Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Методологя дослджень свтових фнансових криз. Сутнсть, чинники та форми прояву глобальних криз. Еволюця свтових фнансових криз. Сучасний стан тенденцї розвитку свтової економки в умовах кризи. Антикризова монетарна полтика центральних банкв.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 17.11.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. ВАДИМА ГЕТЬМАНА
Факультет міжнародної економіки і менеджменту
Кафедра міжнародної економіки
Курсова робота на тему:
ФІНАНСОВІ КРИЗИ, ЇХ НАСЛІДКИ ТА ЗАХОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
Студентки 3-го курсу 9-ї групи
денного відділення
Науковий керівник
Київ - 2009
Зміст
    Вступ
      Розділ 1. Методологія досліджень світових фінансових криз
      1.1 Сутність, чинники та форми прояву глобальних криз
      1.2 Еволюція світових фінансових криз
      Розділ 2. Сучасний стан і тенденції розвитку світової економіки в умовах кризи
      2.1 Особливості міжнародних економічних відносин в умовах світової фінансової кризи
      2.2 Глобалізація фінансової кризи і заходи держав у відповідь
      2.3 Проблеми і наслідки світової фінансової кризи для групи країн США
      Розділ 3. Антикризова монетарна політика центральних банків
      3.1 Особливості монетарної політики Центральних банків країн світу в умовах глобальних криз
      3.2 Сучасні антикризові пакети центральних банків провідних країн світу та їх ефективність
      3.3 Вдосконалення антикризової стратегії Національного Банку України
      Список використаної літератури
      Додаток

Вступ

Одним з основних недоліків ринкової системи є те, що ринкове саморегулювання на певному етапі зумовлює виникнення економічних криз, які надалі постійно його супроводжують. З'ясування структури економічного циклу, причин економічних та фінансових криз, що їх супроводжують, має велике значення для пошуку шляхів їх уникнення.

Економічний цикл - рух виробництва від початку попередньої до початку наступної кризи; періодичне повторення протягом років піднесення і спаду в економіці. Складається з таких фаз: криза, депресія, пожвавлення, піднесення. Основною з них є криза, що завершує попередній періодичний цикл і є початком наступного. Вона характеризується труднощами збуту виробленої продукції, скороченням виробництва, зростанням попиту на ліквідність (готівку), збільшенням ставки позичкового відсотка, панікою на ринку цінних паперів, швидким падінням курсу акцій, закриттям і банкрутством фірм, передусім дрібних. Криза змінюється депресією або “ тупцюванням на місці". [1]

Ідея економічних циклів сформувалась вперше у французького вченого Клемента Жюгляра ще у середині ХІХ століття. До цього увагу вчених - економістів привертали не цикли, а тільки кризи, що розглядались не як складові циклічного розвитку господарства, а як ознаки соціально-економічного катаклізму, що насувається мов хвиля цунамі, масштаби негативних наслідків якої невідомі. Мабуть, невипадково, що перші економічні цикли, пов'язані з поновленням активної частини основного капіталу, відкрив фізик за фахом Жюгляр, який визначив їх довжину у 7-11 років, тобто у середньому 9 років. Саме такий інтервал спостерігався в останні 30 років минулого століття у середньострокових циклах виробництва світових обсягів валового продукту, мінімальні темпи зростання якого припадали на кризові 1973-74, 1981-82, 1990-91, 2000-01 рр.

Фінансова криза - глибокий розлад фінансової системи держави, зумовлений економічними й політичними чинниками. До числа економічних, тих, що зумовлюють фінансову кризу, належать становище та рівень матеріального виробництва в державі. Висока вартість виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, яка зумовлена великою матеріало- і енергомісткістю виробництва, високими трудовими затратами, зменшує обсяги нагромаджень в економіці у формі прибутку, що призводить до скорочення фінансових можливостей самих підприємницьких структур, доходів держави й відповідно купівельної спроможності населення.

Фінансову кризу можуть зумовлювати також нераціональна структура виробництва, яка насамперед характеризується великою питомою вагою воєнно-промислового комплексу, залежність держави від поставок за коопераційними зв'язками енергоносіїв, сировини, матеріалів, палива. Кризові явища у сфері фінансів можуть бути викликані трансформаційними процесами в економіці, тобто зміною моделі економічного розвитку, втратою конкурентоспроможності економіки.

Усі згадані вище явища врешті-решт негативно позначаються на обсягах виробництва валового внутрішнього продукту в державі й відповідно призводять до зменшення фінансових ресурсів, що обслуговують увесь відтворювальний процес. Вони потребують проведення жорсткої політики в обмеженні споживання й витрат як на державному, так і на рівні підприємницьких структур і населення.

До переліку найбільших та найвагоміших фінансових криз ХХ ст. можна віднести наступні:

1930-і - Велика Депресія - найбільша і найважливіша економічна депресія в 20-ом столітті

1973 - Нафтова криза 1973 - ціни на нафту злетіли, викликаючи у 1973-1974 рр. крахи фондової біржі

1980-і - Латиноамериканська криза заборгованості - що починається в Мексиці

1989-91 - Ощадно-кредитна криза в США

1997-98 - Фінансова криза в Азії - девальвація та криза банківського сектору по всій Азії

У світі вирує фінансова криза. Глибина її буде значно суттєвіша, ніж у 70-ті, 80-ті, 90-ті та в першому десятиріччі нинішнього століття. Усе, що наразі відбувається, уже порівнюють з глобальною економічною катастрофою 1929-1932 рр. Більшість експертів причинами цієї кризи називають проблеми в американській економіці, що виникли внаслідок різкого скорочення заощаджень, зростання дешевих кредитів, неадекватного споживання та формування великої бульбашки передусім на ринку ризикованих іпотечних цінних паперів, так званих “subprime mortgages".

Метою курсової роботи є наукове дослідження процесів, що супроводжували світові фінансові кризи, їх наслідки та шляхи попередження, огляд політики та аналіз успішності застосування інструментів урядами країн світу у подоланні економічних спадів.

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань, які передбачалося вирішити при підготовці курсової роботи:

дослідити теоретичну основу виникнення світових фінансових криз (СФК),

визначити передумови та форми прояву СФК, етапи їх еволюції;

проаналізувати тенденції розвитку світової економіки та особливості міжнародних економічних відносин в умовах світової фінансової кризи;

визначити проблеми і наслідки СФК для групи країн світу;

проаналізувати антикризову монетарну політику центральних банків провідних країн світу.

Об'єктом дослідження є світова фінансова система в умовах кризи.

Предметом дослідження є трансформаційні процеси в економіці, монетарна політика та сучасні антикризові пакети центробанків провідних країн світу в умовах СФК.

Методи дослідження. Методологічною базою дослідження є опрацювання статистичних даних міжнародних інституцій, звітів центральних банків, наукова та періодична література, наукові статті з питань валютно-фінансової системи.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, основної частини (три розділи) та висновків. У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, предмет, об'єкт, завдання, методи дослідження. Основна частина присвячена розкриттю поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результати дослідження.

Розділ 1. Методологія досліджень світових фінансових криз

1.1 Сутність, чинники та форми прояву глобальних криз

Три століття ринкової економіки показують, що фінансові потрясіння є її органічним єством. Ці потрясіння пов'язані з циклічними економічними кризами (біржовий крах 1929 року та Велика депресія 1930-х), світовими війнами і їх наслідками (німецька гіперінфляція 1920-х років), революціями і громадянськими війнами (Франція в кінці ХVIII ст., Росія після перевороту 1917 р)

Кризи XIX і перших десятиріч XX століття відбувалися в умовах золотого стандарту, що надавало їм особливих рис, водночас загострюючи і обмежуючи деструктивні процеси. В результаті Першої світової війни і особливо після Великої депресії 1930-х років гроші втратили зв'язок із золотом, що в свою чергу змінило форми криз і, разом з тим, створило можливості для небачених раніше фінансових потрясінь. Стрижнем проблеми є високі коливання обмінних курсів і валютні кризи. Інфляція різними темпами і в різних формах розвивається у багатьох країнах, що залишається однією із головних причин валютних криз, які можна вважати особливим різновидом і складовою частиною криз фінансових. [2]

Недосконалість світової валютної системи, її суперечності, нераціональна структура виробництва - важливі причини фінансових криз.

Кризові явища у сфері фінансів можуть бути викликані трансформаційними процесами в економіці, тобто зміною моделі економічного розвитку, втратою конкурентоспроможності економіки.

Фінансова криза може бути зумовлена також політичними явищами. Це насамперед непомірні воєнні витрати, нераціональне й неефективне витрачання коштів державного бюджету та інших ланок бюджетної системи, наявність значних сум державного боргу як внутрішнього, так і зовнішнього.

Фінансовий спад може бути визваний зовнішніми причинами, насамперед тими процесами, які проходять на світових фінансових ринках. Рівень впливу зовнішніх факторів залежить від наявності й розмірів активів держави, розміщених на світових фінансових ринках. Все вищесказане становить сукупність глибинних факторів. На поверхні явищ фінансова криза в кожній державі - характеризується наявністю й величиною дефіциту бюджету та стабільністю національної грошової одиниці.

Дефіцит бюджету є причиною грошової емісії, яка викликає інфляційні процеси. Інфляція є причиною недовіри до національної валюти, бажання позбутися її шляхом обміну на стабільнішу іноземну валюту. За цих умов, якщо центральний банк держави не має достатньо резервів, аби задовольнити попит на іноземну валюту, відбувається знецінення національної грошової одиниці й відповідні втрати як на державному рівні, так і на рівні господарюючих суб'єктів і населення.

Рівень інфляції насамперед характеризує масштаби зниження платоспроможності населення та підприємницьких структур. Для покриття дефіциту бюджету урядові структури часто вдаються до введення нових податків, що теж зменшує платоспроможність населення й посилює кризові явища в економіці.

1.2 Еволюція світових фінансових криз

Про фінансові кризи у світовій економіці відомо упродовж трьох століть. Перші фінансові кризи, які серйозно вплинули на розвиток світового господарства, було піддано науковому аналізу в середині XVIII століття. У цей час найзначнішою була викликана семилітньою війною (1756 - 1763 рр.) фінансова криза у Великобританії. У подальшому фінансові кризи охоплювали США під час Громадянської війни (1861-1865 рр.), Францію під час Великої французької революції (1789-1794 рр.), царську Росію під час Кримської війни (1853-1856 рр).

Перший руйнівний фінансовий ураган відбувся у 1929 році, коли почалася Велика депресія, що продовжувалася до 1933. Експерти вважають, що через зловживання на фондовому ринку виникли передумови для найглибшої світової економічної кризи. Скорочення виробництва в окремих країнах становило більше 50%, а рівень безробіття сягав 30%. Найбільш серйозно постраждали США - країна з найрозвинутішим фондовим ринком, що стала епіцентром Великої депресії. Кризі в США передували необмежений набряк фіктивного капіталу, відрив курсу вартості акцій від їхньої балансової вартості, а також спекуляція на ринку акцій, яка вийшла з-під контролю. В результаті краху 1929-1933 pоків, курси акцій провідних американських корпорацій різко впали. Зробивши висновки з цього всеохоплюючого краху економіки, в США була введена перша у світі найбільш жорстка й ефективна система державного регулювання фондового ринку. [3]

Значно вплинули на розвиток економіки розвинутих країн світу фінансові кризи в 1937 та в 1948-1949 роках. Фінансові кризи потрясали світову економіку в 50-60-х роках XX століття. У 1997 почалася світова криза - спершу в країнах Південно-Східноі Азії, зокрема в Південній Кореї, Сінгапурі, Малайзії, Гонконзі, Індонезії, а відтак і в Японії. Для її пом'якшення та локалізації МВФ і Світовий банк надали Південній Кореї кредит у 11 млрд. дол., Індонезії - 40 млрд. дол., Таїланду - понад 16 млрд. дол. Водночас з метою послаблення ажіотажного попиту на ВКВ Південна Корея витратила понад 60 млрд. дол. своїх золотовалютних резервів, Таїланд - понад 20 млрд., Японія - майже 80 млрд. дол. Девальвації не зазнали лише ті національні валюти, резерви яких перевищували 100 млрд. дол. (Японії, Гонконгу, Тайваню), а індонезійська валюта знецінилася в 5 разів, таїландська - у 2, південнокорейська - на 30%, японська - на 3%.

Криза охопила країни СНД, передусім Росію, де приватні портфельні інвестиції становили понад 19 млрд. дол. із загальної суми інвестицій понад 24 млрд. дол., рубль за січень-серпень 1999 було девальвовано майже у 3 рази. [4]

Поглиблення фінансові кризи у Росії спричинило значне зниження цін на світовому ринку на енергоносії. Країна втратила понад 20 млрд. дол. (до жовтня 1998) і продовжувала зазнавати значних збитків. Наступний етап фінансової кризи охопив країни Латинської Америки.

Однією з головних причин світової фінансові кризи є особливості вивезення капіталу й передусім портфельних інвестицій (вкладень у цінні папери корпорацій і держави) та його суперечності. Особливості цього процесу зумовлені нерівномірністю економічного розвитку країн у межах світового господарства, засиллям ТНК.

Першопричиною сучасної світової валютно-фінансової кризи прийнято вважати нафтові шоки, які розпоч з 1970 р. і призвели до переросту заборгованості окремих країн, в основному країн, що розвививаються, у глобальну кризу заборгованості. Перший нафтовий шок 1970 року викликав різке збільшення дефіцитів поточних платіжних балансів усіх країн - імпортерів нафти. Другий нафтовий шок з 1979 по 1981 рр, ще більше ускладнив ситуацію. Спочатку вважалося, що валютно-фінансова криза матиме виключно регіональний азіатський характер. Однак невдовзі, в серпні 1998 року, вона досягла Росії, згодом України та інших держав СНД. Криза в Росії найбільш сильно вдарила по країнах, чия зовнішня торгівля була серйозно орієнтована на російські ринки. Імпорт із Росії в Україну, як і в інші прив'язані до російських поставок країни, став надто нерентабельним через девальвацію рубля і відповідного погіршення зовнішньо-торгівельного балансу цих країн із Росією. Український експорт у Росію наприкінці 1998 року також втратив сенс через неплатоспроможність російських підприємств. Російська криза сильно вдарила і по світовому фондовому ринку.

Висновки з біржової кризи 1997-1999 pp:

вперше в історії світових бірж криза вийшла не із США;

відсутність єдиного епіцентру кризи відрізняє події на світових фінансових ринках від історичних аналогів кризи 1929 і 1987 pp.;

найбільш суттєві збитки понесли і понесуть фондові ринки країн, що розвиваються;

довгострокове зменшення ліквідності ринків облігацій і акцій неминуче, і воно торкнулося також країн Центральної і Східної Європи.

Обвал світових фондових ринків у 1997-1999 pоках торкнувся й України. Вузький і все ще малоліквідний український ринок акцій також відреагував на світову фондову кризу. Наприкінці 1998 року криза знайшла відгук у Бразилії. Як показує світовий досвід, країни, які залучають значні обсяги приватного капіталу, більш вразливі у разі несподіваної зміни рівня довіри інвесторів, що можуть суттєво дестабілізувати їхню власну економіку і негативно позначитись на економіці інших країн. Саме країни Південно-Східної Азії і Латинської Америки пережили серйозні фінансові кризи, коли інвестори втратили довіру до їхньої економіки, а великий приплив капіталу змінився масовим відпливом.

Причин фінансових криз багато. Перш за все це неспроможність макроекономічної політики, слабка національна фінансова система, несприятливі зовнішні умови (наприклад, падіння цін на основний товарний національний експорт), неправильний обмінний курс (зазвичай завищений), політична нестабільність. У країнах, що розвиваються і постсоціалістичних, фінансові кризи відбуваються набагато частіше, ніж в розвинених. Країни, що розвиваються і постсоціалістичні, в ході подолання фінансової кризи втрачали до 55% свого ВВП (тоді як розвинені країни виходили з меншими витратами), а на відновлення докризових темпів економічного зростання їм вимагалося від 1,5 до 6 років. Фінансові кризи 90-хх рр. складалися з 3 хвиль: 1992-1993рр - ЄС, 1994-1995 - Латинська Америка; 1997-1998 - азіатські кризи.

Розділ 2. Сучасний стан і тенденції розвитку світової економіки в умовах кризи

2.1 Особливості міжнародних економічних відносин в умовах світової фінансової кризи

Перше десятиліття XXI століття - це, звичайно, не часи ні Великої депресії, ні післявоєнні десятиліття - абсолютно інші умови економічного розвитку, в порівнянні з ними. Але схоже на те, що при всій своїй величезній потужності, приватні фінансово-економічні корпорації, не в змозі самостійно впоратися з проблемами глибоких спадів і депресій, загрозливих найсучаснішій капіталістичній Системі, без опори на силу держави і її владно-регулюючих можливостей. [5]

2.2 Глобалізація фінансової кризи і заходи держав у відповідь

Процес банкрутства фінансово-банківських інститутів швидко перекинувся з Америки на інші країни і континенти, перш за все до Європи - через надто велику міру "переплетіння" економіки і фінансів у сучасному глобальному світі, їх взаємозалежність і взаємозв'язок. Це змусило уряди провідних європейських і інших держав приступити до консолідації своїх зусиль. Центральні банки "великої тріади" - Північної Америки, ЄС і Японії - 18 вересня 2008 року виступили із заявою про намір здійснити масову доларову інтервенцію (з метою вирішити проблему ліквідності банків), на загальну суму в 247 млрд. дол.

Головуючий в ЄС президент Франції Ніколя Саркозі, зібравши в Парижі екстренну нараду президентів таких провідних країн, як Великобританія, Німеччина і Італія, - на "антикризовий саміт" - запропонував "план" стабілізації європейського фінансового ринку. Цей план передбачав створення загальноєвропейського фонду на суму близько 300 млрд. євро, ресурси з якого могли бути використані для допомоги проблемним європейським фінансовим компаніям. Європейські експерти проводили паралелі між цим "Планом Саркозі" і "планом Полсона". Проте, "План Саркозі" (що підтримав італійський прем'єром Берлусконі), був відхилений німецьким канцлером Меркель і британським прем'єром Гордоном. Спочатку крупні європейські держави вважали за можливе здолати кризу самостійно. І лише потужні удари завдані кризою всій Системі, змусили країни ЄС перейти до реального об'єднання зусиль.

11-12 жовтня на саміті міністрів фінансів G-7 у Вашингтоні був прийнятий інший "План", який передбачав 5 пунктів:

необхідність використовування всіх наявних засобів, задля підтримання системно важливих фінансових інститутів, не допускаючи їх банкрутства;

забезпечити вживання всіх необхідних заходів для розблокування кредитних і грошових ринків, гарантувати вільний доступ банків та інших фінансових інститутів до ліквідності і фінансування;

забезпечити банки можливістю залучати капітал як з приватних, так і з державних джерел у достатній кількості для повернення довіри та відновлення кредитування бізнесу і приватних осіб;

забезпечити надійність національних програм по страхуванню вкладів через систему державних гарантій;

прийняти додаткові заходи для відновлення діяльності вторинних ринків іпотечних та інших цінних паперів.

Ці загальні принципи, що виходять далеко за межі Бреттон-Вудських угод, означають перехід всієї фінансової системи на якісно інший вектор розвитку. Це реально підтвердилося, коли було розкрито зміст рішень на вказаному саміті G-7. Зокрема, міністрами фінансів "сімки" були прийняті конкретні рішення, що свідчать про глибоку перебудову всієї світової фінансової архітектури. Суть цих змін розкрито у наступних трьох пунктах.

Федеральна резервна система США (ФРС), Європейський центральний банк (ЕЦБ), Банк Англії, Центральний банк Швейцарії - оголосили про зняття всіх обмежень щодо надання ліквідності в доларах США національним банківським системам до 30 квітня 2009 року. Згодом це рішення прийняв і Банк Японії;

Всі п'ять перерахованих вище банків негайно оголосили про перші аукціони без обмежень (по сумах): 14 жовтня на строк до 7 днів Банк Англії проводить кредитний заставний аукціон, 15 жовтня - на той же термін - банки Швейцарії і Японії; ЕЦБ того ж дня, 15 жовтня, починає програму щотижневих аукціонів. Всі 5 банків оголосили додаткові аукціони на терміни 28 і 84 днів; при цьому процентні ставки будуть фіксованими;

Європейський Центральний Банк (ЕЦБ) повідомив про своє рішення проводити аукціони з необмеженою пропозицією доларів (задля "зняття" проблеми ліквідації), принаймні, до січня 2009 року. Якщо традиційна грошова політика ЕЦБ і інших членів "сімки" будувалася на обмеженні пропозиції ліквідності, віднині єдиним інструментом регулювання рефінансування в доларах стають фіксовані передаукціонні ставки відсотка центральних банків. Це винятково важливе нововведення.

Таким чином, всі ці рішення світової фінансової влади надають глобальній фінансовій системі принципово іншу якість. Головним інструментом регулювання світових фінансів проголошується віднині не ринок, не його приватні агенти, а держави і рішення їх головних фінансових інститутів. Це, як було вище зазначено, є свідоцтвом відмови від неоліберальної доктрини як методологічної бази, що проводилася впродовж останніх трьох десятиліть, фінансово-економічної політики західних держав та інших, що крокують тією ж дорогою. [6]

Одночасно з цими рішеннями, країни ЄС прийняли свої національні "плани" порятунку фінансових систем, сконцентрувавши для цього величезні фінансові ресурси: Великобританія - 980 млрд. дол., Німеччина - 643 млрд., Франція - 540 млрд., Італія - 200 млрд. дол., Іспанія - 150 млрд. дол., Швеція - 120 млрд. дол. Звісно, країни ЄС мусять долати труднощі в економічному розвитку не менші, ніж США. Їх економічне зростання також припинилося. Відповідно, зростають масштаби соціальних проблем. Їх пропонується вирішувати вже не через всесильний ринок, а цілеспрямовану державну політику. [7]

Вже далеко непростий випадок спроб 14-ти Центральних банків найбільш розвинених країн світу об'єднати свої зусилля для запобігання серйознішій загрозі краху світової фінансової системи, показує, що потрібні інші, потужніші зусилля, при чому такі, які мають якісно інші властивості - для створення міжнародної (наднаціональної) системи регулювання глобальних фінансово-економічних процесів. Треба визнати, що бреттон-вудські інститути, що були створені для цієї мети, - безсилі в сучасних умовах, і необхідно почати негайні консультації для пошуку нових міжнародних механізмів регулювання з чітко вираженим наднаціональним елементом. Інакше світова фінансова система, разом із всією світовою економікою, зазнає краху.

2.3 Проблеми і наслідки світової фінансової кризи для групи країн США

Віце-президент Федерального резервного банку Сан-Франциско Сімон Кван заявив, що спад в американській економіці збережеться до другої половини 2009 року. Нинішній економічний спад розвивається по найгіршому сценарію як по тривалості, так і по кількості втрачених робочих місць, починаючи з післявоєнних років. При цьому ефект від надання допомоги фінансовому сектору економіки почне проявлятися не раніше, ніж через півроку. [Forex News, 22 грудня]

За аналітичними даними, падіння ВВП за жовтень-грудень 2008 року становило більше 6% в річному вимірі, що є найнижчим показником з 1982 року. При цьому, за різними оцінками, падіння реального ВВП Сполучених Штатів може скласти від 2% до 5% у 2009 році.

Приватне споживання знизилось на 3,8% дпр при попередньому прогнозі 3,7% дпр. Інвестиції знизились на 5,3% дпр при попередньому прогнозі 5,6% дпр. Водночас інвестиції у будівництво знизились на 16,0% дпр. Експорт зріс на 3,0%, імпорт знизився на 3,5%.

Продажі нових будинків у США в листопаді 2008 року знизились на 35,3% у порівнянні із листопадом 2007 року і становили 401 тис. одиниць. Це найнижчий рівень продажу нерухомості на первинному ринку, починаючи з січня 1991 року. Більшість економістів не очікують зростання кількості проданих будинків до середини 2009 року. [US Department of Commerce, 23 грудня]

Кількість звільнених працівників у США в листопаді 2008 року досягла 533 тис. осіб - це найгірший рівень за останні 34 роки. В цілому, з початку економічного спаду в США - з листопада 2007 року - роботу втратили 1,9 млн. осіб, при чому 1,26 млн. робочих місць було скорочено за останні три місяці. Рівень безробіття станом на листопад складає 6,7% - найвищий рівень за останні 15 років. [The Labor Department,19 грудня]

Два найбільших виробники автомобілів в США - General Motors і Chrysler - отримали кредитну лінію у розмірі 17,4 млрд. дол. США до кінця березня 2009 року для відновлення ліквідності, що дозволить компаніям не зупиняти виробництво в наступному році. Умовою отримання кредитів від уряду США є проведення реструктуризації, що має скоротити неефективні витрати та сприяти довгостроковій стійкості компаній. Ford Motor Co. подасть заявку на отримання урядових кредитів у наступному році за умови подальшого скорочення попиту на автомобілі.

Європейський Союз.

Європейська комісія повідомила, що економіка Єврозони вже увійшла в рецесію і економічне зростання відновиться не раніше 2010 року. В жовтні замовлення промисловості в 15 країнах-членів скоротились на 15,1% порівняно із вереснем. Без врахування транспорту, замовлення зменшились на 14%. [Bloomberg, 22 грудня]

Другий найбільший європейський виробник автомобілів Peugeot скоротив 3,5 тис. осіб. Renault SA оголосив про звільнення 6 тис. Працівників в Європі. Valeo SA повідомив 17 грудня, що у випадку продовження сповільнення, буде звільнено 5 тис. Працівників. [Bloomberg,19 грудня]

Виробники вантажних автомобілів (Daimler AG, Volvo AB та MAN AG) також оголосили про скорочення тисяч працівників та зниження рівня виробництва. В листопаді найбільші зниження продажів вантажівок мали місце в Іспанії, Португалії та Німеччині (на 58%, 40% та 34% відповідно). Компанія Volvo оголосила 16 грудня про зупинку виробництва в Європі на 25 днів у першому кварталі 2009 року.

В третьому кварталі вперше з 1995 року в Єврозоні було зареєстровано зниження рівня зайнятості. Скорочення становило 0,1%, або 80 тис. осіб [Форекс новости, 16 грудня]. За прогнозом Європейської комісії, у 2009 в країнах ЄС рівень безробіття зросте до 7,8%, а в країнах Єврозони до 8,4%. Інфляційний тиск зменшуватиметься. В багатьох країнах-членах ЄС погіршиться фіскальна позиція.

Великобританія.

Відповідно до інформації офісу національної статистики Великобританії, у третьому кварталі 2008 року ВВП країни скоротився на 0,6% порівняно із другим кварталом, найбільше з 1990 року. В цьому ж кварталі дефіцит рахунку поточних операцій підвищився до 7,7 млрд. фунтів порівняно із 6,4 млрд. фунтів у другому кварталі. [інформаційне агентство Великобританії Bloomberg bloomberg.com]

Сповільнення економіки, зокрема, призвело до банкрутства роздрібних торгівельних мереж, а саме Woolworths Group Plc and MFI Group Ltd. Перша з них закрила свої магазини у Великобританії до 5-го січня 2009 року. Відповідно 27 тис. Працівників залишилась без роботи. Остання закрила свої магазини меблів у грудні.

За оцінками Capital Economics (провідна дослідницька організація Великобританії), ВВП країни скоротиться на 2,5% у 2009 році. [The Daily News, 23 грудня]

Іспанія.

Відповідно до даних Інституту національної статистики, ВВП скоротилось на 0,2% в третьому кварталі 2008 року порівняно із другим кварталом.

Державний сектор з економічних питань Девід Вегара: “Не виключено, що Іспанія увійде в рецесію…Без сумніву, що принаймні до середини наступного року можна очікувати низьку економічну активність…, але в кінці 2009 року очікується зростання економіки".

Відповідно до інформації Міністерства праці Іспанії в листопаді 171 тис. Осіб додатково звернулось за отриманням допомоги по безробіттю. Відповідно кількість зареєстрованих безробітних зросла до 3 млн. осіб, що на 42,7% вище, ніж роком раніше. [EWP, 2 грудня]

За оцінкою ОЕСР, ВВП Іспанії скоротиться на 0,9% у 2009 році. Водночас для відновлення економічного зростання є необхідними реформи, деякі з яких є болючими для працівників. [Finance Blog,19 листопада]

Німеччина.

ВВП Німеччини скоротився на 0,4% та на 0,5% у другому і третьому кварталі 2008 року відповідно. За інформацією Міністерства економіки Німеччини, промислове виробництво скоротилось на 3,6% у вересні порівняно із серпнем 2008 року. [BBC, 13 листопада]

Впевненість бізнесу знаходиться на мінімальному за 25 років рівні [The Guardian,20 грудня]. Відповідно до прогнозу Міністерства економіки, ВВП крах не скоротиться на 3% у 2009 році.

Франція.

У жовтні випуск переробної промисловості скоротився на 2,7% порівняно із вереснем, а експорт товарів скоротився на 4,5%. [Bloomberg,19 грудня]

Відповідно до інформації національного офісу статистики, ВВП скоротився на 0,8% у четвертому кварталу 2008 року та ще на 0,4% протягом перших трьох місяців 2009 року. Загалом у 2009 році очікується скорочення ВВП на рівні 0,4%. Настрої бізнесу є на мінімальному за 15 років рівні.

Росія.

В листопаді 2008 промисловість впала на 8,7%. В обробних виробництвах падіння досягло 10,3%, у виробництві та розподілі енергії, газу і води - 9,3%. Якщо не враховувати сезонний чинник, обробка скорочується вже три місяці поспіль.

Зафіксовано різке скорочення доходів Федерального бюджету у листопаді 2008 року. У жовтні до Федерального бюджету РФ надійшло 937 млрд. руб. доходів, а в листопаді - 571 млрд. руб. При цьому податкові збори впали більш ніж у двічі: з 437 млрд. руб. до 204 млрд. руб. Митна служба в листопаді зібрала на 26% менше - 347 млрд. руб. проти 470 млрд. руб. у жовтні.

Російські вчені пояснюють причини такої сумної картини: прибуток по багатьох секторах змінився збитками, зниження кількості операцій неминуче зменшує нарахування ПДВ, а звільнення персоналу та зрізання зарплати одразу ж скорочують надходження від єдиного соціального податку.

Через таке різке зниження податкових надходжень в листопаді в Росії утворився дефіцит бюджету. Як повідомив Мінфін, за 11 місяців 2008 року профіцит федерального бюджету становив $99 млрд. А з урахуванням того, що за 10 місяців профіцит становив приблизно $100 млрд., дефіцит у листопаді дорівнює близько $1 млрд.

Скорочення валютної виручки від експорту нафти, метальних добрив і інших товарів, а також масовий відплив капіталу спричинили девальваційний тиск на рубль і призвели до стрімкого скорочення золотовалютних резервів Центробанку РФ.

Наразі рівень безробіття в Росії знаходиться на рівні 6% економічно активного населення. Міністерство соцрозвитку РФ говорить про можливий рівень безробіття в 2009 році близько 10%. Число безробітних за другий тиждень грудня 2008 року зросло на 5%. А за прогнозом Центру соціальної політики Інституту економіки Російської академії наук, безробіття в країні до кінця наступного року подвоїться і становитиме 10-12%.

Крім того, проблема зайнятості населення в Росії має свою специфіку. Зараз в РФ налічується 700 так званих ”мономіст" з єдиним діючим великим містоутворювальним підприємством. Саме такі міста і населенні пункти перші постраждають від безробіття. Спостерігатиметься різка диференціація: в якихось регіонах буде рівень безробіття в межах допустимого, десь буде вельми серйозне його перевищення.

У 2009 році безробітними можуть стати 7-8 мільйонів росіян.

Китай.

Світовий банк знизив прогноз ВВП Китаю з 9,2% до 7,5% в 2009 році та переглянув прогноз на 2008 рік - до 9,4%. Відповідно до прогнозу інфляції в Китаї в 2008 році становила 6,2%, і в 2009 - 2,0%. Профіцит рахунку поточних операцій знизиться до 8,9% від ВВП в 2009 році порівняно з 9,3% в поточному році і 11,3% в 2007році через суттєве руйнування експорту. [Herald Tribune, 25 листопада]

Виробництво металу в Китаї скоротилося на 12,4% порівняно з попереднім роком, а зростання обсягів промислової продукції уповільнилось до 5,4% у листопаді порівняно з 8,2% в жовтні. Виробництво електроенергії в листопаді скоротилося на 9,6%. Деякі економісти прогнозують, що Китай зіткнеться з проблемою надлишкових потужностей. Єдиним позитивним моментом залишається доволі сильний стимулюючий пакет, що був введений Китаєм для підтримки виробництва. Хоча на даний момент судити про його ефективність зарано, деякі позитивні моменти вже вже можна оцінити - банківське кредитування зросло на 16,0% в листопада при зростаючому попиті на цей вид банківських послуг. [Blogging stocks, 17 грудня]

Рівень безробіття в Китаї насправді набагато вищий, ніж офіційний показник: в поточному році біля 670000 малих фірм припинили свою діяльність під тиском світової кризи. Chen Quansheng повідомив, що було скорочено близько 6,7 млн. робочих місць, в переважній більшості в експортному Гуанджонзі, що призводить до того, що рівень безробіття на разі знаходиться за межами офіційного показника в 8,3 млн. осіб. Галузі з інтенсивним використанням робочої сили потребують державної підтримки на фоні скорочення світового попиту на експортну продукцію. [The Funancial Express, 23 грудня]

Японія.

Уряд Японії оприлюднив статистику за третій квартал 2008 року: реальний ВВП знизився на 0,5% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, або на 1,8% у річному вираженні. Найбільшого падіння зазнало машинобудування, що залежить від попиту на зовнішніх ринках. Експорт зріс у третьому кварталі лише на 0,8% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, тоді як у другому кварталі експорт зріс на 2,6%, а протягом 2004-2007 експорт зростав в середньому на 9,8%. В результаті, Economist Intelligence Unit прогнозує падіння реального и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.