На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Сучасн неокласичн та посткейнсанськ модел формування економки. Головн закономрност свтового економчного розвитку економчної рвноваги. Формування економчної модел майбутнього свтового господарства. Глобалзаця економчних процесв.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 22.11.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
Формування економічної моделі майбутнього світової економіки
Курсова робота
Зміст

Вступ
Розділ 1. Основні моделі та сутність економічного розвитку
1.1. Неокласична модель
1.2. Кейнсіанські моделі
1.3. Сучасні неокласичні та посткейнсіанські моделі формування економіки
Розділ 2. Головні закономірності світового економічного розвитку
2.1. Головні елементи глобальної економіки
2.2 Сутність світової економічної рівноваги
2.3. Основні пропорції світової економіки
Розділ 3. Формування економічної моделі майбутнього світового господарства
3.1. Формування моделі економічної єдності світу
3.2. Глобалізація економічних процесів
Висновки
Список використаної літератури

Вступ

На рубежі двох тисячоліть різко загострилися проблеми соціально-економічного розвитку. Головна суперечність світової економіки дедалі більше проявляється у скороченні й поступовому вичерпуванні традиційних ресурсів господарського зростання за істотного збільшення кількості населення планети. Розв'язання вказаної суперечності спонукає до активного пошуку нової моделі економічного розвитку, яка б передбачала, з одного боку, перехід до використання принципово нових джерел і видів ресурсів господарського розвитку, а з іншого - до певної регуляції співвідношення між кількістю населення та наявним обсягом споживчих благ для задоволення його потреб.

Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типу цивілізації третього тисячоліття. Розв'язання цих нагальних завдань здійснюється на різних рівнях та у різноманітних сферах суспільства. Світові проблеми обговорюються, вивчаються й вирішуються певною мірою в Організації Об'єднаних Націй та її підрозділах, регіональні питання - у межах сучасних інтеграційних об'єднань, економіка окремих країн - державними й іншими установами, науково-дослідними інституціями. За такого великого розмаїття неабиякого значення набуває наукове узагальнення, синтез існуючих теорій і концепцій та їх адаптація до потреб і реалій економіки України.

Механізми регуляції економічного життя є багатошаровою розгалуженою структурою, фундаментом якої слугує сучасний ринок з іманентними атрибутами: приватною власністю, конкуренцією, вільним підприємництвом, ініціативою, законодавством, що регулює увесь комплекс господарських і соціально-трудових відносин.

Актуальність теми даної курсової роботи визначається тим, що господарська практика країн світового співтовариства засвідчує, що оптимізація економічних відносин, вирішення проблем розвитку вимагають застосування багатоступінчастих підходів, які ґрунтуються на широкому врахуванні загальноцивілізаційних закономірностей, регіональних та національних особливостей, історико-генетичних і етнічних факторів, географічних, психологічних та інших чинників. Вивчення цих аспектів неможливе без вивчення закономірностей розвитку сучасної економічної моделі, без аналізу факторів та чинників формування економічної моделі майбутнього.

Метою даної курсової роботи є аналіз сукупності економічних відносин, які виникають при формування сучасної моделі світового ринку.

Для вирішення означеної мети, ми поставили перед собою ряд наступних задач:

· розглянути існуючі основні моделі формування світової економіки;

· визначити сутність економічного розвитку;

· проаналізувати головні закономірності розвитку сучасного світового господарства;

· вивчити основні тенденції формування економічної моделі світового господарства майбутнього.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи виступають процеси розвитку сучасної світової економіки.

Предмет дослідження даної курсової роботи - тенденції формування економічної моделі третього тисячоліття.

Теоретико-методологічну основу курсової роботи складають досягнення світової економічної думки, класичні та сучасні теорії макроекономічних відносин, дослідження міжнародних економічних.
На сучасному етапі розвитку макроекономічної думки здійснюється багато наукових досліджень, мета яких - розгляд та встановлення взаємозв'язків між тими процесами, що відбуваються в світовій економіці. Серед зарубіжних науковців вивченням макроекономічних моделей розвитку економіки займалися - Е. Долан, Д. Ліндсей, К. Макконел, П. Самуельсон, Р. Ф. Харрод та інші. Серед українських вчених вивченню макроекономічних аспектів економіки присвячено праці, підручники та посібники таких авторів як А. С. Філіпенко, В. А. Вергун, І. В. Бураківський, В. Д. Сікора, О. І. Рогач, М. А. Дудченко, О. K. Кузьмінська, В. С. Будкін, В. Я. Красильчук, Н. А. Черних, Ю. С. Скороход, Є. Ф. Ростов, О. Г. Голиченко та інші.
Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. У першому розділі «Основні моделі та сутність економічного розвитку» нами розглянуті теоретичні питання щодо визначення сутності розвитку світової економіки та розглядаються існуючі моделі економічного зростання. У другому розділі «Головні закономірності світового економічного розвитку» проаналізовано головні елементи глобальної економіки та сутність світової економічної рівноваги й пропорції. У третьому розділі «Формування економічної моделі майбутнього світового господарства» висвітлено проблеми формування економічної моделі майбутнього та визначення головних тенденції розвитку світової економіки ХХІ століття..

Розділ 1. Основні моделі та сутність економічного розвитку

1.1. Неокласична модель

Економічне зростання виражається у зростанні реального національного обсягу виробництва у вигляді ВВП, ВНД або цих показників на душу населення:

(1.1)

Розрізнюють поняття екстенсивного та інтенсивного економічного зростання. Перше відбувається за рахунок застосування додаткових ресурсів, горизонтального розширення виробництва, при цьому рівень продуктивності праці залишається незмінним [9, с. 452]. Неокласична модель Р. Солоу, відомого економіста, лауреата Нобелівської премії з економіки, ілюструє вплив заощаджень, інвестицій, технічного прогресу та демографічного фактора на зростання обсягу виробництва. Як і більшість інших моделей, вона є екзогенною. Попередньо передбачається, що трудові ресурси і технологія мають константний характер. Пропозиція товарів за Р. Солоу визначається виробничою функцією. При цьому вважається, що існує постійна віддача від масштабу. В якості виробничої функції застосовується функція Кобба-Дугласа. Якщо використовувати не абсолютні показники, а показники в розрахунку на одного робітника, тобто показники капіталоозброєності одного робітника та продуктивності праці одного робітника, то можна визначити, що:

(1.2.)

де k - капіталоозброєність одного робітника, у - продуктивність праці

одного робітника. Відповідно, можна записати:

(1.3.)

Графічне відображення цієї функції представлене на рис. 1.1

Рис. 1.1. Виробнича функція

Нагромадження капіталу забезпечує економічне зростання. Р. Солоу вважає, що обсяг інвестицій на одного робітника залежить від доход і = sy; а доход, у свою чергу, є функцією від рівня капіталоозброєння:

y = f(k)=>i = s f(k) (1.4.)

Отже, чим вищий рівень капіталоозброєння, тим вищий рівень інвестицій і доходу, що відображає рис. 1.2. [9, с. 456].

Рис. 1.2. Доход, споживання та Рис. 1.3. Вибуття капіталу

інвестиції

З іншого боку, важливий вплив на визначення точки довгострокової рівноваги економіки чинить норма вибуття капіталу. Якщо 5 - норма вибуття (амортизації), то кожний рік внаслідок зношення вибуває 8-к капіталу (рис. 1.3). Зростання капіталоозброєння відповідає більшому вибуттю капіталу.

Сукупний вплив інвестицій і амортизації на зміну запасу капіталу на одного робітника на рік має вигляд:

Ak = i-6k; i = s f(k); Ak = s f(k)-5k (1.5.)

Таким чином, величина s виступає як головна детермінанта рівня стійкого капіталоозброєння [9, с. 455].

Рівень накопичення капіталу, який забезпечує стійке капіталоозброєння з максимальним рівнем споживання (с**), називається золотим рівнем накопичення капіталу (к**) за Е. Фелпсом. Тож якщо:

то максимальний обсяг споживання можна забезпечити у випадку:

с = f(k )-8k (1.6.)

З багатьох можливих стійких рівнів капіталоозброєння слід визичити такий, за якого споживання має максимальний рівень (рис. 1.4): точка, де зростання запасу капіталу на одиницю забезпечить зростанню пуску, що дорівнює граничному продукту капіталу МРК та забезпечення, збільшення вибуття на величину 5.

Рис. 1.4. Максимальний рівень споживання

Зростання заощаджень забезпечує тимчасове економічне зростання до стійкого стану. Модель Р. Солоу доводить, що норма заощадження є головним фактором, що детермінує стійкий рівень капіталоозброєнн - рівень випуску. Але така модель не в змозі пояснити перманентне стабільне економічне зростання, характерне для більшості розвинутих країн протягом XIX - XX ст. Для пояснення причин безперервного зростання Р. Солоу використовує два основних фактори.

1. Зростання чисельності населення. Зростання населення призводить до зниження капіталоозброєння на одного працівника:

де (5 + n)k - критична величина інвестицій. Це інвестиції, що необхідна для підтримання запасу капіталу на одного працівника на постійному рівні. Вона забезпечує заміщення вибуття капіталу 5к новим капіталом і новими робітниками з колишнім рівнем капіталоозброєності.

2. Технологічний прогрес в моделі розглядається через ефективність праці одного робітника:

(1.7.)

де Е - ефективність праці одного робітника; L * Е - ефективні одиниці робочої сили.

Якщо припустити, що технічний прогрес призводить до приросту з постійним темпом g, то L * Е зростає з темпом п + g. Зростання ефективності праці аналогічне за дією зі зростанням кількості населення [9, с. 457].

Отже, виходячи з рівнянь:

можна отримати модифікацію «золотого правіша», яке враховує дію факторів зростання населення та науково-технічного прогресу:

(1.8.)

Модель Р. Солоу розкриває механізм довгострокового економічного зростання. В якості основи вона визначає технологічний прогрес і пропонує механізм забезпечення стабільного зростання добробуту населена.

1.2. Кейнсіанські моделі

В кейнсіанських моделях в якості стратегічної величини, за допомогою якої можливе регулювання економічного зростання, виступають інвестиції.

Модель Є. Домара

Є. Домар виходив з припущення, що на ринку праці існує постійне перевищення пропозиції над попитом. Це забезпечує незмінність цін. Для збереження повної зайнятості ресурсів в довгостроковому періоді сукупний попит повинен зростати пропорційно виробничим можливостям:

(1.9.)

де Pt*Pt+l - виробничі можливості в момент t та t+1; yt, yt+1 - сукупний попит в момент t та t+1.

Якщо в момент t досягається повна зайнятість ресурсів, то зміна р залежить від зміни чистих інвестицій, де а - гранична продуктивність інвестицій [17, с. 391].

Стан повної зайнятості можна отримати лише тоді, коли інвестиції і доход будуть постійно зростати на величину, що дорівнює добутку граничної схильності до заощаджень на граничну продуктивність інвестицій.

Модель Р. Харрода

Р. Харрод поставив більш складне завдання розробки загальної теорії зростання економіки. Його модель включає ендогенну теорію інвестицій, засновану на принципі акселерації і очікуваннях підприємців.

З боку пропозиції припускається, що підприємці планують виробництво на основі адаптивних очікувань:

(1.10.)

де р - пропозиція товарів з боку підприємців у поточний та попередні періоди; b - коефіцієнт, який може бути більшим, меншим чи дорівнювати 1, в залежності від того, якій з гіпотез відповідає величина попиту в момент часу (t -1).

З боку попиту Р. Харрод припускає незмінність граничної схильності до споживання і визначеність обсягу інвестицій (І) принципом акселерації.

Поряд з гарантованим темпом зростання Харрод увів поняття «природного» темпу зростання, під яким розумів такий темп зростання капіталу і національного доходу, який забезпечує повну зайнятість зростаючої пропозиції праці.

Якщо у вихідному періоді існує повна зайнятість і капіталоозброєність праці постійна, як це передбачається в посткейнсіанських моделях, то природний темп зростання економіки дорівнює темпу зростання трудових ресурсів [17, с. 399].

Співвідношення між значеннями гарантованого і природного темпів зростання визначає стан економічної кон'юнктури.

Якщо темп зростання трудових ресурсів («природний» темп зростання національного доходу) відстає від темпу зростання капіталу («гарантованого» темпу зростання національного доходу), то внаслідок нестачі трудових ресурсів очікуваний підприємцями темп зростання не буде досягнутий. В результаті обсяг інвестицій скоротиться і виникне депресія.

Відповідно при зворотному співвідношенні, коли природний темп зростання перевищує гарантований, фактичний темп зростання може бути рівним гарантованому, й економіка опиниться в стані динамічної рівноваги за наявності кон'юнктурного безробіття.

У випадку перевищення природного темпу зростання над гарантованим фактичний темп зростання також може виявитися вище за гарантований, оскільки надлишок трудових ресурсів дозволяє збільшити інвестиції.

Тоді фактичний обсяг виробництва перевищить очікуваний, стимулюючи подальше зростання інвестицій і викликаючи бум [28, с. 405].

Таким чином, в моделі Харрода, як і в моделі Домара, динамічна рівновага в умовах економічного зростання нестійка.

1.3. Сучасні неокласичні та посткейнсіанські моделі формування економіки

Використання моделей з екзогенним науково-технічним прогресом не відповідає сучасному типу економічного зростання. Одним із перших вирішити цю проблему спробував К. Ерроу, який запропонував враховувати в моделі ендогенність НТП шляхом залучення показника рівня освіти персоналу під час використання основних фондів. Продовженням моделі К. Ерроу є розробка Е. Шешинські, який використовує в моделі виробничу функцію:

Y = F(L, K) (1.11.)

де - коефіцієнт ефективності праці, який повністю визначається обігом основного капіталу, що використовується і акумулює попере інвестиції.

Відповідно даної виробничої функції темп зростання випуску GY може бути визначеним у вигляді суми комбінації темпів зростання виробничих ресурсів GK і величини, пропорційної темпу зростання коефіцієнта ефективності праці GL:

(1.12.)

де р - логарифмічна похідна по К, до того ж р менша за одиницю; - еластичність національного продукту за капіталом; L - еластичність національного продукту за працею [21, с. 283].

Наприкінці 80-х років починається моделювання впливу інноваційної діяльності і накопичення людського капіталу на економічне зростай засобом технологічних зсувів. Модель економічного зростання П. Ромера передбачає можливість досягнення всього приросту ВВП за рахунок лише технологічних змін. Необхідності обов'язкового зростання кількості праці немає. П. Ромер розглядає виробничу функцію у вигляді:

(1.13.)

Така виробнича функція враховує поділ праці на кваліфіковану некваліфіковану: L - обсяг кваліфікованої праці, L - обсяг некваліфікованої праці, 1 та L - коефіцієнти ефективності відповідно до кваліфікованої та некваліфікованої праці. Вони залежать від обсягу наявних. технологічних розробок, а не від загального обсягу капіталу. Крім того береться до уваги вплив наявної множини технологічних розробок на основний капітал. Для цього в якості фізичного капіталу використовується певний агрегат, компоненти якого відповідають елементам множини технологічних знань.

Виробнича функція, яку запропонував П. Ромер, має наступний вигляд:

(1.14.)

де J - множина технологій та множина технологічних розробок одночасно.

Проведений П. Ромером аналіз довів, що на економічне зростання впливає:

· загальний обсяг висококваліфікованої праці (науково-дослідницької) в економічній діяльності;

· ставка відсотка;

· еластичність накопичених витрат на технологічні знання;

· продуктивність науково-дослідницької праці;

· співвідношення еластичностей національного продукту за

· кваліфікованою працею та за капіталом

·

· еластичність сукупного попиту за загальним індексом цін;

· еластичність загального індексу цін відносно цін на інвестиційні
товари [17, с. 419].

Відомою посткейнсіанською моделлю економічного зростання є модель Ван дер Плюга. Модель складається з трьох диференційних рівнянь.

Ортодоксальний кейнсіанський підхід, який передбачає сувору взаємододатність факторів виробництва, вчений послаблює введенням фактора технологічного прогресу. Передбачається, що виготовляються товари для споживання і інвестицій. Пропозиція праці (L) екзогенно зростає зі швидкістю п. Попит на продукцію складається з частини, що відповідає споживанню (С), та частини, що відповідає інвестиціям (І). Обсяг виготовленої продукції (Q) забезпечує чистий доход (Y) у вигляді заробітної плати (WE), (W - рівень заробітної плати, Е - кількість робітників), чистого прибутку (f) і амортизаційних витрат (D), з нормою амортизації (di). Чистий доход витрачається на придбання товарів та на накопичення (S):

(1.15.)

де s та г - відповідно коефіцієнти схильності до заощадження чистого доходу та схильності до зростання добробуту [17, с. 425].

За умови довгострокового збалансованого зростання гарантована швидкість зростання має бути тотожною природній швидкості. Продуктивність праці в моделі Ван дер Плюга визначається за допомогою виробничої функції Кобба-Дугласа після експліцитного виразу фактора технічного прогресу та переходу від ефективних одиниць до первісної розмірності:

Константа d залежить від вихідного стану економіки, Е - визначає показник кількості зайнятих (Е), розрахований в ефективних одиницях, w* - константа, яка залежить від фактора технічного прогресу.

Розділ 2. Головні закономірності світового економічного розвитку

2.1. Головні елементи глобальної економіки

Процес формування елементів глобальної економіки розвивається одночасно в кількох напрямах. Перший з них пов'язаний зі збутом товарів і послуг на внутрішньому ринку в умовах, з одного боку, значного зростання масштабів виробництва, з іншого - відносного насичення потреб усередині країни саме на товари і послуги національного виробництва. На цій основі виникає постійна потреба в пошуку зовнішніх ринків для реалізації валового продукту у вартісній та натурально-речовій формах. Другий напрям дещо протилежний. Він передбачає широкий вихід на світовий ринок у зв'язку з відсутністю в національному господарстві всієї гами засобів і предметів праці, які б забезпечували безперервність і розширення процесу виробництва.

Глобальна економіка включає в себе такі головні елементи:

· міжнародну науково-технічну сферу;

· систему міжнародного виробництва;

· світовий ринок і міжнародну торгівлю;

· міжнародну валютно-фінансову систему [26, с. 171] [Додаток А, Б].

Міжнародні науково-технічні відносини найбільш концентровано реалізуються у формуванні світового ринку технологій, «ноу-хау», патентів і ліцензій, інжинірингових та інформаційних послуг. Відповідно до визначальних тенденцій світового економічного розвитку в сучасних умовах різко посилюється значення науково-технічних компонентів господарського зростання як факторів динамізації та якісного вдосконалення виробництва. Так, обсяг наукової діяльності подвоюється приблизно кожні 10-15 років, а кількість науковців, за даними ЮНЕСКО, за останні 50 років зростала майже в 4 рази швидше, ніж загальна чисельність населення, подвоюючись у розвинутих країнах через 7-10 років. Подвоєння кількості заявок на наукові відкриття та винаходи відбувається в середньому кожні 2,5-3 роки [26, с. 179].

Згідно з прогнозами, у XXI столітті науково-дослідною роботою буде займатися близько 20 % працездатного населення. На цій основі посилюватимуться процеси інтелектуалізації виробництва і праці, зростатиме ефективність використання всіх ресурсів. Провідні позиції в міжнародному технологічному обміні міцно утримують США, частка яких у продажу ліцензій - майже 2/3 світового обсягу. Слідом ідуть Японія, Велика Британія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург і Швеція.

Останнім часом значну активність у цій сфері виявляють також Австралія, Нова Зеландія, Бразилія, Мексика, Марокко та інші країни. Сфера міжнародного виробництва як елемент глобальної економіки викристалізовується Нині на основі взаємодії трьох найголовніших процесів: міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва, спільної інвестиційної діяльності й спільного підприємництва. Найвиразніше тут проявляється роль ТНК, спільних підприємств, вільних економічних (експортних) зон тощо. Відносини у сфері міжнародного виробництва визначають зміст, динаміку і структуру господарської взаємодії в інших підсистемах світової економіки [23] [Додаток В].

У процесі посилення глобалізації господарського життя органічно поєднуються національні та інтернаціональні форми виробництва. На цій основі розвивається міжнародне (багатонаціональне) виробництво внаслідок взаємодії в єдиному виробничому процесі різноманітних за своїм походженням ресурсів і факторів. Найяскравіше це проявляється в діяльності ТНК, спільних підприємств, при реалізації міжнародних інвестиційних проектів, у межах вільних економічних зон тощо. У цілому на вказані форми міжнародного виробництва тепер припадає від 30 до 50 % матеріального, фінансового й технологічного обороту світової економіки. Функціональною сферою світової економіки, в якій віддзеркалюється рух різноманітних ресурсів, що переміщуються між країнами, регіонами, фірмами та юридичними особами, є міжнародний обіг, світова торгівля. Про зростаюче значення міжнародної торгівлі в сучасному світовому економічному розвитку свідчать такі дані. У 1900 р. обсяг світової торгівлі щодо світового валового національного продукту (ВНП) становив 12 %, а в середині 80-х років - уже 26 %.

Наведені цифри переконливо свідчать про випереджаюче зростання міжнародної торгівлі порівняно з соціальним продуктом. Розгортаються процеси, пов'язані з поглибленням міжнародного поділу й кооперації праці, глобалізацією господарських зв'язків, посиленням взаємозалежності країн і регіонів світу. Найважливіші тенденції в розвитку міжнародної торгівлі спричинені вирішальним впливом на її динаміку й структуру сучасної науково-технологічної революції, радикальних змін, що відбуваються в системі «наука-техніка-виробництво» [27, с. 29].

Головна і зрештою довготривала тенденція полягає в тому, що в загальному товарообороті збільшується частка готових промислових виробів при відповідному-зменшенні питомої ваги сировинних товарів. Важливою функціональною складовою економічної структури світу є міжнародна валютно-фінансова система. В умовах карколомного розширення ринкових відносин за рахунок держав Центральної, Південне-Східної Європи та колишнього СРСР роль цієї суто економічної сфери світового господарського життя незмінно посилюється, збільшуються масштаби та обсяги міжнародних фінансово-кредитних операцій, зростає кількість суб'єктів валютно-фінансових відносин, з'являються нові міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації. За оцінками, річний обсяг міжнародних фінансових операцій у 10-15 разів перевищує масштаби світової торгівлі, тобто сягає приблизно 150 трлн. дол.

Найхарактернішими ознаками міжнародної валютно-фінансової системи є: наявність «плаваючих» валютних курсів, що функціонують на основі Ямайських угод (1976 р.); диверсифікація ліквідних засобів унаслідок впровадження в обіг міжнародних спеціальних прав запозичення (СПЗ) та євро, підвищення ролі в міжнародних розрахунках валют провідних індустріальних держав (США, Японії, Німеччини, Англії, Франції); функціонування розгалуженої системи міжнародних фінансових центрів, що забезпечують переміщення фінансових ресурсів у світовому масштабі; створення світової телекомунікаційної мережі (СВІФТ), яка об'єднує міжнародну валютно-фінансову систему в органічну цілісність, надає їй відчутних рис глобального характеру. Світові гроші - головна ланка міжнародної валютної системи [22, с. 95].

Вони є логічним продовженням внутрішніх грошей, вищою формою їх функціонального застосування. Міжнародну валютну систему складають два головні грошові блоки: резервні національні валюти та наднаціональні валюти. Головна функція міжнародної валютної системи - ефективне опосередкування платежів за експорт та імпорт між окремими країнами і створення сприятливих умов для розвитку міжнародної системи виробництва й поділу праці.

2.2 Сутність світової економічної рівноваги

Економічна рівновага - одне з ключових понять, що розкриває закономірності розвитку господарства на макрорівні і в національному, й у світовому масштабі. Концептуальні засади теорії економічної рівноваги були сформульовані в XIX - першій половині XX ст. у працях західних економістів А. Курно, Л. Вальраса, В. Джевонса, А. Маршалла. Сучасні інтерпретації здійснені теоретиками неокласичного синтезу - американськими авторами Дж. Хіксом і П. Самуельсоном. Найдосконалішим є вчення про часткову і загальну економічну рівновагу (М. Кондратьев). Член Римського клубу Е. Пестель дав визначення глобальної економічної рівноваги, російський учений О. Богданов ще у 20-ті роки вживав терміни «гранична» рівновага та «рухлива» рівновага. З часів Л. Вальраса в науковий обіг введено поняття «конкурентної» рівноваги, а в наші дні обґрунтовано норму рівноваги, статичну і динамічну рівновагу [25, с. 246].

Сутність економічної рівноваги полягає в дотриманні відповідності між матеріально-речовою і вартісною частинами суспільного продукту, між попитом і пропозицією на ринку (товарному, інвестиційному, фінансовому, ринку праці, послуг, технологічному тощо). Економічна рівновага - це стан господарської системи, якого вона прагне, момент, поодинокий випадок її існування. Глобалізація сучасного економічного розвитку загострює проблеми збереження екологічної рівноваги у природі, рівноваги між головними економічними регіонами світу: Північ - Південь, Схід - Захід тощо. Світова економічна рівновага - багатомірна і багатофакторна система, що формується під впливом сукупності різноспрямованих сил і складається з низки елементів. Вона зазнає дії природно-географічних сил, соціально-політичних, економічних, національних, етнічних, історичних та інших факторів. Світова економічна рівновага має різні форми прояву: матеріально-речову і вартісну, глобальну і регіональну, макро- і мікроекономічну та ін.

Матеріально-речова економічна рівновага - продукт індустріальної цивілізації, її найвищого, сучасного етапу. Вона передбачає дотримання певних пропорцій у світовому масштабі між головними галузями сучасного виробництва: промисловістю і сільським господарством, видобувними й обробними галузями промислового виробництва, між різними видами транспорту, між сферою виробництва та інфраструктурою тощо. На постійні зміни, що відбуваються у сфері матеріального виробництва, спроможний реагувати лише ринок, який своїми зворотними сигналами сприяє дотриманню динамічної матеріально-речової рівноваги світу. Водночас поступове і зростаюче вичерпання головних природних ресурсів індустріального розвитку надзвичайно ускладнює і загострює проблему матеріально-речової економічної рівноваги на початку XXI ст. [25, с. 252].

Вартісна економічна рівновага характеризується зовнішніми та внутрішніми аспектами. Її зовнішнім проявом є матеріально-речовий склад суспільного продукту чи світового товарообороту. Кореляційний зв'язок між вартісною і матеріально-речовою частинами будь-яких структур забезпечується за допомогою цін, валютних курсів. Внутрішня будова вартісної рівноваги ґрунтується на співвідношенні між головними ліквідними засобами: золотом, міжнародними валютними ресурсами, національними вільно конвертованими валютами. І зовнішні, і внутрішні аспекти вартісної економічної рівноваги взаємодіють і відтворюються на світових грошовому, фінансовому, валютному, фондовому ринках. Кількісні та якісні параметри вказаних ринків є своєрідними індикаторами, що фіксують стан і головні тенденції розвитку вартісної економічної рівноваги світу. На сучасному етапі її характер зумовлюють такі важливі процеси, як демонетизація золота, зміцнення міжнародних валют (СПЗ, євро), національних валют розвинутих країн [30, с. 351].

Глобальна економічна рівновага визначається як такий стан, коли чисельність населення та обсяг капіталу залишаються незмінними, а між силами, що впливають на їхні збільшення або зменшення, підтримується стійкий баланс. Е. Пестель називає такі три головні умови глобальної рівноваги:

· обсяг капіталу і чисельність населення залишаються постійними; темпи народжуваності та смертності однакові, так само як і попит на капітальні вкладення (інвестиції) та амортизація;

· усі початкові й кінцеві значення - народжуваності, смертності, інвестицій та амортизації капіталу - мінімальні;

· рівні, на яких стабілізується капітал та чисельність населення, і

· співвідношення між цими рівнями встановлює суспільство

· згідно зі своїми потребами [30, с. 359].

Як бачимо, одна з перших спроб визначення глобальної економічної рівноваги стосується національного господарства, в якому держава відповідними економічними та іншими засобами здатна впливати на динаміку та структуру економічного розвитку. У світовому співтоваристві поки що не створено відповідних інституційних структур, які могли б регулюв и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.