На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Технологя обслуговування туриств в пдприємств готельного господарства (на приклад ГК "Братислава")

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 15.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 13. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


          Розділ 1Сутність економічної системи та основні структурні елементи. 

     Економічна  система - це надзвичайно складна  категорія, яка має дуже розгалужену  структуру, цілу систему законів  її функціонування і розвитку. Причому  йдеться не про простий набір різних елементів, а про ієрархічну побудову, де є основні системоутворюючі елементи, які визначають природу економічних систем.
         Загальна характеристика поняття «економічна система»
Економічна система — це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних одне з одним явищ і процесів економічного життя. В основі економічної системи лежить чітко виражена системоутворююча якість — органічна цілісність. Сутність її полягає в наявності відповідної міри якісної однорідності, взаємозв’язку елементів, що робить можливим її функціонування. Всі елементи економічної системи суспільства якісно однорідні та утворюють систему.
  Поняття «економічна система» широко використовується в економічній науці, політології, політиці. Проте в його трактуванні  відсутня єдність поглядів. Зумовлено це тим, що поняття, яке розглядається, є складним системним утворенням з багатоманітними характеристиками, кожна з яких, хоч і відображає суттєві сторони економічної системи, не є повною. Саме тому в науковій літературі економічна система визначається як економіка, спосіб виробництва, тип господарства, сукупність виробничих відносин (економічний базис), сукупність видів господарської діяльності тощо. Між цими поняттями часто ставлять знак рівності, розглядають їх як синонімічні. Вона характеризується багатогранністю, усі її елементи перебувають в органічному взаємозв’язку один з одним і не існують поза її межами. Функціональна подібність до живого організму надає елементам економічної системи органічної цілісності. Цим дана система відрізняється від інших, так званих сумативних систем, що складаються з об’єктів, кожний з яких більш чи менш автономний і може існувати поза зазначеною цілісністю. Якісна однорідність системи не є абсолютною. Вона допускає і передбачає появу елементів нової якості, що відповідають етапам зрілості продуктивних сил і виробничих відносин.
Поняття «економічна система» можна доповнити  суб'єктивним фактором у зв'язку з  тим, що, по-перше, економічна система  не існує без людей, по-друге, до складу продуктивних сил входять не тільки люди, а й продукти їхньої інтелектуальної діяльності (наука, технологія), менталітет, що відрізняє один народ від іншого. Невід'ємною складовою економічної системи є природне середовище, що перетворюється людьми.
     Основними елементами економічної системи є:
     1.   продуктивні сили;
     2.   виробнично-економічні відносини;
          3.   господарський механізм.
Економічна  система включає такі елементи: 1) провідний тип власності на ресурси; 2) основні групи суб’єктів суспільного  виробництва і відносини між ними; 3) економічну форму результатів виробництва; 4) принципи організації виробництва, розподілу, обміну і споживання; 5) загальні економічні закони.У багатьох випадках така структура економічної системи розглядається, як правило, через призму взаємозв’язку продуктивних сил, виробничих відносин (соціально-економічних, організаційно-економічних) та надбудовних відносин у тій їх частині, яка «обслуговує» економіку через формування «стереотипів» господарської поведінки людей. У даному разі класифікація економічних систем базується на такому критерії, як домінуючий тип (форма) власності.
          Основні структурні елементи економічної системи. Основу економічної системи становить суспільний поділ праці. Це визначається тим, що спеціалізація підприємств на виробництві окремих продуктів і тим більше їхніх частин - вузлів, деталей - породжує сталі економічні зв'язки, перетворює народне господарство на єдине ціле. Через це економіка - не нагромадження фабрик, заводів, сільськогосподарських, торгових та інших закладів. Суспільний подія праці перетворює їх на невід'ємні частини суспільного виробництва
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.1Продуктивні  сили як матеріальна  основа економічної ситеми
             Продуктивні сили – це єдність матеріально-речового та особистого факторів виробництва. Головну роль ут відіграє особистий фактор – людина, яка створює засоби виробництва, приводить їх у дію. Людини – головна продуктивна сила суспільства. Разом з тим засоби виробництва і насамперед знаряддя – це найреволюційніший елемент продуктивних сил. Вони швидко змінюються, вдосконалюються, що пов’язано з розвитком людини, підвищенням її освітнього, кваліфікаційного рівня, поліпшенням організації праці та управління. Розглядаючи місце людини в системі виробництва, перш за все треба мати на увазі, що вона є фактором виробництва і його основною продуктивною силою. Без людини, людського фактора виробництво неможливе. Саме людина оживляє речові фактори виробництва, приводить їх у рух. По-друге, людина є творцем більшості відтворюваних засобів виробництва, таких як машини, сировина, інструменти, споруди, будівлі тощо. По-третє, людина організує виробництво матеріальних благ і послуг відповідно до своїх потреб, тобто забезпечує цілеспрямоване функціонування всієї системи продуктивних сил суспільства.Саме продуктивні сили є серцевиною, основою екоономічної системи, і саме на основі продуктивних сил, виробничіх відносин і суспільного поділу праці можна виділити ті чи інші особливості, які призводять до диференціації економічних  систем .
  Продуктивні сили являють собою матеріальну основу економічної системи і складаються з факторів виробництва, а саме:
     -   засоби виробництва (речові фактори), до яких відносять засоби праці та предмети праці;
     - робоча сила (особистий фактор) - це сукупність фізичних та розумових здібностей людини, що можуть бути використані нею в відповідному віці в виробничій діяльності.
    За  рівнем розвитку продуктивних сил розрізняють:
    ·  доіндустріальне суспільство — економічна система, у якій панує ручна праця;
    ·  індустріальне суспільство, основою якого є машинна праця;
    ·  постіндустріальне суспільство, що грунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп'ютерною інформацією.
В сучасних умовах до складу продуктивних сил  включають також науку, технологію, організацію, інформацію.
     Продуктивні сили в процесі історичного розвитку постійно оновлюються, удосконалюються, примножуються. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.2 Екомічні відносини   як соціальна  форма і спосіб  організації економічної  системи.
Економічні  відносини являють собою сукупність соціально-економічних та організаційно-виробничих зв'язків між господарюю-чими суб'єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну та спо-живання матеріальних благ, послуг і доходів.
Економічні відносини – це відносини між людьми, які вступають у взаємодію у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання благ і визначаються рівнем розвитку техніки та інших елементів продктивних сил. Економічні відносини передбачають наявність суб'єктів та об'єктів.
     Існує ряд класифікацій:
     а) - окремі особи;
     - групи або колективи;
     - суспільство в цілому, б) - виробник (продавець);
     - споживач (покупець);
     - посередник.
     в) - фізичні;
     - юридичні.
     г)  - вітчизняні;
     - зарубіжні (іноземні).
     Об'єктами економічних відносин можуть бути:
     окремі  види підприємницької діяльності та їх результати;
     -     природні ресурси; робоча сила;
     -     гроші;
     -     цінні папери;
     -     інформація;
     - духовні та культурні цінності, тощо. Економічні відносини поділяються на три типи:
     -  техніко-економічні; організаційно-економічні; соціально-економічні.
     Техніко-економічні відносини - це відносини з приводу використання знарядь та предметів праці у процесі виробництва. Вони відображають розвиток техніки та рівень технології. Техніко-економічні відносини знаходять своє вираження у спеціалізації, кооперуванні, комбінуванні виробництва, його концентрації, обміні діяльністю між людьми, в економічних нормативах тощо.
  Організаційно-економічні - це відносини з приводу застосування і методів організації та управління суспільним виробництвом. Тобто - це відносини обумовлені поділом праці, її спеціалізацією, кооперуванням, комбінуванням. Вони виникають у процесі організації виробництва, розподілу, обміну і споживання, в управлінні цими процесами. Безпосередньо вони виникають між керівниками різних ланок суспільного виробництва і найманими працівниками, в процесі маркетингової діяльності, планування, програмування тощо.
    Соціально-економічні - це відносини, що обумовлені пануючою у суспільстві формою власності. Саме вона визначає цілі і мотиви виробництва, форми управління, принципи розподілу створеного продукту та одержаних доходів, класову та соціальну структуру суспільства, пануючу форму економічної та політичної влади. До соціально-економічних відносин належить також соціально-економічний аспект трудових відносин (характер праці) та відносини розподілу.
    Відносини між людьми у сфері виробництва складаються з: 1) привласнення предметів природи; 2) способу поєднання людського ресурсу із засобами виробництва; 3) відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва; 4) організаційно-економічних відносин, складовою яких є управління виробництвом; 5) відносин між людьми щодо привласнення засобів виробництва. У сукупності ці відносини являють собою безпосередню суспільну форму продуктивних сил і спосіб їх організації та використання людьми в процесі виробничої діяльності.

     

  1.3 Господарських механізм як сукупність форм  і методів регулювання економічних процесів.

Господарський механізм — сукупність основних форм, методів і важелів управління народним господарством, а отже використання економічних законів, розв'язання суперечностей економічної системи, реалізації відносин власності, а також розвитку людини та узгодження найважливіших типів інтересів.
  Господарський механізм можна охарактеризувати на різних рівнях економічного життя. По-перше, всі зв’язки і залежності, що характерні для системи економічних законів, забезпечуючи взаємообумовленість механізму їх використання, проявляються на поверхні економічного життя, в системі організаційно-економічних форм, тобто в механізмі господарювання. По-друге, механізм господарювання, складаючи певний шар виробничих відносин, а саме організаційно-економічних, не тільки зумовлює їх взаємозв’язок з іншою стороною способу виробництва — продуктивними силами, але й «стягує» фази відтворювального циклу в єдине ціле: відносини виробництва — відносини розподілу — відносини обміну — відносини споживання. По-третє, виступаючи формою прояву відносин власності, механізм господарювання забезпечує узгодженість у системі економічних інтересів і вирішення виникаючих між ними суперечностей. Тут механізм господарювання є способом узгодження інтересів і формою вирішення суперечностей. На кожному рівні пізнання механізм господарювання відмінний, але мета його залишається тією самою — через його функціонування забезпечується економічне регулювання суспільного виробництва.
  Функції господарського механізму. Сутність господарського механізму проявляється через його функції. До основних з них у політико-економічній системі належать такі: реалізація відносин пануючого типу власності; сполучення і взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин в економічній структурі суспільства; узгодження й забезпечення руху економічних інтересів; розв’язання суперечностей; формування «поля» взаємодії між механізмом дії і механізмом використання економічних законів.
  Реалізація  цих функцій в економічній  практиці відбувається на основі таких  основних принципів формування і  функціонування господарського механізму, як: ефективність, збалансованість, системність, соціальна спрямованість.
  Господарський механізм розглядається як узята  в  
єдності вся сукупність економічних, організаційно-правових, морально-  
політичних і інших засобів впливу держави на суспільно-виробничі  
відношення,навиробництво.  
Таким чином, господарський механізм - це механізм функціонування  
державно-організованоїекономіки,утворений:  
1) системою органів керування господарством і безпосередніх виробників -  
підприємств і об'єднань;  
2) системою форми і методів організації і функціонування виробництва;  
3) системою господарських зв'язків, що забезпечують обмін результатами  
діяльності господарських ланок і досягнення кінцевої цілі виробництва
. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  1.4 Типи економічніх  систем.
Кожній національній економіці притаманні свої особливі риси, проте загалом розрізняють два типи економічних систем. Це — традиційне, або натуральне, господарство й товарне господарство. Товарне господарство, у свою чергу, може бути ринковим або адміністративно-командним. Економіки багатьох країн є перехідними, тобто одну економічну систему змінює інша. Так, українська економіка нині переходить від командних до ринкових відносин.
Натуральне господарство — це економічна система, в якій поведінка суб'єктів господарського життя грунтується переважно  на традиціях і звичаях. У натуральному господарстві поділ праці існує головно у вигляді природного поділу трудових обов'язків між чоловіками й жінками. Молоді чоловіки наслідують заняття своїх батьків: полювання, сільськогосподарські роботи, ремесло тощо. Молоді жінки виконують ті види робіт, що і їхні матері: готують їжу, працюють у полі, шиють і перуть одяг тощо. З часом відбуваються незначні зміни у життєвих благах, якими користується населення. Наслідуються також традиційні методи виробництва, техніки та технології. Нарешті, розподіл виготовлених благ здійснюється відповідно до давно усталених традицій.
Цивілізаційним підходом ми можемо виділити три типи економічних систем: 
- аграрну, або традиційну; 
- індустріальну; 
- постіндустріальну. 
   У традиційній економіці панівним було сільське господарство та натуральний характер виробництва. За індустріальної економіки панівною є промисловість, а загальною формою організації виробництва є товарне виробництво. За постіндустріальної економічної системи основою є нематеріальне виробництво, інформація і знання. Очевидно, за цього типу економіки починається поступове відмирання товарно-грошових і ринкових відносин.

Найпоширенішою  в економічній науці є класифікація економічних систем за двома ознаками:
    ·  за формою власності на засоби виробництва;
    ·  за способом управління господарською діяльністю.
В світі реально існує необмежена різноманітність економічних систем. Їх можна об'єднати в наступних типів:
1) традиційна економічна система;
2) ринкова економічна система (чистий капіталізм, сучасний капіталізм); 3) командно-адміністративна (планова) економічна система;
4) змішана економічна система (соціально-орієнтована економіка);
5) перехідна економіка.
Традиційну систему можна вважати найстародавнішим типом економічної системи. Вона заснована на натуральному виробництві - виробництві, при якому продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробника, для внутрішньогосподарського споживання.
На сучасному  світі традиційна система до цих  пір існує в економічно слаборозвинених країнах. Вона найчастіше базується на відсталій технології, широкому поширення ручної праці і яскраво вираженої багатоукладності економіки.Цей тип економічної системи базується на відсталій технології, широкому поширенні ручної праці, багатоукладності економіки.
Багатоукладність економіки означає існування при даній економічній системі різних форм господарювання. Зберігаються в ряді країн натурально-громадські форми, засновані на громадському господарюванні і натуральних формах розподілу створеного продукту. Величезне значення має дрібне виробництво. Воно засноване на приватній власності на  виробничих ресурсах і особистій праці їх власника. У країнах з традиційною системою дрібне виробництво представлене численними селянськими і ремісничими господарствами, які домінують в економіці.
В умовах відносно слабо розвиненого національного  підприємництва величезну роль в  економіці таких країн часто  грає іноземний капітал.
У житті  суспільства переважають освітлені віками традиції і звичаї, релігійні культурні цінності, кастовий і становий розподіл, стримуючи соціально-економічний прогрес.
Рішення ключових економічних задач має специфічні особливості в рамках різних укладів. Для традиційної системи характерна така особливість - активна роль держави. Перерозподіляючи через бюджет значну частину національного прибутку, держава направляє засоби на розвиток інфраструктури і надання соціальної підтримки найбіднішим верствам населення.
    Основними рисами традиційної системи є:
    виробництво, розподіл та обмін базуються на звичаях. Релігійні і кастові цінності первинні щодо нових форм економічної діяльності;
    спадковість і кастовість чітко визначають економічну роль індивідів;
    соціально-економічний застій "рельєфно" виражений, оскільки економіка розвивається повільно, протягом багатьох десятків років;
    розвиток техніки обмежений, оскільки він об’єктивно підбиває підвалини традиційної системи;
    стійке перевищення темпів зростання чисельності населення над темпами економічного розвитку, тому наявний високий рівень безробіття і низька продуктивність праці;
    зубожіння і бідність основної маси населення;
    нерозвинутість ринкових відносин і ринкової інфраструктури, слабкий виробничий потенціал в країні в цілому.
    Нині  країни з суттєвими елементами традиційної  економіки є постачальниками  сировини й матеріалів у світове господарство, виступають ринком збуту готової продукції для розвинутих держав.
    Ринкова система ці питання вирішує через ринок, ціни, прибуток, витрати.
     Ринкова система  або система вільного, або чистого ринку  - це така економічна система, в якій держава здійснює найменше регулювання економічних процесів, а вільна конкуренція та ринкове саморегулювання досягають найбільшого розповсюдження.
     Ринкова система допускає і навіть стимулює згасання її  головного контролюючого  механізму – конкуренції.  Вільна конкуренція – є ідеалом, якого досягти неможливо, і в міру її згасання втрачається суверенітет споживача, втрачається ефективність розподілу ресурсів, в чіткій відповідності до бажань  споживача.  Тому на практиці ми спостерігаємо це у тому, що ринок орієнтується на виробництво не суспільно важливих товарів, а тих, що принесуть найбільший прибуток виробнику. Приватна власність дозволяє найбільш „спритним” підприємцям нагромаджувати величезну кількість матеріальних ресурсів, а право спадщини посилює з часом це нагромадження, що призведе до нерівномірного розподілу грошових доходів.
     Також у ринковій системі не існує механізмів для боротьби з негативним впливом  виробництва, захисту навколишнього  середовища, перерозподілу ресурсів, використання тих ресурсів, що належать усьому людству. Також абсолютно відсутні стимули до виробництва суспільних благ, фундаментальних досліджень в науці.
Характерні риси:
    панування приватної власності на виробничі і трудові ресурси;
    ринкова система координації та управління господарською діяльністю;
    дотримання принципу свободи підприємництва, вибору сфери діяльності;
    поведінка суб’єктів ринкової економіки диктується егоїстичними інтересами, але саме так досягається великий суспільний результат;
кожен суб’єкт прагне до отримання максимального прибутку, самостійно приймає рішення, діє на свій страх і ризик;
деякі з виробників не мають реальної можливості вплинути на ситуацію на ринку. Діє  загальна конкуренція – всі проти  всіх.
Ринок - зумовлений декількома принципами, які обумовлюють його суть і відрізняють від інших економічних систем. Ці принципи засновуються на свободі людини, її підприємницьких талантах і на справедливому ставленні до них держави. Дійсно, даних принципів мало - їх можна полічити на пальцях однієї руки, однак їх важливість для самого поняття ринкової економіки важко переоцінити. Причому ці основи, а саме: свобода індивіда і чесне змагання - дуже тісно пов'язані з поняттям правової держави. Гарантії ж свободи і чесного змагання можуть бути дані лише в умовах цивільного суспільства і правової держави. Але і сама суть прав, придбаних людиною в умовах правової держави, є право свободи споживання: кожний громадянин має право влаштовувати своє життя так, як йому хочеться, в рамках його фінансових можливостей. Людині необхідно, щоб права на власність були непорушними, і в цьому захисті своїх прав основну роль грає він сам, а роль по захисту від незаконного посягання на власність громадянина з боку інших громадян бере на себе державу. Такий розклад сил втримує людину в рамках закону, оскільки в ідеалі держава стоїть на його стороні. Закон, який починають поважати, який би він не був, стає справедливим хоч би для того, хто його поважає. Але, захищаючи права громадян, держава не повинна перейти кордон як тоталітаризму так і хаосу. У першому випадку ініціатива громадян буде стримуватися або виявлятися в перекрученому вигляді, а у другому - держава і її закони можуть бути зметені насильством. Однак   "дистанція"  між тоталітаризм і хаосом досить велика, і держава в будь-якому випадку повинна грати "свою" роль. Роль ця полягає в ефективному регулюванні господарства. Під регулюванням потрібно розуміти вельми широкий спектр заходів, і чим ефективніше його використання, тим вище довір'я до держави.
Сама  ринкова економіка як механізм регулювання економічних відносин є лише науковою абстракцією, спрощеною моделлю для демонстрації принципу її функціонування і порівняння з існуючими формами так званої змішаної економіки. У ринковій економіці в повній мірі реалізовуються всі принципи, зумовлені нею.
    Командна  економічна система  базується на пануванні державної власності, одержавленні та монополізації народного господарства, жорсткому, централізованому директивному плануванні виробництва і розподілі ресурсів, відсутності реальних товарно-грошових відносин, конкуренції і вільного ціноутворення. їй притаманні висока затратність виробництва, зрівняльний розподіл результатів виробництва, відсутність матеріальних стимулів до ефективної пращ, хронічний дефіцит (особливо товарів народного споживання) тощо. Усе це ознаки недостатньої життєздатності командної системи, які закономірно призвели її до кризи, а потім і розпаду.
Характерними  рисами даної системи є:
    суспільна (державна) власність практично на всі фактори виробництва (ресурси), які відокремлено нікому не належать, навіть господарюючим суб’єктам (підприємствам);
    колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічної діяльності;
    централізоване виділення підприємствам ресурсів для виконання державних планів та централізоване ціноутворення;
    практ ично відсутня конкуренція, оскільки планом передбачається виробництво рівно такої кількості продукції, яка необхідна для задоволення потреб на відповідний період. Звідси — монополізм виробників і панування їх над спожи-вачами.
Суттєвим недоліком  такої економіки є те, що вона не створює дійових економічних  стимулів на мікрорівні, не чутлива  до запитів конкретного споживача. Ця система ґрунтується на обмеженій  диференціації доходів для більшості  споживачів, що є гальмом економічного розвитку країни в цілому, оскільки недостатньо стимулюється високопродуктивна праця.
     Основні ознаки:
     Держава є монопольним власником усіх ресурсів навіть стосовно праці (робоча сила тут не є товаром), оскільки можливості пересування громадян обмежуються паспортною пропискою і відсутність можливості альтернативного використання (крім держпідприємств) здібностей людей, і забезпечує виробників засобами виробництва за допомогою їх прямого розподілу. Виробники створюють продукт, що стає власністю держави. Держава частину створеного продукту (предмети споживання) держава поставляє на псевдо ринок ( псевдо ринок тому, що обсяг та структура даного ринку визначається не споживачем, а державою, ціни формуються під впливом держави, а не під впливом попиту й пропозиції). Держава відшкодовує робітникам їх премію, сплачуючи зарплату. А витрати на споживання привласнює як доходи від реалізації.
     Негативною  рисою є існування чорного  ринку. Він є результатом незадоволених потреб з одного боку., а з іншого боку - невикористаних ресурсів ( за причини неможливості їх раціонального використання.)
     Також держава бере на себе прийняття основних управлінських та виробничих рішень, щодо розвитку економіки на всіх рівнях. Вироблялося продукції більше, ніж потрібно. Це робилося лише задля збільшення показників. Часто траплялось так, що надлишок продукції йшов за безцінь на експорт.
     Одною з головних ознак є директивні методи управління, які були обов’язкові для виконання, що обмежувало економічну свободу. Наприклад, ціноутворення проводилось без урахування реальних тенденцій на ринку, що призводило за часту до надлишків та дефіцитів. Ресурси централізовано виділялися для реалізації державних програм.
     Конкуренція відсутня, як і мотивація до розширення виробництва, його покращення та впровадження нових технологій, тощо. Тому, не дивно, що наслідком є монополізм та панування  виробника над споживачем.
     Проте ця система має ряд переваг, які  в свій час дали змогу вийти з економічної кризи. По-перше, оскільки держава є монополістом усіх видів ресурсів, тому вона в змозі швидко централізувати та нагромаджувати капітал і швидко його спрямовувати у пріоритетні галузі. По-друге, це можливість забезпечення повної зайнятості, яка, до речі, не завжди є ефективною. Тобто, це запобігання масовому безробіттю, убожінню, шляхом перерозподілу доходів, надання коштів на утримання безробітних. Або направляючи їх на колективні роботи ( до речі, так були збудовані більшість автобанів у Німеччині). Адміністративно-командна система є більш соціально спрямованою, тому забезпечується безкоштовна освіта, охорона здоров’я та вирішення цілої низки соціальних проблем.
     Змішана економіка – це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється як ринком, так і державою, без переважання одного з них.
     Економічна  система змішаного типу зберігає риси, що належать вільному ринку: приватна власність, вільне підприємництво, особистий  інтерес, функціонування ринкового  координуючого механізму.
     Разом з тим з’являються нові властивості  економічного співробітництва людей. Вони пов’язані зі змінами в конкуренції  та новою економічною ролю держави.
     Економічна  діяльність держави розширює свої економічні функції, активно здійснює регулювання економічних процесів.
     Змішані системи мають такі загальні риси:
     1. Переплетіння, взаємопроникнення і  взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший. Саме тому змішане суспільство називають ще поліформічним.
     Багатоукладність  і взаємопроникнення економік різних типів зумовлене економічною  і соціальною доцільністю за умов об'єктивного процесу розвитку економіки, для якої характерно, з одного боку, зростання усуспільнення господарства і піднесення на цій основі економічної ролі держави, а з іншого — зростання ролі економічного відособлення, що зумовлює все більш широке використання ринкових відносин.
     2. Соціальна орієнтація економіки,  підвище
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.