На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


доклад Операцї з нвестицйними сертифкатами

Информация:

Тип работы: доклад. Добавлен: 17.09.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


3.2.3. Операції з інвестиційними  сертифікатами
     Інвестиційний сертифікат випускається інститутами спільного інвестування (ІСІ) та засвідчує право власності інвестора на частку та на участь в ньому, а також на отримання грошового доходу за цим цінним папером.
     Емітентом даного цінного паперу є інститут спільного інвестування (ІСІ) - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. Здебільшого може здійснювати діяльність як компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду або інвестиційної компанії. До прийняття Закону України „Про інститути спільного інвестування" даний тип цінних паперів емітувався інвестиційними фондами та інвестиційними компаніями різних видів. З набранням чинності цього Закону створення інститутів спільного інвестування (інвестиційних фондів та інвестиційних компаній) відповідно до Указу Президента України від 19 лютого 1994 року № 55/94 «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» забороняється. Отже на сьогодні в Україні правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, встановлення вимог до складу, структури та зберігання активів, особливостей розміщення
     та  обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування, порядок та обсяг розкриття інформації інститутами спільного інвестування з метою залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів визначає Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».
     У разі закінчення строку діяльності таких  інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній вони повинні ліквідуватися або прийняти рішення про реорганізацію в пайовий або корпоративний інвестиційний фонд шляхом приведення своїх установчих документів та діяльності у відповідність з вимогами чинного законодавства.
     Для здійснення спільного інвестування 1СІ випускають інвестиційні сертифікати, які пропонуються для розміщення серед учасників. Кошти, тримані від учасників, 1СІ відкритого типу інвестують у цінні папери інших емітентів.
     Інвестиційні  сертифікати випускаються з метою  мобілізації грошових коштів, що в подальшому будуть вкладатися в різноманітні цінні папери. ІСI не мають права вкладати всі мобілізовані засоби в один будь-який цінний папір; їх інвестиції повинні бути портфельними. Дохід від вкладів, за вирахуванням витрат на адміністративне управління діяльністю ІСІ, повністю підлягає виплаті власникам інвестиційних сертифікатів.
     Номінальна  вартість одного інвестиційного сертифіката  повинна дорівнювати номінальній вартості однієї акції, що належить засновникам, але не може бути меншою 10 коп.
     Інвестиційні  сертифікати повинні містити такі реквізити:
    Фірмове найменування ІСІ.
    Місцезнаходження ІСІ.
    Найменування цінного папера - «інвестиційний сертифікат» та його порядковий номер.
    Дату випуску.
    Вид інвестиційного сертифіката, Його номінальну вартість.
    Ім'я власника (для іменного інвестиційного сертифіката).
    Підпис посадової особи - інвестиційного керуючого чи іншої уповноваженої особи.
    Строк виплати дивідендів.
    Печатку ІСІ.
     Інвестиційні  сертифіката класифікуються за такими основними ознаками:
    за особливостями реєстрації та обігу - можуть бути іменними та на пред'явника;
    за видами - інвестиційні сертифікати корпоративного інвестиційного фонду, інвестиційні сертифікати пайового інвестиційного фонду, інвестиційні сертифікати.
     Дивіденди за цінними паперами ІСІ відкритого та інтервального типу не нараховуються і не сплачуються.
     За  своєю суттю цінні папери ІСІ - акції корпоративного інвестиційного фонду та інвестиційні сертифікати пайового інвестиційного фонду. Тому за своїм економічним змістом інвестиційний сертифікат є подібним до звичайної акції, що емітується інституційними інвесторами і купується як за готівку, так і в обмін на приватизаційні цінні папери. Так само як і за звичайними акціями, інвестиційний сертифікат забезпечує власнику отримання доходу у вигляді дивідендів, розмір яких залежить від умов емісії та заздалегідь не обумовлюється.
     Емітентом інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду виступає компанія з управління активами цього фонду. Інвестиційний сертифікат надає кожному його власникові однакові права.
     Інвестиційні  сертифікати можуть розміщуватися  шляхом відкритого продажу або приватного розміщення. Випуск компанією з управління активами похідних цінних паперів на основі інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду, активами якого ця компанія управляє, не допускається. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційного фонду не нараховуються і не сплачуються.
     Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії.
     Розрахункова  вартість цінного  папера ІСІ визначається як результат ділення загальної вартості чистих активів ІСІ на кількість цінних паперів ІСІ, що перебувають в обігу на дату проведення розрахунку. Вартість цінних паперів ІСІ, що придбаваються інвесторами, визначається виходячи з розрахункової вартості цінного папера, що встановлюється на день подання інвестором заявки на придбання цінних паперів ІСІ. У заявці зазначається кількість цінних паперів ІСІ, що придбаваються інвестором.
     Вартість  цінних паперів ІСІ, що викуповуються  ІСІ у інвесторів, визначається виходячи з розрахункової вартості цінного папера, що встановлена на день подання інвестором заявки на викуп цінних паперів ІСІ. У заявці зазначається кількість цінних паперів ІСІ, що пропонуються до викупу.
     Проспект  емісії цінних паперів  ІСІ - це документ, який подається Комісії компанію з управління активами під час реєстрації емісії інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду або емісії акцій корпоративного інвестиційного фонду. Проспект емісії цінних паперів ІСІ підлягає обов'язковій реєстрації в Комісії га оприлюдненню відповідно до законодавства про цінні папери. У разі приватного розміщення цінних паперів ІСІ проспект емісії не оприлюднюється. До проспектів емісій ІСІ відкритого або інтервального типу вносяться зміни за результатами діяльності за рік.
     Строк розміщення цінних паперів ІСІ, встановлений для досягнення нормативів діяльності ІСІ, визначається проспектом емісії цінних паперів ІСІ і не може перевищувати шести місяців з дня його реєстрації.
     Протягом  строку, встановленого для досягнення нормативів діяльності ІСІ, розміщення цінних паперів ІСІ здійснюється за їх номінальною вартістю. Ціна, за якою розміщуються цінні папери ІСІ, може збільшуватися лише на суму комісійної винагороди торговця цінними паперами. Сплата вартості цінних паперів ІСІ здійснюється тільки грошовими коштами. Оплата у розстрочку допускається виключно для цінних паперів венчурного фонду.
     Протягом  строку, встановленого для досягнення нормативів діяльності ІСІ, викуп розміщених цінних паперів не здійснюється.
     Після закінчення строку, встановленого для  досягнення нормативів діяльності ІСІ, протягом трьох днів компанія з управління активами зобов'язана подати Комісії звіт про результати розміщення цінних паперів ІСІ в порядку, встановленому Комісією. Комісія на підставі звіту виносить рішення про відповідність ІСІ вимогам щодо мінімального обсягу активів. У разі коли ІСІ не відповідає зазначеним вимогам, Комісія визнає випуск цінних паперів ІСІ таким, що не відбувся, та скасовує реєстрацію ІСІ. Усі кошти, отримані ІСІ, мають бути повернені інвесторам у місячний строк. Витрати, пов'язані з визнанням випуску цінних паперів ІСІ таким, що не відбувся, покладаються відповідно до законодавства на компанію з управління активами інвестиційного фонду.
     Розміщення  та викуп розміщених цінних паперів ІСІ  здійснюються компанією  з управління активами безпосередньо або через торговців цінними паперами ІСІ, з якими компанія з управління активами уклала відповідні договори. Вимоги до договору про надання послуг з розміщення та викупу цінних паперів ІСІ затверджуються Комісією.
     Торговець цінними паперами під час розміщення та викупу цінних паперів ІСІ діє від імені, за рахунок та в інтересах корпоративного інвестиційного фонду або компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду.
     Строк між сплатою інвестором грошових коштів відповідно до заявки на придбання  цінних паперів ІСІ та датою його реєстрації у реєстрі власників  іменних цінних паперів ІСІ, а також між подачею інвестором заявки на викуп інвестиційних сертифікатів та здійсненням грошових розрахунків з ним не має перевищувати семи календарних днів.
     Розміщення  та викуп цінних паперів ІСІ здійснюються за єдиними для всіх інвесторів цінами, встановленими на певну дату, виходячи з вартості чистих активів ІСІ.
     Проспектом  емісії цінних паперів ІС! відкритого типу може встановлюватися мінімальна кількість цінних паперів цього ІСІ, що придбаваються, або мінімальний розмір грошових коштів, що вносяться в рахунок їх оплати.
     Викуп цінних паперів ІСІ відкритого типу здійснюється їх емітентом на вимогу інвесторів кожного робочого дня  починаючи від дня, наступного за днем завершення строку, встановленого для досягнення нормативів діяльності ІСІ. Інвестори ІСІ інтервального типу мають право викупу емітентом цінних паперів цього ІСІ в строки, встановлені у проспекті емісії ІСІ інтервального типу. Зберігач, реєстратор, аудитор (аудиторська фірма), незалежний оцінювач майна та їх пов'язані особи не мають права придбавати цінні папери ІСІ, з яким вони уклали договори на обслуговування.
     Цінні папери ІСІ, управління якими здійснює одна компанія з управління активами, можуть на письмову вимогу інвестора  підлягати конвертації, якщо це передбачено проспектом емісії цінних паперів ІСІ.
     Розміщення  цінних паперів IСІ закритого типу припиняється в строки, що визначаються проспектом емісії цінних паперів ІСІ. Розміщення та викуй цінних паперів ІСІ відкритого та інтервального типу зупиняються за рішенням компанії з управління активами, якщо відповідно до регламенту ІСІ та нормативно-правових актів Комісії цього вимагають інтереси інвесторів.
     Цінні папери ІСІ закритого та інтервального  типу підлягають вільному обігу на ринку цінних паперів. Обіг цінних паперів ІСІ відкритого типу обмежується. Відчуження інвесторами цінних паперів ІСІ відкритого типу може здійснюватися лише шляхом їх викупу компанією з управління активами. Відчуження цінних паперів ІСІ відкритого типу третім особам не дозволяється, крім випадків правонаступництва, успадкування та дарування.
     Активи  ІСІ у формі цінних паперів  мають зберігатися у зберігача (крім активів венчурного фонду). Надання  послуг щодо зберігання цінних паперів  ІСІ та обліку прав власності на них, а також обслуговування операцій ІСІ здійснюються зберігачем. Зберігачем цінних паперів може бути юридична особа, що має відповідну ліцензію, видану в установленому порядку. Зберігачем не можуть бути компанія з управління активами ІСІ та незалежний оцінювач майна ІСІ, а також їх пов'язані особи. Кожен інвестиційний фонд повинен мати тільки одного зберігача.
     Державне  регулювання та контроль у сфері  спільного інвестування здійснює Комісія  з цінних паперів та фондового  ринку України та іншими державними органами в межах їх повноважень  з метою захисту прав інвесторів та з до гримання законодавства, зокрема  Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».
     Основними надбаннями системи спільного інвестування є:
    сприяння створенню та нагромадженню капіталу;
    підвищення ефективності процесів приватизації;
    перетворення складних інвестиційних рішень у більш прості для дрібних інвесторів з одночасним здійсненням зменшення ризику;
    сприяння залученню іноземних інвестицій;
    ефективний перелив капіталу між галузями економіки з метою стимулювання діяльності підприємств.
     Спільне інвестування має не тільки позитивні  наслідки, але і негативні, до яких можна віднести непрозорість ринку цінних паперів на перших стадіях розвитку і досить часті випадки некомпетентності працівників інстутиційних інвесторів, які займаються питаннями спільного інвестування, шахрайські дії керівництва зазначених установ тощо. До об'єктивних чинників, які не сприяють розвитку спільного інвестування в Україні, належать: недосконалість чинного законодавства щодо цінних паперів, невизначеність особливостей ведення бухгалтерського обліку, що призводить до неправильного відображення фінансового стану задіяних інвесторів, а іноді й до перекручення фінансових результатів та подвійного оподаткування доходів від спільного інвестування.
     Зазначені недоліки суттєво впливають на фінансову  довіру дрібних інвесторів і, відповідно, на розміри коштів, які залучаються. Ліквідність та прозорість цінних паперів  дає інвесторам впевненість у  правильності свого вибору.
     Основними напрямами розвитку спільного інвестування є створення надійного захисту прав інвесторів і умов для прозорості та ліквідності ринку цінних паперів.
3.2.4. Характеристика інвестиційних  властивостей ощадних сертифікатів
     Ощадний (депозитний) сертифікат - це письмове свідоцтво банку або прирівняних  до них фінансово-кредитних установ  про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання (після закінчення в становленого строку) депозиту та відсотків на нього. На відміну від звичайних ощадних рахунків, вкладник отримує сертифікат, який є своєрідним борговим зобов'язанням байку.
     Ощадні  сертифікати можуть бути:
    за особливостями реєстрації та обігу - іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати не підлягають обігу на ринку цінних паперів (на відміну від сертифікатів на пред'явника), а їх продаж (відчуження) іншим способом є недійсним;
    за умовами розміщення коштів ощадні сертифікати можуть бути строкові (надаватися під певні договірні проценти та визначений термін), або до запитання. При достроковому вилучені грошових коштів банк знижує проценти виплат за ощадним сертифікатом. Як правило, сертифікати до запитання є більш ліквідними, ніж строкові. Однак строкові корисніші, тому що на них встановлюються вищі проценти;
    за термінами розміщення - коротко-, середньо-, довгострокові ощадні сертифікати.
     Можливість  дострокового вилучення грошових коштів є такою рисою ощадних сертифікатів, яка відрізняє їх від інших пінних паперів. Суттєвою відміною с й те, що депозитні сертифікати можуть бути використані як засіб платежу.
     Ощадні  сертифікати широко використовуються в світовій практиці. Вони є досить надійними цінними паперами, оскільки банки контролюються державою. Відсотки на ці цінні папери виплачуються при погашенні депозитного сертифіката. За розмірами виплати вони наближаються до відсотків за державними облігаціями, що випускаються на той же самий термін. Отже, банки, які випускають депозитні сертифікати вважаються менш надійними структурами в порівнянні з державою, тому що вони можуть стати банкрутами. Відсотки на депозитні сертифікати є трохи більшими, ніж відсотки на аналогічні державні облігації. Різниця в рівнях відсотків між ними залежить від того, якою репутацією користується даний банк-емітент. Чим вищим є його імідж, тим більш наближеними є відсотки на його депозитні сертифікати до відсотків на аналогічні державні облігації.
     Депозитні сертифікати всіх видів купуються  громадянами лише за їхні особисті кошти. Підприємства купують сертифікати  всіх видів за кошти, що залишаються у їхньому розпорядженні після сплати податків та відсотків за банківські кредити. Ощадні сертифікати оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску. - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою здійснено оплату, вартість сертифікатів виражається в гривнях. Дохід (відсотки) на ощадні сертифікати виплачується при їх. пред'явлені для оплати в банк, який їх випустив.
     Коли  ж власник сертифіката вимагає  повернення депонованих коштів за строковим сертифікатом раніше обумовленого строку, то в цьому випадку йому виплачуються знижені відсотки, рівень яких визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.
     Правове регулювання випуску й обігу  ощадних сертифікатів здійснюється Законом України «Про цінні папери та фондову біржу», а також іншими законодавчими і нормативними документами України.
     В умовах економічної кризи випуск цінних паперів стає чи не єдиним засобом  отримання додаткової готівки. Емісія ощадних сертифікатів стала ще одним шляхом залучення фінансових ресурсів установами банків.
     Залучення депозитів здійснюється фінансово-кредитними установами двома основними способами:
     - відкриття терміновою депозитного рахунка поряд із укладенням договору вкладу (в такому випадку видається ощадна книжка);
     - залучення коштів шляхом видачі ощадного (депозитного) сертифіката.
     Фінансово-кредитні установи зацікавлені в залученні  фінансових ресурсів як з боку інституційних інвесторів, які є найбільш вагомими з фінансового погляду, так і з боку індивідуальних інвесторів (фізичних осіб), які в свою чергу мають найбільшу масовість і не можуть не братися до уваги. Банкам простіше працювати з менш обізнаними з чинним законодавством індивідами. Вони, на відміну від юридичних осіб, особливих вимог не висувають. При цьому існують й інші відмінності у роботі кредитно-фінансових установ з інвесторами.
     Разом з тим, безготівкові строкові депозити більш корисні для емітента ощадних сертифікатів, тому що не потребують витрат на інкасування готівки. Це також підвищує ліквідність таких цінних паперів, підвищує авторитет банку.
     Із  міжнародного досвіду випуску депозитних сертифікатів можна зупинитися на досвіді США, де інтенсивний розвиток ринку депозитних сертифікатів припадає па початок 60-х років. Це пояснюється широким розгортанням економічних реформ, а також приділенням особливої уваги розвитку фінансово-кредитної сфери. Наразі основними елементами цього ринку в США виступають найбільш відомі банки Чикаго та Нью-Йорку. За допомогою своїх фінансів У Європі вони здійснювали випуск депозитних сертифікатів в євродоларах. Однак введення в обіг з 01.01.1999 року євро склало американським банкам солідну конкуренцію і зараз останні шукають шляхи відновлення своїх позицій.
3.2.5. Застосування казначейських  зобов'язань держави  як об'єкту фінансових інвестицій
     Державними  цінними паперами є такі цінні папери на пред'явника, за допомогою яких держава бере в борг грошові кошти у юридичних осіб і населення на добровільних засадах, та які дають право на отримання певного доходу в майбутньому. Найбільш поширеними видами державних цінних паперів є облігації державної попики і казначейські зобов'язання.
     Казначейські  зобов'язання держави - це вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються винятково на добровільних засадах серед населення, підприємств, організацій та інших учасників ринку цінних паперів та засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фінансового доходу. Як свідчить дане положення казначейські зобов'язання не можуть бути іменними. В Україні здійснюється випуск таких видів казначейських зобов'язань:
    короткострокові - із терміном погашення до 1 року;
    середньострокові - із терміном погашення в межах від 1 до 5 років;
    довгострокові - термін погашення яких від 5 до 10 років.
     Рішення про випуск довгострокових і середньострокових  казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України, а короткострокових - Міністерством фінансів України. У рішенні про випуск казначейських зобов'язань також визначаються й умови їх випуску. Порядок визначення вартості продажу таких цінних паперів встановлюється Міністерством фінансів України, виходячи з часу їх придбання. На відміну під державних облігацій, залучені кошти за якими забезпечують реалізацію цільових програм, кошти, отримані від реалізації казначейських зобов'язань держави, спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.
     Правове регулювання випуску і функціонування казначейських зобов'язань здійснюється Законом України «Про цінні папери і фондову біржу», рішеннями Міністерства фінансів України та іншими законодавчими і нормативними документами.
     Отже, держава бере в борг в інвесторів грошові кошти шляхом продажу  їм цінних паперів (коротко-, середньо- чи довгострокових казначейських зобов'язань) у випадку перевищення державних витрат над надходженнями в державний бюджет. Внаслідок цього держава отримує необхідні кошти для покриття дефіциту державного бюджету. Як правило, цей спосіб залучення додаткових грошових коштів є більш привабливим і ефективним на відміну від емісії нових грошових знаків, оскільки не призводить до інфляції. Однак і такий спосіб буває часом невдалим, особливо тоді, коли уряд тієї чи іншої держави неконструктивно використовує залучені кошти, а виплата доходу (відсотків) за казначейськими зобов'язаннями та подальше погашення останніх може стати тягарем для держави, якщо емісія не була добре обґрунтованою.
     Так само як і облігації, казначейські зобов'язання мають два основні способи  отримання доходів.
     Перший  спосіб полягає в тому, що інвестор може придбати казначейські зобов'язання держави, стаючи його власником до моменту  погашення даного цінного паперу. Коли дата погашення настає, то власник  такого зобов'язання надає його, або  інший документ, що підтверджує право  власності на нього, і отримує певну визначену в ньому суму готівкою.
     Сутність  другого способу полягає в  тому, що власник казначейського зобов'язання держави, емітованого на пред'явника може вільно обертатися на ринку, а отже власник може забажати продати такий вид державних цінних паперів до настання терміну їх погашення. На прийняття такого рішення можуть вплинути різні чинники: погіршення фінансового стану власника цінного папера, отримання інформації про погіршення становища в економіці країни, бажання вкласти гроші в інший прибутковий проект, політична нестабільність, різка зміна котирувань таких цінних паперів, потреба у вільних грошових коштах для забезпечення потреб поточного споживання тощо. У такому випадку ціна даного цінного папера, за якою власник бажає здійснити його продаж, повинна відображати:
    суму, позичену державі під час придбання казначейського зобов'язання;
    дохідність казначейського зобов'язання за період володіння даним цінним папером;.
    ринкову різницю між вартістю казначейського зобов'язання на момент придбання і ринковою вартістю в момент його продажу (при зміні кон'юнктури ринку державних цінних паперів).
     Звичайно, може виникнути й така ситуація, коли власник цінного папера не лише не отримає очікуваного доходу, а  й понесе збитки. Це може трапитись в період переходу держави від реалізації однієї економічної політики до іншої, що суттєво відрізняється від попередньої.
     Отже, прибутковість казначейських зобов'язань  держави залежить від таких чинників:
    номінальної вартості даного цінного папера;
    дохідності цінного папера (ставки відсотків);
    строку, що залишається до його погашення;
    змін ринкової кон'юнктури тощо.
     Оцінка  дохідності державних цінних паперів  даного типу мас відмінності в  Україні та за її межами.
     Зокрема, дохідність державних казначейських  векселів, випуск яких здійснює Міністерство фінансів США, розраховується за формулою:
     
     де  Дкв - дохідність державних казначейських векселів у % річних,
     Нкв - номінал державних казначейських векселів у % (приймається за 100),
     Р кв - ціна продажу державних казначейських векселів у % до номіналу;
     Т - термін, що залишився до дати погашення у днях.
     На  відміну від казначейських векселів США, дохідність казначейських зобов’язань  в Україні розраховується за наступною  формулою: 

     
     де  Д кз - дохідність державних казначейських зобов'язань у % річних,
     Нкз - номінал державних казначейських зобов'язань у % (приймається за 100),
     P кз – ціна  продажу державних казначейських зобов'язань у % до номіналу,
     t - термін, що залишився до дати погашення, днів.
     Практика  вивчення прибутковості такого виду цінних паперів свідчить, що зростання  ефективної дохідності первинного розміщення не дозволяє обернути наявні казначейські зобов'язання в готівку без збитку або втрати дохідності. У цьому випадку очікування погашення виявляється набагато кращим, ніж будь-яка оперативна діяльність.
     Портфель  казначейських зобов'язань, випуск яких здійснюється державою, представляє  собою сукупність зобов'язань Казначейства України різних видів. Вони систематизовані таким чином, щоб диверсифікувати ризик і отримувати стабільний дохід. Формування портфеля відбувається на основі дохідності, безпечності та ліквідності. Портфель державних цінних паперів поряд з портфелем акцій, облігацій та інших цінних паперів формує інвестиційний портфель.
     Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених за довгостроковими та середньостроковими зобов'язаннями - Кабміном України, а за короткостроковими - Мінфіном України.
     Оподаткування казначейських зобов'язань держави  здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
3.3. Оцінка інвестиційних  властивостей цінних паперів
     Інвестиційні  властивості акцій. При прийнятті рішення щодо того, купувати чи не купувати акції будь-якого емітента, інвестори спочатку їх оцінюють. Результати оцінки беруться до уваги також при визначенні доцільності продажу акцій, що є в наявності. В практиці розвинутих іноземних ринків використовуються різноманітні якісні та кількісні показники оцінки акцій. Деякі з них представляють собою досить складні математичні формули, інші є більш простими коефіцієнтами. Однак було б невірно стверджувати, що застосування більш складних кількісних показників уже само по собі гарантує досягнення успіху на ринку цінних паперів. Основною ж метою використання будь-яких показників є допомога у прийнятті рішень щодо оцінки тих чи інших акцій.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.