінь, де працює близько 7500 чоловік, посади яких фінансуються за рахунок регулярного бюджету і які представляють 170 країн світу. Окрім Центральних установ Організації Об'єднаних Націй, розташованих в Нью-Йорку, існують відділення Організації Об'єднаних Націй в Женеві, Відні й Найробі та інші місця служби.

Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і 13 інших незалежних організацій, які називаються «спеціалізованими установами», пов'язані з Організацією Об'єднаних Націй за допомогою відповідних угод про співпрацю. Ці установи, включаючи Світову організацію охорони здоров'я і Міжнародну організацію цивільної авіації, є самостійними органами, створеними на основі міжурядових угод. На них покладено широкий діапазон міжнародних функцій в економічній, соціальній та культурній сферах, а також у сфері освіти, охорони здоров'я й інших. Деякі з них, наприклад Міжнародна організація праці і Світовий поштовий союз, старші за Організацію Об'єднаних Націй.

Крім того, ціла низка управлінь, програм і фондів Організації Об'єднаних Націй - таких, як Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців (УВКБ), Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН) і Дитячий фонд Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ), - займається поліпшенням соціального та економічного становища людей у всіх регіонах світу. Вони підзвітні Генеральній Асамблеї або Ради з Соціально-економічних питань. Всі ці організації мають свої власні органи управління, бюджети і секретаріати. Разом з Організацією Об'єднаних Націй вони складають єдину сім'ю, або систему Організації Об'єднаних Націй. Спільними зусиллями вони провадять технічне сприяння і надають практичну допомогу в інших формах практично у всіх економічних і соціальних сферах.

Розділ 2.Україна в ООН

2.1 Історія розвитку співпраці України з ООН

Історія співпраці України з Організацією Об'єднаних Націй почалася з 1945 року - року створення ООН. Українська РСР була одним із перших членів ООН, і українська делегація брала участь в Установчій конференції ООН у Сан-Франциско в 1945 році. Україна, будучи правонаступницею УРСР, послідовно розвиває свою діяльність в ООН та утверджується у світовому співтоваристві як миролюбна держава, що прагне до політичного вирішення будь-яких конфліктів. Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН, у тому числі й в операціях ООН для підтримки миру. Це пояснює ініціативу з боку України при підготовці Міжнародної конвенції з захисту миротворчого персоналу.

Свого часу, в перші 45 років існування ООН, Україна виявила чимало ініціатив у розробці міжнародних питань, перебуваючи в рамках ООН. Але, як стверджує багато українських вчених, дипломатів, в тому числі постійний представник України при ООН Віктор Батюк, присутність нашої держави в ООН була в дуже обмеженому і спотвореному вигляді. Делегація України могла захищати власні інтереси під пильним наглядом “старшого брата”, бо завдяки англійській абетці делегація СРСР завжди розміщалася відразу праворуч української. Про місце і роль України в ООН до проголошення незалежності колишній міністр закордонних справ А. Зленко заявив: ”Про нас знають в ООН як про країну, яка протягом усієї історії ООН робила вагомий внесок у сприяння процесу роззброєння, розгляду широкого комплексу економічних, соціальних, гуманітарних проблем, питань боротьби з колоніалізмом, расизмом, апартеїдом, підтримувала боротьбу поневолених народів за своє визволення”.

Пiсля проголошення незалежностi України участь в дiяльностi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй було визначено одним з прiоритетних напрямiв зовнiшньої полiтики нашої держави.

Як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цiлей та принципiв Статуту Органiзацiї, робить суттєвий внесок в її дiяльнiсть у сферах пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, роззброєння, економiчного та соцiального розвитку, захисту прав людини, змiцнення мiжнародного права тощо.

Генеральнi секретарi ООН чотири рази вiдвiдали Україну. З офiцiйними вiзитами у Києвi перебували У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галi (1993 р.). Протягом 1994-2001 рр. вiдбулося сiм зустрiчей Президента України Л.Д.Кучми з Генеральним секретарем ООН: в 1994 р. у Нью-Йорку, в 1995 р. у Вiднi, в 1996 р. в Москвi, в 1997 р. у Давосi, у ходi 52-ї сесiї ГА ООН у вереснi та листопадi 1997 р., пiд час Вашингтонського Саммiту країн-членiв НАТО (квiтень, 1999 р.), а також пiд час Самiту тисячолiття ООН (вересень 2000 р.).

За час свого членства в ООН Україна тричi обиралася непостiйним членом Ради Безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), чотири рази - членом Економiчної i Соцiальної Ради (останнiй раз - 1993-1995 рр.). Представники України неодноразово обиралися на керiвнi посади головних комiтетiв сесiй Генеральної Асамблеї.

У 1997 р. Мiнiстра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесiї Генеральної Асамблеї ООН - найвищу керiвну посаду в ООН. Предметом особливої гордостi України є те, що саме 52-а сесiя ГА ООН, яка увiйшла в iсторiю як "сесiя реформ", схвалила всеохоплюючу програму реформування Органiзацiї, запропоновану її Генеральним секретарем К.Аннаном, i надала потужного iмпульсу широкомасштабному оновленню Органiзацiї. Будучи активним прихильником та безпосереднiм учасником сучасного процесу реформування ООН, Україна продовжує докладати значних зусиль з метою пiдвищення ефективностi дiяльностi ООН та її адаптацiї до нових вимог сьогодення.

Сьогоднi Україна є членом Комiтету з програми i координацiї, Спецiального комiтету з операцiй з пiдтримання миру, Комiтету з внескiв, Комiтету з використання космiчного простору в мирних цiлях, Комiтету з питань здiйснення невiд'ємних прав палестинського народу, Консультативного комiтету з навчання, вивчення, розповсюдження та штршого визнання мiжнародного права, Комiтету з енергетики та природних ресурсiв, Комiсiї з роззброєння, Комiсiї з народонаселення та розвитку, Комiсiї з наркотичних засобiв, Виконавчої ради Програми розвитку ООН/Фонду ООН з питань народонаселення, Виконавчої ради Дитячого фонду ООН (ЮНIСЕФ), Виконавчої ради Мiжнародної органiзацiї працi, Ради керуючих МАГАТЕ. Представника України Посла В.Василенко було обрано до складу суддiв ad litem Мiжнародного кримiнального трибуналу для колишньої Югославiї.

Україна, як одна з держав-фундаторiв ООН, надає виняткового значення дiяльностi ООН з пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у цiй дiяльностi як важливий чинник своєї зовнiшньої полiтики.

Починаючи з липня 1992 р., наша держава виступає як значний контрибутор до операцiй ООН з пiдтримання миру (ОПМ). За 9 рокiв в ОПМ взяли участь близько 12 тис. вiйськовослужбовцiв Збройних Сил та працiвникiв органiв внутрiшнiх справ України.

Сьогоднi Україна є найбiльшим контрибутором до операцiй ООН з пiдтримання миру серед європейських країн та входить до 10 найбiльших держав-контрибуторiв свiту i бере участь в мiсiях ООН в Афганiстанi, Боснiї i Герцеговинi, Грузiї, Демократичнiй Республiцi Конго, Косово (СРЮ), Лiванi, Схiдному Тиморi, Сьєрра-Леоне, Хорватiї.

Як значний контрибутор до ОПМ ООН Україна виходить з того, що одним з важливих аспектiв миротворчих операцiй є досягнення належного рiвня захисту i безпеки їх персоналу. Враховуючи гостроту цiєї проблеми (за роки участi України в ОПМ загинуло 19 вiйськовослужбовцiв та близько 60 отримали поранення), Україна стала iнiцiатором Конвенцiї щодо захисту миротворчого персоналу ООН, яка набрала чинностi у сiчнi 1999 р.

Наша держава спрямовує значнi зусилля на розвиток спiвробiтництва з міжнародними органiзацiями економічного та екологічного напряму, залучення їх потенціалу в соцiально-економiчних інтересах України з метою прискорення iнтеграцiї нашої країни в світову систему господарства та вирішення гострих проблем у сфері охорони довкілля.

Необхiднiсть розв'язання зазначених завдань, які мають ключове значення для затвердження та розбудови нашої держави, обумовила зростання ролі багатосторонньої дипломатії як одного з найбільш дієвих iнструментiв реалiзацiї національних iнтересiв України.

Головнi зусилля української дипломатiї на цьому напрямку спрямовуються сьогодні на подальше ствердження функцій міжнародних органiзацiй як механiзмiв мобiлiзацiї, узгодження та координацiї зусиль мiжнародного спiвтовариства для розв'язання глобальних проблем свiтової економiки та довкiлля.

Завдяки активнiй позицiї України в мiжнародних органiзацiях наша країна отримала значну технiчну, матерiальну та фiнансову допомогу, зокрема, з боку Програми розвитку ООН (ПРООН), Глобального екологiчного фонду, МАГАТЕ, Мiжнародної органiзацiї працi (МОП), ЮНКТАД, ЮНIДО, Фонду ООН у галузi народонаселення (ЮНФПА), Мiжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ), Всесвiтнього поштового союзу (ВПС), Всесвiтньої органiзацiї iнтелектуальної власностi та iнших. З 1993 року в Українi функцiонує Представництво ООН, пiд прапором якого здiйснюється цiла низка важливих проектiв i програм ООН, її органiв та спецустанов у галузi соцiально-економiчних перетворень, розвитку пiдприємництва, охорони природи, вирiшення актуальних демографiчних проблем. У липнi 2000 р. вiдбулася офiцiйна iнавгурацiя "Будинку ООН" в Українi, який зiбрав пiд свiй "дах" органи та установи ООН, якi здiйснюють свою дiяльнiсть в нашiй країнi (ЮНIСЕФ, ЮНФПА, УВКБ). Великi обсяги зовнiшньої допомоги Україна одержала для вирiшення складного комплексу завдань, пов'язаних з лiквiдацiєю наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та облаштуванням колись депортованих народiв, у тому числi кримських татар.

Визнанням внеску та ролi України в мiжнародних органiзацiях стало обрання нашої країни до ряду функцiональних комiсiй ООН, керiвних органiв МОП, Програми розвитку ООН, ЮНФПА, Всесвiтньої туристичної органiзацiї, ВПС та iн.

Активну участь Україна бере у мiжнародному процесi щодо впровадження полiтики сталого розвитку з метою комплексного вирiшення завдань охорони довкiлля та економiчного зростання людства на глобальному рiвнi. Делегацiя України високого рiвня брала активну участь у основоположнiй Конференцiї ООН з навколишнього середовища та розвитку 1992 р. ("Самiт планети Земля"). На 19-й спецсесiї ГА ООН iз всебiчного огляду та оцiнки здiйснення "Порядку денного на ХХI столiття" ("Рiо+5", 1997 р.) Президент України Л.Д.Кучма виголосив низку мiжнародних iнiцiатив природоохоронного характеру.

Iншим, не менш важливим питанням екологiчного напряму, є участь України в мiжнародному процесi iмплементацiї положень конвенцiй ООН у сферi охорони природи, зокрема, Рамкової конвенцiї ООН про змiну клiмату та Кiотського протоколу до неї, Стокгольмської конвенцiї про стiйкi органiчнi забруднювачi, Конвенцiї про бiорiзноманiття тощо.

Основними джерелами фiнансового забезпечення дiяльностi ООН є обов'язковi внески держав-членiв, розмiри яких визначаються у вiдповiдностi зi шкалою (ставкою) внескiв, що затверджуються Генасамблеєю. Внаслiдок несправедливого рiшення ГА ООН в 1992 р. Українi протягом багатьох рокiв нараховувалися необгрунтовано завищенi розмiри внескiв як до регулярного бюджету ООН, так i на фiнансування операцiй ООН з пiдтримання миру, якi не вiдповiдали реальнiй платоспроможностi нашої країни. Таке рiшення було ухвалено, виходячи з нереального показника валового внутрiшнього продукту України, який фiгурував у статистицi радянських часiв.

Завдяки вжитим заходам ставка внеску України до ООН знизилася з 1,87% у 1995 р. до 0,053% у 2001 р., що в 35 разiв менше, нiж 6 рокiв тому.

З метою врегулювання проблеми iснуючої заборгованостi та вiдновлення права голосу в низцi мiжнародних органiзацiй, наша країна реструктуризувала свою заборгованiсть перед ЮНЕСКО та Мiжнародною органiзацiєю працi, ведуться переговори щодо реструктуризацiї заборгованостi перед Органiзацiєю Об?єднаних Нацiй з промислового розвитку (ЮНIДО).

Наша країна стала iнiцiатором проведення у червнi 2001 року Спецiальної сесiї Генеральної Асамблеї ООН з питань ВIЛ/СНIД, яка визначила прiоритетнi напрямки активiзацiї боротьби свiтової спiльноти з цiєю епiдемiєю.

2.2 Україна в Раді Безпеки ООН

7 вересня 2000 р. за iнiцiативою Президента України вiдбулося засiдання Ради Безпеки ООН на рiвнi глав держав та урядiв (Самiт РБ ООН), присвячене обговоренню питання "Забезпечення ефективної ролi Ради Безпеки у пiдтриманнi мiжнародного миру та безпеки, особливо в Африцi". Це засiдання РБ на найвищому рiвнi, друге за всю iсторiю ООН, мало позитивний вплив на вiдновлення та змiцнення авторитету Ради Безпеки, а також надало потужного iмпульсу зусиллям, спрямованим на змiцнення принципiв Статуту ООН, головних засад системи колективної безпеки та реформування полiтики ООН у галузi миротворчих операцiй.

Одним з найбiльш важливих пiдтверджень визнання авторитету i ролi нашої держави на мiжнароднiй аренi, послiдовностi та неупередженостi її зовнiшньої полiтики стало обрання України до складу непостiйних членiв Ради Безпеки ООН на перiод 2000-2001 рр. Вперше як незалежна держава Україна є членом органу, на який покладено головну вiдповiдальнiсть за пiдтримання мiжнародного миру та безпеки у свiтi. За понад пiвтора роки членства в Радi Безпеки Україна переконливо довела свою спроможнiсть бути активним членом РБ, з позицiєю якого рахуються, здiйснювати ефективний вплив на процес прийняття в РБ доленосних рiшень та робити власний практичний внесок в їх реалiзацiю. Кульмiнацiєю членства України в Радi Безпеки ООН стало її головування в цьому органi у березнi 2001 року. Цей мiсяць став одним з найбiльш продуктивних та ефективних у дiяльностi РБ, яка предметно розглянула ряд найбiльш актуальних свiтових проблем, зокрема, кризовi ситуацiї на Балканах та на Близькому Сходi.

Наша держава надає виключно важливого значення питанню реформування Ради Безпеки. Україна виступає за розширення членського складу РБ, пiдтримуючи збiльшення кiлькостi як постiйних, так i непостiйних членiв. Неодмiнною передумовою пiдтримки нашою державою будь-якого варiанту реформування РБ ООН є зaбезпечення адекватного рiвня представленостi в цьому органi країн Схiдноєвропейської регiональної групи. Позицiя України з цього питання базується також на розумiннi того, що iнститут права вето не вiдповiдає сучасним мiжнародним реалiям. Належна увага з боку України придiляється забезпеченню подальшого прогресу у посиленнi транспарентностi та вдосконаленнi методiв роботи РБ ООН.

2.3 Іноземні агенції ООН в Україні

Разом з 12-ма агенціями системи ООН в Україні свої проекти реалізують декілька інших організацій системи ООН, які не мають постійного представництва в країні. Так, у 2006 р. офіс Координатора Системи ООН та наведені нижче агенції спільно працювали у впровадженні проектів у відповідних галузях їхньої діяльності в Україні:

1. Управління Верховного Комісара ООН з прав людини (УВКПЛООН)

2. Організація ООН з продовольства та сільського господарства (ФАО)

3. Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО)

4. Європейська економічна комісія ООН (ЄЕКООН)

5. Управління ООН з наркотиків та злочинності (УНЗООН)

6. Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО)

7. Програма ООН з навколишнього природного середовища (ЮНЕП)

8. Всесвітня туристична організація ООН (ЮНВТО)

9. Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД)

10. Демократичний фонд ООН (ЮНДЕФ)

Зокрема, на запрошення уряду України, Управління Верховного Комісара ООН з прав людини організували місії в Україну Спеціального доповідача ООН з питань торгівлі дітьми, дитячої проституції та порнографії пана Хуана Мігеля Петіт (22-27 жовтня 2006 р.) та пана Окечукву Ібеану, Спеціальний доповідач ООН з питань шкідливого впливу незаконних перевезень і захоронення токсичних та небезпечних продуктів та відходів на реалізацію прав людини (22-30 січня 2007 р.). Обидва спеціальні доповідачі представлять звіти за результатами візитів до України на засіданні Ради ООН з прав людини.

Наприкінці 2006 р. Управління ООН з наркотиків і злочинності призначило Регіонального Радника з питань ВІЛ/СНІД в Україні та Молдові, який приєднався до Представницької Групи ООН в Україні у наданні підтримки партнерам щодо ефективної боротьби з пандемією ВІЛ/СНІД.

Програма ООН з навколишнього природного середовища не має представництва в Україні, але функціонує як тимчасовий Секретаріат Рамкової Конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.

У грудні 2006 р. ЮНЕП підтримала організацію триденної конференції у Києві, присвяченої охороні природної та культурної спадщини гірських районів Центральної та Східної Європи. Офіційно відома як перше засідання конференції за участю сторін, що підписали Карпатську Конвенцію, київська конференція зібрала представників із Чеської Республіки, Угорщини, Польщі, Румунії, Сербської Республіки, Словацької Республіки та України. В результаті була прийнята розширена програма, яка містить невідкладні заходи з підтримки туризму, нешкідливого до навколишнього середовища, та розвитку регіональної мережі природних територій, що охороняються.

Як частина програми підтримки Соціальної відповідальності бізнесу та ініціативи Глобального Договору в Україні, Представницька Група ООН в Україні визначила спільні сфери співпраці та діяльності з Організацією ООН з промислового розвитку, з метою надання підтримки розвиткові малого й середнього бізнесу в Україні. Наразі триває обговорення партнерської угоди з розробки проекту для України.

Організація ООН з продовольства та сільського господарства активно надає допомогу Україні у сфері охорони тварин, ветеринарного контролю та продовольчої безпеки щодо реагування на загрозу поширення пташиного грипу. Протягом 2006 р. була створена група експертів ФАО в Україні. ФАО продовжує постійно надавати технічну підтримку урядові України, в тому числі технічні засоби для боротьби з пташиним грипом.

Необхідно відзначити також діяльність Демократичного фонду ООН (ЮНДЕФ), який заснував Генеральний Секретар ООН. У 2006 році ЮНДЕФ уперше оголосив запит на пропозиції від інноваційних проектів, спрямованих на побудову та зміцнення демократичних інституцій, сприяння реалізації прав людини та забезпечення участі всіх груп населення у демократичних процесах. Протягом року Фонд отримав понад 1 300 заяв від 130 країн, у тому числі більш як 20 заяв від проектів в Україні, в яких пропонувалися шляхи вирішення проблем захисту прав людини, технологічного розвитку, державного контролю та підзвітності, доступу до правосуддя.

Розділ 3. Сучасні напрямки роботи України в системі ООН

Упродовж майже 60-річної історії членства в Організації Україна неухильно дотримується цілей та принципів Статуту Організації, робить суттєвий вклад у її діяльність у сферах підтримання міжнародного миру та безпеки, роззброєння, економічного та соціального розвитку, захисту прав людини, зміцнення міжнародного права тощо.

До 1991 року, будучи у складі Радянського Союзу, Україна де-юре мала в ООН власне представництво на рівні незалежної країни. Проте, де-факто діяльність и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.