На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Поняття європейської полтики сусдства (ПС) як зовншньополтичної стратегї С. Передумови та причини, мета та завдання запровадження ПС. вропейський нструмент сусдства. Аналз спвробтництва України С в межах європейської полтики сусдства.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 26.08.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


67
Участь України в Європейській політиці сусідства
Зміст
    Вступ
      1. Теоретичні аспекти поняття європейська політика сусідства як зовнішньополітичної стратегії ЄС
      1.1 Передумови та причини запровадження ЄПС
      1.2 Мета й основні завдання прийняття ЄПС
      1.3 Європейський інструмент сусідства (ЄІС)
      2. Аналіз співробітництва україни і єс в межах європейської політики сусідства
      2.1 Прийняття і реалізація Плану дій Україна - ЄС
      2.2 Основні показники співробітництва України з ЄС в межах ЄПС у 2008році
      2.3 Розвиток політичного діалогу України і ЄС
      3. Перспективи європейської політики сусідства (ЄПС)
      3.1 Участь України у Синергії Чорного моря
      3.2 Переговорний процес щодо підписання посиленої угоди Україна - ЄС
      3.3 Залучення України до "Східного партнерства"
      Висновок
      Список використаної літератури:
      Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження. Становлення України суб'єктом міжнародних відносин не лише поставило перед українським народом нагальну потребу закріплення цього статусу та наступної самореалізації у даній іпостасі, але й певним чином вплинуло на систему міжнародних відносин, особливо у європейському регіоні.

Міжнародні відносини великою мірою ґрунтуються на зовнішньополiтичних стратегіях держав. Незважаючи на те, що географічний фактор завжди був складовою частиною зовнішньої політики держав, геополітика, як наука, яка базується на принципах географічного детермінізму, виникла нещодавно - в кінці ХІХ століття. Тим не менш, характерною рисою міжнародних відносини ХХ століття є використання геополітики у двох її площинах - теоретичній (гносеологічній) та практичній (державотворчій). Інакше кажучи, геополітичні концепції та стратегії є важливою ланкою всієї зовнішньополітичної діяльності держави та її зусиль по утвердженню свого місця у світі.

Задля успішної реалізації власної зовнішньополітичної стратегії та забезпечення національних інтересів, державі необхідно володіти інформацією не лише про перебіг подій на міжнародній арені, але й орієнтуватися у витоках та першопричинах тих чи інших зовнішньополітичних стратегій інших міжнародних акторів, тобто у геополітичних концепціях, які лежать в основі бачення тою чи іншою державою системи світового устрою та свого місця в ньому.

Таким чином, для України знання і врахування геополітичних концепцій та стратегій інших держав, а особливо держав власного регіону є життєво необхідним для формування власної зовнішньополітичної стратегії з метою задоволення національних інтересів, в першу чергу - забезпечення національної безпеки держави.

Пріоритетним напрямом зовнішньополітичної стратегії України та одним з основних факторів забезпечення національної безпеки було проголошено європейську інтеграцію. У цьому контексті постає необхідність у дослідженні геополітичної думки європейських країн. Зокрема тієї її частини, у якій мова йде безпосередньо про місце та роль України у системі міжнародних відносин в цілому та у європейському регіоні зокрема.

Таким чином, актуальність даної теми випливає з потреби дослідження динаміки “об'єкт-суб'єктного" статусу і участі України в європейській політиці сусідства, що може стати основою для вдосконалення та ефективного втілення відповідної зовнішньополітичної стратегії України, спрямованої на задоволення національних інтересів.

Саме тому, практично усі науковці, що досліджують місце України в сучасних міжнародних відносинах, узагальнюють і концептуальні аспекти геополітики. До таких дослідників належать С. Пирожков, О. Власюк, В. Князев, М. Степико, О. Литвиненко, Л. Губерський, С. Здіорук, В. Копійка, С. Василенко, О. Ковальова, Г. Перепелиця, В. Горбулін, І. Курас, В. Чумак, О. Гончаренко, Б. Парахонський, Е. Лисицин, Ю. Павленко, В. Кириченко, І. Бураковський, Ю. Бараш, О. Їжак, Б. Губський та інші.

Геополітичний напрямок наукових досліджень в Україні нині лише починає розвиватися, до невеликого кола науковців, які займаються цією проблематикою можна зарахувати А. Гальчинського, О. Дергачова, О. Левандовського, В. Андрущенка, Ф. Рудича, В. Баркова, М. Михальченка, М. Несука, В. Репринцева, Є. Камінського, М. Держалюка, С. Віднянського, В. Коваля, Л. Шкляра, О. Сушка та інших.

Важливе місце у джерельній базі даного дослідження займають і сучасні дослідження вітчизняних та зарубіжних інститутів, зокрема - Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України, Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки та оборони України, Фонду Стефана Баторія, Німецького інституту міжнародних відносин та політики безпеки, Центру російських та східноєвропейських досліджень Бірмінгемського університету, Центру європейських та політичних досліджень (м. Брюссель), урядових установ європейських країн та інституцій ЄС та інших організацій.

Метою дослідження є комплексний аналіз участі України в європейській політиці сусідства.

Реалізація цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

дослідити передумови та причини запровадження ЄПС

визначити мету й основні завдання прийняття ЄПС

дати аналітичну оцінку прийняття і реалізація Плану дій Україна - ЄС

здійснити огляд основних показників співробітництва України з ЄС в межах ЄПС у 2008році

розглянути участь України у Синергії Чорного моря.

проаналізувати переговорний процес щодо підписання посиленої угоди Україна - ЄС

дати оцінку залучення України до "Східного партнерства".

Об'єктом дослідження є Україна у європейській політиці сусідства та стратегіях держав-членів ЄС як в історичному контексті, так і у сучасних умовах.

Предметом дослідження є участь України в європейській політиці сусідства.

Методологічною основою дослідження є фундаментальні дослідницькі основи наукового аналізу - принципи історизму, об'єктивності, системності та цілісності, функціоналізму, причинності, прогнозування.

Застосування логіко-семантичного підходу до дослідження геополiтичного бачення України дало змогу проаналізувати базові елементи понятійно-категоріального апарату геополітики.

Використання історіософського та історико-генетичного методів дозволило дослідити розвиток геополітичних пріоритетів держав-членів ЄС в історичному та просторовому аспектах.

1. Теоретичні аспекти поняття європейська політика сусідства як зовнішньополітичної стратегії ЄС

1.1 Передумови та причини запровадження ЄПС

Європейська політика сусідства (ЄПС) була розроблена у 2004 році з метою запобігання утворенню нових ліній розподілу між розширеним Європейським Союзом та нашими сусідами, натомість підвищуючи рівень добробуту, стабільності та безпеки в усіх країнах, на які вона поширюється. Таким чином, ЄПС також спрямована на досягнення стратегічних цілей, визначених у грудні 2003 року для Європейської стратегії безпеки.

Європейська політика сусідства (ЄПС) була вперше окреслена в Повідомленні Європейської Комісії "Про ширшу Європу" у березні 2003 року, після чого, у травні 2004 року було видано детальніше розроблений Стратегічний документ щодо Європейської політики сусідства. Цей документ чітко визначає, яким чином ЄС пропонує налагодити більш тісну співпрацю з відповідними країнами. У своїх звітах про хід виконання, що були складені у грудні 2006 року та у грудні 2007 року, Європейська Комісія запропонувала також шляхи подальшого розвитку політики [85].

Європейська політика сусідства (ЄПС), European Neighbourhood Policy - політика Європейського Союзу; має на меті створити на південь і схід від нових кордонів розширеного Європейського Союзу зону стабільності миру і добробуту шляхом налагодження тісних довготривалих відносин з сусідніми країнами. Концепція ЄПС охоплює такі країни: Алжир, Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Молдавія, Мароко, Сирія, Туніс, Україна, а також Палестинська автономія. Вона пропонує сусіднім країнам привілейовані відносини, які будуватимуться на взаємному визнанні спільних цінностей, головним чином у сфері верховенства права; справедливого управління; дотримання прав людини, зокрема, прав меншин; принципів ринкової економіки та безперервного розвитку. На основі стратегії виробляються детальні плани дій з кожною країною-партнером. Плани дій визначають пріоритетні завдання, виконання яких має зблизити країну з ЄС.

Своїм сусідам Європейський Союз запропонував привілейовані відносини, що будуються на взаємних зобов'язаннях стосовно відданості спільним цінностям (демократія та права людини, верховенство права, належне державне управління, принципи ринкової економіки та сталий розвиток). ЄПС виходить за рамки існуючих відносин, пропонуючи глибші взаємини на політичному рівні та ширшу економічну інтеграцію. Бажаний рівень відносин безпосередньо залежатиме від того, наскільки країни поділяють згадані цінності. Відповідно до положень Угоди, ЄПС залишається відокремленою від процесу розширення, хоча для країн-сусідів вона і не визначає наперед, яким чином розвиватимуться їхні відносини з ЄС у майбутньому. Європейська політика сусідства застосовується до усіх сусідів ЄС, що мають спільні сухопутні або морські кордони з країнами-членами, а саме з такими країнами, як Алжир, Вірменія, Азербайджан, Бєларусь, Єгипет, Грузія, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Молдова, Марокко, Окупована Палестинська Територія, Сирія, Туніс та Україна. Хоча Росія також є сусідом ЄС, розвиток взаємин з цією країною здійснюється за програмою Стратегічного партнерства, яка охоплює чотири "спільні сфери" [65].

Центральним елементом Європейської політики сусідства є двосторонні Плани дій ЄПС, погоджені між ЄС та кожною окремою країною-партнером. Плани дій окреслюють програму діяльності з проведення політичних та економічних реформ з визначенням коротко - та середньострокових пріоритетів. Наразі відбувається реалізація Планів дій ЄПС (узгоджених у 2005 році з Ізраїлем, Йорданією, Молдовою, Марокко, Палестинською Автономією, Тунісом і Україною; у 2006 році з Вірменією, Азербайджаном і Грузією; та у 2007 році з Єгиптом та Ліваном). Алжир, який нещодавно ратифікував Угоду про асоціацію з ЄС, вирішив поки що не обговорювати План дій.

Спільна підтримка та моніторинг виконання забезпечуються підкомітетами.

Зважаючи на те, що ЄПС будується на існуючих угодах між ЄС та відповідними країнами-партнерами (Угоди про партнерство та співробітництво або Угоди про асоціацію в рамках Євро-Середземноморського партнерства), ЄПС ще не почала "працювати" по відношенню до Білорусі, Лівії та Сирії, оскільки немає відповідних діючих угод з цими країнами [82].

Для подальшого розвитку та поглиблення стосунків з нашими сусідами, розбудови спільної зони стабільності, безпеки та добробуту, ЄС та кожна країна-партнер ЄПС дійшли згоди щодо цілей реформування цілого ряду сфер в рамках певних "спільних" напрямів, таких як співробітництво з політичних та безпекових питань, економічні та торгівельні аспекти, мобільність, довкілля, інтеграція транспортних та енергетичних мереж, а також співробітництво в галузі науки та культури. ЄС надає фінансову та технічну допомогу для сприяння процесу досягнення згаданих цілей, підтримуючи, таким чином, власні зусилля країн-партнерів.

Багато механізмів і методів, передбачених Європейською політикою сусідства, подібні до тих, що використовуються для підтримки перехідних процесів в інших країна, наприклад:

На початку діяльності Європейська Комісія підготувала Звіти по окремих країнах, в яких дається оцінка політичного та економічного становища, а також розглядаються інституційні та галузеві питання. Це робилося для того, щоб визначити, коли та яким чином можливо досягти поглиблення відносин з відповідною країною. У травні 2004 року були опубліковані Звіти по першим семи країнам ЄПС для впровадження в дію Угод з ЄС. Наступні п'ять Звітів були опубліковані у березні 2005 року по країнах, що мали бути включені до ЄПС (Південний Кавказ) або по країнах, угоди з якими набули чинності (Єгипет, Ліван). Звіти по країнах подаються на розгляд Ради, яка вирішує, чи слід переходити до наступної стадії розвитку відносин.

Наступною стадією була розробка Планів дій ЄПС з кожною країною. Ці документи обговорювалися та адаптувалися для кожної окремої країни, виходячи з її потреб та можливостей, а також з їхніх власних інтересів та інтересів ЄС. Вони спільно визначали план проведення політичних та економічних реформ з огляду на коротко - та середньострокові (від 3 до 5 років) пріоритети. Були охоплені такі аспекти, як політичний діалог та реформа, економічне та соціальне співробітництво і розвиток, торгівельні питання, ринкові та регуляторні реформи, співробітництво у сфері юстиції та внутрішніх справ, різні галузі (транспорт, енергетика, інформаційне суспільство, захист довкілля, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи), а також гуманітарна сфера (контакти між людьми, громадянське суспільство, освіта, охорона здоров'я). У відповідь на досягнення результатів у проведенні відповідних реформ, пропонується ширше залучення до європейських програм та мереж, суттєвіша допомога та більший доступ до ринку. Наразі реалізуються 12 подібних Планів дій: з Ізраїлем, Йорданією, Молдовою, Марокко, Окупованою Палестинською Територією, Тунісом та Україною - з 2005 року; з Вірменією, Азербайджаном, Грузією, Ліваном та Єгиптом - з кінця 2006/початку 2007 рр [32, с.160].

Виконання взаємних зобов'язань та досягнення цілей, що передбачені Планами дій, регулярно перевіряються в рамках діяльності підкомітетів у кожній країні, які опікуються відповідними галузями чи питаннями.4 грудня 2006 р. Європейська Комісія видала перший періодичний звіт про хід виконання та про сфери, що потребують подальшого розвитку. Друга серія звітів про хід виконання ЄПС у 2007 році та документ, що містить висновки з вищезгаданих звітів та з галузевих звітів про хід виконання, були схвалені 3 квітня 2008 р.

Підтримка проведення реформ здійснюється у рамках фінансової та технічної допомоги, що надається у різних формах за фінансування з бюджету ЄК, включаючи механізми, які вже підтвердили свою ефективність в процесі підтримки реформ у Центральній, Східній та Південно-Східній Європі, а також нові інструменти, такі як Інвестиційний інструмент сусідства (ІІС) та Інструмент реформи управління [32, с.160]. До 31 грудня 2006 р., допомога Європейської Комісії країнам Європейської політики сусідства надавалася в рамках різних географічно орієнтованих програм, включаючи ТАСІС (для наших східних сусідів та Росії) і МЕДА (для південно-середземноморських країн-сусідів), а також у рамках тематичних програм, таких як EIDHR (Європейська ініціатива з розвитку демократії та прав людини). Впродовж бюджетного періоду (2000-2006 рр), для програми МЕДА було асигновано близько 5,3 мільярдів євро, а для програми ТАСІС - близько 3,1 мільярдів євро. Крім цього, Європейський інвестиційний банк надав позики країнам-бенефіціарам програми МЕДА приблизно на суму 2 мільярда євро, а країнам-бенефіціарам програми ТАСІС на суму 500 мільйонів євро. Починаючи з 1 січня 2007 року і до цього часу, в рамках реформування механізмів допомоги ЄК, програми МЕДА, ТАСІС та різноманітні інші програми були замінені на єдиний інструмент - Європейський інструмент сусідства і партнерства (ЄІСП) [18, с.32].

У загальних Стратегічних документах для кожної країни на семирічний період, у Національних індикативних програмах на трьохрічний період і в детальних щорічних програмах визначені пріоритетні напрямки допомоги з боку ЄС, що надаватиметься в рамках функціонування всіх цих інструментів, а також країни, на які поширюватимуться ці інструменти, та інші діючи особи. Пріоритети, визначені у Планах дій та погоджені з органами влади відповідної країни, також стануть в нагоді для управління процесом підготовки програм допомоги, у тому числі для інших донорів та міжнародних фінансових організацій.

1.2 Мета й основні завдання прийняття ЄПС

Мета політики сусідства - політична та економічна стабілізація, модернізація та демократизація країн-сусідів у Східній Європі та Середземноморському регіоні - навряд чи може бути забезпечена передбаченими засобами. Безумовно, модернізація і, особливо, демократизація потребують особливого підходу, ініціатива тут має належати конкретній країні партнеру ЄС. З боку ЄС доречно говорити лише про заохочення та сприяння. Не випадково, що Брюссель не має раціонального плану щодо Білорусі. Загалом, ресурси і зусилля, які спрямовуються Союзом й поза ЄПС на досягнення зазначеної мети, є недостатніми.

Головне завдання Європейської Політики Сусідства (ENP) - взаємний інтерес ЄС і його сусідів з просування реформ, розвитку законодавства, забезпечення демократії, безпеки і стабільності. Сайт містить документи, засадничі принципи, публікації, інформацію про заходи.

Завдання Європейської політики сусідства полягає у тому, щоб поділитися перевагами розширення ЄС з країнами-сусідами у відношенні зміцнення стабільності, безпеки та добробуту усіх, на кого поширюється дія цієї політики. Її було розроблено з метою упередити появу нових ліній розмежування між розширеним ЄС та його сусідами та запропонувати їм можливість участі у різноманітних видах діяльності ЄС за допомогою більш інтенсивної співпраці у сфері політики, безпеки, економіки та культури. ЄПС також сприятиме виконанню одного із стратегічних завдань Європейського Союзу, визначеного у Європейській стратегії безпеки у грудні 2003 року, а саме розбудові безпеки у сусідських регіонах [22, с.30].

ЄПС розроблено з метою упередження появи нових ліній розмежування між розширеним ЄС та його сусідами і запропонувати їм можливість участі у різноманітних видах діяльності ЄС за допомогою більш інтенсивної співпраці у сфері політики, безпеки, економіки та культури.

ЄПС відрізняється від питання потенційного членства. У її рамках пропонуються привілейовані відносини з сусідніми країнами, які будуть розвиватися на засадах взаємного зобов'язання дотримуватися спільних цінностей, особливо у сферах верховенства права, належного державного управління, поваги до прав людини, включаючи права меншин, сприяння добросусідським відносинам, а також принципам ринкової економіки та стабільного розвитку. Рівень прагнень ЄС у його відносинах зі своїми сусідами залежатиме від міри, до якої вони поділяють ці цінності у дійсності.

Згідно із цим методом, пропонується разом із країнами-партнерами визначити комплекс пріоритетних завдань, виконання яких наблизить їх до Європейського Союзу. Ці пріоритетні завдання увійдуть до спільно погоджених Планів дій, що поширюватимуться на ключові сфери, у яких будуть здійснюватися відповідні конкретні заходи. Такими сферами є політичний діалог і реформа; торгівля та заходи, спрямовані на підготовку партнерів до поступової участі у внутрішньому ринку ЄС; правосуддя та внутрішні справи; енергетика, транспорт, інформаційне суспільство, охорона довкілля та дослідницько-інноваційна діяльність; а також соціальна політика та культурно-освітні контакти між людьми.

Стратегія "Європейська політика сусідства", схвалена 12 травня 2004 р., була запропонована усім країнам по периметру ЄС-27. Такий підхід виявився неприйнятним для країн з різними політичними, економічними, культурними особливостями, як і з кінцевими цілями розвитку відносин з ЄС. Зокрема, Росія відмовилась від участі в ЄПС [28, с.10].

До недоліків Європейської політики сусідства належать:

відсутність диференційованого підходу до учасників ЄПС;

розгляд ЄПС як альтернативи процесу розширення;

односторонній характер відносин у рамках ЄПС (переважна більшість положень Плану дій Україна-ЄС в рамках ЄПС містила зобов'язання України, а участь ЄС зводилася лише до фінансової і технічної допомоги. На наш погляд, ЄС міг би наполягати на виконанні реформ в обмін на європерспективу, як у випадку для країн CEFTA);

неадекватний вимір регіональної співпраці (проігноровано ГУАМ і Центральноєвропейську ініціативу, головну увагу приділено ОЧЕС);

відмова від лібералізації візового режиму;

затримка з початком переговорів щодо створення ЗВТ України та ЄС.

1.3 Європейський інструмент сусідства (ЄІС)

Європейський інструмент сусідства і партнерства (ЄІСП) - це набагато гнучкіший інструмент, спрямований на впровадження розробленої політики. Цей інструмент призначено для розв'язання питань сталого розвитку та наближення до методологій і стандартів ЄС - шляхом підтримки узгоджених пріоритетів, що містяться у Плані дій ЄПС (а також Стратегічне партнерство з Росією, яке раніше також реалізовувалось у рамках програми ТАСІС). На наступний бюджетний період (2007-2013 рр) близько 12 мільярдів євро будуть виділені з бюджету ЄК для підтримки реформ, які проводитимуться в країнах-партнерах, що в реальних показниках становить підвищення на 32%. Розмір фінансових ресурсів, що виділяються для окремих національних програм, залежить від потреб та поглинаючих можливостей відповідної країни, а також від обсягів проведення узгоджених реформ. Важливим аспектом ЄПС та програми стратегічного партнерства з Росією є помітне покращення транскордонного співробітництва з країнами, що розташовані вздовж сухопутних та морських зовнішніх кордонів ЄС, надаючи, таким чином, реальний зміст поставленій нами меті щодо запобігання утворенню нових ліній розподілу. Отже, ЄІСП підтримує транскордонні контакти та співробітництво між місцевими та регіональними діючими особами та громадянським суспільством. Впродовж 2007-2013 рр.15 програм ЄІСП з транскордонного співробітництва, дія яких спрямована на зовнішні кордони ЄС, одержать фінансову підтримку на суму 1,18 млрд. євро. Підхід Комісії до транскордонного співробітництва визначено в Стратегічному документі з транскордонного співробітництва ЄІСП [30, с.105].

Нові форми технічної допомоги були поширені на партнерів ЄПС. Підтримка процесу наближення законодавчої бази, регуляторної конвергенції та розбудови інституційних можливостей надається через механізми, що вже підтвердили свою ефективність в країнах з перехідною економікою, які зараз є членами ЄС, тобто, через цільову експертну допомогу (Технічна допомога та інформаційний обмін - TAIEX), довгострокові твінінгові проекти з адміністраціями (національними, регіональними чи місцевими) країн-членів ЄС та участь у відповідних програмах Співтовариства та в діяльності її агенцій.

Ще одним новим інструментом є Інструмент реформи управління, індикативний щорічний бюджет якого складає 50 мільйонів євро. За допомогою цього Інструмента забезпечується додаткове сприяння країні чи країнам-партнерам, що досягли найбільших успіхів у виконанні пріоритетних завдань щодо реформи управління, прийнятих в їхніх Планах дій. У 2007 році, перші фінансові ресурси були виділені в рамках Інструменту реформи управління для Марокко та України [32, с.160].

І нарешті, наприкінці 2007 року був створений Інвестиційний інструмент сусідства, а в 2008 році він почне надавати позики країнам-партнерам ЄПС. Для цього Інструмента Комісія виділить 700 мільйонів євро (впродовж 2007-2013 рр.) і вже звернулася з проханням до країн-членів ЄС поступово забезпечити відповідність внескам Співтовариства з метою найефективнішого використання коштів. Цей Інструмент фінансуватиме проекти, що враховують спільні інтереси, головним чином, в енергетичній, природоохоронній та транспортній галузях.

2. Аналіз співробітництва україни і єс в межах європейської політики сусідства

2.1 Прийняття і реалізація Плану дій Україна - ЄС

Вперше Україна та ЄС започаткували договірні відносини у1994 році з підписанням Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом і Україною, яка набула чинності у 1998 році. На цих засадах у лютому 2005 року було схвалено трирічний План дій ЄС-Україна. Відтоді його виконання та моніторинг здійснюються через щорічні інструменти, які визначають комплексні пріоритети і часові рамки, що виходять з принципів, спільно узгоджених між ЄС та Україною. Перший звіт про хід реалізації Плану дій було затверджено у грудні 2006 року, а другий - у квітні 2008 року.

План дій Україна - ЄС - це спільний політичний документ, який встановлює рамки для співпраці між ЄС та Україною. Формат двосторонніх відносин, який пропонується в цьому документі, передбачає "інтенсивні політичні, економічні та культурні відносини, включаючи транскордонну співпрацю, а також відповідальність щодо запобігання виникнення конфліктів та їх вирішення" [46, с. 196].

Підписаний на термін в 3 роки, цей документ включає близько 300 положень, які стосуються декількох десятків окремих сфер та відповідно до яких Україна має адаптуватися до численних міжнародних норм, а також до норм і стандартів ЄС. Виконання положень Плану дій надасть можливість "перейти до поступової економічної інтеграції та поглиблення політичної співпраці". План дій також містить положення щодо готовності обох сторін спільними зусиллями створити Зону вільної торгівлі після вступу України до СТО. План дій не замінює УПС (Угоду про Партнерство та Співробітництво), яка залишається договірною основою відносин між Європейським Союзом та Україною. План дій деталізує цю угоду. Моніторинг імплементації Плану дій буде здійснюватись двосторонніми інституціями, створеними відповідно до положень УПС.

Європейська політика сусідства відкриває нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва:

Перспектива просування за рамки партнерства до значного рівня інтеграції, включаючи участь у внутрішньому ринку ЄС та можливість для України брати зростаючу участь у ключових аспектах політик та программ Європейського Союзу

Розширення рамок та поглиблення політичного співробітництва

Можливість наближення законодавства в економічній сфері, відкриття економік одна одній та подальше зменшення кількості торговельних бар'єрів, що стимулюватиме інвестиції та зростання

Збільшена фінансова підтримка: надання ЄС фінансової допомоги Україні сприятиме виконанню заходів, які визначені у даному документі. Крім того, Європейська Комісія розробляє новий Європейський інструмент сусідства та партнерства (ЄІСП), який надаватиме допомогу Україні, у т. ч. у сфері транскордонного та міжрегіонального співробітництва між Україною та державами-членами ЄС. Також через Європейський інвестиційний банк надаватиметься підтримка проектам, що потребуватимуть інвестицій у інфраструктуру [46, с.52]

Можливості поступового відкриття або збільшення участі у певних програмах Співтовариства, що сприятиме розвитку культурних, освітніх, технічних, наукових зв'язків, а також зв'язків у сфері охорони навколишнього природного середовища

Підтримка в адаптації законодавства до норм та стандартів ЄС, включаючи через надання технічної допомоги, обмін досвідом між державними службовцями (twinning) та цільові консультації і підтримку через механізм обміну інформацією про технічну допомогу (TAIEX)

Поглиблення торговельних та економічних відносин, включаючи перегляд передумов створення Зони вільної торгівлі після вступу України до СОТ

Буде розглянута можливість укладення нової посиленої угоди, рамки якої буде визначено за результатами досягнення цілей цього Плану дій та загального розвитку відносин Україна - ЄС. Доцільність нових договірних зобов'язань розглядатиметься у належний час

План дій Україна - ЄС поширюється на ключові сфери, які схематично наведені на рис.2.1

67

Рис.2.1 Ключові сфери поширення план дій Україна - ЄС

Тісне співробітництво у межах зустрічей на найвищому рівні між ЄС та Україною, Ради співробітництва ЄС-Україна, Комітету співробітництва ЄС-Україна, а також семи підкомітетів дозволило обом сторонам досягнути значних успіхів у виконанні положень Плану дій [78].

У березні 2007 року в Брюсселі пройшли переговори щодо Угоди про асоціацію, яка має прийти на заміну Угоді про партнерство та співробітництво. Упродовж 2008 року відбулось чотири раунди переговорів щодо Угоди про асоціацію та три - стосовно аспектів Угоди, пов'язаних із створенням зони вільної торгівлі. У грудні 2008 року розпочались переговори щодо “Нового практичного інструменту", який має замінити нинішній План дій та забезпечити підготовку і сприяти реалізації положень Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, щойно вона набуде чинності.

2.2 Основні показники співробітництва України з ЄС в межах ЄПС у 2008році

Протягом 2008 року Україна досягла прогресу за декількома напрямками, визначеними у Плані дій ЄС-Україна, і продовжує наближатися до ЄС через проведення переговорів щодо Угоди про асоціацію. Нинішня політична нестабільність в країні не сприяла перебігу реформ. Окрім цього, у другій половині року внаслідок поглиблення глобальної фінансової та економічної кризи відбулося уповільнення ходу реформ. Досі існує потреба у єдиному та відповідальному підході до вирішення проблем країни.

Відносини у галузі енергетики пройшли випробування одразу після закінчення звітного періоду - у січні 2009 року після газового конфлікту між Російською Федерацією та Україною. У результаті цієї суперечки було тимчасово припинено транзит російського газу до Європи через територію України, що призвело до виникнення надзвичайних ситуацій у деяких країнах ЄС та країнах-сусідах. Європейська Комісія сприяла розв'язанню газової кризи, направивши до Росії та України групи експертів з моніторингу транзиту газу [79].

Основні досягнення України протягом звітного періоду включають вступ до Світової організації торгівлі у травні 2008 року, значний прогрес у переговорах щодо Угоди про асоціацію між ЄС і Україною, в тому числі аспекти, пов'язані зі створенням глибокої та всеохоплюючою зони вільної торгівлі, початок у жовтні 2008 року візового діалогу, метою якого є встановлення безвізового режиму у довгостроковій перспективі, а також продовження позитивного співробітництва з Місією ЄС з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM). Україна і надалі сприяла вирішенню Придністровського конфлікту, зокрема, як учасник процесу у форматі 5+2. Також мала місце позитивна співпраця з Україною у відношенні питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки; Україна приєднувалася до майже всіх позицій спільної зовнішньої політики та політики безпеки, відкритих до приєднання. У грудні 2008 року Україна та Європейська Комісія підписали нову адміністративну домовленість щодо поглиблення співпраці у сфері цивільного захисту. У листопаді 2008 року було дано старт переговорам щодо приєднання України до Угоди про енергетичне співтовариство [80].

Проте Україна не досягла або досягла дуже незначного прогресу у впровадженні деяких ключових реформ у політичній сфері, включаючи конституційну реформу, реформування системи судочинства, а також протидію корупції. Щодо макроекономічних показників, узгодження резервної позики МВФ у розмірі 16,4 млрд. доларів (приблизно 12,9 млрд. євро), за умов реалізації комплексної програми економічної стабілізації, мало надзвичайно високе значення для вирішення проблем, пов'язаних з різким погіршенням економічної та фінансової ситуації у другій половині 2008 року. Ці реформи є ключовими для майбутньої політичної стабілізації та забезпечення успішності виконання реформ у більш широкому контексті.

Обсяги торгівлі між ЄС і Україною зростають за двозначними показниками упродовж останніх років і досягнули обороту на рівні 39,5 млрд. євро у 2008 році. Обсяг експорту з України до ЄС у 2008 році зріс на 15,7%, тоді як імпорт піднявся на 12,4%. Частка ЄС у зальному обсязі зовнішньої торгівлі України товарами у 2007 році склала 39%, випередивши таким чином Росію. Україна переважно експортує до ЄС промислові та основні товари, такі як метали, корисні копалини, енергію, сільськогосподарську продукцію та продукцію хімічної промисловості. Найважливішими об'єктами експорту з ЄС до України залишаються машинне обладнання, транспортні засоби та обладнання, промислові та хімічні товари. Значна частка української продукції, що надходить на ринок ЄС, користується перевагами Загальної системи преференцій ЄС. Залишаються певні питання щодо прозорості внутрішнього ринку зерна. Починаючи з жовтня 2006 року Україна застосовує режим експортних квот на зерно. У травні 2008 року уряд скасував квоти на пшеницю, ячмінь та жито, а також скасував ліцензування експорту кукурудзи. Також у травні Президент України своїм указом призупинив дію урядових постанов про встановлення квот на експорт соняшникової олії та насіння, а також низку інших урядових актів, що регулюють порядок видачі ліцензій. З самого початку звітного періоду до липня 2008 року ці заходи дозволили експортувати 300 тис. т соняшникової олії та 1000 т соняшникового насіння, які на той час підпадали під ліцензування [86].

Протягом 2005-2008 рр. імпорт товарів з ЄС до України зростав стрімкіше порівняно з експортом українських товарів до ЄС (відповідно, в 2,3 разу і 1,8 разу), внаслідок чого від'ємне сальдо в торгівлі товарами між Україною і ЄС збільшилось у 5,3 разу - з 1,9 млрд дол. до 10 млрд дол. (68% загального від'ємного зовнішньоторговельного сальдо України в 2008 році). Минулого року коефіцієнт покриття імпорту товарів з ЄС (28,1 млрд дол) товарним експортом з України (18,1 млрд дол) становив лише 0,643. Високий рівень дисбалансу пояснюється не лише низьким рівнем конкурентоспроможності української продукції, її високою енергомісткістю, переважанням в експорті України низькотехнологічних товарів (продукції металургійної та хімічної промисловості), але й закритістю ринку ЄС для українських виробників, зокрема, для аграрної продукції та продовольчих товарів. Для зменшення диспропорцій у зовнішній торгівлі Україна зацікавлена в спрощеному асиметричному виході на внутрішній ринок ЄС за допомогою створення поглибленої зони вільної торгівлі (ЗВТ+).

Обсяги загальної величини експорту та імпорту між Україною та ЄС, значення величини товарообігу та сальдо наведені в таблиці 2.1, а їхню динаміку за період 1996-2007рр. відображено на рис.2.1

Таблиця 2.1. Обсяги товарообігу та сальдо торгівлі України з ЄС, 1996-2007рр., млн. дол. США [99]

РОКИ
Загальний експорт
Загальний імпорт
Товарообіг
Сальдо
1996
3946,5
4748,8
8695,3
-802,3
1997
4273,1
5549,4
9822,5
-1276,3
1998
4666,6
5208,5
9875,1
-541,9
1999
4413,9
3773,7
8187,6
640,2
2000
5332,8
4414,7
9747,5
918,1
2001
6308,1
5125,4
11433,5
1182,7
2002
7349,8
5899,5
13249,3
1450,3
2003
9863,1
8381,4
18244,5
1481,7
2004
12567,6
10443,5
23011,1
2124,1
2005
11999,8
13490,5
25490,3
-1490,7
2006
14359,7
17988,9
32348,6
-3629,2
2007
16896,1
24815,2
41711,3
-7919,1
Рис.2.2 Динаміка торговельного балансу України за 1994-2007 рр., млн. дол. США [99]
При дослідженні тематики була побудована загальна гістограма обсягів торгівлі товарами та послугами, що відображена на рис.2.3.
Рис.2.3 Динаміка експорту і імпорту товарів та послуг між Україною та ЄС за 1994-2007 рр., млн. дол. США [99]
Наявні дані дозволяють побудувати модель, що відображає динаміку експорту та імпорту України та за допомогою інструментарію економіко-математичного моделювання спрогнозувати лінії тренду (спрямованості) експорту та імпорту [5]. Результати моделювання в математичному редакторі MS Excel відображені на рисунках 2.4 та 2.5
Рис.2.4 - Графічне прогнозування тренду загального імпорту в Україні до 2012 р., млн. дол. США [98]
Рис.2.5 Графічне прогнозування тренду загального експорту в Україні до 2012 р., млн. дол. США [99]
Згідно з отриманими розрахунками, рівняння лінії тренду імпорту виражається формулою
М = 1526,9х + 771,32, (1)
де ІМ - змінна імпорту, х - змінна часу.
Це означає, що імпорт до України із країн ЄС в середньому зростає на 1526,9 млн. дол. США на рік.
Рівняння лінії тренду експорту виражається формулою
ЕХt = 1188,7х + 771,76, (2)
де ЕХt - змінна експорту, х - змінна часу.
Тобто, це рівняння позначає, що середня величина зростання обсягів експорту з України до країн ЄС становить 1188,7 млн. дол. США на рік.
Коефіцієнти детермінації імпорту R2 = 0,7084 та експорту R2 = 0,9116 є достатньо високими, що свідчить про високу якість отриманої моделі прогнозу і дозволяє використовувати її в подальших дослідженнях [97].
Також при аналізі отриманих лінійних рівнянь можна побачити, що імпорт до України зростає більш високими темпами, ніж збільшується експорт з нашої держави до ЄС (1526,9 › 1187,7). Це не можна назвати досить гарним індикатором, але це зростання необхідно розглядати ще і в контексті загального зростання товарообігу між Єврорегіоном та нашою державою.
Експортна квота ЄС розраховується за формулою [97]:
Q = E / ВВП • 100%, (3)
де Q - експортна квота, Е - річний обсяг експорту, ВВП - валовий внутрішній продукт.
Для ЄС вона відповідно становить 9,86%, тобто, на ЄС припадає майже 10% всього експортного потенціалу України.
Індекс товарності розраховується за формулою [97]:
T = (E+І) / ВВП • 100%, (4)
де Т - індекс товарності, Е - річна сума експорту, І - річна сума імпорту.
Індекс товарності для України в контексті торгівлі з країнами ЄС становить 29,55% (при розмірі ВВП за 2007 р.712945 млн. грн. [2,3]).
Товарна структура експорту послуг відображена на рис.2.5
Рис.2.5 Структура зовнішньої торгівлі послугами України в 2007 р.,%
Найбільшу частку в цій структурі займають транспортні послуги, що пояснюється транзитним розташуванням України та великою потужністю системи трубопровідного та інших видів транспорту.
Вагому частку товарної структури українського експорту до країн ЄС в 2007 році (та й до цього) складали чорні метали - 21,2%, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки - 19,3%, руди, шлаки та зола - 6,9%, одяг текстильний - 5,7%, деревина та вироби з деревини - 4%, вироби з чорних металів - 3,9%. Тобто в товарному експорті переважає продукція з низьким ступенем переробки, а відповідно і з низьким рівнем доданої вартості. Така структура експорту якоюсь мірою нагадує економіку північного сусіда - Росії, експорт якої також носить достатньо виражений сировинний характер [96].
Таким чином, можна зробити такі висновки:
структура експорту та імпорту між Україною та ЄС поки що свідчить про те, що Україна є лише "ринком збуту" для країн ЄС і знаходиться на так званій "сировинній голці". Необхідно змінювати це за рахунок розвитку наукоємних галузей промисловості, розвитку конкурентоздатних підприємств, що будуть спроможні експортувати вироблену в Україні продукцію;
разом з тим, регіон ЄС є дуже важливим для нарощування економічного співробітництва в сфері торгівлі, адже він об'єднує високорозвинені країни світу, що спроможні купувати товари і послуги українського виробництва за світовими цінами, окрім того, торгівля з ЄС займає 15-відсоткову частку від загального обсягу товарообігу України з країнами світу;
вдосконалення структури експорту та імпорту в Україні є вкрай необхідною мірою для підвищення ефективності функціонування української економіки;
розбіжності в статистичних даних українських органів державної влади та органів ЄВРОСТАТУ можуть вказувати на наявність тіньових операцій, що не відображені в офіційних документах податкової служби України, що може бути своєрідним індикатором для працівників органів економічної безпеки нашої держави.
Перспективним можна вважати дослідження розвитку торгівлі Україною продукцією її спеціалізації, насамперед, авіабудування, наукоємної високотехнологічної продукції, продукції ВПК, тобто міцних секторів галузевої структури господарства нашої держави.
Підґрунтям поглиблення змісту співпраці України з Євросоюзом стало значне посилення динамічності у двосторонніх відносинах, особливо після політичних подій 2004-2005 рр. і четвертої хвилі розширення ЄС в 2004-2007 роках.
У 2008 р. у відносинах України та ЄС відбулися наступні важливі події:
набуття чинності Угоди про спрощення візового режиму з 1 січня 2008 р.;
оголошення про початок переговорів щодо встановлення безвізового режиму між Україною та ЄС;
завершення Плану дій „Україна-ЄС", розпочатого в лютому 2005 р.;
завершення процесу вступу України до Світової організації торгівлі;
початок переговорів щодо нової посиленої Угоди - "Угоди про Асоціацію", як проголошено на саміті Україна-ЄС (Париж, 9 вересня 2008 р);
початок переговорів щодо створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною і ЄС, що стане складовою частиною Угоди про Асоціацію;
започаткування ініціативи Східного Партнерства, яка створює умови для поглиблення співпраці ЄС із країнами Східної Європи, розширюючи формат Європейської політики сусідства (ЄПС) і Чорноморської синергії (ЧС) [44, с.160].
Україна офіційно стала членом СОТ у травні 2008 року. Відповідно до Протоколу про приєднання Україна зобов'язалася прийняти десять законодавчих актів, що стосуються СОТ, з яких упродовж звітного періоду було прийнято шість.
У відношенні вільного руху товарів і технічних положень прогрес щодо Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів залишається досить обмеженим, навіть у трьох пріоритетних сферах, визначених Україною на 2006-2007 роки (машинобудування, електричне обладнання та посудини високого тиску). Було розроблено два законопроекти щодо ринкового нагляду. Перенесення галузевого законодавства та міжнародних і європейських стандартів у пріоритетних секторах відбувалося повільно у 2008 році. Не було досягнуто значного прогресу у реформуванні інституцій, що відповідають за регулювання якості промислових товарів. У квітні 2008 року Верховна Рада прийняла зміни до закону про стандарти, технічні регламенти та порядок оцінки відповідності. Оновлений закон містить посилання на центральний орган виконавчої влади з оцінки відповідності без зазначення конкретного органу, що має відповідати за такі питання. Закон визначає процедуру повідомлення в Україні та порядок визнання результатів оцінки, проведеної закордонними органами. У червні 2008 року Кабінет Міністрів України схвалив "Концепцію розвитку Державної метрологічної системи України на 2008-2015 роки". Однак ця Концепція не передбачає змін в організаційній структурі метрологічної системи, що є надзвичайно проблематичним питанням через нечіткий розподіл повноважень між кількома задіяними закладами. Сьогодні акредитація залишається єдиною функцією інфраструктури якості, відділеної від Держспоживстандарту, українського органу стандартизації, а обов'язкова сертифікація залишається широко розповсюдженою. Реформування інфраструктури якості стане одним із пріоритетів відповідного проекту технічної допомоги [38, с.18].
ЄС і Україна, одна з ключових країн, яка здійснює транзит природного газу до Європейського Союзу, ще більше посилили свою співпрацю в енергетичній сфері упродовж звітного періоду. У вересні 2008 року на Саміті ЄС-Україна було схвалено третій звіт про виконання Меморандуму про взаєморозуміння у галузі енергетики.
Україна розпочала підготовку майстер-плану з реконструкції своєї газотранспортної систем та разом з Європейською Комісією розпочала працювати над проведенням конференції, мета якої залучити інвестиції у реконструкцію ГТС. Злагоджене проведення реформи у газовому сектору, включаючи правове розмежування та корпоратизацію оператора транспортування газу із забезпеченням його контролю над доходом від надходжень за транспортування газу, сприятиме отриманню необхідних інвестицій у розмірі 2,5 млрд. євро. Україна також підготувала законопроект про засади функціонування ринку природного газу, а Європейська Комісія надала щодо нього свої коментарі. Україна продовжила вивчати можливості внутрішнього видобутку та нових постачальників і шляхів постачання, включаючи з каспійського регіону та Північної Африки. Україна започаткувала разом з підприємствами Азербайджану, Грузії, Литви та Польщі нове дослідження продовження нафтопроводу "Одеса-Броди" до Гданська у Польщі. Україна продовжила подальший розвиток Боярського центру метрології природного газу, створеного за сприяння Європейської Комісії.
У листопаді 2008 року Україна та Європейська Комісія розпочали переговори щодо приєднання України до Договору про Енергетичне співтовариство, що передбачає зобов'язання про поступове зближення з нормами внутрішнього енергетичного ринку ЄС. Україна брала участь у якості спостерігача у роботі енергетичного співтовариства. Все ще очікується прийняття законопроекту про Національну комісію з регулювання електроенергії. Україна продовжила адаптацію цін на енергоносії до рівнів забезпечення повернення витрат, однак потрібні додаткові зусилля для усунення викривлень.
Спілка з координації передачі електроенергії (UCTE) зробила підготовчі кроки щодо вивчення законодавчих, технічних і практичних умов майбутнього спільного вступу України та Молдови до Спілки. Україна продовжила роботу над законопроектом про нафтові запаси на випадок надзвичайних ситуацій. У травні 2008 року було прийнято концепцію реформування вугільної галузі з особливою увагою до модернізацію та модернізації. Україні слід докладати більше зусиль для покращення безпеки на шахтах. У березні 2008 року у контексті Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в енергетичній галузі ЄС і Україна підписали дорожню карту щодо енергоефективності, відновлюваних джерел енергії та зміни клімату. Було також підготовлено законопроект про енергофективність у житловій сфері [89].
Україна отримала значні кошти від Інвестиційного фонду сусідства (у рамках Інструменту європейського сусідства та партнерства) для дієвого покращення електроенергетичної інфраструктури та розвитку відновлюваних джерел енергії.
У відношенні ядерної енергетики Європейська Комісія та Україна продовжили впровадження спільного проекту з Міжнародним агентством з атомної енергії з оцінки безпеки атомних електростанцій України. Україна продовжує модернізацію своїх АЕС. У жовтні 2008 року Європейська Комісія надала другий транш кредиту ЄВРОАТОМу для модернізації атомних енергоблоків ХАЕС-2 і РАЕС-4. Україна здійснює подальше посилення Державного комітету атомного регулювання за підтримки ЄС. У вересні 2008 року Верховна Рада України схвалила зміни до Конвенції про фізичний захист і закону про управління поводженням з радіоактивними відходами та фінансування зняття з експлуатації. Україна також прийняла положення про стандарти атомної безпеки та про вибір місця розташування нових атомних станцій. У Чорнобилі було відзначено подальший прогрес у роботі зі зняття з експлуатації, а також наближається до завершення проект із будівництва промислового комплексу для твердих радіоактивних відходів, який має бути введений в експлуатацію у 2009 році. Після підписання договору щодо об'єкту для проміжного зберігання відпрацьованого палива, розпочався проектний етап. Було започатковано проект для спорудження нового безпечного укриття, хоча і з додатковими затримками.
На регіональному рівні Україна продовжила участь у Бакинській ініціативі для енергетичної співпраці з ЄС у чорноморсько-каспійському регіоні [78].
Фінансовий пакет ІЄПС для України відповідно до Національної індикативної програми на 2007-2010 роки складає 494 млн. євро. Ця Програма спрямована на підтримку досягнення основних цілей, визначених у Плані дій ЄПС і переслідує три головні цілі: підтримка демократичного розвитку та належного управління (реформа державного управління, управління державними фінансами, верховенство права та судова реформа, права людини, розвиток громадянського суспільства та місцевого урядування, освіта, наука та соціально-культурні контакти); регуляторна реформа та розвиток адміністративної спроможності (торгівля, покращення інвестиційного клімату, соціальна реформа, регуляторні аспекти); розвиток інфраструктури (енергетика, транспорт, довкілля, управління кордонами).
Здійснюється впровадження заходів, передбачених Щорічною програмою дій на 2007 рік. Впроваджується програма галузевої бюджетної підтримки для енергетичної стратегії України, для чого вчасно було надано перший транш у розмірі 23 млн. євро. Однак існує потреба посилити базу надання бюджетної підтримки задля відповідних майбутніх заходів. Розпочалася реалізація програми SIGMA, спрямованої на подальше посилення системи управління державними фінансами. Є необхідність створити систему середньострокового прогнозування бюджету, належну структуру моніторингу та механізми для нагляду та спрямовання її використання. Потрібно забезпечити міжміністерську координацію дій.
У 2008 році Комісія подовжила підтримувати національні реформи та зобов'язалася надати допомогу у розмірі 138,6 млн. євро у рамках ІЄПС, що передбачало забезпечення додаткових коштів через Фонд урядування (16,6 млн. євро) як визнання успіхів України у сфері урядування у 2008 році. Щорічна програма дій на 2008 рік присвячена переважно енергонефективності, технічним бар'єрам і продовженню технічної допомоги та твіннінгової підтримки.
В Україні тривають десять твіннінгових проектів (і кілька інших готуються) у таких сферах як цивільна авіація, співпраця в космічній галузі, контроль державних фінансів і регулювання електроенергії. У той час як участь у цих проектах покращилася, потрібне більше залучення бенефіціарів і додаткові ресурси для покращення ефективності. Роль координаційного органу має посилитися у відношенні заохочення безпроблемного виконання зобов'язань і заходів [97].
Україна також користується перевагами співпраці, що фінансується через багатосторонні (включаючи Інвестиційний фонд сусідства) та регіональні програми ІЄСП, і може брати участь у компоненті транскордонної співпраці у рамках ІЄСП. У межах Інвестиційного фонду сусідства було схвалено фінансування трьох проектів в Україні у 2008 році "Технічна допомога високовольтним мережам передач "Укренерго", "Технічна допомога з підтримки органів місцевої влади України", "Технічна допомога для модернізації та підвищення ефективності “Острова Бурштинської ТЕС”; додаткова інформація: ec.europa.eu/europeaid/where/neighbourhood/regional-cooperation/irc/investment_en.htm , що передбачає надання 6,6 млн. євро технічної допомоги, що мають допомогти залучити 608 млн. євро кредитних коштів від європейських фінансових організацій у транспортну, енергетичну та соціальну сфери. Три програми транскордонної співпраці, у яких бере участь Україна, були схвалені у 2008 році. Це Румунія-Молдова-Україна (126,718 млн. євро на період 2007-2013 рр), Польща-Білорусь-Україна (186, 201 млн. євро на період 2007-13 рр) у Програма транскордонної співпраці у чорноморському басейні (17,306 млн. євро на період 2007-13 рр.). За допомогою цих програм населення прикордонних регіонів відповідних країн отримає фінансування на спільні проекти співпраці, спрямовані на сприяння стійкому розвитку та розширенню контактів між людьми [96] Підтримка сфери ядерної безпеки продовжилася та досягла 48,255 млн. євро у рамках Плану дій 2008 у межах Інструменту для співпраці з ядерної безпеки.
У відношенні координації допомоги, важливо забезпечити краще налагодження системи координації між донорами та урядом під проводом Міністерства економіки України для повної інтеграції донорської допомоги у планування політичних курсів та бюджетних стратегій України для більш ефективної підтримки політичних пріоритетів, узгоджених у Плані дій.

2.3 Розвиток політичного діалогу України і ЄС

Протягом року ЄС та Україна підтримували постійний політичний діалог, зокрема у межах Саміту ЄС-Україна, Комітету і Ради співробітництва. Окрім цього відбулися консультації між Урядом України та Комітетом з політики і безпеки ЄС, Робочої групи Ради зі Східної Європи та Середньої Азії та у форматі Україна - Трійка ЄС на рівні політичних директорів. У Києві та Брюсселі проходили засідання Комітету парламентського співробітництва ЄС-Україна.

Демократія та верховенство права

Цілі: посилення стабільності та ефективності інституцій забезпечення демократії, верховенства права та боротьби проти корупції

Україна не виконала рекомендації ОБСЄ/БДІПЛ щодо підготовки Виборчого кодексу. Ведеться робота зі створення централізованого реєстру виборців як у відношенні програмного, так і апаратного забезпечення.

Протягом року досягнуто незначного прогресу в реформуванні Конституції України. Створена Президентом України у 2007 році Національна конституційна рада провела тільки одне засідання, після чого цього представники Партії регіонів України та Блоку Юлії Тимошенко вийшли зі складу Ради та сформулювали власні пропозиції до конституційної реформи.

Проекти пропозицій з реформування системи судочинства не були виконані. Восени 2008 року незалежність судової системи було поставлено під сумнів, коли суддів було втягнуто у протистояння між Президентом і прибічниками Прем'єр-міністра після оголошення Президентом дострокових виборів. Забезпечення чесності процедур судового провадження потребує подальшого прогресу [65].

У сфері реформування системи кримінального судочинства Кабінет Міністрів України видав постанову про затвердження плану дій з виконання концепції реформи системи кримінального судочинства в Україні. Ця постанова спрямована на покращення процедур досудового слідства, посилення захисту прав жертв злочинів, покращення умов і процедур покарання та вирішення проблем, пов'язаних з корупцією у судових процедурах.

У квітні 2008 року було запроваджено “Концепцію реформи прокуратури", що відповідає рекомендаціям Ради Європи. Верховна Рада України у вересні 2008 року прийняла закон про внесення змін до Закону України про прокуратуру, який привів його у відповідність до положень Конституції щодо необхідності згоди Верховної Ради на звільнення Генерального прокурора.

Протягом року проводились заходи щодо посилення боротьби з корупцією як результат близько 25 рекомендацій, розроблених групою країн проти корупції (GRECO) для України 2007 року. Серед іншого ці заходи включали створення міжвідомчої групи протидії корупції та рішення щодо запровадження посади урядового уповноваженого з боротьби з корупцією. В той же час очікує другого читання Верховною Радою проект закону про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією. Це також стосується Конвенції ООН проти корупції, хоча Україна вже бере участь у конференції країн-учасниць. Україна є членом GRECO з 2006 року і у травні 2009 року проходитиме оцінку на відповідність його рекомендаціям.

У 2008 році сприйняття корупції суспільством погіршилось, продовжуючи тенденцію 2007 року. Відповідно Україна спустилась з 118 на 134 місце в індексі сприйняття корупції "Transparency International".

Права людини та фундаментальні свободи [67]

Цілі: забезпечення дотримання прав людини і фундаментальних свобод відповідно до міжнародних і європейських стандартів; сприяння розвитку громадянського суспільства; забезпечення дотримання свободи слова і свободи ЗМІ; забезпечення дотримання прав національних меншин; протидія тортурам і неналежному поводженню; забезпечення рівного ставлення; забезпечення дотримання прав дитини; забезпечення дотримання прав профспілок і основних стандартів праці; забезпечення міжнародної юстиції

Україна дотрималась вимог щодо звітності у межах конвенцій ООН з прав людини, де вона має статус члена, і у межах моніторингу, що проводився у контексті Загального періодичного перегляду в травні 2008 року, а також погодилася з широким переліком рекомендацій. Україна у вересні 2008 року підписала Конвенцію про права інвалідів.

Продовжували надходити повідомлення про застосування органами міліції тортур і неналежного поводження, хоча і в дещо меншій мірі, порівняно з минулим. Залишаються інші питання, що викликають занепокоєння, а саме погані умови утримання, зокрема в установах попереднього затримання, безкарність співробітників органів правопорядку, неефективність юридичних механізмів протидії неналежному поводженню при затриманні осіб співробітниками органів міліції, а також розслідувань випадків тортур і неналежного поводження. Не було завершено передачу повноважень щодо установ з відбуття покарань від Міністерства внутрішніх справ України до Міністерства юстиції України з метою покращення цивільного контролю за пенітенціарною системою.

Попри той факт, що громадяни України загалом користуються свободою як в електронних, так і друкованих ЗМІ, були помічені випадки зал и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.