На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


магистерская работа Закономрност та принципи дяльност пдприємства в галуз мжнародного лзингу вантажних автомоблей та здйснення мжнародних вантажних автоперевезень, оцнка ефективност лзингу, побудова та обгрунтування пропозицй по оптимзацї митного контролю

Информация:

Тип работы: магистерская работа. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 18.10.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Київський славістичний університет
Інститут економіки та менеджменту
Кафедра економіки та управління

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ ТОВАРІВ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЯК ОБ'ЄКТ ЛІЗИНГУ
(на матеріалах ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт» концерна SCANIA(Швеція))
Студента____________________
Курс, група
Спеціальність________________
Науковий керівник ________________
Науковий ступень, вчене звання
Київ - 2007
РЕФЕРАТ

Тема : УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ ТОВАРІВ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЯК ОБ'ЄКТ ЛІЗИНГУ(на матеріалах ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт» концерна SCANIA(Швеція))
Магістерська робота : 100 с., 6 рис., 2 табл., 3 додатки, 76 джерел.
Об'єкт дослідження - Об'єкт досліджень дипломної роботи діяльність транспортної компанії ТОВ з іноземними інвестиціями «Іріолафрахт» міжнародного автомобільного перевізника. Предмет досліджень дипломної роботи - зовнішньоекономічні операції міжнародного лізингу вантажних автомобілей між ТОВ з ІІ «Іріола Фрахт» (лізингоотримувач) і концерн «SCANIA» (лізингонадавач). Мета досліджень дипломної роботи вивчення закономірностей та принципів діяльності підприємства в галузі міжнародного лізингу вантажних автомобілів та здійснення міжнародних вантажних автоперевезень, оцінка ефективності міжнародного лізингу, побудова та обґрунтування пропозицій по оптимізації митного контролю в операціях міжнародного лізингу. Елементи наукової новизни в проведеному дипломному дослідженні полягають в тому, що проведений аналіз показує використовуєма концерном «SCANIA» схема фінансового лізингу є неоптимальною для вітчизняних міжнародних автоперевізниківсті, оскільки нова схема оперативного лізингу вантажних автомобілей дає суттєві переваги як для можливості оформлення операцій міжнародного оперативного лізингу в митному режимі «тимчасове ввезення - вивезення», так і для можливості використання сервісноремонтного обслуговування автомобілів концерном «SCANIA». Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що в виявлені в результаті досліджень проблеми фінансового стану підприємства ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт» можна вирішити за рахунок схем впровадження оперативного міжнародного лізингу, що в повній мірі дозволяє використати переваги митного режиму «тимчасове ввезення вивезення» та процедури «єдиного вікна» на митниці і спрощеного режима митного контролю.
Київський славістичний університет
Інститут економіки та менеджменту
Кафедра економіки та управління


Факультет ___________________ Кафедра ________________________
Спеціальність_________________________________________________
Затверджую
Зав. кафедри ___________________
«___»____________ 200_р.
Завдання
на магістерську роботу студентові
_____________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові)
1. Тема магістерської роботи ___________________________________
_____________________________________________________________
Затверджена наказом по ВЗО від «___» _________ 200_р. № __
2. Термін подання студентом завершеної роботи __________________
3. Цільова установа та вихідні дані до роботи ________________
_____________________________________________________________
4. Перелік графічного матеріалу _________________________________
_____________________________________________________________
5. Консультанти по роботі, із зазначенням розділів, що їх стосуються:
РОЗДІЛ
Консультант
(прізвище, ініціали)
Підпис, дата
Завдання видав
Завдання прийняв
6. Зміст магістерської роботи, перелік питань, що їх належить розробити ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
7. Календарний план виконання роботи

Назва етапів магістерської роботи
Термін виконання етапів роботи )
За планом
Фактично
8. Дата видачі завдання "___" _________________ 200_ р.
Керівник роботи ______________________________________
(прізвище, ініціали)
Завдання прийняв до виконання
студентмагістрант _______________________________________
(прізвище, ініціали)
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ
МИТНОГО КОНТРОЛЮ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ОПЕРАЦІЙ МІЖНАРОДНОГО ЛІЗИНГУ
1.1 Законодавче поле митного контролю та ліцензування в операціях міжнародного лізингу імпортних грозових автомобілів в Україну
1.2 Митні режими оформлення міжнародного лізингу імпортних грозових автомобілів в Україну
1.3 Податковий режим «репатріації прибутку» при сплаті лізингових платежів в міжнародному лізингу в Україні
РОЗДІЛ 2. ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ЛІЗИНГУ В ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНОГО АВТОПЕРЕВІЗНИКА ТОВ З ІІ “ІРІОЛАФРАХТ”
2.1 Характеристика господарської діяльності міжнародного автомобільного перевізника ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт»
2.2 Характеристика лізингових послуг міжнародного концерну - виробника вантажних автомобілів «SCANIA»(Швеція)
2.3 Аналіз економічних характеристик та бізнес - вигідності міжнародного лізингу вантажних автомобілів ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт»
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ ОБ'ЄКТІВ МІЖНАРОДНОГО ЛІЗИНГУ
3.1 Впровадження системи «єдине вікно» в технології митного оформлення та контролю об'єктів міжнародного лізингу
3.2 Впровадження системи митного сприяння та спрощених процедур в технології митного оформлення та контролю об'єктів міжнародного лізингу
3.3 Перспективність оперативного міжнародного лізингу вантажних автомобілів для міжнародних вантажних автоперевезень
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП

Актуальність досліджень дипломної роботи полягає в необхідності оптимізації стратегії митного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємств - лізингоотримувачів вантажних автомобілів за системою міжнародного лізингу для здійснення міжнародних вантажних перевезень.
Об'єкт досліджень дипломної роботи діяльність ТОВ з іноземними інвестиціями «Іріола Фрахт» за 2004 2006 роки.
Предмет досліджень дипломної роботи - зовнішньоекономічні операції міжнародного лізингу вантажних автомобілів між ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт» (лізингоотримувач) і концерн «SCANIA» (лізингонадавач) та процедур митного контролю і своєчасної оплати поставки предмета лізингу нерезиденту на протязі договору лізингу.
Мета досліджень дипломної роботи вивчення закономірностей та принципів діяльності підприємства в галузі міжнародного лізингу вантажних автомобілів та здійснення міжнародних вантажних автоперевезень, оцінка ефективності міжнародного лізингу, побудова та обґрунтування пропозицій по оптимізації митного контролю в операціях міжнародного лізингу і схемах зовнішньоекономічних розрахунків підприємства.
Основними завданнями дипломного дослідження були:
провести оцінку сутності та законодавчого регулювання митного режиму імпорт - міжнародний лізинг» в товарній групі «Вантажні автомобілі»;
провести аналіз організаційних бізнес процесів на підприємстві при здійсненні операцій міжнародного лізингу;
виконати з застосуванням ПЕОМ економічну діагностику впливу вибраного режиму здійснення операцій міжнародного лізингу ТОВ з ІІ «Іріола Фрахт» на ефективність його діяльності та виявити основні проблеми, які потребують вирішення;
проаналізувати та запропонувати варіанти поліпшення ефективності режимів міжнародного лізингу в діяльності ТОВ з ІІ «Іріола -Фрахт»;
Методи досліджень: проведення горизонтального (індексно хронологічного) та вертикального (структурно хронологічного) аналізу показників імпорту техніки та її реалізації на внутрішньому ринку, фінансової звітності підприємства, побудування алгоритмів та програм розрахунків на ПЕОМ(EXCEL).
Інформаційна методологічна база досліджень дипломної роботи -- звітні документи ТОВ з іноземними інвестиціями «ІріолаФрахт» за 2004 2006 роки.
Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що в виявлені в результаті досліджень проблеми фінансового стану підприємства ТОВ з іноземними інвестиціями «ІріолаФрахт», пов'язані з не оптимальністю схем міжнародного фінансового лізингу вантажних автомобілів для міжнародних перевезень запропоновано вирішити за рахунок схем впровадження оперативного міжнародного лізингу, що в повній мірі дозволяє використати переваги митного режиму «тимчасове ввезення вивезення» та процедури «єдиного вікна» на митниці і спрощеного режимі митного контролю для забезпечення нових технологій прискорення митного оформлення і контролю.
РОЗДІЛ 1
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МИТНОГО КОНТРОЛЮ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ОПЕРАЦІЙ МІЖНАРОДНОГО ЛІЗИНГУ

1.1 Законодавче поле митного контролю та ліцензування в операціях міжнародного лізингу імпортних грузових автомобілей в Україну
Міжнародне економічне співробітництво є одним із головних факторів розвитку економіки кожної країни . Економічні та правові основи зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) в Україні регламентовані Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність». Майже усі види ЗЕД відображені в експорті та імпорті товарів і послуг.
Роль міжнародної торгівлі в розвитку національної економіки полягає в тому, що вона є засобом розвитку спеціалізації і концентрації виробництва, підвищення продуктивності ресурсів, збільшення обсягів національного виробництва і добробуту населення.
Державне регулювання міжнародної торгівлі має забезпечувати :
захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;
заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Незважаючи на всю переконливість аргументів на користь вільної торгівлі, у дійсності на цьому шляху існує велика кількість державних регулюючих бар'єрів:
Мито. Мито є акцизним податком на імпортні товари; воно може вводитися з метою одержання доходів чи для захисту внутрішнього ринку. Фіскальні мита, як правило, застосовуються у відношенні виробів, що не виробляються усередині країни. Ставки фіскального мита в основному невеликі, їхньою метою є забезпечення бюджету податковими надходженнями. Протекціоністські мита призначені для захисту місцевих виробників від іноземної конкуренції. Хоча протекціоністські мита, як правило, недостатньо високі для припинення імпорту іноземних товарів, вони все-таки ставлять іноземного виробника в невигідне конкурентне положення при торгівлі на внутрішньому ринку.
Імпортні квоти. За допомогою імпортних квот встановлюються максимальні обсяги товарів, що можуть бути імпортовані за якийсь період часу. Часто імпортні квоти виступають більш ефективним засобом стримування міжнародної торгівлі, ніж мита. Незважаючи на високі мита, визначений товар може імпортуватися у відносно великих кількостях. Низькі ж імпортні квоти цілком забороняють імпорт товару понад визначену кількість.
Нетарифні бар'єри. Під нетарифними бар'єрами розуміється система ліцензування, створення невиправданих стандартів якості продукції і його безпеки чи просто бюрократичні заборони в митних процедурах. Так, Японія і європейські країни жадають від імпортерів одержання ліцензій. Обмежуючи випуск ліцензій, можна ефективно обмежувати імпорт. Саме так зробила Великобританія, заборонивши імпорт вугілля.
Добровільні експортні обмеження. Вони є дещо новою формою торгових бар'єрів. Так, японські автомобілебудівники під погрозою введення США більш високих тарифів чи низьких імпортних квот погодилися на введення добровільних експортних обмежень на свій експорт у США.
Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з Митним Кодексом України, Митним тарифом України та міжнародними договорами України.
Митний кодекс України визначає принципи організації митної справи в Україні з метою створення умов для формування ринкової економіки та зростання активності зовнішньоекономічної діяльності на основі єдності митної території, мит та митних зборів.
Митна територія України, в тому числі території штучних островів, установок та споруд, що створюються в економічній (морській) зоні України, над якими Україна має виключну юрисдикцію щодо митної справи, становить єдину митну територію.
Митний кордон - межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України співпадає з державним кордоном України, за винятком меж спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною митного кордону України.
Спеціальні митні зони на території України можуть створюватися як спеціальні митні зони різного типу. Статус та територія зазначених зон встановлюються Верховною Радою України відповідно до законів України про спеціальні митні зони.
Спеціальні митні режими Україна може укладати з державами двосторонні та багатосторонні договори, які на основі взаємності встановлюють спеціальні митні режими, що передбачають пільгові умови для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності цих держав.
Види контролю за переміщенням товарів та інших предметів через митний кордон України товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України, окрім митного контролю, можуть підлягати санітарному, ветеринарному, фіто санітарному, радіологічному та екологічному контролю.
Митний контроль здійснюється службовими особами митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду (огляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, особистого огляду), переогляду, обліку предметів, які переміщуються через митний кордон України, а також в інших формах, що не суперечать законам України.
Обкладення митом товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється відповідно до Закону України «Про Митний тариф України».
Митний тариф України це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.
Ставки Митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.
Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.
В Україні застосовуються такі види мита:
адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.
Встановлення пільг та зміна ставок мита, в тому числі на предмети особистого користування, здійснюються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.
Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.
Сезонне мито на окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.
Особливі види мита з метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:
спеціальне мито;
антидемпінгове мито;
компенсаційне мито.
Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку фактури:
на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;
комісійні та брокерські;
плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).
Основні методи митного нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності :
1) Ліцензування і квотування експорту та імпорту запроваджуються в Україні самостійно в особі її державних органів у таких випадках:
в разі різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25 процентів від загальної суми валютних вимог України;
в разі досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості;
в разі значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку України, особливо по сільськогосподарській продукції, продуктах рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарах народного споживання першої потреби та інше;
2) Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій , причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):
глобальні; групові; індивідуальні; антидемпінгові;
компенсаційні; спеціальні.
По кожному виду товару може встановлюватись лише один вид квоти.
3) Ліцензії. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:
генеральна; разова (індивідуальна); відкрита (індивідуальна);
антидемпінгова (індивідуальна); компенсаційна (індивідуальна);
спеціальна (індивідуальна).
4) Митні пільги.
5) Попередні імпортні депозити внесення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на безпроцентні рахунки у банках, які обслуговують їх на території України, на період від моменту набрання договорами (контрактами), що ними укладаються, юридичної сили до моменту проходження товарами, що поставляються згідно із зазначеними договорами (контрактами), через митний кордон України або передачі товарів іноземними суб'єктами господарської діяльності на території України, грошових коштів у валюті договору (контракту) в сумі, визначеній у встановлених процентах до вартості відповідного договору (контракту);
6) Заборона окремих видів експорту та імпорту
7) Встановлення державної монополії на деякі види експорту імпорту товарів.
8) Заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань.
9) Обмеження реекспорту.
10) Спеціальні економічні зони
Митний режим це сукупність норм, що встановлені законами з питань митної справи й залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.
Декларант самостійно обирає митний режим, у який розміщуються товари, відповідно до мети їх переміщення через митний кордон України, і на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю й митного оформлення (стаття 186 Митного кодексу України). Зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх належних процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог законодавства щодо тарифних і нетарифних заходів регулювання та подання митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів відповідних документів, що підтверджують заявлений режим.
Митним кодексом України передбачено застосування таких митних режимів [1]: імпорту, експорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, реімпорту, реекспорту, спеціальної митної зони, магазину безмитної торгівлі, переробки на митній території України, переробки за межами митної території України, знищення або руйнування, відмови на користь держави.
1) Імпорт
Імпорт митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь яких митних обмежень (стаття 188 Митного кодексу України).
Цей митний режим застосовується до товарів, що ввозяться в Україну на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі продажу, про здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, до товарів що використовуються для взаєморозрахунків під час проведення операцій з давальницькою сировиною, до товарів, що ввозяться для формування статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями або ввозяться на підставі договорів про спільну інвестиційну діяльність, а також в інших передбачених законодавством випадках. При здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій оформленню в митному режимі імпорту підлягає імпортна частина товарів, що надходять в Україну за бартерним договором (контрактом).
Розміщення товарів у митний режим імпорту передбачає:
подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України (оформлення товарів здійснюється з використанням ВМД ІМ 40);
сплату податків і зборів, якими товари обкладаються відповідно до законів України під час ввезення на митну територію України;
дотримання вимог, передбачених законом, щодо застосування заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.
Від сплати податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України у режимі "імпорт" відповідно до законів України, в основному, залежить реалізація фіскальної функції митна тарифного регулювання.
Порядок сплати податків і зборів встановлено Законами України від 05.04.01 №2371111 «Про Митний тариф України», від 03.04.97 №168/97ВР «Про податок на додану вартість», Декретом КМ України "Про акцизний збір» від 26.12.92 №1892.
Випадки надання пільг по сплаті мита (звільнення від сплати, зниження ставок тощо) передбачені у Законі України від 05.02.92 №97Х11 «Про Митний тариф України" (зі змінами та доповненнями).
В Законі України "Про податок на додану вартість" встановлено, що товари, які ввозяться (пересилаються) в Україну, оподатковуються ПДВ за ставкою 20 відсотків від бази оподаткування, що обчислюється згідно зі статтею 4 цього Закону.
Перелік операцій з ввезення (пересилання) на митну територію України товарів, що звільнені від оподаткування, визначається відповідно до законодавства.
Крім сплати податків і зборів, третьою умовою ввезення товарів в режимі імпорту є дотримання вимог щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.
Особливе місце серед заходів нетарифного регулювання обмежувального характеру займає сертифікація товарів: сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання), гігієнічний сертифікат, фіто санітарний сертифікат, ветеринарний сертифікат тощо. Сертифікація товарів проводиться з метою забезпечення відповідності ввезених товарів стандартам та іншим національним документам, які встановлюють обов'язкові вимоги до товарів бути безпечними для навколишнього середовища, життя, здоров'я громадян.
2) Експорт
Експорт митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без установлення умов їх використання за межами митної території України.
Розміщення товарів у митний режим експорту здійснюється декларантами на підставі договорів (контрактів) купівлі продажу, про здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, а також інших зовнішньоекономічних угод, якими передбачено вивезення за межі митної території України товарів, що належать резидентам України, без їх зворотного ввезення. При здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій оформленню в цьому митному режимі підлягає експортна частина товару за зовнішньоекономічним бартерним (товарообмінним) договором (контрактом).
Вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі експорту передбачає:
подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України (оформлення товарів здійснюється з використанням ВМД ЕК 10);
- сплату встановлених податків і зборів з експортованих товарів;
- дотримання експортером вимог, передбачених законом.
3) Транзит
Транзит митний режим, відповідно до якого товари й транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України (стаття 200 Митного кодексу України [1]). Цей митний режим використовується в разі транзитного перевезення товарів через митну територію України. Під час увезення товарів в Україну в пункті пропуску подається ВМД, оформлена в митному режимі транзиту (ВМД ТР 80), наявність якої є підставою для перевезення товарів під митним контролем у митницю призначення в установлений митницею відправлення строк.
Транзит товарів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути:
авіаційна вантажна накладна (Aіr Waybіll);
- міжнародна автомобільна накладна (CMR);
- накладна СМГС;
- коносамент (Bіll of Ladіng).
Крім цього, транзит товарів може супроводжуватися (за наявності):
рахунком фактурою (іnvoіce) або іншим документом, у якому позначено вартість товару;
- пакувальним листком (специфікацією);
- вантажною відомістю (Cargo Manіfest);
книжкою МДП (Carnet TІR).
4) Тимчасове ввезення (вивезення)
Тимчасове ввезення (вивезення) митний режим, відповідно до якого товари можуть увозитися на митну територію України (вивозитися за межі митної території України) з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування (стаття 204 Митного кодексу України).
Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення їх на митну територію України (вивезення за межі митної території України). Законодавство України передбачає можливість продовження за заявою суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності строку перебування товарів у митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) з урахуванням тривалості господарської, наукової, гуманітарної та інших видів діяльності, яка здійснюється з використанням цих товарів.
5) Митний склад
Митний склад митний режим, відповідно до якого ввезені зза меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів та без застосування заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного вивезення за межі митної території України (стаття 212 Митного кодексу України).
6)Реімпорт
Реімпорт митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк увозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території (стаття 190 Митного кодексу України).
7) Реекспорт
Реекспорт митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх увезення на митну територію України вивозяться з цієї території в митному режимі експорту (стаття 196 Митного кодексу України).
8) Спеціальна митна зона
Спеціальна митна зона це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій таких зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного й нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом (стаття 217 Митного кодексу України).
10) Переробка на митній території України
Переробка на митній території України митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються в установленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту (стаття 229 Митного кодексу України).
11) Переробка за межами митної території України
Переробка за межами митної території України митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та наступного повернення в Україну (стаття 237 Митного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2006 р. № 80 встановлений «Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України». Документи, обов'язкові для подання:
1. Митна декларація
2. Товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Air Waybill), коносамент (Bill of Lading) тощо
3. Зовнішньоекономічний договір
4. Рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару
Документи, необхідність подання яких визначається нормативно правовими актами Держмитслужби з урахуванням мети переміщення, виду транспорту, характеру товару, способів розрахунку та інших факторів, що впливають на митні процедури:
5. Декларація митної вартості (подається у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України)
6. Декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари
7. Облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності або її копія, завірена цим суб'єктом
8. Лист про погодження (подається підприємством, розміщеним поза зоною діяльності митного органу)
9. Документ контролю за доставкою товарів
10. Документи про надання фінансових гарантій
11. Ліцензія митного перевізника
12. Книжка МДП, книжка АТА, книжка СPD
13. Свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками і пломбами
15. Посередницький договір
16. Документ на право провадження митної брокерської діяльності
17. Документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів
18. Документи, що визначають країну походження товарів
19. Документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД
20. Платіжні доручення, касові ордери, що підтверджують сплату податків і зборів (обов'язкових платежів)
21. Векселі (відповідно до законодавства)
22. Документи, що підтверджують право на застосування до товарів пільгового режиму оподаткування
23. Документи, що підтверджують право розпорядження, володіння чи користування товаром та або транспортним засобом
24. Заява підприємства для здійснення митного оформлення товарів (у спрощеному порядку, для розміщення їх у митні режими, для подання тимчасової, неповної, періодичної митної декларації)
25. Документи, які відповідно до законодавчих актів видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

Згідно з «Положенням про вантажну митну декларацію»:

вантажна митна декларація (далі ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів;
прийняття вантажної митної декларації для оформлення закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів і транспортних засобів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, про ставлення на ВМД штампа "Під митним контролем" та реєстрації декларації у журналі обліку вантажних митних декларацій;
ВМД застосовується під час декларування транспортних засобів і товарів, що переміщуються через митний кордон України юридичними або фізичними особами, яким вони належать, або уповноваженими ними особами.
ВМД складається з уніфікованого адміністративного документа форми МД2 (додаток 1) на п'яти зброшурованих основних аркушах різного кольору та уніфікованого адміністративного документа форми МД3 (додаток 2) на такій само кількості зброшурованих додаткових аркушів різного кольору.
Під час митного оформлення товарів у випадках, визначених Державною митною службою, замість уніфікованого адміністративного документа форми МД3 допускається застосування формуляра специфікації форми МД8.
Разом з ВМД подається її електронна копія, яка використовується для прискорення проведення процедури митного оформлення товару і митної статистики зовнішньоекономічної діяльності. Інформація, внесена до електронної копії ВМД, повинна відповідати інформації, внесеній декларантом до оригіналу.
Оформлені митним органом аркуші ВМД розподіляються у такому порядку:
перший основний аркуш ("примірник для митниці") зберігається разом з комплектом документів, на підставі яких здійснювалося митне оформлення, в митному підрозділі, що здійснював митне оформлення, протягом 12 місяців, після чого передається на зберігання до архіву митниці;
другий основний аркуш ("примірник для статистики") - використовується у підрозділі митної статистики митного органу;
третій основний аркуш ("примірник для митниці") використовується у підрозділі митних доходів та платежів митного органу;
четвертий основний аркуш ("примірник для митниці") використовується залежно від виду зовнішньоекономічної операції:
а) під час оформлення товару, що вивозиться за межі митної території України, передається декларанту для доставляння разом з товаром в митний орган пункт пропуску на митному кордоні України. Після проведення процедури пропуску він передається до архіву митниці, що здійснила пропуск товару через митний кордон;
б) під час оформлення товару, що ввозиться на митну територію України, передається декларанту;
п'ятий основний аркуш ("примірник для декларанта") передається декларанту. Якщо декларування товару проводиться митним брокером, то під час митного оформлення товару, що ввозиться на митну територію України, четвертий аркуш ВМД передається власникові товару, а п'ятий аркуш митному брокеру;
під час митного оформлення експорту товару на прохання декларанта передбачається оформлення шостого аркуша ВМД, при цьому він повинен бути копією п'ятого аркуша. При використанні шостого аркуша ВМД на зворотному боці першого і п'ятого аркушів декларантом робиться запис «оформлено шостий аркуш ВМД», який засвідчується печаткою декларанта. При цьому п'ятий аркуш ВМД передається власникові товару.
Додаткові аркуші ВМД (форми МД3) розподіляються в аналогічному порядку.
Згідно «Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації» з метою спрощення та оптимізації порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації (далі ВМД) цей Порядок застосовується при здійсненні митного контролю й митного оформлення товарів у всіх митних режимах:
1. Декларант подає документи митному органу та одержує оформлені документи особисто. Присутність декларанта при проведенні митного огляду обов'язкова.
2. ВМД, подана митному органу, але ще не прийнята до оформлення (відсутні відбиток штампа "Під митним контролем" (далі штамп ПМК) і реєстраційний номер), може бути відкликана декларантом з дозволу митного органу.
З моменту прийняття ВМД до оформлення декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність відомостей, зазначених у ВМД. Ця ВМД не може бути відкликана декларантом.
Оформлена ВМД свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності (далі суб'єкт ЗЕД) права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

3. Для здійснення митного контролю й митного оформлення товарів декларант подає до підрозділу митного органу, посадові особи якого здійснюють митний контроль і митне оформлення товарів із застосуванням ВМД і пропуск їх через митний кордон України (далі ПМО), ВМД, заповнену згідно з обраним митним режимом, її електронну копію й повний комплект документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів:

а) документи, що підтверджують повноваження декларанта на декларування товарів;
б) товари супровідні документи;
в) дозволи й сертифікати вповноважених державних органів (у встановлених законодавством випадках) та інші документи, зазначені в графі 44 ВМД;
г) документи, зазначені в графі 40 ВМД;
ґ) декларацію митної вартості (далі ДМВ) (у встановлених законодавством випадках) та її електронну копію;
д) документи, що підтверджують заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів.
На вимогу митного органу декларантом подаються й інші документи, потрібні для здійснення митного контролю та митного оформлення, подання яких визначено законодавством України.
Копії поданих до оформлення документів засвідчуються написом «Копія. Згідно з оригіналом», підписом і печаткою декларанта.
Якщо документ є довгостроковим і його використання для цілей митного контролю й митного оформлення не припиняється після митного оформлення першої партії товарів, то при декларуванні першої партії товарів декларант може подати митному органу додаткову копію документа для зберігання її в окремій справі суб'єкта ЗЕД у ПМО.
По закінченні оформлення документи (завірені в установленому порядку їх копії), що були підставою для митного оформлення конкретної партії товарів, залишаються разом з першим основним аркушем ВМД на зберіганні в митному органі.
4. Здійснення митних процедур
ВМД, її електронна копія й документи, потрібні для здійснення митного контролю й митного оформлення, подаються декларантом посадовій особі ПМО. Визначення посадової особи ПМО для прийняття ВМД до оформлення відображається в розділі I інформаркуша митного контролю товарів за ВМД. Час подання ВМД фіксується у відривному талоні Інформаційного аркуша, який видається декларанту.
Митні процедури здійснюються в такому порядку.
А) Прийняття ВМД до оформлення
Б) Митний контроль
В)Завершення митного контролю й митного оформлення.
Г) Статистичний контроль

Д) Внесення змін і доповнень до ВМД

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства»:
1.Лізингова (орендна) операція господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.
Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.
2. Оперативний лізинг (оренда) господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).
3. Фінансовий лізинг (оренда) господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.
Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:
об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;
якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;
майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
Для цілей цього підпункту під терміном "строк фінансового лізингу" розуміється строк від дати передання майна лізингоотримувачу (орендарю) до дати набуття права власності на таке майно або здійснення останнього лізингового платежу лізингоотримувачем, залежно від того, яка подія сталася раніше.
Незалежно від того, чи відноситься лізингова операція до фінансового лізингу відповідно до норм цього підпункту чи ні, сторони договору можуть визначити при укладенні договору таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.
3. Зворотний лізинг (оренда) господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.
4. Оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку:
передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування;
передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону. У разі коли вартість об'єкта фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право провести позачергову перевірку для визначення рівня звичайної ціни;
5. Порядок обліку основних фондів, наданих в лізинг (оренду)
5.1. Балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку в оперативний лізинг (оренду).
5.2. Балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку у фінансовий лізинг (оренду) у порядку, передбаченому для продажу основних фондів. При цьому лізингоотримувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів.
6. Будь які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:
а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;
г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезиденталізингодавця (орендодавця);
Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
«Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг» застосовується у тому випадку, коли місця здійснення підприємницької діяльності лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться в різних державах і: ці держави й держава, в якій знаходиться місце здійснення підприємницької діяльності постачальника, є Договірними державами; або
(b) як договір поставки, так і договір лізингу регулюються законодавством Договірної держави.
Операція фінансового лізингу, згадана в попередньому пункті, є операцією, яка включає такі характерні риси:
(a) лізингоодержувач визначає обладнання й вибирає постачальника, здебільшого не покладаючись на досвід і думку лізингодавця;
(b) обладнання, придбане лізингодавцем у зв'язку з договором лізингу, який, наскільки відомо постачальнику, або укладений, або повинен бути укладений між лізингодавцем і лізингоодержувачем; та
(c) лізингові платежі, належні до сплати за договором лізингу, обчислюються таким чином, щоб урахувати, зокрема, амортизацію всієї або значної частини вартості обладнання.
Конвенція застосовується незалежно від того, має лізингоодержувач чи він у подальшому отримує можливість придбати обладнання чи орендувати його й надалі, і незалежно від того, придбає він обладнання за номінальною ціною чи він орендує обладнання за лізингові платежі.
До бізнес процесів при лізингу грозових автомобілів і запасних частин та реімпорті неякісної техніки на протязі гарантійного строку, які планує та виконує підприємство, відносяться наступні:
1. Реєстрація підприємства як суб'єкта ЗЕД в Держмитслужбі України.
2. Отримання в Національному банку України ліцензії на імпорт по контракту міжнародного фінансового лізингу.
3. Сплата ввізного мита та митних зборів
4. Сплата імпортного ПДВ чи оформлення податкових імпортних векселів
5. Сплата специфічних акцизів при імпорті деяких видів автомобільної техніки (вантажні автомобілі)
Відповідно до статей 45, 91 Митного кодексу України з метою прискорення митного оформлення товарів і транспортних засобів, та удосконалення системи ведення митними органами обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Держмитслужбою України введений «Порядок ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах України»]:
1. Суб`єкт ЗЕД при необхідності здійснити митне оформлення товарів має звернутись до моменту їх митного оформлення до митного органу за місцем свого розташування і стати на облік.
На облік в митних органах можуть стати суб`єкти ЗЕД незалежно від форми власності, які пройшли в установленому порядку державну реєстрацію.
2. Виходячи із виробничої або комерційної необхідності (наявність виробничих потужностей, складських приміщень, відсутність в зоні діяльності митниці за місцем розташування необхідної для забезпечення виробництва транспортної інфраструктури та т.п.), суб'єкт ЗЕД може перебувати на обліку в іншому митному органі, поза місцем свого розташування. При цьому повторне подання документів, передбачених цим Порядком, не вимагається. Дозвіл на взяття на облік поза місцем свого розташування надається Державною митною службою України за результатами розгляду звернення суб'єкта ЗЕД.
3.. Для взяття на облік суб`єкта ЗЕД керівникові або уповноваженій ним особі потрібно подати митному органу, у регіоні діяльності якого він розташований:
копії документів згідно з додатком 1 до цього Порядку;
три примірники облікової картки (за формою, наведеною у додатку 2);
два примірники опису поданих документів;
електронну копію облікової картки.
4. У разі прийняття облікової картки працівником відділу статистики їй присвоюється обліковий номер та здійснюється запис у журналі обліку за формою, наведеною в додатку 3.
Номер облікової картки двадцятидвозначний цифровий код, у якому:
а) для суб`єктів ЗЕД, включених до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів:
перші три знаки код митного органу, у якому перебуває на обліку суб`єкт ЗЕД;
останні дев`ятнадцять знаків ідентифікаційний номер особи, який формується за схемою, наведеною в додатку 1 до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 (зі змінами та доповненнями);
5. Примірники облікової картки розподіляються таким чином:
перший примірник разом з описом та копіями поданих для проведення обліку документів залишається в справах відділу статистики;
другий примірник разом з описом передається до вантажного відділу (на митний пост, до пункту оформлення, тощо), у зоні діяльності якого розташований суб`єкт ЗЕД;
третій примірник віддається заявникові як свідоцтво про взяття на облік у митних органах.
6. Суб`єкти ЗЕД, зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) для реєстрації надають наступні документи:
а) Завірені у встановленому порядку копії установчих документів:
статуту підприємства (якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційної форми суб`єкта підприємництва);
для суб`єкта ЗЕД - відокремленого підрозділу: положення про філію, затверджену юридичною особою головним підприємством.
для бюджетних установ: положення (за наявності).
б). Завірені у встановленому порядку копії наступних документів.
а) Свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, міській міст Києва і Севастополя державній адміністрації за його місцезнаходженням.
б). Свідоцтва про реєстрацію суб`єкта ЗЕД як платника податку на додану вартість (форма № 2Р) відповідно до Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79 (із змінами і доповненнями), або заява за підписами керівника підприємства та головного бухгалтера про те, що суб`єкт ЗЕД не є платником ПДВ.
в) Довідки вповноваженого банку про наявність рахунків.
г) Паспортів (сторінок, які містять фотографію особи, назву органу, що видав паспорт) керівника підприємства, головного бухгалтера, осіб, уповноважених на роботу з митним органом.
д) Наказу (розпорядження) по підприємству про призначення працівників, відповідальних за роботу з митницею, із зазначенням їх прізвищ, імен, по батькові та наведенням зразків підписів і печаток, які використовуватимуться при оформленні документів у митних органах.
е) Зразків підписів і печаток, які використовуватимуться при оформленні документів у митних органах.
ж) Документів щодо права власності (володіння, користування, у тому числі договори оренди) на приміщення за місцезнаходженням.
Згідно «Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями» Національний банк України визначив порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями і отримання резидентами індивідуальних ліцензій Національного банку України на перевищення цих строків:
1. За наявності кількох документів з різними датами підписання з метою контролю за дотриманням резидентом законодавчо встановлених строків розрахунків використовується той з документів, який підтверджує фактичне виконання робіт або надання (отримання) послуг згідно з усіма умовами, передбаченими договором, і який підписаний раніше.
2. Якщо договір передбачає поставку товару (об'єкта лізингу), здійснення платежу в кілька етапів, то банк здійснює контроль за строками розрахунків за експортними операціями окремо за кожним фактом здійснення поставки товару (об'єкта лізингу), а за імпортними операціями окремо за кожним фактом здійснення платежу.
3. Перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями резидентів дозволяється виключно за наявності ліцензії.
Обов'язковою умовою для отримання ліцензії є наявність остаточного висновку Державної податкової адміністрації України про можливість продовження цих строків за зовнішньоекономічними договорами резидентів, визначеними статтею 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" [4]. Без виконання зазначеної умови клопотання про отримання ліцензії Національний банк України не розглядатиме.
4. Експортна, імпортна та лізингова операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;
між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
5. Підставою для зняття банком з контролю експортної, імпортної та лізингової операцій резидента за умови надання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями цього резидента, крім підстав, передбачених іншими розділами цієї Інструкції, може бути:
копія оформленої ВМД, засвідчена в порядку, установленому Положенням про вантажну митну декларацію ;
письмове повідомлення податкового органу про відсутність порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за операціями резидента, про які банком надавалася інформація цьому податковому органу. Зазначене повідомлення має бути засвідчене підписом керівника (заступника керівника) податкового органу.
6. Потребують одержання ліцензії лізингові операції резидентів, які здійснюються на умовах, коли відстрочення поставки об'єкта лізингу в Україну перевищує 90 календарних днів з моменту виставлення векселя, здійснення авансового платежу чи платежу на користь нерезиденталізингодавця при використанні акредитивної форми розрахунків або якщо останній лізинговий платіж надійде на рахунок резиденталізингодавця у строки, що перевищують 90 календарних днів з дати оформлення ВМД на вивезення з України об'єкта лізингу.
7. Якщо законодавчо встановлені строки порушені при проведенні розрахунків між лізингодавцем та продавцем об'єкта лізингу, один з яких є резидентом, а інший нерезидентом і які є сторонами договору лізингу, укладеного у формі багатосторонньої (за участю лізингодавця, лізингоодержувача та продавця об'єкта лізингу) угоди, то контроль за такою операцією аналогічний контролю за експортними (імпортними) операціями резидентів.
8. Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків за лізинговою операцією, при здійсненні якої резидент виступає лізинго одержувачем, банк здійснює за зразком імпортних операцій резидентів.
9. Банк знімає з контролю лізингову операцію (у частині поставки об'єкта лізингу), за якою резидент є лізинго одержувачем, у разі ввезення об'єкта лізингу на територію України та здійснення його митного оформлення згідно із законодавством України, на підставі ВМД та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД. Банк здійснює контроль за сплатою резидентом лізингоодержувачем лізингових платежів на підставі акта або іншого документа, що передбачений відповідно до умов договору.
Додатковою підставою для зняття лізингової операції (у частині поставки об'єкта лізингу) з контролю, крім реєстру ВМД, може бути повідомлення, зазначене в абзаці третьому пункту 3.3 розділу 3 цієї Інструкції.
10. Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків за лізинговою операцією, при здійсненні якої резидент виступає лізингодавцем, починається з наступного календарного дня після дня оформлення ВМД на об'єкт лізингу.

11. Порядок отримання ліцензії

11.1. Ліцензії за експортною, імпортною та лізинговою операціями надаються центральним апаратом Національного банку України (далі центральний апарат).
11.2. Для отримання ліцензії за експортною, імпортною та лізинговою операціями резидент має подати до центрального апарату такі документи:
заяву за встановленою формою (додаток 1);
висновок, зазначений в абзаці другому пункту 1.5 цієї Інструкції;
копію договору з нерезидентом, який має містити повну адресу та банківські реквізити контрагентів;
копію ВМД, якщо експортується продукція (об'єкт лізингу), а в разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) копію підписаного акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності (за лізинговим договором копія ВМД подається лише тоді, коли резидент лізингодавець звертається за ліцензією на перевищення строків, установлених раніше наданими за цим договором ліцензіями). Копії ВМД, текст яких неможливо прочитати, до розгляду не приймаються;
копії документів, що засвідчують дату здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, або здійснення банком платежу на користь нерезидента при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива (при імпортних або лізингових операціях, якщо лізингоодержувачем є резидент);
копію висновку Міністерства економіки України щодо віднесення договору до видів, визначених у статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
11.3. Законодавчо встановлений строк розрахунків за експортною, імпортною та лізинговою операціями або строк, установлений відповідно до раніше отриманих ліцензій за цими операціями, продовжується з урахуванням строку (строків), що зазначений (зазначені) у висновку, передбаченому в абзаці другому пункту 1.5 розділу 1 цієї Інструкції. Якщо резидент подав до центрального апарату документи, перелік яких визначений в пункті 5.2 цього розділу, пізніше ніж через 30 календарних днів, починаючи з дня виникнення порушення, то строк розрахунків продовжується, починаючи з дати реєстрації в Національному банку України документа із зазначеного переліку, який надійшов останнім.
12. Ліцензія оформляється на бланку Національного банку України (додатки 2 5) у двох примірниках, один з яких (після оплати послуг за надання ліцензії) надсилається резиденту поштою або передається уповноваженій резидентом особі під розпис, другий береться на окремий облік центральним апаратом. Ліцензії за операціями на суму до 100000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті підписує директор Департаменту валютного контролю та ліцензування, а на суму понад 100000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті заступник Голови Національного банку України.
Згідно «Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами». суб'єкти ЗЕД сплачують при митному оформленні платежі, справляння та вилучення яких передбачено Митним кодексом України (ст. ст. 75, 76, 77, 85, 86, 87, 99), Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)", Законом України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби" та іншими нормативно-правовими актами:
1. Мито, податок на додану вартість, акцизний збір та інші платежі і збори, не сплачені в терміни, визначені чинним законодавством України, стягуються в порядку, установленому чинним законодавством. При цьому нараховується пеня, починаючи з першого дня настання терміну погашення заборгованості по день його сплати включно, у таких розмірах:
за митом 0,2 % за кожен день прострочення (відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф");
за іншими платежами і зборами відповідно до чинного законодавства.
2. Мито, податок на додану вартість, акцизний збір та інші платежі і збори сплачуються резидентами та нерезидентами суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, фізичними особами, особами, уповноваженими на декларування, до або на момент митного оформлення.
3. Мито, податок на додану вартість, акцизний збір та інші платежі, доходи і збори перераховуються через банківські заклади на відповідні рахунки митних органів, що здійснюють митне оформлення та розпорядження майном, згідно з установленим Митним кодексом України порядком, або вносяться готівкою в касу митного органу суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Випуск товарів та майна здійснюється митними органами після сплати всіх належних митних та інших платежів та зборів, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
4. Сума надмірно стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.
Суми надміру стягнених податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів підлягають поверненню власникові відповідно до чинного законодавства на його вимогу протягом трьох років з моменту митного оформлення.
«Порядок справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України». визначає процедуру контролю за справлянням податку на додану вартість (далі ПДВ) при митному оформленні товарів, імпортованих на митну територію України суб'єктами ЗЕД.
Об'єктом оподаткування ПДВ є операції з увезення товарів у митному режимі імпорту або реімпорту (далі імпорт).
Компетенція митних та податкових органів при здійсненні контролю за сплатою платниками податків ПДВ, у разі імпорту (операцій, що прирівняні до імпорту з метою оподаткування ПДВ) товарів на митну територію України, визначена Порядком здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України від 16.03.2001 N 109/188.
Операції, що звільнені від оподаткування ПДВ, та операції, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, визначені статтями 3, 5 та 11 Закону.
Митне оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, щодо яких відповідно до законодавства України встановлено пільги в обкладенні ПДВ, здійснюється після подання всіх документів, необхідних для застосування податкових пільг. Порядок подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, затверджено наказом Державної митної служби України від 22.06.2006 N 514.
Операції, оподатковуються ПДВ за ставкою 20 відсотків бази оподаткування. Відповідно до вимог пункту 4.3 статті 4 Закону [8] для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками ПДВ, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, увізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
При імпорті товарів на митну територію України платниками ПДВ є особи, які імпортують товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно із законодавством (незалежно від того, який режим оподаткування вони використовують згідно із законодавством).
Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми ПДВ, що підлягає сплаті.
Сума ПДВ обчислюється за такими формулами:
а) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:
Спдв = + См + Са) х П / 100;
б) на товари, що обкладаються тільки митом:
Спдв = + См) х П / 100;
в) на товари, що обкладаються тільки акцизним збором:
Спдв = + Са) х П / 100;
г) на інші товари, що не підлягають обкладенню митом та акцизним збором:
Спдв = В х П / 100,
де Спдв сума ПДВ; В договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації; См сума мита (увізне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, сезонне); Са сума акцизного збору; П ставка ПДВ (20 %).
Відомості про нарахований ПДВ відображаються у відповідних графах ВМД і додаткових аркушах до неї відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 N 307.
Сплата коштів у рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ здійснюється одночасно зі сплатою мита, акцизного та митних зборів до/або під час оформлення ВМД, ТД чи НД відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 N 25/44.
Платники ПДВ при імпорті товарів на митну територію України за умови оформлення митної декларації (за винятком ТД чи НД, періодичної або попередньої декларації) можуть за власним бажанням надавати митним органам податковий вексель на суму податкового зобов'язання у порядку та в строки, визначені пунктом 11.5 статті 11 Закону [8], постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.97 N 1104 "Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України".
1.2 Митні режими оформлення міжнародного лізингу імпортних грозових автомобілів в Україну

Згідно зі статтями 185 та 186 Митного Кодексу відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, декларантом при міжнародному лізингу закордонних грузовиків та їх використанні для міжнародних автоперевезень можуть бути визначені такі види митного режиму:
1) імпорт;
2) тимчасове ввезення (вивезення);
У зв'язку з цим та керуючись нормами актів законодавства з питань оподаткування відповідно до визначеного митного режиму оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється наступним чином.

1. Імпорт

Відповідно до пункту 2 статті 189 Кодексу ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає "сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України".
1.1. Ввізне (імпортне) мито сплачується на загальних підставах за ставками Митного тарифу України, чинними на день оформлення вантажної митної декларації (далі ВМД).
1.2. Акцизний збір сплачується на загальних підставах за ставками, встановленими відповідними законами для підакцизних товарів, що імпортуються в Україну.
1.3. Податок на додану вартість (далі ПДВ) сплачується на загальних підставах відповідно до Закону України від 03.04.97 N 168/97ВР "Про податок на додану вартість" за ставкою, що діє на день оформлення ВМД.

2. Тимчасове ввезення

2.1. При тимчасовому ввезенні товарів, зазначених у статті 206 Кодексу, ввізне (імпортне) мито не сплачується на підставі статті 23 Закону України "Про Єдиний митний тариф".
2.2. При тимчасовому ввезенні товарів, зазначених у статті 206 Кодексу, акцизний збір не сплачується відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір".
2.3. При тимчасовому ввезенні товарів, зазначених у статті 206 Кодексу, ПДВ не сплачується відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".
Тимчасове ввезення товарів, не зазначених у статті 206 Кодексу, у тому числі майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки, здійснюється зі сплатою мита, ПДВ та акцизного збору на загальних підставах.

2.4. Зворотне вивезення після тимчасового ввезення

Вивізне (експортне) мито, ПДВ та акцизний збір не сплачуються.

2.5. Тимчасове вивезення

2.5.1. При тимчасовому вивезенні товарів, зазначених у статті 206 Кодексу, вивізне (експортне) мито не сплачується на підставі статті 23 Закону України "Про Єдиний митний тариф".
2.5.2. Акцизний збір не сплачується відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір".
2.5.3. ПДВ не сплачується відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

2.6. Повернення після тимчасового вивезення

2.6.1. При поверненні тимчасово вивезених товарів:
ввізне (імпортне) мито відповідно до пункту "є" статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" не справляється з товарів, які походять з митної території України і ввозяться назад на цю територію без обробки або переробки, ввізне (імпортне) мито відповідно до пункту "ж" статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" не справляється з товарів, що знову ввозяться на митну територію України і походять з іншої території, які були оплачені митом при первісному ввезенні на митну територію України.
2.6.2. Акцизний збір не сплачується відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір".
2.6.3. ПДВ не сплачується відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

Описані процедури законодавчо вимагають виконання наступних документів:

Стамбульська Конвенція - Конвенція про тимчасове ввезення (Стамбул, 26.06.90 р.).
МКУ - Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92IV.
Закон про лізинг - Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.97 р. № 723/97ВР.
Закон про податок на прибуток - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97ВР.
Закон про ПДВ - Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97ВР.
Закон № 216/96 - Закон України «Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби» від 24.05.96 р. № 216/96ВР.
Закон № 185/94 - Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94ВР.
Закон № 959 - Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959XII.
Закон № 2371 - Закон України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 р. № 2371III.
Декрет № 1892 - Декрет КМУ «Про акцизний збір» від 26.12.92 р. № 1892.
Декрет № 1593 - Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 1593.
Порядок № 1855 - Порядок прийняття рішення про допуск товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення), затверджений постановою КМУ від 12.12.2002 р. № 1855.
Порядок № 470 - Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України відповідно до міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, затверджений постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 470.
Порядок № 1104 - Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затверджений постановою КМУ від 01.10.97 р. № 1104.
Порядок № 173 - Порядок застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), затверджений наказом Державної митної служби України від 28.03.2000 р. № 173.
Податкове роз'яснення № 505 - Податкове роз'яснення про застосування норм статті 4 Закону України від 23.09.94 р. № 185/94ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі порушення резидентами термінів розрахунків при виконанні імпортних договорів», затверджене наказом ДПАУ від 23.10.2002 р. № 505.

а) Увезення за договором фінансового лізингу та ПДВ

Згідно з абзацом першим ст. 186 МКУ декларант (у ситуації, що розглядається, - лізингоотримувач) самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються до митного органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.
Зважаючи на це положення, лізингоотримувач має право вибрати один із двох митних режимів:
- режим імпорту - якщо договір фінансового лізингу передбачає передачу права власності на об'єкт, що ввозиться;
- режим тимчасового ввезення (вивезення) - якщо умови договору фінансового лізингу не передбачають передачу права власності на об'єкт, що ввозиться.
Розглянемо обидва ці варіанти докладніше.

Варіант 1. Імпорт

Найчастіше митне оформлення об'єктів фінансового лізингу в момент їх увезення на митну територію України здійснюється відповідно до митного режиму імпорту.
Нагадаємо, що під імпортом ст. 188 МКУ розуміє митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будьяких митних обмежень.
Цей митний режим передбачає сплату лізингоотримувачем у загальновстановленому порядку ввізного (імпортного) мита за ставками відповідно до Митного тарифу України (додаток до Закону № 2371), а також податків та зборів, якими обкладаються товари під час увезення на митну територію України згідно із законами України (див. ст. 189 МКУ).
Акцизний збір справляється на підставі Декрету № 1892 і обов'язково сплачується при ввезенні таких об'єктів, як транспортні засоби ( ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби встановлено Законом № 216/96).
На правилах сплати ПДВ зупинимося докладніше.
Перш за все зауважимо, що відповідно до пп. 3.1.2 Закону про ПДВ операції з увезення на митну територію України товарів за договорами лізингу та іншими договорами, що не передбачають передачу права власності на такі товари, прирівнюються до імпорту і є об'єктом обкладення ПДВ. При цьому базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість товарів (у нашому випадку - об'єкта фінансового лізингу), що імпортуються, але не нижче митної вартості, зазначеної у ввізній ВМД (п. 4.3 Закону про ПДВ).
Зобов'язання зі сплати ПДВ при імпорті товарів на митну територію України виникають у день подання ввізної ВМД із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. На це вказує пп. 7.3.6 Закону про ПДВ.
Тепер декілька слів із приводу визначення дати, на яку слід брати курс НБУ для розрахунку бази обкладення ПДВ.
За роз'ясненнями ДПАУ, що викладені в листі від 28.02.2006 р. № 3676/7/161517 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 50), з метою обчислення бази обкладення ПДВ митна або договірна (контрактна) вартість товарів (а отже, і об'єкта фін лізингу) перераховується в українські гривні виходячи з валютного (обмінного) курсу НБУ, що діяв на кінець операційного дня, який передував дню подання до митного органу ВМД. А от митники наполягають на тому, що при обчисленні суми належного до сплати «ввізного» ПДВ слід орієнтуватися на курс НБУ, що діяв на дату надання ВМД до оформлення (див. лист Держмитслужби від 19.05.2006 р. № 11/415/5453ЕП у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 50). І все це незважаючи на те, що в п. 4.3 Закону про ПДВ чітко прописано, що базою оподаткування є митна вартість, яка перераховується у гривні за валютним курсом НБУ, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар уперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.
Однак таке різне розуміння норм Закону про ПДВ податківцями та митниками не повинне лякати платників податків, адже врештірешт, як правильно відзначає ДПАУ, відповідальним за нарахування імпортного ПДВ є митний орган (п. 10.1 Закону про ПДВ). Це означає, що орієнтиром для імпортерів буде все-таки позиція митників.
І про податковий кредит. За умови, що об'єкт фінансового лізингу використовуватиметься в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності лізингоотримувача, сплачений на дату подання митної декларації ПДВ може бути включено до податкового кредиту. Так зазначає ДПАУ в листі від 12.04.2005 р. № 3719/5/152316 (c. 20). Відповідно датою виникнення права на податковий кредит у цьому випадку вважатиметься дата сплати ПДВ за податковими зобов'язаннями (див. пп. 7.5.2 Закону про ПДВ).
Якщо об'єкт фінансового лізингу використовуватиметься у господарській діяльності лізингоотримувача, ПДВ, сплачений на дату подання ввізної ВМД, включається до податкового кредит
Однак за своїм бажанням лізингоотримувач за умови оформлення ВМД (за винятком тимчасової або неповної, періодичної або попередньої ВМД) може відстрочити сплату ПДВ шляхом видачі митним органам податкового векселя на 30 календарних днів від дня поставки цього векселя органу митного контролю. Такий вексель має бути підтверджено комерційним банком шляхом авалю. Цю можливість надає платникам податків п. 11.5 Закону про ПДВ. При цьому правила видачі податкового векселя регулюються Порядком № 1104.
Щоправда, скористатися правом видачі податкового векселя можуть не всі імпортери (лізингоотримувачі). Пільгові умови не стосуються осіб, які:
- імпортують підакцизні товари і товари, що належать до товарних груп 1 - 24 УКТЗЕД;
- зареєструвалися платниками ПДВ менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, в якому здійснюється імпорт;
- є платниками єдиного податку.
Перелічені категорії осіб зобов'язані сплатити ПДВ під час митного оформлення в установленому порядку.

Варіант 2. Тимчасове ввезення (вивезення)

У ситуації, коли положення договору фінансового лізингу не передбачають переходу права власності на об'єкт лізингу, який обов'язково має бути повернено орендодавцю без будь яких змін, крім природного зносу або втрат за нормальних умов транспортування, лізингоотримувач, спираючись на ст. 204 МКУ, може оформити такий об'єкт у режимі тимчасового ввезення (вивезення).
Такий висновок випливає з п. 3.7 Порядку № 173, що забороняє видавати дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України об'єктів, які переміщуються через митний кордон на підставі лише тих договорів (купівлі продажу, міни, консигнації, фінансового лізингу (оренди), маркетингу, спільної діяльності та інших договорів), що передбачають передачу прав власності на об'єкти, які ввозяться. Виходить, що умови договору, які не передбачають передачу права власності на об'єкт лізингу, дають можливість лізингоотримувачу скористатися митним режимом тимчасового ввезення (вивезення).
Важливо враховувати, що в загальному випадку строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік із дня їх ввезення на митну територію України. Однак з урахуванням мети ввезення та інших обставин відповідний митний орган може продовжити цей строк1.
Рішення про допуск товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) видається керівником митного органу чи уповноваженою ним особою відповідно до Порядку № 1855.
Стосовно окремих категорій товарів, перелічених у ст. 206 МКУ і в додатках до Стамбульської Конвенції, може видаватися дозвіл на їх тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування (тобто від сплати ввізного мита, ПДВ та акцизного збору).
Тимчасове ввезення всіх інших категорій товарів, не зазначених у ст. 206 МКУ, у тому числі й майна за договором оренди (лізингу), здійснюється зі сплатою ввізного мита, ПДВ та акцизного збору в загальновстановленому порядку. На це вказують ст. 209 МКУ і п. 6.1 листа Держмитслужби від 06.01.2004 р. № 11/5154ЕП.
Що стосується можливості видачі на адресу митного органу податкового векселя при оформленні об'єкта фінансового лізингу в режимі тимчасового ввезення (вивезення), то, на наш погляд, таке право в лізингоотримувача є. Ця точка зору ґрунтується на тому, що з метою обкладення ПДВ операції з увезення на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) прирівнюються до імпорту. А отже, використання в цьому випадку норм п. 11.5 Закону про ПДВ цілком припустиме.
1.3 Податковий режим «репатріації прибутку» при сплаті лізингових платежів в міжнародному лізингу в Україні
Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту є об'єктом оподаткування.
При цьому, з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється ввезення з за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди), у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцюрезиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця.
Базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, згідно з пунктом 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації, з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.
Водночас, відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.
Майно, що ввозиться (пересилається) на митну територію України за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки і оформлюється у митному відношенні з метою тимчасового ввезення під зобов'язання зворотного вивезення протягом 1го року (тип ВМД "ІМ31"), є об'єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20 відсотків.
При цьому, сума податку на додану вартість, сплачена під час митного оформлення таких товарів, в тому числі шляхом оформлення податкового векселя, згідно пункту 7.4.4. Закону України від 03.04.97 N 168/97ВР "Про податок на додану вартість" відшкодовується за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту платником не включається.
У зв'язку з тим, що при укладенні договору фінансового лізингу у сфері зовнішньоекономічних відносин у ролі лізингодавця виступає нерезидент, українській стороні - лізингоотримувачу слід пам'ятати про правила оподаткування доходів нерезидентів, установлені ст. 13 Закону про податок на прибуток.
Так, відповідно до п. 13.1 Закону будьякі доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України від проведення господарської діяльності, оподатковуються за ставкою в розмірі 15 % суми таких доходів і за їх рахунок. При цьому під оподаткування підпадає і лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентом або постійним представництвом на користь нерезидента - лізингодавця (див. пп. «г» п. 13.1 Закону про податок на прибуток).
Базою для обкладення доходу нерезидента податком на репатріацію є сума лізингової плати, за винятком суми, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта фінлізингу. Відповідно до пп. «й» п. 13.1 Закону про податок на прибуток не підлягають обкладенню податком на репатріацію в розмірі 15 % доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва). Це означає, що насправді базою для оподаткування доходу нерезидента є сума лізингової плати, за винятком суми, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта фін лізингу і не є оподатковуваним доходом згідно з пп. «й» п. 13.1 Закону про податок на прибуток. Такого висновку дійшли податківці ще в листі від 11.01.99 р. № 427/7/222217 (с. 45). Пізніше ця думка знайшла підтвердження і в консультації представників ДПАУ, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2003, № 42, с. 19.
Зменшити податкове навантаження при виплаті доходів нерезидентам має на меті механізм застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. Перелік країн, з якими на сьогодні набули чинності міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, можна знайти в листі НБУ від 19.08.2006 р. № 13214/30318760.*
Таким чином, за наявності міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування до доходу нерезиденталізингодавця у вигляді лізингової плати, за винятком суми, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу і не є оподатковуваним доходом, застосовуються норми міжнародного договору.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування виплат нерезиденту є довідка (або її нотаріально засвідчена копія), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інші документи, якщо це передбачено міжнародним договором.
І ще один момент, про який слід пам'ятати при укладенні договорів із нерезидентамилізингодавцями. Відповідно до п. 18.3 Закону про податок на прибуток при оплаті товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, які мають офшорний статус, витрати платника податків у зв'язку з такою оплатою може бути включено до складу валових витрат лише в сумі, що становить 85 % вартості цих товарів (робіт, послуг). Ця обмежувальна норма стосується лише тієї частини лізингового платежу, що дорівнює сумі процентів чи комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу.
Що стосується частини лізингового платежу, яка являє собою компенсацію вартості об'єкта фінансового лізингу, то тут про 85 % обмеження не може бути й мови, оскільки ці суми взагалі ніяк не стосуються валових витрат лізингоотримувача - вони збільшують балансову вартість відповідної групи основних фондів, причому в повному обсязі.

Фінлізинг та індивідуальна ліцензія НБУ. З точки зору ст. 4 Закону 959 [10] лізингові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності є одним із видів зовнішньоекономічної діяльності.

Як засіб платежу при розрахунках між резидентами і нерезидентами у межах торговельного обороту використовується іноземна валюта. До таких розрахунків ст. 7 Декрету № 1593 висуває сувору вимогу - вони мають здійснюватися тільки через уповноважені банки.
Ситуація з перерахуванням резидентами коштів в іноземній валюті за межі України у зв'язку з виконанням зобов'язань перед нерезидентами щодо оплати продукції, робіт і послуг не потребує наявності індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій. На це вказує п. 4 ст. 5 Декрету № 1593.
Однак у ст. 2 Закону № 185/94 зазначається, що імпортні операції резидентів, здійснювані на умовах відстрочення поставки, у разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії НБУ.
Термін «відстрочення поставки» ДПАУ з точки зору валютного контролю розшифрувало як відстрочення ввезення товару на митну територію України, що є обов'язковим і не повинне перевищувати 90 днів з моменту оплати (див. Податкове роз'яснення № 505 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 66).
Із правової точки зору договір фінансового лізингу скоріше класифікується як договір, що передбачає відстрочення платежу. А така умова при здійсненні операції із ввезення об'єкта фінлізингу не передбачає отримання індивідуальної ліцензії НБУ.
Звернувшись до пп. 3.1.3 Закону про ПДВ [8], ми побачимо, що операція з повернення об'єкта фінансового лізингу лізингодавцю не резиденту для цілей обкладення ПДВ підпадає під поняття «вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту». А це означає, що така операція обкладається ПДВ за ставкою 0 % (п. 6.2 Закону про ПДВ).
Причому в цьому випадку абсолютно не важливо, який із митних режимів - режим експорту чи тимчасового ввезення (вивезення) - насправді вибрано лізингоотримувачем на підставі ст. 186 МКУ [1]. Обидва ці митні режими, з податкової точки зору, передбачають застосування нульової ставки ПДВ.
Крім того, за роз'ясненнями Держмитслужби, зворотне вивезення після тимчасового ввезення не супроводжується сплатою вивізного (експортного) мита, але при експорті таке мито необхідно сплатити на загальних підставах (див. лист від 06.01.2004 р. № 11/5154ЕП).
Здійснюючи операції з нерезидентом на підставі договору фінансового лізингу, вітчизняному підприємству - платнику податку на прибуток необхідно здійснити перерахунок балансової вартості заборгованості в іноземній валюті (без процентів, комісій та винагород), що значиться у платника податків на кінець звітного періоду, у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на останній день звітного періоду.
Причому з метою проведення перерахунку при здійсненні фін лізингових операцій у розумінні Закону про податок на прибуток як заборгованість розглядаються:
- вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу (на кінець звітного періоду і на момент погашення);
- платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду (зверніть увагу: тут ідеться про суму платежів, не сплачених лізингоотримувачем у встановлений договором строк на дату закінчення звітного періоду, тобто фактично прострочених).
РОЗДІЛ 2
ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ЛІЗИНГУ В ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНОГО АВТОПЕРЕВІЗНИКА ТОВ З ІІ “ІРІОЛАФРАХТ”

2.1 Характеристика господарської діяльності міжнародного автомобільного перевізника ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт»
Основним видом діяльність транспортної компанії ТОВ з ІІ «Іріолафрахт» є міжнародні автомобільні перевезення. Компанія була заснована в 1991 році, на сьогодні штат співробітників складає більш 200 чоловік. Фірма має свій парк із 82 автомобілів, усі обладнані тахографами і відповідають вимогам Евростандарта. Це тягачі «Mercedes», «Volvo», «Scania»; тентові напівпричепи обсягом 8693 куб. м., вантажопідйомності 2021т., у числі яких 15 рефрижераторів.
Таблиця 2.1
Основні реєстраційні характеристики ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт»
Код ЄДРПОУ:
23073160
Назва українською мовою:
ТОВ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ІРІОЛА ФРАХТ"
Місце основної реєстрації в органах податкової служби:
461ДПI В АМУРНИЖНЬОДНIПРОВСЬКОМУ РНI М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК (АМУРНИЖНЬОДНIПРОВСЬКИЙ РН М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК)
Дата основної реєстрації в ДПА:
21.03.2000
Номер основної реєстрації в ДПА:
№3604
Статус:
перебуває на облiку
Дата реєстрації в держадміністрації:
04.04.1995
Орган державної реєстрації:
(4052459)ВИКОНКОМ ЖОВТНЕВОЇ РАЙОННОЇ У М.ДНIПРОПЕТРОВСЬКУ РАДИ
Статутний фонд (в грн.):
11402399,00
Організаційноправова форма:
(240)ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВIДПОВIДАЛЬНIСТЮ
Кількість співробітників:
204
Форма власності:
(10)ПРИВАТНА ВЛАСНIСТЬ
«ІріолаФрахт» є дійсним членом Асоціації Міжнародних автомобільних Перевізників України (Асмап). Для роботи в країнах Європи, компанія має всі необхідні ліцензії і візи.
«ІріолаФрахт» добре відома за кордоном і працює з багатьма експедиторськими фірмами Європи, та багатьма підприємствами України, що експортують свою продукцію в Європу і Росію. Компанія має досвід перевезень вантажів з Європи в Росію, Білорусію, Молдову, Азербайджан.
Частки засновників ТОВ з ІІ «Іріола Фрахт» розподілені наступним чином:
а) Фізична особа Беспалов Віктор Павлович (Україна) 6 500 грн.
б) Фізична особа Беспалова Раїса Юхимівна (Україна) - 6 499 грн.
в) Німецька компанія «Іріола Gmb» (Мюнхен) - 11 385 000 грн.
Таким чином, фактично ТОВ з ІІ «Іріола Фрахт» це німецька компанія, яка створена на території України, як спільне українськонімецьке товариство.
Таблиця 2.2
Основні економічні характеристики
ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт» за 2004 2006 роки
( тис.грн.)
Стаття
31
31
31
грудня
грудня
грудня
2004
2005
2006
Обсяг валюти балансу
23 456,1
21 103,3
18 129,8
Статутний фон 11 400,0
11 400,0
11 400,0
Початкова вартість основних фондів
15 000,1
15 000,1
15 000,1
Залишкова вартість основних фондів
5 508,0
4 032,0
3 189,0
Амортизаційні відрахування
1 466,2
815,8
465,6
Чистий дохід від реализації продукції
7 701,5
5 523,6
1 574,0
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг):
6288,3
4696,8
1 108,1
Чистий прибуток
7,0
11,0
0,3
Рентабельність статутного фонду засновників, %
0,06%
0,09%
0,002%
Витрати на оплату праці
346,7
323,7
255,7
Кількість працюючих
179
187
204
«ІріолаФрахт» є дійсним членом Асоціації Міжнародних автомобільних Перевізників України (Асмап). Для роботи в країнах Європи, компанія має всі необхідні ліцензії і візи.
«ІріолаФрахт» добре відома за кордоном і працює з багатьма експедиторськими фірмами Європи, та багатьма підприємствами України, що експортують свою продукцію в Європу і Росію. Компанія має досвід перевезень вантажів з Європи в Росію, Білорусію, Молдову, Азербайджан. Перспективні плани і серйозні вкладення компанії в цю сферу, дозволяють працювати з партнерами на найбільш вигідних умовах і пропонувати послуги європейського рівня за конкурентними цінами.
Так, при оформленні вантажних перевезень в офісі ТОВ з ІІ «Іріола Фрахт» (Україна, 49021, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 200) для перевезень пропонуються автомобілі, як тенти, так і рефрижератори, які на поточний час знаходяться в Україні, Німеччині, Голландії або Бельгії, тобто проводиться мінімізація вартості заказу на перевезення за рахунок відсутності та, відповідно, оплати «порожніх» пробігів.
Досліджена компанія міжнародних авто перевозок ТОВ з ІІ «Іріола Фрахт», формально зареєстрована в Україні, здійснює основну комерційну діяльність на території Європи та Росії, заключаючи на території цих країн договору автоперевезень, які не фіксуються в Україні.
Враховуючи, що міжнародному перевізнику заборонено заключати договору внутрішніх перевезень як в національній країні, так і в зарубіжних країнах, використовується «юридична» неточність, яка дозволяє заключати міжнародному перевізнику незафіксовані договору перевезення між європейськими країнами та «Європейська країна - Росія» з транзитом через Україну чи Білорусію.
Тобто, до моменту створення міждержавного контролю за пересуванням вантажних автопоїздів, зареєстрованих в Україні, по території Європи без заїзду на територію України чи транзитом через Україну, діяльність міжнародних авто перевізників в Україні для податкової служби на 7080% знаходиться в «тіньовому секторі» економіки.
Як показують результати економічної діагностики основними проблемами діяльності ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт» є:
високий рівень 6070% зношення основних фондів (вантажних автомобілів), що потребує значних капіталовкладень для відновлення автопарку новими автомобілями;
падіння обсягів надання послуг міжнародного перевізника, пов'язані з проблемами в технічних сертифікатах зношених автомобілів.
Організацію міжнародних перевезень вантажів ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт» здійснює відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. Найбільш специфічною вимогою до вантажних автомобілів в міжнародних перевезеннях є виконання сертифікаційних вимог ЄС до екологічної безпеки та технічної досконалості, що практично вимагає використання вантажівок виробництва найкращих автомобільних концернів Європи. Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт», до міжнародних перевезень пасажирів та вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.
При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:
дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;
ліцензійну картку на транспортний засіб;
дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
сертифікат відповідності щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження вимогам країн, по території яких буде здійснюватися перевезення.
Транспортні засоби, що здійснюють міжнародні перевезення вантажів, повинні відповідати технічним умовам відповідно до статті 39 Конвенції про дорожній рух (від 01.05.71, Женева) та статті 5 Угоди про митне оформлення міжнародних перевезень, що виконуються автомобільним вантажним транспортом (Угода АВТ) (укладено в Празі 18.11.65), і повинні мати:
свідоцтво про допущення транспортного засобу до міжнародних перевезень вантажів під митними печатками і пломбами, що видається регіональними митницями і передбачене пунктом 1.5 Положення про порядок допущення дорожніх транспортних засобів до перевезень вантажів під митними печатками і пломбами із застосуванням книжки МДП, затвердженого наказом Державного митного комітету України від 06.03.95 N 82 «Про затвердження Положення про прядок допущення дорожніх транспортних засобів до перевезень вантажів під митними печатками і пломбами із застосуванням книжки МДП»;
тахограф.
транспортні засоби, що здійснюють міжнародні перевезення небезпечних вантажів, додатково повинні відповідати вимогам, які передбачені Європейською угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ратифіковано Законом України від 02.03.2000 N 1511III).
До міжнародних перевезень вантажів під митними печатками i пломбами можуть допускатися тільки ті транспортні засоби, вантажні відділення яких сконструйовані та облаштовані таким чином, щоб:
не було можливості вилучити або вкласти вантажі з опечатаної частини транспортного засобу без залишення помітних слідів злому або пошкодження митних печаток i пломб;
митні печатки i пломби могли накладатися простим та надійним способом;
в них не було ніяких потаємних місць для приховування вантажів;
всі місця, в які можуть поміщатися вантажі, були легко доступні для митного огляду.
Транспортні засоби можуть бути допущені до перевезень у відповідності з однією із вказаних процедур:
в індивідуальному порядку;
по типу конструкції (серія транспортних засобів).
На кожний, допущений до перевезень транспортний засіб, видається Свідоцтво про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезень вантажів під митними печатками i пломбами (надалі Свідоцтво). Це Свідоцтво видається митницею, в зоні діяльності якої зареєстрований як учасник зовнішньоекономічної діяльності власник транспортного засобу або його користувач (надалі митниця реєстрації), i повинно бути надруковано українською та англійською мовами. Коли митниця реєстрації вважає це необхідним, вона може вимагати додавання до Свідоцтва фотокарток або креслень (малюнків) транспортного засобу, які завіряються цією митницею. У такому випадку кількість цих документів зазначається в графі 6 розділу "Розпізнання" Свідоцтва. Всi записи в Свідоцтві робляться друкарським способом українською та англійською мовами. Оригінал Свідоцтва повинен супроводжувати транспортний засіб.
Митниця реєстрації здійснює контроль поданого транспортного засобу відповідно до правил, зазначених в пп. 1.2 1.11, пересвідчується в тому, що він відповідає технічним вимогам, зазначеним в додатку N 2 до Конвенції МДП 1975 року, i після прийняття рішення про допущення видає Свідоцтво за встановленою в Конвенції МДП 1975 року формою.

Процедура допущення по типу конструкції (серії транспортних засобів):

коли транспортні засоби одного й того ж типу конструкції виготовляються серійно, завод виробник може звернутися до митниці країни, в якій вони виробляються, з проханням про їх допущення по типу конструкції.
завод виробник повинен зазначити в своїй заяві розпізнавальні цифри або літери, які він присвоює типу транспортного засобу, який є предметом його заяви. До цієї заяви повинні додаватись креслення та детальний опис типу конструкції транспортного засобу, який підлягає допущенню.
жодний транспортний засіб не може бути допущений по типу конструкції, якщо митниця не дійшла висновку на підставі огляду одного або декількох виготовлених по цьому типу транспортних засобів, що транспортні засоби цього типу відповідають технічним вимогам, зазначеним в додатку N 2 до Конвенції МДП 1975 року.
митниця в письмовій формі повідомляє завод виробник про своє рішення щодо допущення по типу конструкції.
Перед використанням транспортного засобу для перевезень вантажів із застосуванням книжки МДП власник Свідоцтва вписує до нього реєстраційний номер, що присвоєний транспортному засобу.
«Порядок митного оформлення автотранспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення» регламентує умови переміщення суб'єктами підприємницької діяльності через митний кордон України автотранспортних засобів (далі АТЗ) порожніх або з товарами.
Суб'єкти, які використовують автотранспортні засоби, за винятком АТЗ, що не мають вантажних відділень (сідельні тягачі, причепи розпуски, причепи та напівпричепи для перевезень великовагових і негабаритних вантажів та ін.), повинні відповідно до встановленого порядку мати свідоцтва про допущення дорожніх транспортних засобів до перевезення вантажів під митними печатками та пломбами.
Для багаторазового переміщення через митний кордон України АТЗ суб'єкт, який використовує цей АТЗ, подає митниці за місцем державної реєстрації цього суб'єкта або його філії (представництва) вантажну митну декларацію на автотранспортний засіб (далі ВМД АТЗ), заповнену відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 N 574, та порядку заповнення вантажної митної декларації на автотранспортний засіб (додається), термін дії якої не може перевищувати 11 місяців з моменту її оформлення.
У разі використання для здійснення міжнародних перевезень АТЗ, оформленого відповідно до митного режиму тимчасового ввезення, ВМД АТЗ подається суб'єктом, який зазначений у ВМД на тимчасове ввезення і надав відповідне зобов'язання митниці.
Термін дії ВМД АТЗ, яка оформлюється на АТЗ, який уже оформлено відповідно до митного режиму тимчасового ввезення, обмежується терміном зворотного вивезення.
ВМД АТЗ оформлюються на бланках форми МД2 на кожний АТЗ окремо. Митні збори за митне оформлення ВМД АТЗ справляються в порядку, установленому для тимчасового ввезення (вивезення). Митниця в термін, що не перевищує 4х годин з моменту оформлення такої ВМД, використовуючи електронний зв'язок, передає до центральної бази даних Держмитслужби (далі ЦБД ДМСУ) інформацію про оформлення ВМД АТЗ і ставить ВМД на контроль.
При оформленні вантажної митної декларації на товари, що переміщуються через митний кордон України автотранспортним засобом, у 9 розділі графи 44 проставляються код документа "0013", номер і дата ВМД на цей АТЗ. Ці відомості також можуть зазначатися митницею відправлення в документах, за якими здійснюється контроль за доставкою вантажів у митницю призначення (акцизна, попередня вантажні митні декларації, внутрішній транзитний документ тощо).
Для митного оформлення ВМД АТЗ суб'єкт підприємницької діяльності пред'являє митниці АТЗ разом зі свідоцтвом про реєстрацію (технічний паспорт або технічний талон) транспортного засобу та свідоцтвом про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками та пломбами, за винятком АТЗ (пасажирських автобусів, сідельних тягачів, причепів розпусків, причепів та напівпричепів для перевезень великовагових та негабаритних вантажів та ін.), які не мають вантажних відділень.
Кожне переміщення АТЗ через митний кордон України здійснюється за умови подання в пункті пропуску через митний кордон України четвертого примірника ВМД АТЗ. При цьому ніякі відмітки на зазначеному примірнику ВМД АТЗ не проставляються інспектором митного органу в пункті пропуску. Примірник ВМД АТЗ, поданий водієм (експедитором) з метою переміщення АТЗ через митний кордон України, залишається у водія (експедитора).
До закінчення терміну дії ВМД АТЗ суб'єкт, який використовує АТЗ, з метою оформлення наступної ВМД АТЗ має:
1) пред'явити митному органу автотранспортний засіб, яким здійснювались міжнародні перевезення;
2) надати четвертий (п'ятий) примірник ВМД АТЗ, зазначеної в пункті 1.4 цього Порядку, який залишається в справах митниці.
Оформлення нової ВМД АТЗ на наступний термін здійснюється за умови сплати митних зборів відповідно до чинного законодавства. Нова ВМД АТЗ, оформлена на наступний термін, є підставою для зняття з контролю попередньої ВМД АТЗ.
Повернення АТЗ на територію України за ВМД АТЗ, термін дії якої закінчився, дозволяється.
Якщо АТЗ був оформлений відповідно до митного режиму тимчасового ввезення, а термін тимчасового ввезення закінчився, то згідно зі статтею 71 Митного кодексу України АТЗ має бути:
вивезений за документом контролю за доставкою за межі митної території України);
або заявлений митниці з метою вільного використання;
або переданий митниці з метою передання у власність держави;
або знищений під контролем митниці, якщо він не може бути використаний за призначенням.
2.2 Характеристика лізингових послуг міжнародного концерну - виробника вантажних автомобілів “SCANIA”(Швеція)
Історія компанії Scania нараховує понад сто років плідної роботи по вдосконаленню свого Продукту. На сьогодні Scania один із лідерів по виробництву вантажівок у всьому світі. В 1993 році Scania відкрила своє представництво в Києві, а уже з 1998 року компанія «Scania Україна» розпочала свою активну діяльність на українському ринку комерційних автомобілів. Протягом 1999 2006 років була заснована мережа висококласних сервісних станцій в 17 найбільших містах України. За цей час було поставлено біля 900 нових вантажівок.
У відмінності від більшості конкурентів SCANIA спеціалізується в одному сегменті ринку виробництві могутніх великовантажних автомобілів. На експорт поставляється 97% продукції. SCANIA AB велика увагу приділяє після продажному обслуговуванню автомобілів і для ЄВРОПИ діє принцип «24 години», відповідно до якого гарантійний ремонт будь якої складності проводиться на протязі доби з моменту звертання, а також є можливість заміни старої вантажівки на нову із заліком залишкової вартості.
За умовами міжнародного лізингу, який надає концерн SCANIA, договір є зовнішньоекономічним договором фінансового лізингу, номінованим в євро, згідно якого всі лізингові платежі також виконуються в євро. При цьому Лізингоодержувач повинен також розмитнити імпортовану машину, сплатити ПДВ відразу після отримання машини в лізинг.
В договорі міжнародного фінансового лізингу вказана сума нетто, тобто лише вартість автомобіля. Залишкова вартість складає приблизно 4%. Договір класифікується як Договір міжнародного лізингу, тому що лізингодавець (лізингова компанія) і лізингоотримувач є резидентами різних держав. В даному випадку, це, відповідно, шведська компанія Scania Credit AB і українська сторона, яку представляють перевізники.
Базові умови договору:
Форма договору - Фінансовий лізинг;
Валюта договору - Договір номінований в ЄВРО з оплатою на р/р Scania Credit AB;
Балансоутримувач Scania Credit AB (резидент Швецї);
Умови поставки Exworks (доставка, митне оформлення за рахунок і силами Лізингоотримувача);
Обов'язковими умовами договору є - Обслуговування техніки в авторизованому сервісному центрі Scania і страхування на умовах „повне КАСКО”;
Лізингові платежі - виплачуються щомісячно або щоквартально. Включають в себе відшкодування майна, процент за фінансування, страховку КАСКО.
В кожному окремому випадку умови договору складаються з багатьох факторів і обговорюються в ході переговорів, але наведені нижче цифри можуть бути орієнтиром:
Нові тягачі і причіп до них: строк лізингу 14 роки, початковий внесок 1530% (в залежності від виду лізингу, фінансового стану клієнта, платіжної історії, специфікації техніки, строку лізингу та інших факторів); щорічне подорожання об'єкта лізинга становить 56 % до ціни, обов'язкове страхування - 23 %, залишкова вартість - 4%.
Б/в тягачі і напівпричепи до них: строк лізингу до 3х років, по завершенні строку лізингу вік вживаної техніки не повинен перевищувати 7 років, аванс 30%, залишкова вартість - 4%.
Бухгалтерське оформлення угоди:
Лізинготримувач зараховує машину на позабалансовий рахунок до завершення строку лізингу, що дозволяє йому не платити податок на майно;
Лізингові платежі повністю списуються на собівартість продукції;
Лізингові платежі не оподатковуються ПДВ.
Юрисдикція лізинговий контракт складений і повністю регламентується відповідно до діючого законодавства Швеції.
2.3 Аналіз економічних характеристик та бізнес-вигідності міжнародного лізингу вантажних автомобілів ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт»
Єдиним виходом із ситуації з необхідністю термінового оновлення парку вантажних автомобілів в ТОВ з ІІ «ІріолаФрахт» є застосування можливостей міжнародного лізингу.
Незважаючи на те, що лізинг у багатьох країнах світу давно вже одержав широке поширення і вважається більш доцільним способом організації підприємницької діяльності навіть у порівнянні з веденням її на основі приватної власності, в Україні усе ще визначаються принципи, шляхи і форми його розвитку в багатоукладній економіці.
Економічна сутність лізингу в плині тривалого часу залишається спірною. Зміст і роль його в теорії і практиці трактується по-різному, і найчастіше суперечливо. Одні розглядають лізинг як своєрідний спосіб кредитування підприємницької діяльності, інші цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою або з однієї з його форм, треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі продажу засобів виробництва або права користування чужим майном.
Вважається загальновизнаним, що лізинг тісним образом зв'язаний з орендним механізмом, і це дійсно так. Але в діловому обороті лізинг у своєму родовому, сутнісному змісті має більш широку, складну потрійну економічну основу і зберігає в собі одночасно істотні властивості кредитної угоди, інвестиційної й орендної діяльності, що тісно сполучаться і взаємопроникають друг у друга, утворити в сукупності нову організаційно правову форму бізнесу. У ньому реалізується система майнових відносин, зв'язаних з передачею засобів виробництва в тимчасове користування шляхом їхньої купівлі і наступної здачі в лізинг, тому будь яке визначення лізингу з позиції тільки одного з трьох учасників угоди не може адекватно виразити його сутність. У той же час кожний з них (інвестор, лизингонадавач, орендар) по своєму статусу і переслідуваних цілям фактично є підприємцем відповідної сфери національного господарства.
Лізинг відноситися до підприємницької діяльності більш високого рівня в порівнянні з орендою, банківською або комерційною діяльністю, тому що він вимагає глибоких знань і фінансового бізнесу, і положення у виробництві, на ринках техніки, устаткування і нерухомості, а також зміну потреб клієнтів і особливостей оренди.
Лізинг як складне, соціально-економічне явище виконує найважливіші функції по формуванню багатоукладної економіки й активізації виробничої діяльності:
Фінансова функція виражається в звільненні товаровиробника від одноразової оплати повної вартості необхідних засобів виробництва.
Виробнича функція полягає в оперативному рішенні виробничих задач шляхом тимчасового використання, а не покупки дорогих і морально старіючих засобів виробництва.
Функція збуту розширення кола споживачів і завоювання нових ринків збуту.
- Функція одержання податкових і амортизаційних пільг.
Для організації цілеспрямованої практичної роботи з освоєння лізингових відносин важливе значення має правильне визначення можливих видів, форм і способів їхньої реалізації, тим більше що світова практика виробила численні варіанти лізингових угод. Однак дотепер не вироблено чіткої класифікації і більш-менш повного списку лізингових відносин. Немає визначеності й упорядкованості в сформованій термінології, що забезпечує понятійний апарат теорії і практики лізингової діяльності.
Класифікація основних видів лізингу:
1. За формою організації угоди - прямій, поворотний, лізинг постачальникові, непрямий, змішаний, сублізинг, тристоронній, багатобічний.
2. Виходячи з тривалості угоди оперативний з періодом менше нормативного терміну використання об'єкта, поновлюваний, револьверний, фінансовий з нормативним терміном використання об'єкта.
3. По обсязі обслуговування - чистий, у пакеті (з повним набором послуг, комплексний), з неповним набором послуг, генеральний.
4. По об'єкту лізингу лізинг рухомого майна, лізинг нерухомості, лізинг устаткування.
5. По сфері ринку - внутрішній, зовнішній.
6. Умови амортизації з неповною амортизацією, з повною амортизацією
7. По відносинам до податкових пільг - фіктивний, дійсний.
8. По типу лізингових платежів - компенсаційний, комбінований.
9. За рівнем ризику лизінгонадавача - гарантований, незабезпечений, частково забезпечений
Вибір конкретної форми організації сервісного обслуговування визначається особливостями об'єктів лізингу, договірними умовами взаємодіючих суб'єктів, їх кадровими й іншими можливостями.
Під поняттям міжнародний лізинг мається на увазі здійснення лізингової угоди в тому випадку, якщо лизингонадавач (лізингова компанія) і лизингоотримувач є резидентами різних держав. Міжнародний лізинг можна підрозділити на експортний і імпортний. Кількість притягнутих в угоду міжнародного лізингу країн може бути необмежено.
Угоди міжнародного лізингу також є розповсюдженим механізмом продажу устаткування, виробленого підприємствами країни лизингонадавача. Даний механізм реалізації продукції є досить доходним для виробників, тому що практично цілком угода може бути профінансована за допомогою лізингової схеми. Лизингоотримувачі, у свою чергу, одержують переваги через те, що в країні лизингонадавача можна залучити фінансування під більш низькі відсотки, ніж у своїй країні, що, природно, відбивається на вартості всієї угоди.
Вигода застосування міжнародного лізингу полягає також і у використанні сприятливого податкового режиму, встановленого в тій або іншій державі.
Аналіз світового досвіду показує, що в останні роки лізингові операції стали невід'ємною частиною стабілізації і розвитку економіки в багатьох країнах. Темпи приросту обсягу лізингу в них значно перевищують темпи приросту приватних капіталовкладень у виробництво машин і устаткування. Лізинг широко використовується при збуті продукції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.
Сучасний світовий ринок лізингових послуг зосереджений у світових економічних центрах: США, Західній Європі і Японії, на частку яких приходитися велика частина обсягу лізингових угод у світі. Динамічно лізинг розвивається також у деяких країнах Азії. Але лізингове законодавство в багатьох країнах має істотні розходження. Дотепер у світовій практиці немає єдності й у правилах бухгалтерського обліку лизиігуємого майна. Необхідно відзначити так само, що не встановлено єдине трактування самого поняття лізингу, причому це зв'язано не тільки з використанням різних термінів для опису лізингових операцій, але і з правовими й економічними особливостями.
Здійснення скоординованих дій і мір законодавчого, нормативноправового й організаційного забезпечення міждержавного лізингу дозволить зробити його ефективним інвестиційним механізмом розвитку, посилення інтеграційних зв'язків, зміцнення і розвитку економічного потенціалу.
Лізинг як особлива форма господарювання впливає на основні складені елементи виробничого процесу.
Лізинг ефективний при оперативному використанні досягнень науково-технічного прогресу, збільшенні масштабів діяльності, зниженні питомих витрат і інтенсифікації усього виробничого процесу.
Переваги лізингу для підприємства - лізингоотримувача:
зниження потреб у власному капіталі угода цілком фінансується лизингодателем.
доступність засобів лізинг може бути єдиним джерелом засобів для фірм, що ще не мають ділової історії достатніх активів для забезпечення застави.
гнучкість системи платежів адаптація платежів до можливого руху грошових коштів користувача.
прискорена амортизація об'єкта лізингу розширюється можливість оперативного відновлення застарілого устаткування, зниження оподатковуваного прибутку.
фактор часу термін лізингу може бути значно більше терміну кредиту, нерівномірність різночасних витрат і надходжень коштів.
податкові пільги, державна підтримка зменшення оподатковуваного прибутку, зниження митних пошлин і податків по операціях міжнародного лізингу.
збільшення виробничого потенціалу.
удосконалювання технології виробництва.

зниження ризику при освоєнні нової продукції у випадку недостатнього попиту їсти можливість повернути узяте в оренду майно лизингодателю.

Відносини лізингу на законодавчому рівні регулюються трьома документами: Цивільним кодексом України (далі - ЦК) (§ 6 гл. 58), Господарським кодексом України (далі - ГК) (ст. 292) [2] та Законом України «Про фінансовий лізинг» у редакції від 11.12.2003 р. № 1381IV.
Договір лізингу є різновидом договору оренди. Основна його відмінність від договору оренди - це участь у лізингових операціях третьої сторони, тобто продавця (постачальника) майна.
ГК визначає такі види лізингу: фінансовий чи оперативний. Як ЦК, так і ГК передбачають можливість правого регулювання відносин лізингу (за окремими видами та формами) спеціальними законами. На сьогодні таким є Закон про фін лізинг - основний документ, що визначає правові аспекти, який набув чинності 16.01.2004 р.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону про фін лізинг «фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу». Положення Закону застосовуються до відносин, які випливають із договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується придбати у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відносини лізингодавець - лізингоодержувач нагадують звичайний договір оренди, проте мають місце істотні відмінності, а саме:
1) лізингодавець при укладанні договору фінансового лізингу ще не є власником майна, що підлягає передачі за договором лізингу. На нього покладається обов'язок тільки придбати його у власність. У зв'язку з цим відносини фінансового лізингу відповідають визначенню непрямого лізингу згідно із ч.1 ст.806 ЦК.
Прямий лізинг, що передбачає передачу лізингоодержувачу у користування майна, що належить лізингодавцю на правах власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, не регулюється нормами Закону про фін лізинг, а регулюється гл.58 ЦК, положеннями ст. 292 ГКУ. Крім того, потрібно враховувати, що до відносин, пов'язаних із лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю продаж та про договір поставки;
2) предмет лізингу передають завжди на конкретний строк; більше того, Закон про фін лізинг встановив нижню межу - він не повинен бути менше одного року;
3) лізинговий платіж, на відміну від орендного, має особливу структуру (склад витрат, що відшкодовуються лізингоодержувачем).
Предметом лізингу є неспоживча річ, яка характеризується індивідуальними ознаками і віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
В усіх трьох нормативних документах - ГК, ЦК і в Законі про фін лізинг є перелік об'єктів, що не можуть бути предметами договору лізингу. Ними не можуть бути:
- земельні ділянки;
- інші природні об'єкти;
- цілісні майнові комплекси (ЦМК) підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії).
Предметом фінансового лізингу можуть бути тільки основні фонди. На сьогодні лише Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97ВР (далі - Закон про прибуток) дає визначення терміна «основні фонди». Згідно із пп.8.2.1 цього Закону основними фондами визнаються «матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом».
У межах договору фінансового лізингу, відповідно до Закону про фін лізинг, не передбачається переходу права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача. Лізинг полягає винятково у наданні права користування предметом лізингу. Така умова щодо лізингу закріплена і у ЦК.
Проте згідно із ч. 1 ст. 8 Закону про фін лізинг лізингодавець може передавати своє право власності на об'єкт лізингу іншій особі, при цьому відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу.
Якщо лізингоодержувач бажає придбати у власність предмет фінансового лізингу, то для цього слід укласти з лізингодавцем окремий договір купівлі продажу предмета лізингу. Право власності на предмет фінансового лізингу в такому разі переходить до лізингоодержувача з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше (ч. 2 ст. 8 Закону про фін лізинг).
Предмет фінансового лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будьякими діями або бездіяльністю лізингоодержувача (ч. 3 ст. 8 Закону про фін лізинг).
Згідно зі ст. 4 Закону про фін лізинг суб'єктами лізингу можуть бути:
1) лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння і користування предметом лізингу лізингоодержувачу;
2) лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує від лізингодавця право володіння і користування предметом лізингу;
3) продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець купує майно, яке згодом передасть як предмет лізингу лізингоодержувачу;
4) інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу (дилери, брокери, торгові посередники, страхові і сервісні компанії тощо).
Таким чином, відповідно до Закону про фін лізинг лізингодавцем може бути лише юридична особа. Це обмеження и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.