Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


контрольная работа Земельно-правов пдстави, умови порядок набуття та реалзаця прав на землю

Информация:

Тип работы: контрольная работа. Добавлен: 16.09.2012. Сдан: 2012. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ МИХАЙЛА  ОСТРОГРАДСЬКОГО 
 
 

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО  ТА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА І ПРОЦЕСУ 
 

                  

Залікова  книжка № 116094                                                           
 
 
 

          КОНТРОЛЬНА РОБОТА
                         
                                         З навчальної дисципліни
                                           «ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО»  
 
 

Тема № 4 Земельно-правові підстави, умови і порядок набуття та реалізація прав на землю 
 
 
 

                                                                Факультет: Права і гуманітарних наук
                             Група: Пзс-11-1з
                                  Студент: Білан М.Г.
                                            Викладач : Скрипник В.Л. 
 

                                                                  Домашня адреса: Кіровоградська  обл., 
                                                             м.Світловодськ, вул. Кірова буд.30
                                           Телефон: (05236) 2 88 50 
 
 
 
 

                                               КРЕМЕНЧУК 2011
    Вступ
    Основні підстави й умови набуття прав на землю громадянами та юридичними особами.
    Особливості набуття прав на землю територіальними громадами.
    Умови і порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам.
    Умови і порядок надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування та в оренду.
    Виникнення та посвідчення прав на земельну ділянку.
    Висновок
    Використана література 
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

                                                ВСТУП
   Актуальність  даної теми полягає у тому, що будучи засобом виробництва, засобом створення умов для соціального розвитку суспільства, його економіки, земля використовується для розташування і будівництва об'єктів соціального і економічного призначення, для виробництва сільськогосподарської продукції. Держава в особі законодавчих органів вирішує питання про порядок, умови використання землі.
   Проголошуючи землю об'єктом права власності Українського народу, в особі органів державної влади і місцевого самоврядування держава як суб'єкт права державної власності законодавчо розпоряджається землею, у відповідності до ст. 14 Конституції України вирішує питання приватної і комунальної власності, розмежування земель на державну і комунальну власність та надання земельних ділянок у приватну власність громадян із земель державної і комунальної власності, поділяє всі землі на відповідні категорії і закріплює у законах правовий режим кожної категорії земель.
   Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності громадян, юридичних  осіб і держави реалізується виключно законами України. Встановлюючи право  власності на землю громадян і  юридичних осіб, Основний Закон держави тим самим визнає право приватної власності на землю в Україні. Така форма власності на земельні ділянки визнана Земельним кодексом України (статті 80—82).
   Таким чином, в Україні існує право  приватної, комунальної і державної  власності. Згідно зі ст. 13 Конституції України суб'єкти всіх форм власності визнаються рівноправними і держава забезпечує їх захист. Конституція України (ст. 41 ч. 1) надає кожній людині право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном та результатами своєї інтелектуальної діяльності. Конституція України не визначає і не надає перелік об'єктів приватної власності. За загальними цивільно-правовими принципами об'єктом права приватної власності є: майно, природні ресурси, які можуть перебувати у цивільному обігу, а також результати інтелектуальної творчої діяльності. Згідно з Цивільного кодексу України земля є об'єктом права власності. Це узгоджується зі ст. 13 Конституції України, яка передбачає можливість набуття землі у власність громадянами і юридичними особами.
   В ч.2 ст. 2 Земельного кодексу України  визначено коло суб'єктів земельних  відносин, до якого включені громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Органи місцевого  самоврядування і органи державної  влади — це теж самостійні юридичні особи, які представляють інтереси відповідно територіальних громад та держави. Специфічними суб'єктами земельних відносин виступають також територіальні громади та держава.
   Розрізняються самостійні права на землю: право  власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою. Відповідні земельно-правові приписи, що регулюють зазначені права, складають правові інститути: право власності і право землекористування. 

1. Основні підстави  й умови набуття  прав на землю  громадянами та юридичними особами.
   Земля — це об'єкт, створений природою у процесі формування планети. Вона не може бути результатом людської праці. Має певну площу, зайняту полями і лісами, водами і горами, її не можна ні збільшити, ні зменшити.
   Земельна ділянка може належати громадянину на праві власності лише на підставі юридичного підтвердження права власності. Право власності на землю громадянина може виникнути на підставі цивільно-правової угоди, її безоплатної передачі у власність громадянина внаслідок приватизації тощо. Громадяни України, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, можуть набувати у власність на підставі договору купівлі-продажу земельні ділянки комунальної та державної власності на конкурентних засадах, крім тих земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, або ж на підставі договору купівлі-продажу з громадянами чи юридичними особами. Покупку земельної ділянки можуть здійснити громадяни, які мають на це право. Окремі громадяни такого права не мають. Наприклад, покупцями земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства відповідно до ст. 130 Земельного Кодексу можуть бути лише громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва.
   Громадяни, як і інші суб'єкти права власності  на землю, мають право набувати у  власність земельні ділянки на підставі договорів міни, дарування, а також шляхом успадкування та укладення інших цивільно-правових угод. При цьому угоди купівлі-продажу, міни, дарування та інші здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України.
   Громадяни мають право набувати земельні ділянки  у власність не лише за плату, а  й на безоплатній основі.
     ЗК України не містить застереження щодо недопустимості приватизації земельних ділянок, що належать до земель державної і комунальної власності, наданих у тимчасове користування громадянам. Питання про приватизацію цих земельних ділянок, а також про умови приватизації в кожному конкретному випадку вирішуються органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування, що наділені повноваженнями розпоряджатися землями державної і комунальної власності.
   Одним із способів набуття права власності на землю громадин є прийняття спадщини. Земельна ділянка, що належала на праві приватної власності громадянинові-спадкоємцю, є таким самим об'єктом спадкування, як і будь-яке інше майно.
   Земельний кодекс не виділяє землі колективних  організацій об'єктами права колективної власності, а самі організації не визначені як суб'єкти права колективної власності. За Кодексом будь-яке підприємство, засноване громадянами (індивідуальне чи колективне), відноситься до юридичних осіб, які є суб'єктами права приватної власності. Правовий режим земель таких підприємств залишається незмінним. Суб'єктом права приватної власності на землю визнається юридична особа (колективне підприємство), а за членами юридичної особи зберігається право на земельну частку (пай) у розмірі, встановленому сертифікатом.
   Набуття права власності іноземними громадянами  та особами без громадянства має  свої особливості. Так, вони не мають  права набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Такі землі, одержані ними у спадок, протягом року підлягають відчуженню. Вони можуть набувати у власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а за їх межами - лише земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Крім того, іноземні громадяни та особи без громадянства не мають права на безоплатне придбання земельних ділянок, що належать до державної і комунальної власності. Вони не мають права на приватизацію земельних ділянок, що раніше надавались їм у користування. Вони можуть набувати право власності на земельні ділянки лише на підставі договорів купівлі-продажу, дарування, міни та інших цивільно-правових угод, а також у разі викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності. До цього часу існувало правило, що в разі придбання у власність об'єктів нерухомості іноземні громадяни мали право на оренду земельних ділянок, що відносяться до придбаних об'єктів.
   Юридичні  особи, засновані громадянами України або юридичними особами України, у земельних відносинах користуються тими самими правами та обов'язками, що і громадяни України. Як і громадяни, юридичні особи можуть набувати у приватну власність земельні ділянки для здійснення завдань, передбачених їх статутами. Це правило стосується і юридичних осіб України, засновниками або учасниками яких є юридичні особи або громадяни іноземних держав. Як і громадяни, вони можуть набувати право власності на земельну ділянку на підставі договорів купівлі-продажу, доручення, міни та інших цивільно-правових угод, а також шляхом прийняття в установленому порядку спадщини. Юридична особа набуває право власності на земельну ділянку від свого імені і вирішує це питання самостійно в установленому статутом порядку. Питання щодо придбання земельної ділянки вирішується уповноваженим статутом органом (загальними зборами членів (засновників, учасників), виробничо-розпорядчим органом (радою, правлінням тощо).
   Особливою формою набуття права власності на землю юридичною особою є внесення земельних ділянок засновниками до її статутного фонду для підприємницької та іншої діяльності за умови, що право на внесення земельної ділянки до цього фонду передбачене статутом або ж не заборонене статутом чи законом.
   До  інших підстав набуття права  власності на земельну ділянку юридичною особою, створеною громадянами, можна віднести приватизацію державних земель. За Земельним Кодексом таке підприємство називається юридичною особою і має статус приватного підприємства, а передані йому у колективну власність землі набувають правового режиму земель приватної власності. Набуття земельної ділянки у власність юридичної особи може  мати місце за давністю користування (набувальна давність). ЗК України передбачає перехід права власності юридичної особи на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду на підставі цивільно-правових угод.
   Як  і іноземні громадяни, іноземні юридичні особи мають право набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів і за їх межами, якщо там є об'єкти нерухомості.
     Громадяни та юридичні особи як суб'єкти права згідно з земельним законодавством України можуть набувати земельні ділянки, як у приватну власність, так і у постійне чи тимчасове строкове користування. У постійне користування земельні ділянки набувають юридичні особи із земель державної і комунальної власності. У тимчасове (строкове) користування громадяни і юридичні особи набувають земельні ділянки за договором оренди.
   У приватну власність громадяни набувають земельні ділянки за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, а також внаслідок передачі їм земель державної і комунальної власності шляхом приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини і виділення в натурі (на місцевості) та передача у власність земельної ділянки у розмірі належної їм земельної частки (паю).
   Юридичні  особи, засновані громадянами України  або юридичними особами України, можуть набувати земельні ділянки у власність для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.
   У статті 116 ЗК України врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
   На  підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках — районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.
   Безоплатна  передача земельних ділянок у  власність громадян проводиться  у разі приватизації земельних ділянок, що належать до державної власності, які перебувають у користуванні громадян. Це стосується земель, якими громадяни і користувалися для ведення селянського (фермерського)   господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.
   Відповідно  до Земельного Кодексу громадянам, які не  оформили право приватної власності на ділянки і продовжували користуватися ними, мають право на безоплатне одержання ділянок, якими вони користувались, у приватну власність.
   У разі приватизації державних і комунальних  сільськогосподарських підприємств, установ та організацій працівники цих організацій мають право на одержання земельних ділянок у відповідних частках у приватну власність. Рішення про передачу земельних ділянок у власність приймається відповідно органами виконавчої влади — із земель державної власності  та органами місцевого самоврядування — із земель комунальної власності.
   Громадяни України, використовуючи надане їм ст. 14 Конституції України право, можуть одержати безоплатно у приватну власність  земельну ділянку. Реалізація громадянами  свого права на отримання земельної  ділянки у власність здійснюється відповідно до ЗК України.
   В окремих випадках виникає гостра потреба у наданні земельних  ділянок для суспільних та інших  потреб, наприклад, для будівництва  нових підприємств, створення та облаштування установ та організацій, розвитку і розширення населених пунктів, для розміщення посольств та представництв іноземних держав тощо, навіть за відсутності вільних земельних ділянок для цих потреб у даній місцевості. Виходячи з цих потреб, ЗК України передбачає право органів виконавчої влади і місцевого самоврядування надавати земельні ділянки за рахунок тих, що перебувають у власності або користуванні інших осіб, шляхом їх викупу у землевласників або вилучення у землекористувачів. 

2. Особливості набуття  прав на землю  територіальними  громадами.
   Землі територіальних громад, сіл, селищ, міст належать до комунальної власності. У кожному з цих населених пунктів є також землі приватної і державної власності. За межами населених пунктів у багатьох випадках розташовані об'єкти комунальної, приватної і державної власності, які прописані до певного населеного пункту. Земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, відносяться до земель комунальної власності. Вони визначаються шляхом виключення із земель населених пунктів тих земель, що належать до приватної і державної власності.
   Конституція України перестала розглядати комунальну власність як різновид державної  власності і визнала комунальну власність самостійною формою власності, однопорядковою з власністю державною (ст. 41, ч. З Конституції України). Виходячи з цієї правової конструкції відносин власності, ЗК України визнав державну, комунальну й приватну власність самостійними формами власності з визначенням для кожної з цих форм спеціального правового режиму. При цьому суб'єктами права комунальної власності визнані територіальні громади сіл, селищ і міст, а районні, обласні ради, Верховна Рада АР Крим набули повноваження розпоряджатися землями, що перебувають у спільній власності територіальних громад (статті 7, 8, 10 ЗК України).
   Законодавча зміна концепції права комунальної і державної власності на землю вимагає проведення відмежованого земель комунальної власності від земель державної власності.
   Розміри і площі земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, розташованих на території міста, визначаються проектно-технічною документацією. Якщо зазначені об'єкти відносяться до комунальної власності, то вважається, що вони розташовані на землях комунальної власності. Відповідно державні об'єкти вважаються такими, що розташовані на землях державної власності.
   Слід  зазначити, що до комунальної власності  не належать земельні ділянки, що передані у приватну власність громадян і  юридичних осіб, а також ті, що не можуть передаватися у приватну власність. До них, зокрема, належать землі загального користування населених пунктів, окремі земельні ділянки земель лісового і водного фонду, а також ті, що використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.
   Встановлено, що територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності, а також у разі відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, з інших підстав, визначених законом. Територіальні громади, як і інші суб'єкти прав власності на землю, можуть набувати земельні ділянки у комунальну власність на підставі загально існуючих норм цивільного права, зокрема: у разі прийняття спадщини та придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни та ішими цивільно-правовими угодами.
   З метою організаційно-правового і  процесуального забезпечення реалізації норм ЗК України щодо права комунальної  власності Прикінцевими положеннями  Земельного кодексу (п. 4) передбачена необхідність розробки і прийняття Закону про розмежування земель права державної та комунальної власності. До прийняття Закону розмежування права власності здійснюється згідно з Тимчасовим порядком.
   Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати на договірних засадах спільні кошти  і матеріальні ресурси для будівництва спільних об'єктів, що належать до комунальної власності, наприклад, хлібо- і м'ясокомбінати, птахофабрики, конезаводи, науково-дослідні сільськогосподарські і насіннєві станції, автомобільні шляхи міжрайонного користування, інші об'єкти спільного використання. Для цілей використання спільних об'єктів територіальні громади можуть на добровільних засадах об'єднувати належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюють Верховна Рада АР Крим,
районні та обласні ради. Повноваження Верховної  Ради АР Крим визначені Конституцією Автономної Республіки Крим. Повноваження районних і обласних рад установлені  ЗК України і Законом «Про місцеве  самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.
   Передача  земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється на підставі рішення уповноваженого органу виконавчої влади, а земельних ділянок комунальної власності у державну власність — на підставі рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування порядку, встановленому Кодексом для юридичних осіб. Повноваження органів виконавчої влади з цих питань визначені статтями 13—17, а органів місцевого самоврядування статтями 7—12 ЗК України. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок у постійне користування юридичним особам та порядок такого надання визначені статтями 122, 123 ЗК України.
   Передача  об'єктів  з  державної  у  комунальну  власність 
здійснюється  за рішенням:
    Кабінету Міністрів України;
    органів, уповноважених    управляти     державним     майном,
самоврядних  організацій.
   Передача  об'єктів  з  державної  у  комунальну  власність територіальних   громад   сіл,   селищ,  міст,  районів  у  містах здійснюється за наявності згоди відповідних  сільських,  селищних, міських,  районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл,  селищ, міст - за наявності   згоди   районних   або  обласних  рад,  якщо  інше  не передбачено законом.
   Пропозиції  щодо передачі об'єктів з державної  у комунальну
власність,   яка   здійснюється  за  рішенням  Кабінету  Міністрів 
України, погоджуються з:
    органом, уповноваженим  управляти   державним   майном,   або
відповідною самоврядною організацією;
    органом,  уповноваженим  управляти  державними корпоративними
правами, - щодо акцій (часток, паїв), що належать державі;
    державним органом приватизації;
    підприємством -   щодо   передачі   структурних   підрозділів
підприємства   та   окремого   індивідуально   визначеного  майна,
закріпленого  за таким підприємством, а також  з трудовим колективом
підприємства  -  щодо майна,  закріпленого за таким  підприємством,
об'єктів  соціальної інфраструктури,  споруджених  за рахунок коштів
такого  підприємства.
   У  разі,  якщо  передача об'єктів  з державної у комунальну
власність здійснюється за  рішенням  Кабінету  Міністрів  України,
пропозиції   щодо   передачі   зазначених   об'єктів  погоджуються
ініціаторами  такої передачі та подаються до Міністерства економіки України.
   Міністерство  економіки  України   на   підставі   пропозицій,
внесених  із  дотриманням  вимог  Закону «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»,  готує і подає за погодженням з Міністерством фінансів України та Фондом  державного майна  України,  а  у  разі передачі підприємств - з уповноваженим центральним  органом  виконавчої влади у галузі статистики проекти відповідних  рішень  Кабінету  Міністрів  України.
   Пропозиції  щодо передачі  об'єктів з державної у комунальну  власність,  яка  здійснюється  за  рішенням   органів, уповноважених   управляти   державним   майном,   або  самоврядних організацій,  погоджуються  з  Міністерством  економіки   України, Міністерством фінансів України та Фондом державного майна України, а  також  з підприємством.
   З державної у комунальну власність  передаються безоплатно такі об'єкти:
    житлові будинки  (разом  із  вбудованими   та   прибудованими
нежилими  приміщеннями)  та  гуртожитки (в  тому числі не завершені 
будівництвом);
    підприємства  теплопостачання (теплоцентралі), які виробляють
теплову   енергію   для   споживачів   житлово-комунальної  сфери,
бюджетних  установ  та  організацій, за умови  надання відповідними
органами  місцевого  самоврядування зобов'язання не відчужувати це
майно  у  приватну  власність; 
    навчальні заклади,  заклади  культури   (крім   кінотеатрів),
фізичної  культури  та спорту,  охорони  здоров'я (крім санаторіїв,
профілакторіїв,  будинків  відпочинку   та   аптек),   соціального 
забезпечення,  дитячі оздоровчі табори,  в тому числі не завершені
будівництвом;
    підприємства  міського  і  приміського транспорту, дорожнього
господарства,   спеціалізовані   підприємства  з  установлення  та
експлуатації  технічних засобів організації  дорожнього руху разом з
майном,  яке  вони  обслуговують,  а  також  акції  (частки,  паї)
господарських  товариств,  створених на базі їх майна (у разі якщо
щодо  них  не було прийнято рішення про  закріплення їх у державній 
власності); 
аеропорти цивільної  та колишні аеропорти військової авіації, які   не   мають   можливості   самостійно   забезпечувати    свою сертифікаційну  придатність,  за  поданням Міністерства транспорту України та Міністерства оборони України;
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.