На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Монополстична Конкуренця

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 15.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 5. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


План
ВСТУП……………………………………………………………………3
Розділ 1. ПОНЯТТЯ МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ………..6
1.1. Ознаки монополістичної кункуренції……………………………...6
1.2. Основні  теоретичні концепціі монополістичної конкуренції……………………………………..........................................8
1.3. Диференіяція  продукту та умови входу в  галузь………………… 11
Розділ 2. РІВНОВАГА ФІРМИ ПРИ МОНОПОЛІСТИЧНІЙ КОНКУРЕНЦІЇ…………………………………………………………..15
2.1. Крива  попиту фірми в умовах монополістичної конкуренції……………………………………………………………… 15
2.2. Короткострокова  та довготривала рівновага фірми при монополістичній конкуренції……………………………………………………………….17
2.3. Максимізація прибутку в умовах монополістичної  конкуренції. ..19
Розділ 3. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МОНОПОЛІСТИЧНОЇ  КОНКУРЕНЦІЇ………………………………………………………….. 24
3.1 Ефективність монополістичної конкуренції………………………..24
3.2. Надлишкова виробнича потужність. ………………………………26
4.НЕЦІНОВА КОНКУРЕНЦІЯ ПРИ МОНОПОЛІСТИЧНІЙ КОНКУРЕНЦІЇ…………………………………………………………...29
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….32
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ............................................................................36  
 
 
 
 

ВСТУП.  
Мой інтерес  до даної теми пов'язаний, насамперед, із тим, що  монополістична конкуренція є не тільки найбільш поширеною, але і найбільш важкою досліджуваною формою галузевих структур. Для подібної галузі не може бути побудовано абстрактної моделі, як це можна зробити у випадках чистої монополії і чистої конкуренції. Багато чого, тут, залежить від конкретних деталей, що характеризують продукцію і технологію, а також від природи стратегичного вибору, наявного у фірм. Тому моя задача в даному випадку зводиться до виявлення й опису спільних моментів і найбільш характерних закономірностей такої економічної структури як монополістична конкуренція.
Проблеми монополізації  господарського життя , конкуренція на товарних ринках привертають сьогодні пильну увагу не тільки спеціалістів, але і широких прошарків населення. З початку 90-х років ці проблеми гостро стали перед Україною: без прийняття твердих і послідовних мір проти монополізму не можна сподіватися на успіх економічної реформи і перехід до ринкової економіки. Успіх економічних перетворень у чималому ступені залежить від зваженої, вивіреної системи регулювання державою монопольних процесів і конкурентних відношень. У нашій країні, промисловості якої в спадщину від командно-адміністративної системи колишнього СРСР дістався цілий комплекс гігантів-монополістів, особливо важливої стає проблема демонополізації економіки і недопущення посилення ролі вже чинних на ринку монополій.  В Україні процес створення державного контролю по недопущенню несумлінної конкуренції фактично почався з нуля, тому що присутня в ще зовсім нещодавно в керуванні економікою командно-адміністративна система по своїй суті виключала наявність вільної конкуренції в господарській діяльності. Тому на даному етапі величезне значення має створення й удосконалення законодавчої бази з приводу регулювання монополістичних процесів і конкуренції, розуміння населенням України необхідності економічних реформ у даній сфері.
Своєрідним і широко поширеним типом недосконалої конкуренції, що спостерігається практично в усіх розвинутих країнах, є, так звана, монополістична конкуренція. В певній мірі, монополістична конкуренція нагадує досконалу  конкуренцію:
- велика кількість  споживачів і виробників;
- бар'єри для входу на ринок і виходу з ринку мінімальні;
- кожна фірма  сприймає ціни інших фірм як  задані і регулює тільки свою ціну[1].
В умовах монополістичної  конкуренції кожна фірма випускає свій власний продукт, а усі разом - товари однієї товарної групи. Товар, що випускається кожною фірмою, декілька відрізняється від товарів тієї ж групи, що випускаються іншими фірмами. Це, як правило, товари (або послуги) групи одного призначення - прохолодні напої, ліки, бензин різних марок і т.п. Товари групи є близькими замінниками, але відрізняються один від іншого якістю виконання, упаковуванням, дизайном, товарним знаком, післяпродажним обслуговуванням і т.п. І майже не різняться ціною. Кожна фірма є єдиним виробником свого товару й в цьому змісті монополістом.
Чиста конкуренція  і чиста монополія є винятками, а не правилом в ринковому середовищі. Більшість ринкових структур знаходяться десь між цими двома винятками. Монополістична конкуренція припускає змішання монополії і конкуренції: точніше, монополістична конкуренція містить у собі дуже значний обсяг конкуренції, змішаної з невеликою дозою монопольної влади.
Модель досконалої конкуренції, що використовувала неоклассическая  школа, спиралася на ряд дуже умовних  теоретичних передумов. Передбачалася, зокрема, що економіка є абсолютно гнучкою і мобільною: є рухливість ресурсів, відсутні мальскі перешкоди для переливання капіталу і праці, не існує якогось центру економічної влади, здатного обмежувати свободу господарських суб'єктів. Багато представників західної економічної теорії розуміли усю умовність показаних передумов, тому вже в 19ст. з'явилися роботи, автори яких намагались врахувати  вплив монополій на структуру ринку. Найбільш відомими роботами в цьому напрямку є “Теорія монополістичної конкуренції” Е.Чемберлина і “Економічна теорія недосконалої конкуренції” Дж.Робінсон.
Внесок американського економіста Е. Чемберліна (1899-1967) полягає  в тому, що він був першим, хто  ввів поняття ''монополістичної конкуренції''. Відповідно до погляду Чемберліна, більшість економічних ситуацій являють собою явища, що включають і конкуренцію, і монополію. Чемберліновська модель припускає структуру ринку, у якій поєднані елементи конкуренції (велика кількість фірм, їхня незалежність друг від друга, вільний доступ на ринок) з елементами монополії (покупці віддають явну превагу ряду продуктів, за які вони готові сплачувати підвищену ціну). При цьому передбачається, що підприємець у своєму прагненні до одержання максимального прибутку намагаються захопити контроль над пропозицією товару, що дозволить йому диктувати ціну на ринку. Тому він прагне створити товар, який хоч чимось-то відрізняється від товару конкурента. Відповідно до поглядів Чемберліна ринок будь-якого одиничного єдиного виробника в умовах монополістичної конкуренції визначається і лімітується трьома головними чинниками: ціною продукту, особливостями свого продукту, витратами по збуту.
Джоан Робинсон (1903-1983)- англійський економіст, представник кембріджської школи політичної економії -як і Чемберлін у своїй найвідомішій  роботі «Економічна теорія недосконалої конкуренції» (1933) досліджувала ті ж проблеми: здвиги в механізмі ринкової конкуренції, проблему монополізації ринку, механізм монополістичного ціноутворення.  Особливу увагу Джоан Робинсон приділила такій характерній рисі ринкового поводження значних компаній, як маневрування цінами. У результаті своїх досліджень Джоан Робинсон набула висновку, що можливість цінового маневрування підриває головні постулати класичної теорії: незалежність процесу ціноутворення, ототожнення рівноваги попиту і пропозиції з оптимальним використанням ресурсів і оптимізації суспільного добробуту. У цьому її принципова відмінність від Чемберліна, що вважав, що саме механізм монополістичної конкуренції щонайкраще  обслуговують інтереси економічного добробуту.
Значний внесок в аналіз ринку недосконалої конкуренції  внесли такі економісти, як А.Курно, Дж.Хікс і ін.
Робота складається  із вступу,  3 розділів,  10 підрозділів та висновку.
Мета даної  роботи - дати економічний аналіз монополістичної  конкуренції.
Головними завданнями, переслідуваними в цій роботі є:
визначити й  обговорити природу і поширеність  монополістичної конкуренції,  
проаналізувати  й оцінити поведінку фірм, що здійснюють монополістичну конкуренцію в області  цін і випуску продукції,  
пояснити і  визначити роль нецінової конкуренції, тобто  конкуренції, заснованої на якості продукту і рекламі в галузях із монополістичною конкуренцією.
праналізувати короткострокову та довгострокову  рівновагу фірми при монополістичній конкуренції.
проаналізувати  діяльність фірм на ринку монополістичної конкуренції в Україні на прикладі ринку безалкогольних напоїв.
 


Розділ 1. ПОНЯТТЯ  МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ.
1.1. Ознаки монополістичної кункуренції.
У багатьох галузях  господарства товари, які випускаються фірмами, є диференційованими. З тієї чи іншої причини споживачі розглядають марку кожної фірми як таку, що відмінна від марок інших фірм. Наприклад, зубна паста «Крест» відрізняється від «Колгейт», «Ейм» та десятка інших марок частково присмаком, частково густиною і частково репутацією — еталоном відносної ефективності протидії карієсу для споживачів є «Крест». Через це деякі споживачі (хоча й не всі) заплатять за «Крест» більше.
Оскільки єдиним виробником пасти «Крест» є корпорація «Проктер енд Гембл», остання користується владою монополіста. Проте монопольна влада «Проктер енд Гембл» обмежена, оскільки споживачі можуть легко  замінити «Крест» іншими марками, якщо ціна на неї зросте. Хоча споживачі, що полюбляють пасту «Крест», готові більше заплатити за неї, більшість із них не заплатить набагато вищу ціну. Типовий споживач може переплатити за «Крест» на 25 чи навіть 50 центів більше, але навряд чи ця сума виросте до долара. Для більшості споживачів зубна паста — це лише зубна паста, а відмінність між марками незначна. Отже, крива попиту на зубну пасту «Крест», хоча й спрямована вниз, все ж досить еластична. Через обмеженість свого монопольного становища «Проктер енд Гембл» призначить ціну, не набагато вищу від своїх граничних витрат. Подібна ситуація склалася між пральним порошком «Тайд», паперовими рушниками «Скотт» та іншими товарами.[2]
Монополістична  конкуренція –це тип ринку, на якому за умови неоднорідної пропозиції  діє велика кількість невеликих постачальників при більшій кількості споживачів. Тобто, на відміну від досконалої конкуренції, при монополістичній конкуренції немає однорідності продукції, оскільки між продуктами окремих виробників існують деякі відмінності, що дозволяє фірмам здійснювати сегментацію ринку. Даний тип ринку поєднує в собі риси як конкурентного (багато виробників), так і монополістичного (наявність відмінностей у продукції). 2
Розходження між  монополістичною і чистою конкуренцією дуже значні. Для монополістичної конкуренції не потрібно наявності сотень або тисяч фірм, достатньо порівняно великого їх числа, скажемо 25, 35, 60 або 70.
Ринок з монополістичною  конкуренцією має дві важливі  особливості.
По-перше, фірми  конкурують між собою, торгуючи диференційованими товарами, які можуть легко замінятися один одним, однак вони не є абсолютними замінниками. Інакше кажучи, перехресна еластичність попиту за ціною значна, проте не безмежна.
По-друге, вхід на ринок і вихід з нього —  вільні: для нових фірм з їх власними марками товару увійти до ринку нескладно і так само легко залишити ринок існуючим на ньому фірмам, товари яких стали неприбутковими.
Щоб зрозуміти, чому вільний вхід є важливою умовою, порівняймо ринки зубної пасти та автомобілів. Ринок зубної пасти  — це ринок з монополістичною  конкуренцією, а для автомобільного ринку краще підходить визначення олігополії. Іншим фірмам нескладно запропонувати ринку нові марки зубної пасти, спроможні конкурувати з «Крест», «Колгейт» тощо. Це обмежує прибутковість виробництва «Крест» чи «Колгейт». Якби їхні прибутки були значними, то інші фірми почали б витрачати необхідні кошти (на розробку, виробництво, рекламу та стимулювання), щоб вивести на ринок свої власні марки, а це б зменшило кількість споживачів пасти «Крест» чи «Колгейт», а також прибутковість цих фірм.
Для автомобільного ринку також характерна товарна  диференціація. Водночас значна економія на обсягах виробництва істотно  ускладнює вхід до ринку фірм-новичків. Тому до середини 70-х років, коли японські виробники стали небезпечними конкурентами, три головних автомобільних компанії США ділили між собою практично  весь ринок.[3] Окрім ринку зубної пасти, є безліч прикладів ринків з монополістичною конкуренцією. Мило, шампунь, дезодоранти, крем для гоління, ліки та багато інши товарів продаються на ринках з монополістичною конкуренцією. Монополістичні конкурентними є також ринки лиж, тенісних ракеток, велосипедів та інших спорт товарів. Це саме стосується і роздрібної торгівлі, оскільки товари продаються в багатьох магазинах, що конкурують один з одним і диференціюють свої послуги відповідно до розміщення, доступності та досвідченості продавців, надання кредиту тощо. Вхід є відносно легким, а тому, якщо в якійсь місцевості, де кількість магазинів незначна, а власники отримують великі прибутки, скоро з'являться нові торговельні точки.
З наявності такого числа фірм витікає декілька важливих ознак монополістичної конкуренції.  По-перше, кожна фірма володіє щодо невеликою долею усього ринку, тому вона має дуже обмежений контроль над ринковою ціною. Крім того, наявність порівняно великої кількості фірм до того ж гарантує, що таємна змова, погоджені дії фірм із метою обмеження обсягу виробництв і штучного підвищення цін, майже неможливий. Нарешті, при численності фірм у галузі немає відчуття взаємної залежності між ними; кожна фірма визначає свою політику, не враховуючи можливу реакцію з боку конкуруючих із ній фірм. І це дуже прийнятий спосіб дії фірми в умовах ринку, на котрому її конкуренти дуже чисельні. Зрештою, збільшення продажів на 10 або 15 %, що фірма Х може здійснити шляхом зменшення ціни, поширється настільки слабко на її 20, 40 або 60 конкурентів, що вплив на їхні продажі буде практично непримітним. Реакцію конкурентів можливо не враховувати, тому що вплив дій однієї фірми на кожного з її численних суперників настільки мал, що в цих конкурентів не буде причини реагувати на дії фірми.
Тобто, монополістична конкуренція розуміє таку ринкову  ситуацію, при котрії щодо велике число  невеликих виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію. 
У реальній дійсності  не існує чистої (досконалої) або  тільки, крайнього випадку, «чистої» монополії при недосконалій конкуренції. Як відзначає П.Самуэльсон, «реальний  світ, яким ми його знаємо по Америці, Європі або Азії, виступає як своєрідне сполучення елементів конкуренції з недосконалостями, внесеними монополіями»[4]
 
1.2. Основні теоретичні  концепціі монополістичної конкуренції.

Існують дві  основні теоретичні концепції монополістичної  конкуренції.[5]
1. "Рішення за дотичною" — Е. Чемберліна.
Внесок американського економіста Е. Чемберліна (1899-1967) полягає  в тому, що він був першим, хто  ввів поняття ''монополістичної конкуренції''. Відповідно до погляду Чемберліна, більшість економічних ситуацій являють собою явища, що включають і конкуренцію, і монополію. Чемберліновська модель припускає структуру ринку, у якій поєднані елементи конкуренції (велика кількість фірм, їхня незалежність друг від друга, вільний доступ на ринок) з елементами монополії (покупці віддають явну превагу ряду продуктів, за які вони готові сплачувати підвищену ціну). При цьому передбачається, що підприємець у своєму прагненні до одержання максимального прибутку намагаються захопити контроль над пропозицією товару, що дозволить йому диктувати ціну на ринку. Тому він прагне створити товар, який хоч чимось-то відрізняється від товару конкурента.
Кожна фірма, яка   домоглась деякої диференціації продукту стає монополістом на ринку його збуту. У зв'язку з цим фірма починає мати частково ринкову владу. Це означає, що збільшення цін на її продукцію не обов'язково призведе до втрати усіх покупців, що було б вірно, принаймні, у теоретичному плані в умовах досконалої конкуренції, повної однорідності продукту і, як слідство, безкінечної еластичності попиту по ціні. При цьому диференціація продукту по Чемберліну трактується достатньо широко: вона включає не тільки різноманітні властивості продукту, але й усі умови реалізації і послуги, що супроводжують продажу, а також просторове перебування. Диференціація може базуватися на певних особливостях самого продукту, начебто таких, як особливі запатентовані властивості (фабричні марки, фірмові назви, своірідність упаковування) і таких, як індивідуальні особливості (якість, форма, колір або стиль). Диференціація може існувати у відношенні умов, що супроводжують продажу товарів. Там, де продукт диференційований, продавець одночасно є і конкурентом і монополістом. Межі ж влади цієї групи монополістів обмежені, оскільки контроль над пропозицією товарів частковий: внаслідок існування товарів замінників і можливої еластичності попиту по ціні.
Проблему попиту Чемберлін ставить по-новому. На відміну від неокласичної моделі, де обсяг попиту і його еластичність виступають як щось споконвічно дане, у моделі Чемберліна вони виступають як параметри, на які монополіст може робити вплив через формування наших смаків і переваг. Тобто,  ціна не є вирішальним інструментом конкуренції, оскільки в створенні попиту головний акцент робиться на рекламу, якість товару, обслуговування споживачів. Це означає, що в умовах монополістичної конкуренції еластичність попиту по ціні падає при зростанні еластичності по якості. [6]
Крива попиту на продукцію окремої фірми хid не є нескінченно еластичною, як це мас місце за досконалої конкуренції, тобто її крива матиме певний нахил, менший за нахил крипої ринкового попиту хd, а, отже, МRi, = ARi,. Це створює певні можливості для здійснення самостійної цінової політики в короткостроковому аспекті, отримувати економічний прибуток, оскільки фірма буде випускати таку кількість продукції, що забезпечує їй максимум прибутку згідно з випуску правилом (МR = МС).
 Як видно з мал.A , при встановленні фірмою оптимальної для себе ціни pm вона отримуватиме прибуток, величина якого відповідає площі прямокутника.
 
мал.А
 
Проте, на відміну  від монополії, дана рівновага, коли фірма отримує економічний прибуток, не може бути довгостроковою, оскільки не існує суттєвих перешкод для того, щоб у дану галузь не входили нові конкуренти, які будуть випускати подібну продукцію.
 
мал.Б
 
Це призводить до того, що економічний  прибуток зникає (мал.Б), оскільки, по-перше, попит на продукцію окремої фірми знизиться, бо додаткова пропозиція продукції, яка є замінником для продукції окремої фірми, призводить до зменшення ємності її ринку, і, по-друге, посилення в галузі конкурентної боротьби, що ведеться в основному неціновими методам, спричинить підвищення рівня витрат (крива середніх витрат АСi здійметься вгору).
Що стосується реклами, то їй властиво двоїстий вплив  на попит. Припускається її вплив як на формування потреб, так і на їхні зміни. З однієї сторони вплив реклами на збільшення попиту на продукт ув'язується з можливістю продавця збувати велику кількість свого продукту незалежно від призначуваної ціни, чим без помочі реклами, тобто граничні витрати на рекламу збільшують прибутки. Проте, з іншого боку, висловлюється нагадування про те, що прибуток від повторення реклами збільшується не нескінченно, тому що опір, що викликає зменшення прибутку увесь час посилюється в міру того, як розширюються витрати по збуту.
2. "Двічі зламана  крива ціна - збут"—Е. Гутенберг.
 
мал.В
 
Окрема фірма має можливість здійснювати  автономну цінову політику лише в  рамках дуже обмеженого інтервалу (мал.В). Поза ним фірма потрапляє у ситуацію, дуже близьку до досконалої конкуренції: якщо вона встановлює ціну, вищу за p0 внаслідок цінової конкуренції вона втратить більшість своїх клієнтів; якщо знижує ціни нижче рівня p0’, то вона залучає до себе стільки споживачів, що це стає відчутним для її конкурентів. Таким чином, окрема фірма має можливість в інтервалі  
p0 < р <p0,, де попит менш еластичний, відчувати себе подібно монополісту, а її крива ціна – збут хi набуває форми двічі зламаної лінії. Наявність "монополістичного відрізка" кривої попиту відбиває намагання монополістичного конкурента створити продукт, що має відчутні відмінності від продуктів фірм-конкурентів. Положення "монополістичного відрізка" залежить від середнього рівня цін на товари даної групи: якщо останній знижується, то відрізок зміщується вниз, отже, стає для окремої фірми все менш досяжним. Умовою досягнення максимуму прибутку є рівність граничної виручки та граничних витрат. Якщо крива граничних витрат має перебіг МС1 , то на "монополістичному відрізку" існує Курно точка С1. За можливої зміни технології виробництва фірма може мати іншу криву граничних витрат МС2, яка дає змогу збільшити обсяг виробництва і захопити більшу частку ринку. Порівнюючи величину можливого прибутку при x1 та x2 фірма має вибрати той варіант, який забезпечує більший прибуток; як правило, отримати більший прибуток можна саме на "монополістичному відрізку". Але якщо навіть рівновага в точці С2 дає більший прибуток, фірма все одно найімовірніше залишиться в стані рівноваги С1. Це можна пояснити тим, що при переході від ціни р1 до ціни p2 відбуватиметься занадто великий стрибок у величині ціни. Крім того, при р<р1 почнеться швидке зниження величини прибутку, що навіть психологічно відлякує фірму робити такі різкі кроки в ціновій політиці, тому що вони не гарантують на 100% (з врахуванням очевидного посилення конкуренції) очікуваного результату у вигляді зростання величини прибутку порівняно зі станом С1.

Підводячи висновок, можна сказати, що відповідно до поглядів Чемберліна ринок будь-якого одиничного єдиного виробника в умовах монополістичної конкуренції визначається і лімітується трьома головними чинниками: ціною продукту, особливостями свого продукту, витратами по збуту. Відмічаючи, що диференційований продукт має велику ціну (яка є слідством обмеження пропозиції), він вважає її неминучою платою за диференційоване споживання. У теорії Чемберліна монополія і конкуренція суть взаємозалежні явища, монополія є присутнім в усій системі ринкового ціноутворення. Умовами, що породжують монополію, по Чемберліну, є: патентні права, репутація фірми, не відтворюючі особливості підприємства, природна  обмеженість пропозиції. За межами аналізу Чемберліна залишається монополія, що виникнула на основі високого рівня концентрації виробництв і капіталу.
1.3. Диференіяція  продукту та умови входу в  галузь при монополістичній конкуренції
Одним із головних ознак монополістичної конкуренції, на противагу чистої конкуренції, є  диференціація продукту.  Ринок монополістичної конкуренції з диференціацією продукції припускає, що покупець віддає перевагу товар певного виду: його залучає саме даний сорт, якість, упаковування, торгова марка, рівень обслуговування і т.інше. Диференціація продукту означає відсутність однорідності наданих споживачу благ і послуг. Це не просто розходження, наприклад, у цвіті автомобілів або тим більше їхніх марках. Навіть той самий сорт пива може, із погляду  покупця, бути диференційованим: наприклад, якщо покупець звикнув купувати це пиво в магазині із симпатичною продавщицею. Таке ж пиво в іншому магазині його не цікавить.
Фірми в умовах чистої конкуренції роблять стандартизовану, або однорідну, продукцію; виробники  в умовах монополістичної конкуренції  випускають різновиди даного продукту. При цьому диференціація продукту може приймати ряд різноманітних форм.
Якість  продукту. Продукти можуть розрізнятися по своїм фізичним, або якісним, параметрам. "Реальні" розходження, що включають функціональні особливості, матеріали, дизайн і якість роботи, є важливими сторонами диференціації продукту. Персональні комп'ютери, наприклад, можуть відрізнятися з погляду  потужності апаратури, програмного забезпечення, графічного висновка і ступеня їх "орієнтованості на споживача". Існує, приміром, множина конкуруючих підручників по основах курсу економіці, що відрізняються з точки зору зміста, структури, викладання і доступності, методичних рад, графіків, малюнків і т.д. Будь-яке місто достатньо великого розміру має ряд роздрібних магазинів, торгуючих чоловічим і жіночим одягом, що значно відрізняється від аналогічного одягу з магазинів іншого міста з погляду  стилю, матеріалу та якості роботи.
Подібним же чином одна з мереж  закусочних швидкого обслуговування, що торгують гамбургерами, надає важливе значення якості своїх булочок, що відрізняються пряними пахощами, у той час як її конкурент приділяє особливу увагу якості самих рубаних котлет.
2. Послуги. Послуги й умови, пов'язані з продажем продукту, є важливими аспектами диференціації продукту. Один бакалійний магазин може надавати особливе значення якості обслуговування покупців. Його робітники упакують ваші покупки і віднесуть їх до вашої автомашини. Конкурент в особі великого роздрібного магазина може надавати покупцям самим упаковувати і переносити свої покупки, але продавамоти їх по більш низьких цінах. "Одноденне" чищення одягу часто є більш кращим, чим аналогічне по якості чищення, що займає три дні. Привітність і послужливість службовців магазина, репутація фірми по обслуговуванню покупців або обміну її продукти, наявність кредиту є аспектами диференціації продукту, пов'язаними з послугами.
3. Розміщення. Продукти можуть також бути диференційовані на основі розміщення і доступності. Невеликі міні-бакалії або продовольчі магазини самообслуговування успішно конкурують із великими супермаркетами, незважаючи на те що останні мають набагато більш різноманітний асортимент продуктів і призначають більш низькі ціни. Власники маленьких магазинів розташовують їх поблизу від покупців, на найбільше пожвавлених вулицях, нерідко вони відкриті 24 години на добу. Так, наприклад, близьке сусідство бензозаправної станції до автомагістралей дозволяє їй продавати бензин по ціні більш високої, чим це могла б робити бензоколонка, розташована в місті, або у 2 чи 3 милях від такої автомагістралі.
4. Стимулювання збуту  й упаковування. Диференціація продукту може також бути результатом- у значній мірі - мнімих розходжень, зроблених  за допомогою реклами, упаковування і використання торгових знаків і торгових марок. Коли та або інша марка джинсів або духи зв'язується з ім'ям якийсь знаменитості, то це може вплинути на попит на ці продукти з боку покупців. Багато споживачі вважають, що зубна паста, упакована в аерозольний балончик, є більш кращою, чим та ж сама зубна паста у звичайному тюбику. Хоча існує ряд медикаментів, по властивостях подібних аспірину, створення сприятливих умов для продажу і яскравої реклами можуть переконати багато споживачів, що байер і анацин є кращими і заслуговують більш високої ціни, чим їх більш відомий замінник.[7]
Одним із важливих значень диференціації продукту є те, що, незважаючи на наявність  щодо великого числа фірм, виробники  в умовах монополістичної конкуренції  мають обмежений ступінь контролю над цінами на свою продукцію. Споживачі віддають перевагу продукції певних продавців і у відомих межах сплачують більш високу ціну за цю продукцію, щоб задовольнити свої преваги. Продавці і покупці більше не пов'язані стихійно, як на ринку чистої конкуренції.
Як виявляється  з вишенаведенного обговорення, в умовах монополістичної конкуренції  економічне суперництво зосереджується не тільки на ціні, але також і  на таких нецінових чинниках, як якість продукції, реклама й умови, пов'язані з продажем продукту. Тому що продукти диференційовані, можна припустити, що згодом  вони можуть бути змінені і що риси диференціації продукту кожної фірми будуть сприйнятливі до реклами й інших форм стимулювань збуту. Більшість фірм роблять сильний акцент на торгові знаки і фабричні клейма як засіб переконання споживачів у тому, що їхня продукція краще, ніж продукція конкурентів.
Необхідно ще раз  підкреслити значення робіт Е Чемберліна, заслугою якого є введення в науковий оборот терміна «диференціація продукту». Монопольну владу на ринку Е. Чемберлін зв'язує насамперед  із характером і особливостями продаваємих товарів. Він привернув увагу до того, що ринкові відносини продавця і покупця в чималому ступені залежать від характеру продукту.
Монополія в умовах диференціації продуктів характеризуется як якийсь ступінь влади над ціною. Тому, особливо важливий такий чинник, як еластичність попиту по ціні. Порівняємо умови конкуренції при однорідній і неоднорідній продукції. У умовах досконалої конкуренції при повній однорідності товарів попит на продукцію якоїсь однієї фірми характеризується абсолютною еластичністю: підвищивши ціну на свій продукт, продавець не продає нічого, а знизив, може продати як завгодно багато. Чому? Тому що при «заданої» ринком ціні підвищувати ціну на свій товар просто безтямно - ніхто не стане купувати більш дорогий товар, якщо навкруги повно точно таких же товари по більш низьких цінах. А знизивши ціну на свій товар (нижче сформованої ринкової ціни), продавець, звичайно, легко реалізує свій товар, але ця операція також безтямна: навіщо снижувати ціну, якщо можна продати усю свою продукцію по ринковій ціні , що існує на даний момент?
Інша ситуація складається при неоднорідності товарів. За допомогою диференціації  продукту продавцю вдасться зменшити цінову еластичність попиту на свій товар - це може свідчити про посилення його монопольної влади над ціною. Це значить, що ціна може бути підвищена, і проте обсяг збуту не скоротиться. Чому? Тому що конкуренти не зможуть більш низькими цінами залучити до себе ту категорію покупців, що звикнули і твердо віддають перевагу певному продукту.
Який же висновок можна зробити з вищезгаданого? Наступний: ціна в умовах диференціації продукту не є єдиним знаряддям конкуренції. У боротьбі за ринок збуту найважливішим чинником стає і якість товару.
Отже, в умовах монополістичної конкуренції обсяг  збуту фірми визначається, крім ціни, і такими факторами, як особливості  продукту та витрати по збуту.
Вступити в  галузі з монополістичною конкуренцією щодо легко. Те, що виробники в умовах монополістичної конкуренції є  типово невеликими за розміром фірмами  як в абсолютному, так і у відносному вираженні, припускає, що ефект масштабу і  капітал , що потребується , невеликі. З іншого боку, у порівнянні з чистою конкуренцією можуть бути деякі додаткові фінансові бар'єри, породжені потребою одержання продукту, що відрізняється від продукту конкурентів, і зобов'язанням рекламувати цей продукт.  Фірми, що існують , можуть володіти патентами на свою продукцію й авторськіими правами на свої фабричні та торгові знаки, що збільшує труднощі і витрати їхнього успішного копіювання.
Під монополістичною конкуренцією припускаються галузі, що складаються з щодо великого числа фірм, що діють у виробництві диференційованих продуктів, не вступаючи між собою в таємні спілки. Цінову конкуренцію супроводжує нецінова конкуренція. Легкість вступу сприяє появі конкуренції з боку нових фірм у довгостроковому періоді.
 


Розділ 2. РІВНОВАГА ФІРМИ ПРИ МОНОПОЛІСТИЧНІЙ КОНКУРЕНЦІЇ.
2.1. Крива попиту фірми при монополістичній конкуренції
Тепер проаналізуємо  поведінку при визначенні ціни й  обсягу виробництва фірм, що діють  в умовах монополістичної конкуренції.
Порівняємо спочатку криві попиту на товар двох фірм -- представника досконалої та недосконалої конкуренції. Продемонструємо ці криві  на графиках. (Графік А-крива попиту фірми, що діє в умовах досконалої конкуренції, графік Б- крива попиту фірми, що діє в умовах недосконалої конкуренції).
     
 
мал.А
 
 
мал.Б
 
 

З цих графіків очевидно, що цілком конкурентна фірма (мал.А) може продати, скільки вона хоче, не роблячи при цьому впливи на ринкову ціну. Отже, лінія попиту DD на її продукцію горизонтальна. Неможливість впливати на ринкову ціну пов'язана з щодо невеликим обсягом виробництва у фірм, що входять у галузь. Тому скільки б фірма-досконалий конкурент ні поставив товару на ринок, все рівно його кількість занадто мала, щоб впливати на  сформовану на ринку ціну.
У випадку фірми- недосконалого конкурента (мал. Б) крива попиту DD має негативний нахил, оскільки чим більше її Q, тим меншу ціну може вона встановити. Отже, коли фірма-монополіст викидає на ринок велику  кількість товара, його ціна падає.
Якщо ж фірма  не має повну монополію, скорочення ціни Р її конкурента зрушить лінію попиту DD вліво, у становище D1D1, як це показано на мал.Б. Отже, через  фірму , що суперничає , навіть при зниженні ціни тепер можна буде продати меншу кількість товарів, тобто  Q1<Qo.
Найважливіший висновок, що можна зробити з розгляду выщенаведених графіків такий: горизонтальність лінії попиту на товар, вироблений фірмою, характеризує фірму як досконалого  конкурента. Якщо лінія попиту знижується, тобто має негативний нахил, то ми маємо справу з фірмою -недосконалим конкурентом.
Отже, при монополістичній  конкуренції крива попиту на товар  фірм прямує донизу, а отже, ці фірми  користуються владою монополістів. Проте це не означає, що монополістично конкурентні фірми завжди отримуватимуть високі прибутки. Монополістична конкуренція також подібна до абсолютної конкуренції. Існує вільний вхід, отже, можливість одержати прибутки приваблюватиме нові фірми з їх конкуруючими марками, а це призведе до падіння прибутків до нуля.
Крива попиту, із якою зіштовхується продавець в  умовах монополістичної конкуренції, є еластичною, але лише до певних меж. Вона набагато більш еластична, ніж  крива попиту виробника при чистій монополії, тому що продавець в умовах монополістичної конкуренції стикається з щодо великим  числом конкурентів, що які приізводять взімозаміняючи товари, (виробник в умовах чистої монополії зовсім не має конкурентов). Що стосується кривої продажу продавця, то вона при монополістичній конкуренції також не є цілком еластичною (як, наприклад, крива виробника в умовах чистої конкуренції):
по-перше, фірма  в умовах монополістичної конкуренції  має меньше конкурентів,
по-друге, продукти цих конкурентів являють собою близькі, але недосконалі замінники.
Взагалі, ступінь  еластичності кривой попиту фірми в  умовах монополістичної конкуренції  буде залежати від числа конкурентів  і ступеня диференціації продукту. Чим більше число конкурентів  і слабше диференціація продукту, тим більше буде еластичність кривой попиту кожного продавця, тобто  тим більше ситуація буде наближатися до чистої конкуренції.
2.2. Короткострокова  та довготривала рівновага фірми при монополістичній конкуренції.
 
мал.А
 
Розглянемо ціну та рівновагу для ринку з монополістичною конкуренцією за короткостроковий та довгостроковий періоди.
На мал. А зображено прибутки фірми  в короткостроковому періоді.
 
Прибутки
 
Дамо поясненняна  малюнка А. Головна риса цієї діаграми складається в еластичності кривої, що характеризує попит, або продажі, окремого фірми.
 
мал.Б
 
Фірма буде максимизувати  свої прибутки або мінімізувати свої збитки в короткостроковому періоді, виробляя такий обсяг продукції, що позначений перетинанням кривих граничних  витрат і граничного прибутку.  Фірма (мал. А) виробляє обсяг продукції, призначає ціну і може одержати сукупний прибуток у розмірі, що характеризується сірим прямокутником.
 
Збитки
 
 Але може скластися і меньш сприятлива ситуація з витратами і попитом, що ставить фірму в умовах монополістичної  конкуренції в становище, при  якому вона зазнає збитків у короткостроковому  періоді. Це проілюстровано заштрихованою  областю на малюнку Б. (На малюнку  Б зображені збитки фірми в  короткостроковому періоді.) У короткостроковому  періоді фірма, що діє в умовах монополістичної конкуренції, може або одержати економічний прибуток, або зіткнутися зі збитками.
У довготривалому періоді існує тенденція до одержання  нормального прибутку, або, іншими словами, до беззбитковості, для фірм, що діють при монополістичній конкуренції.
У випадку одержання  прибутків у короткостроковому  періоді (мал.А) очікується, що економічні вигоди залучать нових конкурентів, оскільки вступ у конкуренцію в галузі є щодо простим. Коли нові фірми ввійдуть у галузь, крива попиту, з якою зіштовхується типова фірма, зрушиться вліво і стане більш еластичною. Чому? Тому, що кожна фірма володіє меншою долею сукупного попиту і стикається відтепер із великою кількістю близьких замінників продуктів. Це, у свою чергу, має тенденцію викликати зникнення економічних прибутків.
 
мал.В
 
Тобто у міру появи марок-конкурентів ця фірма втрачатиме свою частку ринку, її обсяг збуту зменшуватиметься; крива попиту зміститься донизу, як показано на малюнку В. (За довгостроковий період криві середніх та граничних витрат можуть також зміститися. Для спрощення ми припускаємо, що витрати незмінні). Крива тривалого попиту  буде дотичною до кривої середніх витрат фірми. Коли крива попиту є дотичною до кривої средних витрат при  обсязі виробництва , що максимизирует прибуток, як показано на малюнку В, фірма просто покриває свої витрати, тобто беззбиткова.
Фірма все ще користується владою монополіста: крива  тривалого попиту похило спрямована донизу, оскільки фірма продовжує  володіти унікальною маркою товару. Проте вхід на ринок інших компаній та конкуренція з їхнього боку зменшили прибуток даної фірми. 
Обсяг продукції  Q є обсягом виробництва, при якому фірма досягає стана рівноваги, як ясно показує малюнок В, і будь-яке відхилення від цього обсягу виробництва спричинить за собою средні витрати, які перевищать ціну виробництва і, отже, призведуть фірму до збитків. Більш того, у ході конкуренції економічні прибутки ліквідуються і зникає стимул для вступу в галузь ще більшого числа фірм.
У випадку одержання  збитків у короткостроковому  періоді (мал.Б) можливо очікувати, що відбудеться масовий вихід фірм із галузі в довгостроковому періоді. Зіткнувшись із меншою кількістю  конкуруючих видів продуктів і зростанням долей сукупного попиту, фірми, що лишилися, виявлять, що їхні збитки поступово поступаються місцем майже нормальним прибуткам.
Ми були дуже обережні, коли говорили про те, що фірма  на ринку з монополістичною конкуренцією схильна до беззбитковості, тобто  до одержання нормального прибутка, у довгостроковому періоді. Є певні ускладнюючі чинники.
По-перше, деякі  фірми можуть випускати також  продукти, які конкурентам надзвичайно  складно відтворити Наприклад, бензозаправна  станція може займати єдине доступне місце на самому пожвавленому перехресті в місті. Або фірма має патент, що дає їй більш-менш  довгострокову перевагу над суперником. Такі фірми можуть одержувати невеликі економічні прибутки навіть у довготривалому періоді.
По-друге, вступ може обмежуватися декількома причинами, наприклад існують фінансові бар'єри для вступу. Це знову говорить про те, що деякі економічні прибутки можуть продовжувати існувати в довгостроковому періоді.
У результаті дії  третьої обставини (диференціації  на основі розміщення і доступності) збитки і прибутки нижче нормальної можуть зберегтися в довгостроковому періоді.  Власники невдало розташованої закусочної примирились з невисоким прибутком і не бажають зайнятися іншим, більш прибутковим бізнесом, тому що їхня діяльність є для них способом життя. Перукар у пригороді може ледь сводити кінці з кінцями, тому що стрижка волосся - це "усе, що він хоче робити". Проте з урахуванням усього сказаного ймовірно, що рівновага, яка забезпечує одержання нормального прибутку в довгостроковому періоді, на малюнку В є прийнятним зображенням дійсності.
2.3. Максімізаця прибутку в умовах монополістичної  конкуренції.   

Тепер звернемося до проблеми максімізації прибутка монополістичною конкуренцією. Цю проблему можливо вирішити двома шляхами, а точніше, двома аналітичними інструментами: 1) методом порівняння валового прибутку (TR) і валових витрат (ТС); 2) методом порівняння граничного прибутку (MR) і граничних витрат (МС).
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.